Операції комерційного банку з цінними паперами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика операцій комерційних банків з цінними паперами

1.1 Сутність та класифікація операцій банків з цінними паперами

1.2 Емісійна діяльність банків на фондовому ринку

1.3 Види та функції портфеля цінних паперів банку

Розділ 2. Аналіз операцій банку з цінними паперами на прикладі ПАТ КБ "ПУМБ"

2.1 Організаційно - економічна та правова характеристика діяльності ПАТ КБ "ПУМБ"

2.2 Аналіз операцій ПАТ КБ "ПУМБ" з цінними паперами

Розділ 3. Основні проблеми діяльності комерційних банків з цінними паперами та шляхи їх подолання

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Більшість комерційних банків активно виступають емітентами цінних паперів і укладають угоди як через фондову біржу, так і на позабіржовому РЦП (торгівля облігаціями, продаж акцій тощо).

Чинне законодавство передбачає різноманітність операцій з цінними паперами. Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки мають право займатися емісійними операціями -- випуском власних цінних паперів, організацією їх купівлі та продажу за дорученням клієнтів. За допомогою емісії цінних паперів державні органи прагнуть покрити бюджетний дефіцит, комерційні банки -- збільшити кредитні кошти і розширити кредитування, а підприємства -- залучити кошти для розширення своїх основних і оборотних фондів. Законодавством встановлено обов'язкову реєстрацію випуску акцій і облігацій підприємств та комерційних банків.

Комерційні банки можуть купувати і продавати цінні папери від свого імені і за свій рахунок як через фондову біржу, так і на позабіржовому ринку цінних паперів, а також на основі доручення клієнта про купівлю-продаж цінних паперів. При цьому банк виступає повіреним або комісіонером свого клієнта. За своєю природою зазначені угоди є договором купівлі-продажу.

Здійснюючи інвестиційну діяльність, тобто вкладаючи кошти в цінні папери, банки мають на меті насамперед отримання прибутку. На прибутковість інвестиційної діяльності банків впливають різні фактори: стан економіки, структура кредитно-фінансової системи, ступінь розвитку ринку цінних паперів, стан розробки законодавчо-нормативної бази, організація випуску й обігу цінних паперів, професіоналізм учасників фондового ринку, структура портфеля цінних паперів та їх диверсифікація.

Отже головною метою та завданням курсової роботи є дослідити та проаналізувати діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів.

Предметом курсової роботи є теоретичне та практичне дослідження стану формування та управління портфелем цінних паперів на прикладі конкретної банківської установи ПАТ КБ "ПУМБ".

Основними завданнями щодо розкриття даної теми є:

ѕ визначення основних економічних категорій пов'язаних з формуванням та використанням портфеля цінних паперів банку;

ѕ дослідження методики аналізу портфеля цінних паперів;

ѕ оцінка вартості портфеля цінних паперів;

Об'єктом дослідження є ПАТ КБ "ПУМБ", який при здійсненні банківської діяльності керується чинним законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами НБУ, а також внутрішніми документами, що регламентують здійснення банківських операцій.



Розділ 1. Загальна характеристика операцій комерційних банків з цінними паперами

1.1 Сутність та класифікація операцій банків з цінними паперами

У більшості країн світового співтовариства провідним інституційним учасником ринку цінних паперів є банки. У процесі функціонування банківських установ цінні папери виступають важливим інструментом управління ліквідністю, дохідністю та ризиком банківських операцій.

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) - це сукупність учасників фондового ринку і правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). Залежно від активності та видів діяльності банківських установ розрізняють такі моделі фондового ринку[3]:

1) банківська (німецька) - це така модель, при якій банки є найголовнішими учасниками ринку цінних паперів. Вони мають можливість вкладати грошові ресурси як у державні, так і в корпоративні цінні папери;

2) змішана модель - характеризується рівномірною присутністю на ринку корпоративних цінних паперів як банківських, так і парабанківських установ;

3) американська модель, характерна передусім для США. За цієї моделі комерційним банкам було заборонено займатися операціями з цінними паперами, крім вкладень у державні фінансові інструменти та депозитні сертифікати банків. Водночас інвестиційним банкам, які є активними учасниками фондового ринку, дозволено операції з корпоративними цінними паперами, андеррайтинг, організація операцій зі злиття-поглинання, але заборонялося здійснювати прийом депозитів та кредитні операції. У кінці листопада 1999 р. ухвалено Закон Грімма-Ліча-Блайлі "Про фінансову модернізацію", яким частково скасовано чинність Закону Гласна-Стігола. Згідно з цим законом у США дозволено створювати фінансові холдинги (можуть мати у своєму складі як комерційні, так й інвестиційні банки), а також обмежені універсальні банки (restricted universal banks), які можуть надавати комерційні та інвестиційні банківські послуги. Однак їхня діяльність обмежена, оскільки дочірні банки і компанії, які входять до складу холдингу, мають відповідати власним нормам достатності капіталу.

На даний час майже всі країни відмовились від заборони на операції з корпоративними фінансовими інструментами. Протягом 70-90-х рр. комерційним банкам безпосередньо (ВеликоБританія) або через дочірні компанії (Канада) було дозволено з певними обмеженнями купувати акції корпорацій та здійснювати андерайтинг.

В Україні формується змішана модель ринку цінних паперів, де поряд з небанківськими фінансовими інститутами банківські установи мають право здійснювати операції як з державними, так і з корпоративними фінансовими інструментами. Вітчизняним універсальним банкам саме можливість використовувати кошти, отримані у процесі комерційної діяльності для інвестиційних операцій, сприяє становленню як провідних учасників ринку цінних паперів. Водночас законом України "Про банки і банківську діяльність" передбачено можливість функціонування в нашій державі інвестиційних банків, які мають змогу вкладати в акції більший відсоток регулятивного капіталу (до 90%). При цьому інвестиційні банки можуть залучати ресурси за рахунок депозитів фізичних осіб в обсязі не більше, ніж 5 % капіталу.

Банківські установи України відповідно до вітчизняного законодавства можуть здійснювати операції з такими групами цінних паперів[3]:



1. Пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їхнього власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента.

2. Боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають обов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

3. Іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів.

4. Похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску й обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. На сьогодні в українському законодавстві чітко не визначено склад похідних цінних паперів, але встановлено склад похідних (деривативів) як фінансових інструментів до яких належать ф'ючерси, форварди, опціони та свопи.

5. Товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Важливою специфічною рисою вітчизняних банків, що дає їм змогу отримувати більші доходи на ринку цінних паперів порівняно з іншими фінансово-кредитними інститутами, є широкий спектр операцій, які здійснюють банківські установи з фінансовими інструментами (рис. 2).

Емісійні операції банківських установ здійснюються шляхом залучення грошових коштів з допомогою випуску цінних паперів (акції, облігації, депозитні сертифікати) для реалізації визначених цілей. Формування власного портфеля цінних паперів призначене для управління ліквідністю, дохідністю та ризикованістю банківських операцій загалом.

Клієнтські операції передбачають проведення операцій на ринку цінних паперів з метою задоволення потреб клієнтів та отримання відповідної винагороди.

Брокерська діяльність охоплює купівлю-продаж цінних паперів банківською установою на замовлення клієнтів і за їхній рахунок.

Для виконання цих операцій на організованому ринку банк повинен бути членом відповідної фондової біржі.

Дилерські операції здійснюються шляхом придбання банківською установою цінних паперів на ринку за власний рахунок і на своє ім'я з метою перепродажу цих інструментів третім особам шляхом виставлення котирувань на купівлю та продаж.

Андеррайтингова діяльність передбачає посередницькі операції банків щодо первинного розміщення цінних паперів емітентів-клієнтів банку.

Управління цінними паперами клієнтів - діяльність, яка здійснюється банківськими установами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, ризначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими у процесі цього управління цінними паперами і грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

Брокерські, дилерські, андерайтингові операції та управління цінними паперами клієнтів загалом об'єднуються в діяльність банків на фондовому ринку як торговців цінними паперами.

Депозитарна діяльність банку полягає у зберіганні та обслуговуванні обігу цінних паперів як у документарній (банк як реєстратор цінних паперів), так і в електронній формі (банк як зберігач цінних паперів). Цей вид діяльності банки здійснюють шляхом формування відокремленого підрозділу з метою уникнення перетікання інформації у відділ, що займається торговельними операціями з цінними паперами.

Консультаційні послуги (банк як інвестиційний радник) передбачають продаж аналітичної інформації клієнтам банку, які потребують додаткових даних при здійсненні операцій з цінними паперами. У США на сучасному етапі нормативно визначено відокремлення консультаційних та трейдингових (торгових) підрозділів. На відміну від решти фінансово-кредитних установ, банки можуть поєднувати декілька видів діяльності на фондовому ринку з класичними банківським операціями (залучення депозитів, кредитування). Однак, банк повинен організувати свою професійну діяльність на ринку цінних паперів у складі спеціалізованих структурних підрозділів, організаційно відокремлених від інших підрозділів банку, що здійснюють інші види діяльності. Банківська установа повинна розробити внутрішнє положення про спеціалізований структурний підрозділ банку для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів. Таке положення має містити загальні вимоги щодо:

а) мети та предмета діяльності спеціалізованого структурного підрозділу, які мають ередбачати здійснення таким підрозділом певного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів, з урахуванням встановлених обмежень;

б) наявності мінімальної кількості керівних посадових осіб і фахівців підрозділу, сертифікованих у встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) порядку;

в) наявності комп'ютерної техніки й відповідного програмного забезпечення;

г) наявності окремого приміщення;

ґ) обмежень на обмін інформацією з іншими підрозділами банку, які не здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

д) обмежень на обмін інформацією з іншими підрозділами банку, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, у разі суміщення окремих видів цієї діяльності;

е) переліку інформації, яка не підлягає передачі до інших підрозділів банку;

є) окремого технічного та технологічного забезпечення підрозділу;

ж) системи захисту від несанкціонованого доступу до інформації спеціалізованого структурного підрозділу;

з) системи обмеження доступу працівників банку, які безпосередньо не займаються здійсненням певних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, до окремих приміщень спеціалізованих структурних підрозділів банку.



1.2 Емісійна діяльність банків на фондовому ринку

Банки, як і будь-які суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи), мають змогу здійснювати випуск цінних паперів для фінансування активних операцій.

Прийнявши рішення про залучення коштів шляхом випуску цінних паперів, банківським установам потрібно розробити основні засади емісійної політики, які передбачають здійснення сукупності заходів з метою акумуляції ресурсів відповідно до визначених цілей шляхом використання цінних паперів.

Основними елементами емісійної політики банку є:

1) формулювання цілей емісії;

2) визначення суми коштів, яку необхідно акумулювати;

3) проведення маркетингових заходів щодо визначення потенційних інвесторів для купівлі цінних паперів банку;

4) вибір певного виду цінного паперу, емісія якого буде здійснюватись;

5) розрахунок витрат, пов'язаних з обслуговуванням випуску;

6) визначення способу розміщення цінних паперів (самостійно чи з допомогою андеррайтерів);

7) вирішення питання щодо забезпечення функціонування ліквідного вторинного ринку банківських фінансових інструментів;

8) розрахунок ефективності використання акумульованих коштів.

Банки України можуть здійснювати випуск таких видів цінних паперів, як акції, облігації, іпотечні сертифікати, депозитні сертифікати та похідні фінансові інструменти.

Найбільш розповсюдженим емісійним цінним папером у вітчизняній практиці на даний час є акції. За рахунок них здійснюється формування капіталу банку[13].

Головною перевагою, що дає збільшення капіталу банку за рахунок випуску акцій, є прямий вплив його розміру на величину активних операцій, здійснення яких обмежується нормативами НБУ, що передбачають максимальний розмір тих чи інших вкладень залежно від величини банківського капіталу.

