Проблеми комерційного кредиту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана

Кафедра банківської справи

Індивідуальна робота №1

Аналіз статей

на тему: «Проблеми комерційного кредиту в Україні»

Виконав студент 3 курсу

економіка підприємства (6504)

група № 8

Купченко М.В.

Перевірив асистент

Харевич А.С.

Київ-КНЕУ-2012



Комерційний кредитний ризик виробничого підприємства

Сучасний етап розвитку економіки України є досить складним і потребує багато зусиль для збереження тих позитивних тенденцій, які відбулись в економіці України до настання світової фінансово економічної кризи 2008 р., наслідки якої відчуваються й сьогодні. Сфера підприємництва, бурхливий розвиток якої пригальмував останнім часом внаслідок обмеження кредитування з боку фінансово-кредитних установ, опинилися в скрутному стані. Якщо великі підприємства володіють значними потужностями, зокрема і фінансовими ресурсами також, можуть і надалі продовжувати свою діяльність, лише скоротивши тимчасово деякі статті власних витрат, то середні і малі підприємства, які були створені та існували в більшості випадків за позикові кошти, опинилися фактично на межі існування.

Останнім часом звичний механізм кредитування за допомогою банківських установ став майже недоступний для переважної кількості підприємств як унаслідок значного збільшення вартості позик, так і через скорочення обсягу кредитування з боку банків. Попри те, що банківські установи на сьогодні володіють достатнім обсягом грошових ресурсів для відновлення кредитування, вони не поспішають це робити і тих масштабах, які були на початку кризи. Насамперед це пов'язано з тим, що і досі зберігається достатньо високий рівень кредитного ризику. Водночас, наприклад, середня ринкова вартість банківського кредиту для поповнення обігових засобів підприємств малого та середнього бізнесу зменшилась з 28, 56%, до 21,35%. Але і це не зробить даний вид кредитування доступнішим для більшості підприємств України.

Тому підприємства, які виготовляють продукцію і прагнуть її реалізувати, та підприємства, що мають потребу у цій продукції, але володіють на даний момент достатнім обсягом коштів для її придбання, змушені спільно шукати нові та вдосконалювати старі механізми взаємовідносин. Використання в такій ситуації комерційного (товарного) кредиту дозволяє підприємству-виробнику продати свою продукцію, а підприємству-покупцю - придати її.

Комерційний кредит - це окремий вид кредиту, коли той надається у товарній формі, а погашається в грошові з відстрочкою або розстрочкою платежу. Привабливість комерційного кредиту полягає в тому, що підприємство-виробник має можливість реалізувати свою продукцію не тільки вразі тимчасової нестачі грошових коштів у покупців, а й навіть за несприятливої кон'юнктурної ситуації на ринку, сподіваючись у майбутньому отримати за неї грошові кошти; покупець отримує можливість оплатити вартість продукції пізніше або погасити її частинами впродовж певного терміну. Крім того, використання комерційного кредиту може сприяти збільшенню кількості покупців, а отже посилює конкурентні переваги підприємства-виробника.

Якщо у банківському кредитуванні існує низка обов'язкових до виконання вимог, то тут таких жорстких вимог не існує. Кожне підприємство, яке реалізує продукцію на умовах комерційного кредитування на власний розсуд формулює відповідні вимоги, щодо надання такого кредиту, узгоджуючи їх з чинним законодавством.

Слід зазначити, що необхідним дотримуватися принаймні таких умов надання комерційного кредиту:

- за допомогою механізму комерційного кредиту має бути реалізовано продукцію, яку неможливо реалізувати на ринку за попередньою оплатою, але існує достатньо висока ймовірність її реалізації з визначеною дохідністю упродовж певного терміну часу кінцевому споживачу;

- проведення підприємством-виробником аналізу фінансово-господарської діяльності позичальника за метою визначення його кредитоспроможності, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності, місця, яке він посідає на ринку збуту даної продукції;

- проведення маркетингового дослідження щодо ємності ринку збуту продукції з метою визначення максимально можливого обсягу, реалізації продукції в цілому і даному позичальнику зокрема;

- дотримання всіх принципів кредитування;

- обмеження обсягу комерційного кредиту виробничими потужностями підприємства-виробника;

- виконання економічних нормативів щодо регулювання кредитної діяльності підприємства-виробника, які воно встановлює самостійно. Тут необхідно визначити максимально можливий обсяг реалізації продукції на основі комерційного кредиту одному позичальнику, максимально можливу відстрочку платежу, максимально можливий обсяг строкової та простроченої дебіторської заборгованості;

- рішення щодо надання кредитів позичальникам приймається комерційним директором, керівником відділу збуту.

Надання комерційного кредиту зумовлює виникнення відповідних ризиків у підприємств-виробника, зокрема, кредитного ризику.

Комерційний кредитний ризик - ризик, який виникає у підприємства-виробника через неспроможність покупця виконати взяті на себе зобов'язання згідно з угодою комерційного кредитування. Цей ризик передбачає ймовірні збитки, які зумовлені можливим несвоєчасним поверненням коштів, поверненням коштів не в повному обсязі або неповерненням коштів від покупця в загалі з поставлену йому виробником продукцію.

На відмінну від банківського кредиту, який надається та погашається в грошовій формі, комерційний кредит надається у товарній, а погашається у грошовій, що зумовлює виникнення так званої товарної складової кредитного ризику. У комерційному кредитуванні на ступінь кредитного ризику впливають чинники, що пов'язані як з суб'єктом комерційного кредиту - позичальником, так і об'єктом комерційного кредиту - товарним капіталом, тобто продукцією, щодо якої виробником надається відстрочка оплати. Здатність підприємства-позичальника вчасно та в повному обсязі погасити комерційний кредит зумовлюються як його кредитоспроможністю загалом, так і спроможністю швидко «перетворити» товар у гроші зокрема.

