Інструменти грошово-кредитної політики ЦБ та використання їх в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«Банківська система»

на тему: «Інструменти грошово-кредитної політики ЦБ та використання їх в Україні»



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ МЕТОДИ ЗДЙСНЕННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ЦБ

1.1 Поняття грошово - кредитної політики (зміст, цілі, інструменти)

1.2 Становлення і розвиток грошово-кредитної політики

РОЗДІЛ 2 СУЧАСНИЙ СТАН ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз сучасного стану грошово-кредитної політики України

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГРОШОВО - КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

У сучасних умовах, при подальшому переході України до ринкової економіки, роль обґрунтування сутності грошово-кредитної політики в системі державного регулювання помітно зростає. Вона спрямована на стимулювання сталого економічного розвитку держави та, на цій же основі, на підвищення добробуту суспільства.

Головною метою грошово-кредитної політики України є забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні. Її ефективність визначається, в першу чергу, збалансованістю попиту та пропозиції на гроші, контролем над грошовим обігом, структурою та динамікою грошових агрегатів.

Від ефективності грошово-кредитної політики держави залежать її основні макроекономічні завдання. Стабілізація сфери грошового обігу як невід'ємної складової стійкогозростання економіки України зумовлює потребу в розробцісередньострокової стратегії здійснення грошово-кредитної політики. Їїформування в умовах ринкових трансформацій в Україні - доволі складнийпроцес, який вимагає пошуку нових механізмів реалізації, відповідно доумовсоціально-економічногорозвиткудержави. При розробці та реалізації грошово-кредитної політики дуже важливим є врахування значного світового досвіду.

Дана тема є дуже актуальною, тому що українська економіка зараз знаходиться на перехідному етапі розвитку і вибір правильної грошової політики, дослідження її сучасного стану в Україні та виявлення перспектив розвитку.

З огляду на визначену мету були поставлені та вирішувались наступні завдання

-дослідити сутність поняття грошово-кредитна політика, її основні цілі та інструменти;

-розглянути основні етапи становлення та розвитку грошово-кредитної політики України;

-узагальнити зарубіжний досвід стосовно реалізації грошово-кредитної політики;

-провести аналіз сучасного стану грошово-кредитної політики України та виявити основні інструменти, які використовуються при її реалізації;

-визначити перспективи розвитку грошово-кредитної політики України.

Об'єктом даної роботи є процес здійснення грошово-кредитної політики. Предметом - грошово-кредитна політика держави.

Дослідження проблематики грошово-кредитної політики знайшли відображення у працях вітчизняних науковців, серед яких варто виділити Н. І. Гребеника, О. А. Данилишина, О. Дзюблюка, М. І. Звєрякова, В. В. Коваленко, О. В. Костюка, І. О. Лютого, С. М. Савлука, А. В. Сомика, В. С. Стельмаха.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

У першому розділі досліджуються теоритичны методи здійснення грошово-кредитної політики.

Другий розділ присвячений практичному аналізу сучасного стану грошово-кредитної політики України.

У третьому розділі запропоновані перспективи розвитку грошово-кредитної політики України.

Курсова робота виконана на 55 сторінках друкованого тексту, містить 5 таблиць, 3 рисунка. Перелік використаних джерел налічує 20.



РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ МЕТОДИ ЗДІЙСНЕННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1 Поняття грошово-кредитної політики (зміст, цілі, інструменти)

Згідно із Законом України «Про Національний банк України», грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України через використання визначених цим Законом засобів та методів.

Грошово-кредитна політика є одним із найважливіших методів втручання держави в процес відтворення.

Зміст грошово-кредитної політики визначається вищими законодавчими органами країни, а реалізується урядами, центральними банками та міністерствами фінансів. Головний її суб'єкт в Україні - Національний банк України (НБУ). Але також у розробці грошово-кредитної політики приймають участь й інші органи державного регулювання економіки, а саме Міністерство фінансів, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, уряд та Верховна Рада .

Органи виконавчої і законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, що слугують орієнтирами при формуванні цілей грошово-кредитної політики (наприклад, обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП), платіжний та торговий баланси, величина бюджетного дефіциту та ін.).

Але вирішальну роль у розробці та реалізації грошово-кредитної політики має НБУ, оскільки він відповідає за стан грошової сфери. Відповідно до статті 100 Конституції України Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Виділяють такі об'єкти грошово-кредитної політики як:

- пропозиція грошей;

- процентна ставка;

- валютний курс;

- швидкість грошового обігу;

- рівень інфляції.

Вибір об'єктів грошово-кредитної політики залежить від економічної ситуації в країні і означає, що центральний банк залежно від ситуації може здійснювати орієнтацію на окремі об'єкти регулювання .

Головною метою проведення грошово-кредитної політики держави є реалізація заходів у сферах грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, забезпечення повної зайнятості та стабільності цін, стримування інфляції та вирівнювання платіжного балансу.

Залежно від розвитку економічних відносин у державі, визначаються цілі грошово-кредитної політики. Їх поділяють на три групи: стратегічні (загальноекономічні), проміжні та тактичні .

Ключовими складовими в загальнодержавній економічній політиці є стратегічні цілі. До них належать: забезпечення економічного зростання, стабільність цін, відсоткових ставок, високий рівень зайнятості, а також збалансування платіжного балансу.

Проміжні цілі грошово-кредитної політики - такі зміни в певних економічних процесах, які повинні сприяти досягненню стратегічних цілей.

Так як досягнення стратегічних завдань визначається станом ринкової кон'юнктури, то проміжною метою може бути пожвавлення або стримування зміни кон'юнктури ринку. Проміжні цілі доповнюють та конкретизують стратегічні.

Особливістю проміжних цілей є те, що вони діють протягом тривалого періоду, впродовж якого можуть реалізуватися та довести свою ефективність.

Тактичні цілі - це оперативні завдання банківської системи, які полягають у регулюванні ключових економічних змінних, насамперед грошової маси, процентної ставки та валютного курсу забезпечуючи досягнення проміжних цілей.

Визначальними ознаками тактичних цілей є: короткостроковість дії,

взаємодоповнюваність, суперечливість та багатоаспектність. Дані особливості сильно ускладнюють вибір механізмів та методів їх реалізації.

