Товарна біржа в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Курсова робота: с., 13 джерел.

Об'єкт дослідження - товарна біржа в Україні.

Предмет дослідження - організація оптової торгівлі та здійснення біржових торгів на товарної біржі.

Мета даної курсової роби - дослідити основні поняття і засади організації оптової закупки товарів на товарній біржі в Україні, вивчити організаційно - економічні відносини у сфері функціонування товарних бірж.

Методи дослідження - аналітичний, синтетичній, історичного аналізу, формально-логічний, структурно-функціонального аналізу.

Завдання дослідження - вивчити функції сучасної товарної біржі, її учасників, поняття і склад біржового товару, організацію біржі, організацію біржового торгу.

Товарна біржа як продукт ринкових відносин пройшла тривалий шлях еволюції від оптового ринку до ф'ючерсного ринку. Стійко високі темпи росту біржового обороту, поява нових функцій, залучення всі нових сфер економіки в біржову торгівлю вказують на великі можливості її подальшого розвитку.

ТОВАРНА БІРЖА, ЦІННИЙ ПАПІР, ФОРВАРД, Ф'ЮЧЕРС, ОПЦІОН, БІРЖОВИЙ БРОКЕР, БРОКЕРСЬКА КОНТОРА, ВАРАНТ, СПОТ.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти функціонування товарних бірж в Україні

1.1 Основні поняття про товарну біржу

1.2 Історія виникнення і розвитку товарних бірж в Україні

1.3 Біржові товари

1.4 Правила біржової торгівлі

Розділ 2. Організація здійснення оптових закупівель на товарній біржі

2.1 Організація оптових закупівель товарів на товарній біржі

2.2 Механізм укладення біржових угод

Розділ 3. Вдосконалення організації оптової закупівлі товарів на товарних біржах на України

3.1 Проблеми та перспективи розвитку товарних бірж в Україні

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

товарний біржа торгівля

Дослідження товарної біржі є вкрай актуальним питанням в умовах ринкових відносин, які тільки формуються в Україні. Товарна біржа по визначенню - корпоративна, некомерційна асоціація членів корпорацій, що забезпечує матеріальні умови для купівлі-продажу товарів на ринку шляхом публічних торгів відповідно до правил і процедурам, що забезпечують рівність для клієнтів і членів біржі.

Задачі біржі - не постачання економіки сировиною, капіталом, валютою, а організація, упорядкування, уніфікація ринків сировини, капіталу і валюти.

Товарні біржі здійснюють купівлю і продаж не товарів, а контрактів на їхнє постачання. На них продаються контракти на стандартизовані види товарів, що можуть бути продані великими партіями по чи зразках технічному опису. На товарних біржах виявляються базисні ціни, що формуються під впливом співвідношення попиту та пропозиції. Усі біржі є самостійними підприємствами і діють незалежно друг від друга. Одні товари продаються і купуються лише на якійсь одній біржі, інші - на декількох; однак, розміри контрактів на той самий товар і інші характеристики відрізняються друг від друга на різних біржах.

Стосовно до наших умов до складу основних функцій товарної біржі повинні входити такі, як розробка стандартів на реалізовану через біржу продукцію, а також пакета типових контрактів по угодах купівлі-продажу, квотування цін, врегулювання виникаючих суперечок і інформаційна діяльність.

В даний час діяльність товарних бірж регулюється Законом України від 10 грудня 1991 р. «Про товарну біржу» зі змінами від 26 січня 1993 р. Закон спрямований на врегулювання відносин по створенню і діяльності товарних бірж, біржової торгівлі і забезпечення правових гарантій діяльності на товарних біржах.

Біржа виконує функції збалансування попиту та пропозиції шляхом відкритої купівлі-продажу, упорядкування й уніфікації ринку товарних і сировинних ресурсів, стимулювання розвитку ринку, економічного індикатора.

На початку дев'яностих років у країнах, де функціонує ринок, нараховувалося близько 50 товарних бірж із загальним оборотом понад 10 трильйонів доларів, що складає 25% їхнього валового національного продукту. На них реалізується продукція понад 60 найменувань. У країнах з розвинутою ринковою економікою товарні біржі в основному функціонують як безприбуткові асоціації, звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Головними статтями їхнього доходу є: засновницькі і пайові внески і відрахування організацій, що утворять біржу; доходи від надання послуг членам біржі й інших організацій виторг від інших надходжень.

Гадаю, що дана робота сприятиме кращому розумінню природи товарних бірж, як в Україні, так і в світі загалом.

Розділ 1. Теоретичні аспекти функціонування товарних бірж в Україні

1.1 Основні поняття про товарну біржу

Товарна біржа - корпоративна, некомерційна асоціація членів корпорацій, що забезпечує матеріальні умови для купівлі-продажу товарів на ринку шляхом публічних торгів відповідно до правил і процедурам, що забезпечують рівність для клієнтів і членів біржі.

Вона діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із зображенням свого найменування.

Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами:

- рівноправності учасників біржових торгів;

- застосування вільних (ринкових) цін;

- публічного проведення біржових торгів.

Товар, який продається і купується на біржі, має бути стандартним, тобто відповідати установленим вимогам якості та іншим параметрам, передбаченим чинним законодавством. Стандартизація біржових товарів робить їх взаємозамінними в межах певних груп і видів товарів.

Біржовий товар характеризується масовістю -- випускається у великому обсязі великою кількістю виробників і призначається для широкого кола споживачів. До біржових можуть бути віднесені лише товари, ціни на які вільно встановлюються відповідно до попиту та пропозиції й конкуренції.

У світовій практиці виділяють такі основні класи біржових товарів:

- речовинні товари;

- цінні папери;

- іноземна валюта.

У кожному з цих класів не вся маса вироблених товарів стає об'єктом біржової торгівлі, а лише ті товари, які відповідають таким вимогам: вони є масовими, стандартними, взаємозамінними, ціни на них формуються вільно.

З розвитком біржової торгівлі перелік біржових товарів ускладнюється і множиться, у першу чергу це стосується класу цінних паперів, появи ф'ючерсних контрактів на індекси фондового ринку і процентних ф'ючерсів. До біржових товарів слід віднести також зведені індекси біржових цін та процентні ставки за державними облігаціями.

