Монетарна політика держави. Ефективність роботи НБУ на грошовому ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Монетарна політика держави. Ефективність роботи НБУ на грошовому ринку

Грошово-кредитна політика (англ. Monetary policy) являє собою комплекс взаємопов'язаних заходів, що вживаються центральним банком з метою регулювання грошового обороту. Основною метою монетарної політики є забезпечення стабільності національної грошової одиниці, таким чином допомагаючи економіці забезпечувати стабільність цін, повну зайнятість і зростання реального обсягу виробництва. Монетарна політика, як і податкова, інвестиційна, структурна і т.д., є частиною економічної політики будь-якого розвиненого суспільства, незалежно від соціально-економічної формації, а її застосування призводить до стабілізації економічних процесів. Об'єктами, на які найчастіше спрямовуються регулятивні заходи, щодо регулювання грошового обороту, є такі змінні грошового ринку: пропозиція (маса грошей), ставка процента, валютний курс, швидкість обігу грошей та ін. Залежно від економічної ситуації в країні може бути вибрано один або кілька об'єктів монетарного регулювання.

Головним суб'єктом грошово-кредитної політики в Україні є Національний банк України, який здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про Національний банк України» та інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Крім нього у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь і інші органи державного регулювання економіки - Мінфін, Мінекономіки, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основу формування цілей грошово-кредитної політики. Верховна Рада, крім того, регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ про стан грошово-кредитного ринку в Україні. Проте вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить Національному банку, оскільки він несе відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України (ст.100), Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Оскільки монетарна політика є лише одним з елементів державної економічної політики, то її стратегічні цілі є частиною глобальної стратегії, яка визначається вищими органами країни. Державна політика повинна встановити для себе певну ієрархію цілей. Якщо боротьба з інфляцією або затвердження на зовнішніх ринках вибираються в якості пріоритетних цілей, то тільки за рахунок відмови від високих темпів зростання або повної зайнятості. Одночасне досягнення всіх цілей неможливе. Серед кінцевих цілей існує одна, відповідальність за реалізацію якої лежить на центральному банку: боротьба з інфляцією для збереження внутрішньої і зовнішньої вартості національної валюти. Це завдання вирішується в основному шляхом розвитку ринкових механізмів фінансування інвестицій, що грунтуються переважно на збільшення заощаджень стабільного характеру, а не на емісії грошових активів. Грошово-кредитна політика не може боротися з негрошовими причинами інфляції. Структурні та соціологічні фактори повинні усуватися іншими засобами економічної політики.

Працюючи у сфері грошово-кредитного обігу, центральний банк використовує різні інструменти. Більшість з них опосередкованого впливу (непрямий характер дії). Однак деякі його операції можуть здійснюватися прямим чином. До непрямих методів належать: операції на відкритому ринку, регулювання норми обов'язкових резервів, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти. До прямих методів інструментів належать: обмеження на здійснення емісійно-касових операцій, обмеження на кредитування центробанком комерційних банків, обмеження чи заборона на кредитування центробанком потреб бюджету тощо. Прямі методи, які носять неузгоджену з ринковою економікою природу, застосовуються, як правило, лише тоді, якщо непрямі способи вже не здатні зіграти свою роль. Але при цьому слід визнати: результат прямого впливу може бути досить високим. Розглянемо детальніше механізм використання методів непрямої дії як більш ефективних і перспективних в умовах України.

Облікова (процентна) політика. Даний вид операцій відноситься до давно використовуваних методів регулювання. Центробанк виступає в ролі кредитора по відношенню до комерційних банків. Кошти надаються за умови переобліку векселів банків і під заставу їх цінних паперів. Такі отримані в центральному кредитному ланцюзі кошти називаються редисконтними або ломбардними кредитами. Центральний банк має право маніпулювати ставкою відсотка, за якою він видає банкам кредити.

Можливість установлення "ціни" кредиту виступає як метод впливу на кредитну систему. Визначений центральним банком рівень "ціни кредиту" отримав в економічній науці і практиці позначення офіційної «облікової ставки» (яку інакше також називають дисконтною або ломбардною).

Взяті в центральному банку кредити надаються комерційними банками іншим суб'єктам економіки, але вже за більш високим відсотком. Природно, що процентна політика комерційних банків відображає ті зміни, які здійснює центробанк в ході своєї політики. За допомогою ставки відсотка центральний банк тим самим надає непрямий вплив на співвідношення попиту та пропозиції на ринку капіталів.

