Регулювання банківського капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

УДК 336.711.477

Спеціальність 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Регулювання банківського капіталу

Кірєєва Катерина Олександрівна

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі банківської справи Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки України, доктор економічних наук, професор, Мороз Анатолій Миколайович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, завідувач кафедри банківської справи

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор, Білик Марія Дмитрівна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, професор кафедри фінансів підприємств

- кандидат економічних наук, Карчева Ганна Тимофіївна, Національний банк України, заступник директора департаменту банківського регулювання і нагляду - начальник управління регулювання діяльності банків 1 та 2 групи

Провідна установа: Тернопільський державний економічний університет, кафедра банківської справи, Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль

Захист відбудеться "15" червня 2006 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розіслано "12" травня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, професор Поддєрьогін А.М.

Анотації

Кірєєва К.О. Регулювання банківського капіталу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних, методичних і практичних питань розвитку державного регулювання банківського капіталу і необхідності впровадження у вітчизняну банківську практику сучасних технологій розрахунку адекватності капітала банків, які використовуються в розвинених країнах світу. Розглянуті причини і методи державного регулювання банківського капіталу, сучасні тенденції його регулювання у різних країнах і перспективи розвитку його регулювання в Україні.

Виявлені сильні та слабкі сторони діючих нормативних вимог до капіталу банків і досліджено їх вплив на розвиток національної банківської системи. Враховуючи досвід розвинених західних країн, запропоновано ряд заходів з підвищення ефективності національного механізму регулювання банківського капіталу. Серед пропозицій наступні: розширення інституційної структури вітчизняної банківської системи, поетапне впровадження нових удосконалених рекомендацій Базельського комітету по банківському нагляду, щодо регулювання банківського капіталу, розкриття інформації про фінансову діяльність та реальних власників вітчизняних банків та доведення її до широкого загалу.

Ключові слова: банківський капітал, банківська система, центральний банк, регулюючий орган, банківська діяльність, регулювання банківського капіталу.

Киреева Е.А. Регулирование банковского капитала. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский национальний экономический университет имени Вадима Гетьмана, Киев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию теоретических, методических и практических вопросов развития государственного регулирования банковского капитала и необходимости внедрения в отечественной банковской практике современных технологий расчета адекватности капитала банков, которые используются в развитых странах мира. Рассмотрены причины и методы государственного регулирования банковского капитала, современные тенденции его регулирования в разных странах мира и перспективы развития его регулирования в Украине. Выявлены большая значимость относительных показателей достаточности банковского капитала с учетом рисков в сравнении с абсолютными, актуальность оптимального расчета уровня достаточности капитала банка, отсутствие обеспеченности многих территорий Украины качественными банковскими услугами, необходимость повышения конкуренции в национальной банковской системе.

В работе исследованы сущность и значение банковского капитала, определены общие и особенные черты банковского капитала по сравнению с общей экономической категорией "капитал", предложено дополнить классификацию банковского капитала новым признаком - возможность регулирования.

Исследован механизм государственного регулирования капитала банков в Украине. Разработана концептуальная модель данного механизма с целью исследования его как единого процесса, имеющего цель и задачи, предмет, объект, принципы, органы и инструменты регулирования. Изучен опыт развитых стран мира в области регулирования банковского капитала, учтены просчеты и достижения регулирующих органов в установлении требований к капиталу банков и на основании этого обозначены пути развития отечественного механизма регулирования банковского капитала. Исследованы рекомендации по регулированию банковского капитала международного регулирующего органа - Базельского комитета по банковскому надзору и обоснованна необходимость поэтапного внедрения новых усовершенствованных рекомендаций Базельского комитета в отечественную практику регулирования банковского капитала.

Проведен ретроспективный анализ резких колебаний нормативных требований к капиталу банков на Украине в 1990-2004 годах и их влияния на развитие отечественной банковской системы. Разработаны предложения по усовершенствованию национальных требований к абсолютному размеру банковского капитала. Обоснованна необходимость снижения минимальных требований к капиталу небольших банков (кооперативных и специализированных) для обеспечения качественными банковскими услугами всех регионов Украины и расширения институциональной структуры отечественной банковской системы.

Выявлены сильные и слабые стороны действующих нормативных требований к капиталу банков и исследовано их влияние на развитие национальной банковской системы. Учитывая опыт развитых западных стран, предложен ряд мер по повышению эффективности национального механизма регулирования банковского капитала.

Ключевые слова: банковский капитал, банковская система, центральный банк, регулирующий орган, банковская деятельность, регулирование банковского капитала.