Речовинні товари, або власне товари, є об'єктами торгівлі на товарних біржах. їм властивий масовий характер виробництва та споживання, стандартизованість, збереженість, транспортабельність, незалежність якісних характеристик від конкретного споживача, змінюваність цін на них під впливом різних факторів. У світовій практиці на товарних біржах обертається близько 70 видів товарів. В основному це сировина та напівфабрикати, які поділяються на дві великі групи.

Сільськогосподарські і лісові товари та продукти їх переробки (близько 50 видів). До цієї групи входять: зернові (пшениця, кукурудза, овес, ячмінь, жито); олійне насіння (лляне, бавовняне, соя, боби, соєва олія, шрот); живі тварини та м'ясо (велика рогата худоба, свині, вівці, м'ясо цих тварин); текстильні товари, цукор, кава, какао-боби, рослинні олії, картопля, перець, яйця, арахіс; лісові товари (пиломатеріали, фанера); натуральний каучук.

Мінеральна сировина та напівфабрикати (20 видів). До цієї групи входять: кольорові метали (мідь, олово, цинк, свинець, нікель, алюміній та ін.), дорогоцінні метали (срібло, золото, платина та ін.), товари нафтового комплексу (нафта, газ, бензин, мазут та ін.).

Цінний папір -- це особливий товар, який обертається на своєму власному ринку -- ринку цінних паперів. Він не має ні речовинної, ні грошової споживчої вартості, тобто не є ні фізичним товаром, ні послугою.

Поняття цінного папера багатогранне, тому що економічні відносини, які ним відображаються, дуже складні і постійно розвиваються.

У широкому розумінні цінний папір -- це будь-який документ («папір»), що продається та купується за відповідною ціною.

Цінні папери можна визначити і як акції, облігації підприємства та державних позик, заставні листи іпотечних банків, що свідчить про надання грошей у позику або на створення підприємств. Це дає їх власнику право на одержання встановленого доходу. Власник акцій отримує по них дохід у формі дивіденду, а власник облігацій -- у вигляді відсотка.

Сьогодні можна стверджувати, що біржова торгівля домінує на світових ринках щодо своїх масштабів, обсягів і кількості учасників. Вона репрезентує самостійну форму комерційної діяльності з метою отримання прибутку і характеризується такими рисами:

- концентрується у місцях економічної активності, у потужних виробничих та фінансових світових центрах, столицях, портах тощо;

- ведеться великими партіями товарів або значними за обсягами фінансовими інструментами;

- реалізуються реальні активи з негайною поставкою та поставкою в майбутньому, зобов'язання постачання-приймання, права тощо;

- проводиться регулярно, концентруючи попит і пропозицію у часі й просторі;

- характеризується гласністю, прозорістю діяльності, доступністю інформації для широкого загалу учасників ринків;

- має організаційну, економічну та правову основи;

- виробляє стандарти щодо якісних і кількісних параметрів товарів та фінансових інструментів;

- ведеться біржовими посередниками, брокерами та дилерами, сама біржа угод не укладає;

- виробляє власні правила торгівлі та слідкує за їх дотриманням;

- активно використовує методи електронного трейдингу.

Біржа виконує такі функції:

- організаційну (організація біржових торгів, вироблення правил, матеріально-технічне забезпечення торгів, забезпечення висококваліфікованим персоналом);

- вироблення біржових контрактів (стандартизація якісних параметрів, визначення розмірів партій, процедур розрахунків та забезпечення ліквідності);

- розв'язання суперечок між членами біржі й учасниками біржових операцій;

- реєстрації та публікації біржових цін (котирування);

- страхування цінових та курсових ризиків (хеджування);

- гарантування виконання біржових угод (через організацію розрахунково-клірингової діяльності);

- інформаційну (збір і реєстрація біржових цін з подальшою їх публікацією, наданням клієнтам, зацікавленим організаціям, пресі, радіо, телебаченню, комп'ютерним мережам та Інтернет інформації про рівень і динаміку світових цін та курсів на основні активи.

Роль біржової торгівлі у світовій економіці і в народних господарствах окремих країн не можна недооцінювати. Деякі західні економісти вважають виникнення сучасної товарної біржі, не як ринку, що здійснює збут товарів, а як фінансового інституту, що полегшує ведення торгівлі і здешевлює її, рівно за значенням промислової революції кінця XVIII століття, і бачать у ній організуючу і планувальну силу, спроможну додати динамізм всій економіці.

1.2 Історія виникнення і розвитку товарних бірж в Україні

Першу біржу на території Російської імперії, до складу якої входила територія України, було створено Петром І у 1703 р. Майже протягом століття Петербурзька біржа була єдиною в Росії. Спочатку вона була товарною, але згодом на ній почали обертатися також векселі в іноземній валюті, інші цінні папери.

Другу біржу створено в Одесі у 1796 р. і вона спеціалізувалася на угодах із зерном. І тільки через 60 років, у другій половині 19 ст., почали створюватися інші біржі, серед них і Київська біржа.

Київська біржа виникла з ініціативи голови київської контори Державного комерційного банку Росії пана Бунге Н.Х. -- освідченого й енергійного діяча того часу, який згодом став міністром фінансів. Протягом багатьох років він обґрунтовував необхідність створення біржі в м. Києві. І ось у 1862 р. Київське губернське правління направило в Київську міську Думу офіційну записку зі списком пропозицій пана Бунге Н.Х. і міського голови. Цей список містив:

- короткі зауваження про торгове значення Києва;

- причини, що сповільнюють розвиток промисловості в Україні;

- обґрунтування необхідності створення біржі в Києві;

- проект статуту біржі;

- пропозиції щодо вибору місця і залучення коштів для створення біржі.

