Ринок страхування життя в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Для аналізу статей я обрала наступні публікації:

1. Паращак О. Світовий погляд на страхування життя в Східній Європі, СНД та Азії // Страхова справа. - 2005. - №4. - с. 54-61.

2. Светикова И. Страхование жизни - ловушка для клиента // Финансовые рынки и ценные бумаги. - 2006. - №7. - с. 32-33.

3. Криклій А., Пікус Р. Ринок страхування життя в Україні: тенденції та європейський досвід // Фондовий ринок. - 2008. - №25. - с. 14-21.

Мене зацікавила дана тема, адже, як відомо, що темпи зростання ринку страхування життя в Україні постійно зростають, хоча обсяги цього ринку поки що незначні, адже на шляху свого розвитку в Україні даний вид страхування стикається з багатьма проблемами. Так, за теперішніх умов в середньому обсяг платежів за довгостроковими видами страхування на душу населення в Україні становить 0,7 $. Це, звичайно, сума дуже незначна.

У статті «Світовий погляд на страхування життя в Східній Європі, СНД та Азії» автор розкриває результати однойменної конференції, що проводилась в Москві. На ній були присутні представники 19-ти країн світу, які висловлювали свої думки щодо ключових проблем галузі страхування життя. Основну увагу автор статті приділив питанням, що стосуються розвитку даної галузі страхування в Україні та Росії. Насамперед розглядалися проблеми доцільності відкриття філій іноземних страховиків на вітчизняному просторі, а також стимулювання попиту на послугу страхування життя тощо.

На мою думку, варто погодитись з автором в тому, що популярність програм накопичувального страхування життя поки що досить низька серед нашого населення. До усвідомлюваної покупки такого полісу в масовому порядку наші страхувальники ще «не доросли», а зламати сформовані в останні десятиліття стереотипи «жити сьогоднішнім днем» страховикам поки ще важко.

Тобто, я думаю, розвиток даного виду страхування багато в чому залежить від менталітету людей, від їхнього ставлення до даного роду послуг та поглядів на життя. Так, у розвинутих країнах страхування життя є досить поширеним і досить звичним для населення, в той час як в Україні страховий ринок ще не зовсім розвинутий, саме тому більшість населення не довіряє страховим компаніям. На це також впливає нестабільність політичної та економічної ситуації в країні. Люди більше схильні «сховати свої гроші в банку на чорний день», аніж вкласти свої гроші в банк, чи скористатись послугами страхової компанії. Віктор Суслов (Держфінпослуги), учасник конференції зазначив, що основним невирішеним питанням для українських страховиків життя на сьогодні залишається питання створення умов інвестування страхових резервів.

Звичайно, це питання є дуже важливим, проте, на мою думку, проблема перспективи розвитку страхування життя лежить набагато глибше: в Україні досить низький рівень доходів більшості населення, а так як страхування аж ніяк не є предметом першої необхідності, це стає основною перешкодою. Так, Г.Третьякова, учасник конференції зазначає, що низький рівень доходів громадян приводить до того, що майже всі кошти витрачаються на придбання предметів першої необхідності. за оцінками різних дослідницьких інститутів, українці витрачають приблизно 45% своїх доходів на продукти, у той час як лише 7% доходів відкладаються у вигляді заощаджень.

Тобто, можна зробити висновок, що розвиток довгострокового страхування, в особливості страхування життя, залежить від наявності чітко вираженого середнього класу. Таку думку висловив М.Ковальські (PZU). Відповідно до різних оцінок кількість родин, що складають даний сегмент в Україні (рівень щомісячного доходу, який перевищує 500$ на кожного члена сім'ї) не перевищує 350-400 тисяч. За сучасних тенденцій розвитку економіки можна припустити, що рівень доходів громадян буде зростати, що стане одним із ключових факторів поширення страхування в Україні.

Щодо питання відкриття філій іноземних страховиків через 5 років після вступу України до СОТ, то на конференції була висловлена думка, що створювати зараз в Україні іноземне дочірнє підприємство і працювати вигідніше, ніж відкривати філії через 5 років, тому що дочірнє підприємство в Україні не підлягає нагляду і має більш низькі обмеження на діяльність.

На мою думку, тут можливі два варіанти наслідків: по-перше, впустивши на наш національний ринок іноземні страхові компанії, ми можемо привести до ситуації, коли наші власні страховики стануть неконкурентоспроможними, якщо перші будуть пропонувати кращі умови страхування. По-друге, така ситуація може привести до позитивних наслідків, особливо для потенційних страхувальників, коли в умовах конкурентної боротьби вони зможуть обрати для себе кращі умови, та й національним страховим компаніям буде стимул працювати краще.

