Розвиток міжнародного ринку цінних паперів

Размещено на http://www.allbest.ru/

15

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток міжнародного ринку цінних паперів

1. Суть міжнародних фондових ринків

акція облігація фондовий ринок

Фондовий ринок є системою економічних та правових відносин, пов'язаних із випуском та обігом цінних паперів. Суб'єкти підприємницької діяльності виступають на ринку як емітентами цінних паперів, так і інвесторами. Емітуючи цінні папери та залучаючи на різних умовах вільні фінансові ресурси, вони формують свій акціонерний і борговий капітал.

Як сегмент фінансового ринку фондовий ринок підлягає класифікації за такими самими ознаками. За терміном обігу цінних паперів фондовий ринок поділяють на ринок грошових та капітальних цінних паперів.

1.1 Характеристика та структура міжнародного ринку цінних паперів

Фондовий ринок є системою економічних та правових відносин, пов'язаних із випуском та обігом цінних паперів.

Ринок цінних паперів - це частина як грошового ринка, так і ринка капіталів. На цьому ринку відбуваються операції лише із стандартними фінансовими операціями, обіг яких регулюється чіткими юридичними нормами і міжнародними правилами. В Україні цей сегмент фінансового ринку як і ринок капіталів взагалі, знаходиться на початковій стадії світового розвитку.

Цінні папери це свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерної компанії або наданні позики. Вони передбачають зобов'язання емітентів сплачувати їх власникам доходи у вигляді дивідендів або процентів.

1.2 Види цінних паперів на міжнародних ринках

На міжнародному ринку цінних паперів обертається велика кількість різноманітних видів цінних паперів. Їх можна поділити на три види: акції, облігації та похідні від них деривативи.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь її власника у капіталі акціонерної компанії.

Облігація - це свідоцтво про надання позики, яке дає право на одержання щорічного доходу у вигляді фіксованого процента. Облігації бувають корпоративними і державними.

Корпоративні облігації - це свідоцтво про надання їх власникам довгострокової позики корпорації. Інакше це облігації, емітовані юридичними особами.

Розділ 2. Міжнародний фондовий ринок

2.1 Основні інструменти фондового ринку

Світовий кредитний ринок функціонує у тісному взаємозв'язку з світовим фондовим ринком. Насамперед, це пов'язано з рухом довгострокових капіталів, який включає надання грошей зарубіжним країнам у вигляді довгострокових банківських кредитів (до 10 років).

Найбільш поширеними цінними паперами, які продаються на міжнародних ринках є єврооблігації. Головною перевагою єврооблігацій перед традиційними іноземними облігаціями є можливість їх розміщення на ринках декількох країн, і вони в меншій мірі підлягають державному регулюванню.

З метою зробити отримання облігаційної позики більш привабливим для інвесторів, корпоративні облігації випускаються з різноманітними властивостями:

- індексовані облігації;

- облігації з правом участі у прибутку;

- конвертовані в інші цінні папери і, в першу чергу, в акції;

- повернені облігації (які викуповуються до закінчення терміну позики);

- облігації з плаваючим процентом.

2.2 Основні напрями розвитку фондового ринку України

Основні інструменти фондового ринкуна міжнародних фондових ринках, що визначатимуть дальший розвиток фондового ринку України, є:

* глобалізація світового ринку капіталу, створення глобальних торговельних та розрахунково-клірингових систем для обслуговування міжнародних ринків капіталу;

* технологізація ринків капіталу через зростаюче використання новітніх інформаційних і фінансових технологій;

* універсалізація діяльності фінансових інститутів, які спроможні надавати своїм клієнтам повний спектр фінансових послуг, включаючи послуги на ринках цінних паперів;

* інституціоналізація або зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній) у здійсненні фінансових інвестицій;

* інтернаціоналізація та регіоналізація регулювання фондових ринків;

* дерегуляція фінансових ринків як засіб протидії їх переміщенню в офшорні зони.

2.3 Міжнародний ринок акцій

Одну з визначальних рис сьогоднішньої фінансової сфери становить посилений розвиток міжнародного ринку акцій. Провідна його тенденція -- сегментованість на національні ринки за одночасної інтеграції їх у функціонально цілісну систему міжнародного ринку. Чітка спеціалізація цих ринків по країнах спостерігається доти, доки країни зберігають валютну автономію. Але коли національна валюта замінюється регіональною -- як це відбулося, наприклад, у країнах зони євро -- емітенти та інвестори переводять свої операції з акціями на міжнародний рівень. Результатом даного процесу стає розвиток саме міжнародного ринку акцій. Приватизаційні процеси, посилення лібералізації руху капіталів приводять до аналогічних наслідків.

