Нетрадиційні банківські операції та послуги

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

банківський операція послуга

Крім депозитних, кредитних, розрахункових та інших поширених банківських операцій комерційні банки можуть використовувати і нетрадиційні послуги, що дає змогу розширити клієнтуру, збільшити обсяг прибутку і диверсифікувати ризики. Нетрадиційні банківські послуги широко використовуються у розвинутих країнах світу. В Україні такі послуги надають лише деякі комерційні банки і в дуже незначних обсягах.

Нетрадиційними операціями комерційних банків називають операції, які можуть виконати і інші небанківські установи. До них відносяться: лізингові операції, факторингові операції, форфейтинг, трастові операції, поручительства і гарантії комерційних банків, операції з дорогоцінними металами і інші види послуг.

Оскільки нетрадиційні послуги комерційного банку пов'язані із розвитком міжнародних, експортно-імпортних відносин, підвищується роль цих операцій для розвитку держави в цілому.

Виконання банківських операцій з широкою клієнтурою - важлива особливість сучасної банківської діяльності в усіх країнах світу, що мають розвинену кредитну систему.

Актуальність цієї курсової роботи полягає в тому, що економічна реформа, яка проводиться в Україні, відкрила новий етап в розвитку банківської справи. Особливу актуальність придбавають питання перспектив розвитку банківських послуг в нашій країні, її практична реалізація.

Відомо, що провідні комерційні банки України, в тому числі і ПАТ КБ «ПриватБанк», виконують широкий круг операцій і послуг для своїх клієнтів з тим, щоб розширити свою прибуткову базу, підвищити рентабельність і конкурентоспроможність. При цьому важливо мати на увазі, що розвиток банківської діяльності припускає надання банківських послуг з мінімальними витратами для клієнтів і самого банку, використання прийнятних цін на послуги, необхідні клієнтам.

Мета курсової роботи - розглянути поняття і суть нетрадиційних послуг банку, визначити особливості надання їх банками України.

Завдання роботи :

· розглянути поняття і види нетрадиційних послуг банку;

· провести аналіз і оцінку ефективності нетрадиційних послуг комерційного банку;

· запропонувати шляхи вдосконалення нетрадиційних послуг.

При виконанні курсової роботи були використані такі методи як загальнонаукові: аналіз, синтез, індуктивний і дедуктивний методи, методи системного аналізу.

Курсову роботу виконано на базі теоретичних та нормативних джерел з організації нетрадиційних банківських операцій та послуг.

Розділ 1. Форми, види нетрадиційних банківських операцій та послуг

1.1 Загальна характеристика нетрадиційних банківських операцій та послуг

В Україні значна частка нетрадиційних операцій та послуг не набула широкого застосування в практичній діяльності комерційних банків. Передусім це пов'язано з повною відсутністю чи недосконалістю існуючої законодавчої бази, яка регулює здійснення таких операцій або надання послуг, а також із сучасним станом економіки країни.

До нетрадиційних для банків України операцій та послуг можна віднести: лізинг; факторинг; довірчі (трастові) послуги; операції з дорогоцінними металами; гарантійні, посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги; фінансовий інжиніринг.

У своїй діяльності банки все більше уваги приділяють наданню клієнтам послуг. Зауважу, що в економічній літературі розрізняють поняття «банківські операції» та «банківські послуги». Не вдаючись до аналізу всіх поглядів щодо змісту цих понять, зазначу, що між ними існують суттєві відмінності, хоча на практиці банківські операції та банківські послуги зовнішньо розрізнити дуже важко. Передусім це пов'язано з тим, що окремі банківські операції та послуги взаємозв'язані, надаються клієнтам одночасно, в одному «пакеті». Наголошу, що банківським послугам притаманні такі ознаки:

· для надання банківських послуг банкам не потрібні додаткові ресурси;

· доходи від надання послуг банки одержують у вигляді комісії. Комісійні доходи обчислюються банками пропорційно сумі активу чи зобов'язання незалежно від часу або є завчасно фіксованими;

· при наданні послуг діяльність банків спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками у традиційному розумінні.

Банки надають клієнтам різноманітні послуги. Для з'ясування їх суті слід розглянути критерії, за якими можна класифікувати банківські послуги. Так, залежно від суб'єктів -- одержувачів банківських послуг розрізняють послуги, які надаються юридичним та фізичним особам (додаток Б).

З погляду зв'язку банківських послуг з рухом матеріального продукту розрізняють послуги, пов'язані з рухом матеріального продукту, та «чисті» послуги, тобто послуги, безпосередньо не пов'язані з рухом матеріального продукту [8, 13].

Залежно від обліку послуг у балансі банку їх поділяють на:

· послуги, що обліковуються на балансових рахунках. Ці послуги, у свою чергу, можуть бути активними та пасивними;

· послуги, що обліковуються на позабалансових рахунках.

За критерієм стягнення банками плати за надання послуг розрізняють платні та безоплатні послуги. Наявність останніх пов'язана з тим, що в окремих випадках комерційні банки самі заінтересовані в наданні клієнтам безоплатних послуг. Це дає їм змогу, зокрема, залучати нових клієнтів, збільшувати банківські ресурси, розширювати асортимент суміжних послуг та операцій, підвищувати рівень обслуговування клієнтів (додаток А).

Здійснюючи нетрадиційні банківські операції та надаючи послуги, слід особливу увагу звертати на їх правове оформлення. Найпоширенішою підставою виникнення зобов'язань є договір. За ознаками, які характеризують юридичні наслідки укладення окремих договорів, можна виокремити такі групи цивільно-правових договорів, якими оформляються нетрадиційні банківські операції та послуги:

· договори про передання майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління (договори купівлі-продажу іноземної валюти, акцій; біржові та позабіржові угоди тощо);

· договори про передання майна у тимчасове користування (договір оренди, договір лізингу тощо);

· договори про надання послуг (договір доручення, договір комісії, кредитний договір, договір схову, договір про посередницькі послуги тощо).

З погляду змісту та суб'єктного складу зобов'язання про надання банком послуг поділяють на:

· послуги юридичного характеру, що оформляються, зокрема, договором доручення і договором комісії;

· послуги фактичного характеру, що оформляються, зокрема, договором схову;

· послуги, в яких поєднуються юридичні та фактичні дії (договір на інкасацію готівки тощо).

1.2 Операції з дорогоцінними металами

Дорогоцінні метали -- це золото, срібло, платина і метали платинової групи у будь-якому вигляді та стані. Операції з дорогоцінними металами включають дії, пов'язані з: виникненням та припиненням права власності та інших прав на дорогоцінні метали; надходженням дорогоцінних металів до місць їх зберігання, а також зберіганням і відпуском у встановленому порядку дорогоцінних металів; зміною вмісту або фізичного стану дорогоцінних металів у будь-яких речовинах і матеріалах під час їх видобутку, виробництва та використання; ввезенням дорогоцінних металів у країну з-за кордону та вивезенням їх з неї.