Кредитоспроможність підприємства-позичальника залежить від низки чинників: його репутації, ефективності менеджменту, якості його фінансових активів тощо. На дані складові діяльності підприємства-позичальника підприємство-кредитор не може впливати безпосередньо, інакше це може бути оцінено як втручання одного підприємства в роботу іншого, що є нонсенсом в ринковій економіці. Щодо товару, який надається в кредит, ситуація дещо інша. Обидва підприємства функціонують у контексті певного ринку даного товару і можуть незалежно від місця, яке кожне з них займає на цьому ринку, впливати на його збут, тобто перетворення товару в грошу. Крім того суттєвий вплив має той чинник, який визначає мету надання цього кредиту. Залежно від цього і має визначатись і спосіб його надання.

За способом надання комерційний кредит можна поділити на: комерційний кредит із використанням векселя; комерційний кредит із використанням відкритого рахунку; комерційний кредит із використанням знижки за умови сплати у визначений строк (сконто); сезонний комерційний кредит; консигнація.

Застосування векселя сприяє розвитку комерційного кредиту, дотримання платіжної дисципліни, спрощенню безготівкових розрахунків у народному господарстві та скороченню потреби в банківському кредиті. Формалізуючи відносини між постачальником і кредитором, вексель є певною гарантією погашення боргу та може бути підставою для кредитування кредитора банком за допомогою індосаменту, власник векселя може розраховуватись зі своїм контрагентом. У разі несвоєчасного платежу за векселем або відмови боржника від платежу власник векселя має право на опротестування векселя. Під час надання комерційного кредиту з використанням відкритого рахунка між виробником і покупцем укладається угода, яка передбачає, зокрема, таке: виробник зобов'язується впродовж дії угоди постачати і передавати у власність покупцю продукцію окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що погоджуються сторонами при подачі-розгляді заявок на поставку окремої партії, а покупець зобов'язується приймати продукцію та здійснювати оплату за неї та у визначені угодою строки після одержання рахунку-фактури. Зазвичай термін дії такої угоди - один рік.

З метою запобігання невиконанню взятих на себе зобов'язань покупцем щодо вчасного здійснення платежів за наданим кредитом та з метою прискорення реалізації продукції в умовах тимчасової нестачі грошових коштів у покупця виробник може надати знижки, кредит-ноту або певні бонуси за умови оплати у визначений термін. Наприклад, у разі здійснення покупцем своєчасної оплати вартість продукції зменшується на суму знижки. Розмір знижки диференціюється залежно від терміну оплати і визначається самостійно підприємством-кредитором зазвичай у відсотках.

Наприклад, якщо підприємство є виробником новорічних іграшок, сувенірів або іншої продукції, яка має масовий і сезонній характер, то воно може надавати своїм покупцям сезонний кредит. Цей вид кредиту дозволяє підприємствам-покупцям створити необхідний рівень запасів продукції перед періодом проведення сезонний продаж і отримати від підприємства-виробника розстрочку до кінця розпродажу. Перевага такого кредиту полягає в тому, що підприємства можуть відпускати продукцію без додаткових витрат на складування і зберігання.

У разу, коли підприємство хоче реалізувати вироблений новій товар або нетипову продукцію, попит на який передбачити досить складно, переважно застосовується консигнація. Суть консигнації полягає в тому, що покупець може одержувати продукцію без конкретного зобов'язання щодо сплати. Це означає, що оплата виробнику здійснюється тільки за умови реалізації цієї продукції. Коли попиту на новий товар не буде, товар повертають підприємстві-виробнику.

Серед зазначених вище способів надання комерційного кредиту найбільш ризикованим способом є використання відкритого рахунка, тому що не існує жодної гарантії(як у випадку використання векселя) щодо оплати покупцем, виробник не може підвищити ціну, застрахувавши себе і тим самим хоча б таким чином застрахувати від невчасних платежів(як у випадку надання кредит-ноти). Такий вид співпраці передбачає цілковиту довіру між підприємствами, виробник повинен бути впевненій у тому, що покупець вчасно та повністю розрахується за поставлену йому продукцію.

До категорії комерційного кредитного ризику слід віднести такі ризики: індивідуальний та кредитний портфельній ризик, ризик дебіторської заборгованості, країнний ризик, регіональній ризик, галузевий ризик, маркетинговий ризик.

У випадку індивідуального комерційного кредитного ризику джерелом ризику є конкретний позичальник підприємство-виробника, й оцінювання ступеня такого ризику передбачає насамперед оцінювання кредитоспроможності даного позичальника. У випадку портфельного комерційного кредитного ризику джерелом ризику є загальна дебіторська заборгованість підприємству й оцінювання ступеня такого ризику передбачає оцінювання даної дебіторської заборгованості.

Ризик дебіторської заборгованості комерційного кредитування - це ризик можливих втрат підприємства-виробника(кредитора) внаслідок виникнення у нього простроченої, сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Даний вид ризику можна розподілити на індивідуальний (ризик щодо конкретного позичальника) і портфельний (ризик щодо сукупності позичальників).

Я якщо підприємство, які є учасниками процесу комерційного кредитування знаходяться в різних країнах, то до комерційного кредитного ризику можна віднести і країнний ризик. Країнний ризик комерційного кредитування виникає в тих випадках, коли внаслідок дій держави(наприклад, у здійсненні заходів валютного регулювання) стає неможливим виконання контрагентами своїх зобов'язань. Тобто джерелом ризику є відповідний соціально-економічний і політичний стан країни, в якій знаходиться позичальник, а оцінювання ступеня ризику передбачає оцінювання цього стану, зокрема його нестабільності. З метою збільшення прибутку підприємства-кредитори змушені здійснювати свою діяльність не тільки в межах цього регіону, а й виходити за його межі. Але кожен регіон країни має свої особливості (економічну спеціалізацію, агрокліматичні умови, агрокліматичні ресурси) відповідно й ефективність діяльності підприємства в різних регіонах буде різною. Це зумовлює виникнення регіонального ризику комерційного кредитування, який виникає у випадках, коли внаслідок зміни соціально-економічної, політичної, екологічної ситуації тощо. В регіоні підприємство може зазнати втрат.

