Ринок цінних паперів

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Вступ

2.Основи формування портфеля цінних паперів

2.1 Поняття і структура ринку цінних паперів

2.2 Види цінних паперів та оцінка їх прибутковості

2.3 Акції

2.4 Облігації

3. Високоліквідні банківські цінні папери

3.1 Типи інвестиційних портфелів

3.2 Формування інвестиційних портфелів

Список використаної літератури



1. Вступ

Перехід до ринкової економіки супроводжується появою принципових видів діяльності підприємства. До їхнього числа відноситься задача ефективного вкладення коштів - інвестування. В умовах централізовано-планованої економіки на рівні звичайного підприємства таке завдання практично не існувало. Однак з введенням нових форм власності стало можливим вилучення прибутку до бюджету вольовим методом,завдяки чому у підприємств з'явилися вільні грошові кошти. Крім того, скасовані багато обмежень, зокрема нормування оборотних коштів, що автоматично виключило один їх основних регуляторів величини фінансових ресурсів на підприємстві. У результаті з'явилася необхідність грамотного управління вільними фінансовими ресурсами підприємства.

Інвестиційний портфель підприємства включає в себе реальні та фінансові інвестиції. У даній роботі розглянуто один з видів інвестування - це інвестиції в цінні папери. Мета роботи: виявити найбільш важливі і закономірні процеси формування і управління портфелем цінних паперів.

У найбільш широкому сенсі слово «інвестувати» означає розлучитися з грошима сьогодні, щоб отримати велику їх суму в майбутньому. Два фактори зазвичай пов'язані з цим процесом - час і ризик. Віддавати гроші доводиться зараз і в певній кількості. Винагорода надходить пізніше, якщо надходить взагалі, і його величина заздалегідь не відома.

Нерідко проводять відмінність між інвестуванням та заощадженнями.

Заощадження визначаються як "відкладене споживання». У свою чергу під інвестуванням розуміється даний вкладення коштів, що збільшує національний продукт у майбутньому. Крім того, доцільно провести різницю між реальними (капітальними) і фінансовими інвестиціями.

Реальні інвестиції зазвичай включають інвестиції в який-небудь тип матеріально відчутних активів, таких як земля, нерухомість, обладнання,заводи. Фінансові ж інвестиції представляють собою вкладення в цінні папери: акції, облігації і т.д. У примітивних економіках основна частина інвестицій відноситься до реальних, в той час як у сучасній економіці більша частина інвестицій представлена фінансовими інвестиціями. Високий розвиток інститутів фінансового інвестування в значній мірі сприяє зростанню реальних інвестицій. Як правило, ці дві форми є взаємодоповнюючими, а не конкуруючими.

Прийнявши рішення про доцільність інвестування коштів у фінансові активи, підприємство-інвестор найчастіше працює не з окремими активом, а з деяким їх набором, званим портфелем цінних паперів, або інвестиційним портфелем.

У сформованій світовій практиці фондового ринку під інвестиційним портфелем розуміється певна сукупність цінних паперів, що належать фізичній або юридичній особі, яка виступає як цілісний об'єкту правління. Це означає, що при формуванні портфеля і надалі,змінюючи його склад, структуру менеджер-керуючий формує нову інвестиційну якість із заданим співвідношенням ризик/дохід. Однак, створений портфель являє собою визначений набір з корпоративних акцій, облігацій з різним ступенем забезпечення і ризику і паперів з фіксованим доходом гарантованим державою, тобто з мінімальним ризиком втрат по основній сумі і поточних надходжень - дивідендів,відсотків. Теоретично портфель може складатися з паперів одного виду. Його структуру можна змінити шляхом заміщення одних паперів іншими. Разом з тим кожен цінний папір окремо не може досягти подібного результату.

Таким чином, портфель цінних паперів є тим інструментом, за допомогою якого інвестору забезпечується необхідна стійкість доходу при мінімальному ризику.

Тільки в процесі формування портфеля досягається нова інвестиційна якість із заданими характеристиками. Таким чином,портфель цінних паперів є тим інструментом, за допомогою якого інвестору забезпечується необхідна стійкість доходу при мінімальному ризику.