Зростання процентної ставки, тобто «подорожчання» кредиту, обмежує розмір попиту на позичкові ресурси і скорочує наміри фірм до збільшення інвестицій. Зниження ж ставки "здешевлює" кредит, у результаті чого у приватного сектора (домашніх господарств, фірм) зростає прагнення до інвестицій. Цей стимул реалізується у формі купівлі акцій, виробничого обладнання або будівництва нових виробничих корпусів.

Важливим значенням у функціях облікової політики є маніпулювання ставкою відсотка, що посилює ефект від застосування інших регулюючих заходів, а саме операцій на відкритому ринку і встановлення норм обов'язкових резервів. Якщо дія одного важеля що впливає на поведінку самостійного комерційного банку виявляється недостатнім,то сукупність заходів, що здійснюються центральним банком, дає йому можливість домогтися свого задуму.

Операції на відкритому ринку. Вдаючись до даного виду регулювання, центральний банк здійснює купівлю та продаж цінних паперів на відкритому ринку (наприклад, на біржі). За рахунок їх продажу банк, по суті, вилучає надлишкові балансові резерви комерційних банків. У макроекономічному плані це означає вилучення з обігу певної маси грошових коштів. Купівля центральним банком цінних паперів сприяє утворенню у комерційних банках додаткових балансових резервів. Грошова маса в обігу зростає. Та у підсумку розширюються можливості для кредитних операцій комерційних банків.

Дані заходи роблять центральний банк активним учасником грошового і кредитного ринків. У процесі ж проведення облікової політики позиція центробанку залишається пасивною (рішення про те, чи йти на облік своїх векселів, чи отримувати кредит під заставу своїх цінних паперів у центрального банка, приймаються самими комерційними банками). До того ж операції на відкритому ринку цілком узгоджуються з ринковими правилами. Купуючи на ринку цінні папери, центральний банк додатково спрямовує в оборот відповідну суму грошей і цим збільшує спочатку банківські резерви, а потім загальну масу грошей. Продаючи цінні папери зі свого портфеля, він вилучає на відповідну суму банківські резерви, а згодом зменшується і загальна маса грошей в обороті. В результаті цих операцій відповідно збільшується або зменшується пропозиція грошей. Даний метод регулювання прийнято вважати ідеальним монетарним інструментом.

Політика регулювання норми обов'язкових резервів. Згідно з сформованими у світі правилами мінімальні резерви зберігаються в банку у формі безстрокових вкладів. Визначену частку зобов'язань по вкладах, які комерційний банк повинен тримати в резерві, називають обов'язковою резервною нормою покриття. Вона визначається за формулою:

грошовий кредитний центральний банк

Резервна норма = Обов'язкові резерви комерційного банку / Сума поточних вкладів * 100

Норму обов'язкового резерву встановлює центробанк для всіх банків та інших депозитних установ без права їх використання і без виплати процентів по них. Наприклад, норма обов'язкових резервів становить 20%. Це означає, що комерційний банк, що має строкові зобов'язання на суму 1 млн. дол., повинен мати резерв у сумі 200 тис. дол. Якщо в наступному місяці строкові зобов'язання підвищаться до 2 млн. дол., то комерційний банк повинен збільшити свій резерв до 400 тис. дол.

Цей інструмент монетарної політики має перевагу в тому, що він однаково впливає на всі банки, змінюючи пропозицію грошей негайно і досить потужно. Збільшуючи норму обов'язкових резервів центробанк скорочує обсяг надлишкових резервів банків , зменшує їх кредитну спроможність. І відповідно навпаки - якщо норма резервування зменшується - збільшиться обсяг вільних резервів, підвищиться кредитна спроможність банків і рівень мультиплікації депозитів.

Протягом усього перехідного періоду в Україні цей інструмент грошово-кредитної політики широко застосовувався. Політика резервування є відносно "грубим" методом і при використанні у відриві від інших засобів створює певну жорсткість в економічному регулюванні. Для порівняння можна сказати, що операції на відкритому ринку і облікова політика вважаються методами тонкого регулювання. З метою пом'якшення дії резервної політики центробанк намагається доповнювати ці заходи і рідко змінювати норми резервів, адже зміна норми хоча б на 1 % може дати значно більшу зміну пропозиції, ніж потрібно.

