Сучасний стан та перспективи розвитку авіаційного страхування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Авіастрахування в Україні і світі

2. Сучасний стан та перспективи розвитку авіаційного страхування в Україні

3. Особливості страхування ризиків діяльності авіаційних підприємств

Загальні висновки

Вступ

Актуальність теми. Актуальною проблемою, що постає перед авіаційним комплексом України є обґрунтування шляхів виходу з кризи та завоювання міцних конкурентних позицій на світовому ринку як складова єдиної транспортної системи. Потребує вирішення завдання щодо організації міждержавних транспортних зв'язків, задоволення потреб суб'єктів господарювання та населення в авіаційних перевезеннях та роботах як на території України, так і за її межами.

Адже, на сьогодні ринок авіаперевезень України можна охарактеризувати як такий, що знаходиться на стадії становлення, має значну кількість суб'єктів різних форм власності та різного рівня розвитку, що відповідно характеризує різні можливості виходу на міжнародний ринок та роботи на внутрішньому ринку.

Актуальність даної теми обумовлена тим, що невідкладним є удосконалення страхової діяльності в сфері авіатранспорту, тому, що саме ця підгалузь останні роки розвивається з незвичними для національної економіки темпами - від 20 до 35 % приросту в рік, так ще і протягом декількох років підряд. Сучасна цивільна авіація являє собою складний, високотехнологічний комплекс, основу якого складають авіакомпанії, аеропорти, служби керування повітряним рухом та спеціалізовані структурні підрозділи.

Незважаючи на розширене розуміння терміну "авіаційне страхування", головним носієм страхових ризиків є повітряне судно, особливо під час зльоту чи посадки, тому що саме в цей час повітряне судно отримує найбільші динамічні та статичні навантаження.

Вагомість охарактеризованої проблематики, необхідність її вирішення зумовили вибір теми дослідження та свідчать про її актуальність.

Мета і задачі даної роботи. Мета полягає в тому, щоб детально розглянути стан українського ринку авіаперевезень, напрямки його розвитку, а також проблеми та перспективи розвитку.

Реалізація поставленої мети досягається через послідовне вирішення завдань теоретичного і практичного характеру:

- розкрити особливості авіастрахування;

- дослідити сучасний стан ринку страхування авіаційних ризиків України та ефективність його функціонування та виявити тенденції його розвитку;

- визначити вплив світових тенденцій в страхуванні на розвиток вітчизняного авіастрахування.

Об'єктом дослідження є процес взаємодії авіатранспортних підприємств з страховими компаніями при страхуванні авіаційного транспорту.

Предметом дослідження виступають теоретичні та практичні підходи до формування механізму взаємовідносин в страховій діяльності авіаційного транспорту.

1. Авіастрахування в Україні і світі

П.П. Серкова // Фондовый рынок,№16-2012

Стаття є досить актуальною, оскільки в ній виокремлено особливості авіаційного страхування та розглянуто різноманітність правового забезпечення цього виду страхування.

Головна ідея статті-визначення стану обов'язкового і добровільного авіастрахування, дослідження розвитку внутрішнього ринку авіаційного страхування в Україні.

Перш за все, необхідно відмітити - автор вважає,що авіаційне страхування -- це загальна назва комплексу майнового, особистого страхування та страхування відповідальності,яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові і інтереси юридичних і фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством. авіація страхування екіпаж персонал

Автор розмежовує поняття обов'язкового та добровільного авіаційного страхування, вказуючи їх відмінність.

"Порядок і умови проведення авіаційних видів страхування є специфічними і зумовлені певними чинниками",- як зазначає автор статті. Я вважаю, що за своєю суттю авіаційне страхування є досить складним, а його реалізація потребує від страховика особливого підходу. Для того, щоб страхова компанія могла здійснювати авіаційне страхування, вона має задовольнити певні неодмінні умови, а саме:наявність професійно підготовлених фахівців-експертів;наявність широкої системи перестрахування;наявність фахівців із міжнародного права або договорів з міжнародними юридичними компаніями.

Аналізуючи відповідну статтю, варто окреслити особливості авіаційного страхування:

- комплектність(майнове, особисте, відповідальності);

- великі розміри страхових сум, визначених у валюті різних країн;

- дія полісів за межами України;

- значна акумуляція ризиків;

- необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.