2. Основи формування портфеля цінних паперів

2.1 Поняття і структура ринку цінних паперів

У загальному вигляді ринок цінних паперів можна визначити як сукупність економічних відносин його учасників з приводу випуску й обігу цінних паперів.

Ринок цінних паперів відрізняється від інших видів ринку перш за все специфічним характером свого товару.

Цінний папір - товар особливого роду.

Це одночасно і титул власності і боргова зобов'язань, це право на отримання доходу і зобов'язання цей дохід виплачувати.

Власник цінного папера отримує дохід від її володіння і розпорядження.

Дохід від розпорядження цінним папером - це дохід від продажу її за ринковою вартості, коли вона перевищує номінальну або первісної вартості.

Дохід від володіння цінним папером може бути отриманий різними способами. До них відносяться:

- встановлення фіксованого процентного платежу;

- застосування ступінчастою процентної ставки;

- використання плаваючої ставки процентного доходу;

- індексування номінальної вартості цінних паперів;

- реалізація боргових зобов'язань зі знижкою (дисконтом) проти їх номінальної ціни;

- проведення виграшних позик;

- використання дивідендів.

Фіксований процентний платіж - це найпростіша форма платежу.

Однак в умовах інфляції і мінливої ринкової кон'юнктури з плином часу незмінний за рівнем дохід втратить свою привабливість. Застосування ступінчастою процентної ставки полягає в те, що встановлюється декілька дат, після закінчення яких власник цінного паперу може або погасити її, або залишити до настання наступної дати. У кожен наступний період ставка відсотка зростає.

Плаваюча ставка відсотка доходу змінюється регулярно (наприклад, раз на квартал, півріччя) відповідно до динаміки облікової ставки

Центрального банку України або рівнем прибутковості державних цінних паперів, що розміщуються шляхом аукціонного продажу. Як антиінфляційні заходи можуть випускатися цінні папери з номіналом, індексовані з урахуванням індексу споживчих цін. За деякими цінних паперів відсотки можуть не виплачуватися. Їх власники отримують прибуток завдяки тому, що купують ці цінні папери зі знижкою (дисконтом) проти їх номінальної вартості, а погашають за номінальною вартістю.

Дивіденди являють собою дохід на акцію, що формується за рахунок прибутку акціонерного товариств (або іншого емітента), що випустив акції.

Розмір дивіденду не є величиною постійною. Він залежить, перш за все, від величини прибутку акціонерного товариства, спрямованої на виплату дивідендів.

Власник цінних паперів має постійно аналізувати їх рух нафондовому ринку. За результатами аналізу приймається рішення про можливупродажу якої-небудь цінного паперу. Цінний папір, як правило, продається,якщо:

- вона не принесла очікуваний дохід і немає надії на його зростання в майбутньому;

- вона виконала покладену на неї функцію;

- з'явилися більш ефективні шляхи використання капіталу, ніж вкладення його в дану цінний папір.

2.2 Види цінних паперів та оцінка їх прибутковості

Цінні папери є документами майнового змісту, які пов'язані з майновими правами таким чином, що останні без цих документів не можуть бути ні здійснені, ні передані іншим особам. У залежно від виражених на папері прав, можна виділити декілька видів цінних паперів:

- грошові папери (облігації, векселі, казначейські зобов'язання, чеки і т.д.);

- товарні папери, що закріплюють права володіння майном - найчастіше це права власності або застави на товари (коносаменти, делівері-ордери, складські свідоцтва і т.д.);

- папери, що закріплюють право участі в будь-якій компанії - акції, сертифікати на акції, призначені для користувача свідоцтва і т.д.

Залежно від способу легітимації особи як власника праварозрізняють:

- цінні папери на пред'явника, коли власником є особа, яка пред'явила документ;

- іменні папери, що містять позначення власника на самій цінним папером;

- ордерні папери, які передбачають можливість передачі іншим особам шляхом здійснення спеціальної передавального запису

(індосаменту) на зворотному боці документа.