Комерційний банк здійснює на ринку дорогоцінних металів операції з банківськими металами. До останніх належать золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. Найвищими пробами банківських металів визнаються проби не нижче ніж: для золота -- 995,0; для срібла -- 999,0; для платини та паладію -- 999,5.

Залежно від наявності металів у кожній операції ринок дорогоцінних металів умовно поділяють на ринок фізичного наявного металу та безготівкового («паперового») металу.

До операцій з банківськими металами, які може виконувати банки, відносять такі:

1. Депозитні операції здійснюються у тому разі, коли необхідно залучити метал на рахунок або, навпаки, розмістити на визначений строк. Для цього використовуються металеві рахунки. Якщо у клієнта беруться метали у фізичній формі для тимчасового зберігання, то йому відкриваються металеві рахунки відповідального зберігання типу «Allocated», тобто «З розміщенням». Характерним для цих рахунків є те, що на них обліковується метал, який зберігається в даному банку, причому останній не має права використовувати цей метал і повертає власнику саме ті зливки, які отримав на зберігання.

Для здійснення операцій з «безготівковим» металом використовуються рахунки типу «Unallocated», тобто «Без розміщення». На таких рахунках облік ведеться у грамах чи унціях, а не в конкретних зливках. Фактично такі металеві рахунки знеособлені, метали на них мають лише кількісну характеристику маси (для монет -- кількість у штуках) і вартісну балансову оцінку. Підставою для зарахування дорогоцінних металів на знеособлені металеві рахунки може бути їх поставка у фізичній формі, перерахунок з інших знеособлених рахунків, продаж металів клієнтові чи їх придбання банком. Отримати метал клієнт може в даному банку, банках-кореспондентах або у світових центрах торгівлі дорогоцінним металом, зокрема Лондон (Loco London), Цюріх (Loco Zurich), Нью-Йорк (Loco New York) [7, 29].

Банк може випускати золоті сертифікати, які свідчать про депонування золота в банку. Вони підлягають вільному обміну на зазначену в них кількість золота або грошовий еквівалент золота за ринковою ціною. Золоті сертифікати переважно іменні, однак передбачається право їх передавання шляхом відповідного напису. Вони можуть випускатися замість депонованих монет, а також золота, яке зберігається в інших країнах з метою фактичного гарантування на випадок його блокування чи націоналізації. Операції із золотими сертифікатами вигідні банкам-емітентам, тому що дають комісійний дохід, розширюють клієнтуру, підвищують репутацію банку. Різновидом золотих сертифікатів є ощадна книжка, яка видається власникові депонованого золота, що дає змогу здійснювати багаторазові операції з ним.

2. Операції з надання кредитів у дорогоцінних металах здійснюються шляхом поставок їх у фізичній формі або зарахування на знеособлені рахунки в обмін на зобов'язання зворотної поставки відповідного металу в термін, зазначений у договорі. Погашення кредитів у дорогоцінних металах може здійснюватися у формі фізичної поставки, шляхом перерахування дорогоцінних металів із металевих рахунків позичальника чи придбання банком за грошові кошти позичальника металу в іншого учасника міжбанківського ринку для погашення раніше одержаного кредиту.

Банки можуть кредитувати позичальника і під заставу золотого депозиту. Видача та погашення кредиту здійснюється в грошовій формі, а золото є формою забезпечення виконання зобов'язань у кредитних правовідносинах.

3. Операції з монетами з дорогоцінних металів. Банки здійснюють продаж клієнтам монет з дорогоцінних металів, а також викуповують у них такі монети, звісно, за нижчою ціною. Центральні банки, як правило, є оптовими постачальниками монет для уповноважених дистриб'юторів, роль яких виконують, насамперед, комерційні банки.

Ринок монет із дорогоцінних металів включає монети нумізматичні, напівнумізматичні, обігові та зливкові. Останні три види монет ще називають інвестиційними або тезавраційними, оскільки вони використовуються практично для нагромадження абстрактної вартості шляхом інвестування грошових коштів у монети з дорогоцінних металів, особливо золота.

Продаж монет здійснюється з премією, розмір якої залежить від багатьох факторів, зокрема якості монет. Так, американська система класифікації якості монет «Червона книга» включає три типи рейтингів: базові, додаткові та нумізматичні. Найвища якість за базовим рейтингом -- «proof», тобто монети із дзеркальною поверхнею, виразним зображенням малюнка. Додатковий рейтинг може бути «proof like» (подібна до високопробної), тобто монети поза обігом, але так якісно викарбувані, що нагадують високопробні. Згідно з нумізматичними рейтингами монета може бути «extremely rare» (екстремально рідкісною), тобто майже унікальною, існує лише кілька екземплярів.

4. Операції спот (spot) -- це операції з купівлі-продажу дорогоцінних металів, що здійснюються контрагентами на умовах зарахування/списання металу та валюти з рахунків на рахунки не пізніше другого робочого дня після укладення угоди. Умови розрахунків спот є зручними для контрагентів: протягом поточного та наступного дня обробляється необхідна документація, оформлюються платіжні та інші доручення для виконання умов угоди. Всі інші угоди купівлі-продажу металу, датою валютування за якими не є другий робочий день після дати укладення, є угодами аутрайт (outright).

5. Операції типу своп (swap) -- це одночасна купівля і продаж дорогоцінного металу. Такі операції поділяються на три види:

· своп у часі або фінансовий своп -- це купівля (продаж) однієї і тієї самої кількості металу на умовах спот проти продажу (купівлі) на умовах форвард;

· своп за якістю металу передбачає одночасну купівлю (продаж) металу однієї якості, наприклад золота проби 999,9 проти продажу (купівлі) золота іншої якості, наприклад проби 999,5. Сторона, яка продає золото вищої якості, отримуватиме премію;

· своп за місцезнаходженням металу передбачає купівлю-продаж золота в одному місці, наприклад, Локо-Лондон, проти продажу (купівлі) золота в іншому, наприклад, Локо-Цюріх, за існування різниці цін на метал однакової якості у двох зазначених пунктах.

6. Опціони -- право (але не обов'язок) продати чи придбати певну кількість золота за певною ціною на певну дату (європейський опціон) чи протягом усього обумовленого строку (американський опціон). Продавець опціону продає контрагентові права на виконання угоди чи відмови від неї, за що отримує від покупця премію.

Розрізняють два види опціонів:

· опціон пут (put), тобто опціон на продаж, дає покупцеві опціону право на продаж металу за ціною виконання чи право відмовитися від його продажу. Він захищає власника від зниження цін на метали;

· опціон кол (call), тобто опціон на купівлю, дає покупцеві опціону право придбати метал за ціною виконання чи відмовитися від його купівлі. Цей опціон захищає власника від підвищення цін на метали.