Kireeva K.O. Regulation of the bank capital. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Economics in speciality 08.04.01 - Finances, Money Circulation and Credit. - Vadim Getman Kyiv National Economic University, Kyiv, 2006.

The thesis is devoted to research into theoretical, methodological and practical issues concerning state bank capital regulation development, as well as the necessity of putting into national banking practice advanced banking technologies for calculation the adequacy of bank capital, similar to those used in the world developed countries. Taken into consideration are: the reasons for and the methods of the state regulation of bank capital, modern tendencies in its regulation in different countries and development prospects of its regulation in Ukraine.

Advantages and disadvantages of present regulatory requirements to bank capital have been revealed, their effect on the development of national banking system being examined. Taking into account the experience of west well-developed countries there are offered the ways of rising efficiency of national bank capital regulation mechanism. Among them there are the following: to extend institutional structure of national banking system, to implement step by step new improved Basel Committee on Banking Supervision's recommendations, to reveal information about financial activity and real owners of domestic banks and to bring it to the public.

Key words: bank capital, banking system, central bank, banking regulator, banking activity, bank capital regulation.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Необхідність і значимість регулювання банківського капіталу визначається тим, що банки відіграють надзвичайно вагому роль в сучасному економічному розвитку суспільства, генерують високий рівень ризику, що обумовлено їх прагненням, як господарюючих суб'єктів, отримати максимум прибутку.

Формування стабільної і ефективної банківської системи країни залежить в значній мірі від дієвості механізму зовнішнього та внутрішнього регулювання капіталу, який виступає в якості "буфера" захисту інтересів вкладників та кредиторів. Основними недоліками зовнішнього регулювання є жорстке регулювання банківського капіталу зі сторони НБУ, що проявляється у встановленні високих нормативних вимог до абсолютного розміру капіталу, неузгодженість процедури реєстрації та ліцензування банків, недосконалість дистанційного нагляду за капіталом банків, що не дозволяє провести поглиблений аналіз внутрішніх резервів зростання капіталу. Недосконалість внутрішнього регулювання банківського капіталу полягає у слабкій корпоративній культурі вітчизняних банків, не дієвості ринкових механізмів регулювання капіталу, що проявляється у відсутності котирування акцій банків України на фондовій біржі і, як наслідок, неможливості визначення реальної їхньої вартості. Це стримує процес капіталізації вітчизняних банків, основним джерелом якої мали стати кошти фізичних осіб. банк капітал інновація держава

У зв'язку з цим надзвичайно актуальними і важливими є питання впровадження сучасних інноваційних механізмів регулювання банківського капіталу та визначення допустимої міри впливу держави на підприємницьку ініціативу банків через встановлення нормативних вимог до капіталу, методичного підходу до оцінки достатності банківського капіталу з урахуванням структури ризиків кожного банку, забезпечення відкритості інформації про їх діяльність та власників банків.

Проблеми управління капіталом банку досліджували такі вітчизняні вчені як М.Д. Алексеєнко, М.Д. Білик, З.М. Васильченко, О.В. Дзюблюк, О.Д. Заруба, Б.С. Івасів, Г.Т. Карчева, А.М. Мороз, Л.О. Примостка, М.Ф. Пуховкіна, К.Є. Раєвський, М.І. Сивульський та інші. У розробці сучасної методології та практики регулювання банківського капіталу вагомий доробок внесли російські вчені О.І. Лаврушин, В.В. Мартиненко, Г.С. Панова, В.М. Усоскін та інші. Належне місце у розробці цієї проблеми займають роботи західних вчених: Ф. Мишкіна, П. Роуза, Д. Сінкі, Тімоті У. Коха та інших.

Разом з тим, недостатньо уваги приділено питанням формування внутрішніх систем регулювання банківського капіталу та розвитку інституційної структури банківського сектору України, забезпечення прозорості та достатньо повної інформованості суспільства про результати банківської діяльності. Це обумовлює потребу у проведенні подальшого наукового дослідження, визначило мету та завдання даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до програми науково-дослідних робіт кафедри банківської справи Київського національного економічного університету на 2001-2005 рр. "Грошово-кредитний механізм економічного зростання" (номер державної реєстрації 0101U002946). Особистий внесок автора в рамках програми полягає у дослідженні механізму державного регулювання банківського капіталу та у пропозиціях щодо його удосконалення.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є поглиблення наукового обґрунтування теоретичних основ регулювання банківського капіталу, вдосконалення механізму його оцінки і регулювання, розробка пропозицій щодо підвищення рівня капіталізації та забезпечення ефективного розвитку національної банківської системи.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, визначено наукову новизну, практичне значення результатів, отриманих автором, та їх апробацію.