Очевидно, що галузева незалежність підприємства певною мірою визначає спроможність підприємства виконувати свої зобовязання перед кредиторами. У випадку, коли споживачами продукції підприємства-кредитора є підприємства різних галузей діяльності, то це свідчить про наявність у нього галузевого ризику комерційного кредитування. Такий ризик пов'язаний із загальною ситуацією у відповідній, що може завдати збитків підприємству.

Під маркетинговим ризиком комерційного кредитування слід розуміти ризик можливих збитків унаслідок неправильної стратегії чи тактики на ринку збуту певної продукції. Маркетинговий ризик у сфері комерційного кредитування може призвести до неможливості реалізувати продукцію на передбачених кредитною угодою умовах, тобто перетворити товар у грію До даного ризику також можна віднести ризик неправильного оцінювання кон'юнктури ринку(співвідношення попиту та пропозиції, потенційної ємності ринку, ступені конкуренції, цінової політики тощо). Маркетинговий ризик у широкому розумінні по суті і є якраз товарною складовою комерційного кредитного ризику підприємства-виробника.

Оцінювати кожний із видів ризику можна за допомогою різних методів і моделей. Так, для оцінювання ступеня індивідуального комерційного кредитного ризику підприємства можна використати модель оцінювання фінансового стану позичальника на підставі різних економічних показників із застосуванням коефіцієнтного аналізу (або аналізу фінансових коефіцієнтів). Але часто аналіз різних фінансових коефіцієнтів, дає суперечливі прогнози майбутнього стану підприємства-покупця. Для подолання цієї проблеми, наприклад, пропонується з багатьох коефіцієнтів побудувати один інтегрований показник. Така багатомірна фінансова модель (багатомірний індекс) буде надавати однозначну кількісну оцінку кредитного ризику підприємства. До таких моделей відносять дискримінантну модель розподілу рахунків на «погані» та «хороші» Мехта Ван Хорна, Z-модель Альтмана, модифіковану модель Альтмана та модель оцінювання кредитоспроможності ZETA, модель оцінювання платоспроможності підприємств Банка Франції (BdF), моделі за нагляду за позиками Чессера, модель фахівців Харківського державного економічного університету О.Ю. Проскури та Т.О. Резнікової. Також дискримінанті моделі оцінювання фінансового стану позичальника на законодавчому рівні.

Незважаючи на широке застосування, дискримінантні моделі можуть надати повну картину про стан позичальника. Тому для врахування таких характеристик, як кредитна історія, репутація, якість менеджменту тощо можна використовувати рейтингові моделі оцінювання позичальника. Рейтингові моделі активно використовуються в банківській сфері саме для вирішення проблеми кредитоспроможності позичальника, а отже, можуть використовуватись і в оцінюванні комерційного кредитного ризику підприємства, оскільки дозволяють успішно узагальнити різноманітні характеристики, які є вагомими для оцінювання даного ризику.

Крім того, можна скористатися логічним алгоритмом диференціації позичальників за групами ризику на основі сукупності специфічних індикаторів кредитного ризику у сфері комерційного кредитування, який запропоновано С.Г. Хамською.

А.В. Матвійчук пропонує нечіткі моделі оцінювання фінансового стану підприємства на підґрунті наборів незалежних змінних і найбільш інформативних показників. Застосування цих моделей дасть змогу не тільки оцінити можливість банкрутства компанії, а й визначити час, впродовж якого банкрутство може відбутись. До того ж нечітку модель можна будувати на тих показниках, які, на думку аналітика, є найбільш інформативними для вирішення поставленої задачі, навіть таких, які в числовому вигляді мають мультиколінеарний зв'язок між собою. В.В. Вітлінський запропонував методику визначення кредитоспроможності позичальника на підґрунті використання розпливчастого методу аналізу ієрархій (РМАІ).

Оцінювання портфельного комерційного кредитного ризику полягає в оцінюванні дебіторської заборгованості підприємства-виробника, насамперед торгової, тобто такої, яка виникла в результаті операцій з реалізації продукції на основі комерційного кредиту.

До методів оцінювання дебіторської заборгованості можна віднести такі методи: 1) АВС - аналіз дебіторів; 2) аналіз дебіторської заборгованості за видами (боржників, продукції тощо); 3) оцінювання реальної вартості й обіговості існуючої дебіторської заборгованості; 4) аналіз та контроль дебіторської заборгованості за термінами виникнення; 5) облік і контроль за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості; 6) оцінювання надходження коштів від дебіторів з урахуванням коефіцієнтів інкасації; 7) лімітування обсягу дебіторської заборгованості; 8) реструктуризація дебіторської заборгованості із застосуванням факторингу; 9) розробка системи угод з клієнтами тощо. Окрім того, у своїй роботі з дебіторською заборгованістю, підприємство повинно керуватися П(с)БО №10.

Систему управління дебіторською заборгованістю фахівці умовно поділяють на два узагальнених блоки: кредитну політику, яка дозволяє ефективно використовувати дебіторську заборгованість як інструмент збільшення обсягів реалізації продукції; а також комплекс заходів, які спрямовані на зниження ступеня ризику на виникнення простроченої та безнадійної дебіторської заборгованості.