У цій записці було сказано, що Київ легко став би торговим центром не тільки України, а й Мінської, Могилевської, Чернігівської, Полтавської і навіть Катеринославської губерній, оскільки розташований на Дніпрі, по якому відправлялися на північ зерно, сіль, хлібне вино й олія, а на південь -- смола, ліс, каміння, вапно. Через Київ провозилася значна кількість товарів як для внутрішнього споживання, так і за кордон. Крім того, Київ був головним центром торгівлі цукром не тільки для постачання місцевих рафінадних заводів, а й для відправлення в Москву і Петербург. Будівництво залізниць теж сприятиме залученню в Київ іногородніх купців або їх агентів, які здійснюють великі операції із закупівлі цукру, зерна та іншої продукції, встановленню більш стабільних і об'єктивних цін на основні товари місцевого виробництва в інтересах виробників і купців.

Через два місяці записка обговорювалася на зборах київських купців. Київська міська Дума призначила на 19 жовтня 1863 р. збори, на яких було вирішено заснувати в Києві купецьку біржу, утворити спеціальний комітет під головуванням міського голови для вишукування коштів на придбання будинку для біржі та її утримання. Оскільки будинок для біржі будувався кілька років, лише в 1873 р. відбулося освячення біржового будинку і відкриття біржі на вул. Інститутській.

У 1882 р. було поставлене питання про перенесення біржі в центральну частину міста, ближче до торгових і промислових установ. Вирішили побудувати новий будинок біржі на розі вулиць Інститутська і Хрещатик. Його будівництво тривало три роки.

Перед початком першої світової війни в Росії функціонувало вже 115 бірж, у тому числі 11 в Україні: Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Кременчуку, Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні тощо. Українські біржі, як і більшість російських бірж, були товарними, але спеціалізованими. Так, у Києві основна маса біржових операцій проводилася з цукром і акціями цукрових заводів, в Одесі -- із зерном та іноземною валютою.

У 1912--1913 pp. частка України у виробництві цукру Російської імперії складала 56 %. В Україні була зосереджена половина цукрових заводів. За кордон вивозився тільки український цукор. Основними споживачами були Персія, на яку припадало 60 % цукру, що вивозився, і Фінляндія (30 %). Інші країни в експорті цукру відігравали значно меншу роль, хоча обсяги постачань обчислювалися десятками і тисячами пудів за рік. Це Китай, Туреччина, Афганістан, Німеччина, Австро-Угорщина та Англія. За кордон вивозилася 1/5 частина виробленого в Україні цукру. Інша частина йшла на внутрішній ринок Російської імперії.

Київська біржа забезпечувала понад 30 % обороту цукру імперії і понад половини обороту України. Тому Київську біржу багато років називали «цукровою». Така вузька спеціалізація визначила особливі функції біржового комітету Київської біржі. Наприклад, комітет постійно аналізував відомості про посіви і збирання цукрового буряка, його переробку, врожайність як по Україні, так і в цілому по імперії. Аналіз здійснювався на підставі статистичних даних, які Всеросійське товариство цукрозаводчиків періодично направляло біржовому комітету.

Вивчення діяльності Київської біржі та її біржового комітету за весь дореволюційний період свідчить про те, що біржовий комітет брав велику участь у вирішенні питань у сфері фінансів, торгівлі і промисловості, подавав свої висновки на вимогу уряду і розробляв пропозиції щодо різних глобальних проблем.

Протягом багатьох років на розі вулиць Інститутська і Хрещатик стояв будинок Київської біржі, де згодом за радянських часів розміщався «Сахаротрест». Потім будинок комусь став заважати, і липневою ніччю 1953 р. він був знищений вибухом.

За радянських часів бірж не було. їх відродження почалося на початку 90-х років після розпаду Союзу і переходу на ринкові відносини з вільним ціноутворенням.

На початок 1992 р. в Україні діяло 66 товарних бірж, більшість з яких були універсальними. Навіть ті біржі, які визначили свою спеціалізацію, як правило, укладали угоди практично по всіх видах товарів і продукції.

Новостворені біржі не відігравали помітної ролі у забезпеченні українських підприємств товарами і продукцією виробничо-технічного призначення в умовах розриву господарських зв'язків після розпаду Союзу. В 1991 р. частка угод, укладених на біржах, становила менше 5 %. А якщо враховувати, що частина укладених угод не здійснювалася, то і того менше.

Основна маса угод здійснювалась по товарах народного споживання (32 % загальної суми укладених угод). Це було спричинено підвищенням попиту на товари в умовах розвитку нових комерційних структур. Метал і металопродукція займали друге місце, а третє -- сільськогосподарська продукція. На біржах того часу здійснювалась реалізація не біржових товарів -- комп'ютерної та оргтехніки, товарів легкої промисловості тощо, оскільки становлення торгових домів і розвиток виставково-ярмаркової діяльності тільки починався. Не витримавши конкуренції з боку крупних бірж, деякі біржі самі перетворювалися у виробничо-торговельні фірми, посередницькі організації. Не бажаючи віддавати частину своєї виручки біржовим брокерам, агропромисловий сектор почав створювати власні біржі, які спеціалізувалися на реалізації сільскогосподарської продукції.

У 1996 р. в Україні вже діяло 88 бірж. Понад половину їх обороту припадало на нерухомість, 20 % -- на сільськогосподарську продукцію і 10 % -- на транспортні засоби.

У 2002 р. кількість бірж досягло астрономічної цифри -- 429. Біржовий оборот у цьому році порівняно з 1995 р. збільшився майже у 18 разів. Провідну роль стала відігравати сільськогосподарська продукція. її частка дорівнювала близько 70 %. Друге місце посідало паливо (20 %), а третє -- транспортні засоби (3 %).

Таким чином, протягом останнього десятиріччя українські біржі поступово втрачали свою універсальність, допомагаючи встановленню довготермінових господарських зв'язків між виробниками і покупцями товарів. Вони стали більш орієнтованими на масові, стандартні товари, які називають «біржовими».

Сучасна, ефективно функціонуюча біржа являє собою складний, інформаційно-насичений, технічно озброєний механізм з високопрофесійними фахівцями. У багатьох країнах функціонує тільки одна або кілька бірж. На них працюють тисячі брокерів. Для оптимального функціонування біржової торгівлі число бірж у країні має бути мінімальним. Вони створюються в крупних ділових центрах: у США -- в Нью-Йорку і Чикаго, у Великобританії - в Лондоні і Ліверпулі, в Японії -- у Токіо.