Іншими перевагами випуску акцій з метою залучення фінансових ресурсів є:

1) ринковий механізм оцінювання вартості власних цінних паперів;

2) відсутність фіксованих витрат;

3) розширення кількості акціонерів;

4) стимулювання персоналу за рахунок продажу їм акцій за пільговими цінами;

5) отримання банківських ліцензій, видача яких залежить від розміру банківського капіталу.

Емісії акцій мають певні відмінності у цілях та процедурах здійснення під час створення банку і додаткового випуску акцій.

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" банки створюються тільки у формі відкритого акціонерного товариства або кооперативного банку.

Перше розміщення акцій банку в нашій державі (при створенні у формі відкритого акціонерного товариства) є винятково закритим (приватним) серед засновників (рис. 3).

Після заснування банківської установи у процесі діяльності виникає необхідність додаткових емісій акцій, яка може бути викликана різноманітними причинами. Це, перш за все, виконання вимог НБУ щодо мінімального розміру статутного капіталу й отримання ліцензій на певні види діяльності, а також з метою дифузії (розпорошення) акціонерної власності та розширення спектра активних операцій.



Джерелами збільшення розміру статутного капіталу банку є:

а)додаткові внески (вклади), якими можуть бути винятково грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті;

б) реінвестиція дивідендів.

Шляхами (способами) збільшення розміру статутного капіталу банку є:

а) збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості при збільшенні розміру статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок додаткових внесків;

б) збільшення номінальної вартості акцій при збільшенні розміру статутного капіталу товариства за рахунок реінвестиції дивідендів.

При збільшенні розміру статутного капіталу банку акції, передбачені до розміщення, можуть розповсюджуватися шляхом:

1) публічного розміщення, якщо пропозиція акцій адресована більше, ніж 100 фізичним або юридичним особам, крім акціонерів товариства;

2) приватного розміщення, якщо акції розміщуються серед заздалегідь визначеного кола фізичних або юридичних осіб, кількість яких не перевищує 100 на дату прийняття рішення про збільшення статутного капіталу, крім акціонерів товариства.

На відміну від акцій, випуск банківськими установами боргових інструментів не впливає на відносини співвласності, зменшується сума оподатковуваного прибутку, оскільки відсотки, що сплачуються банком при обслуговуванні облігаційної позики, вираховуються з прибутку до оподаткування, але передбачається виплата фіксованого відсоткового платежу за користування коштами і повернення через певний період суми номіналу.

Головними причинами емісії банківських облігацій є необхідність диверсифікації джерел залучених коштів, а також реалізації певних інвестиційних програм й розширення спектра активних операцій. Мобілізація фінансових ресурсів з допомогою облігаційних позик надасть банкам певні переваги порівняно з депозитами:

1) кошти, залучені з допомогою облігацій, не включаються до розрахунку обов'язкових резервів, що формують банки в НБУ;

2) за облігаціями, проданими фізичним особам, не має потреби здійснювати відрахування у Фонд захисту вкладів фізичних осіб;

3) довші терміни облігаційних ресурсів (у середньому 2-3 роки);

4) можливість у короткий строк генерувати значний обсяг коштів.

Крім цього, вчасне погашення облігацій сприятиме формуванню авторитету банку як надійного позичальника на ринку боргових зобов'язань.

Облігації розміщуються банківськими установами тільки після повної сплати свого статутного капіталу. Як й акції, розміщення облігацій можна здійснювати публічним або приватним способом.

Облігації можуть вважатися додатково забезпеченими:

1) облігації вважаються забезпеченими порукою, якщо банк визначив їх такими в рішенні про розміщення облігацій та уклав відповідний договір поруки з поручителем щодо забезпечення виконання зобов'язання погашення основної суми боргу і виплати доходу за облігаціями;

2) облігації вважаються забезпеченими гарантією, якщо банк визначив їх такими в рішенні про розміщення облігацій та гарант гарантує перед власниками облігацій виконання емітентом зобов'язання погашення основної суми боргу і виплати доходу за облігаціями;

3) облігації вважаються забезпеченими страховкою, якщо емітент визначив їх такими в рішенні про розміщення облігацій та уклав зі страховиком відповідний договір страхування ризиків непогашення основної суми боргу і невиплати доходу за облігаціями.

Банківські установи мають право емітувати також іпотечні сертифікати й облігації, законодавчі механізми випуску яких розкриті в Законі України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" та в Законі України "Про іпотечні облігації".

Іпотечний сертифікат - це іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечними активами або іпотеками.

Іпотечні сертифікати можуть бути випущені у вигляді:

- сертифікатів з фіксованою дохідністю;

- сертифікатів участі.

Іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю - це сертифікати, які забезпечені іпотечними активами та посвідчують такі права власників:

1) право на отримання номінальної вартості у передбачені умовами випуску сертифікатів терміни;

2) право на отримання процентів за сертифікатами на умовах інформації про випуск сертифікатів;

3) право на задоволення вимог - у разі невиконання емітентом взятих на себе зобов'язань - з вартості іпотечних активів, що є забезпеченням випуску сертифікатів з фіксованою дохідністю, переважно перед іншими кредиторами емітента.

Іпотечні сертифікати участі - це сертифікати, які забезпечені іпотеками та посвідчують частку його власника у платежах за іпотечними активами. Власник сертифікатів участі має такі права:

1) право на отримання частки у платежах за іпотечними активами відповідно до договору про придбання сертифікатів;

2) право на задоволення вимог - у разі невиконання емітентом взятих на себе зобов'язань - з вартості іпотечних активів, які перебувають у довірчій власності управителя. Власник сертифікатів участі бере на себе ризик дострокового виконання зобов'язань боржниками за договорами про іпотечний кредит, реформованими в іпотечний актив, про що обов'язково зазначається в інформації про випуск сертифікатів[5].

Ощадний (депозитний) сертифікат - це письмове свідоцтво банку про епонування грошових коштів, яке засвідчує право власника сертифіката бо його правонаступника на одержання після закінчення встановленого троку суми вкладу (депозиту) та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Емітентами депозитних сертифікатів можуть бути лише банки-юридичні особи, та їхній випуск не потребує реєстрації у ДКЦПФР. Ощадний сертифікат має підписувати керівник банку або уповноважена на це особа.