Інструментом управління дебіторською заборгованістю підприємства є його кредитна політика, яку також можна вважати інструментом управління ризиком дебіторської заборгованості. У більш широкому розумінні, кредитна політика - це система заходів і правил, які спрямовані на реалізацію контролю за процесом комерційного кредитування з боку підприємства-кредитора. Кредитна політика формується в процесі вибору між можливістю збільшення дохідності підприємства, зокрема внаслідок збільшення обсягів реалізації продукції на умовах комерційного кредиту, та збільшення кредитного ризику, який за цих умов виникає. Щоб впровадити ефективну кредитну політику, підприємству необхідно оцінювати такі показники: обсяг реалізації продукції; адміністративні витрати, витрати на відшкодування кредитних зобов'язань; обсяги знижок; середній термін повернення комерційного кредиту; обсяг сумнівних боргів; середній обсяг дебіторської заборгованості. На сьогодні існують певні методи і моделі, якими можна користуватись для оцінок цих показників, але потреба в нових, ефективних методах і моделях оцінювання буде існувати завжди. Так, можна використати комплекс економіко-математичних моделей оцінювання обсягів реалізації продукції підприємства на засадах комерційного кредитування з урахуванням ризику дебіторської заборгованості. На відміну від існуючих моделей, у цих моделях в комплексі використовується інструментарій теорій ризику, ланцюг Маркова, генетичних алгоритмів, що дозволяє підвищити обґрунтованість оцінювання відповідних економічних показників.

Одним із кроків аналізу ризику є встановлення допустимого ступеня ризику. Якщо у банківській сфері існують регулятивні нормативи НБУ для обмеження ступеня кредитного ризику комерційних банків, то у сфері підприємництва таких нормативів не існує і кожне підприємництво визначає для себе припустимий ступінь комерційного кредитного ризику. Насамперед, підприємництво-виробник можливими обсягами дебіторської заборгованості (строкової, простроченої, безнадійної, сумнівної), які дозволяють підприємству функціонувати в нормальному для нього режимі. Очевидно, що оцінювання таких обсягів, з одного боку, не повинно бути заниженим, з іншого - завищеним. Недостатньо лише встановити обмеження щодо ступеня комерційного кредитного ризику, необхідно здійснювати постійний його моніторинг і проводити заходи щодо його зниження.

Під час укладання угоди щодо комерційного кредитування забезпечення, зазвичай, в явному вигляді не передбачається, на відміну від банківського кредитування, де в угоді чітко вказуються джерела погашення кредиту (застава). Щоб захистити себе хоч якимось чином, підприємство-кредитор, наприклад, може вимагати від покупця надати йому банківські гарантії або може застрахувати свою дебіторську заборгованість, яка є наслідком кредитних відносин між підприємствами, від несвоєчасного повернення коштів, або оформити свою угоду за допомогою векселя. Крім того, з метою зниження ступеня кредитного ризику підприємство може створити резерв коштів для покриття можливих збитків, які зумовлені виникненням сумнівних боргів, проводити диверсифікацію свого кредитного портфеля та встановлювати відповідні ліміти щодо, обсягу реалізації продукції, відстрочки платежу тощо.

Ефективне управління комерційним кредитним ризиком неможливе без чітко вибудованого кредитного ризик-менеджменту підприємства, який має спиратися на науково обґрунтовану, предметно адаптовану до реалій підприємства методологію, передові інтелектуальні, інформаційні та інноваційні технології, а також світовий досвід управління ризиками виробничого підприємства. Як складова системи управління кредитний ризик-менеджмент підприємства проявляється у сукупності взаємопов'язаних процесів підготовки, прийняття і організація управлінських рішень, які включають процес управління комерційним кредитним ризиком. Для більш ефективного управління ризикам, зокрема кредитними, на підприємстві може бути створений спеціальний підрозділ - відділ управління ризиками, який очолює ризик-менеджер, одним з основних функціональних обов'язків якого є координація діяльності всіх підрозділів щодо регулювання ризиків. Ризик-менеджер формулює організаційну структуру управління ризиками підприємства та розробляє основні положення та інструкції. У випадку малого та середнього виробничого підприємництва функції такого ризик-менеджера можуть бути делеговані начальнику відділу продаж чи фінансовому аналітику або розподіленні між співробітниками, які беруть участь у процесі, реалізації продукції на основі комерційного кредиту.

Проблема управління комерційним кредитним ризиком виробничого підприємства на сьогодні є надзвичайно актуальною. Водночас приділяється недостатньо уваги у вітчизняній науковій літературі проблемам комерційного кредитування як сфери діяльності підприємства, якій притаманні різні ризики. Для управління ризиками у сфері комерційного кредитування можна застосовувати загальноприйнятий концептуальний підхід, що передбачає такі кроки: 1) аналіз ризику; 2) вибір методів; 3) реалізація заходів щодо зниження ступеня ризику; 4) контроль результатів. Запропонований концептуальний підхід до класифікації комерційного кредитного ризику виробничого підприємства дає змогу отримати логічні продуктивні напрями щодо розробки методів кількісного оцінювання ступеня відповідних ризиків, раціональної системи методів ті інструментарію управління ними. Подальші дослідження, потрібно спрямувати на вивчення специфічних ризиків, які пов'язані із способом надання комерційного кредиту.

кредит лізинг споживчий вексель

Коммерческий кредит: возможности и риски

Правило «утром деньги -- вечером стулья» плотно вошло в обиход наших предпринимателей еще в самом начале развития нашей экономики.

Однако эволюционные преобразования как в экономике в целом, так и в различных отраслях несколько изменили правила работы отдельных поставщиков товаров. Все больше и больше покупателей (заказчиков) требуют получение товара с рассрочкой или отсрочкой платежа.

Контрагентов, которые эту отсрочку просят, понять можно: все деньги находятся в обороте и нужную сумму легче собрать, когда товар уже реализован. Конечно же, поставщики не в восторге от таких схем работы, однако они понимают, что для развития бизнеса отсрочка платежа -- мощный инструмент, который позволяет сбывать больше продукции и увеличивать обороты. Итак, попробуем разобраться с этим инструментом, определим его основные особенности, отличия, риски для сторон и перспективы защиты от недобросовестных конкурентов.