У світі на початковому етапі функціонування товарних бірж домінували біржі реального товару (реально існуючого), які передбачали обов'язковий продаж товару відразу після проведення торгів. Нині товарних бірж, на яких здійснюються угоди з реальним товаром, залишилось дуже мало. Замість них з'явилися ф'ючерсні біржі, на яких укладається більшість біржових угод. Ф'ючерсні угоди укладаються на товар, якого ще немає. Він або не вироблений, або не вирощений, наприклад під врожай наступного року. Ф'ючерсна біржа (угода) припускає проведення торгів без миттєвої поставки товарів.

При організації роботи бірж важливе значення належить вибору їх виду, оскільки це суттєво впливає на виконання ними економічних функцій. Автором пропонується доповнити класифікаційні критерії бірж, виявлені в ході узагальнення вітчизняних та зарубіжних досліджень, критерієм рівня ділової активності. Здійснення класифікації за даною ознакою дозволяє з великої кількості біржових структур перехідного періоду виділити саме ті, які володіють найбільшим потенціалом подальшого вдосконалення своєї діяльності.

В результаті проведеного дослідження виділено три основні групи завдань, які повинні складати основу розробки стратегії діяльності біржі на ринку:

- завдання, пов'язані з формуванням біржового сегменту товарного ринку, створенням мережі учасників біржової торгівлі;

- завдання, які полягають в організації механізму реалізації товарів через біржу, використанні методів котирування цін та забезпечення гарантій виконання укладених угод;

- завдання, пов'язані з формуванням біржової інфраструктури.

Беручи до уваги необхідність реформування вітчизняного біржового ринку та спрямування біржових процесів у бажаному напрямі, доцільно розглянути важелі, які можуть бути при цьому використані. Зважаючи на актуальність вивчення даного питання та його недостатнє висвітлення у раніше здійснених дослідженнях, дисертантом класифіковано важелі регулювання біржового ринку за такими ознаками: аспекти регулювання, масштаб та термін дії, результативність та сфера прояву ефекту, форми регулювання, періодичність дії.

Створення механізму регулювання біржового ринку в Україні вимагає вивчення та врахування досвіду тих країн, які вже пройшли етап формування ринкових відносин. Встановлено, що функції державного регулювання в різних країнах здійснюються створеними державою органами на базі законодавства, яке враховує конкретні історичні умови розвитку, національні особливості, нагромаджений економічний потенціал.

1.3 Біржові товари

Їхня кількість і асортимент постійно змінюється. Якщо наприкінці ХІХ століття в це число входило до 200 товарів, то на сьогодні їхнє число зменшилося до 60-65, з них близько 45 постійно звертаються на біржі.

Чим викликаний вибір того чи іншого товару? Останній повинний мати визначений набір якостей. По-перше, він повинний відповідати визначеним стандартам по кількості і якості. По-друге, ціна на товар повинна бути мінливої, коливатися в залежності від погодних чи інших умов. По-третє, товар повинний дробитися і бути транспортабельним.

Усі товари, що звертаються на біржі, можна умовно розділити на двох груп: першу складають сільськогосподарські продукти, де велика частина приходиться на насіння оліїстих культур. У цю же групу входять зернові, продукція тваринництва, цукор, кава, какао-боби, пиломатеріали. Друга група - промислова сировина і продукція її переробки. Сюди входять енергоносії, дорогоцінні і кольорові метали. Слід зазначити, що на товарній біржі разом з контрактами на звичайні товари звертаються контракти на цінні папери, у тому числі державні облігації, акції акціонерних банків, акції виробничих акціонерних товариств, депозитні банківські сертифікати.

Класифікація біржових товарів.

Не всі товари можуть бути біржовими -- це однозначно доведено всією історією біржової діяльності. Біржовими, як правило, є сільськогосподарська сировина, енергоносії, цінні папери, валюта й інші фінансові інструменти. Як справедливо зазначено у вислові одного з відомих сучасних західних дослідників біржової справи Ф. Шварца, винесеного в епіграф до даного розділу, метою здійснення біржових операцій є не купівля гуртових партій товарів або фінансових інструментів, а отримання цінової інформації щодо майбутніх цін на них. Саме це дає змогу страхувати цінові та курсові ризики.

Об'єктами ф'ючерсної торгівлі є обмежена кількість стандартизованих за кількісними та якісними показниками товарів. До них належать близько 50 видів, однак вони становлять понад третину міжнародного товарообігу.

Поглиблене вивчення сучасного стану справ у біржовій торгівлі Заходу, застосування на міжнародних біржових ринках численних інноваційних товарів та технологій дозволило дещо уточнити класифікацію біржових товарів, які наводяться в останніх російських підручниках з біржової справи та монографії автора.

Пропонується поділити біржові товари лише на три великих групи, а саме:

І. Сільськогосподарська сировина, лісові товари та продукти їх переробки:

1) зернові:

- пшениця, кукурудза, овес, жито, ячмінь, рис;

2) сім'я олійних культур та продукти його переробки:

- льон (зерно), бавовна (зерно), соя (боби);

- соєва олія, соєвий шрот;

3) жива худоба:

- ВРХ (велика рогата худоба), живі свині, бройлери;

- свине м'ясо, бекон, свині стегна;

4) текстильні товари:

- джут;

- натуральний, та штучний шовк, промита вовна та пряжа, бавовна;

5) харчові товари:

- цукор, кава, какао (боби);

- рослинні олії;

- яйця;

- картопля;

- арахіс;

- концентрат апельсинового соку;

6) пиломатеріали та фанера;

7) натуральний каучук.

II. Промислова сировина:

1) нафта-сирець та продукти її переробки:

- дизельне паливо, мазут, пропан, газолін, бензин;

2) кольорові та коштовні метали:

- алюміній, мідь, свинець, цинк, олово, нікель;

- золото, срібло, платина, паладій;

III. Фінансові інструменти;

1) Цінні папери та відсоткові ставки:

а) облігації, зобов'язання та векселі Казначейства США та інших держав Європи та Азії, депозитні сертифікати банків;

б) акції;

в) відсоткові ставки: 30-ти денні, LIBOR;

г) фондові індекси провідних бірж.