У даному розділі ми розглянемо три сегменти міжнародного ринку акцій -- іноземні акції, євроакції та депозитарні розписки, покажемо основні відмінності між цими сегментами, а також проаналізуємо фактори, шо визначають розвиток міжнародного ринку акцій. Крім того, ми з'ясуємо особливості функціонування і характер розвитку провідних ринків міжнародних акцій -- європейського ринку та ринку США.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНОГО РИНКУ АКЦІЙ

Поняття міжнародних акцій

Акції -- фінансові активи, які засвідчують майнові права на частку власного капіталу компанії-емітента.

Акції є обіговими цінними паперами, які не мають кінцевого строку обігу. Для емітента акції становлять джерело довгострокового фінансування. Фінансові вкладення в акції здійснюються з метою отримання додаткового доходу у вигляді суми дивіденду і зростання вкладеного в акції капіталу за рахунок підвищення їхньої ринкової ціни.

Якщо корпорація прагне здійснити емісію своїх акцій поза межами національного ринку з наступним обігом цих цінних паперів на фінансових ринках інших країн, то емісія відбувається на міжнародному ринку акцій. Доступ до зовнішніх джерел фінансування дає корпорації змогу залучати необхідний капітал на більш вигідних умовах. Причому залучення додаткового капіталу відбувається набагато легше й успішніше тоді, коли акції корпорації отримують котирування на фондовій біржі.

Міжнародний ринок акцій охоплює три типи фінансових інструментів:

* іноземні акції;

* євроакції;

* депозитарні розписки.

Усі ці інструменти є титулами власності, які підтверджують участь інвестора в капіталі компанії. Відмінності між ними пов'язані з різними механізмами розміщення і торгівлі акціями.

Провідну роль на міжнародному ринку акцій відіграють розвинуті країни, національні фондові ринки яких належать до так званих зрілих ринків (mature markets)*. Це США, Японія, країни ЄС, Австралія, Канада та ін. Найбільшими національними ринками акцій є ринки США та Японії, за ними йде ринок Великої Британії. Два з цих ринків -- Великої Британії і США -- являють собою провідні міжнародні ринки акцій та пов'язаних з ними цінних паперів. США є найбільшим ринком депозитарних розписок, а в Лондоні зосереджена більш пряма торгівля іноземними акціями.

Еволюція міжнародного ринку акцій

Розміри міжнародного ринку акцій порівняно з ринком міжнародних облігацій досить скромні. Так, обсяг нових випусків міжнародних акцій у 1999 р. становив лише 17,6 % нових емісій міжнародних боргових цінних паперів**. З одного боку, це пов'язано зі специфікою акцій як фінансового інструменту. Зокрема, акції є більш ризикованим фінансовим активом, ніж облігації. Тому міжнародні інвестори, особливо інституційні, традиційно віддають перевагу купівлі боргових зобов'язань, а не акцій. Порівняно обмежений попит на міжнародні акції спричиняє і порівняно обмежену їх пропозицію. Разом з тим структура

* Зрілі ринки -- це фондові ринки, яким притаманні високий рівень капіталізації, консолідована торговельна система з високою часткою організованої біржової торгівлі, розвинута система організаційного і правового забезпечення торгівлі акціями тощо.

**Розраховано за: International banking and financial market developments / BIS Quarterly Review. February 2000; March 2001. P.2S.

міжнародних позичальників така, шо не всі вони мають можливість залучати необхідне фінансування через розширення акціонерного капіталу. Скажімо, міжнародні організації, національні уряди, органи місцевої влади тощо за своїм статусом позбавлені цієї можливості. Привілей залучення фінансування через ринок акцій належить виключно акціонерним компаніям фінансового і нефінансового секторів економіки.

З іншого боку, таке відставання міжнародного ринку акцій пояснюється повільним його розвитком упродовж 60--70-х років і, певною мірою, у 80-ті роки XX ст. Головна причина цього -- недосконалість інституційного механізму ринку і складність координації дій з первинного і вторинного розміщення акцій на тогочасних міжнародних ринках. Але невеликий обсяг капіталів, який залучався через міжнародний ринок акцій у ці роки, був зумовлений ще кількома причинами. По-перше, тривалий час у багатьох країнах діяли обмеження на рух капіталів, у тому числі Й на вивіз вітчизняних цінних паперів. А в разі залучення фінансування з міжнародних ринків національні уряди віддавали перевагу боргу над фінансуванням через участь в акціонерному капіталі, оскільки не бажали, щоб іноземні групи контролювали великі сегменти національної економіки. Друга причина полягає у відсутності справді міжнародного вторинного ринку, на якому можна було б вільно перепродавати акції. Не було відповідних систем клірингу між країнами-емітентами і країнами-інвестора-ми, що перешкоджало як введенню в лістинг оригінальних акцій, так і торгівлі ними на іноземних ринках.