Коммерческий кредит

Многие слышали о таком понятии, как коммерческий кредит. Именно этим термином в гражданском праве обозначают условия договора, при которых отгрузка товаров (работ, услуг) и оплата не совпадают во времени. Сюда попадают аванс, предоплата, а также отсрочка и рассрочка платежей. То есть, если товар поступил сегодня, а оплата за него будет условно завтра, знайте -- это коммерческий кредит.

Хочется сразу сказать, что коммерческий кредит не стоит отождествлять с финансовым кредитом, так как это совсем разные институты. Финансовый кредит вправе предоставлять только кредитные учреждения (на основании лицензии НБУ). Коммерческий же кредит не требует от сторон отдельного юридического оформления, его условия включают в рамки гражданско-правовых договоров на выполнение работ, предоставление услуг или продажу товаров. Проценты за пользование кредитом выступают существенным условием договора финансового кредита, а вот для коммерческого кредита они являются добровольными. Основные положения о коммерческом кредите содержатся в статье 1057 Гражданского кодекса Украины (далее -- ГКУ). Ознакомившись с данной статьей, вы наверняка обратите внимание на то, что в ней говорится о передаче товаров (вещей), определенных родовыми признаками. Однако будет заблуждением считать, что ст. 1057 ГКУ запрещает предоставление кредита по договорам, предполагающим передачу другой группы товаров (вещей) с индивидуальными признаками, поскольку коммерческий кредит касается абсолютно всех товаров, не запрещенных в обороте.

Продажа товаров в кредит с отсрочкой или рассрочкой платежа, как разновидность коммерческого кредита, регламентирована статьей 694 ГКУ, об особенностях которой пойдет речь ниже.

Рассрочка и отсрочка. В чем разница? Важно понимать, что рассрочка и отсрочка хотя, по сути, и являются коммерческим кредитом, но, по своей природе, различны. При рассрочке вам предоставляют возможность оплаты какого-либо выбранного вами и приобретенного в кредит товара мелкими суммами денег. В этом случае предполагается растягивание выплаты, то есть частичные выплаты по строго установленному графику в течение определенного периода времени. Эти формы расчета пользуются особой популярностью в мелкооптовой и розничной торговле, так как это очень удобно и доступно огромному количеству рядовых покупателей.

Отсрочка же предполагает одноразовую оплату переданных покупателю товаров в полном объеме и в определенный договором срок. Среди правовых особенностей отсрочки и рассрочки я бы выделил следующее. Во-первых, цена на продаваемый в кредит товар фиксируется на дату продажи в соответствии с ч. 2 ст. 694 ГКУ. Таким образом, если цена увеличится до того, как состоится окончательный расчет, продавец не вправе требовать от покупателя доплаты. Исключением может служить случай, когда такое право прямо предусмотрено договором. Во-вторых, с момента передачи товара, проданного в кредит, и до его оплаты продавцу принадлежит право залога на этот товар согласно с ч. 6 ст. 694 ГКУ. Это означает, что покупатель имеет право продавать или каким-либо другим способом распоряжаться товаром только с согласия продавца. Однако, это ограничение может быть упразднено, если об этом указано в договоре.

В-третьих, в случае просрочки оплаты, продавец: -- имеет право отказаться от договора и требовать возврата неоплаченного товара, причем независимо от срока просрочки хоть один день, что соответствует положениям ч. 4 ст. 694 ГКУ. Однако заметьте, данная норма касается только отсрочки, так как на рассрочку она не распространяется (ч. 3 ст. 695 ГКУ); -- начисляет проценты в размере 3% годовых от просроченной суммы + индекс инфляции за весь период просрочки, т. е. со дня, когда товар должен был быть оплачен, и до дня его фактической оплаты (абз. 1 ч. 5 ст. 694, ч. 2 ст. 625, ст. 536 ГКУ). Важно отметить, что упомянутые проценты -- это своего рода санкция для должника, поэтому не стоит их путать с начислениями общепринятых процентов за пользование кредитом. В-четвертых, в договоре может быть предусмотрена обязанность покупателя уплачивать проценты на стоимость, которая соответствует цене товара, проданного в кредит, начиная со дня передачи товара, что прямо предусмотрено абз. 2 ч. 5 ст. 694 ГКУ.

Что делать при задержке?

Иногда продавец задерживает передачу товара, например, из-за того, что его подвел поставщик. Справедливо ли тут требовать уплаты процентов и санкций за просрочку платежа? Как видно из вышеупомянутой нормы, проценты по кредиту до момента передачи товара покупателю не начисляют, чего нельзя сказать о санкциях. Исходя из этого, во избежание недоразумений между сторонами, в договор стоит внести изменения и перенести срок платежа в связи с недопоставкой товаров. Иначе, если продавец затягивает отгрузку на неприлично долгий срок, покупатель может, используя нормы ст. 665 ГКУ, отказаться от договора в одностороннем порядке. При этом такое же право он имеет и в том случае, когда задерживается поставка не всего товара, а только его части. Но тогда, как правило, основанием являются уже нормы ст. 670 ГКУ.

Подводя итог, можно сказать, что для предотвращения негативных последствий при предоставлении отсрочки (рассрочки), необходимо очень тщательно (качественно) формировать условия договора, указывая при этом: срок, на который откладывается платеж; определение момента передачи товара в собственность (дата фактической передачи товара/подписания документов и т. п.); размер платежей за пользование товарным кредитом -- процентов (в виде процентов на основную сумму задолженности или фиксированной суммы) и определение порядка их выплаты.

Однако независимо от качественной подготовки договора, продавец, реализуя товары в кредит, в любом случае несет определенные риски по неполучению или неполному получению оплаты за товар, право собственности на который переходит к покупателю уже в момент отгрузки.

В качестве получения дополнительных гарантий оплаты товара мы бы рекомендовали:

-- оформить с покупателем отдельный договор залога, в котором предметом залога может выступать реализованное имущество;

-- оформить с третьим лицом договор поручительства;

-- получить от покупателя вексель.