Хеджування за допомогою опціонів полягає у такому. Якщо банк хеджує себе від підвищення в майбутньому ціни металу, він або купує опціон кол, або продає опціон пут. Якщо ж банк хеджує себе від зниження ціни металу, він повинен або купити опціон пут або продати опціон кол.

7. Форвардні угоди передбачають продаж (купівлю) металу на строк, що перевищує другий робочий день після укладення угоди. Укладення форвардної угоди означає, що одна зі сторін бере на себе зобов'язання здійснити поставку визначеної кількості металу на дату, яка обумовлена в угоді, але віддалена проміжком часу від дати укладення угоди, а інша сторона зобов'язується прийняти поставку за обумовленою в угоді ціною. Метою укладення форвардної угоди покупцем металу є страхування від підвищення в майбутньому ціни на метал на спотовому ринку, а продавцем металу -- страхування від падіння в майбутньому ціни металу на ринку спот [5, 35].

Різновидом форвардних угод є форвардні контракти за процентними ставками (FRA), тобто це двостороння угода, за якою контрагенти беруть на себе зобов'язання обмінятися на певну дату у майбутньому платежами на підставі короткострокових процентних ставок, одна з яких є твердою, а інша -- плаваючою. Сума цих платежів розраховується відносно контрактного номіналу, а в умови контракту закладено певний форвардний період, тобто період, який починається з обумовленої дати в майбутньому. Основна мета таких угод полягає в хеджуванні процентної ставки, що пов'язано з тим, що на ринку дорогоцінних металів відбуваються коливання процентних ставок за золотими кредитами та депозитами.

1.3 Банківські гарантії та поручительства

Гарантії та поручительства -- це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, що застосовуються між будь-якими суб'єктами правовідносин.

За договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в певній частині. Порукою може бути забезпечена лише дійсна вимога. Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору поруки.

У разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Це означає, що кредитор може вимагати виконання договору як від боржника, так і від поручителя, якщо інше не передбачено договором поруки. Поручитель відповідає в тому самому обсязі, що й боржник. Тобто він відповідає за основний борг, сплату процентів та неустойки, а також за відшкодування заподіяних збитків, якщо інші умови не передбачені договором поруки.

За боржника можуть одночасно поручитися кілька осіб-поручителів. У цьому разі такі поручителі між собою є солідарними боржниками перед кредитором.

Поручитель, який виконав зобов'язання за боржника, набуває всіх прав кредитора за цим зобов'язанням. Це означає передусім, що поручитель як новий кредитор у зобов'язанні зберігає право вимоги до боржника (регресні вимоги). Якщо кілька поручителів виконали зобов'язання перед кредитором, то кожен з них має право зворотної вимоги до боржника в розмірі виплаченої цим поручителем суми.

На практиці гарантію часто ототожнюють з порукою. Це пов'язано з тим, що норми чинного Цивільного кодексу України не дають визначення поняття гарантії, в них говориться лише про те, що правила статей про поруку поширюються на гарантії, що видаються одними організаціями для забезпечення погашення заборгованості інших, якщо інше не встановлено законодавством.

Під гарантією в банку розуміють зобов'язання гаранта, що видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала відповідно до умов гарантійного зобов'язання певну грошову суму. Виплачуючи кредиторові принципала відповідну грошову суму, зазначену у гарантії, гарант має право зажадати від принципала в порядку регресу відшкодування сплачених за гарантією сум, якщо інше не передбачено договором гаранта з принципалом (додаток Ж).

Видаючи гарантію (поруку), банк повинен переконатися у кредитоспроможності клієнта, оскільки видача гарантій (поруки), по суті, має кредитний характер. Фактично банк бере на себе зобов'язання при несплаті клієнтом у строк належних платежів здійснити їх за рахунок власних ресурсів. Якщо кредитоспроможність клієнта банку невідома або викликає сумнів, то банківська гарантія видається під відповідне забезпечення, тобто супроводжується відповідною заставою майна. Зауважимо, що розмір гарантій, що їх надає комерційний банк, регулюється у відповідний спосіб Національним банком України.

Банківські гарантії (поруки) можуть бути спрямовані на виконання клієнтом своїх зобов'язань за торговельними та фінансовими угодами: тендерна гарантія; гарантія виконання контракту; гарантія надання кредиту і виставлення акредитива; гарантія платежу; акцептування й авалювання векселів тощо. Зазначені гарантії (поручительства) можуть надаватись як у вигляді спеціального документа (гарантійного листа, укладення договору поруки), так і шляхом напису на векселі (акцепт, аваль) [7, 44].

Акцептування векселя полягає в тому, що банк акцептує виставлений на нього клієнтом вексель за умови, що клієнт надасть банку грошове покриття до настання строку платежу за векселем. У зовнішньоекономічних операціях акцептний кредит набуває вигляду акцептно-рамбурсного кредиту. Він базується на поєднанні акцепту та відшкодування (рамбурсування) імпортером коштів банку-акцептанта. Як правило, акцептний кредит надається банком експортера банку імпортера для забезпечення платежів імпортера за зовнішньоекономічним контрактом. При акцептно-рамбурсному кредитуванні використовуються акредитиви й переказні векселі. Клієнт-покупець компенсує здійснені платежі та витрати своєму банкові, а також сплачує проценти.

Дія гарантії або поруки закінчується із закінченням забезпеченого ними зобов'язання, зокрема у разі виконання зобов'язання позичальником. Гарантія чи порука припиняється також, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не подав позову до гаранта (поручителя). Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом вимоги, то за відсутності іншої угоди відповідальність гаранта (поручителя) припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору гарантії (поруки).

1.4 Трастові послуги

Під трастовими розуміють послуги, засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа -- засновник, передає своє майно у розпорядження іншій особі -- довірительному власнику, для управління в інтересах третьої особи -- бенефіціара. Отже, в зазначених правовідносинах беруть участь три сторони:

· довіритель майна (засновник) -- юридична або фізична особа, яка заснувала траст та/або передала довірительному власнику повноваження власника належного їм майна відповідно до умов укладеного між ними договору;

· довірительний власник (траст) -- сторона, яка здійснює управління майном. Ним можуть бути спеціалізовані трастові компанії (довірчі товариства) або трастові відділи банків;

· бенефіціар -- особа, на користь та в інтересах якої надаються довірчі послуги. Ним може бути сам довіритель майна або третя особа.

Виникнення та розвиток довірчих послуг пов'язані з цілою низкою факторів, зокрема:

· відсутністю або недостатнім рівнем знань та вміння у власників майна, щоб розпоряджатися ним, особливо великим та різних видів;

· вірогідністю втрати власником свого майна у разі самостійного здійснення ним операцій, які потребують відповідних професійних знань;

· зростаючою заінтересованістю клієнтів в одержанні все більшого набору банківських послуг;

· зростаючою конкуренцією між банківськими та небанківськими фінансово-кредитними установами, між самими комерційними банками на ринку грошей і ринку капіталів та щодо залучення нових клієнтів;

· проблемами ліквідності банків та зниженням рівня прибутковості традиційних банківських операцій і послуг;

· порівняно невеликими витратами на здійснення зазначених послуг;

· трастові послуги дають можливість залучити значні кошти, які можуть використовуватися банком і приносити йому доходи.