1.3 Види та функції портфеля цінних паперів банку

цінний папір банк емісійний

Операції з цінними паперами належать до традиційних видів банківської діяльності, а в результаті їх проведення формується портфель цінних паперів комерційного банку.

Банківський портфель цінних паперів -- це сукупність усіх придбаних та отриманих банком цінних паперів, право на власність, користування та розпорядження якими належить банку. Портфель цінних паперів банку формується для одержання доходів у вигляді процентів, дивідендів, прибутків від перепродажу та інших прямих і непрямих доходів.

У міжнародній банківській діяльності на придбання цінних паперів банки спрямовують значну частину коштів, за оцінками фахівців -- від 1/5 до 1/3 грошових ресурсів. В українських банках питома вага портфеля цінних паперів у сукупних активах значно нижча і становить лише 5--10 %.

Причин низької інвестиційної активності українських комерційних банків кілька. Пояснюються вони переважно недосконалістю внутрішнього фондового ринку, нетривалим часом його існування та значним регулятивним впливом на ринок з боку держави.

Перегляд структури активів на користь портфеля цінних паперів може бути зумовлений двома групами чинників. З одного боку, це -- недоліки, властиві кредитним операціям[5]:

ѕ висока ризикованість, оскільки кредити -- найризикованіша частина активів банку;

ѕ низька ліквідність -- надані кредити не можуть бути швидко повернені тоді, коли банку необхідні грошові кошти;

ѕ повне оподаткування доходів за кредитними операціями за ставками податку з прибутку промислових підприємств;

ѕ обмежене застосування методу географічної диверсифікації кредитного портфеля, особливо для малих і середніх банків, що погіршує загальну якість активів.

З іншого боку, портфель цінних паперів виконує низку важливих функцій, що й спонукає до збільшення його питомої ваги в активах банку.

Функції портфеля цінних паперів:

ѕ генерування доходів;

ѕ диверсифікація портфеля активів, що має на меті зниження ризиків;

ѕ підвищення ліквідації банку;

ѕ зниження податкових виплат;

ѕ можливість використання як застави;

ѕ поліпшення фінансових показників діяльності банку, оскільки цінні папери в цілому мають вищу якість порівняно з іншими активами;

ѕ забезпечення гнучкості портфеля активів, так як за рахунок цінних паперів можлива швидка реструктуризація балансу банку;

ѕ стабілізація доходів банку незалежно від фаз ділового циклу: коли відсоткові ставки на ринку знижуються, дохідність цінних паперів зростає, і навпаки.

Отже, портфель цінних паперів допомагає банку досягти певних цілей і результатів, які неможливо здобути в інший спосіб. Склад і характер портфеля цінних паперів банку зумовлюється обраною банком інвестиційною політикою та метою, яку поставлено у процесі його формування й управління.

Здебільшого банк формує портфель цінних паперів для досягнення однієї із таких цілей:

а) максимізація прибутків;

б) підтримка ліквідності;

в) зниження ризику.

Поняття банківського портфеля цінних паперів тісно пов'язане з поняттям інвестиційного портфеля, хоча вони не ідентичні. Між цими портфелями існують суттєві відмінності як за видами активів, що їх формують, так і за виконуваними функціями.

До складу інвестиційного портфеля банку входять як фінансові, так і реальні інвестиції. Значна частина портфеля цінних паперів банку входить до складу інвестиційного портфеля, формуючи фінансові інвестиції.

У практичній діяльності багатьох зарубіжних і вітчизняних банків фінансові інвестиції залишаються пріоритетним напрямом інвестування, тому часто інвестиційний портфель асоціюється з портфелем цінних паперів банку. Проте до портфеля цінних паперів банку, на відміну від інвестиційного портфеля, включаються не лише інвестиційні цінні папери (інструменти ринку капіталів), а й інструменти короткострокового характеру (векселі, короткострокові казначейські зобов'язання).

Інвестиційна діяльність учасників фондового ринку в більшості країн світу регламентується органами нагляду, а для банків доповнюється ще й регулятивними вимогами центральних банків. Це відбивається на прийнятті інвестиційних рішень та формуванні портфеля цінних паперів банку. Для українських банків в цьому сенсі важливі два аспекти:

ѕ встановлення нормативів інвестування

ѕ формування обов'язкового резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами.

Нормативи інвестування характеризують використання капіталу банку для придбання акцій, корпоративних боргових зобов'язань, вкладень в асоційовані та дочірні компанії (часток, паїв). Згідно з діючими в Україні нормативними вимогами банки мають право здійснювати прямі інвестиції за рахунок власних коштів і від власного імені лише на підставі письмового дозволу НБУ. Такий дозвіл не потрібен у тому разі, якщо: сума інвестиції становить не більше 5 % регулятивного капіталу банку; юридична особа, в діяльність якої інвестуються кошти, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг; регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, встановленим НБУ.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) визначається відношенням суми коштів, інвестованих на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожним емітентом, до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення має не перевищувати 15 %.

Норматив загальної суми інвестування (Н12) визначається відношенням суми коштів, що інвестуються (придбання акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком будь-якої юридичної особи у портфелях банку на продаж та на інвестиції, а також вкладення в асоційовані та дочірні компанії), до регулятивного капіталу банку.

Нормативи інвестування спрямовано на реалізацію такого методу зниження ризиків як диверсифікація. За раціонального підходу до формування портфеля цінних паперів ці вимоги суттєво не впливають на інвестиційну діяльність банків. Значно жорсткіші обмеження для банків створюють необхідність формування обов'язкового резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами.

Призначення резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами полягає у компенсації реалізованих інвестиційних ризиків. Тому логічно формувати резерв з огляду на величину можливих збитків за тими цінними паперами, які включено до банківського портфеля. І тут постає проблема адекватної оцінки ризиків, адже в процесі аналізу можуть бути застосовані різні підходи та методики.

У міжнародній практиці розроблено кілька методів оцінювання якості цінних паперів. Серед найпоширеніших -- фундаментальний і технічний аналіз, статистичні прийоми оцінки ризиків, комплексні методики визначення інвестиційних рейтингів емітентів.