Важливими якостями цінного папера є її прибутковість і ліквідність.

Як правило, ці характеристики знаходяться в обернено пропорційній залежності: чим вище ліквідність цінного папера, тим менше її прибутковість.

Ліквідні (легкореалізовані папери) утворюють частину оборотного капіталу компанії-власника і можуть бути у разі необхідності легко реалізовані на ринку цінних паперів (перетворені в готівку).

Їх різновиди:

- короткострокові свідоцтва (комерційні папери, казначейські векселі, угоди про перекупки, депозитні сертифікати, євродолари і т.д.);

- боргові зобов'язання (облігації держави і великих стійких підприємств);

- цінні папери, що дають право власності - легкореалізовані цінні папери, що дають право на основний капітал.

На відміну від високоліквідних паперів, які купуються з метою вигідного приміщення тимчасово вільних грошових коштів, покупка дохідних цінних паперів великими інвесторами проводиться з метою поглинання ринків збуту.

2.3 Акції

Акцією визнається цінний папір, що засвідчує право її власника

(акціонера) на отримання частини прибутку акціонерного товариства (АТ) у вигляді дивідендів, на участь в управлінні справами АТ і на частину майна,, що залишився після ліквідації АТ. Як правило, це право виникає привнесення коштів на цілі розвитку АТ (певного паю в статутний капітал

АТ). Право на випуск акцій мають тільки АТ (у світовій практиці --підприємствами та організаціями, заснованими на колективній власностіабо на повному господарському віданні державної власності). Акції випускаються без встановленого терміну обігу.

Основною характеристикою акцій є її курсова вартість (курс акцій). Під курсом акцій розуміється відносна величина, що показує під скільки разів поточна вартість акцій (за якою її можна придбати вданий час на ринку) більше номіналу. Курс акцій перебуває в прямій залежно від одержуваного за ними дивіденду й у зворотній залежності відприйнятною для покупця норми прибутку, яка визначається як норма позикового відсотка з надбавкою за ризик. Крім цього на курс акцій впливає величина попиту і пропозиції на ринку цінних паперів.

Важливою властивістю акції, що відрізняє її від інших цінних паперів, єте, що акція дає її власнику право на управління суспільством, якереалізується на загальних зборах акціонерів. Ступінь впливу акціонера на хідсправ в акціонерному товаристві прямо пропорційна розміру коштів, які він вклав у статутний капітал акціонерного товариства.

Загалом звичайні акції дають їх власникам права трьох видів:

- право на отримання дивідендів у залежності від розмірів прибутку акціонерного товариства;

- право на участь в управлінні акціонерним товариством;

- право на отримання частини майна після розплати з кредиторами у разі ліквідації акціонерного товариства.

Як наслідок успішної діяльності компанії, іноді цілком природно очікувати зростання дивідендів у майбутньому. Оцінки щодо збільшення дивідендів з докладним обгрунтуванням часто містяться в публікованих проспектах емісії.

2.4 Облігації

У перекладі з латинського «облігація» буквально означає «зобов'язання».

Мається на увазі зобов'язання відшкодування взятої в борг суми, тобто боргове зобов'язання. Організація, що випустила облігації (емітент)виступає в ролі позичальника грошей, а покупець облігації (інвестор)виступає в ролі кредитора. Строго кажучи, облігація - цінний папір,що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ній термін зі сплатою фіксованого відсотка (якщо інше непередбачено правилами випуску).

Основні відмінності облігації від акції:

- облігація приносить дохід тільки протягом чітко визначеного, зазначеного на ній строку;

- на відміну від нічим не гарантованого дивіденду по простій акції, облігація зазвичай приносить її власникові дохід у вигляді заздалегідь встановленого відсотка від номінальної вартості (номіналу облігації, зазначеного на ній самій);

- облігація акціонерного товариства не дає права виступати її власникові як акціонера даного товариства, тобто не дає права голосу на зборах акціонерів.