Залежно від характеру розпорядження майном трастові послуги поділяються на:

· активні, коли майно, що перебуває у розпорядженні трастової компанії чи банку, може видозмінюватися, зокрема, шляхом його продажу, надання в позику або заставу без додаткової згоди довірителя;

пасивні, коли майно не може бути використане довіреними особами без відповідної згоди довірителя [8, 12].

За характером дій, які може здійснювати довірительний власник, розрізняють довірчі послуги, пов'язані з управлінням майна довірителя і не пов'язані з таким. Правовою основою трастових послуг, не пов'язаних з управлінням майна, є те, що комерційний банк або трастова компанія у цьому разі є повіреною особою, яка бере на себе здійснення юридичних дій за рахунок і від імені клієнта [15, 77].

Залежно від категорії довірителя майна розрізняють трастові послуги:

1) для фізичних осіб;

2) для юридичних осіб.

Інколи в окремий вид виділяють трастові послуги, що надаються, наприклад, пенсійним, благодійним, інвестиційним фондам. Останні здійснюють нагромадження коштів своїх акціонерів чи засновників, які бажають отримати високі доходи по них за рахунок вкладення об'єднаних грошових коштів у надійні та високоприбуткові активи (додаток Д).

Довірча власність може виникнути у трьох випадках:

· у результаті волевиявлення довірителя майна;

· у результаті укладення угоди;

· згідно з законом або рішенням суду.

Однією з довірчих послуг, яку надає банк фізичним і юридичним особам, є послуги щодо зберігання цінностей. Основною рисою надання таких послуг є те, що комерційні банки мають відповідні спеціальні приміщення чи спеціальне обладнання, які виключають випадкову втрату або пошкодження цінностей, прийнятих на зберігання. З процесу зберігання цінності повинні вийти такими, якими вони були прийняті на зберігання банком. Відносини між особою, яка передає цінності на зберігання, та комерційним банком регулюються договором, який може бути укладений на визначений строк, без зазначення строку або до витребування.

Розділ 2. Характеристика діяльності та організації здійснення нетрадиційних банківських операцій в ПАТ КБ «Приватбанк»

2.1 Основні показники діяльності Приватбанку

Комерційний банк Приватбанк був заснований 19 березня 1992 року. 1993 рік - банк виступає одним з організаторів створення й активним учасником незалежної системи кореспондентських рахунків - Клірингової Палати «Експрес». Активно розвивається філіальна мережа банку. Банк виступає ініціатором проведення щорічних Ялтинских міжбанківських конференцій.

1994 рік - підключення до міжнародної банківської системи S.W.I.F.T. дозволило значно розширити спектр наданих послуг і прискорити взаєморозрахунки з іноземними банками. Банк починає здійснювати усі види операцій з цінними паперами. Створюється Вексельний центр КБ «ПриватБанк».

1995 рік - банк приступає до кредитування дрібного і середнього бізнесу по лінії ЕБРР. Реалізовано програму альянсу слов'янських банків: «Приватбанк», «Москомприватбанк», «Білоруський біржовий банк». Банк виступає як кліринговий центр по розрахунках із країнами ближнього зарубіжжя.

1996 рік - банк вступає в Асоціацію клірингових банків Центральної і Східної Європи, першим в Україні стає дійсним членом міжнародної платіжної системи VISA International і приступає до масової емісії пластикових карт. Відбувається структурна перебудова банку, упроваджуються нові інформаційні технології, створюється єдина корпоративна мережа, що дозволяє об'єднати всі регіональні підрозділи банку в режимі «on-line».

1997 рік - банк першим серед українських банків одержує рейтинговий висновок від міжнародного рейтингового агентства Thomson BankWatch, стає дійсним членом платіжної системи Europay, підписує агентську угоду з American Express, приступає до реалізації зарплатних проектів і масової емісії карт «VISA-DOMESTIC», банкомати КБ «ПриватБанк» першими були сертифіковані VISA International по роботі з міжнародними картами. Приватбанк підписує Кредитний Договір і стає банком-учасником програми TRANSFORM Німецької Організації реконструкції Kf, спрямованої на розвиток малого і середнього бізнесу. У грудні Приватбанк одержує від 12 європейських і азіатських банків синдикований незв'язаний міжбанківський кредит на суму $ 20 млн.

1998 рік - банк одержує рейтинговий висновок від міжнародного рейтингового агентства Fitch IBCA. У рамках проведеного щорічно зборів директорів ЕБРР у Києві банк виступає спонсором цього форуму і проводить у його рамках два семінари. Банк одержує ексклюзивне право від компанії Diners Club укладання договору по эквайрингу карт цієї платіжної системи на території України і приступає до масової емісії карт міжнародної платіжної системи Europay. Приватбанк ще раз підтверджує свою репутацію стабільного і соціально значимого інституту: обслуговуючи понад 320 тисяч приватних осіб, у листопаді за підсумками тендера банк обраний як обслуговуючий банк, уповноваженого здійснювати в Україні виплати з засобів Швейцарського фонду допомоги жертвам Холокоста.

1999 рік - Приватбанк підписує договір зі страховою компанією «Міжнародна страхова група», що припускає співробітництво по ряду напрямків.

За станом на 1 січня 2010 року: - розмір чистих активів ПриватБанку складає 80165 млрд. грн., - статутний фонд банку становить 5684 млрд. грн., -власний капітал - 7,67 млрд. грн., - кредитний портфель банку - 72788 млрд. грн., - чистий прибуток ПриватБанку за підсумками 2008 року склала 1292 млрд. грн.

До складу системи Приватбанку входять:

- Головний офіс (ГО), розташований у м. Дніпропетровську;

- Регіональні підрозділи (РП), розташовані у всіх регіонах України, а також за її межами;

- Дочірні банки - Москоприватбанк (м. Москва, Росія), банк «Паритате» (м. Рига, Латвія).

Приватбанк є визнаним лідером вітчизняного ринку платіжних карток. На сьогоднішній день банком випущено більше 18,5 млн. пластикових карт (близько 40% від загальної кількості карт, емітованих українськими банками). У мережі обслуговування пластикових карт банку працює 6 837 банкоматів, пластикові картки банку приймають до оплати понад 46,6 тисяч торгово-сервісних точок по всій Україні. Наявність широкої мережі обслуговування карткових продуктів дозволяє ПриватБанку активно впроваджувати послуги з автоматизованої видачі корпоративним клієнтам заробітної плати із використанням пластикових карт. Інноваційна політика ПриватБанку орієнтована на впровадження на українському ринку принципово нових, передових банківських послуг, які надають клієнтам нові можливості управління своїми фінансами. ПриватБанк першим в Україні запропонував своїм клієнтам послуги інтернет-банкінгу "Приват24" і GSM-банкінгу, а також послуги з продажу через мережу своїх банкоматів і POS-терміналів електронних ваучерів провідних операторів мобільного зв'язку та IP-телефонії.