Найпопулярнішими підходами до оцінки величини ризику цінних паперів залишаються статистичні методи. Проте одержати за допомогою цих прийомів достовірні результати щодо українських цінних паперів досить проблематично, оскільки більшість емітентів тільки-но виходить на ринок, а тому історичної інформації про їхню діяльність та котирування їхніх акцій просто немає. Фактично в умовах вітчизняного фондового ринку можуть бути застосовані лише методи фундаментального аналізу, які базуються на результатах макроекономічного та галузевого аналізу, оцінюванні фінансового стану емітента та прогнозуванні цінової динаміки конкретного виду цінних паперів.

Оскільки більшість цінних паперів, які перебувають в обігу на внутрішньому ринку, не мають ліквідного ринку та регулярних котирувань (а отже й об'єктивної ринкової оцінки), то, визначаючи їхню теоретичну вартість, спираються на принцип обачності. На практиці це означає, що багато цінних паперів у портфелях українських комерційних банків потребують створення великих за обсягами резервів. Досить жорсткі вимоги НБУ до формування резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами спрямовано, перш за все, на захист самих банків від можливих значних втрат, зумовлених високою ризикованістю вітчизняних емітентів.

Однак необхідність формування значного за обсягами резерву суттєво стримує активність комерційних банків на фондовому ринку. Необхідність створення резерву спонукає банки вже в процесі прийняття управлінського рішення щодо цінного паперу аналізувати не лише дохідність, але й пов'язані з цим рішенням інвестиційні ризики.

Згідно з нормативних вимогами НБУ інвестиції банку в цінні папери для їх оцінки та відображення у бухгалтерському обліку класифікуються так[1]:

ѕ операції з цінними паперами в торговому портфелі;

ѕ операції з цінними паперами в портфелі на продаж;

ѕ операції з цінними паперами в портфелі до погашення;

ѕ інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

1. Торговий портфель банку - боргові цінні папери й акції, придбані банком з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань ринкової ціни. Цінні папери в цьому портфелі обліковуються винятково за справедливою вартістю.

2. Портфель на продаж - боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру тримати до дати їхнього погашення; цінні папери, які банк готовий продати у зв'язку зі зміною ринкових відсоткових ставок, потреб ліквідності, наявності альтернативних інвестицій; акції та боргові цінні папери, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість.

Портфель до погашення формується з боргових цінних паперів з фіксованими платежами (або платежами, які можна чітко визначити) та фіксованими строками погашення, які банк має намір та здатність утримувати до строку погашення для одержання процентних доходів.

До інвестицій в асоційовані та дочірні компанії належать пайові цінні папери емітентів, які відповідають визначенням асоційованої чи дочірньої компанії банку, за винятком тих цінних паперів, які придбані та утримуються банком виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання.

Для компенсації реалізованих інвестиційних ризиків в українських банках створюється спеціальний резерв на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами. У разі зниження ринкової ціни цінних паперів нижче за їхню балансову вартість банки зобов'язані провести переоцінювання, оскільки у вітчизняній практиці чинним є правило нижчої вартості. Згідно з цим правилом цінні папери відображаються в обліку за нижчою вартістю з двох: балансовою чи ринковою, а на суму переоцінки формується резерв. Для формалізації процедури розрахунку суми резерву введено поняття корисності цінних паперів.

Зменшення корисності цінних паперів -- втрата економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування за ними, яка спричинена погіршенням фінансового стану емітента. Корисність цінних паперів зменшується, якщо їхня балансова вартість перевищує суму очікуваного відшкодування.

Корисність цінних паперів у торговому портфелі банку не визначається і такі папери не є об'єктом резервування. Переглядаються щодо зменшення корисності цінні папери у портфелі до погашення, у портфелі на продаж (крім тих цінних паперів, які обліковуються за справедливою вартістю) та інвестиції в асоційовані компанії.

Сума резерву обчислюється як різниця між балансовою вартістю цінного папера та оціненою сумою очікуваного відшкодування за цим папером. Для цінних паперів, які мають активний ринок, а отже, і ринкову ціну, такий розрахунок простий -- сума резерву визначається різницею між балансовою вартістю та котирувальною ціною цінного папера.

Якщо резерв за конкретним видом цінних паперів було сформовано, але в наступному періоді сума очікуваного відшкодування за цими паперами збільшується, то резерв коригується -- зменшується на відповідну суму в межах раніше створеного обсягу резервування за цими цінними паперами.

Банки також формують резерви під сумнівні нараховані доходи за цінними паперами у разі несвоєчасної виплати процентів за купонними цінними паперами. Якщо заборгованість за нарахованими доходами за цінними паперами частково або повністю погашається, резерв під сумнівні нараховані доходи коригується на суму отриманих коштів. У разі визнання банком заборгованості за нарахованими доходами за цінними паперами безнадійною, вона списується з балансу за рахунок сформованого резерву.

Велика кількість цінних паперів, різноманітність їх характеристик, таких як дохідність і ризик, правила обігу і оподаткування, багатофункціональність портфеля цінних паперів банку значно ускладнюють процес його формування і управління, а також завдання, що постають перед інвестиційним менеджментом кожної банківської установи.



Розділ 2. Аналіз операцій банку з цінними паперами на прикладі ПАТ КБ "ПУМБ"

2.1 Організаційно - економічна та правова характеристика діяльності ПАТ КБ "ПУМБ"

Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк "(далі - ПУМБ або Банк) є правонаступником усіх прав та зобов`язань Закритого акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", яке було правонаступником усіх прав та зобов`язань Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями та участю українського капіталу "Перший Український Міжнародний банк", що створене за рішенням зборів акціонерів (протокол №2 від 3 вересня 1996) у формі акціонерного товариства закритого типу (зареєстровано Національним банком України 7 березня 1997) шляхом перетворення Першого Українського Міжнародного банку як товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстрованого Національним банком України 23 грудня 1991 за реєстраційним номером 73 та тип якого змінено за рішенням Загальних Зборів акціонерів (протокол № 53 від 22 квітня 2009 року) згідно з Законом України "Про акціонерні товариства".