У розділі 1 - "Теоретико-методологічні основи регулювання банківського капіталу" - проведений критичний аналіз природи банківського капіталу та необхідності його регулювання, розроблено концептуальну модель механізму регулювання капіталу банків на основі теоретичних підходів до його регулювання, досліджено досвід розвинених країн світу в регулюванні банківського капіталу.

Визначені спільні і особливі риси банківського капіталу порівняно із загальним визначенням поняття "капітал". Капітал розглядається здобувачем як вартість у грошовій, матеріальній (будинки, споруди, земля) та інших формах, що приносить додаткову вартість. Його формування відбувається внаслідок нагромадження і заощаджень його власника. Він є головною рушійною силою розвитку підприємства. Метою його вкладання є одержання прибутку. Банківський капітал має багато спільних рис із загальним визначенням "капіталу". Він є основою створення фінансового потенціалу і важливим фінансовим джерелом забезпечення діяльності банків. Враховуючи важливе економічне і соціальне значення банків для суспільства, їх стабільної і ефективної роботи держава ініціює регулювання банківського капіталу як дієвого інструменту впливу на власників і менеджерів банків для досягнення вказаної мети.

В економічній літературі банківський капітал тлумачиться по-різному. На основі дослідження теоретичних положень щодо визначення банківського капіталу, автором запропоновано розглядати його у широкому контексті - як сукупність коштів, які використовує банк в процесі своєї діяльності, та вузькому контексті - як кошти, що безпосередньо належать банку на правах власності і можуть бути використані для покриття збитків з метою захисту інтересів його клієнтів. В даному дисертаційному дослідженні банківський капітал розглядається у вузькому контексті. Враховуючи важливість регулювання банківського капіталу для суспільства, що забезпечує створення конкурентного, стабільного, надійного банківського середовища, здобувачем доповнено класифікацію банківського капіталу новою ознакою - можливістю його регулювання. Відповідно виділяється банківський капітал, що регулюється і банківський капітал, що не регулюється. Банківський капітал, що регулюється - це власні кошти учасників банку, які можуть бути збільшені або зменшені внаслідок дії спонукаючих мотивів: вимоги регулюючих органів щодо достатності банківського капіталу, власних стратегічних рішень. Банківський капітал, що не регулюється - це фактичні суми, вказані у статтях балансу плану рахунків бухгалтерського обліку на певну дату, що відносяться до капіталу банку.

Уточнено теоретичну сутність механізму регулювання банківського капіталу і запропоновано його концептуальну модель, що дозволяє дослідити його як єдиний процес, який має мету і завдання, предмет і об'єкт, принципи, органи та інструменти регулювання. Автором узагальнено ретроспективи регулювання банківського капіталу в Україні і в світі та механізму дії його елементів. Встановлено, що структура регулятивного банківського капіталу використовується регулюючими органами як основний індикатор достатності капіталу банків. Визначена наявність широких можливостей їх впливу на достатність банківського капіталу через обмеження розміру постійних та змінних джерел формування капіталу, а також перелік відрахувань з капіталу, що, з одного боку, зменшують його величину, а з іншого, - стимулюють банки проводити виважену політику щодо управління ризиками.

Визначено, що відносний показник достатнього рівня банківського капіталу дає більш точну оцінку необхідного рівня банківського капіталу, ніж абсолютний, внаслідок урахування рівня ризиків, з якими працює банк. Він є значно чутливішим до характеру банківських операцій конкретного банку, що в умовах зростання рівня ризиків, глобалізації і універсалізації фінансових ринків дозволяє шляхом підвищення його ефективності отримувати найбільш точну оцінку достатності капітальної бази банків.

Встановлено, що використання єдиних стандартів регулювання банківського капіталу в різних країнах дозволяє активніше розвивати міждержавну інтеграцію в банківській сфері. У зв'язку з цим багато країн докладають спільних зусиль для розробки і впровадження єдиних норм регулювання банківського капіталу. Дослідження нових удосконалених рекомендацій Базельського комітету щодо регулювання банківського капіталу (Базель ІІ) дають підстави стверджувати про новий шлях створення сучасної прогресивної системи регулювання банківського капіталу в Україні. Удосконалені технології державного регулювання банківського капіталу, основані на використанні внутрішніх систем оцінок адекватності капіталу банків, дозволять їм утримувати капітал на рівні, що реально відповідає особливій структурі їх ризиків, а регулюючим органам нададуть впевненість у більшій надійності розрахунку достатності капіталу. Враховуючи необхідність підготовки вітчизняної банківської системи до відповідних змін щодо регулювання банківського капіталу доцільно впроваджувати їх поступово поряд із роз'яснювальною роботою щодо цих змін.