Дохід по облігаціях звичайно нижче доходу по акціях, але він більш надійний,тому що в меншій мірі залежить від ситуації на ринку і циклічних коливань в економіці. Тому облігації є більш привабливими цінними паперами для багатьох категорій людей, які дбають не тільки про прибутковості, але і про надійність своїх вкладів.



3. Високоліквідні банківські цінні папери

Найбільш поширеним видом високоліквідних банківських паперів у

Росії є депозитні сертифікати. Депозитним сертифікатом визнається письмове свідоцтво банку про вклад грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту і відсотків по ній у будь-якій установі даного банку. При цьому сума депозиту відображається кредитове записом на рахунку депонента у банку -емітенті. Умови, за яких власник депозиту може отримати свої кошти назад, залежать від виду що відкривається йому рахунку. Розрізняються триосновні види банківських депозитів:

- умовний депозит, що містить перелік умов, при яких кошти депозиту можуть бути отримані назад, а також розмір належної власникові депозиту відсотки;

- депозит до запитання (безстроковий депозит), при якому клієнт може охопити всю суму депозиту або її частину при пред'явленні депозитного сертифікату (тобто гроші повертаються банком на першу вимогу вкладника);

- строковий депозит із заздалегідь встановленого терміну повернення депозиту.

Відсоток термінового депозиту (зазвичай виражається у вигляді норми річного відсотки на номінальну суму вкладу) прямо пропорційний терміну, протягом якого депонент зобов'язується не вилучати внесок. Чим довше це термін, тим вище річний відсоток. Як правило, навіть при мінімальному терміні цей відсоток вище,ніж для депозиту до запитання. Якщо власник термінового депозиту вимагає виплати депонованих коштів раніше терміну, то йому виплачується знижений відсоток, рівень якого визначається на договірній основі при внесенні депозиту.

Виплата відсотків за сертифікатами здійснюється з використанням простих і складних ставок. Найчастіше дохід виплачується в момент погашення сертифіката.

3.1 Типи інвестиційних портфелів

Типи інвестиційних портфелів і цілі портфельного інвестування

Портфель цінних паперів підприємства являє собою набір інвестиційних фондових активів, слугують інструментом для досягнення конкретних цілей інвестора. Він може складатися як з цінних паперів одного типу (наприклад, акцій або облігацій), так і декількох типів (наприклад акцій, облігацій, депозитних сертифікатів, векселів, заставних свідоцтва ін.)

У порівнянні з портфелем капітальних вкладень портфель цінних паперів має ряд особливостей: більш високу ліквідність; порівняно легку керованість; більш низький рівень прибутковості (дивіденд лише 40-60% суми чистого прибутку реальних інвестиційних проектів) і відсутність у більшості випадків можливості реального впливу на цю прибутковість (крім можливості реінвестування капіталу в інші фондові інструменти);відносно низьку інфляційну захищеність, а також вкрай обмежену можливість вибору інструментів у портфель в сучасних умовах становлення вітчизняного фондового ринку.

У процесі формування портфеля досягається нова інвестиційна якість із заданими характеристиками. Портфель цінних паперів є тим інструментом, за допомогою якого інвестору забезпечується необхідна стійкість доходу при мінімальному ризику. Доходи з портфельних інвестицій являють собою валовий прибуток по всій сукупності паперів,включених в той чи інший портфель з урахуванням ризику. Виникає проблема кількісного відповідності між прибутком і ризиком, яка повинна вирішуватися оперативно з метою постійного вдосконалення структури вже сформованих портфелів і створення нових відповідно до побажань інвесторів. Треба сказати, що зазначена проблема належить до числа тих,які мають загальну схему вирішення, але які практично не вирішуються до кінця. З урахуванням інвестиційних якостей цінних паперів можна сформувати різні портфелі, у кожному з яких буде власний баланс між існуючим ризиком, прийнятним для власника портфеля, і очікуваної їм віддачею (доходом) і певний період часу. Співвідношення цих факторів дозволяє визначити тип портфеля цінних паперів.