ПУМБ є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДОНГОРБАНК" (далі Донгорбанк) в результаті реорганізації ПАТ "ДОНГОРБАНК" шляхом приєднання до Банку згідно рішення Загальних Зборів акціонерів Банку (протокол № 59 від 15 липня 2011 року) та згідно рішення єдиного акціонера ПАТ "ДОНГОРБАНК" (рішення 2/2011 від 15 липня 2011 року).

Банк зареєстрований за юридичною адресою: вул. Університетська 2а, м. Донецьк, 83001, Україна. Управління Банком здійснюється головним офісом, що територіально розташований в м. Києві та в м. Донецьку. ПУМБ має десять філій, що працюють у найбільших ділових і промислових центрах України: Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Києві, Луганську, Львові, Маріуполі, Миколаєві, Одесі, Севастополі. З метою підвищення операційної ефективності, оптимізації процесів та ресурсів Банку, в 2011 році ПУМБ розпочав процес переходу філій Банку на єдине МФО, внаслідок чого філія в м.Запоріжжя була реорганізована у відділення "Регіональний центр". В цілому, мережа відділень Банку налічує 159 відділеннь, що розташовані майже в усіх областях України (за винятком Закарпатської). Банк має представництво в Лондоні (Великобританія), діяльність якого припинено на невизначений строк.

Організаційно-правова форма ПУМБ - публічне акціонерне товариство.

Головним акціонером ПУМБ є ТОВ "СКМ Фінанс", що володіє 92,24% акцій Банку. Власником ТОВ "СКМ Фінанс" є Приватне акціонерне товариство "Систем Кепітал Менеджмент" (СКМ). Компанії є резидентами України. Органами управління Банку єЗагальні Збори акціонерів, Спостережна Рада та Правління.

ПУМБ є постійним учасником Державного фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 02 вересня 1999 р. (реєстраційний № 102 від 29 вересня 2009 р.).

Подана фінансова звітність Банку складена станом на кінець дня 31 грудня 2011 року та за рік, що закінчився зазначеною датою. Показники поданої фінансової звітності ПУМБ за станом на 31 грудня 2010 року були змінені з урахуванням показників фінансової звітності Донгорбанку. Валютою фінансової звітності є гривня. Одиниця виміру валюти звітності - тисяча гривень.

У 2011 році ПУМБ визнано №1 серед фінансових установ за результатами першого в Україні Індексу прозорості та підзвітності компаній, започаткованого в рамках Проекту "Об'єднуємося ради реформ (UNITER)", що виконується Pact і фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID)Банківські операції і фінансові результати діяльності Банку протягом звітного року обліковувалися згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України та обліковою політикою Банку[27].

ПУМБ є універсальним банком, який майже двадцять років працює на українському фінансовому ринку.

ПУМБ включено до групи найбільших банківських установ країни згідно з класифікацією

Національного банку України. ПУМБ входить до ТОП-10 українських банків за ключовими фінансовими показниками, такими як обсяг активів, розмір власного капіталу, розмір кредитного портфелю та обсяг коштів корпоративних клієнтів, розмір кредитного портфелю та обсяг коштів приватних клієнтів.

Відповідно до Закону України „Про банки та банківську діяльність" та на підставі отриманих від Національного банку України банківських ліцензій та письмових дозволів ПУМБ здійснює наступні види діяльності:

ѕ приймає вклади (депозити) від юридичних та фізичних осіб;

ѕ відкриває та супроводжує поточні рахунки банків та клієнтів;

ѕ розміщує залучені кошти від свого імені та на власний ризик;

ѕ надає гарантії, поручительства та інші зобов'язання від третіх осіб;

ѕ надає послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

ѕ випускає, купує, продає і обслуговує чеки, векселі та інші оборотні платіжні інструменти;

ѕ випускає банківські платіжні картки і здійснює операції з використанням цих карток;

ѕ здійснює операції з валютними цінностями;

ѕ здійснює операції купівлі та продажу цінних паперів від свого імені та за дорученням клієнтів;

ѕ емітує власні цінні папери;

ѕ здійснює інвестиції у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

ѕ здійснює депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

ПУМБ проводить традиційне обслуговування у філіях і відділеннях, разом з тим, підтверджуючи свою орієнтованість на інновації, Банк пропонує клієнтам новий формат обслуговування, який побудований за принципом Сервіс 24/7 і характеризується простотою, зручністю і безпекою. Клієнти ПУМБ мають можливість повноцінно управляти своїми фінансами за допомогою комп'ютера або мобільного телефону, використовуючи інструменти "ПУМБ online" і "ПУМБ mobile". ПУМБ постійно прагне підвищення якості послуг, що надаються клієнтам. В 2011 році ряд незалежних експертів відзначили високотехнологічність Банку:

1. перша премія "Ukrainian Banker Awards" в номінації "Самий інноваційний банк";

2. №1 за сервісом Інтернет-банкінгу за версією "Forbes Україна".

2.2 Аналіз операцій ПАТ КБ "ПУМБ" з цінними паперами

Доцільно починати аналіз операцій Приватбанку з цінними паперами з розрахунку питомої ваги інвестиційних активів у загальних активах, а також з контролю за дотриманням комерційним банком вимог закону "Про банки і банківську діяльність" та обов'язкових нормативів інвестування, які встановлені Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні (Постанова Правління НБУ № 368 від 28.08. 2001 р). Банки повинні дотримуватися двох нормативів інвестування нормативу інвестування в ЦП окремо за кожним емітентом та нормативу загальної суми інвестування. Базою для розрахунку економічних нормативів є регулятивний капітал банку.