Кроме этих гарантий в обязательном порядке необходимо перед заключением договора проверить своего «будущего» контрагента на предмет нахождения по местонахождению, количественного персонала, наличия свидетельства НДС, задолженности по другим платежам, отсутствия процедуры банкротства, соответствие КВЭД его реальной деятельности и т. п.

Одним из действенных способов обеспечения выполнения обязательств во время отсрочки или рассрочки мог бы стать полис страхования задолженности. Такой способ управления рисками очень развит в странах Европы. На Украине же такой способ обеспечения выполнения обязательств является скорее исключением, чем правилом, так как такие договора страхования единичны, что связано с особенностями ведения страхового бизнеса. С другой стороны для поставщика, который действительно заинтересован в хороших покупателях, совет опытного страховщика стал бы очень кстати, так как страховщик проверял бы всех дебиторов поставщика и установил, по кому какие лимиты устанавливать. Понятно, что для неблагонадежных партнеров лимит будет нулевой, это заставит поставщика задуматься, стоит ли сотрудничать с таким покупателем.

Понятно, что после оценки, проведенной страховой компанией, которая выявит неблагонадежных партнеров, есть искушение отказаться от покупки полиса, тем более, что тарифы в этом виде страхования достаточно велики -- до 3% от каждой поставки, однако за оценку финансового состояния дебитора и установление лимита придется заплатить отдельно. В заключение хочется сказать, что продажа товаров в кредит -- это всегда риск, особенно в период нестабильной экономической ситуации. Поэтому в каждом отдельном случае будьте бдительны, хладнокровны и внимательны, придерживаясь вышеизложенных рекомендаций.

Лизинг или кредит - вот в чем вопрос

Лизинг как одна из форм кредитования товаров длительного пользования не так распространена в Украине, как система ипотечного кредитования. Лизинг является одним из эффективных современных финансовых инструментов, позволяющий юридическим лицам всех форм собственности и физическим лицам (в т.ч. частным предпринимателям) приобретать необходимое имущество, получив его в свое пользование сразу после заключения соответствующего договора лизинга и производя расчеты в течение длительных сроков (от 1 до 5 лет и более в зависимости от объекта и др.).

Лизинг - это финансовая аренда машин и оборудования, транспортных средств, сооружений производственного назначения и т. д. Первое и главное отличие лизинга от кредита - то, что клиент покупает в кредит, автоматически становится собственностью клиента, а то, что берет на условиях лизинга - еще не собственность клиента, но может стать ею. Лизинг дает право первоочередности выкупа, то есть при желании товар, который клиент оформляет на лизинговых условиях, может стать его собственностью.

Различие лизинга и кредита не кардинально, но существенно. При оформлении кредита человек, который берет товар в кредит, ответственность за товар берет тоже на себя. А в лизинговых отношениях вся ответственность за товар лежит на лизингодателе.

В лизинговых контрактах зачастую предусматривается право или обязанность арендатора купить товары (машины или оборудование) по истечению срока аренды, обязанности сторон по техническому обслуживанию, эксплуатации и т.д.

По мере выплаты процентов уменьшается себестоимость товара и при желании его можно выкупить уже за меньшую стоимость. Процентные ставки в кредитах и лизингах примерно одинаковые, но, как правило, кредитные ставки выше.

При сравнении процедур лизинга и кредита на примере автомобильного транспорта определяется, что единственное общее - оформление договора лизинга или кредита. При оформлении кредита необходимо дополнительно оформлять договор купли-продажи, договор залога (в зависимости от товара, который клиент берет в кредит), договор страхования (он требует оплаты страховки за 1 год вперед, а значит дополнительной оплаты), оплату пенсионного фонда. Также необходима оплата регистрации и постановки на учет, прохождение технического осмотра (если такого требует товар), ежегодная оплата прохождения технического осмотра, а также возможные дополнительные платежи в банк за обслуживание, открытие счетализинг автомобиль, легковой, с двигателем 1,6 литров, стоимостью 20 тысяч долларов, то условия лизинга таковы - валюта финансирования - доллар США, срок лизинга - 60 месяцев. Лизинговые платежи: авансовый платеж, в т.ч. НДС - 5133 долларов, среднемесячный платеж - 382 доллара, удорожание автомобиля ( от первоначальной цены) - 8, 1% в год.

Справка. На начало 21 века среднегодовой объем мирового рынка лизинга превышает 500 млрд. долларов США. Уровень износа основных средств в целом по отраслям экономики Украины - 50 %, а с учетом морального износа - 80-90 %. Потребность инвестиций для обновления основных фондов в Украине - около 90 млрд. долларов США, в т.ч. посредством механизма лизинга- 14 млрд. долл. США.

На 3 квартал 2007 года в Украине насчитывается 25 финансовых компаний лизингодателей и 120 юридический лиц - лизингодателей (по данным Госфинуслуг).

В Украине наибольшим спросом для предоставления лизинга пользуется следующее имущество: легковые автомобили, транспорт для грузоперевозок, производственное оборудование, транспорт для пассажироперевозок, сельскохозяйственная т и т.д. Оплата страховки на год вперед, оплата пенсионного фонда и оплата регистрации и постановки на учет являются затратами, которые придется понести дополнительно к первому взносу по договору кредита.

Время на принятие решения по соглашению с кредитом или лизингом - для кредита - 1-3 дня для стандартных продуктов, а для лизинга - до 30 минут.

Потенциальными клиентами при оформлении кредита в основном являются предприятия частной формы собственности, а при оформлении лизинга - предприятия частной и государственной форм собственности.