2.2 Посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги в ПАТ КБ «ПриватБанк»

Серед нетрадиційних банківських послуг в Приватбанку дедалі важливішу роль відіграють посередницькі послуги. На практиці надання таких послуг оформляється двома видами цивільно-правових договорів: договором доручення та договором комісії. За своєю суттю ці договори є договорами на продаж послуг.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії -- підписання документів, укладення угод. Але, виконуючи юридичні дії, повірена особа виконує і фактичні дії -- пошук контрагентів, наведення довідок, огляд майна тощо. Повірений є представником свого довірителя перед третіми особами. Вказівки довірителя на вчинення повіреним конкретних юридичних дій містяться у договорі або у виданій на його підставі довіреності. Повірений зобов'язаний терміново передати довірителеві все отримане у зв'язку з виконанням доручення (цінні папери, майно, грошові кошти, документи). Довіритель, оскільки повірений діє за його рахунок, повинен забезпечити повіреного коштами, необхідними для виконання доручення, а також відшкодувати йому фактичні витрати при виконанні ним доручення.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. За цим договором укладаються угоди не безпосередньо особою, заінтересованою в їх кінцевому результаті, а за її дорученням і за її рахунок іншою особою. За угодами, які укладає комісіонер з третіми особами, набуває права і стає зобов'язаним не комітент, а комісіонер, бо він укладає угоди хоч і за рахунок комітента, але від свого імені [5, 127].

Повіреним і довірителем, а також комісіонером і комітентом можуть бути громадяни та юридичні особи, зокрема банки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» надає різноманітні види посередницьких послуг. Найпоширенішими серед них є посередництво в одержанні клієнтом кредиту, в операціях з майном, зокрема цінними паперами, валютою. Перший вид посередницьких послуг надається банком тоді, коли він сам з тієї чи іншої причини не може задовольнити кредитну заявку клієнта. У цьому разі обслуговуючий банк може бути посередником у пошуку клієнтові іншого банку-кредитора або на його прохання одержати міжбанківський кредит і за рахунок його надати кредит клієнту. Якщо клієнтові потрібен великий кредит, то банк може вдатися до консорціумного або паралельного кредитування клієнта.

Помітно збільшилося надання посередницьких послуг в операціях з цінними паперами. При первинному розміщенні цінних паперів комерційні банки можуть за дорученням, від імені і за рахунок емітента виконувати обов'язки щодо організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом [3, 12].

Приватбанк також займається і брокерською діяльністю, тобто здійснювати цивільно-правові угоди щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів.

Посередництво «ПриватБанку» у валютних операціях полягає в купівлі-продажі іноземної валюти або платіжних документів у ній, конверсію однієї іноземної валюти в іншу, конверсію протягом визначеного строку національної валюти в іноземну, і навпаки; переказування за дорученням громадян іноземної валюти за кордон та виплату громадянам отриманих на їх ім'я з-за кордону переказів; інкасування іноземної валюти та платіжних документів у ній тощо.

Приватбанк також надає своїм клієнтам консультаційні послуги. Він консультує клієнтів з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб. Значну кількість видів консультаційних послуг, яку надають комерційні банки, становлять послуги, пов'язані з виконанням ними активних і пасивних операцій та наданням інших послуг: залученням ресурсів, кредитуванням, фінансуванням капітальних вкладень, розрахунково-касовим обслуговуванням, зовнішньоекономічною діяльністю, операціями з цінними паперами тощо.

Консультаційні послуги надаються усно або письмово, а плата за їх надання у деяких випадках включається у плату за основний вид операції (послуги), який супроводжується консультуванням.

Інформаційні послуги. Приватбанк, завдяки наявності сучасних засобів телекомунікацій і електронно-обчислювальної техніки завжди має значну кількість різноманітної інформації, тобто документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі, економіці. Це дає змогу йому надавати інформаційні послуги, тобто займатися діяльністю, пов'язаною з доведенням інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб [10, 55].

Основними видами інформаційної діяльності є:

1. Одержання інформації, тобто набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

2. Використання інформації -- це задоволення інформаційних потреб юридичних та фізичних осіб.

3. Поширення інформації -- це розповсюдження, оприлюднення, реалізація у встановленому законом порядку інформації.

4. Зберігання інформації -- це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

2.3 Аналіз факторингових, форфейтингових та лізингових операцій у досліджуваному банку

У Приватбанку факторингові операції, крім купівлі права на вимогу боргу, включають:

· кредитування у вигляді попередньої оплати боргових вимог;

· ведення бухгалтерського обліку постачальника, зокрема реалізації продукції (роботи, послуг);

· інкасування дебіторської заборгованості постачальника;

· страхування постачальника від кредитного ризику.

Учасниками факторингової операції можуть бути:

· Приватбанк;

· постачальник товарів (робіт, послуг);

· покупець.

Відносини між суб'єктами факторингу регулюються договором, який укладається у письмовій формі між фактором і постачальником. У ньому дається перелік істотних умов, до яких, зокрема, належать ті, що захищають інтереси сторін -- взаємні зобов'язання і відповідальність сторін, розмір кредиту і плати за факторингове обслуговування, вид факторингу. Оскільки факторингові операції мають ризикований характер, то перед укладенням договору фактор ґрунтовно вивчає фінансово-господарську діяльність клієнта-постачальника. Оцінка фінансового стану підприємства впливає на прийняття фактором позитивного рішення про укладення факторингової угоди та її зміст [11, 44].

За здійснення факторингових операцій фактор стягує з постачальника відповідну плату. Розмір плати, зокрема, залежить від виду факторингу, кредитоспроможності постачальника, розміру процентної ставки за кредит, рівня ризиків, які несе фактор, а також від строку перебування ресурсів фактора в розрахунках з покупцем. Плата за факторингове обслуговування включає:

· комісію за послуги у розмірі визначеного договором процента від загальної суми придбаних фактором боргових вимог;

· процент за кредит, наданий фактором постачальнику.

Факторингові операції вигідні як постачальнику, так і фактору.

Використання факторингу постачальником дає йому змогу, зокрема:

· прискорити одержання грошових коштів за відвантажені товари (роботи, послуги);

· зменшити ризик появи сумнівних боргів;

· поліпшити процес інкасування боргів;

· оперативно одержати від фактора кредит;

· зменшити витрати, пов'язані з обліком та інкасацією боргів.

Форфейтинг -- це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов'язання відмовитися -- форфейтинге -- від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Основними документами, які застосовуються при форфейтингу, є векселі. Однак об'єктом форфейтингу можуть бути інші види цінних паперів (але вони обов'язково повинні містити абстрактне зобов'язання) або рахунки дебіторів та розстрочки платежів, що є наслідком використання акредитивної форми розрахунків. Пріоритетне використання векселів пов'язане з простотою їх оформлення, а також із давнім використанням як інструментів фінансування міжнародної торгівлі.