Варто відмітити, що правове забезпечення авіастрахування містить норми міжнародних угод та конвенцій, до яких приєдналась наша держава;нормативні акти міжнародних організацій цивільної авіації,членом яких є Україна(ІКАО,ІАТА);норми внутрішніх законодавчих актів, що регулюють діяльність як цивільної авіації,так і страхування. В статті детально зазначена нормативна і законодавча база про страхування. Вказано мінімальне покриття у відношенні відповідальності перед третіми особами.

На мою думку, страхове поле авіаційного страхування дуже велике. Існує багато ризиків, переважно це ризики, пов'язані з відповідальністю. В статті звернено увагу лише на кілька важливих видів добровільного авіаційного страхування: страхування відповідальності обслуговування повітряного простору; страхування відповідальності технічного обслуговування повітряних суден. Одним із видів обов'язкового авіаційного страхування є страхування членів екіпажу та авіаційного персоналу.

Вказано види страхування, за якими здійснює страхування авіаційних ризиків національна акціонерна страхова компанія "Оранта".

Як відзначають експерти, незначні обсяги авіаперевезень та труднощі з упровадженням нової техніки гальмують розвиток внутрішнього ринку авіаційного страхування в Україні. На думку автора, страховий ринок у сфері авіації має дуже обмежені можливості в силу недостатньої ємкості всього ринку. На заході перестрахувальні ємності в кілька разів більше, ніж російські й українські,крім того, західні перестрахувальники мають перевірену репутацію й високу фінансову стійкість. Я згідна з автором, який вважає,що ситуація в найближчі роки принципово мінятися не буде. Є всі передумови вважати, що частка західного перестрахування зросте. Цьому буде сприяти, зокрема, відновлення авіапарку.

Вказано, що в Україні є три авіакомпанії,що можуть зацікавити брокерів,-МАУ, "Аеросвіт" та UM Air. Вони мають імпортні далеко магістральні повітряні судна високої вартості. На жаль, сучасний обсяг вітчизняного ринку авіастрахування оцінюється досить невисоко, причому більша частина цієї суми припадає лише на три лідируючі компанії.

Як свідчать дані,наведені в статті,обсяг страхових платежів за обов'язковим авіаційним страхуванням зростав протягом 2003-2011 рр. Збитковість обов'язкового авіаційного страхування залишається на низькому рівні,а значне збільшення виплат страхових відшкодувань у 2004р. було спричинено катастрофою кількох українських повітряних кораблів.

Аналіз статті показує, що основна увага приділяється дослідженню особливостей авіаційного страхування, його основних видів, законодавчо-правовому забезпеченню.

Сучасні проблеми, які пов'язані з авіаційним страхуванням, - основні показники, що характеризують стан авіаційного страхування в Україні та питання вдосконалення страхового захисту при здійсненні авіаційного страхування потребують подальшого дослідження.

2. Сучасний стан та перспективи розвитку авіаційного страхування в Україні

О.С. Світлична // Вісник соціально-економічних досліджень. - 2012,випуск 1(44)-УДК 368:629.7

Актуальність статті полягає в тому, що у статті розглянуто сучасний стан авіаційного страхування в Україні.

Головна ідея статті--визначити основні проблеми при здійсненні авіастрахування та дослідити основні напрямки розвитку такого страхування. Надати рекомендації щодо вдосконалення страхового захисту при здійсненні авіаційного страхування.

За дослідженнями О.С. Світличної, за останні роки в діяльності авіаційної галузі в Україні сталося незначне зменшення пасажирообігу та вантажообігу. У 2008 році на тлі фінансової кризи почали знижуватися темпи зростання пасажиропотоку та доходи авіакомпаній, а рекордне зростання вартості палива призвело до збільшення витрат авіаперевізників. Економічна криза суттєво вплинула на показники діяльності транспорту і у 2009 році зменшення спостерігалося, як за вантажними перевезеннями на 23%, так і за пасажирськими - на 8% (табл. 1). При цьому, зниження вантажо- та пасажироперевезень, яке викликане загальним спадом обсягів виробництва, супроводжувалося також зростанням транспортних витрат, аварійності, ступіня зносу рухомого складу та інфраструктурних складових. Але протягом 2010-2011рр. український ринок авіаперевезень демонстрував стабільні темпи відновлення втрачених в період кризи позицій.