Срок финансирования (при приобретении автомобиля) в кредите до 5-7 лет, а в лизинге - до 5 лет. Первый платеж при оформлении кредита - от 20% (при условии проведения специальных акций может использоваться аванс 0% при условии дополнительных гарантий и поручительств). Первый платеж при оформлении лизинга - от 20% без дополнительных гарантий. Минимальный срок деятельности клиента в кредите - от 12 месяцев, а в лизинге - от 6 месяцев. Кредит зависит от размещения филиалов банка, а лизинг не зависит от местонахождения лизингополучателей. В лизинге также есть возможность предоставления использования подменного автомобиля (при оформлении в лизинг автомобиля), такой опции нет в кредитах.

Лизинг имеет дополнительные преимущества как услуга. Это возможность получить объект лизинга в пользование без значительного первоначального отвлечения собственных средств из оборота. Второй плюс в том, что выплата лизинговых платежей - это покупка собственного имущества. Ежемесячные затраты лизингополучателя на выплату лизинговых платежей сопоставимы с текущими арендными платежами (по недвижимости, дорожно-строительной технике и т.п.), при этом объект становится собственностью лизингополучателя. Ещё одно преимущество в том, что лизингополучатель получает бесплатную рассрочку на весь период лизинга по страховке и другим сопутствующим платежам (транспортный налог и др.). Преимуществом является и то, что на размер лизингового платежа не влияет рост цен, например на недвижимость, и арендных ставок (такой рост сейчас составляет 30% в год). Платеж может быть скорректирован только на курс доллара. То есть в рамках программы предприятие имеет возможность зафиксировать свои затраты, связанные с объектом лизинга, например, недвижимостью и чётко их планировать.

И последним преимуществом является комплексное и гибкое решение, принимаемое при оформлении лизинга.

При оформлении лизинга, если речь идет о финансовом лизинге, не требуется ничего, кроме договора лизинга. В оперативном лизинге (сравнение этих двух видов лизинга дается ниже) удорожание стоимости оформления возможно за счет технического обслуживания, смены шин, администрирования технического обслуживания и т.д.

Главное отличие оперативного и финансового лизинга в том, что по окончании оперативного лизинга объект просто возвращается лизингодателю. В результате окончания срока финансового лизинга лизингополучатель приобретает право собственности на предмет лизинга. Существенно отличаются и правила налогообложения операций оперативного и финансового лизинга. Финансовый лизинг имеет ряд основных преимуществ для лизингополучателя:

1. получение налогового кредита (за исключением легковых автомобилей) на всю стоимость объекта лизинга в момент принятия объекта в пользование от лизингодателя

2. вознаграждение (процента) по лизингу не облагается НДС в рамках двойной учетной ставки НБУ и относится на валовые расходы в полном объеме

3. лизингополучатель зачисляет на свой баланс в качестве основного средства объект лизинга и, соответственно, начисляет амортизацию

4. на предмет лизинга не может быть обращено взыскание, наложены иные отягощения третьих лиц (например - налоговый залог).

В Украине немногие банки предоставляют услугу лизинга, тогда как кредитование - обязательная услуга практически всех банков страны. Банки, которые предоставляют лизинговую операцию это такие, как VAB Bank (в прошлом ВАБанк), ПриватБанк и т.д.

Как оформляются лизинговые сделки? Сначала проводится консультация клиента со специалистом и получение коммерческого предложения. Затем клиент заполняет заявку-анкету на получение услуг финансового лизинга. Через 30-60 минут он получает решение о предоставление финансового лизинга, предоставляет документы и подписывает договор финансового лизинга. И последний этап - клиент выплачивает аванс, и получает зарегистрированный автомобиль. Как правило, для того, чтобы получить лизинг, нужно предоставить документы двух типов: юридические и финансовые, а также бизнес план или ТЭО (при необходимости), общую информацию о деятельности компании. К юридическим документам относится устав или учредительный документ, свидетельство о государственной регистрации, справка о постановке на налоговый учет, документ, подтверждающий полномочия руководителя или лица, которое уполномочено подписать лизинговый контракт.

Стоит привести пример расчета лизингового платежа. Если брать в лизинг автомобиль, легковой, с двигателем 1,6 литров, стоимостью 20 тыс. долл. США, то условиями лизинга таковы - валюта доллар США, срок лизинга - 60 месяцев. Лизинговые платежи: авансовый платеж, в т.ч. НДС - 5133 долларов, среднемесячный платеж - 382 доллара, удорожание автомобиля (от первоначальной цены) - 8,1% в год.

Справка. На начало 21 века среднегодовой объем мирового ринка лизинга превышает 500 млрд. долларов США. Уровень износа основных средств в целом по отраслям экономики Украины - 50%, а с учетом морального износа - 80-90%. Потребность инвестиций для обновления основных фондов в Украине - около 90 млрд. долларов США, в т.ч. посредством механизма лизинга - 14 млрд долл. США. На 3 квартал 2007 года в Украине насчитывается 25 финансовых лизингодателей и 120 юридических лиц - лизингодателей (по данным Госфинуслуг). В Украине набольшим спросом для предоставления лизинга пользуется следующие имущество: легковые автомобили, транспорт для пассажироперевозок, сельскохозяйственная техника, компьютерное оборудование, полиграфическое оборудование и т.д.

Проблемы развития коммерческого кредита в Украине

В сегодняшней Украине, в условиях активного поиска путей перехода к рыночной экономике, давно назрела необходимость всестороннего применения всех инструментов развитой рыночной экономики. Важное место в ряду таких инструментов занимает кредит, и как один из его важных видов - коммерческий кредит. Для его успешного использования жизненно необходимо учитывать опыт развития коммерческого кредита в других странах, а также опыт нашей страны.

Коммерческий кредит - особая форма взаимоотношений поставщика и потребителя. Особенность ее в том, что сам продавец предоставляет покупателю кредит, точнее он предоставляет отсрочку платежа по отпущенным товарам или оказанным услугам. Но это и есть кредит, а, поскольку переданная заемщику стоимость выражена в товарной форме, то и сам кредит является товарным. Происходящая при этом передача стоимости представляет не что иное, как куплю и продажу товара, т.е. коммерческую сделку, а потому и сам кредит получил название коммерческого кредита.