2) Валюта:

а) британський фунт, євро, японська ієна, австралійський та канадський долари, мексиканське песо;

б) вклади в євродоларах.

3) Похідні фінансові інструменти:

а) форварди:

б) ф'ючерси;

в) опціони.

4) Гібридні комбінації фінансових інструментів: наприклад, гібрид процентних та валютних інструментів тощо.

5) Синтетичні комбінації: наприклад, опціон на ф'ючерсний контракт з пшеницею, опціон на ф'ючерсний контракт з індексом акцій тощо.

Як уже відомо, біржова торгівля проводиться без пред'явлення товарів під час торговельної сесії. Отже, товар має відповідати таким вимогам, щоб його опис у біржовому контракті дозволяв продавцям і покупцям мати чітке уявлення щодо його кількісних та якісних характеристик. Оскільки біржова торгівля вимагає значної концентрації попиту і пропозиції, то біржові товари повинні відповідати таким характеристикам:

- масовість;

- здатність до стандартизації;

- замінність;

- вільне ціноутворення.

Біржові контракти на провідних зарубіжних біржах дійсно є масовими за обсягами. Наприклад, один лот, або зерновий контракт на Чиказькій торговельній палаті, що є найбільшою зерновою біржею у світі, за обсягом становлять 5000 бушелів зерна, що є мірою об'єму і за розмірами відповідає залізничному вагону, в якому транспортується зерно. Щоб зрозуміти, як цей контракт оцінити у прийнятих в Україні мірах ваги та об'єму, потрібно знати його вагу. А вага кожен раз буде іншою: наприклад, 5000 бушелів пшениці важить 136,1 т, 5000 бушелів кукурудзи - 127 т, вівса - 72,6 т. На європейських біржах зерновий лот складає 100 т.

На Українській аграрній біржі один лот пшениці має обсяг вагонної партії 60 т насипом, для соняшникової олії при перевезенні автотранспортом 8-12 т, залізничним транспортом також 60 т.

Аналогічно значними за обсягами є біржові контракти з нафтою - 1000 барелей, що також є мірою об'єму. Вага цих контрактів залежить від марки нафти і коливається від 135 до 136,7 т; кольорові метали - 25 т, коштовні метали, наприклад, золото - 100 трійських унцій (3,11 кг) тощо. Правилами біржової торгівлі жорстко регламентується кількісні параметри, відхилення від встановлених ваги або об'єму не повинно перевищувати 3%.

Значними за сумами грошей є біржові контракти з фінансовими інструментами, наприклад: лот акцій складає 100 штук, казначейська облігація США з 15-річним терміном до відшкодування з 10%-им купоном, який виплачується двічі на рік, має номінал $100 000, казначейський вексель США з 13-ти тижневим терміном має номінал $1000000, ф'ючерсний контракт на фунти стерлінгів має обсяг у Ј62 500 тощо.

Крім кількісної стандартизації біржові товари мають чітко визначену якісну стандартизацію. Для кожного виду сільськогосподарської сировини у якості базового вибирається типовий сорт, згідно з яким здійснюється якісна градація інших сортів у даній товарній групі. Ціна базисного сорту, яка максимально відображає споживчі якості товару даної групи, є базовою для визначення ціни на товари іншої якості. Більш детально дізнатися про якісну стандартизацію можна з монографії за редакцію академіка П.Т. Саблука або із спеціальної літератури по товарознавству. На американських біржах котируються в основному у якості базових сортів м'яка та тверда озимі червоні пшениці. На всі інші сорти існує система знижок та надбавок до базисного сорту.

Масовість та здатність до стандартизації зумовлюють і таку наступну ознаку, як замінність. Саме ця ознака, характерна для фінансових інструментів зумовила їх успіх у біржовій торгівлі впродовж останніх 10-ти років ХХ-го ст.

Останньою за списком, але не за сутністю є ознака вільного ціноутворення. Саме вільне ціноутворення є головним критерієм для відбору товару біржами. Причому процес ціноутворення на ринку чистої конкуренції, яким і є біржовий ринок, передбачає концентрацію попиту та пропозиції з метою встановлення справедливої ринкової ціни на такі товари, на які інших способів визначити таку ціну просто не існує.

В Україні і на початку ХХІ-го ст. в період збирання врожаїв дуже важко визначається рівноважна ціна на зернові культури. Оскільки своїх ф'ючерсних бірж досі не створено, орієнтація торговців та виробників відбувається лише на котирування зарубіжних бірж, які показують загальну світову тенденцію на відповідних ринках і не можуть бути остаточним аргументом для українських грейдерів при прийнятті відповідальних управлінських рішень. Аналогічна ситуація в Україні спостерігається і на фінансовому ринку, де не існує строкових біржових контрактів з відсотковими ставками, валютою тощо.

Отже, об'єктами сучасної біржової торгівлі можуть бути лише товари, які відповідають вказаним вище характеристикам. Відсутність цих вимог щодо біржового товару у Законі України “Про товарну біржу” призвела до торгівлі товарами, які у світовій практиці ніколи біржовими не були. Наприклад, нерухоме майно в обороті деяких київських та регіональних товарних бірж за 1995-2000 рр. займало у структурі товарообороту близько 50%. Більше того, намагання впорядкувати цей процес через внесення змін та доповнень до вказаного закону, не було проведено через лобіювання представників бірж, які при забороні операцій з нерухомістю просто перестали б функціонувати.

У період становлення біржової діяльності в Україні, як зрештою і у всіх інших країнах колишнього СРСР, починаючи з 1991 р. на біржах продавалися спочатку лише ті товари, які на той час могли вільно реалізовуватися. До таких товарів належали комп'ютери та інша техніка зарубіжного виробництва, оскільки традиційні біржові товари розподілялися державою і у вільний продаж не поступали.

За більш як десятилітню історію реформування економіки України товари, які є традиційно біржовими, уже зараз можуть бути вільно реалізованими, однак ця обставина не призвела до створення ефективного біржового ринку. У попередньому розділі були показані причини такого стану справ. Потрібно лише ще раз наголосити, що головною помилкою, на нашу думку, було прийняття рішення на рівні держави про створення товарної, товарно-сировинної, а потім аграрної біржі, як головного гуртового ринку. А це у такій великій за територією країні як Україна, є недоцільним. Сьогодні в Україні потрібна ф'ючерсна біржа як фінансовий інститут, організатор торгівлі та інформаційний ціновий центр, який визначає не лише сьогоднішні ціни, але й їх майбутні прогнози.