Застосування того чи іншого інструмента грошово-кредитної політики залежить від історичних традицій застосування фінансових інструментів у державі, наявності банківсько-фінансових установ, розвитку ринкових відносин, загальнодержавного стану економіки та ін. Іструменти грошово-кредитної політики - це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у певному розпорядженні Центрального банку, безпосередньо ним контролюються, і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики. Особливістю інструментів грошово-кредитної політики є те, що, застосовуючи їх, центральний банк має можливість впливати на процеси, що відбуваються не тільки в грошовому секторі економіки, а й реальному та зовнішньому секторах.

Вибір інструментів, які застосовуються центральними банками, є досить широким. Використання тих чи інших інструментів змінюється залежно від напрямку економічної політики держави, ступеня відкритості економіки, рівня розвитку грошового ринку, особливостей банківської системи та ін.

Залежно від ознак, інструменти грошово-кредитної політики можна класифікувати таким чином:

а) за характером впливу на грошовий ринок:

- інструменти прямої дії (адміністративні) - регулятивні заходи центрального банку у формі лімітів, обмежень, директив (наприклад, встановлення центральним банком «кредитних стель» для комерційних банків).

- інструменти опосередкованої дії (ринкові) - регулятивні заходи впливу з боку центрального банку на грошовий ринок через формування на ринку необхідних умов, які визначають подальшу поведінку суб'єктів ринку (наприклад, операції на відкритому ринку).

- інструменти загальної спрямованості - дія поширюється на грошовий ринок, на всі банки у цілому (наприклад, процентна політика центрального банку);

- селективні інструменти - дія поширюється вибірково, на окремі банки або групи банків, певні види банківської діяльності тощо (наприклад, рефінансування центральним банком окремих банків).

в) залежно від характеру впливу на ліквідність банків:

- інструменти спрямовані на підтримання ліквідності комерційних банків (наприклад, купівля центральним банком цінних паперів на відкритому ринку);

- інструменти спрямовані на вилучення надлишкової ліквідності (наприклад, розміщення центральним банком депозитних сертифікатів).

г) залежно від періодичності використання:

- інструменти постійної дії (наприклад, постійно діюча в межах Європейської системи центральних банків лінія рефінансування банків з надання кредиту «овернайт»);

- інструменти разового використання (наприклад, розміщення центральними банками у разі потреби депозитних сертифікатів) .

Таким чином, можна зробити висновок, що грошово-кредитна політика виконує провідну роль у державній економічній політиці. Вона має ієрархію цілей та реалізується за допомогою різноманітних інструментів. Також вивчення економічної літератури засвідчує про різні підходи авторів щодо визначення поняття «грошово-кредитна політика», а також класифікації її інструментів.

1.2 Становлення і розвиток грошово-кредитної політики України

Інституційна основа для проведення в Україні грошово-кредитної політики виникла разом зі створенням банківської системи та грошово-кредитного ринку. Становлення грошово-кредитної політики в Україні мало свої етапи.

Перший етап - 1991-1994 рр. - у грошово-кредитній політиці переважали неповна оцінка сталості грошей та монетарної політики, перебільшення значення фіскально-бюджетної політики, пріоритетність прямого державного регулювання економіки, нестабільна державна влада тощо.

У 1991 р. відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність», прийнятого Верховною Радою 20 березня 1991 року, було створено незалежну банківську систему України.

Згідно з цим законом банківська система України має дворівневу структуру: на першому рівні знаходиться Національний банк, України, а на другому - комерційні банки.

У 1991 році був лише закладений фундамент для функціонування Національного банку України як Центрального банку України. Банківська система лише починала створюватися. НБУ ще не мав власної нормативної бази, тому при здійсненні контролю за діяльністю новостворених комерційних банків користувався нормативними актами колишнього Державного банку СРСР.

У перші роки існування незалежної України, а саме 1992-1993 рр., грошово-кредитна політика здійснювалася спонтанно, не маючи особливого теоретичного обґрунтування. Все це пояснювалося тим, що ні НБУ, ні уряд, ні економічна наука не мали досвіду у здійсненні грошово-кредитної політики в кризових умовах.

Розроблені Національним банком України у 1992 р. основні напрями грошово-кредитної політики на період до запровадження повноцінної національної валюти передбачали зосередження зусиль НБУ на стабілізації діючої грошової одиниці та подоланні інфляції.

Ще більшому посиленню інфляційних процесів сприяли додаткові вливання грошових коштів в економіку через кредитну систему (надання кредитів окремим галузям, підприємствам на поповнення їх обігових коштів). Грошово-кредитна політика цього часу була підпорядкована емісійній підтримці безперспективної економічної системи та мала на меті не допустити її остаточного розвалу й уникнути структурної перебудови. Це було непосильним завданням і, як наслідок, - гіперінфляція 1993 р., а економіка потрапила у так зване замкнене коло, тобто зростання емісії грошової маси посилило інфляційні очікування, що спричинило ще більше зростання цін та в кінцевому результаті - падіння обсягів виробництва .

У 1993 році загальний стан економіки характеризувався ще глибшим спадом виробництва, скороченням споживання та нагромадження, уповільненням ходу реформ. Негативні явища поглибили фінансову кризу, яка пов'язана значною мірою з ціновими та структурними диспропорціями, проведенням політики підвищення цін і заробітної плати, що вимагало відповідного нарощування маси грошей в обігу. Тобто монетарні тенденції були тісно пов'язані із досить значним розвитком інфляційного процесу.

Із 1992 р. По 1994 р. В Україні здійснювалося пряме емісійне фінансування дефіциту бюджету, яке було передбачене законодавством на той час. Але емісійні кошти спрямовувалися нераціонально, здебільшого на підтримку великого виробництва. Обсяг емісії був невиправдано значним і це викликало надто високу інфляцію.

Другий етап - 1994 - 1999 рр. - деякою мірою все ще були відчутні результати першого періоду, незважаючи на проголошення курсу формування ринкового механізму, проведення жорсткої антиінфляційної політики, сприяння розвитку підприємницької сфери та на підвищення ролі грошово-кредитної політики в системі економічного регулювання.