Рефінансування комерційних банків - це інструмент грошової політики, який застосовується в тісному поєднанні з процентною ставкою. Так, окрім зміни процентної ставки центробанк може регулювати попит на свої позички з боку комерційних банків зміною інших умов надання цих позичок - зміною їх асортименту, обмеження цільового призначення, лімітування обсягів окремих позичок тощо. Такими заходами центробанк може більш чітко і цілеспрямовано впливати на зміну банківських ресурсів, а , отже, і на пропозицію грошей.

Регулювання курсу національної валюти. Якщо центробанк планує зменшити масу грошей в обороті, то йому достатньо продати на ринку відповідну масу іноземних валютних цінностей, що призведе до скорочення банківських резервів і пропозиції грошей. І навпаки, за необхідності збільшити масу грошей в обороті центробанку слід купити відповідну масу іноземної валюти. Ці операції називають валютною інтервенцією.

Найбільша ефективність регулюючої дії центрального банку проявляється тоді, коли використовується вся сукупність економічних інструментів, причому в доцільній послідовності. Здійснюючи регулювання, центральний банк повинен враховувати не тільки взаємозв'язки в рамках світової економіки, але і взаємозалежність ланок національного господарства.

Отже, Національний банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошово-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Проаналізуємо ефективність роботи НБУ , оцінивши його монетарну політику протягом кризового та після кризового періоду. Динаміку основних інструментів монетарної політики НБУ в 2008-2011р. бачимо у таб.1.

Таб.1. Показники грошово-кредитної політики НБУ

* - короткострокові депозити

** - довгострокові депозити

На розвиток грошово-кредитного ринку за період 2008р. - І квартал 2012р. істотним чином впливала ситуація в макроекономічній сфері. Якщо в світовій економіці кризові явища первісно зародились у фінансовій сфері і лише потім знайшли відображення в діяльності реального сектору економіки, то в Україні ситуація розвивалася за протилежним сценарієм. Зволікання зі здійсненням необхідних структурних реформ в економіці, нерозважлива бюджетна політика та прискорене зростання зовнішнього боргу зумовили накопичення макроекономічних ризиків до критичного рівня, які в умовах впливу світової фінансової кризи призвели до істотного погіршення динаміки економічного розвитку, погіршивши показники стану грошово-кредитного ринку. Таким чином, криза 2008р. в Україні є, передусім, економічною і лише потім - фінансовою. Світова криза стала лише каталізатором загострення тих негативних процесів, які впродовж значного часу накопичувалися в економіці України.

Динаміка показників стану грошово-кредитного ринку безпосередньо залежить від показників розвитку реального сектору економіки. За наявності тиску з боку фундаментальних чинників НБУ через використання монетарних механізмів та інструментів може лише тимчасово втримувати національну валюту від знецінення. Крім того, чим довше тривають спроби штучно втримати вартість гривні, тим більші дисбаланси виникають в економіці і болючішим є подальше коригування вартості національної грошової одиниці до її реального рівня.

У жовтні 2008р. доступ до зовнішнього фінансування, внаслідок загострення ситуації на світових фінансових ринках, був суттєво обмежений. Одночасно виникла напружена ситуація щодо діяльності окремих великих банків. Загалом це спровокувало посилення недовіри вкладників до банківської системи в цілому та відплив коштів з банків. Так у жовтні - грудні 2008р. загальний обсяг депозитів у національній валюті зменшився на 13,7%, у т.ч. депозити фізичних осіб у національній валюті зменшилися на 14,8%, юридичних осіб - на 12,4%. За цей період загальний обсяг депозитів в іноземній валюті зменшився на 8,0%, у т.ч. депозити фізичних осіб в іноземній валюті зменшилися на 12,6%, а юридичних осіб - збільшилися на 3,6%. Кошти, що вилучалися з депозитних рахунків перетворювалися у готівкову форму та частково спрямовувалися на готівковий валютний ринок. Так за жовтень - грудень 2008р. обсяг готівки поза банками збільшився на 15.9%, або 21,2 млрд. грн., а її частка в грошовій масі зросла з 28% до 30%, а обсяги перевищення продажу банками готівкової іноземної валюти над її купівлею становили 3,3 млрд.$.