1.4 Правила біржової торгівлі

Правовий режим і функції Правил біржової торгівлі регулює ст. 17 Закону України "Про товарну біржу". Ця стаття визначає обов'язковий зміст Правил, коло питань діяльності біржі, на які вони поширюються, основні заборони, що мають діяти на товарній біржі.

Правила регулюють:

- порядок здійснення біржових операцій;

- порядок ведення біржової торгівлі;

- процедуру біржового арбітражу з цих питань.

Правила біржової торгівлі визначають:

- строк та місце проведення біржових операцій;

- склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до них;

- порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі;

- відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі;

- інші положення, встановлені органами управління біржі.

Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів біржі або уповноваженим ними органом.

Закон України "Про товарну біржу" передбачає, що на кожній товарній біржі мають діяти загальні заборони, а саме:

- забороняються купівля і продаж товарів та контрактів з метою впливу на динаміку цін (тобто навмисне скуповування їх) як однією особою безпосередньо, так і через підставних осіб;

- забороняються будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі з метою зміни чи фіксації поточних біржових цін;

- забороняється поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон'юнктури.

Не підлягає розголошенню зміст біржової угоди, за винятком назви товару, кількості, ціни, місця і строку виконання. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Правила біржової торгівлі регулюють процедуру проведення біржових торгів, яка має приблизно такий вигляд.

Юридична особа, яка бажає купити або продати біржовий товар, подає брокеру заявку за встановленою формою з повною інформацією щодо предмета угоди в строк, встановлений Правилами (як правило, не пізніше ніж за три доби до проведення торгів). Заявки реєструються і вводяться до банку даних (інформаційної системи) біржі, де вони знаходяться протягом певної кількості торгів, встановленої Правилами.

Разом з тим, наявні товари, що вимагають негайної реалізації (протягом одного біржового дня), виставляються на біржі шляхом безпосереднього подання заявки біржовому брокеру у встановлений час. Якщо такі товари не продано протягом дня, їх або знімають з торгів, або за згодою брокера-продавця вводять до банку даних.

У визначений час (за день до початку торгів) брокери мають одержати інформаційні листи, в яких зазначаються перелік виставлених на торги товарів на цей біржовий день, їх кількість, ціна.

Перед початком торгів проводиться реєстрація брокерів, що прибули на торги. Після цього вони допускаються у торговельний зал біржі. 3. Торги розпочинаються за встановленим сигналом. Після цього виставлені на торги товари оголошуються на інформаційному табло (на деяких біржах голосом). У момент оголошення брокер-продавець і брокер-покупець голосом і спеціальними професійними жестами домовляються щодо укладення майбутньої угоди.

Закінчуються біржові торги згідно зі встановленим сигналом, після чого укладати біржові угоди не можна.

Біржова угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Оформлення і реєстрацію біржових угод усіх видів здійснює реєстраційне бюро (палата) біржі у встановлений Правилами час. Зареєстровані на біржі угоди не підлягають нотаріальному засвідченню. За порушення Правил біржової торгівлі встановлюються (у самих же Правилах) санкції, які застосовуються біржею. Як правило, це штрафи у визначених розмірах, хоч може застосовуватися і така санкція, як позбавлення брокера права протягом певного часу брати участь у торгах.

Рішення про застосування санкцій за порушення Правил біржової торгівлі приймається від імені біржового комітету його відповідальним представником (наприклад, генеральним директором біржі) у формі розпорядження.

Регулюючи особливості розгляду спорів за біржовими угодами, правила біржового арбітражу визначають склад біржового арбітражу, процедуру розгляду та вирішення спорів, оголошення рішення, його виконання та перегляд.

Розділ 2. Організація здійснення оптових закупівель на товарній біржі

2.1 Організація оптових закупівель товарів на товарній біржі

В умовах переходу економіки України від командно-адміністративних до ринкових методів управління виникла об'єктивна потреба формування в країні нових торговельно-посередницьких структур, до яких відносяться і біржі.

Торгівля на біржах здійснюється стандартними партіями товарів -- лотами (стандартними кількісними операційними мірами обсягу біржового товару), адаптованими для зберігання і транспортування товарних партій, які кратні корисному об'єму транспортних засобів (вагон, контейнер). Біржові товари стандартизується за основними якісними характеристиками (вологість, вміст жиру, засміченість, густина тощо) для кожного товарного найменування і мають бути швидко-замінними (здатними до заміни на аналогічні або схожі).

На відміну від зарубіжних бірж, які обслуговують зовнішні ринки і торгують обмеженим асортиментом товарів (близько 70 товарів, на частку яких припадає 30 % міжнародної торгівлі), вітчизняні біржі обслуговують тільки внутрішній ринок, і торгівля на них здійснюється всіма товарами виробничого призначення і народного споживання

На біржах можуть укладатися угоди:

- з купівлі-продажу реального товару з негайною поставкою;

- з купівлі-продажу реального товару з відстроченим терміном поставки;

- ф'ючерсні угоди -- з купівлі-продажу стандартних контрактів, тобто угоди з продажу ще не виробленого товару;

- опціонні угоди -- угоди з купівлі-продажу права на майбутню купівлю-продаж за встановленою ціною товарів або контрактів на поставку товарів.

Комерційну діяльність на некомерційних за правовим статусом товарних біржах здійснюють брокерські контори і самостійні (незалежні) брокери. Брокерська контора -- це самостійна юридична особа або структурний підрозділ певного господарського суб'єкта, що виконує комерційно-посередницькі функції на тій біржі, на якій вона зареєстрована і придбала право "брокерського місця". Фізична особа, що володіє відповідною кваліфікацією і придбала на даній товарній біржі брокерське місце, діє як самостійний, незалежний брокер. Брокерські контори створюються членами біржі.