Зроблені наступні висновки щодо найбільш суттєвих недоліків політики державного регулювання банківського капіталу:

надто низькі вимоги до достатності банківського капіталу є причиною створення великої кількості неефективних банків, що не приділяють належної уваги управлінню ризиками власної діяльності, оскільки втрати власників банку непро-порційно менші, ніж обсяг можливих прибутків від високоризикової діяльності. У результаті підвищується ризик банкрутства банків, особливістю яких є системний характер, втрати створеного державою фонду гарантування вкладів, втрати кредиторів і вкладників, які повністю не будуть компенсовані, зниження рівня довіри до банків і вилучення з банків грошей вкладників, розширення "тіньової" економіки і занепад реальної;

надто високі вимоги до достатності банківського капіталу негативно позначаються на результатах діяльності банківської системи. Основними недоліками цього є зниження обсягів кредитування реального сектора економіки, відсутність появи нових банків на ринку банківських послуг, що ускладнює завдання підтримки належного рівня конкуренції у банківській сфері.

У розділі 2 - "Механізм регулювання капіталу в банках України" - проведений аналіз чинного механізму встановлення нормативних вимог до абсолютного і відносного рівня банківського капіталу, організації системи контролю за їх дотриманням, а також, їх основних переваг і недоліків.

Національним регулюючим органом встановлені надто високі мінімальні вимоги до абсолютного розміру банківського капіталу, як щодо реєстрації, так і щодо отримання банківських ліцензій. У результаті спостерігається відсутність банків-юридичних осіб у багатьох регіонах України, низька конкуренція у банківській сфері, її монополізація, висока вартість банківських кредитів. Станом на 01.01.2006 року на Україні діяло 165 банків, із загальної суми банківського капіталу яких 48 % належало 12 банкам групи І, 15 % - 15 банкам групи ІІ, 14 % - 28 банкам групи ІІІ і 23 % - решті 110 банкам групи ІV. Причому 12 банків групи І концентрують 48 % власних коштів банків, 59 % залучених коштів банківської системи і 58 % всіх чистих активів банків (таблиця 1). Усі банки в Україні є універсальними, що свідчить про однобічний розвиток національної банківської системи. Переважна частина банків-юридичних осіб зосереджена у великих містах, що підтверджує висновок про віддаленість реальних споживачів банківських послуг від банківських установ. Встановлення високих нормативних вимог до абсолютного розміру банківського капіталу обмежило доступ на ринок банківських послуг невеликих банків, які могли б підтримувати розвиток малого і середнього бізнесу.

Нормативні вимоги до достатності банківського капіталу для реєстрації банку і отримання ним банківської ліцензії часто дублюються, погано структуровані та реально змушують банк формувати значно вищий рівень капіталу, ніж вимагався регулюючим органом під час створення банку. На нашу думку, дублювання вимог до капіталу можна було б уникнути, якщо б вимоги до реєстрації та ліцензування банківської діяльності закріплювалися одним нормативним документом. Насправді, виявляється, що новий банк зареєстрований, але розпочати фінансову діяльність йому перешкоджає те, що для отримання ліцензії на здійснення банківських операцій потрібен значно більший розмір капіталу, ніж вимагався під час реєстрації. На нашу думку, це одна з причин того, що всі банки в Україні віддають перевагу тому, щоб працювати у вигляді універсальних банків, з можливістю здійснення операцій з валютними цінностями. Це призводить до занепаду розвитку регіонів та відсутності реальної спеціалізації банків. Як свідчить досвід розвинених країн світу, універсалізація банків стає наслідком високого рівня розвитку банківської індустрії, яка розпочинала своє становлення зі спеціалізації банків на окремих банківських операціях. У вітчизняній практиці спостерігається те, що завдяки затвердженим вимогам до капіталу банків регулюючим органом стимулюється в банківській системі створення виключно універсальних банків та відсутність спеціалізованих банків, що стримує адекватний розвиток банківської системи. Це доводить необхідність розширення інституційної структури вітчизняної банківської системи на основі створення невеликих банків у регіонах.

Таблиця 1. Динаміка основних статей балансу банків України протягом 2002-2005 років*

*Таблиця складена за даними www.bank.gov.ua.

Серед позитивних моментів відмічено поступове збільшення питомої ваги власних коштів банків відносно обсягу ВВП, що свідчить про тенденції розширення банківської сфери та наближує Україну до розвинених країн світу. Станом на 01.12.2005 р. загальні активи банків становили 212 млрд грн, що складає 58 % ВВП. Власний капітал банків становив 23,5 млрд грн, тобто 6,5 % ВВП. В еквіваленті євро власний капітал банків України становив 3,9 млрд євро. Для порівняння, станом на 01.12.2005 року власний капітал всіх банків Німеччини становив 302 млрд євро, або 54% ВВП цієї країни.