Основною перевагою портфельного інвестування є можливість вибору портфеля для вирішення специфічних інвестиційних завдань.

Для цього використовуються різні портфелі цінних паперів, в кожному з яких буде власний баланс між існуючим ризиком, прийнятним для власника портфеля, і очікуваної їм віддачею (доходом) у визначений період часу. Співвідношення цих факторів і дозволяє визначити тип портфеля цінних паперів. Тип портфеля - це його інвестиційна характеристика,заснована на співвідношенні прибутку і ризику. При цьому важливою ознакою при класифікації типу портфеля є те, яким способом і за рахунок якого джерела даний дохід отриманий: за рахунок зростання курсової вартості або за рахунок поточних виплат - дивідендів, відсотків.

Виділяють два основних типи портфеля: портфель, орієнтований на переважне отримання доходу за рахунок відсотків і дивідендів (портфель доходу); портфель, спрямований на переважний приріст курсової вартості вхідних у нього інвестиційних цінностей (портфель зростання). Було б спрощеним розуміння портфеля як деякої однорідної сукупності,незважаючи на те, що портфель зростання, наприклад, орієнтований на акції,інвестиційною характеристикою яких є зростання курсової вартості. У його складу можуть входити і цінні папери з іншими інвестиційними властивостями. Таким чином, розглядають ще й портфель зростання і доходу.

Портфель зростання

Портфель зростання формується з акцій компаній, курсова вартість яких зростає. Мета даного типу портфеля - зростання капітальної вартості портфеля разом з отриманням дивідендів. Однак дивідендні виплати виробляються в невеликому розмірі, тому саме темпи росту курсової сукупності вартості акцій, що входить в портфель, і визначають види портфелів, що входять до цієї групи.

Портфель агресивного зростання націлений на максимальний приріст капіталу. У складу даного типу портфеля входять акції молодих, швидко зростаючих компаній.

Інвестиції в даний тип портфеля є досить ризикованими, але разом з тим вони можуть приносити найвищий дохід.

Портфель консервативного зростання є найменш ризикованим серед портфелів даної групи. Складається, в основному, з акцій великих, добре відомих компаній, що характеризуються хоча і невисокими, але стійкими темпами зростання курсової вартості. Склад портфеля залишається стабільним протягом тривалого періоду часу. Націлений на збереження капіталу.

Портфель середнього зростання являє собою поєднання інвестиційних властивостей портфелів агресивного та консервативного зростання. В даний тип портфеля включаються разом з надійними цінними паперами, що придбані на тривалий термін, ризиковані фондові інструменти, склад яких періодично оновлюється. При цьому забезпечується середній приріст капіталу і помірна ступінь ризику вкладень. Надійність забезпечується цінними паперами консервативного зростання, а прибутковість - цінними паперами агресивного зростання. Даний тип портфеля є найбільш поширеною моделлю портфеля і користується великою популярністю в інвесторів, несхильних до високого ризику.

Портфель доходу

Даний тип портфеля орієнтований на отримання високого поточного доходу

- Процентних та дивідендних виплат. Портфель доходу складається в основному з акцій доходу, що характеризуються помірним зростанням курсової вартості і високими дивідендами, облігацій та інших цінних паперів, інвестиційним властивістю яких є високі поточні виплати. Особливістю цього типу портфеля є те, що мета його створення - отримання відповідного рівня доходу, величина якого відповідала б мінімального ступеня ризику, прийнятного для консервативного інвестора. Тому об'єктами портфельного інвестування є високонадійні інструменти фондового ринку з високим співвідношенням стабільно виплачується відсотка і курсової вартості.

Портфель регулярного доходу формується з високонадійних цінних паперів і приносить середній дохід при мінімальному рівні ризику.

Портфель дохідних паперів складаються з високоприбуткових облігацій корпорацій,цінних паперів, що приносять високий прибуток при середньому рівні ризику.

Портфель зростання та доходу.