Це відповідним чином зменшувало кредитний потенціал банківської системи. Адже готівкові кошти можуть використовуватися лише безпосередньо їх власниками, тому готівкова частина грошової маси є пасивною і не бере участі у створенні нових грошей через механізми мультиплікації. Одночасно погіршення ситуації на зовнішніх фінансових і товарних ринках зумовлювало скорочення пропозиції іноземної валюти на внутрішньому ринку через зменшення обсягів їх надходжень на рахунки українських резидентів.

Зокрема обсяги щоденної пропозиції іноземної валюти на міжбанківському ринку зменшилися з 514 млн.$ в серпні до 313 млн.$ в грудні 2008р. Усе це в свою чергу зумовлювало зменшення довіри між банками, погіршення ліквідності окремих банків та банківської системи в цілому, додатковий тиск на споживчі ціни та на обмінний курс гривні. Офіційний обмінний курс гривні до долара США знизився у жовтні - грудні 2008 р. на 58,4%, а з початку 2008 р. - на 52,5% - до 7,7 грн./$.

На початку загострення ситуації на фінансовому ринку в жовтні - листопаді 2008р. дії НБУ спрямовувалися, насамперед, на забезпечення своєчасності проведення банками розрахунків, недопущення відпливу коштів з банківської системи та збалансування ситуації на валютному сегменті ринку. У цей період НБУ лібералізував вимоги до формування банками обов'язкових резервів, а також розширив можливості банків з підтримки ліквідності через механізми рефінансування. Так у період найбільшого загострення ситуації (у жовтні та листопаді) НБУ застосовував додаткові механізми рефінансування банків (на основі програм фінансового оздоровлення та у випадку суттєвого зменшення строкових депозитів), які передбачали ширший перелік можливої застави та більш оперативну процедуру ухвалення рішень. Для збільшення довіри вкладників до банківської системи Нацбанк, відповідно до ухвалених рішень, перерахував 1млрд.грн. для поповнення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що дало змогу збільшити максимальну суму відшкодування до 150 тис. грн.

Зазначені заходи сприяли зниженню напруги на грошово-кредитному ринку, що відобразилось в поступовому припиненні тенденцій до відпливу коштів з банківської системи, збільшенні ліквідності банківської системи, забезпеченні безперебійного здійснення розрахунків в економіці. Так, загальний обсяг депозитів у національній валюті протягом грудня збільшився на 0,6 млрд. грн. (у листопаді він зменшився на 11 млрд. грн., а в жовтні - на 21,5 млрд. грн.). Депозити в іноземній валюті, після зменшення на 1,4 млрд.$ у жовтні, протягом листопада - грудня знизилися всього на 0,4 млрд.$. Обсяг кореспондентських рахунків банків у листопаді - грудні збільшився на 25,2% - до 18,6 млрд. грн. (зменшення в жовтні на 38,5%). Одночасно із зростанням ліквідності банків збільшився попит на іноземну валюту, що посилювало девальваційний тиск на гривню. З метою зменшення попиту на іноземну валюту та закріплення позитивних тенденцій до стабілізації ситуації в банківській системі НБУ на поч. грудня 2008р. перейшов до другого етапу стабілізаційних заходів, який, поміж іншого, передбачав:

· у сфері регулювання ліквідності - скасування додаткових інструментів підтримки ліквідності (які використовувалися під час найбільшого загострення ситуації в жовтні - листопаді) та здійснення рефінансування виключно з використанням традиційних механізмів, які використовувалися до кризи;

· у сфері процентної політики - ужиття заходів щодо підвищення вартості національної валюти (підвищення ставки за активними та пасивними операціями, зокрема, ставка за кредитами овернайт у грудні зросла: під забезпечення державними цінними паперами - до 22%; без забезпечення (бланковий) - до 25%, а рівень ставок за депозитними сертифікатами Нацбанку в кінці грудня становив від 4% до 25% річних);

· у частині регулювання вимог з формування банками обов'язкових резервів - ужиття заходів щодо подальшого посилення привабливості здійснення активно-пасивних операцій у національній валюті (з 5.12.2008 норматив обов'язкового резервування за залученими коштами в нац.валюті був установлений на рівні нуля, тоді як за строковими коштами в іноземній валюті - 3%, а за коштами в іноземній валюті на вимогу - 4%. Далі НБУ посилив диференціацію вимог з обов'язкового резервування залежно від того, у якій валюті залучені кошти, а з 05.01.2009 норматив обов'язкового резервування за строковими коштами в іноземній валюті збільшений до 4%, за коштами в іноземній валюті на вимогу - до 7%;

· у площині пруденційних вимог Національний банк суттєво підвищив коефіцієнти резервування (за ступенем ризику) за кредитними операціями в іноземній валюті з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки. Крім цього, були підвищені вимоги до якості прийнятого забезпечення за кредитами, а також до оцінки фінансового стану позичальників, у кредитних угодах з якими немає письмової згоди на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про них.