Отож, для ефективного врегулювання таких проблем та й для забезпечення сприятливих умов розвитку страхування в Україні, в тому числі і страхування життя, держава повинна здійснювати ефективну фінансову політику, максимально ефективно використовувати наявну у неї регулюючу функцію.

Друга стаття («Страхование жизни - ловушка для клиента») діаметрально протилежна першій. У ній розглядаються негативні аспекти страхування життя (насамперед з погляду страхувальників).

Безперечно, такий вид страхування має велике позитивне значення, оскільки гарантує виплату не тільки страховки, але й проценти на страхові вкладення, а також виплати по них навіть якщо страховий випадок не наступить.

Однак, вважає автор, довгострокове страхування життя несе в собі певні незручності для клієнта, особливо якщо це стосується дострокового розірвання договору. Таке «розлучення» зі страховиком може обійтися досить дорого. Тобто для того, щоб утримати клієнта, страхові компанії життя часто роблять дуже невигідним таке розірвання договорів.

Автор зауважує, що багато страхових компаній життя можуть пропонувати поліси навіть на мінімальні строки від одного року. Очевидно, що такого роду вкладення не принесуть значного доходу, тому що страховики вкладають залучені кошти в банківські депозити, нерухомість, цінні папери тощо, тобто в такі інструменти, які можуть принести відчутний дохід через декілька років. І протягом всього цього періоду ви будете змушені сплачувати страхові внески. Такі страхові вкладення, я вважаю, є лише приманкою для клієнтів, які не усвідомлюють сутності інвестиційної складової страхування життя.

Пасткою для страхувальників автор статті насамперед вважає те, що при достроковому розірванні договору страхування життя ви отримаєте лише так звану викупну суму і таким чином втратите значну частину своїх внесків. Розмір такої викупної суми обчислюється математично; він залежить від багатьох факторів, але в основному від тривалості дії договору.

Тобто хороший дохід ви можете отримати лише в останні роки дії договору. Інакше ви заберете з компанії набагато менше, ніж ви туди внесли, а в багатьох компаніях у перші 2-3 роки викупна сума взагалі рівна нулю.

На мою думку, такий стан речей є виправданим, адже компанія повинна якось себе убезпечити від таких випадків, вона може втратити великі суми грошей при розірванні договорів, тим більше, що ці кошти вона вкладає в різні інвестиційні інструменти. Тобто ці кошти часто не перебувають в ліквідній формі.

Також, як зазначається в статті, в компанії є свої накладні витрати, які вона покриває за рахунок страхових платежів, крім того компанія мусить вирахувати із наших внесків податки, які вона сплатила при отриманні цих коштів.

Слід розуміти, що таке поняття як викупна сума існує не тільки у нас, а й у всьому світі. В США, наприклад вона прирівнюється до фактично внесених платежів лише на 19-му році дії договору.

Отож, я погоджуюсь з автором щодо того, що страхування життя може нести в собі багато труднощів для клієнта, проте, думаю, назва статті є дещо гіперболізованою щодо проблеми. Пасткою такий вид страхування може бути лише для несвідомих страхувальників, адже перед тим як укласти договір слід ретельно зважити всі «за» і «проти», щоб згодом не втрапити в халепу.

У статті «Ринок страхування життя в Україні: тенденції та європейський досвід» наголошується на тому, що особливо актуальною є проблема формування та подальшого розвитку ринку страхування життя для країн із перехідною економікою, зокрема для України., де відбуваються кардинальні зміни в економічній системі. Процеси ринкової трансформації національної економіки зумовлюють необхідність проведення дослідження міжнародного ринку страхування та розробки шляхів ефективного використання світового досвіду у страхуванні життя для подальшого розвитку цієї послуги в Україні, що забезпечить всебічне здійснення економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, її подальшу інтеграцію у світове господарство.

Автор статті стверджує, що Україна поступово відмовляється від непосильних соціальних гарантій та неефективної економічно обтяжливої системи соціального забезпечення, яка дісталася їй у спадок від радянських часів. Тому, я вважаю, у зв'язку з існуючими недоліками в організаційній системі державного соціального забезпечення потенціал розвитку страхування життя зростає, оскільки метою страхування життя є доповнення системи соціального забезпечення.

Майже в усіх промислово розвинутих країнах страхування життя є випробуваним і популярним інструментом для індивідуального забезпечення в старості та для сім'ї померлого.