Варто позначити, що на сьогодні близько 97 відсотків всіх пасажиропотоків та 83 відсотків поштовантажопотоків сконцентровано у 7 стратегічних аеропортах: Бориспіль, Донецьк,Дніпропетровськ, Одеса, Сімферополь, Львів та Харків.

В статті зазначено основні фактори, що стали причиною катастроф, аварій та серйозних інцидентів при експлуатації цивільних повітряних суден в Україні у 2010 році.

Хочу вказати цікавий факт, що найбільша кількість страхових подій відбувається під час зльоту чи посадки, тому що саме в цей час повітряне судно отримує найбільші динамічні та статичні навантаження. Найбільш небезпечні періоди польоту хоча і становлять лише 6 % польотного часу, але на них припадає 75% авіаційних подій.

Як свідчать основні показники розвитку обов'язкового та добровільного авіаційного страхування, обсяг платежів за добровільними видами авіаційного страхування зростає. Збитковість при цьому знаходиться на невисокому рівні,окрім окремих років, коли відбувалися катастрофи та аварії. Проте, при здійсненні авіаційного страхування в Україні виникає ряд проблемних питань.

На мою думку, важливою проблемою, яку визначає автор,є встановлення оптимального страхового тарифу, який має враховувати якнайбільше факторів: ринкова вартість судна, його тип, рік випуску, кількість пасажирських або вантажних місць, кваліфікація льотного складу, технічне обслуговування судна. До уваги також повинна прийматись географія та маршрут польотів повітряного судна. Тарифи розраховуються, виходячи з розмірів страхових сум, а, отже, залежать від курсу валют. Тому зростання курсу долару та євро минулого року спричинило збільшення розміру страхових премій за авіаційним страхуванням на вітчизняному страховому ринку. На збільшення платежів з авіаційного страхування в Україні також вплинуло зростання кількості приватних літаків, яких побільшало в півтора рази.

Як зазначає автор, страхові ризики в авіаційному страхуванні мають значні розміри, тому страхові компанії використовують систему перестрахування. Як свідчать дані, що наведені в статті, значна частка платежів з авіаційного страхування в Україні передається в перестрахування. Слід також звернути увагу на невеликий досвід українських страхових компаній щодо перестрахування авіаційних ризиків.

Підсумовуючи аналіз сучасного стану авіаційного страхування в Україні,я погоджуюсь з думкою автора і вважаю, що доцільно було б організувати надійну систему перестрахування ризиків при накопиченні необхідних страхових ресурсів в Україні. Так як, значна частина ризику передається в перестрахування на міжнародні ринки. Поява єдиного державного перестраховика має вирішити відразу два важливих завдання. По-перше, створення такого фінансового закладу має скоротити обсяги ризиків, які вітчизняні компанії перестраховують у зарубіжних страховиків. По-друге, вирішаться підприємств звільненого від оподаткування і виводу коштів в тіньову економіку за допомогою схем, які використовуються в перестрахуванні. Вирішення цієї проблеми дозволить страховикам зменшувати витрати на перестрахування і збільшувати прибуток.

Вважаю за доцільне сказати, що страхова компанія повинна мати в своєму розпорядженні висококваліфікованих спеціалістів - актуаріїв, брокерів, страхових експертів, фінансових аналітиків, юристів, бухгалтерів та інших, які добре знаються на цьому виді страхування та міжнародному праві.

Варто відмітити-важливим є вивчення досвіду роботи іноземних страхових компаній та законодавства держав світу для знаходження шляхів вдосконалення авіаційного страхування в Україні.

3. Особливості страхування ризиків діяльності авіаційних підприємств

С.А. Демінський, аспірант кафедри менеджменту ЗЕДП // Національний авіаційний університет. -УДК №65.01(074.8)

Як зазначає автор, страхування авіаційних ризиків - це суттєвий дефіцит наукових досліджень та розробок у цій галузі. Більшість літератури з проблем страхового бізнесу, яка видається в Україні - це підручники або учбові посібники, які розглядають загальні основи страхової справи та теорію здійснення окремих видів страхування. Питання управління ризиками підприємств та організацій України через розробку комплексних страхових програм або не розглядаються взагалі, або даються загальні рекомендації, що не враховують специфіку комплексного підходу до страхування транспортних ризиків та авіаційних ризиків зокрема.