Ініціатором форфейтингової операції є, як правило, експортер чи його банк. Це пов'язано з тим, що для дисконтування подаються або переказні векселі, виписані експортером, або прості векселі, одержувачем коштів за якими він є.

Лізингова операція - це довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора з метою їх виробничого використання при збереженні права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди, а також специфічна форма фінансування вкладень в основні фонди при посередництві спеціалізованої компанії, яка купує майно для третіх осіб та передає його в довгострокову оренду.

Розглянемо умовний приклад лізингової операції:

1. Банк уклав угоду з фінансового лізингу. За цією угодою придбано автомобіль вартістю 50 000 грн.

Термін лізингу - 5 років.

Процентна ставка, що прирощується - 12% річних, сплачується в кінці кожного періоду платежу.

Лізингоодержувач - банківська установа.

Договором передбачено придбання автомобіля після закінчення лізингу (ціна придбання - 0 грн.).

Визначений термін корисного використання лізингоодержувачем автомобіля - 7 років.

Договір є договором фінансового лізингу, оскільки термін лізингу більше 60% від терміну корисного використання автомобіля (5:7 = 71,4%).

Умовно в цьому прикладі періодом вважається рік, а не місяць.

Для розрахунку теперішньої вартості майбутніх лізингових платежів скористаємося таблицею А-2. При 12% платежу за 5 періодів К = 3,605.

· Розраховуємо суму кожного лізингового платежу, що повинен сплачувати лізингоодержувач наприкінці платежу, що повинен сплачувати лізингоодержувач наприкінці кожного року.

50 000 грн. : 3,605 = 13 870 грн.

Кожен рік лізингоодержувач сплачуватиме лізингодавцю по 13 870 грн.

· Розрахуємо загальну суму витрат (із процентами): 13 870 * 5 (строк лізингу) = 69 350 грн.

· Розраховуємо суму процентів, що будуть сплачені:

69 350 грн. - 50 000 грн. = 19 350 грн.

Складаємо таблицю (2.1) сплати лізингових платежів.

Таблиця 2.1. Розрахунок лізингових платежів

Дата платежу в роках	Сума платежу (грн.)	Сума нарахованих процентів (грн.)	Сума зменшення зобов'язань (грн.)	Сума сальдо зобов'язань (грн.)
				50 000
1	13 870	50 000 * 12% = 6000	7870	42 130
2	13 870	42 130 * 12% = 5055	8815	33 315
3	13 870	33 315 * 12% = 3998	9872	23 443
4	13 870	23 443 * 12% = 2812	11 058	12 385
5	13 870	12 385 * 12% = 1485	12 385	0
	69 350	19 350	50 000

Щомісячна сума платежів визначається:

Ш За перший рік:

· проценти 6000 грн. : 12 = 500 грн.

· основна заборгованість (13 870 : 12) - 500 = 655, 83 грн.

Аналогічно за наступні роки.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення та ефективність використання нетрадиційних банківських операцій та послуг

Для підвищення ефективності нетрадиційних послуг банка рекомендується більш використовувати сучасні системи дистанційного обслуговування клієнтів, які дають змогу оперативно, за допомогою використання традиційних засобів зв'язку одержувати необхідну для клієнта інформацію і здійснювати ряд операції з банківськими інструментами прямо з будинку або офісу (одержання довідки про курси валют, інформації про стан рахунків клієнта, проведення платежів за рахунками клієнта, блокування картрахунка). Особливо зручним для клієнта є використання під час роботи традиційних засобів зв'язку -- телефонів, мобільних телефонів або мережі Інтернет, що не потребує наявності спеціально обладнаних інформаційних систем і апаратно-програмних комплексів.

Інтернет-банкінг -- системи управління рахунком через мережу Інтернет. Системи Інтернет-банкінгу дають змогу [18, 128]:

· у будь-який час одержувати виписки з інформацією про платежі, проведені за допомогою платіжних карт;

· одержувати оперативну інформацію про поточний стан карт- рахунка;

· самостійно поставити карту в стоп-лист у випадку її втрати/крадіжки;

· виконувати платежі з поточного рахунка;

· виконувати платежі з картрахунка за комунальні послуги і послуги зв'язку та ін.

Використання Інтернет-банкінгу є можливим за наявності доступу до персонального комп'ютера, підключеного до мережі Інтернет, а також наявності в банку спеціальних систем, що уможливлюють надання таких послуг.

GSM-банкінг (мобільний банкінг) -- системи обслуговування, що надають інформаційний сервіс за рахунком, відкритим у банку. Системи мобільного банкінгу дають змогу [18, 111]:

· за запитом одержувати на мобільний телефон інформацію про суму грошових коштів, які доступні для використання в даний момент;

· одержувати повідомлення, що підтверджують проведення операцій за рахунком, у тому числі і за картрахунком. Такі пові- домлення формуються і відправляються на мобільний телефон клієнта після проведення за рахунком платежу або операції зняття готівки;

· самостійно з мобільного телефона поставити картку в стоп-лист у випадку виявлення її зникнення;

· одержувати на мобільний телефон повідомлення про надходження коштів на рахунку.

Телефонний банкінг -- системи управління рахунком по телефону з тоновим набором. Системи телебанкінгу дають змогу [18, 129]:

· прослуховувати інформацію про курси основних валют, про ставки розміщення коштів на депозит та інші послуги банку;

· прослуховувати й одержувати на факс оперативну інформацію про поточний стан рахунку карти;

· одержати виписку за рахунком платіжної карти на факс;

· самостійно поставити платіжну карту в стоп-лист у разі її втрати або крадіжки;

· виконувати платежі з картрахунка за комунальні послуги і послуги зв'язку, інші платежі.

На сьогодні наявність у комерційних банків нетрадиційних систем дистанційного обслуговування клієнтів є дуже важливим чинником, що впливає на рівень залучення й утримання клієнтів для банку.

Аналіз впровадження нетрадиційних послуг дистанційного обслуговування клієнтів проводиться з погляду якості надання послуг і залежить від можливостей одержання інформації про проведення цих операцій.

У табл. 3.1 наведено дані для визначення ефективності надання послуг дистанційного обслуговування клієнтів.

Таблиця 3.1. Ефективність проведення окремих послуг з дистанційного обслуговування клієнтів у загальному їх обсязі

Види банківських послуг дистанційного обслуговування клієнтів	Доходи	Витрати	Обсяг прибутку від проведення операцій
	тис. грн.	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Інтернет-банкінг	33	42	7	44	26	42
GSM-банкінг	17	22	5	31	12	19
Телефонний банкінг	28	36	4	25	24	39
Усього	78	100	16	100	62	100

Аналіз даних таблиці 3.1 свідчить про найбільший попит на послугу дистанційного обслуговування клієнтів -- Інтернет-банкінг, за результатами надання якої отримано найбільший прибуток серед інших послуг дистанційного обслуговування клієнтів -- 42 %.