Порівняння динаміки росту активів із динамікою росту капіталу в банках України протягом 2005 року виявило вищі темпи росту активів ніж росту капіталу. Це зумовило підвищення рівня ризиків і зниження рівня достатності банківського капіталу в банківській системі і свідчить про проблему капіталізації банків, необхідність прогнозувати ріст власних активів і, відповідно, нарощувати власний капітал. Темпи зростання регулятивного капіталу мають бути не меншими за темпи зростання активів, зважених на ризик. Підвищення якості управління активами і ризиками лише частково вирішує проблему дотримання нормативів достатності банківського капіталу. Важливо поряд з цим якісно управляти капіталом, з тим, щоб забезпечувати ефективне зростання активів.

В Україні розроблена ефективна система оцінки достатності банківського капіталу з урахуванням ризиків, яка відповідає міжнародним стандартам Базель І, загалом підтримує стабільність і надійність банківської системи та сприяє створенню позитивного іміджу діючих банків серед населення. Серед позитивних моментів - значне перевищення фактичного значення достатності банківського капіталу над нормативно встановленим. Про це свідчить досягнення достатньо доброї якості активів по банківській системі України, що стало можливим завдяки впровадженню Національним банком України чіткого, глибокого дослідження рівня банківських ризиків щодо кожного банку, вимогам формувати резерви в достатньому обсязі для покриття імовірних збитків і вимогам мати власний капітал у розмірі, що відповідає ризиковій діяльності банку.

Водночас, незважаючи на загальне фактичне перевищення відносного значення адекватності регулятивного капіталу над нормативним в цілому по банківській системі, в України функціонує ряд банків, які мають фактичне його значення, що майже збігається із нормативно встановленим, так і банки, фактичне значення якого надзвичайно сильно перевищує нормативне. Це дало змогу в цілому отримати значення адекватності регулятивного капіталу за системою, що достатньо перевищує нормативне, але не приховало наявних проблем щодо його дотримання. Серед них можна назвати:

- низький рівень управління капіталом у малих банках, про що свідчить значне використання в активних операціях власних коштів, а не залучених, що не є ефективним для банку;

- недостатня капіталізація окремих банків, що не дозволяє їм тримати достатній запас фактичного капіталу, який перевищує нормативний.

Існуюча практика оцінки банківського капіталу з урахуванням банківських ризиків на основі Базель І прямо враховує лише кредитний ризик. Дослідження проблеми низького рівня корпоративної культури в банках виявило те, що банками декларуються одні принципи управління ризиками, а на практиці використовуються зовсім протилежні. Це сприяло тому, що значно зріс рівень операційного ризику, який сучасними нормативними вимогами не охоплюється і не обмежується, що знижує рівень ефективності механізму оцінки достатності банківського капіталу. Це призводить до встановлення підвищених вимог до достатності абсолютного розміру банківського капіталу. Вирішенню цієї проблеми сприятиме врахування нових рекомендацій Базельського комітету щодо включення до розрахунку адекватності банківського капіталу і операційного ризику.

Вітчизняний орган банківського регулювання має у своєму розпорядженні широкий перелік засобів контролю за станом капітальної бази банків та ефективно їх використовує для підтримання стабільного і надійного їх розвитку. Це відобразились у тому, що протягом 2005 року в Україні було ліквідовано лише 1 банк, ще 20 перебували у стадії ліквідації. Основною причиною проблем цих банків було недотримання встановленого нормативного рівня власного капіталу та слабке управління рівнем ризиків банківської діяльності, що призводило до неможливості виконання власних зобов'язань перед кредиторами. Встановлено, що Національний банк України докладає значних зусиль, щоб не допустити ліквідації банку, оскільки це пов'язано з втратами великої кількості вкладників і кредиторів, що довірили банку власні гроші. З цією метою він вживає різних запобіжних заходів щодо виправлення фінансового становища банку. Програми фінансового оздоровлення, капіталізації, накладання значних грошових штрафів, підвищення нормативних вимог, призначення тимчасового адміністратора є тими інструментами, що застосовуються задля недопущення ліквідації банку.