Брокерські контори і самостійні брокери від свого імені або від імені клієнта і за власний кошт (кошт клієнта) виступають контрагентами під час укладання оборудок в процесі біржових торгів, ведуть інші види господарської діяльності, пов'язаної із біржовою торгівлею.

Для закупівлі товарів на біржі торговельні підприємства повинні укласти з брокерського конторою (незалежним брокером) договір на брокерське обслуговування, згідно з яким підприємство (клієнт) може доручити брокерській конторі (брокеру) здійснювати закупівлю товарів від імені та за рахунок клієнта (на основі угоди-доручення і разової довіреності) та надавати клієнту інформаційні послуги, пов'язані з придбанням товарів. Відповідно до договору на брокерське обслуговування клієнт може дати брокеру такі види доручень щодо закупівлі товарів: "купити товар за поточною біржовою ціною", "купити товар за ціною не вище від обумовленої", "купити товар, коли ціна на нього досягне певного значення". Вид доручення та інші умови щодо закупівлі товару вказуються в угоді-дорученні. Вид доручення може бути оперативно змінений клієнтом телефонограмою, яка підлягає обов'язковій реєстрації кожною стороною. Клієнт також має право в угоді-дорученні як додаткову умову надати брокеру право купівлі товару в меншій кількості, ніж зазначено в угоді.

Клієнт направляє брокеру угоду-доручення, підписану з його сторони, а також надає гарантії своєї платоспроможності (оригінал банківської гарантії на оплату товару або довідку про наявність коштів на розрахунковому рахунку клієнта, завірену банком календарною датою, що передує даті надання доручення), довіреності на право укладання угоди з купівлі товару, яка необхідна під час укладання угоди від імені клієнта.

Брокер, отримавши доручення, зобов'язаний негайно розпочати роботу щодо його виконання. Виконавши доручення, брокер зобов'язаний у триденний термін надати звіт з документами, отриманими від контрагента, включаючи оформлений примірник укладеного договору купівлі-продажу товару.

Після отримання звіту брокера клієнт зобов'язаний в триденний термін сплатити брокерові винагороду за виконане доручення та вартість реєстрації угоди на біржі, а також виконати всі свої обов'язки, які випливають з укладеної угоди. Слід зауважити, що брокер не несе відповідальності перед клієнтом за невиконання укладеної ним угоди третьою особою. Спори щодо виконання сторонами угоди своїх обов'язків вирішуються в узвичаєному порядку. Крім того, у разі невиконання клієнтом своїх обов'язків за укладеною угодою брокер має право публічно повідомити про це учасників біржової торгівлі

Якщо клієнт має заперечення до звіту, він зобов'язаний в десятиденний термін з моменту отримання звіту повідомити про них брокера. В іншому разі звіт вважається прийнятим клієнтом.

Сума винагороди брокера визначається в процентах від суми угоди. Якщо брокер за дорученням "купити товар за ціною не вище від обумовленої" купив товар за ціною нижчою, ніж передбачено в дорученні клієнта, останній крім винагороди, визначеної в процентах від суми угоди, сплачує брокеру додаткову винагороду, встановлену у відсотках до суми економії, одержаної в результаті зниження ціни. За надання інформаційних послуг клієнт сплачує брокеру додаткову винагороду, розмір якої встановлюється за домовленістю сторін.

Якщо після закінчення терміну дії угоди-доручення брокер не виконав доручення з незалежних від нього причин, він ставить до відома про це клієнта, який у триденний термін з моменту отримання повідомлення зобов'язаний відшкодувати брокеру збитки за виконання доручення.

У разі ухилення від оплати або прострочення оплати брокерської винагороди та послуг біржі клієнт сплачує брокеру обумовлений штраф, який може бути стягнено в безакцептному порядку в 2-місячний термін з моменту виникнення права вимоги.

Виконанням наказу клієнта -- укладенням оборудки -- робота брокерської контори не закінчується. її працівники під контролем співробітників біржі організовують своєчасне і повне виконання умов оборудки: дотримання строків постачання товарів; забезпечення транспортування і страхування вантажів; своєчасне проведення розрахунків між контрагентами і здійснення оплати брокерських послуг.

2.2 Механізм укладення біржових угод

На товарних біржах України біржовою визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона представляє купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня (Закон України "Про товарну біржу", ст.15).

Угоди, які укладаються на товарних біржах, мають такі ознаки:

- угода - це згода про купівлю-продаж біржового товару з коротким строком поставки або визначеним строком його поставки в майбутньому;

- порядок укладення угод регулюється чинним законодавством та Правилами біржової торгівлі кожної біржі;

- учасники біржових угод обов'язково є учасниками біржових торгів;

- угода виконується за межами товарної біржі;

- угода підлягає обов'язковій реєстрації згідно з діючими

Правилами біржової торгівлі;

- товарна біржа є гарантом виконання угод, які укладені і зареєстровані на її торгах;

- товарна біржа уповноважена (має право) застосовувати санкції до учасників біржової торгівлі, які здійснюють позабіржові угоди;

- біржові угоди не можуть здійснюватися від імені і за рахунок біржі, оскільки укладення угод - це функція учасників біржових торгів, а саме членів біржі і брокерів, які виступають як посередники.

Згідно з чинним законодавством України зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному засвідченню.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам (Закон України "Про товарну біржу", ст.15).

Підготовка до укладення біржової угоди здійснюється поза біржовою долівкою та в межах Правил біржової торгівлі, що прийняті на даній біржі.

Правила біржової торгівлі кожної біржі - це система норм і правил, що регулюють і регламентують відносини між контрагентами, які загалом можна класифікувати як:

І. Підготовчі заходи до укладення угод:

- визначення учасників біржових торгів;

- визначення біржового товару і прийняття його до обігу на біржі;

- порядок виставлення і зняття товарів з біржових торгів.

II. Біржові угоди:

- угоди з реальним товаром;

- ф'ючерсні угоди;

- опціони.

ІІІ. Біржові операції:

- страхування цінового ризику;

- біржова спекуляція, що базується на різниці цін.

IV. Заходи (дії бірж) після проведення торгів і укладення угоди:

- забезпечення біржових угод;

- порядок реєстрації і оформлення угод;

- порядок розрахунків по біржових угодах;

- порядок вирішення спорів;

- наслідки невиконання угоди;

- санкції за порушення Правил біржової торгівлі.