У 1994 році гіперінфляція була фактично приборкана. Економіка

наповнилася грошовою масою та встановився сприятливий клімат для підприємницької діяльності в країні.

Грошово-кредитна політика 1995 р. І першої половини 1996 р. Забезпечила стабілізацію економічних процесів.

У 1995 році починають впроваджуватися непрямі (ринкові) інструменти грошово-кредитної політики, а саме уніфіковані резервні вимоги, розпочинається перехід від цільових кредитів до системи кредитних аукціонів.

Говорячи про основний цільовий орієнтир грошово-кредитної політики 1996 року, можна зазначити, що ним виступала грошова маса, так як проводилася політика, направлена на врегулювання процесів пропозиції грошей

У 1996 році була проведена грошова реформа

З 1996 по 1997 рік курс гривні утримувався, шляхом регулювання пропозиції валюти, в межах коридору, за допомогою валютних інтервенцій Національного банку. У даний період, у грошово-кредитній політиці з'являється ломбардне кредитування.

Із 1993 по 1999 рік, реалізуючи грошово-кредитну політику, НБУ брав на себе управління грошово-кредитним ринком, яке здійснював за допомогою монетарних інструментів.

Третій етап розвитку грошово-кредитної політики України розпочався в 2000 р. і тривав до 2008 р.

Але, на жаль, не всіх цілей вдалося досягти. Перехід НБУ до режиму прямого таргетування інфляції так і не відбувся.

Світова економічна криза та внутрішні протиріччя в грошово-кредитній політиці України спричинили те, що в 2008 році гривня зазнала досить суттєвого удару.

Четвертий етап (сучасний) - від вересня 2008 року до сьогодення.

У даному етапі проявляються наслідки попередніх помилок у сфері грошово-кредитної політики та регулювання грошово-кредитних відносин. До них належать:

- жорстка прив'язка гривні до долара разом з поступовою ревальвацією. Як наслідок - дефіцит торговельного балансу в 2008 році становив 16,1 млрд. дол.

- дозвіл видачі валютних кредитів населенню, який призвів до підвищення валютних ризиків

- дезінформування населення щодо реального співвідношення долара та гривні .

Грошово-кредитна політика 2010 року здійснювалася за умов покращення макроекономічної ситуації в країні, яке все ж таки ще не набуло сталих ознак кінцевого подолання кризи.

Отже, проаналізувавши етапи становлення та розвитку грошово-кредитної політики України, можна зробити висновок, що вона мала як періоди злетів так і падінь. Це свідчить про неможливість цілковитої стабільності грошово-кредитної системи.



РОЗДІЛ 2.СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗМІН ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз сучасного стану грошово-кредитної політики ЦБ України

Сучасний стан розвитку української економіки висуває нові вимоги стосовно економічної політики держави. Задля цього грошово-кредитна політика ЦБУ повинна бути направлена на підтримку стабільності грошової системи та банківського сектору, який виступає ключовим механізмом при взаємодії економічних агентів та забезпечення нормальної життєдіяльності національного господарства завдяки руху грошових коштів між суб'єктами ринку .

У 2009 році грошово-кредитна політика здійснювалася в досить складних умовах економічної та фінансової кризи та була спрямована на подолання її наслідків.

Грошово-кредитна політика протягом 2009 року була спрямована на виконання основної функції ЦБУ - забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Складна ситуація в економіці вимагала від ЦБУ відповідної гнучкості у проведенні грошово-кредитної політики та оперативної реакції на процеси, які відбувалися на макроекономічному рівні та у фіскальній сфері через зважене використання монетарних інструментів і механізмів.

У 2009 році суттєво знижено темпи інфляції - індекс споживчих цін у 2009 році знизився до 112,3 порівняно зі 122,3% у 2008 році; посилено гнучкість обмінного курсу гривні. Заходи, що здійснювалися ЦБУ, забезпечували загальну рівновагу на грошово-кредитному ринку, сприяли збереженню стабільності національної валюти, а також забезпечили приріст депозитів домогосподарств у другом півріччі 2009 року, що свідчило про відновлення довіри до банківської системи України.

Стосовно грошово-кредитної політики 2010 року, варто зазначити, що її реалізація відбувалася в умовах після кризового відновлення економіки. ЇЇ основними завданнями в цей період виступають стабілізація валютного ринку, зниження інфляційного тиску, а також посилення кредитної підтримки банками процесів відновлення економічного зростання. Також значний вплив на економічний розвиток у 2010 році мали загальносвітові тенденції, які були пов'язані з наслідками фінансової кризи. За таких умов НБУ загалом забезпечив виконання цілей та завдань, які були визначені основними засадами грошово-кредитної політики на 2010 рік.

Спільно з виконанням своєї головної конституційної функції - забезпечення стабільності національної грошової одиниці - ЦБУ вживав заходів по сприянню швидкому виходу України з кризи та забезпеченню стійкої фінансової системи держави. Зокрема 2010 року було: забезпечено подальше уповільнення споживчої інфляції - індекс споживчих цін у 2010 році знизився до 109,1 в порівнянні із 112,3% у 2009 році; забезпечено зовнішню стабільність національної грошової одиниці - стабілізовано роботу валютного ринку.

Прискорення динаміки цін у серпні-вересні 2010 року, що було викликане підвищенням тарифів і цін та диспропорціями на окремих товарних ринках, а також зміни на валютному ринку, змусило ЦБУ проводити більш стримувану грошово-кредитну політику. Із серпня 2010 року, середньоденний рівень вільної ліквідності мав тенденцію до зниження і у вже грудні становив 18,4 млрд. грн.

Разом із регулюванням кількісних показників обсягу пропозиції грошей вплив на монетарні й фінансові процеси відбувався завдяки проведення відповідної процентної політики. Вона, в свою чергу, спрямовувалася на створення стимулів підвищення кредитної активності в міру зниження інфляційного тиску.

Заходи, здійснені ЦБУ, сприяли збереженню стабільності гривні та закріпленню тенденцій до збільшення депозитів фізичних та юридичних осіб, що свідчило про відновлення довіри до банківської системи України, та також забезпечували загальну рівновагу на грошово-кредитному ринку .

Грошово-кредитна політика 2011 року визначена основними засадами грошово-кредитної політики на 2011 рік, які враховують тенденції розвитку національної економіки та грошово-кредитної сфери, визначають головні завдання та показники діяльності ЦБУ з метою досягнення цілей забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні.

Головною метою грошово-кредитної політики у 2011 році відповідно до Конституції України залишатиметься забезпечення стабільності грошової одиниці, що є основою для забезпечення збалансованого економічного розвитку, підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення.

Задля визначення ефективності грошово-кредитної політики в 2011 році, проаналізуємо різні показники, які її характеризують.

Перш за все розглянемо рівень валового внутрішнього продукту в порівнянні з минулими роками.

Важливим показником грошово-кредитної політики є індекс споживчих цін, представлений у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Індекс споживчих цін за 2011 рік, %

Місяці	До попереднього	До грудня	До відповідного
	місяця	попереднього року	місяця
			попереднього року
Січень	101,0	101,0	108,2
Лютий	100,9	101,9	107,2
Березень	101,4	103,3	107,7
Квітень	101,3	104,7	109,4
Травень	100,8	105,5	111,0
Червень	100,4	105,9	111,9
Липень	98,7	104,6	110,6
Серпень	99,6	104,1	108,9
Вересень	100,1	104,2	105,9
Жовтень	100,0	104,2	105,4



Споживчі ціни у ІІІ кварталі 2011 року знизилися на 1.6% за рахунок падіння цін на сирі продукти (переважно овочі та фрукти) на 9.8% за квартал. Водночас спостерігалося прискорення зростання базової інфляції до 2.1% у ІІ

кварталі порівняно з 1.8% у попередньому. Вплив інших компонентів споживчого кошику був незначним. Споживча інфляція у річному обчисленні скоротилася до 5.9% у вересні порівняно з 8.9% у серпні.

У вересні 2011 року ІСЦ зріс і становив 100.1%, що є найнижчим показником для вересня за 20 років спостереження. Цьому сприяло як і у попередньому місяці сезонне зниження цін на овочі та фрукти. Іншим фактором падіння споживчих цін було здешевлення хлібопродуктів через надлишок на ринку борошна внаслідок великого врожаю та застосування експортного мита на зернові.

Водночас у вересні дещо подорожчало паливо через повернення України з 1 вересня до підвищеної ставки акцизного збору на бензин та дизельне паливо після тимчасового її зниження у квітні 2011 року. Проте стабілізація цін на світових товарних ринках та наявність запасів палива дещо нівелювали зростання цін на внутрішньому ринку, завдяки чому зростання цін на паливо становило лише 0.3% .

105,0
104,0
103,0
102,0
101,0
%
100,0
99,0
98,0
97,0
96,0
		Місяці
2008	2009	2010	2011

Рисунок 2.2 Динаміка індексу споживчих цін за 2008 - 2011 рр., %

З даного рисунку можна зробити висновок, що ІСЦ в 2011 році має найнижчий рівень, що є позитивним показником для монетарної політики.

Однією з цілей грошово-кредитної політики 2011 року є сприяння зниженню темпів зростання споживчих цін до позначки 8,9%. В даному сенсі стримана грошово-кредитна політика унеможливлюватиме занадто різкі сплески прискорення споживчих цін, а позитивні перспективи розвитку сільського господарства та посилення внутрішньої ділової активності суб'єктів господарювання забезпечуватимуть достатню насиченість споживчого ринку та помірні темпи зростання цін у найбільш вагомому його сегменті - продовольчих товарів .

Значну роль у реалізації грошово-кредитної політики відіграють грошові агрегати. Динаміку змін агрегатів М0, М1, М2 та М3 (загальної грошової маси) представлено в таблиці 2.2.



Таблиця 2.2 Обсяг грошової маси України станом на жовтень 2007 -

2011 рр., млн. грн.

Роки	М0	М1	М2	М3
2007	98 967	164 759	350 430	354 185
2008	146 251	217 145	477 205	481 117
2009	148 760	218 068	465 719	468 448
2010	175 226	277 682	574 946	576 046
2011	188 380	304 322	662 969	666 351

На підставі цих даних маємо змогу визначити, що станом на жовтень 2011 року грошова маса (М3) зросла на 15,6% або 90 305 млн. грн в порівнянні з попереднім роком.

За даними таблиці грошовий агрегат на жовтень 2011 року становив 666 351 млн. грн. У III кварталі темпи його приросту уповільнилися до 1.5% в основному через скорочення М3 на 0.3% у вересні. У II кварталі М3 зріс на 5.0%. Зменшення грошового агрегату М3 у вересні на 2.1 млрд. грн. було обумовлено насамперед скороченням за готівковими коштами, випущеними в обіг на 4.1 млрд. грн. та за переказними депозитами в національній валюті н млрд. грн. річному обчисленні темпи приросту грошової маси у вересні уповільнилися до 16.4% порівняно з 19.5% у серпні 2011 року .

Для стабілізації фінансової системи країни ЦБУ використовує також такі інструменти грошово-кредитної політики як встановлення для банків обсяг мінімальних обов'язкових резервів; здійснення операцій на валютному ринку; процентна політика та ін.

З метою впливу на курс національної валюти по відношенню до іноземних валют ЦБУ здійснює валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках.

Операції на відкритому ринку як інструмент грошово-кредитної політики полягають в купівлі-продажу центральним банком цінних паперів (таб.2.4).



Таблиця 2.4 Цінні папери, крім акцій, випущені резидентами, у портфелі депозитних корпорацій у 2011 році

Показники		Місяці
			Серпень		Вересень
Залишки	на	кінець	82,6		73,3
періоду, млрд. грн
Зміна	в	річному	69,1		31,9
обчисленні, %

На 01.10.2011 залишки цінних паперів, крім акцій, випущених резидентами, у портфелі банків, становили 73.3 млрд. грн і скоротилися впродовж III кварталу поточного року на 16.4 млрд. грн. Їх зменшення практично дорівнювало номінальному приросту показника у попередньому кварталі (16.5 млрд. грн.).

Скорочення залишків спостерігалося протягом усього періоду і відбулося переважно в секторі загального державного управління внаслідок значних погашень ОВДП попередніх випусків та низької активності на первинному ринку. Найсуттєвіше скорочення спостерігалося у вересні - на 11.3%, або на 9.3 млрд. грн.

Обсяг операцій з ОВДП на вторинному ринку в III кварталі 2011 року становив 118.0 млрд. грн. і збільшився порівняно з попереднім кварталом на 15.0%, або на 59.0 млрд. грн. Як і в попередні періоди поточного року, зростання відбулося, в основному, за рахунок купівлі - продажу цінних паперів суб'єктами господарювання (54.5 млрд. грн.). Порівняно з липнем - вереснем 2010 року обсяг операцій з ОВДП на вторинному ринку зріс на 78.6%.

Ще одним інструментом грошово-кредитної політики НБУ є процентна політика, яка полягає в зміні облікової ставки й інших кредитних ставок за кредитами наданими центральним банком комерційним.

Згідно з рисунком 2.3 процентна ставка ЦБ у III кварталі 2011 року залишалася на рівні 7.75% річних.

Середньозважена процентна ставка за операціями рефінансування протягом вересня зросла на 0.6 процентного пункту - до 10.3% річних. Головним чином це було обумовлено підвищенням процентної ставки за операціями репо до 10.7% з 9.7% річних. Рисунок 2.3 Динаміка процентних ставок рефінансування за 2006 - 2011

З метою закріплення позитивних тенденцій на грошово-кредитному ринку та підвищення стимулів для покращення ситуації в реальному секторі економіки, ЦБ починаючи з 2009 року поступово знижує облікову ставку.

Не менш важливим інструментом грошово-кредитної політики Національного банку є встановлення мінімальних обов'язкових резервів для комерційних банків. грошова кредитна політика банк

Регулювання норми обов'язкового резервування полягає у встановленні визначеної норми ресурсів, яку комерційні банки зобов'язані зберігати в Національному банку у відсотках до залучених коштів. Ці резерви є інструментом глибокої дії та виконують дві функції: перш за все, вони як ліквідні резерви слугують для забезпечення зобов'язань комерційних банків по депозитах клієнтів. Періодично змінюючи норми обов'язкових резервів, НБУ підтримує ступінь ліквідності комерційних банків на мінімально допустимому рівні, який залежності від економічної ситуації. По-друге, резерви є інструментом, який центральний банк використовує для регулювання обсягу грошової маси в державі. За допомогою зміни норми обов'язкового резервування ЦБ регулює величину активних операцій комерційних банків. Нормативи обов'язкового резервування в період з 2003 по 2011 рік представлені у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Нормативи обов'язкового резервування в період з 2003 по 2011 рік, %

Період дії	Нормативи обов'язкового резервування для формування банками
			обов'язкових резервів
	за строковими	за коштами на поточних	за коштами,
	депозитами	рахунках та депозитами	залученими іншими
	нефінансових	на вимогу нефінансових	депозитними
	корпорацій та домашніх	корпорацій та домашніх	корпораціями від
	господарств	господарств	інших депозитних
	у	в	у	в	корпорацій-
	національній	іноземній	національній	іноземній	нерезидентів та інших
	валюті	валюті	валюті	валюті	фінансових
					корпорацій-
					нерезидентів
01.10.2004 -	7	7	8	8	-
24.12.2004
25.12.2004 -	6	6	7	7	-
31.08.2005
01.09.2005 -	6	6	8	8	-
09.05.2006
10.05.2006 -	4	4	6	6	-
31.07.2006
01.08.2006 -	2	3	3	5	-
30.09.2006
01.10.2006 -	0,5	4	1	5	-
04.12.2008
05.12.2008 -	0	3	0	5	-
04.01.2009
05.01.2009 -	0	4	0	7	-
31.01.2009
01.02.2009 -	0	4	0	7	2
30.06.2011

У період загострення криз на фінансовому ринку наприкінці 2008 року Національний банк лібералізував вимоги до банків щодо формування обов'язкових резервів з метою стимулювання укладання депозитно-кредитних угод в національній валюті. Зокрема, з 5 грудня 2008 року норматив обов'язкового резервування за залученими коштами в національній валюті був установлений на рівні 0%.

Дещо інша ситуація склалась із нормативами в іноземній валюті. Їх Зменшення за строковими вкладами з грудня 2008 року змінилося підвищенням з січня 2009 року за строковими вкладами до 4%, тобто до попереднього рівня та за коштами на поточних рахунках і вкладами на вимогу до 7%.

01.02.2009 року ЦБ ввів новий норматив обов'язкового резервування за коштами інших банків-нерезидентів та інших небанківських фінансових посередників нерезидентів, в розмірі 2% .

Отже, провівши аналіз сучасного стану грошово-кредитної політики України, можна зробити висновок, що основними критеріями її ефективності на сьогоднішній день є зниження інфляції та забезпечення при цьому умов для стабільного функціонування фінансової системи, підтримання курсу національної валюти, а також забезпечення стабільного функціонування банківської системи та підвищення довіри до неї. Пріоритетним у здійсненні грошово-кредитної політики в 2011 році є забезпечення фінансової стійкості та цінової стабільності як підґрунтя для відновлення економічного зростання.



РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ.

Досліджуючи сучасну систему національних грошово-кредитних відносин, варто зазначити, що в Україні продовжує діяти різноплановий монетарний устрій, тобто визначається відразу декілька цілей проведення грошово-кредитної політики, які пов'язані з рівнем інфляції, обмінним курсом та обсягами грошових агрегатів. Впровадження грошово-кредитної політики в життя забезпечується змішаним методом - частково з використанням ринкових інструментів та частково - адміністративних .

У результаті, нагальними завданнями для НБУ на сучасному етапі, на нашу думку, є стабілізація та зміцнення довіри до банківської системи, збільшення капіталізації та скорочення кількості комерційних банків, створення різноманітних грошових фондів для стабілізації курсу, страхування вкладів, страхування та стабілізації банківської системи. Національний банк України ще в "Основних засадах грошово-кредитної політики на 2002 рік" проголосив намір поступово створювати умови для переходу в перспективі до "прямого таргетування інфляції". Тому однією з перспектив розвитку грошово-кредитної системи України можна назвати впровадження даного інструменту.

Але на шляху до запровадження режиму таргетування інфляції в Україні все ще стоять такі проблеми як:

1)відносно високі темпи інфляції, що ускладнюють її прогнозування;

значна інфляційна інерція, зумовлена впливом змін валютного курсу на ціни ( в країнах, що розвиваються, вона, як правило, вища) і поширеними явними та неявними механізмами індексації;

неможливість відмови від встановлення будь-яких інших номінальних цільових показників, окрім інфляції в умовах нестабільності;

4) недостатній рівень незалежності НБУ;

5) відсутність нормативного документа регулювання відносин між Урядом та Центральним банком, який надавав би останньому право визначати цільовий рівень інфляції;

6) відсутність базового документа - середньострокової монетарної стратегії, який би визначав монетарний режим таргетування інфляції на середньострокову перспективу;

7) неможливість побудови точної та надійної економетричної моделі прогнозування цільового рівня інфляції;

8) офіційно чітко не розмежовано поняття "чистої інфляції", що розраховується виключно за індексами нерегульованих (ринкових) цін, і "брудної інфляції" (з урахуванням індексів регульованих цін);

9) недостатня узгодженість позицій Центрального банку та Уряду щодо впливу заходів соціально-економічної політики на інфляцію;

10) неузгодженість позицій Уряду, профспілок і роботодавців щодо вимог підвищення заробітної плати;

11) відсутність надійних очікувань з боку суб'єктів господарювання - домашніх господарств, фінансових і нефінансових організацій.

Також проблемними виступають такі фактори, як: - недостатня прозорість дій НБУ;

- високий рівень доларизації економіки;

- значна політизованість процесу грошово-кредитного регулювання. Вирішення визначених проблем є однією з перспектив розвитку сучасної

грошово-кредитної політики України .

Також варто зазначити, що цілу низку труднощів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру має прогнозування інфляції в Україні. Воно пов'язане перш за все з ще не розвиненою якісною системою збору статистичної інформації; по-друге, з відсутністю достовірних та перевірених методик та моделей, що могли б достатньо точно передбачити розвиток макроекономічної ситуації; по-третє, в Україні сьогодні існує фактор заполітизованості всіх процесів, пов'язаних з діяльністю Національного банку, що не дозволяє проводити достатньо ефективний та об'єктивний аналіз процесів, що відбуваються в економіці. Ще однією, не останньою за значенням, стоїть проблема фахової підготовки працівників Національного банку України та їх зацікавленості в роботі.

Перша група проблем, яка стосується якості та наявності статистичного матеріалу, містить у собі декілька аспектів. По-перше, це стосується безпосередньо механізму збору та обробки матеріалу. Тут слід вказати на відсутність статистики щодо структурних показників інфляції, а також на

недосконалу систему розрахунку існуючих показників. Базовий показник інфляції, індекс споживчих цін обраховується, на нашу думку, на основі дещо спотвореного споживчого кошика, який не відповідає реаліям сучасного споживання. По-друге, існує проблема зіставлення та співвідношення статистичних рядів для України часів Радянського Союзу та періоду від отримання незалежності. Для максимально ефективної роботи макроекономічних моделей необхідно, щоб статистичні ряди були як можна довшими і охоплювали щонайменше повний макроекономічний бізнес-цикл

(10-12 років).

В умовах України ми можемо говорити про наявність даних за 19 років незалежності, але придатними для застосування в макроекономічному прогнозуванні можна вважати лише дані з 1996 року, коли Україна остаточно виділилася з рублевої зони та впоралася з гіперінфляцією. Отже, за найоптимістичнішими оцінками, ми маємо придатний для аналізу статистичний ряд лише для 14 років, що є недостатнім для надійного прогнозування .

Макроекономічне моделювання в умовах України ускладнюється наступними факторами:

недостатність статистичних даних;

висока кількість не передбачуваних адміністративних дій у сфері економічної політики;

мінливість та неусталеність законодавства;

брак відповідних фахівців та розроблених методик прогнозування.

Проаналізуємо, які тенденції у розв'язанні вищевказаних проблем з'явились за останні вісім років. У 2003 р. позитивним досягненням НБУ було зниження рівня інфляції; однак непередбачуваність рівня інфляції залишилася. Так, прогнозоване значення інфляції на 2001 р. було 13,6%, а фактично вона склала 6,1%, у 2002 р. прогноз був 9,8%, фактично - за перші 11 місяців - - 1,9%.

Непередбачуваною для НБУ інфляція залишається і донині. Так, прогноз інфляції на 2007 р. первісно був 7,5%, а фактично - 16,6%, на 2008 р. Прогноз був 9,6%, а фактично склав 22,3%, прогноз на 2009 р. був 9,5%, а фактично - 12,3%. Отже, ми бачимо, що ситуація з прогнозуванням інфляції в Україні не лише не поліпшилася, але й погіршилася.

Таким чином, на сучасному етапі Україна ще не має необхідних передумов для успішного запровадження режиму таргетування інфляції, але стоїть перед реальною необхідністю реформування своєї грошово-кредитною політики з огляду на те, що політика фіксованого валютного курсу проявила себе не з кращої сторони [22].

Тому в найближчому майбутньому НБУ та Уряд України повинен вирішувати дані проблеми, задля подальшого розвитку грошово-кредитної системи держави.

Майбутня стратегії грошово-кредитної політики України повинна базуватися на адекватній реальній оцінці стану економіки, її об'єктивних тенденціях, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, розвиненості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних параметрів тощо.

Потрібно також враховувати чинне законодавство та не намагатися змінити його лише з метою ефективного запровадження стратегії, тому що, як свідчить практика, в Україні законодавчі зміни - це досить складний, занадто політизований та довготривалий процес, наслідки якого можуть сильно відрізнятися від початкових намірів. Як свідчить світовий досвід, існує можливість врегулювання всіх питань, що пов'язані з грошово-кредитною стратегією, на рівні нормативно-правових актів та неформальних угод. Тому в майбутній перспективі Національному банку України та уряду слід частіше звертатися саме до цих методів.

Враховуючи специфіку України стосовно розподілу повноважень у грошовій сфері, в процесі розроблення грошово-кредитних стратегій необхідна тісна взаємодія уряду та НБУ, а якщо говорити точніше, то саме Ради та Правління НБУ, Кабінету Міністрів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства фінансів України.

Майбутня грошово-кредитна стратегія, перш за все, має сприяти підвищенню рівня довіри громадян до національної грошової одиниці та інститутів її забезпечення [40].

НБУ у процесі взаємодії з іншими органами влади, політичними силами та суспільством, мусить постійно доводити спроможність приймати професійні рішення, які відповідають завданню підтримки стабільності національної грошової одиниці, вчасно та кваліфіковано справлятися з складними та відповідальними завданнями, що є однією із передумов стабільного розвитку фінансової сфери та економіки. Також займатися створенням достатньої наукової бази для розробки та проведення грошово-кредитної політики, оволодіти досягненнями світової науки і практики у даній сфері, здійснювати підготовку висококваліфікованих наукових кадрів, створювати центри, спроможні координувати в масштабах суспільства цю роботу, створити надійну систему комунікації центрального банку з громадськістю та інше.

Формування ефективної стратегії грошово-кредитної політики потребує також усунення суперечностей щодо інтерпретації пріоритетної цілі Національного банку Радою НБУ в щорічних “Основних засадах грошово-кредитної політики” та статусу кількісних прогнозних змінних, які у них наводяться. Складаючи перспективний план на майбутнє, варто враховувати специфіку взаємозв'язку макроекономічних та монетарних параметрів, притаманного економіці на даному етапі її розвитку. Необхідно пам'ятати, що розвиток економіки тісно пов'язаний із певним рівнем інфляції. Підтримку динамічного розвитку та структурної перебудови економіки варто поєднувати з підвищенням життєвого рівня і добробуту населення.

НБУ варто проводити заходи по забезпеченню стабільності гривні як монетарної передумови та фактора економічного зростання на інвестиційно-інноваційній основі з урахуванням можливих коливань зовнішньої та внутрішньої кон'юнктури ринку, а також змін в інституційному середовищі, оскільки стабільність грошової одиниці включає внутрішню та зовнішню стабільність, яка відображається у динаміці інфляції та обмінного курсу.

Головним орієнтиром грошово-кредитної політики, який відображає рівень та тенденції стабільності грошової одиниці, є індекс споживчих цін. Регулювання обмінного курсу потрібно спрямовувати на підтримання цінової та фінансової стабільності, а показники грошової бази і грошової маси використовувати як проміжний орієнтир для вирішення поточних завдань монетарного забезпечення макроекономічної рівноваги, а також досягати довгострокових соціальних, структурних та інституційних цілей.

Протягом найближчих років НБУ ще не зможе відмовитися від певного контролю за обмінним курсом як важливим орієнтиром для населення та суб'єктів господарювання. Однак удосконалення системи валютного регулювання повинно здійснюватися в напрямі поступового послаблення керованості валютного ринку та його подальшої лібералізації, забезпечення більш гнучкого обмінного курсу, можливого розширення діапазону його середньорічних значень із подальшою відмовою від встановлення такого діапазону.

Звичайно для згладжування сезонних коливань та шоків необхідно використовувати інтервенції на міжбанківському валютному ринку. Водночас потрібно також створювати умови для розвитку хеджування валютних ризиків, забезпечити прогнозовану динаміку обмінного курсу залежно від стану платіжного балансу та уникнути його значних коливань. Доцільно використовувати динаміку реального обмінного курсу гривні як важливого індикатора курсової політики. В цьому контексті має бути визначена також роль валютних резервів як інструменту забезпечення виконання стратегічних завдань при збереженні їх достатнього рівня.

Формулювання цілей підтримки стабільності грошової одиниці, як умови фінансової рівноваги та економічного зростання на інвестиційно-інноваційній основі стає більш актуальним в цей час. Це пов'язано з підвищенням цін на енергоносії, погіршенням стану поточного платіжного балансу, появою в Україні банків з іноземним капіталом та їх філій, зростанням позик іноземної валюти, а також високим рівнем соціальних виплат із бюджету та іншими ризиками.

Підтримка інвестиційно-інноваційного економічного зростання має для України стратегічне значення, адже не впоравшись із цим завданням, вона не зможе увійти до числа сучасних цивілізованих країн світу. І це також повинно враховуватися у грошово-кредитній політиці, наприклад, при вирішенні питань рефінансування державного банку, який ставить собі за мету кредитування інноваційних проектів. Безумовно, пріоритетним для НБУ є завдання стабільності грошової одиниці, але воно може бути вирішене різними шляхами. І формула стабільності в середньостроковій стратегії орієнтує на вибір тих шляхів, які надають економічному зростанню інвестиційно-інноваційного характеру.

Отже, прийняття грошово-кредитної політики в наступні роки потребуватиме формування окремого блоку грошового аналізу з метою управлінням перебудовою емісійного та трансмісійного механізмів монетарної політики. Саме це і можна назвати першою опорою прийняття грошово-кредитних рішень у майбутньому. Іншою опорою буде аналіз широкого кола макроекономічних та фінансових показників з точки зору їх впливу на цінову динаміку.

Проте не слід забувати, що реальним підґрунтям для економічного зростання та стабілізації є не лише правильна грошово-кредитна політика, а й створення конкурентоспроможної економіки та пошук суб'єктами господарювання власних ніш як основи для підвищення попиту на гроші, тобто для розширення товарообороту.

Можемо констатувати, що зовнішні аспекти стабільності національної грошової одиниці мають розглядатися не лише з точки зору утримання в певних межах обмінного курсу гривні, а й з урахуванням необхідності забезпечення таких умов та параметрів функціонування валютного ринку, які не мають негативного впливу на інвестиційні рішення і очікування економічних агентів та дають змогу мінімізувати вплив зовнішніх факторів

фінансового характеру. Такі критерії можуть бути забезпечені завдяки використанню режиму керованого плавання обмінного курсу (у перспективі з переходом до режиму вільного плавання обмінного курсу).

Національний банк України повинен концентрувати зусилля на створенні, разом з Урядом, макроекономічних, фінансових та інституційних умов для переходу до грошово-кредитної політики, що ґрунтується на ціновій стабільності. Для цього після стабілізації ситуації в грошово-кредитній сфері буде розроблений план заходів по переходу до нового монетарного режиму, який має відображати питання макроекономічної та фінансової збалансованості, застосування більш гнучких валютних курсів , розвитку внутрішнього ринку капіталів, удосконаленні комунікацій з громадськістю тощо. Запровадженню такого режиму передуватиме системна робота з удосконалення законодавства, зокрема, ініціювання внесення змін до законів «Про Національний банк України» та «Про Кабінет Міністрів України» в частині більш чіткого визначення поняття «стабільність національної грошової одиниці», а також розмежування відповідальності стосовно її забезпечення.

У прийнятті монетарних рішень Національний банк України насамперед спиратиметься на прогноз розвитку реального сектору економіки, платіжного балансу та фінансового ринку, який розроблятиметься на підставі аналізу широкого спектру макроекономічних, бюджетних та монетарних показників, їх взаємозв'язку та впливу на стабільність національної грошової одиниці з урахуванням можливих змін у майбутньому. На підставі розгляду прогнозних оцінок розвитку визначатиметься потреба у вживанні відповідних регулятивних заходів.

Отже, можна зробити висновок, що грошово-кредитна політика України має перспективи розвитку, але для цього Уряд та Національний банк України повинні вирішити ряд проблем, які гальмують цей розвиток і не дають змоги монетарній політиці рухатися вперед та вдосконалюватися відповідно до економічних змін у світі.



ВИСНОВКИ

Узагальнюючи вищевикладене дослідження, можна зробити висновок, що грошово-кредитна політика відіграє провідну роль в економічній політиці держави.

Значна кількість проблем, які вирішуються заходами грошово-кредитної політики обумовило неоднозначне тлумачення її змісту.

На сьогоднішній день, в економічній літературі існує досить багато визначень поняття «грошово-кредитна політика», тому що різні економісти трактують його по-різному. Але найбільш повним, на нашу думку, є визначення дане І. О. Лютим, за яким «економічна сутність грошово-кредитної політики полягає в сукупності економічних та адміністративних заходів держави і Національного банку, спрямованих на використання економічних інструментів грошово-кредитного механізму для здійснення впливу на суб'єктів грошово-кредитного ринку з метою стабілізації національної грошової одиниці, регулювання пропозиції грошової маси, ліквідності та кредитоспроможності банківських інститутів для забезпечення необхідного економічного зростання, зайнятості й стримування інфляційних процесів».

В першому розділі були визначені три групи цілей грошово-кредитної політики. Також був розглянутий досить широкий вибір інструментів грошово-кредитної політики, використання яких змінюється залежно від напрямку економічної політики держави, ступеня відкритості економіки, рівня розвитку грошового ринку, особливостей банківської системи та ін.

Розглянувши основні етапи розвитку грошово-кредитної політики України, ми дійшли до висновку, що вона мала як періоди злетів так і падінь. Це свідчить про неможливість цілковитої стабільності грошово-кредитної системи.

В другому розділі, в результаті аналізу сучасного стану грошово-кредитної політики України було визначено, що її основними критеріями на сьогодні є зниження інфляції та забезпечення при цьому умов стабільного функціонування фінансової системи, підтримання курсу національної валюти, його стійкості та забезпечення стабільного функціонування банківської системи й підвищення до неї довіри.

Отже, проаналізувавши сучасний стан грошово-кредитної політики України, можна зробити висновок, що пріоритетним у здійсненні грошово-кредитної політики в 2011 році є забезпечення фінансової стійкості та цінової стабільності як підґрунтя для відновлення економічного зростання.

В третьому розділі проведене дослідження дає підстави констатувати, що грошово-кредитна політика України має перспективи розвитку, але для цього Уряд та Національний банк повинні вирішити ряд проблем, які гальмують цей розвиток і не дають змоги монетарній політиці рухатися вперед та вдосконалюватися відповідно до економічних змін у світі.

Для вирішення проблем грошово-кредитної політики в Україні необхідно здійснити низку заходів, а саме нарощування і раціональне використання позикового капіталу, націоналізацію активів проблемних банків, подолання значних масштабів доларизації економіки, використання керованого плаваючого курсу гривні з поступовим переходом до вільного обмінного плаваючого курсу. Тобто в цілому українській економіці необхідні структурні зрушення в економіці.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Енциклопедія банківської справи України: довідкове видання [Текст] / НБУ, Ін-т незалежних експертів; ред. В. С. Стельмах. - К. : Молодь: Ін Юре, 2001. - 680 с. - ISBN 966-7615-21-9.

Пуховкіна, М.Ф. Центральний банк і грошово-кредитна політика [Текст] : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / М. Ф. Пуховкіна, Т. П. Остапішин, В. С. Білошапка ; Київ. нац. екон. ун-т. - 2-ге вид., переробл. та допов. - К. : Изд-во КНЕУ, 2003. - 180 с. : іл. - Бібліогр.: с. 172-177. - ISBN 966-574-469-0.

Лютий, І.О. Грошово-кредитна політика та особливості її реалізації

Україні [Текст] / І. О. Лютий // Фінанси України. - 2000. - № 1. - C.20-25.

Лапчук, Я.С. Проблеми формування грошово-кредитної політики в умовах реформування економіки в Україні [Текст] / Я. С. Лапчук // Науковий вісник. - 2004. - Вип. 14.1. - С. 252-257.

Грошово-кредитна політика в Україні [Текст] / ред. В. І. Міщенко. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К. : Знання, 2003. - 421 с. - ISBN 966-620-171-2.

Марчук, О.О. Тактичні цілі грошово-кредитної політики та їхня роль у реалізації проміжних і стратегічних цілей [Текст] / О. О. Марчук // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.9. - С. 198-203.

Данилишин, О.А. Сучасні інструменти грошово-кредитної політики як важливий чинник забезпечення економічного зростання в Україні [Текст] / О. А. Данилишин // Регіональна економіка. - 2008. - № 2. - C. 151-159.

Гребеник, Н.І. Основні віхи у формуванні та проведенні грошово-кредитної (монетарної) політики в Україні. Стаття перша. Становлення монетарної політики в незалежній Україні [Текст] / Н. І. Гребеник // Вісник Національного банку України. - 2007. - № 5. - C. 12-22.

...