Поряд з цим, вітчизняним законодавством недостатньо чітко визначено допустиму міру впливу іноземного банківського капіталу на вітчизняний ринок банківських послуг. В роботі акцентується увага на тому, що доцільно враховувати необхідність розвитку саме вітчизняних банків і недопущення надмірної концентрації іноземного капіталу в банківській системі, оскільки це призведе до невідповідності діяльності банківської системи стратегії розвитку нашої країни. З іншого боку, Україна зацікавлена в опануванні сучасними технологіями банківської діяльності розвинених країн світу, а тому присутність банків, створених за участю іноземного капіталу, зокрема європейського, сприятиме цьому.

Одночасно слід зауважити, що хоча регулюючий орган володіє надзвичайно великим обсягом інформації про банки, але він не ініціює інформування суспільства про ефективність діяльності кожного окремого банку, що йому підзвітні. Банки також не інформують суспільство про характер, ефективність їх роботи та реальних власників. Це призводить до створення неконкурентних переваг окремих банків. Вирішення питання розкриття фінансової інформації банків та їх реальних власників перед суспільством стане підготовчою роботою з переходу на нові міжнародні стандарти регулювання банківського капіталу, що діють в закордонній практиці.

У розділі 3 - "Розвиток механізму регулювання капіталу в банках України" - визначено пріоритетні напрями удосконалення практики регулювання капіталу в українських банках і досліджено можливі варіанти усунення наявних недоліків розвитку вітчизняної банківської системи, які спричинені вадами процесу регулювання капіталу.

Станом на 01.01.2006 р. в Україні не зареєстровано жодного місцевого кооперативного банку, при тому, що реальна потреба в таких банках існує, зважаючи на недостатню забезпеченість великих територій України, зокрема сільських місцевостей, сучасними банківськими послугами. Цьому сприяв неефективний поділ банків на групи під час встановлення мінімальних абсолютних вимог до достатності банківського капіталу, що призвело до створення виключно універсальних банків. На нашу думку, однією з основних причин цього є високий рівень мінімального розміру статутного капіталу, необхідного для реєстрації місцевого кооперативного банку. Вирішенню цієї проблеми буде сприяти значне зменшення мінімального розміру статутного капіталу такого банку до рівня 100 тис. євро.

З метою інституційного розвитку банківської системи здобувачем запропоновано Національному банку сприяти збільшенню кількості банків у вітчизняній банківській системі і розширенню їх спеціалізації. Банки, що спеціалізуються на наданні окремих послуг клієнтам, зосереджують більше уваги на вивченні вимог клієнтів і здатні створити більш сприятливі умови для їх задоволення. Створення невеликих спеціалізованих банків сприятиме вирішенню проблем капіталізації банківської системи, підвищення конкуренції в банківській сфері, що відповідно зменшить процентні ставки за кредитами, наближаючи їх до закордонного рівня, розширить асортимент банківських послуг і підвищить якість їх надання.

Створення мережі кооперативних банків забезпечить сільські регіони банківськими послугами. Пропонується заохочувати створення спеціалізованих та кооперативних банків через зниження мінімальних вимог до їх капіталу і реальну підтримку в розвитку їх діяльності.

Встановлено, що процеси дерегулювання і лібералізації фінансових ринків у світі досягли того рівня розвитку, за якого втручання держави в підприємницьку ініціативу банків мінімізується. Це відображається у наданні банкам більшої самостійності щодо дотримання нормативного капіталу, поряд з тим, що контроль з боку Національного банку України за рівнем їх капітальної бази залишається. Поступовий перехід банків на самостійні оцінки ризиків для визначення достатності власного капіталу, що будуть узгоджені з регулюючим органом, сприятиме більш адекватному розрахунку необхідного рівня банківського капіталу у банківській системі, що підтримує стабільність банків. Для вітчизняних банків це створить більшу свободу у побудові власної стратегії, більшу ініціативу у створенні бажаної структури ризику, підвищить прозорість оцінок ризику і ліквідацію їх загальних стандартів, стимулюватиме підвищення конкуренції в банківському середовищі. Адже, перенесення акценту регулювання банківського капіталу з адміністративного до внутрішньобанківського сприятиме кращому прояву ринкових принципів.

Виявлено негативні фактори, що стримують перехід банків на самостійні оцінки ризиків для визначення достатності власного капіталу: відсутність у вітчизняних органів банківського регулювання чітких заходів з реалізації нових завдань регулювання, заснованого на контролі внутрішніх оцінок банків рівня достатності їх капіталу; слабкий рівень ризик-менеджменту в банках, який ускладнює застосування ними нових підходів до регулювання банківського капіталу; висока вартість упровадження нових підходів оцінки капіталу, що не під силу всім українським банкам. Це вказує на передчасність відмови Національного банку України від застосування до банків встановлених вимог щодо абсолютного рівня достатності капіталу банків. Тому в сучасних умовах доцільно залишити цей широкий перелік вимог до капіталу з поступовим переміщенням акценту в напрямку дерегулювання, яке полягає у спостереженні за внутрішніми процесами оцінки ризиків банків з боку регулюючого органу, а не їх регламентуванні. Для подолання вищезазначених перешкод, здобувачем розроблено послідовність етапів поступового переходу вітчизняних банків на нову практику визначення достатності банківського капіталу з боку держави з урахуванням внутрішніх оцінок адекватності їх власного капіталу.