В Україні страхування життя тільки на початку розвитку і в структурі ринку займає більш 5% по «чистих» платежах. Проте у 2004 році цей показник був тільки 1,9%.

З 2004 року обсяг ринку страхування життя виріс більш ніж у 2,4 рази. Середньорічні темпи росту становлять 60%, обсяг ринку досяг значення понад 0,5 млрд. грн. Таким чином, цей напрям страхування в Україні розвивається прискореними темпами, отже, має великий потенціал розвитку.

Автор статті виділяє позитивні тенденції розвитку вітчизняного ринку страхування життя, а саме:

- зростання загального обсягу страхових премій;

- зростання капіталізації та платоспроможності страхових компаній;

- підвищення рівня прозорості страхових компаній4

- збільшення обсягу і частки виплат;

- зменшення обсягів перестрахування у сукупному обсязі зібраних премій і обсягів перестрахування нерезидентів;

- зростання чисельності зайнятих у даному виді економічної діяльності.

Проте, на мою думку, розвиток страхування життя в Україні стримується багатьма об'єктивними і суб'єктивними чинниками: відсутність платоспроможного попиту на страхові послуги внаслідок низького рівня життя населення, обмеженість корпоративних фінансів, нестійкість податкової системи, відсутність економічних стимулів для розвитку страхування, недосконалість захисту прав споживача страхових послуг, низький рівень страхової культури населення.

Висновки

попит дохід страхування життя

Тож застрахуватись чи ні - це справа кожного з нас особисто. І потрібно усвідомлювати, що страхова компанія це не благодійна організація, її метою є отримання прибутку і вона всіма методами намагатиметься залучити і утримати клієнта.

Проте не варто також сприймати страхову діяльність як таку, що робить гроші з нічого, чи як таку, що «продає обіцянки». Світовий досвід доводить, що такий спосіб убезпечення є досить ефективним, тобто необхідно насамперед розвивати страхову культуру населення.

Саме держава перш за все повинна бути зацікавленою в розвитку страхування життя. По-перше, тому що страхування життя є джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів, яких так бракує для підйому вітчизняної економіки. По-друге, тому що страхові компанії із страхування життя доповнюють систему захисту та підтримки рівня життя громадян за рахунок самих громадян, і, таким чином, тягар соціального забезпечення населення перерозподіляється між державою та ринком страхування. По-третє, значущим фактором ролі держави щодо розвитку страхування життя є створення нових робочих місць, бо страхування життя є однією договорів страхування укладаються лише при наявності страхового посередника, який проводить з клієнтом персональну і довготривалу роботу, за що отримує від страхової компанії комісійну винагороду.

Тривала економічна криза в Україні призвела до різкого падіння рівня життя більшості населення. У людей практично немає вільних коштів для того, щоб скористатися послугами страхових компаній, які здійснюють страхування життя. Наші багатші співвітчизники через недосконалість законодавчої бази страхування надають перевагу зарубіжним страховикам. Тому в Україні страхування життя становить лише 0,66% страхового ринку. Крім того, потрібно відновити довіру до страхової галузі як інституту соціально-економічного захисту, інформуючи населення про стан страхового ринку і рівень державного контролю за його діяльністю, проводити роз'яснювальну роботу про необхідність і економічну доцільність страхування. До речі, страховики теж незадоволені, що середньостатистичний українець не розуміє переваг страхування і не готовий купувати поліси страхування життя. А чи готові самі страховики в рамках діючого законодавства запропонувати такі страхові продукти, в які громадянин готовий був би вкласти свої кошти? Очевидно, що ні. І якщо проблема лише в законодавчому полі - то його необхідно і можна змінювати. Існуюча законодавча база не тільки не стимулює, але і, по великому рахунку, гальмує розвиток страхування життя в Україні.

Страхування життя, як відомо, дозволяє жити в бідності, але вмерти багатим. З першою задачею держава справилася блискуче і без страховиків. Другу без них не вирішити.

Список використаної літератури

1. Паращак О. Світовий погляд на страхування життя в Східній Європі, СНД та Азії // Страхова справа. - 2005. - №4. - с. 54-61.

2. Светикова И. Страхование жизни - ловушка для клиента // Финансовые рынки и ценные бумаги. - 2006. - №7. - с. 32-33.

3. Криклій А., Пікус Р. Ринок страхування життя в Україні: тенденції та європейський досвід // Фондовий ринок. - 2008. - №25. - с. 14-21.

Размещено на Allbest.ru