1) питома вага інвестиційних активів у загальних активах



І ц.п. = Кошти, що інвестуються на придбання цінних паперів / Активи банку, всього

Іц.п.(2011р) = 1 564 356 / 56 211 407 = 0,0278 * 100% = 2,78%

Іц.п.(2010р) = 1 280 833 / 33 777 212 = 0,0379 * 100% = 3,79%

2) коефіцієнт інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), який розраховується за такою формулою:

Н11 = К інв 1 / РК +ЦП+В * 100%

РК- регулятивний капітал банку

ЦП- цінні папери в портфелі банку на інвестиції

В - вкладення в асоційовані та дочірні компанії

На 31.12.2011

Н11 = 702371 / 5 224 159 + 2 887 - 7 631 * 100% = 13,46%

На 31.12.2010

Н11 = 545 887 / 5 102 385 + 3 025- 8 321 * 100% = 10,71%

Розраховані показники Н11 не перевищують норми встановленої НБУ - 15%

3) норматив загальної суми інвестування (Н12), який розраховується за формулою:

Н12 = К інв.увсі уст. / РК +ЦП+В * 100%

На 31.12.2011



Н12 = 2 642 025 / 5 224 159 + 2 887 - 7 631 * 100% = 50,62%

На 31.12.2010

Н12 = 2 150 374 / 5 102 385 + 3 025- 8 321 * 100% = 42,19%

Розраховані показники Н12 не перевищують норми встановленої НБУ - 60%

Далі порівняємо стан портфелю цінних паперів ПриватБанку на 2011 та 2010 рр.

Таблиця 2.1 Стан портфеля цінних паперів ПАТ КБ "ПУМБ".

№	Назва показника	Одиниці виміру	На 31.12.11	На 31.12.10
1	ЦП на продаж, усього	тис. грн.	2 887	144 341
2	Боргові ЦП	тис. грн.	245	134 067
3	Акції та інші ЦП з нефіксованим прибутком	тис. грн.	2 642	10 274
4	ЦП на інвестиції, усього	тис. грн.	1 518 228	1 147 011
5	Боргові ЦП	тис. грн.	-	-
6	Акції та інші ЦП з нефіксованим прибутком	тис. грн.	965 463	1 027 950
7	Вкладення в асоційовані компанії	тис. грн.	-	-
8	Вкладення в дочірні компанії	тис. грн.	552 765	119 061

Як видно з Таблиці 2.1, портфель ЦП банку на інвестиції за обсягами перевищує портфель ЦП на продаж. Портфель ЦП на продаж станом на 31.12.2011 р. значно менший за обсягами ніж на 31.12.2010 р. Слід зазначити, що банк здійснив значно більше вкладень в дочірні компанії у 2011 році у порівнянні з 2010 роком.

На наступному етапі необхідно проаналізувати структуру доходів та витрат ПАТ КБ "ПУМБ" за операціями з цінними паперами.



Таблиця 2.2

№ п/п	Назва показника	Одиниці виміру	На кінець дня 31.12.2011	На кінець дня 31.12.2010
1	Процентний дохід:
2	- За цiнними паперами в портфелi банку на продаж	тис. грн.	3 135	103 140
3	- За цiнними паперами в портфелi банку до погашення	тис. грн.	4 700	-
4	Комісійний дохід	тис. грн.	2 181 570	1 451 213
5	Цiннi папери в торговому портфелi	тис. грн.	16 849	98 565
6	Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями	тис. грн.	745	9 172
7	Усього	тис. грн.	2 206 999	1 662 090

Доходи за операціями з цінними паперами

Таблиця 2.3 Витрати за операціями з цінними паперами

№ п/п	Назва показника	Одиниці виміру	На кінець дня 31.12.2011	На кінець дня 31.12.2010
1	Процентні витрати:
2	-За цінними паперами власного боргу	тис. грн.	205 634	44 357
3	Комісійні витрати за операціями з цінними паперами	тис. грн.	259 628	101 308
4	Усього	тис. грн.	465 262	145 665

Тепер ми можемо розрахувати прибуток ПАТ КБ "ПУМБ" від операцій з цінними паперами за 2011 та 2010 роки, а також порівняти їх.

Прибуток банку від операцій з цінними паперами на кінець дня 31.12.2011 = 2 206 999 - 465 262 = 1 741 737 тис. грн..

Прибуток банку від операцій з цінними паперами на кінець дня 31.12.2010 = 1 662 090 - 145 665 = 1 516 425 тис. грн..

З даних розрахунків ми бачимо, що прибуток банку від операцій з цінними паперами у 2011 році збільшився у порівнянні з 2010 роком.

Переходимо до етапу розрахунку питомої ваги доходів та витрат операцій з цінними паперами в загальному обсязі доходів та витрат.



Таблиця 2.4 Питома вага доходів від операцій з цінними паперами в загальномуобсязі доходів

№ п/п	Назва показника	Одиниці виміру	На кінець дня 31.12.2011	На кінець дня 31.12.2010
1	Доход від операцій з цінними паперами	тис. грн.	2 206 999	1 662 090
2	Доходи банку усього	тис. грн.	5 344 298	3 702 185
3	Питома вага доходів від операцій з цінними паперами в загальному обсязі доходів	%	41,30	44,89

Питома вага доходів від операцій з цінними паперами в загальному обсязі доходів на кінець дня 31.12.2011 2 206 999 / 5 344 298 * 100% = 41,30%

Питома вага доходів від операцій з цінними паперами в загальному обсязі доходів на кінець дня 31.12.2010 1 662 090 / 3 702 185 * 100% = 44,89%

Таблиця 2.5 Питома вага витрат банку за операціями з цінними паперами в загальних витратах банку

№ п/п	Назва показника	Одиниці виміру	На кінець дня 31.12.2011	На кінець дня 31.12.2010
1	Витрати банку усього	тис. грн.	2 774 039	1 774 012
2	Витрати на операції з ЦП	тис. грн.	465 262	145 665
3	Питома вага витрат банку за операціями з цінними паперами в загальних витратах банку, %	%	16,77	8,21

Питома вага витрат банку за операціями з цінними паперами в загальних витратах банку на кінець дня 31.12.2011 465 262 / 2 774 039 * 100% = 16,77%

Питома вага витрат банку за операціями з цінними паперами в загальних витратах банку на кінець дня 31.12.2010 145 665 / 1 774 012 * 100% = 8,21%

Також потрібно розрахувати питому вагу прибутку від операцій з цінними паперами в загальній сумі прибутку банку.