Аргументовано, що підхід до регулювання банківського капіталу Базельського комітету, що полягає в обов'язковому розкритті інформації про фінансову діяльність та реальних власників банків перед суспільством, сприятиме суттєвому інноваційному доповненню системи контролю за станом капітальної бази банків. Оприлюднення інформації про результати діяльності банку дозволить вітчизняному споживачу банківських послуг, з одного боку, приймати раціональні рішення щодо інвестування коштів, а з іншого, - через суспільне визнання стимулювати банки максимально ефективно працювати. Подібний прояв діяльності банків в умовах ринкової економіки дозволить посилити контроль за стабільністю і надійністю банків.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та новий підхід до вирішення наукового завдання, важливого як з точки зору теорії, так і практики регулювання банківського капіталу. Основні висновки та пропозиції, які є результатом проведеного дослідження, полягають у наступному:

1. Банківський капітал можна розглядати як у вузькому, так і у широкому значенні. У зв'язку з тим, що в основі регулювання діяльності банків Національним банком лежить власний капітал банків, який є "буфером" захисту інтересів вкладників і кредиторів, доцільно розглядати банківський капітал у вузькому розумінні. Це пов'язано з тим, що банківський капітал для його власників забезпечує прийнятний рівень добробуту, а отже, яким вони опікуються і прагнуть не втратити. Водночас сформований банком обсяг власного капіталу виступає джерелом захисту для кредиторів і вкладників банку від втрати внаслідок банківських ризиків. Незначний обсяг банківського капіталу, характерний для банківської діяльності, компенсується обгрунтованими нормативними вимогами щодо достатності банківського капіталу зі сторони регулюючого державного органу.

2. Відносний показник достатнього рівня банківського капіталу дає більш точну оцінку необхідного рівня банківського капіталу, ніж абсолютний, внаслідок урахування рівня ризиків, з якими працює банк. Він є значно чутливішим до характеру банківських операцій конкретного банку, що в умовах зростання рівня ризиків, глобалізації та універсалізації фінансових ринків дозволяє шляхом підвищення його ефективності отримувати найбільш точну оцінку достатності капітальної бази банків. Удосконалені технології Базельського комітету щодо регулювання банківського капіталу на основі внутрішніх систем оцінок банків адекватного розміру їх власного капіталу демонструють новий шлях створення сучасного прогресивного механізму регулювання банківського капіталу.

3. Виявлено найбільш суттєві недоліки політики регулювання банківського капіталу: надто низькі вимоги до достатності банківського капіталу є причиною створення великої кількості неефективних банків, які не приділяють належної уваги управлінню ризиками власної діяльності, оскільки втрати власників банку непропорційно менші ніж обсяг можливих прибутків від високоризикової діяльності; надто високі вимоги до достатності банківського капіталу призводять до зниження обсягів кредитування реального сектора економіки, відсутність появи нових банків на ринку банківських послуг, що ускладнює завдання підтримання належного рівня конкуренції в банківській сфері.

4. В Україні встановлені зависокі мінімальні вимоги до абсолютного розміру банківського капіталу як під час реєстрації, так і отримання банківських ліцензій. У результаті спостерігається слабка інституційна структура вітчизняної банківської системи, відсутність банків - юридичних осіб - у багатьох регіонах України, низька конкуренція в банківській сфері, її монополізація, висока вартість банківських кредитів. Концентрація капіталу в окремих банках в Україні поряд з відсутністю достатньої кількості створення нових зумовила невиправдано високу вартість кредитів. Такій тенденції сприяло те, що існуючі великі банки не відчувають конкуренції ринку: нові банки не створюються завдяки високій нормі мінімального необхідного розміру капіталу для їх створення, в тому числі недосконалості законодавства стосовно кооперативних банків, для яких норматив регулятивного капіталу також перешкоджає їх створенню.