· на валютному ринку для зниження девальваційного тиску на гривню Національний банк у жовтні - грудні проводив активні інтервенції з продажу іноземної валюти, обсяг яких упродовж цього періоду становив 10,3млрд.$. Чисте від'ємне сальдо валютних інтервенцій Національного банку України у 2008р. становило -3,9 млрд.$.

У результаті вжитих заходів у грудні на валютному ринку спостерігалося поступове зменшення дефіциту іноземної валюти. У цілому в 2008 р. попит на іноземну готівку перевищив її пропозицію на 6,1 млрд.$ (порівняно із 4,4 млрд.$ у 2007р.).

Грошово-кредитна політика протягом 2009-Ікв.2012рр. років була спрямована на виконання основної функції НБУ - забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Складна ситуація в економіці вимагала від НБУ відповідної гнучкості у проведенні грошово-кредитної політики та оперативної реакції на процеси, які відбувалися на макроекономічному рівні та у фіскальній сфері через зважене використання монетарних інструментів і механізмів.

Протягом 2009-Ікв.2012рр. обов'язкові резерви використовувалися Нацбанком як один із монетарних інструментів для ефективного управління грошово-кредитним ринком та регулювання обсягів грошової маси в обігу. Збільшивши норму обов'язкового резервування, центральний банк негайно скоротив обсяг надлишкових резервів банків, зменшив їх кредитну спроможність, знизив рівень мультиплікації депозитів. Відповідно зменшився загальний обсяг пропозиції грошей. Так, у 2009р. обсяг формування обов'язкових резервів становив 12,2 млрд. грн. на кінець року, у 2010р. -12,4 млрд. грн., у 2011р. -15,0 млрд. грн, на 1.03.2012 - склав 7,65 млрд. грн.

НБУ в 2011р. проводив помірно жорстку грошово-кредитну політику, яка полягала не в посиленні параметрів тих чи інших монетарних інструментів та механізмів, а в утриманні від їх послаблення. НБУ двічі посилював вимоги до формування банками обов'язкових резервів. Оптимізовано нормативи обов'язкового резервування в напрямку створення більш преференційних умов залучення банками довгострокових коштів. Таким чином НБУ вдалося зв'язати значну частку вільної ліквідності банківської системи, що сприяло стабілізації ситуації на валютному ринку, збільшенню внутрішньої вартості гривні та покращенню ринкових очікувань та в результаті - зменшенню інфляції.

Із зниженням інфляційного тиску НБУ вжив певних пом'якшуючих заходів. З грудня 2011р. НБУ разом із оптимізацією нормативів обов'язкового резервування надав банкам змогу формувати частину обов'язкових резервів (30%) на кореспондентському рахунку в НБУ, що розширило можливості банків з управління власною ліквідністю. Ще банкам встановлено вимогу щодо щоденного зберігання на початок операційного дня коштів обов'язкових резервів на кореспондентському рахунку в НБУ в розмірі 25% від суми обов'язкових резервів, сформованих за попередній звітний період резервування.

У зв'язку з тим, що ліквідність банків поступово почала підвищуватися, загальний обсяг операцій рефінансування банків у 2009р. зменшився до 64,4 млрд. грн.., банками за цей період було повернено кредитів рефінансування на загальну суму 39,8 млрд. грн. У 2010р. загальний обсяг операцій із рефінансування ще зменшився на 5,2 млрд. грн., повернено за цей період кредитів на загальну суму 18,5 млрд. грн. Обсяг операцій з рефінансування банків у 2011 році становив 28,8 млрд. грн., а обсяг повернення банками заборгованості за раніше наданими Нацбанком кредитами становив 29,5 млрд. грн.