Висновки

Підводячи підсумок, можна ясно зробити висновок про те, що комерційні банки сьогодні - основна складова частина кредитно-фінансової системи будь-якої країни. Вони займають пануюче положення на ринку позикових капіталів. Масштаби їх діяльності в економіці розвиненої країни воістину величезні. Уявлення про це дає статистика грошових потоків, що проходять через комерційні банки.

Сьогодні ПАТ КБ «ПриватБанк» здатний запропонувати клієнтові до 200 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Слід враховувати, що далеко не усі банківські операції повсякденно присутні і використовуються в практиці конкретної банківської установи (наприклад, виконання міжнародних розрахунків або трастові операції). Але є певний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормально функціонувати (прийом депозитів, здійснення грошових платежів і розрахунків, видача кредитів). Спостерігається загальна тенденція до спеціалізації на більш прибуткових операціях.

Систематичне виконання банками своїх функцій і створює той фундамент, на якому грунтується стабільність економіки країни в цілому. І хоча виконання кожного виду операцій зосереджене в спеціальних відділах банку і здійснюється особливою командою співробітників, вони переплітаються між собою. Так, банки мають унікальну здатність створювати засоби платежу, які використовуються в господарстві для організації товарного обігу і розрахунків. Йдеться про відкриття і ведення чекових і інших рахунків, що служать основою безготівкового обороту. Господарство не може існувати і розвиватися без добре відлагодженої системи грошових розрахунків. Звідси велике значення банків, як організаторів цих розрахунків.

Перевага лізингової операції для банку полягає в досить високій її рентабельності. Крім того, банки можуть економити засоби за рахунок відносної простоти обліку лізингових операцій і платежів порівняно з операціями довгострокового кредитування.

Порівняно із створюваними лізинговими компаніями переваги «ПриватБанку» полягають в тому, що вони вже організаційно оформлені, для проведення ними лізингових операцій потрібне тільки виділення в їх структурі спеціального відділу або групи, до складу яких повинні входити працівники, ознайомлені із специфікою цих операцій. Привабливість для комерційних банків лізингових операцій пояснюється тим, що, окрім прибутку, ці операції дадуть можливість комерційним банкам розширити свої послуги, поліпшити якість обслуговування клієнтів і тим самим збільшити кількість їх, закріпити традиційні зв'язки і налагодити нові взаємовигідні партнерські відносини з клієнтами.

Таким чином, факторинг і лізинг є порівняно новими формами послуг українських банків, які почали розвиватися відносно нещодавно. Ці види банківських операцій дають можливість банку значно розширити перелік своїх клієнтів, а так само отримати додатковий прибуток.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”

2. Закон України “Про Національний банк України”

3. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін. - Вид.2-ге, без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 600с.

4. Банківська справа: Навчальний посібник за ред. Проф. Р.І. Тиркала. - Тернопіль: “Карт-бланш”, 2001рік.

5. Банківська справа: Навчальний посібник за ред. Проф. Р.І. Тиркала. - Тернопіль: “Карт-бланш”, 2001рік.

6. Банковское дело: Учебник под ред. О.И. Лаврушина. - М.: “Финансы и статистика”, 2001г.

7. Банківські операції за ред. А.М. Мороза - К.: “КНЕУ”, 2002р.

8. Васюренко О.В. Банківські операції. - К.: “Знання” КОО, 2003р.

9. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М. Банківська справа: Навчальний посібник. - Львів: «Новий Світ», 2008. - 560с.

10. Денисенко М.П., Домрачев В.М., Кабанов В.Г., Ігнатенко А.В., Чигирин К.А. Кредитування та ризики: Навчальний посібник. - К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. - 480с.

11. Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. - 523с.

12. Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - К.: Знання, 2007. - 796с.

13. Михайленко Е. Банковский кредит: как получить и отразить в учете Х.: Издательский дом “Фактор”, 2005г.

14. Косова Т.Д., Циганов О.Р. Банківські операції: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 372с.

15. Кредитування: теорія і практика за ред. В.Д. Лагутіна - К.: “Знання”, 2002р. - 143с.

16. Кіндрацька Л.М. - Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках, Київ 2000 р.

17. Кредитування і контроль за ред. М.Г. Дмитренко, В.С. Потлатюк - К.:”Кондор”, 2005р.

18. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. -- 2-ге вид., доп. -- Львів: ЛБІ НБУ, 2001. -- 516 с.

19. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій в банках за ред. Л.В. Руденко - К.: “Академія”, 2001р.

20. Романова М.І., Устюгова Ж.В. Основи банківської справи: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 168с.

21. Рудяк Ю. Безналичные расчеты в Украине - Х.: Издательский дом «Фактор», 2004г.

22. Череп А.В., Андронова О.Ф. Банківські операції: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2008. - 410с.

Додаток А

Визначення обсягів отриманого прибутку від проведення нетрадиційних банківських послуг у звітному році у ПАТ КБ «ПриватБанк»

Види нетрадиційних банківських послуг	Доходи за окремими операціями	Витрати за окремими операціями	Обсяг прибутку від проведення операцій
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Трастові послуги	3500	40,1	500	13,6	3000	59,5
Депозитарні послуги	1398	16,0	800	21,7	598	11,9
Послуги з продажу банківських металів	3500	40,1	2300	62,5	1200	23,8
Оренда індивідуальних банківських сейфів	250	2,9	65	1,8	185	3,7
Дистанційне обслуговування клієнтів	78	0,9	16	0,4	62	1,2
Усього	8726	100,0	3 681	100,0	5045	100,0

Додаток Б

Тенденції зростання отриманих доходів за нетрадиційними банківськими операціями

Додаток В

Питома вага нетрадиційних банківських послуг в загальному обсязі основних банківських операцій у ПАТ КБ «ПриватБанк»

Види банківських операцій	На початок року	На кінець року	Відхилення (на кінець року відносно обсягів на початок року)
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн.	%
Кредити юридичним та фізичним особам	250 000	30,5	480 000	41,8	230 000	192,00
Вкладення в цінні папери	120 000	14,7	180 000	15,7	60 000	150,00
Вкладення у фінансовий лізинг ...

Подобные документы

• Банківські послуги

  Банківські послуги – продукт банківської діяльності. Види банківських послуг та відмінності від операцій. Вплив розвитку банківських послуг на обсяг ВВП. Перспективи розвитку банківських послуг в Україні.
  
  курсовая работа [219,8 K], добавлен 03.09.2007
  

• Нетрадиційні банківські операції та послуги

  Нетрадиційні операції банків на грошовому ринку. Види діяльності на ринку цінних паперів. Особливості формування ринку акцій. Фінансовий аналіз діяльності на фондовому ринку. Функції фондової біржі. Торгівля цінними паперами на організаторах торгівлі.
  