Таблиця 2.6 Питома вага прибутку від операцій з цінними паперами в загальній сумі прибутку банку.

№ п/п	Назва показника	Одиниці виміру	На кінець дня 31.12.2011	На кінець дня 31.12.2010
1	Прибуток банку, усього	тис. грн.	2 570 259	1 928 173
2	Прибуток банку від операцій з ЦП	тис. грн.	1 516 425	1 741 737
3	Питома вага прибутку від операцій з цінними паперами в загальній сумі прибутку банку, %	%	67,77	78,65

Питома вага прибутку від операцій з цінними паперами в загальній сумі прибутку банку на кінець дня 31.12.2011 1 741 737 / 2 570 259 * 100% = 67,77%

Питома вага прибутку від операцій з цінними паперами в загальній сумі прибутку банку на кінець дня 31.12.2010 1 516 425 / 1 928 173 * 100% = 78,65%

І на завершення аналізу розрахуємо показники прибутковості банку на 2011 та 2010 роки:

- ROA - прибутковість банківських активів;

- ROE - прибутковість акціонерного капіталу банку;

- SPRED - процентна маржа.

1. ROA = NP/A*100

де NР -- чистий прибуток (після оподаткування); А -- середня вартість активів.

ROA 2011 = 1 534 162 / 56 211 407 * 100 = 2,73

ROA 2010 = 506 208 / 33 777 212 * 100 = 1,50

2. ROE = NP / K * 100



де К -- власний капітал банку

ROE 2011 = 1 534 162 / 5 388 907 * 100 = 28,47

ROE 2010 = 506 208 / 3 288 255 * 100 = 15,40

3. SPRED = (Процентні доходи / Доходні активи ) - ( Процентні витрати / Пасиви, за якими сплачуються проценти)

SPRED 2011 = 6 041 358 / 840 033 - 2 946 414 / 853 526 = 3,74

SPRED 2010 = 3 734 132 / 416 652 - 1 856 867 / 348 660 = 3,64

Отже проаналізувавши операції банка з цінними паперами можна сказати, що ця діяльність виконується з дотриманням встановлених нормативів. Також слід зазначити що діяльність банку на ринку цінних паперів є одним із основних джерел отримання прибутку. Керуючись результатами аналізу можна зробити висновок, що сформований портфель цінних паперів є ефективним.



Розділ 3. Основні проблеми діяльності комерційних банків з цінними паперами та шляхи їх подолання

На сьогоднішній день першочерговим завданням для України є інтеграція у світову економіку, що не можливо без підвищення ефективності операційної діяльності комерційних банків з цінними паперами. Банківський сектор як універсальний та найстаріший фінансовий посередник, акумулює значну частку вивільнених коштів, забезпечує їх оптимальний розподіл і перерозподіл та, в залежності від ряду функцій, покладених на них, визначає модель ринку цінних паперів, сприяє залученню іноземних інвесторів та покращенню прозорості і відкритості фондового ринку.

Це підвищує актуальність виявлення основних перешкод, що виникають на шляху діяльності комерційних банків з цінними паперами та шляхи їх подолання.

Банківські установи посіли провідне місце на ринку цінних паперів головним чином за рахунок своєї універсальності, але є ряд інших чинників, які формують такий сильний вплив на ринок цінних паперів з боку комерційних банків.

До таких специфічних рис належать[19]:

* відсутність законодавчого розмежування банківської діяльності в Україні на комерційну (залучення депозитів та надання кредитів) та інвестиційну (операції з цінними паперами);

* значно ширший спектр операцій, який здійснюють банки з цінними паперами, порівняно з іншими парабанківськими установами;

* обсяг банківських ресурсів, що вкладають у цінні папери. Ресурсна база інститутів спільного інвестування формується за рахунок випуску інвестиційних сертифікатів;

* банківська діяльність є більш законодавчо врегульованою, порівняно з діяльністю інших фінансово-кредитних установ;

* лише банківські установи мають доступ до купівлі державних цінних паперів при їхньому первинному розміщенні Міністерством фінансів України.

Розвиток операцій з цінними паперами є приорітетним шляхом забезпечення інтеграції банківської системи України у світовий економічний простір. Завдяки розвитку операцій з цінними паперами, банківські установи зможуть значно розширити спектр власних послуг, збільшити величину прибутків та оптимізувати технології ризик-менеджменту банківської діяльності. Одним із варіантів розширення спектру послуг,що надаються банками є розширення інвестиційних послуг та розробка нових методів портфельного оцінювання цінних паперів банку.

Для того щоб ринок інвестиційних банківських продуктів розвивався як слід, необхідно подолати наступні перешкоди[6]:

* відсутність належного оформлення теоретичної і термінологічної бази, яка є основою для розробки і надання комплексних банківських інвестиційних послуг підприємствам;

* відсутність розрахунково-клірингових палат, які б хоч приблизно відповідали аналогічним у Європі;

* повільний розвиток банківських інвестиційних послуг у галузі корпоративних фінансів, сек'юритизації і управління активами;

* обмежене використання Інтернету для надання електронних банківських інвестиційних послуг;

* відсутність ефективного механізму захисту прав інвесторів тощо.

З метою підвищення інвестиційної привабливості фондового ринку загалом та в розрізі операцій комерційних банків на ньому доцільно зробити наступні кроки:

* суттєво розширити пропозицію цінних паперів;

* створити умови для максимального використання потенціалу біржового ринку;

* сприяти розвитку та становленню потужних національних інституційних інвесторів та стимулювати участь роздрібних та іноземних інвесторів на фондовому ринку.

Проблемою також є брак ліквідних та якісних фінансових інструментів. Зокрема, на ринку досить часто обертаються акції неприбуткових підприємств, що само собою не може дозволити фондовому ринку виконувати його основну функцію-насичувати ринок належними фінансовими інструментами. Банки як найвпливовіші учасники, операції яких є практично універсальними можуть значно активізувати діяльність інвесторів на ринку цінних паперів за рахунок емісії цінних паперів, що призведе до збільшення їхньої пропозиції на ринку та конкуренції між емітентами.

...