Міжнародні акції перебували в обігу на ринках тих небагатьох країн, де це було дозволено. Зрештою, ще одна причина пов'язана з трансферним ризиком -- небезпекою запровадження урядом заходів валютного контролю, які перешкоджають своєчасному виконанню зобов'язань в іноземній валюті. Навіть у тому випадку, коли компанії вдавалося розмістити свої акції за кордоном, спостерігалося повернення акцій на національні ринки, оскільки інвестори побоювалися втрат від раптового введення обмежень на вивіз капіталу країною, де розташована компанія-емітент. Усе це зумовило пошук механізмів інтернаціоналізації цього ринку цінних паперів. Таким механізмом стали міжнародні депозитарні розписки, які полегшили корпораціям вихід зі своїми акціями на фондові ринки інших країн.

Після лібералізації національних фінансових ринків у 80-ті роки міжнародний ринок акцій почав розвиватися більш інтенсивно -- зросла конкуренція між національними фондовими ринками за залучення до лістингу іноземних акцій, розпочалася інтеграція національних ринків акцій. Але це не було прямим наслідком зростання транскордонної торгівлі іноземними акціями чи збільшення обсягів євроемісій. Основна причина -- консолідація інституцій ринку, зміна технологій торгівлі та збільшення часу торгівлі цінними паперами, розвиток технологічної взаємодії національних фондових ринків розвинутих країн, які дали змогу здійснювати перехресний лістинг акцій корпорацій на закордонних ринках. Як наслідок, концепція "внутрішній ринок", котра тривалий час орієнтувала підприємців на ринки певної країни, значною мірою втратила своє значення. Фінансова криза 1987 р. призвела до різкого скорочення пропозиції міжнародних акцій, у тому числі й акцій, розміщуваних через депозитарні розписки. Лише з 90-х років XX ст. розвиток ринку міжнародних акцій почав набирати високих темпів. І нині випуски міжнародних акцій швидко зростають. Тільки останнім часом вони збільшилися майже у 2 рази -- зі 120 млрд дол. США в 1997 р. до 214 млрд дол. у 1999 р.

Особливостями сучасного розвитку міжнародного ринку акцій є:

* постійне зростання випусків міжнародних акцій, що пояснюється як приватизацією компаній державного сектора в розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, так і розвитком процесу злиттів і поглинань у розвинутих країнах. Протягом 1983--1999 р. приватизація, здійснювана через емісію акцій, сприяла майже 11-разовому зростанню загальної капіталізації світових фондових ринків -- з 3,4 трлн дол. до 35,0 трлн дол. США;

* міжкраїнний рух корпоративного акціонерного капіталу відбувається переважно через механізм депозитарних розписок, а не у формі іноземних акцій чи євроакцій;

* переважання прямої купівлі цінних паперів на зовнішніх фондових ринках над інвестуванням у іноземні акції на власному національному ринку;

* інтеграція боргового та акціонерного сегментів міжнародного ринку цінних паперів: з появою єврооблігацій, які конвертуються в акції, зростає взаємозв'язок ринків єврооблігацій і міжнародних акцій;

* посилення інтеграції найбільших національних ринків акцій, яке виявляється у взаємодії та консолідації їхніх торговельних і розрахунково-клірингових систем і, як наслідок, зростанні між країн них потоків капіталу.

3. Інструменти світового ринку боргових цінних паперів

Світовий ринок боргових цінних паперів. Інструменти зовнішнього фінансування

До інструментів зовнішнього фінансування відносяться неборгові інструменти: субсидії ОДР (офіційної допомоги розвитку), приватні інвестиції та боргові інструменти: позики ОДР, боргові цінні папери, кредитні послуги, кредити (банківські, комерційні та експортні). Неборгові інструменти не приводять до збільшення заборгованості країни, боргові сприяють її зростанню. Боргові інструменти припускають прийняття на себе позичальником договірних зобов'язань по відношенню погашення основної суми та виплати процентів.

· Інструменти світового ринку боргових цінних паперів

Види боргових цінних паперів:

· Облігації (довгострокові боргові папери):

-- з фіксованою ставкою;

-- з плаваючою ставкою.

· Короткострокові боргові папери:

-- комерційні папери;

-- євроноти;

-- депозитні сертифікати;

-- середньострокові боргові папери.

· Довгострокові боргові паперита їхня класифікація

На світовому ринку цінних паперів використовуються різноманітні інструменти, зокрема, банківські казначейські й комерційні векселі, банківські акцепти, депозитні сертифікати, облігації, акції.

Фінансові інструменти - це засоби, за допомогою яких фінансові ринки переміщують кошти від заощадників до позичальників і забезпечують заощадникам доходи. Міжнародний ринок боргових цінних паперів охоплює ринок міжнародних облігацій і ринок середньострокових нот, а також цінні папери грошового ринку. Інструменти ринку позичкових капіталів засвідчують боргові відносини між позичальником, (емітентом цінних паперів), і кредитором (інвестором).