Вищезазначені норми і правила містяться в Типових Правилах біржової торгівлі для товарної біржі, а в межах даного розділу розглянемо лише деякі з них.

Біржова угода умовно проходить два етапи укладення.

Перший починається з оголошення біржовим маклером, що веде торги, позиції продавця і закінчується в момент оголошення ним реєстраційного номера покупця та ціни продажу, одночасно брокери-покупці та брокери-продавці підтверджують підписами на пікетах згоду на купівлю та продаж.

На другому оформляється письмово біржовий контракт, який підписують брокер-покупець, брокер-продавець та уповноважена особа.

Види біржових угод:

При класифікації біржових угод по видах основним критерієм є строк виконання угоди.

1. Угоди з реальним товаром укладаються з метою купівлі-продажу конкретного товару, тобто обов'язково завершуються дійсним переходом товару від продавця до покупця.

Особливістю угод з реальним товаром є те, що її предметом може бути будь-який товар, допущений до реалізації на даній товарній біржі, при кратних обсягах, різних базисах поставки і формах розрахунку. При цьому продавець, який продає на біржі товар, зобов'язаний мати його в наявності і поставити в обумовлений угодою строк.

Як правило, угоди з реальним товаром укладаються як з правом перепродажу, так і без права на його перепродаж.

Основною метою укладення угод з реальним товаром є дійсний, фізичний перехід товару від продавця до покупця на умовах, які передбачені угодою. За купленим на торгах контрактом покупець на одному зі складів одержує реальний товар.

Це найпростіший вид біржових угод, при укладенні яких наявний товар може знаходитися:

- на одному зі складів біржі, готовий до відвантаження;

- очікується до початку біржової сесії, якщо так оголошено продавцем і підтверджено відповідними документами;у дорозі, що підтверджується наявними у продавця відповідними документами.

Виконання таких угод починається з моменту їх укладення, а поставка товару здійснюється, як правило, у термін від 5 до 15 днів.

Важливою при таких угодах є практика розподілу витрат на зберігання та страхування товару. Так, витрати на зберігання товару та вартість його страхування до реалізації (моменту продажу) відносять на рахунок продавця, а після укладення угоди (з моменту продажу) - на рахунок покупця.

Механізм використання угод з коротким строком поставки ("спот") досить простий. Продавець реального товару поставляє його на склад біржі або інше підприємство, з яким біржа має відповідну угоду про зберігання продукції. За здану на відповідальне зберігання продукцію продавець одержує варант (складське свідоцтво), за яким укладається угода на товарній біржі та проводяться розрахунки.

Зберігається варант у продавця і передається покупцеві в момент настання строку поставки. Покупець же отримує варант проти оплати на користь продавця.

При угодах з коротким строком поставки спекулятивні операції обмежені тільки грою на підвищення ціни. Однак у ринкових умовах практично відсутня вірогідність значного збільшення ціни в період між покупкою і поставкою, що обумовить спекулятивні дії.

Сама природа спотової угоди передбачає власне закупку товарів з огляду на здійснення виробничої чи подальшої торговельної діяльності, оскільки для спекуляції на товарних біржах існують більш ефективні механізми. Однак якщо у практиці біржової діяльності виникає ситуація із збільшенням ціни на товар, проданий за угодою з коротким строком поставки, то продукція скуповується з тим, щоб на момент поставки продати її за вищою ціною.

2. Угоди з відстроченою поставкою ("форвард")

Такі угоди - це взаємопередача прав і обов'язків на реальний товар з відстроченим терміном поставки.

Угода з відстроченою поставкою оформляється як договір поставки. Продавець бере зобов'язання здійснити поставку закупленого товару у строк, обумовлений угодою, а покупець бере зобов'язання прийняти товар та здійснити оплату за цінами контракту у випадку, якщо відсутній повний розрахунок чи передплата при укладенні угоди.

Особливість угоди з відстроченою поставкою полягає в різниці у часі укладення угоди та поставкою товару покупцеві. Тривалість періоду між моментом укладення угоди та поставкою товару встановлюється кожною біржею залежно від його асортименту. Так, на агропродукцію - це термін 3, 6, 9 місяців. За цей період часу контракт може продаватись кілька разів, аж поки не буде вичерпано його термін дії.

Об'єктом торгівлі при форвардних угодах, як правило, є товар, який буде вироблено (вирощено) на момент його поставки.

Переваги укладення угод з відстроченою поставкою (форвард) виявляються в значній економії витрат на зберігання продукції, а головне - дають змогу товаровиробнику самому авансувати майбутнє виробництво.

Як свідчить досвід, за мірою становлення ринкових відносин обсяги форвардних угод зростають і, як правило, домінують у торгівлі реальним товаром.

Однак при укладенні угоди з відстроченою поставкою існує ціновий ризик, оскільки ціна на реалізований товар з поставкою у майбутньому може змінитися, що спричинить фінансові втрати одного з контрагентів.

У цьому зв'язку товарні біржі передбачають у Правилах біржової торгівлі систему заходів по страхуванню від цінового ризику, які будуть розглянуті далі.

При форвардних угодах існує також і ризик не поставки товару в обумовлені строки. Такі ситуації можуть виникати у двох випадках.

По-перше, це пов'язано із специфікою виробництва товару, і перш за все агропродукції. Поставки можуть бути менших обсягів, інших якісних параметрів або взагалі не здійснюватися, оскільки товар може бути не вироблений.

По-друге, коли при укладенні форвардної угоди продавець початкове не передбачає поставку товару. Мета такої угоди полягає у прагненні продавця одержати авансування, яке використовується як безкоштовний кредит з боку покупця. В умовах інфляційних процесів такі фінансові ризики для покупця можуть бути суттєвими. За оцінками експертів, на товарних біржах Росії в 1991 р. третину всіх біржових оборотів при угодах з відстроченою поставкою становили такі, які укладалися з боку продавців, свідомо передбачаючи їх невиконання. За результатами опитування в 1992 р. Інститутом досліджень організованих ринків, у Росії такі порушення контрактної дисципліни складали 25-30 % всіх біржових угод.

...