Головна ідея статті - навести класифікацію авіаційних ризиків та видів авіаційного страхування в Україні. Розглянути особливості притаманні авіаційним ризикам та специфіка їх страхування, з точки зору правових питань та практичних аспектів страхування.

Автор розглядає поняття "транспортний ризик" та виділяє його основні специфічні характеристики. Хочу більш докладно звернути увагу на риси авіаційного страхування, які зазначені автором:

а) Великі за розмірами страхові суми.

б) Наявність катастрофічних збитків.

в) Залежність від перестрахування.

г) Обов'язковий характер авіаційного страхування.

На мій погляд, варто додати ще деякі риси авіаційного страхування, а саме:

- дія полісів за межами України;

- значна акумуляція ризиків;

- необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.

В статті наведено класифікацію видів авіаційного страхування в Україні. Розглянуто основні конвенції, що регулюють питання відповідальності повітряного перевізника щодо міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажу і зрештою встановлюють вимоги до лімітів покриття в авіаційному страхуванні. Автор зазначає основні законодавчі акти України, які регулюють питання авіаційного страхування:

а) Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 року;

б) Закон України "про страхування" від 4 жовтня 2001 року;

в) Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування" від 12 жовтня 2002 року № 1535.

Як висновок, автор зазначає,що основними видами авіаційного страхування є: страхування відповідальності експлуатанта повітряного транспорту перед третіми особами, пасажирами, за вантаж та пошту; страхування корпусу (Каско) повітряного судна; страхування членів екіпажу повітряного судна. До авіаційного страхування можна також віднести страхування відповідальності аеропортів перед третіми особами, а також страхування відповідальності виробників продукції авіаційного призначення. Правове забезпечення авіаційного страхування містить норми міжнародних угод та конвенцій, до яких приєдналась Україна; нормативні акти міжнародних організацій цивільної авіації, членом яких є Україна (ІКАО, ІАТА); норми внутрішніх законодавчих актів, що регулюють діяльність як цивільної авіації, так і страхування. Обов'язковість авіаційного страхування визначена міжнародними Конвенціями Цивільної авіації, до яких приєдналась Україна, Повітряним Кодексом (ст. 103), Законом України "Про страхування" (ст. 7, п. 7) та "Про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування" від 12 жовтня 2002 року № 1535.

Загальні висновки

Проведене дослідження відповідних статей дозволило мені зробити ряд висновків, зокрема:

- здійснено загальну оцінку сфери авіаційного страхування в межах світу та України, встановлено тенденції розвитку авіаційного страхового ринку та особливості його формування.

Варто сказати, що страховий ринок у сфері авіації має дуже обмежені можливості в силу недостатньої ємкості всього ринку. Однак за показниками січня-лютого 2011 року зростання спостерігається практично за всіма показниками авіаційної галузі України - як на міжнародних лініях (на 36,1%), так і на внутрішніх (на 18,2%).

- представлено класифікацію авіаційних ризиків;визначено організаційно-економічні принципи взаємодії сторін при укладанні договору авіаційного страхування;зазначено правове забезпечення авіаційного виду страхування.

- наведено рекомендації щодо вдосконалення страхового захисту при здійсненні авіаційного страхування, а саме:

1) збільшення капіталоємності страхового ринку України;

2) створення єдиного державного перестраховика, який матиме кваліфікований персонал та надійну фінансову базу, що дозволить надавати страховий захист залежно від потреб кожного клієнта, а також дозволить знизити ціни на послуги з авіаційного страхування;

3) залучення до роботи в страхові компанії, які займаються авіаційним страхуванням, висококваліфікованих спеціалістів, які добре знаються на цьому виді страхування та міжнародному праві.

4) вивчення досвіду роботи іноземних страхових компаній та законодавства держав світу для знаходження шляхів вдосконалення авіаційного страхування в Україні.

Размещено на Allbest.ru