Коммерческий кредит имеет краткосрочный характер (до 1-го года), поскольку он выступает атрибутом товарообмена. Конкретные сроки и размер кредита зависят от вида и стоимости товара, финансового состояния контрагентов и конъюнктуры рынка.

Выделяют несколько основных способов предоставления коммерческого кредита:

* вексельный способ;

* открытый счет;

* скидка при условии оплаты в определенный срок (сконто);

* сезонный кредит («фрэнчайз»);

* консигнация.

Разумеется, что любой из этих способов может быть наиболее эффективным в конкретных рыночных условиях. Выбор наиболее эффективного способа - главная задача кредитной политики каждой корпорации.

В настоящее время на практике применяются преимущественно три разновидности коммерческого кредита:

- кредит с фиксированным сроком погашения;

- кредит с погашением после фактической реализации заёмщиком полученных товаров;

-кредитование по открытому счету, когда снабжение следующей партии товаров на условиях коммерческого кредита осуществляется к моменту погашения предыдущей задолженности.

Коммерческий кредит в Украине набрал определенного развития с принятием постановления Верховной Рады "О применении векселей в хозяйственном обращении". Предприятиям и организациям разрешено осуществлять снабжение продукции, выполнения работ и предоставления услуг в кредит, используя для оформления таких соглашений векселя.

На современном этапе проблема коммерческого кредита в Украине приобрела скорее практический, нежели теоретический характер.

Необходимым условием нормального развития любых банковских операций является стабильность, устойчивость денежной системы. А сложившаяся на сегодняшний день неблагоприятная ситуация характеризуется непредсказуемым своей скачкообразностью инфляционным процессом, дефицитностью государственного бюджета и т.п.

На сегодняшний день проблема вексельного обращения обострилась ещё больше, так как предприятия являются неплатежеспособными и не имеют возможности погасить стоимость векселя.

В настоящее время традиционный вексельный кредит начинает уступать место кредита, что предоставляется продавцами покупателям через простую запись стоимости проданных в кредит товаров.

Банки в условиях постоянных нарушений платежной дисциплины стали не только расчетными центрами, учитывающими векселя, но и своеобразными арбитрами, регулирующими споры по их оплате.

В связи с ситуацией, которая происходит сейчас в экономике нашей страны, банковская система Украины функционирует в полную силу, пытаясь возобновить нормальное развитие вексельного обращения. Поэтому необходимо принять антикризисные меры и постановления, чтобы улучшить и стабилизировать экономическую ситуацию в стране, в том числе и реализацию мер, необходимых для развития коммерческого кредитования. Пусть коммерческий кредит и не решит всех сегодняшних проблем, а он и не должен этого делать. Но в активном и гибком сочетании с другими инструментами рыночной экономики это не может не привести к позитивным сдвигам в общем экономическом развитии нашей страны и вывести из кризиса.



Висновок

Комерційний кредит є важливим елементом у виробничих відносинах між підприємствами. Його особливістю є те, що він надається одним підприємством іншому в товарній формі а повертається у грошовій. Тому історично він з'явився у економічних відносинах, ще на стадії натурального виробництва, значно раніше за грошовий кредит, адже для здійснення останнього необхідні були гроші. Тому відіграв важливу роль у становленні товарно-грошових відносин. Комерційний кредит не втратив своєї актуальності і сьогодні, більше того він став невід'ємною частиною для розвитку малого та середнього бізнесу.

Як було зазначено у викладеному вище матеріалі, він сприяє розвитку виробництва, прискорює обіг коштів, покращує фінансове становище як підприємства-покупця так і підприємця-кредитора. Комерційний кредит значно здешевлює, кредитні відносини між підприємствами, адже ставка на комерційний кредит, значно нижча від кредиту який надають комерційні банки, і має, як правило, чисто символічний характер, задля покриття втрат від інфляції. Він не потребує таких жорстких умов видачі від кредиторів позичальникам, як кредит від комерційних банків. Його простіше оформити документально, часто під розписку позичальника кредитору. Проте комерційний кредит не є повною альтернативою банківському кредиту, а навпаки його доповненням в загальних кредитних відносинах підприємства. Комерційний кредит сприяє більш тісній співпраці між підприємствами, інтеграції їх діяльності, створенню сталих виробничих зв'язків, що в кінцевому випадку формує стабільність діяльності не лише одного підприємства, а часто іноді навіть значної частини різних галузей.

Проте комерційний кредит не позбавлений тих особливостей, які притаманні взагалі кредиту як економічній категорії, а саме - ризику. Ризик неповернення завжди буде існувати, не дивлячись на те, наскільки би тісно і довго не співпрацювали підприємства між собою. В умовах економічної нестабільності країни, цей ризик тільки посилюється. В Україні після економічної кризи 2008, відбувся спад виробництва на 22%, багато підприємств, в основному середнього та малого бізнесу опинилися на межі існування. Тому питання неповернення наданої комерційної позики гостро постало перед позичальниками і кредиторами. Хоча не так гостро як у комерційних банків, які почали нарощувати масштаби кредитування 2007-08 років лише на початку 2012 року.

Підприємства стали більше використовувати вексель, як документ який має юридичну силу у випадку виникнення спірних моментів. Слід відмітити, що векселя в Україні необхідні, оскільки активізація вексельного обігу призводить до прискорення розрахунків та оборотності оборотних коштів і зменшення необхідності у банківському кредиті, відповідно зменшуються відсоткові ставки за його використання, що в результаті скорочує емісію грошей. Комерційний кредит додатково до існуючого кредитного механізму дозволив би останньому більш гнучко відреагувати на господарську ситуацію в країні, не розширюючи при цьому автоматично загальної маси платіжних засобів.

Размещено на Allbest.ru

...