Цінні папери ринку грошей - це комерційні векселі, банківські акцепти, угоди про взаємний викуп, федеральні резервні фонди, сертифікати банківських депозитів.

Комерційні векселі - це ліквідні короткострокові інвестиції для заощадників і джерело коштів для корпорацій.

Банківські акцепти - це чекове зобов'язання банку виплатити зазначену суму. Він емітується фірмою і виплачується до вказаної дати.

Угоди про взаємний викуп - це дуже короткострокові позики зі строком погашення менше, ніж два тижні.

Федеральні резервні фонди - одноденні позики вкладів банків у Федеральній резервній системі. Їх обсяг відбиває потреби комерційних банків у коштах.

Сертифікати банківських депозитів - це інструмент із фіксованим строком погашення, що продається банком вкладнику; при погашенні з нього виплачують суму і процент.

Середньострокові ноти -- це боргові цінні папери, випущені на ринок зі скидкою від заявленої вартості та гарантовані банками. Вони забезпечують позичальнику більшу ліквідність, надають гарантії середньострокового фінансування, створюють можливість отримання резервних кредитів. Ноти використовуються невеликими фірмами як замінник банківських позик і для зменшення ризику гарантуються банківським синдикатом, який має викупити їх у разі кризи ліквідності.

4. Облігації та їх характеристика

Облігації - це один з видів боргових цінних паперів, що підтверджують наявність кредиторсько-дебіторських взаємовідносин між емітентом і власником облігацій. У цих взаєминах емітент є позичальником грошей, а власник облігації - кредитором.

Поняття «міжнародні облігації» охоплює два види облігацій -- іноземні та єврооблігації, які відрізняються між собою.

Іноземні облігації -- це цінні папери, випущені нерезидентом у національному фінансовому центрі в національній валюті. Їх емісія регламентується законодавством по цінних паперах країни-емітента, але на практиці їх обіг значною мірою відповідає принципам євроринків.

Єврооблігації є борговими зобов'язаннями, що випускаються позичальником для отримання довгострокової позики на євроринку. Як правило, такі облігації розміщуються одночасно на фінансових ринках декількох країн. Валюта єврооблігаційної позики для кредиторів є іноземною, хоча для окремих кредиторів може бути й національною. Гарантійне розміщення єврооблігацій здійснюється емісійним синдикатом.

Єврооблігації мають декілька різновидів:

-- звичайні облігації з фіксованою відсотковою ставкою на весь період позики;

-- облігації з плаваючою відсотковою ставкою (використовуються у період різких коливань відсоткових ставок);

-- облігації, що конвертуються в акції; цей вид облігацій приносить їх власнику дохід менший, ніж попередні два види, але через певний термін власник облігацій має право обміняти їх на акції компанії-позичальника;

-- облігації з нульовим купоном, відсотки по яких враховуються при встановленні емісійного курсу; за певних умов такі облігації надають їх власникам додаткові пільги;

-- облігації, що поєднують риси наведених вище видів облігацій.

До облігацій з фіксованою процентною ставкою належать звичайні облігації, процент по яких фіксується на момент випуску. Мультивалютні облігації передбачають нарахування відсоткових виплат в одній валюті, а їх сплату -- в іншій за визначеним курсом, що дозволяє проводити процентний арбітраж на двох ринках. Процентні ставки за цими облігаціями зазвичай низькі, а обмінний курс встановлюється на підставі майбутнього знецінення валют.

Облігації з плаваючою ставкою охоплюють облігації «міні-макс» (із встановленою максимальною й мінімальною межею коливання процентних ставок), облігації FLIP-FLOP (в яких передбачена можливість їхнього конвертування у три- або шестимісячні цінні папери у момент нарахування процентів), облігації з регульованими ставками (процентна ставка переглядається частіше, ніж за період між двома процентними виплатами), облігації з фіксованою верхньою межею відсотку, що означає більший спред для інвестора, облігації з валютним купоном на придбання цінних паперів у іншій валюті за заздалегідь установленим курсом).

Існують конвертовані облігації, які можна обміняти на акції компанії-позичальника через визначений період з метою отримання більш високого доходу; облігації з «нульовим» купоном, процент за якими не сплачується протягом певного періоду, але враховується при встановленні емісійного курсу (іноді вони надають позичальнику додаткові податкові пільги). Синтетичні фінансові документи створююся на основі декількох угод (наприклад, облігація з фіксованою ставкою відсотку у поєднанні зі свопом із плаваючою ставкою стає синтетичним фінансовим документом із плаваючою процентною ставкою).

Размещено на Allbest.ru