Формування даного типу портфеля здійснюється щоб уникнути можливих втрат на фондовому ринку як від падіння курсової вартості, так і від низьких дивідендних або процентних виплат. Одна частина фінансових активів,що входять до складу даного портфеля, приносить власнику зростання капітальної вартості, а інша - дохід. Втрата однієї частини може компенсуватися зростанням іншої. Охарактеризуємо види даного типу портфеля.

Портфель подвійного призначення. До складу даного портфеля включаються папери, що приносять його власнику високий дохід при зростанні вкладеного капіталу. У даному випадку мова йде про цінні папери інвестиційних фондів подвійного призначення. Вони випускають власні акції двох типів, перші приносять високий дохід, другі - приріст капіталу. Інвестиційні характеристики портфеля визначаються значним вмістом даних паперів у портфелі.

Збалансований портфель передбачає збалансованість не тільки доходів, а й ризику, який супроводжує операції з цінними паперами, і тому в певній пропорції складається з цінних паперів з швидкозростаючою курсової вартістю і з високоприбуткових цінних паперів. До складу портфеля можуть включатися і високо ризиковані цінні папери. Як правило, до складу даного портфеля включаються звичайні і привілейовані акції, а також облігації. В залежності від кон'юнктури ринку в ті чи інші фондові інструменти, включені в цей портфель, вкладається велика частина коштів.

З огляду на сучасний стан економіки Росії і ступінь розвитку її фондового ринку, конкретними цілями портфельного інвестування підприємств можуть бути:

- збереження і збільшення капіталу щодо цінних паперів зі зростаючою курсової вартістю;

- придбання цінних паперів, які за умовами обігу можуть замінити готівку (векселі);

- доступ до дефіцитної продукції, майнових і немайнових прав;

- спекулятивна гра на коливаннях курсів в умовах нестабільності фондового ринку;

- страхування від ризиків шляхом придбання державних облігацій з гарантованим доходом, та ін.

3.2Формування портфельних інвестицій

цінні папери фінансовий ліквідний акція облігація

Інвестиційний портфель підприємства в загальному випадку формується на таких принципах, як:

1. Забезпечення реалізації інвестиційної стратегії. Формування інвестиційного портфеля повинно відповідати інвестиційної стратегії підприємства, забезпечуючи наступність довгострокового і середньострокового планування інвестиційної діяльності підприємства;

2. Забезпечення відповідність портфеля інвестиційних ресурсів, тобто перелік обираних об'єктів інвестицій має обмежуватися можливостями забезпечення їх ресурсами;

3. Оптимізація співвідношення дохідності та ліквідності, що означає дотримання певних інвестиційних стратегією підприємства пропорцій між прибутком і ліквідністю;

4. забезпечення керованості портфелем - відповідність об'єктів інвестування кадровому потенціалу та можливості здійснення оперативного реінвестування коштів.

Інвестиційний портфель формується після того, як чітко поставлені цілі інвестиційної політики, визначені пріоритетні цілі формування інвестиційного портфеля з урахуванням сформованого інвестиційного клімату і ринкової кон'юнктури.

Відправною точної формування інвестиційного портфеля є взаємопов'язаний аналіз власних можливостей інвестора та інвестиційної привабливості зовнішнього середовища з метою визначення прийнятного рівня ризику у світлі прибутковості і ліквідності балансу.



Список використаної літератури

1. Аніскін Ю.П.: Управління інвестиціями. Навчальний посібник. - М.: ІКФ Омега-Л; 2006-167 с.

2. Ігоніна Л.Л. Інвестиції: навчальний посібник. - М.: Економіст, 2005, с.358

3. Буренин О.М. Ринок цінних паперів і похідних фінансових інструментів. - М.: 1ФКК, 2001, с.72

4. Пилипенко І. І., Жук О. П. Цінні папери в Україні. -- К., 2008.

5. Інвестування: Навч.-метод, посіб. / А. А. Пересада та ін. -- К.: Вид-во КНЕУ,2001.

6. Денисенко М. П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник. --К.:Алер-та, 2003.

7. Загорсъкий В. С. Ринок цінних паперів. -- Львів, 2006.

Размещено на Allbest.ru

...