Процентна політика протягом 2009-Ікв.2012рр. проводилася відповідно до ситуації на грошово-кредитному ринку і спрямовувалася на утримування вартості грошей на позитивному рівні щодо інфляції з метою стимулювання повернення коштів у банківську систему, нівелювання девальваційного тиску та інфляційних ризиків. Відповідно до зниження інфляційного тиску та стабілізації ситуації на грошово-кредитному ринку НБУ корегував процентні ставки. Протягом червня-серпня 2009р. двічі знижувалась облікова ставка, яка визначалася як базова ставка щодо інших процентних ставок НБУ (з 12,0% до 11% річних, та до 10,25%). У 2010 році - знижувалася тричі (з 10,25 до 9,5%, потім до 8,5%, і до 7,75%), у 2011р. вона залишалася на рівні 7,75%. 23.03.2012 НБУ знизив облікову ставку до 7,5%.

З 31.03.2012 введено новий порядок формування обов'язкових резервів банками. Відповідне рішення закріплене постановою НБУ № 102 від 21.03.2012. Новий порядок передбачає, зокрема, зниження розміру коштів банків на окремому рахунку в НБУ з 70% до 60% від суми обов'язкових резервів. Також посилено вимоги до розміру коштів, які повинні зберігатися щоденно на початок операційного дня на кореспондентському рахунку банку в НБУ, з 25% до 30% від суми обов'язкових резервів.

Крім того, постанова поглиблює диференціацію нормативів обов'язкового резервування з метою посилення преференційних умов резервування коштів, залучених у національній валюті. Так, з 31.03.2012 норматив обов'язкового резервування за короткостроковими депозитами фізичних і юридичних осіб в іноземній валюті збільшується з 7,5% до 8%, а до запитання - зростає з 8% до 8,5%.

Ще документом встановлена нульова ставка резервування за довгостроковими залученнями банків від банків-нерезидентів та фінансових організацій - нерезидентів в російських рублях (для інших іноземних валют норматив резервування залишається на рівні 2%). Як наголошується в постанові, це робиться для стимулювання практики розрахунків між "Нафтогазом України" і "Газпромом" в російських рублях.

Зміною облікової ставки та порядку формування обов'язкових резервів НБУ закріплює позитивний тренд плавного підвищення ліквідності банківської системи, який відбувся після попереднього коректування цієї ж норми. Щодо облікової ставки можна зробити висновок, що НБУ практикує її коректування в залежності від рівня інфляції. Але все ж на цей раз інфляційний мотив - не головне. Оскільки ставки резервування під гривневі депозити вже перебувають на нульовому рівні, то зниження облікової ставки відкриває альтернативний шлях зміцнення гривневої бази банків. Дане рішення має сприяти плавному зниженню ставок кредитування та закріпленню тенденції збільшення питомої ваги кредитування реального сектора економіки в портфелі банків. При цьому центробанк, найімовірніше, буде придивлятися до реакції банків, щоб зважитися або на зміцнення цих заходів влітку, або на підключення попереджувальних антиінфляційних інструментів. Також у цих заходів може бути ще одне обґрунтування - створити умови для розміщення облігацій внутрішньої державної позики за більш вигідною ціною, а також зустріти можливий наплив валюти під час проведення Євро-2012.

Результатом нововведень березня 2012 р. буде отримання банками додаткової «живої» ліквідності. Обсяг обов'язкових резервів на окремих рахунках в НБУ на 1 березня склав 7,65 млрд. грн., таким чином, при зміні норми резервування з 70% до 60% вивільниться близько 1 млрд. грн., які перейдуть на робочі коррахунки банків. Однак загальні обов'язкові резерви у зв'язку зі збільшенням нормативів резервування в валюті зростуть і банкам все одно доведеться формувати велику суму обов'язкових резервів сумарно. Збільшення ж вимоги до залишків на кореспондентських рахунках на кінець операційного дня має дещо стримувати рух короткострокових готівкових коштів, стримувати інфляційний процес та активізувати механізм формування більш довгих ресурсів.

Отже, через мінливість макроекономічних умов, що мали місце упродовж досліджуваного періоду, Нацбанк України проводив гнучку грошово-кредитну політику та оперативно реагував на зміни в середовищі, зважено використовував монетарні інструменти і механізми. Основними грошово-кредитними інструментами, які застосовував у своїй діяльності НБУ були обов'язкове резервування коштів, процентна політика, рефінансування банків, депозитні операції та інші.

Размещено на Allbest.ru