5. Сучасна українська практика оцінки достатності капіталу з урахуванням в основному кредитних ризиків базується на пропозиціях Базельського комітету 1988 року (Базель І), тоді як у всьому світі проводиться робота з переходу на нові стандарти його оцінки з урахуванням також операційних ризиків. Існування невідповідності підходів до оцінки банківського капіталу, що базуються на рекомендаціях Базель І, реальній потребі банків у капіталі і сучасним новим підходам до його регулювання змушує регулюючий орган вимагати від банків вищого рівня абсолютного значення капіталу. Поступовий перехід на використання нових рекомендацій Базельського комітету щодо регулювання банківського капіталу дозволить отримувати більш реальну оцінку достатності капіталу кожного банку.

6. В Україні існує проблема, яка характерна для країн, що переживають швидке економічне зростання, а саме: тенденції відставання обсягів капіталу банків від потреб економіки. Проблемі капіталізації вітчизняних банків приділяється значна увага Національного банку України, але вона залишається остаточно не вирішеною. Україна потребує банків з сильним фінансовим потенціалом, що володіють значним власним капіталом.

7. Підрозділи контролю Національного банку України за станом капітальної бази банків застосовують сучасні методи спостереження за рівнем достатності банківського капіталу. Водночас їм доцільно приділити особливу увагу вирішенню питання розкриття інформації про фінансовий стан і реальних власників банків перед суспільством. Це стане підготовчою роботою до переходу на нові стандарти регулювання банківського капіталу, що опрацьовуються в світі.

8. Підвищення конкуренції в банківській сфері можна забезпечити шляхом створення невеликих спеціалізованих та кооперативних банків, мінімальний розмір капіталу для створення яких доцільно було б знизити. Створення мережі кооперативних банків дозволить забезпечити сільські регіони банківськими послугами.

9. Стрімкий розвиток банківського бізнесу спонукає регулюючий орган банківської діяльності відмовитись від політики встановлення широкого переліку нормативних вимог до банківського капіталу. Натомість актуальним для нього є стимулювання банків до активнішої розробки власних внутрішніх систем оцінки достатності банківського капіталу з урахуванням ризиків, а самому вдосконалювати процедуру спостереження за якістю розроблених банками оцінок. Регулюючий орган не повинен зменшувати свої повноваження щодо можливості втручання в роботу банку в разі, якщо в цьому виникне необхідність. Для цього він може вимагати від банку тримати більший обсяг капіталу, ніж потрібен за власного розрахунку банку. Поступове впровадження в банках внутрішніх оцінок достатності банківського капіталу сприятиме адекватній оцінці розміру їх капіталу і здатності його поглинати збитки від ризикових операцій.

10. Національному банку України доцільно розробити процедуру розкриття інформації про фінансовий стан банків і доведення її до широких кіл споживачів - як спеціалістів банківської справи, так і пересічних громадян. Проблема відсутності достовірної інформації про фінансовий стан банків у засобах масової інформації позбавляє їх вкладників можливості дати обґрунтовану оцінку рівня надійності банків, а також робить неможливою позитивну дію регулюючої ролі ринку. Внаслідок цього у неефективних і недобросовісних банків залишаються можливості продовжувати залучати гроші населення, незважаючи на існуючі проблеми в них. Дана проблема збільшується внаслідок відсутності інформації про реальних власників банків - тих людей, які приймають життєво важливі рішення в діяльності банку і від кого залежить ефективність роботи банку. Розкриття перед суспільством інформації про реальних власників банків надасть більшої прозорості діяльності банків і дозволить споживачам банківських послуг приймати обґрунтовані рішення стосовно вибору банку.

11. Встановлено відсутність реального управління акціонерами банком, у результаті чого влада концентрується в руках однієї-двох осіб, які діють не в інтересах банку, а у власних інтересах. Внаслідок цього відсутня регулююча роль власників банку, спрямована на підвищення його ефективності, створення іміджу надійного і стабільного банку, забезпечення клієнтів необхідними банківськими послугами.

Список опублікованих автором робіт за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Кірєєва К.О. Шляхи подолання перешкод підвищення капіталізації вітчизняних банків // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Мале та середнє банківництво в умовах становлення ринкової системи в Україні. (Збірник наукових праць). - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2004. - Випуск 6. (L) - С.483-488, 0,3 д.а.

2. Заруба Ю.О., Кірєєва К.О. Капітал та його роль у забезпеченні конкурентного розвитку банку // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т. 9. - Суми: ВВП "Мрія-1" ЛТД, УАБС, 2004. - С.57-61, 0,2 д.а. (в т.ч. особисто автором (0,15 д.а.): висвітлено питання виваженого державного контролю обсягу банківського капіталу для підтримки стабільності фінансово-банківської системи країни, зроблені висновки щодо важливості нарощення обсягу капіталу банків для зміцнення їх фінансового потенціалу і конкурентних переваг).