Розвиток банківської системи України

Залучені ресурси

Інвестиційний портфель

Вклади в державні цінні папери Вклади в корпоративні цінні папери Вклади в статутні фонди підприємств та організацій

Кредити, отримані від інших комерційних банків Кредити, отримані від НБУ Боргові цінні папери банку

Позичені ресурси

Матеріальні активи

Основні фонди Товарно-матеріальні цінності

2. Стан банківської системи України

В сучасних умовах розвитку національної економіки важливе значення має стан банківської системи. Саме банки є одним з головних джерел інвестування фінансових ресурсів в економіку країни. Забезпечення стабільності банківської системи - це першочергове завдання, яке необхідно вирішити на шляху інтеграції України до європейського економічного простору. З розвитком міжнародних відносин та посиленням глобалізаційних процесів у банківській сфері виникає все більше проблем, які необхідно негайно вирішити її стабільність та нормальне функціонування національної економіки.[3]

Стан банківської системи України завжди привертав увагу провідних теоретиків і практиків. Проблеми, які виникають в даній сфері на кожному етапі розвитку фінансової системи, є досить актуальним.

Наявність в Україні успішно функціонуючого фінансового сектору, зокрема банківського, є необхідною умовою створення ефективної ринкової економіки, завоювання міцних позицій на вітчизняному та світовому ринках. Це пов'язано з його провідним значенням у забезпеченні рівня накопичень та інвестицій, необхідних в умовах зростання та підвищення ефективності економіки.

Для функціонування банківської системи України розроблена нормативна база, впроваджені принципи діяльності банків, методи та інструменти грошово-кредитної політики тощо. Проте швидкий розвиток фінансових глобалізацій них процесів ставить перед банківською системою все більше завдань, при вирішенні яких Україна стане активним учасником глобалізацій них процесів.

Однією з провідних ланок фінансової системи є банківська. При цьому слід зазначити, що активи українських банків за 2009 р. становлять 1001626 млн. грн.., активи страхових компаній приблизно 41753 млн. грн.

Отже, можна стверджувати, що українська фінансова система розвивається за банко орієнтованою моделлю.[4, 5]

Із загальної кількості реально діючих в Україні банків найбільшу групу становлять невеликі банки (табл. 1). [2]

Відповідно до критерію, наведеного в законі, 46, 8% банків в Україні підпадає під кваліфікацію місцевих кооперативних банків, які фактично не такі. Ці банки працюють за принципом не кооперації, а комерційної діяльності. Формально 28,6% -- це комерційні банки, що здійснюють свою діяльність на території однієї області, і 24,7% -- банки, які здійснюють свою діяльність на всій території України. Причому на третю групу банків припадає 54,3% суми сплаченого статутного капіталу банківської системи. На початок 2001 року на 10 найбільших банків (перших у банківському рейтингу за сумою капіталу) припадав 41% капіталу банківської системи України. У раїнах Західної Європи на 3--4 найбільших банки припадає більш ніж 70 % капіталу всієї системи. [2]

Таблиця 1. Групування комерційних банків за сумою сплаченого статутного капіталу

Таке становище свідчить про невисокий ступінь концентрації банківського капіталу в Україні. Тому масштаби активних операцій банків також дуже відрізняються: на початок другого півріччя 2000 року сума активів банків України становила приблизно 27 млрд. грн., а активи одного найбільшого банку Німеччини на початок 2000 року перевищували 800 млрд. дол. Ці відмінності зумовлюються різним рівнем розвитку банківських систем, однією з причин яких є фактор часу. Тобто існує об'єктивна причина відставання банківської системи України від банківських систем високо розвинутих країн -- часовий проміжок. Це фактор істотний, але не вирішальний і може частково компенсуватися за рахунок структурних змін у банківській системі України -- купівлі новими комерційними банками частин старих системних банків України, злиття дрібних банків.

Таке становище свідчить про невисокий ступінь концентрації банківського капіталу в Україні. Тому масштаби активних операцій банків також дуже відрізняються: на початок другого півріччя 2000 року сума активів банків України становила приблизно 27 млрд. грн., а активи одного найбільшого банку Німеччини на початок 2000 року перевищували 800 млрд. дол. Ці відмінності зумовлюються різним рівнем розвитку банківських систем, однією з причин яких є фактор часу. Тобто існує об'єктивна причина відставання банківської системи України від банківських систем високо розвинутих країн -- часовий проміжок. Це фактор істотний, але не вирішальний і може частково компенсуватися за рахунок структурних змін у банківській системі України -- купівлі новими комерційними банками частин старих системних банків України, злиття дрібних банків.

Аналіз сучасного стану банківської системи показав, що одним із найскладніших періодів у діяльності вітчизняних банків став 2009 р. - збитки склали 28 млрд. грн.. (доходи - 143,1 млрд. грн.., витрати - 171,1 млрд. грн.), тоді як прибутки 2008 р. дорівнювали приблизно 7,3 млрд. грн.. Стабільно прибутковими протягом 2009 р. були лише Ощадбанк, ПриватБанк та Укрсоцбанк. [4]

Причиною такої ситуації є зростання проблемних кредитів у період фінансової кризи. Реальні доходи населення зменшилися більше ніж на третину, тому спостерігається несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитами. Ускладнило ситуацію те, що більшість іноземних банків надали перевагу швидкому кредитуванню порівняно з якісною перевіркою позичальника. При цьому вони не врахували ситуацію, що в країні відсутні кредитні бюро та база кредитної історії. Щоб якось покращити свою ситуацію, банкіри можуть збільшити відсоткові ставки за кредитами, що призведе до формування проблемних кредитів, або зменшити відсоток за депозитами.