  курсовая работа [76,3 K], добавлен 23.02.2011
  

• Інноваційні банківські послуги в ПАТ КБ "ПриватБанк"

  Сутність та характерні особливості ринку банківських послуг. Продуктова політика банку та методи її формування. Комплексна оцінка ринкового середовища на ринку банківських послуг та ефективності інноваційної продуктової політики ПАТ КБ "Приватбанк".
  
  дипломная работа [1,4 M], добавлен 16.06.2013
  

• Банківські операції

  Види банків та етапи їх створення на Україні, основні операції та функції. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів кредитів. Сутність і методика реалізації фондових, інвестиційних, валютних та деяких нестандартних операцій у банках.
  
  методичка [62,9 K], добавлен 04.11.2009
  

• Основні банківські операції

  Принципи діяльності комерційного банку. Операції з векселями: доміциляція, інкасування, зберігання. Посередницькі, трастові та емісійні операції комерційних банків із цінними паперами. Інформаційні системи та технології. Класифікація споживчих кредитів.
  
  контрольная работа [144,1 K], добавлен 30.01.2012
  

• Аналіз банку Укрсоцбанк

  Основи організації банків. Формування ресурсів банку. Організація безготівкових розрахунків та касова робота банку. Кредитна діяльність банків. Інвестиційна діяльність банків та операції з цінними паперами. Нетрадиційні банківські операції та послуги.
  
  контрольная работа [115,9 K], добавлен 29.09.2010
  

• Операції банків с банківськими металами

  Поняття банківських металів, їх види та форми існування. Розгляд класифікації операції з банківськими металами та види ринків, на яких вони фігурують, на прикладі ЗАТ "VAB Банк". Сучасний стан операції з банківськими металами в умовах світової кризи.
  
  курсовая работа [102,8 K], добавлен 11.02.2011
  

• Банківські операції

  Визначення понять "кредит" і "позика". Головні відмінності кредитних та інвестиційних операцій комерційних банків. Класифікація банківських кредитів. Поняття та види банківських інвестицій. Обчислення відсоткових прибутків за позиковими операціями.
  
  контрольная работа [53,0 K], добавлен 05.09.2013
  

• Лізингові операції комерційного банку та їх розвиток в Україні

  Види, форми і функції лізингових операцій, особливості їх здійснення комерційними банками. Аналіз сучасного стану ринку лізингових послуг України на прикладі ПАТ "VAB". Вдосконалення нормативно-правової та інформаційної бази щодо застосування лізингу.
  
  курсовая работа [179,8 K], добавлен 25.11.2015
  

• Аналіз нетрадиційних послуг банка

  Теоретичні аспекти нетрадиційних банківських послуг: їх сутність, види, відмінні риси та значення в банківській діяльності. Загальний аналіз трастових операцій та депозитарних послуг. Оцінка ефективності їх використання та шляхи вдосконалення цих послуг.
  
  курсовая работа [94,4 K], добавлен 18.02.2011
  

• Аналіз банківських операцій та послуг

  Особливості ринку банківських послуг, їх поширення в Україні. Характеристика та види діяльності ПАТ "Укрсоцбанк", динаміка обсягу активів. Сутність нетрадиційних банківських послуг. Аналіз охорони праці, основні заходи підвищення пожежної безпеки.
  
  дипломная работа [2,9 M], добавлен 14.05.2012
  

• Операції АТ "Регіон-банк"

  Власний капітал банку, його структура, функції, облік, формування ресурсів. Облік лізингових та факторингових операцій. Інформаційні системи і технології в банківській діяльності. Операції АТ "Регіон-банк" з іноземною валютою та цінними паперами.
  
  отчет по практике [71,1 K], добавлен 16.03.2015
  

• Форвардні та факторингові операції

  Валютні операції типу "форвард". Поняття, позитивні та негативні сторони форвардних угод. Використання форвардних угод на українському ринку. Порядок та механізм здійснення банком факторингових операцій. Визначення вартості факторингової послуги.
  
  контрольная работа [69,8 K], добавлен 10.08.2009
  

• Методи ідентифікації та нейтралізації ризиків на фінансовому ринку (на прикладі операцій АКБ "Приватбанк" на міжнародному та внутрішньо-українському ринку золота)

  Аналіз діяльності і фінансових операції АКБ "Приватбанк" на ринку золота. Оцінка ефективності застосування інструментів і методів фундаментального та технічного аналізу цін для нейтралізації фінансових ризиків в операціях з дорогоцінними металами.
  
  дипломная работа [3,6 M], добавлен 06.07.2010
  

• Особливості роботи банку з металами

  Ринки металів, монет та дорогоцінних каменів. Умови здійснення операцій з цінними металами. Фінансові операції банку: swap та купівля-продаж. Операції з цінними металами у філіях ПриватБанку. Переваги від придбання банківських металів. Тройська унція.
  
  презентация [410,6 K], добавлен 28.12.2012
  

• Аналіз зовнішньоекономічної діяльності банку ВАТ "Міжнародний комерційний банк"

  Теоретична сутність банківських операцій на зовнішніх ринках. Портфельний аналіз банківських продуктів комерційного банку, активні та пасивні банківські операції з іноземною валютою. Економічний ефект розширення міжнародного кредитування по лінії ЕБРР.
  
  курсовая работа [988,8 K], добавлен 11.07.2010
  

• Операції з банківськими металами та проблеми їх розвитку в Україні

  Роль і місце операцій з банківськими металами в діяльності комерційних банків. Організаційно-правові основи здіснення операцій з банківськими металами в Україні. Досвід країн Центральної та Східної Європи щодо здійснення операцій з банківськими металами.
  
  дипломная работа [353,7 K], добавлен 13.02.2011
  

• Аналіз діяльності та підвищення ефективності банківських операцій КБ "ПриватБанк"

  Діяльність банків та класифікація їх операцій в ринкових умовах. Оцінка фінансового стану та показників діяльності КБ "Приватбанк". Аналіз структури і перспективи розвитку внесків і депозитів. Заходи для поліпшення прибутковості банківських операцій.
  
  курсовая работа [223,8 K], добавлен 20.02.2011
  

• Зошити для самостійної роботи з дисципліни "Банківські операції"

  Організація діяльності та базові операції банків. Фондові, інвестиційні, валютні та нетрадиційні операції. Завдання для самостійної роботи, критерії їх оцінювання. Складання словника основних термінів, доповнення схеми класифікації, тестові завдання.
  
  учебное пособие [66,7 K], добавлен 07.11.2009
  

• Аналіз стану і тенденцій розвитку ринку банківських послуг

  Сутність, ознаки та класифікація банківських послуг. Дослідження показників концентрації ринку банківських послуг в Україні у розрізі кредитних та депозитних операцій банків. Аналіз прибутку, рентабельності активів і власного капіталу ПАТ КБ "Приватбанк".
  
  курсовая работа [382,0 K], добавлен 09.02.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам