Операції комерційних банків на валютному ринку та з обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Види валютних операцій

валютний операція комерційний банк

Валютними операціями є операції, пов'язані з використанням як засобу платежу іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті, а також з покладанням виконання зобов'язань в іноземній валюті на третю особу.

Валютні операції можуть здійснюватися як громадянами України, так і громадянами іноземних держав. Відповідно до цього

Резидентами є:

--фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

--Юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які провадять свою діяльність на підставі законів України;

--дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не ведуть підприємницької діяльності.

Нерезидентами вважаються:

--фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

--юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з постійним місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави;

--розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їхні філії, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Для резидентів і нерезидентів існують різні порядки відкриття і ведення рахунків в іноземній валюті, що регламентуються НБУ в межах валютного регулювання.

Банківські операції з іноземною валютою за ступенем їх складності та ризикованості можна класифікувати:

Комерційні банки виконують традиційні валютні операції:

· ведення валютних рахунків та розрахунки за ними;

· видача готівкової валюти на різні цілі;

· видача валютних кредитів, у тому числі міжбанківських;

· купівля цінних паперів у валюті;

· валютні акредитиви;

· видача гарантій;

· продаж дорожніх чеків;

· випуск та обслуговування пластикових карток;

· обмін валюти;

· купівля та продаж валюти для клієнтів.

2. Характеристика банківських рахунків в іноземні валюті

Валютні операції здійснюються уповноваженими банками, тобто банками, що мають ліцензії НБУ на здійснення цих операцій.

У сучасних умовах українські банки, що мають ліцензію на здійснення валютних операцій можуть відкривати своїм клієнтам рахунки в іноземній валюті:

— поточні;

— розподільчі;

— кредитні;

-- депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, та для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті.

Поточні операції в іноземні валюті підрозділяють на поточні торговельні та поточні неторговельні операції.

Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є розрахунки:

· між юридичними особами-резидентами і юридичними особами-нерезидентами під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;

· між юридичними особами-резидентами на території України за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку;

· між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб-резидентів (посередників) відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до законодавства України;

· інші розрахунки, що здійснюються відповідно до законодавства України.

Поточними неторговельними операціями в іноземній валюті є:

· перекази заробітної плати, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги, матеріальної допомоги, допомоги родичів, благодійної допомоги, виплат і компенсацій, уключаючи виплати з відшкодування шкоди, заподіяної робітникам унаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я, що пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків;

· здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті;

· виплати готівкової іноземної валюти за платіжними картками;

· купівля платіжних документів в іноземній валюті;

· виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів;

· платежі, що пов'язані зі смертю громадян;

· платежі, пов'язані із судовими витратами, із слідчими та нотаріальними діями, платежі з відшкодування витрат судовим, нотаріальним, слідчим та іншим правоохоронним органам, а також сплата державного мита, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з виконанням зазначених дій і розглядом судових справ;

· оплата зборів, мита та дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності;

· оплата витрат за лікування громадян у медично-профілактичних закладах іншої держави;

· оплата навчання в навчальних закладах, стажування в закладах іншої держави;

· оплата участі в міжнародних конгресах, симпозіумах, семінарах, конференціях, спортивних і культурних заходах, а також в інших міжнародних зустрічах, виставках, ярмарках, за винятком витрат на капіталовкладення та інших матеріальних витрат;

· оплата витрат на придбання літератури та передплатних видань, що видаються за кордоном;

· оплата витрат, пов'язаних з відрядженням за кордон;

· оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють в Україні;

· платежі у зв'язку з прийняттям спадщини;

· перерахування на утримання дипломатичних, офіційних представництв та інших представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю;

· виплата авторських винагород;

· оплата витрат, пов'язаних із гастрольною діяльністю;

· перерахування вступних і членських внесків до міжнародних організацій.

Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резиденту та обов'язкового продажу частини цієї валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням згідно з дорученням юридичної особи-резидента.

Кредитні рахунки в інвалюті відкриваються особам, що одержують кредит в іноземній валюті.

Депозитні валютні рахунки призначені для збереження коштів і одержання доходу.

3. Порядок відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті

Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті підприємство-резидент подає уповноваженому банку документи:

1. заяву про відкриття поточного рахунку;

2. копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади;

3. копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/ установчого акта/ положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;

4. копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

5. копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби;

6. картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально.

Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, то подання всього пакета документів не обов'язкове (крім заяви про відкриття рахунку та картки із зразками підписів і відбитком печатки).

На поточні рахунки в інвалюті юридичних осіб-резидентів зараховуються такі кошти:

а) через розподільні рахунки:

що внесені в готівковій формі у випадках, передбачених

Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України;

що ввезені в готівковій формі, у випадках, передбачених

законодавством України, уповноваженими особами на територію

України на транспортних засобах, які надають послуги за межами України та зареєстровані митними органами під час в'їзду в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

що одержані в готівковій формі як сплата за державне мито, митні платежі та інші збори відповідно до законодавства України;

невикористаний залишок готівкової іноземної валюти та іноземна валюта за платіжними документами, що були раніше отримані (куплені) в уповноважених банках України чи за кордоном для оплати витрат на відрядження та експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, і представницькі витрати за кордоном;

що внесені в готівковій формі нерезидентом на рахунок юридичної особи-резидента як благодійний внесок (за наявності акта про оприбуткування коштів або приходно-касового ордера);

у готівковій формі на рахунок морського агента-резидента, який виступає посередником за фінансовими розрахунками, для подальшого перерахування іншим юридичним особам-резидентам відповідно до законодавства України;

за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, установленому законодавством України;

за платіжними документами на ім'я власника рахунку, увезеними на територію України і зареєстрованими митними органами під час в'їзду в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами);

повернені з будь-яких причин нерезидентом, на користь якого були перераховані раніше;

перераховані з-за кордону нерезидентом на рахунок резидента, який виступає посередником, для подальшого перерахування іншим резидентам - суб'єктам господарювання, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено продаж товарів (робіт, послуг);

перераховані з рахунку резидента-посередника, яким з дорученням власника рахунку на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод здійснюється продаж товарів (робіт, послуг) нерезиденту, у сумі валютної виручки від продажу цих товарів (робіт, послуг), яка надійшла від нерезидента;

перераховані з рахунків постійних представництв нерезидентів в Україні, якщо в призначенні платежу коштів, що надійшли з-за кордону, зазначено, що ці кошти згідно з договором (контрактом, угодою) належать цьому резиденту;

перераховані юридичними особами-нерезидентами (у тому числі через їх представництва в Україні) згідно з міжурядовими угодами та проектами технічної допомоги;

перераховані як благодійний внесок юридичними особами-нерезидентами (у тому числі через їх представництва в Україні);

перераховані з-за кордону за видачу охоронних документів на використання об'єктів промислової власності і підтвердження їх

чинності на території України (зараховуються на рахунок юридичних осіб-резидентів, які мають відповідні повноваження відповідно до законодавства України);

перераховані з-за кордону за використання авторського права резидентів (зараховуються на рахунок юридичних осіб-резидентів, які мають відповідні повноваження відповідно до законодавства України). Під час отримання коштів в іноземній валюті, що надійшли на ім'я фізичних осіб або капітана судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, юридичні особи - резиденти (посередники) здійснюють облік таких коштів окремо. Ці кошти не можуть бути використані на потреби, що не пов'язані з виконанням зобов'язань перед фізичними особами або капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту;

перераховані з-за кордону адвокатським та іншим компаніям-резидентам за справами, які перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю та ліцензією на відповідну діяльність. Під час отримання коштів в іноземній валюті, що надійшли на ім'я фізичних осіб або капітана судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, юридичні особи-резиденти (посередники) здійснюють облік таких коштів окремо. Ці кошти не можуть бути використані на потреби, що не пов'язані з виконанням зобов'язань перед фізичними особами або капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту;

перераховані з-за кордону згідно з контрактом (договором, угодою) юридичній особі-резиденту, яка є агентом юридичної особи-нерезидента згідно з Кодексом торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ), для виплати капітану судна, що належить судновласнику-нерезиденту, на експлуатаційні потреби;

інші надходження на користь резидента - власника рахунку, що не суперечать законодавству України;

б) безпосередньо на поточні рахунки:

куплені уповноваженим банком України за дорученням власника рахунку за іншу іноземну валюту або національну валюту відповідно до законодавства України;

перераховані у формі кредиту відповідно до кредитного договору;

перераховані з власного вкладного (депозитного) рахунку в уповноваженому банку відповідно до договору банківського вкладу;

у сумі процентів, нарахованих за залишком коштів, що надійшли на рахунок як гуманітарна допомога. Облік коштів, що надходять на поточні рахунки отримувачів і набувачів як гуманітарна допомога, здійснюється окремо;

перераховані з рахунку отримувача гуманітарної допомоги на рахунок набувача гуманітарної допомоги;

у сумі процентів, нарахованих за залишком коштів на власному поточному та вкладному (депозитному) рахунках;

перераховані з власного поточного рахунку.

З поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів проводяться такі операції:

--виплата готівки для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (договором);

--виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон,;

-- виплата готівкою на експлуатаційні потреби для виконання обов'язків перед капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, за контрактом договором, угодою) на здійснення агентських послуг,;

-- виплата готівкою фізичним особам коштів, які отримані адвокатськими та іншими компаніями-резидентами з-за кордону за дорученням фізичних осіб за справами, що перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю і ліцензією на відповідну діяльність. Виплата валюти готівкою фізичним особам здійснюється через уповноважений банк, у якому відкритий поточний рахунок юридичної особи-резидента (посередника);

- виплата готівкою фізичним особам-резидентам за використання їх творів за кордоном (здійснюється юридичними особами-резидентами, які мають відповідні на це повноваження згідно із законодавством України) за рахунок коштів, отриманих із-за кордону через уповноважений банк, у якому відкритий поточний рахунок цієї юридичної особи-резидента;

- перерахування з рахунку резидента-посередника на поточні рахунки інших резидентів - суб'єктів господарювання, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено продаж нерезиденту товарів (робіт, послуг);

- перерахування на користь нерезидента за межі України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами, угодами);

- купівля іншої іноземної валюти відповідно до законодавства України (у тому числі на міжнародних ринках з метою виконання зобов'язань перед нерезидентами в іноземній валюті, що придбавається, без проміжного зарахування цієї іноземної валюти на поточний рахунок юридичної особи-резидента);

- перерахування коштів, що надійшли як гуманітарна допомога, за кордон на рахунки юридичних осіб-нерезидентів в оплату за товари та послуги в межах потреб, визначених іноземним донором, та відповідно до вимог Порядку використання гуманітарної допомоги;

- перерахування з рахунку отримувача гуманітарної допомоги на поточні рахунки набувачів гуманітарної допомоги. Облік коштів, що надходять на поточні рахунки отримувачів і набувачів як гуманітарна допомога, здійснюється окремо. Ці кошти використовуються виключно на потреби, визначені іноземним донором, та відповідно до Порядку використання гуманітарної допомоги;

- перерахування за кордон на рахунок юридичної особи-нерезидента за видачу охоронних документів на використання об'єктів промислової власності і підтвердження їх чинності (здійснюється організаціями, що мають відповідні на це повноваження згідно із законодавством України);

- перерахування за кордон на рахунок юридичної особи-нерезидента згідно з відповідними зобов'язаннями про сплату за використання творів зарубіжних авторів (здійснюється організаціями, що мають відповідні на це повноваження згідно із законодавством України);

- перерахування за кордон за навчання, за участь у конференціях, виставках за умови наявності відповідних документів (запрошення, рахунка-фактури тощо), що підтверджують потребу здійснення зазначених перерахувань;

- перерахування за кордон на рахунок юридичної особи-нерезидента, адвоката або нотаріуса для відшкодування витрат судовим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами (на підставі рішень судових органів, рахунків та інших документів, що підтверджують потребу здійснення зазначених перерахувань);

- перерахування фізичним особам коштів, які отримані адвокатськими компаніями- резидентами України з-за кордону за дорученням фізичних осіб за справами, що перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю;

- перерахування на рахунок в іноземній валюті фізичним особам-резидентам за використання їх творів за кордоном (здійснюється юридичними особами-резидентами, які мають відповідні на це повноваження відповідно до законодавства України, за рахунок коштів, отриманих із-за кордону);

- перерахування за кордон на ім'я фізичних осіб, які тимчасово перебувають за межами України в довгостроковому відрядженні або навчаються, як оплата праці (або як стипендія);

- перерахування для погашення заборгованості за отриманим кредитом і сплати процентів за ним;

- перерахування на території України за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку відповідно до законодавства України;

- продаж валюти уповноваженим банком відповідно до законодавства України;

- продаж на міжбанківському валютному ринку України коштів, що надійшли як гуманітарна допомога, для зарахування на поточні рахунки в гривнях набувачів гуманітарної допомоги. Облік коштів, що надходять на поточні рахунки отримувачів і набувачів як гуманітарна допомога, здійснюється окремо.

Ці кошти використовуються виключно на потреби, визначені іноземним донором, та відповідно до Порядку використання гуманітарної допомоги;

- перерахування на власний вкладний (депозитний) рахунок;

- перерахування благодійних внесків на рахунок іншої юридичної особи-резидента за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку;

- перерахування за сплату державного мита відповідно до законодавства України;

- перерахування на власний поточний рахунок;

- перерахування нерезидентам України для погашення заборгованості за кредитами, позиками (у тому числі проценти, комісійні, неустойка), повернення поворотної фінансової допомоги;

- інші перерахування, що не суперечать законодавству України.

Юридичні особи-нерезиденти (крім нерезидентів-інвесторів) можуть відкривати поточні рахунки в Іноземній валюті на території України тільки своєму представництву.

4. Неторговельні операції комерційних банків в іноземній валюті

Поточними неторговельними операціями є такі розрахунки:

· виплата іноземної валюти готівкою на відрядження;

· здійснення обмінних операцій з іноземною валютою;

· виплата іноземної валюти готівкою, за чеками та пластиковими картками фізичним особам (резидентам та нерезидентам);

· купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами (резидентами та нерезидентами);

· виплата авторських гонорарів;

· перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів, симпозіумів та інших міжнародних зустрічей;

· оплата праці нерезидентів, які працюють в Україні;

· перерахування за навчання, лікування, сплату митних платежів, членських внесків;

· платежі з відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів;

· виплата іноземної валюти готівкою за переказами з-за кордону та переказ за межі України (пенсії, аліменти, допомога родичам тощо).

Операції з іноземною валютою можуть здійснювати комерційні банки, які отримали ліцензію НБУ на право проведення операцій з валютними цінностями.

Для забезпечення розрахункової касового обслуговування банки мають створити внутрішньобанківську інфраструктуру.

Основними її складовими є:

--валютне сховище для зберігання запасу готівки іноземної валюти, дорожніх чеків, іноземної валюти, чеків, платіжних документів, векселів;

--каса перерахунку для перевірки, визначення платоспроможності, прийняття валютних цінностей;

--операційна каса для здійснення валютно-касового обслуговування клієнтів банку з прийняття та видачі іноземної валюти готівкою та інших цінностей;

--каса з подовженим операційним днем (вечірня каса) для обслуговування клієнтів у вечірній час;

--обмінні пункти для здійснення операцій з купівлі та продажу іноземної валюти готівкою і платіжних документів в іноземній валюті (валютно-обмінні операції);

--каса з підготовки авансів обмінним пунктам.

Зазначені компоненти у сукупності становлять загальне поняття «валютна каса уповноваженого комерційного банку».

До обмінних операцій банків з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті належать:

--купівля і продаж готівки іноземної валюти за готівку гривнях;

--купівля та продаж платіжних документів в іноземній валі за готівку в гривнях, а також продаж і оплата платіжних документів в іноземній валюті за готівку в іноземній валюті;

--приймання для направлення на інкасо готівки в іноземній валюті і платіжних документів в іноземній валюті;

--приймання на експертизу грошових знаків іноземних держав і платіжних документів в іноземній валюті, справжність яких викликає сумнів;

--видача іноземної валюти готівкою за кредитними і дебетовими (пластиковими) картками;

--обмін (конверсія) готівки в іноземній валюті однієї держави на готівкові гроші іншої іноземної держави;

--розмін платіжного грошового знака іноземної держави платіжні грошові знаки тієї самої іноземної держави.

Валюта продається і купується, як будь-який інший товар, виходячи з попиту та пропозиції. Кінцева ціна іноземної валюти, отримана в результаті торгів, виражається у валютному курсі.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Установлення курсу іноземної валюти в результаті торгів або державними органами називається котируванням.

Усі валюти підрозділяються на оборотні (конвертовані), частково конвертовані і неконвертовані (замкнуті).

Конвертована - валюта країни, що цілком скасувала валютні обмеження як для нерезидентів (іноземних фізичних і юридичних осіб), так і для резидентів (фізичних і юридичних осіб даної країни). Ця валюта обмінюються на будь-яку іноземну валюту.

Частково конвертована - це валюта країни, що скасувала валютні обмеження не по усіх валютних операціях або тільки для нерезидентів.

До неконвертованої валюти відносять валюту країни, що цілком зберігає валютні обмеження по усіх валютних операціях як для резидентів, так і для нерезидентів, а також використовує різні міри валютного регулювання з метою обмеження розрахунків в іноземній валюті.

Конверсійні операції -- це операції щодо обміну готівкової валюти однієї іноземної держави на готівкову валюту іншої.

Ці операції здійснюють лише операційні каси та обмінні пункти уповноважених банків і тільки з вільно конвертованою валютою із застосуванням крос-курсу.

Крос-курс або Перехресний курс - це курс обміну однієї валюти до іншої, розрахований через їхні курси до третьої валюти. В якості третьої валюти найчастіше виступають: долар США, німецька марка або японська ієна.

На практиці застосовуються два види котирування поточного обмінного валютного курсу -- пряме і непряме.

Пряме котирування -- це позначення кількості національної валюти за одиницю іноземної. Пряме котирування валютних курсів із використанням долара США як базової валюти застосовується у більшості країн світу, в тому числі в Україні.

При прямому котируванню курс валюти показує, скільки одиниць національної валюти треба заплатити за одну або 100 одиниць іноземної валюти.

Курс покупки валюти при прямому котируванні завжди менше курсу продажу .

Непряме котирування -- це позначання кількості іноземної валюти за одиницю національної. Непряме котирування є зворотним щодо прямого котирування.

У цьому позначенні валюта, проставлена в чисельнику, є базовою (база котирування), в знаменнику -- котируємою (валюта котирування).

При непрямому встановленні курсу валюти визначають, скільки одиниць іноземної валюти можна одержати за одну або 100 одиниць національної валюти.

При непрямому котируванні курс покупки валюти, яка котирується, більше курсу її продажу.

Найбільш простий спосіб розібратися в котируваннях валютного курсу - це визначити «основу» квоти і «валюту» квоти.

Основа квоти - це валюта, стосовно якої здійснюються валютні розрахунки. Основою квоти звичайно э долар США.

Комерційні банки на практиці здійснюють котирування валютних курсів з виставленням двох позначень -- курсу попиту і курсу пропозиції.

Різниця між курсами називається маржею, або спредом, і виступає джерелом отримання банком прибутку від операцій купівлі-продажу іноземної валюти.

Попит - це курс, по якому банк купує основу квоти.

Пропозиція - курс, по якому банк продає основу квоти.

Загальне правило для квоти виражається співвідношенням - основа/валюта.

До неторговельних операцій в іноземній валюті належать також операції банків з дорожніми чеками та кредитними картками.

Дорожній чек -- платіжний документ, що використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру переважно для забезпечення валютою туристів.

Це -- грошове зобов'язання виплатити означену суму грошей власнику, чий зразок підпису проставляється на чеку в момент його продажу.

Емітентами дорожніх чеків є комерційні банки, інші кредитні та фінансові установи, туристичні організації.

Дорожній чек містить у своєму тексті:

--назву «Дорожній чек»;

--назву компанії, яка випустила чек;

--наказ емітента про виплату певної суми в іноземній валюті;

--зразок підпису власника.

Пластикова картка - іменний грошовий оплатно-розрахунковий документ, що дає право на придбання товарів чи послуг у роздрібній торгівлі без оплати готівкою чи одержання готівки в банках або банкоматах.

Найпоширеніші пластикові картки - кредитна і дебетна.

Кредитні картки являють собою пластикові картки, на яких зашифрована інформація, що дає змогу їх власникам здійснювати платежі й отримувати гроші готівкою. Вона використовується для оплати товарів чи послуг за рахунок кредиту, наданого банком.

Дебетна картка дає змогу розпоряджатися коштами в межах залишку на власному картрахунку.

Будь-яка пластикова картка може бути видана фізичній та юридичній особі. Крім того, картки є звичайні, срібні, золоті.

На картку заносяться шляхом випуклого вдавлювання таку інформацію: прізвище, ім'я клієнта, номер і серію картки, період її дії, захисний символ. Власник картки проставляє на зворотному боці свій підпис, та одержує картку і ПІН-код.

5. Торговельні поточні операції в іноземній валюті

Торгівля іноземною валютою на території України юридичними особами резидентами та нерезидентами здійснюється через уповноважені банки та установи, що одержали ліцензію НБУ на ці операції.

Уповноважені банки можуть продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за заявками клієнтів підприємницької діяльності, страхових і туристичних організацій, транспортним організаціям, державним патентним відомствам тощо.

Необхідними умовами для придбання клієнтами уповноважених банків іноземної валюти в Україні є:

--у відповідних спосіб оформлений контракт на імпорт товарів, робіт чи послуг;

--документи, що свідчать про правомірність переказування за кордон прибутку, отриманого іноземним інвестором від іноземних інвестицій в Україні;

--документи стосовно руху капіталу, про ліцензовані НБУ;

--документи, що свідчать про правомірність купівлі іноземної валюти для погашення і обслуговування резидентом кредит одержаного в іноземній-валюті в уповноваженому банку.

Продаж уповноваженими банками іноземної валюти здійснюється як за умови фактично здійсненого імпорту товарів робіт і послуг, так і на умовах попередньої оплати (авансовий платіж).

Продаж іноземної валюти уповноваженими банками Україні здійснюється тільки за наявності необхідного еквівалента в гривнях на поточному рахунку клієнта на момент подання заявки на купівлю іноземної валюти.

Куплена клієнтом іноземна валюта має бути використана в повній відповідності з контрактом або іншими необхідними документами протягом п'яти банківських днів, інакше банк здійснить зворотну операцію.

1. На початку кожного дня торгівлі на міжбанківському валютному ринку України уповноважені банки отримують інформацію НБУ про офіційні курси валют.

2. Після цього дилери банків за допомогою моніторів системи Рейтер та телефонів починають з'ясовувати курси купівлі-продажу окремих валют у різних інших банках.

3. Якщо певний курс влаштовує якісь дві сторони, то та з них, котра ініціювала угоду (скажімо, купівлі валюти) надсилає телекс зі стандартними реквізитами.

Головними з яких є:

--код валюти;

--курс обміну;

--кількість валюти;

--тип угоди;

--дати валютування обох валют;

--номер кореспондентського рахунку банку (в цьому випадку банку-покупця у банку-продавця).

Валютні угоди поділяються на «касові» і «строкові».

Угоди «овернайт» - якщо куплена валюта має бути надана у розпорядження покупця в день укладання угоди, або на наступний день.

Угоди, які передбачають поставку валюти протягом двох робочих днів після їх укладання, іменуються угодами «спот».

Ці два види угод - «касові» валютні операції. За такий короткий період обмінний курс, як правило, не встигає значно змінитися, і ризик практично не виникає або зводиться до мінімуму.

Найбільш поширеними видами строкових операцій є:

-- форвардні операції та угоди своп;

-- валютні ф'ючерси;

-- валютні опціони.

Операція «своп» -- це одночасна купівля і продаж іноземної валюти на приблизно рівні суми за умови розрахунків за них на різні дати (купівля або продаж валюти на ближчу дату з одночасною контругодою на визначений строк у майбутньому).

Операції «своп» майже повністю усувають валютний ризик. І хоча валюта купується і продається одночасно за умови розрахунків на різні дати і теоретично можна говорити, що кожна з цих операцій є окремою, однак на практиці ринок використовує «своп» саме як базу для строкових угод.

Форвардні операції -- це угоди щодо купівлі-продажу іноземної валюти протягом певного періоду або на певну дату в майбутньому за валютним курсом, що узгоджується на дату укладення угоди.

Найчастіше форвардні угоди укладаються на 1,2, 3, 6, 9 та 12 місяців. Форвардні угоди є обов'язковими для здійснення реальної купівлі або продажу валюти.

Курси спот і курси форвард розрізняють за часом реалізації валютних операцій.

Курсом спот називається курс валюти, установлений на момент укладання угоди за умови обміну валютами банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладання угоди.

Курс форвард характеризує очікувану вартість валюти через певний період часу і являє собою ціну, по якій дана валюта продається або купується за умови її постачання на певну дату в майбутньому.

Теоретично курс форвард може бути рівним курсові спот, однак на практиці він завжди виявляється або вище, або нижче.

Якщо курс форвард вище курсу спот, він буде дорівнювати сумі курсу спот і відповідної різниці - форвардної маржі, яку у даному випадку називають премією. Якщо курс форвард нижче курсу спот, він являє собою курс спот, з якого віднята форвардна маржа, називана в цьому випадку дисконтом.

Курс «форвард» -- це ціна, за якою дана валюта продається чи купується за умови поставки її на визначену дату в майбутньому.

При «форвардних» угодах можуть бути додаткові ризики, що вимагає більшої обережності, ніж при операціях «спот».

Наприклад, «форвардний» курс є не просто прямим відбитком сильних і слабких позицій валют, він також враховує різницю процентних ставок, чим і пояснюються його часом різкіші коливання порівняно з курсом «спот». З іншого боку, ці недоліки повністю покриваються низкою переваг. Передусім це можливість покриття ризиків на ринку «форвардних операцій», що допомагає визначити вартість майбутніх активів і пасивів.

Валютні ф'ючерси -- це строкові операції між двома сторонами про майбутню поставку валюти. Учасники ф'ючерсної угоди одержують право і зобов'язання конвертувати обумовлену стандартизовану суму певної валюти в іншу валюту в установлені терміни в майбутньому за курсом, визначеним на момент укладення угоди.

Основні відмінності валютних ф'ючерсів від форвардних операцій:

-- укладення ф'ючерсних угод здійснюється тільки на біржовому ринку;

-- на контракти однієї серії або типу встановлюється єдина ціна;

-- обсяги одного контракту (лота) є стандартизованими;

-- обов'язковий попередній внесок на депозит початкової маржі фіксованого розміру за кожний укладений контракт;

-- фіксація видів валют, що можуть використовуватись у ф'ючерсних угодах;

-- стандартизація термінів виконання угод та вільний режим закриття позицій по угодах;

-- реалізація режиму вільного біржового торгу;

-- застосування непрямого котирування при визначенні ціни валютного ф'ючерсу.

Ціною валютного ф'ючерсу виступає узгоджений між учасниками ф'ючерсної угоди обмінний курс, виражений у доларах США за одиницю іншої валюти, що може бути використана згідно зі стандартним переліком валют відповідної біржі, яка здійснює торгівлю валютними ф'ючерсами.

Валютні опціони -- це строкові угоди між продавцями та власниками опціонів, за якими власник опціону отримує право, але не зобов'язання, купити у продавця опціону або продати йому визначену суму однієї валюти в обмін на іншу за обумовленим на день обміну курсом.

Якщо опціон дає право продажу визначеної валюти, то це - опціон ПУТ за даною валютою.

При наданні права купівлі валюти опціон називається КОЛЛ за даною валютою.

Зазначення виду валюти з назвою опціону є обов'язкове, оскільки опціон ПУТ є одночасно й опціоном КОЛЛ, тільки за іншою валютою.

Опціон покупця (КОЛЛ) дає право покупцеві одержати валюту у визначений день за обумовленим курсом або покупець може відмовитись від купівлі валюти, заплативши за це продавцеві премію.

Опціон продавця (ПУТ) дає право продавцеві продати валюту в будь-який час, обраний ним для обумовленого строку угоди за раніше зафіксованим курсом, значить тут власник опціону продавця платить премію продавцеві за право вибору найбільш вигідного поточного курсу для обміну валюти.

6. Міжнародні розрахунки уповноважених банків

Міжнародні розрахунки -- це система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки, експортери та імпортери. В основу міжнародних розрахунків покладено рух товаророзпорядчих документів і операційне оформлення платежів за укладеними зовнішньоекономічними угодами.

У сучасних умовах основними формами міжнародних розрахунків виступають акредитив, інкасо, банківський переказ.

Форми розрахунків -- це способи оформлення, передавання оплати платіжних та товаросупроводжувальних документів, які склалися в міжнародній банківській та комерційній практиці.

Банківський переказ. Банківський переказ являє собою просте доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за дорученням та за рахунок переказодавача її земному одержувачу (бенефіціару) з вказівкою способу відшкодування виплаченої суми. Банківський переказ здійснюється без готівковим способом за допомогою платіжних доручень, адресованих одним банком іншому.

Здійснення банківського переказу включає такі операції:

1) відповідно до укладеного контракту експортер передає необхідні документи імпортеру;

2) імпортер виставляє платіжне доручення в обслуговуючий його банк;

3) банк імпортера надсилає до свого банку-кореспондента наказ про перерахування відповідної суми на користь експортера;

4) банк-кореспондент перераховує кошти з коррахунка банку імпортера до банку експортера;

5) банк експортера зараховує одержані кошти на рахунок експортера та авізує експортера про находження на його користь відповідної суми коштів.

Інкасо -- це доручення експортера (кредитора) до свого банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін.

Базою для проведення операцій документарного інкасо є «Уніфіковані правила по інкасо» (УПІ), розроблені Міжнародною торговельною палатою і визнані банками.

Згідно з УПІ інкасо -- це операція, яка здійснюється банком на підставі одержаних інструкцій з документами з метою:

--одержання акцепту та/або платежу;

--видачі комерційних документів проти акцепту та/або платежу;

--видачі документів на інших умовах.

Залежно від видів документів, за якими здійснюється інкасова операція, визначають два види інкасо:

--чисте інкасо, тобто інкасо тільки фінансових документів;

--документарне інкасо -- інкасо комерційних документів, які іноді супроводжуються фінансовими документами, або інкасо тільки комерційних документів.

Учасниками інкасової операції є:

довіритель -- клієнт, який доручає операцію з інкасуванні своєму банку;

банк-ремітент-- банк, якому довіритель доручає операцію інкасування;

банк-інкасатор -- будь-який банк, що не є банком-ремітентом котрий бере участь в операції з виконання інкасового доручення;

репрезентуючий банк -- банк, який безпосередньо одержує платіж або акцепт та подає документи платнику.

Акредитив -- це умовне грошове зобов'язання банку, яке виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера провести платіж на користь експортера (акцептувати його тратти) або забезпечити платіж (акцепт тратт) іншим банком у межах певної суми та у встановлені терміни проти документів, указа¹ них в акредитиві.

У розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються документарні акредитиви (платежі здійснюють за умови подання в банк комерційних документів).

Застосування акредитивів у міжнародних розрахунках регулюється спеціальним документом -- «Уніфікованими правилам; і звичаями для документарних акредитивів» (УПДА).

Учасниками акредитивних операцій є:

-- покупець (імпортер, який звертається до банку з проханням відкрити акредитив;

-- бенефіціар (експортер) -- сторона, якій адресується акредитив і на користь якої буде виконано платіж за умови подання документів, указаних в акредитиві;

--банк-емітент -- банк, який відкриває акредитив на прохання клієнта або просить інший банк відкрити акредитив за його рахунок та за його дорученням;

-- авізуючий банк -- банк, який повідомляє бенефіціара про відкриття на його ім'я акредитива. Авізуючим банком може бути банк-емітент, виконуючий банк або ж будь-який третій банк;

-- підтверджуючий банк -- банк, який бере на себе зобов'язання в доповнення до обов'язків банку-емітента здійснити платіж (акцепт тратт) бенефіціару при додержанні ним умов акредитива. Підтверджуючим може бути авізуючий банк або будь-який третій банк, але він має бути добре відомим, великим банком, бажано першокласним;

-- банк-платник (виконуючий банк) -- банк, указаний в акредитиві як виконуючий платіж бенефіціару проти документів, передбачених акредитивом; ним може бути банк-емітент, підтверджуючий авізуючий банк або будь-який інший банк, уповноважений банком-емітентом;

-- негоціюючий банк -- банк, який виконує платіж проти документів та бере на себе ризик, якщо навіть цей банк не має відношення до акредитива. Негоціюючим банком може бути банк, який здійснює платіж, або підтверджуючий банк.

За ступенем банківського забезпечення платежу для продажі акредитиви поділяються на:

--підтверджені -- тверде зобов'язання двох банків (один яких, як правило, розташований у країні експортера, а другий у країні покупця);

--непідтверджені -- банк експортера обмежується лише повідомленням експортера про відкриття акредитива і платити тільки у тому разі, якщо банк імпортера перераховує йому від повідну суму.

Обидва акредитиви є безвідкличними - не можуть бути анульованими або заміненими банком імпортера до настання строку без згоди експортера, на користь якого вони відкриті.

При постійних поставках товару рівними партіями в розрахунках може бути використано револьверний (поновлювальний) акредитив.

Револьверний акредитив передбачає поповнення акредитива на певну суму (квоту) або до початкової величини у міру використання.

Для забезпечення платежу за акредитивом може відкриватись акредитив з валютним покриттям.

При відкритті покритих акредитивів банк-емітент подає в розпорядження іноземного банку, виконуючого акредитив, валютні кошти на суму відкритого акредитива на строк його дії з умовою використання цих коштів для виплат за акредитивом.

У міжнародній практиці в основному використовуються непокриті акредитиви, які не потребують відвернення коштів банку-емітента в момент відкриття акредитива.

Іноді в міжнародній практиці використовуються акредитиви «з червоним застереженням», які передбачають видачу виконуючим банком експортеру авансу до певної суми. Аванс, як правило, використовується бенефіціаром для закупівлі товару, передбаченого для експорту. Фактично частина суми акредитива витрачається на оплату не відвантаженого товару. Банки видають аванси проти пред'явлення експортером «зобов'язання здійснити відвантаження» або іншого аналогічного документа.

Відкриваючи акредитив з «червоним застереженням», банк-емітент зобов'язується відшкодувати виконуючому банку суму виплачених авансів навіть у тому разі, якщо відвантаження товару за цим акредитивом не було здійснено.

Як спосіб виконання зобов'язань за контрактом у міжнародній практиці використовується резервний (гарантійний) акредитив. Він відкривається як на користь експортера, так і на користь імпортера за контрактом. Резервний акредитив може використовуватись аналогічно документарному, а також для додаткового забезпечення платежів на користь експортера при розрахунках у формі інкасо чи банківського переказу.

Водночас резервний акредитив може бути забезпеченням повернення раніше виплаченого імпортером авансу або виплати штрафів на користь імпортера при невиконанні експортером умов контракту.

Платежі за резервним акредитивом виконуються банками на основі заяви бенефіціара про те, що наказодавець по резервному акредитиву не виконав своїх зобов'язань. При цьому банки не перевіряють достовірність такої заяви, тобто виконують платіж безумовно.

Отже, резервний акредитив можна розглядати як гарантію забезпечення платежу в тому разі, якщо наказодавець за резервним акредитивом не виконав своїх обов'язків за контрактом.

7. Управління валютною позицією комерційного банку

Управління валютною позицією комерційних банків, що мають ліцензію на право проведення операцій з іноземною валютою, здійснюється з метою мінімізації валютних ризиків та недопущення спекулятивного впливу на валютний курс.

Валютна позиція -- це співвідношення активів і пасивів, а також позабалансових вимог і зобов'язань банку за кожною іноземною валютою, яке складається внаслідок проведення уповноваженим банком валютних операцій.

До активів та позабалансових вимог в іноземній валюті передусім належать готівкові валютні кошти, кошти на коррахунках «Ностро», кредитно-інвестиційний портфель в іноземній валюті, надані валютні гарантії, укладені строкові контракти на придбання валюти.

До пасивів та позабалансових зобов'язань в іноземній валюті належать валютні депозити, отримані кредити в іноземній валюті, кошти на коррахунках «Лоро», укладені строкові контракти на продаж валюти.

Різниця між активами і зобов'язаннями у відповідних валютах називається валютною позицією банку.

Валютна позиція визначається як за балансовими розрахунками, так і враховуючи суму позабалансових вимог і зобов'язань в іноземній валюті.

Валютна позиція банку може бути відкритою або закритою. Відкрита позиція, у свою чергу, класифікується як довга або коротка.

При відкритій валютній позиції сума активів і позабалансових вимог в іноземній валюті не збігається із сумою пасивів і позабалансових зобов'язань у цій же валюті.

При закритій валютній позиції сума активів і позабалансових вимог в іноземній валюті дорівнює сумі пасивів і позабалансових зобов'язань в цій же валюті.

При відкритій валютній позиції банк може як отримати додаткові прибутки, так і зазнати збитків у разі зміни обмінних курсів валют.

Коли сума зобов'язань в іноземній валюті перевищує суму валютного активу, така відкрита позиція називається короткою (Пв > Ав) і банк може зазнати збитків при зростанні обмінного курсу.

Якщо ж сума активів перевищує суму зобов'язань, то при цій ситуації виникає довга відкрита валютна позиція (Пв <Ав)і збитки можуть бути спричинені банкові при зменшенні обмінного курсу.

При короткій відкритій валютній позиції сума активів і позабалансових вимог в іноземній валюті є меншою від суми пасивів і позабалансових зобов'язань у цій же валюті.

Управління валютною позицією комерційного банку здійснюється за встановленими Національним банком України обов'язковими економічними нормативами регулювання банківської діяльності.

На сьогодні встановлено п'ять нормативів відкритої валютної позиції уповноваженого банку Коротка відкрита валютна позиція розраховується за кожною вільно конвертованою валютою.

Нормативне значення короткої відкритої валютної позиції банку у ВКВ має бути не більше ніж 5%.

Довга (коротка) відкрита валютна позиція банку розраховується за кожною неконвертованою валютою.

Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку в неконвертованій валюті має бути не більше ніж 3%.

Основними банківськими операціями, що впливають на розмір відкритої валютної позиції банку, є:

-- купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні й строкові операції (на умовах форвард, своп, опціони тощо), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

-- одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

-- купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземному валюту;

-- надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

-- погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання якої здійснюється з відповідного рахунка витрат);

-- інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів і навпаки).

Размещено на Allbest.ru

...