Сьогодні досить поширеними є депозити строком на 3 місяці, але вони не приваблюють банкірів, оскільки їх неможливо використовувати для кредитування. Короткострокові ресурси лише підтримують поточну ліквідність банків, тому банкам необхідно залучати довгострокові ресурси в національній валюті шляхом зменшення депозитних ставок на короткострокові ресурси та збільшення відсотків за довгостроковими вкладами. [6]

Перед українською банківською системою постала ціла низка проблем, основними з яких є такі:

- низький рівень конкурентоспроможності банківського сектору;

- низька якість надання послуг за їх високї вартості;

- недостатній рівень капіталізації;

- незалежність Національного банку України.

Вирішення зазначених проблем, що стримують розвиток банківського сектору України, забезпечить його стабільність та ефективне функціонування економіки в цілому.

Однією з головних проблем розвитку банківської системи України є низький рівень її конкурентоспроможності, тобто неможливості вітчизняних банків конкурувати з іноземними. Останнім часом кількість іноземного капіталу у фінансовому секторі щороку збільшується, аналогічна тенденція спостерігається і в банківському секторі. В 2009 р. частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків становила 35,8%, що перевищує нормативне значення межі економічної безпеки на рівні 30%. Кількість діючих банків на території України достатньо велика - 182, з них 51 банк з іноземним капіталом та 18 - з 100% іноземним капіталом (рис. 1). [5]

Рис. 1.

Добре капіталізовані банки виходять на міжнародний простір для завоювання нових ринків та панування на них. Тому доцільно виділити переваги і недоліки присутності іноземного капіталу на українському банківському ринку (рис.2) [3]

Рис. 2.

Діяльність банків у конкурентному середовищі підвищить якість надання послуг і витіснить з ринку недобросовісних банкірів. Для підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних банків необхідно вжити таких заходів:

1) удосконалити законодавчу базу для підвищення прозорості діяльності банків;

2) здійснити нарощування власного капіталу;

3) підвищити якість менеджменту;

4) впроваджувати новітні технологічні розробки;

5) розширити спектр банківських послуг;

6) отримати довіру населення тощо.

Наступною проблемою розвитку банківської системи України є занадто низький рівень капіталізації, що призводить до витіснення національних банків іноземними. Недостатність фінансових ресурсів у банківському секторі затримує економічне зростання країни.

Рис. 3

Збільшуючи рівень капіталізації, банки підвищують свою конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, і забезпечують фінансові стабільність економіки України, тому необхідно використовувати певні варіанти підвищення капіталізації національних банків (рис. 3) [3]

Невирішеною проблемою залишається низький рівень якості послуг та їх висока вартість. Одним з головних показників, який характеризує ситуацію, що склалася, є базова облікова ставка, яка встановлюється центральним банком країни. Чим вища відсоткова ставка, тим дорожче надаються кредити банкам і, відповідно, підприємствам і населенню. Облікова ставка Національного банку України з 10.08.2010 року становить 7,75% [8] тоді як у провідних країнах світу даний відсоток коливається з 0,1% до 3,75%

Більшість науковців виділяють проблему забезпечення незалежності Національного банку України. Спостерігається така тенденція, що країни з відносно незалежним центральним банком досягають кращих результатів у розвитку економіки порівняно з країнами із залежним центральним банком.

Табл. 2

Історія змін офіційних облікових ставок з 1997р. [9]

Для дослідження цієї проблеми часто використовується індекс Цукермана, який показує, наскільки центральний банк є незалежним. Він включає в себе чотири компоненти:

- головний виконавчий директор центрального банку;

- формування політики;

- цілі центрального банку;

- обмеження кредитування.

Кожен з цих компонентів включає в себе від 1 до 8 елементів, які оцінюються від 0 до 1. Кінцевий результат - це середнє арифметичне всіх отриманих балів. Дослідження незалежності Національного банку України засвідчило, що індекс Цукермана складає лише 52% від ідеального значення, тобто в подальшому необхідно впроваджувати реформи, спрямовані на підвищення рівня незалежності Національного банку України. [10]

Останнім часом все частіше обговорюється необхідність створення єдиного регулятивного органу у фінансовій сфері, який би об'єднував у собі департаменти Національного банку України, Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку та Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг. Такий орган сприятиме активнішій співпраці між відповідними регуляторами, обміну інформацією та ефективному вирішенню проблем фінансової сфери.

Банківська сфера є однією з провідних ланок фінансової системи, від стабільності якої залежить подальший розвиток економіки України, можливість виходу на міжнародні ринки та активної участі у глобалізацій них процесах. У період фінансової кризи банки отримали значні збитки, викликані багатьма причинами, що призвело до негативних наслідків. Тому державі необхідно розробляти напрямки реформування банківської системи, спрямовані на її оздоровлення та розвиток.

Размещено на Allbest.ru