Організаційно-економічний механізм нарощування банками обсягів довгострокових кредитів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут регіональних досліджень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

Організаційно-економічний механізм нарощування банками обсягів довгострокових кредитів

Рисін Марія Віталіївна

Львів - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському інституті банківської справи Університету банківської справи Національного банку України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Лапішко Марія Львівна, Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ, доцент кафедри банківської справи.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Євтух Олександр Тихонович, Полтавський університет споживчої кооперації України, завідувач кафедри фінансів;

кандидат економічних наук, доцент Лобозинська Софія Миколаївна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри банківського і страхового бізнесу.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Сторонянська І.З.

Анотація

Рисін М.В. Організаційно-економічний механізм нарощування банками обсягів довгострокових кредитів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит / Інститут регіональних досліджень НАН України. - Львів, 2007.

Дисертація присвячена питанням удосконалення організаційно-економічного механізму нарощування банками обсягів довгострокових кредитів в Україні.

У роботі досліджено соціально-економічну сутність довгострокового кредиту, його функції та основні різновиди. Удосконалено класифікацію чинників, що впливають на інвесторів, посередників та позичальників за довгострокового кредитування. Визначено принципи, структуру, цільову спрямованість та проблеми реалізації організаційно-економічного механізму довгострокового кредитування в Україні. Проведено аналіз джерел формування кредитних ресурсів українських банків у 1996-2005 рр. і структурний аналіз обсягів довгострокового кредитування в Україні та Львівській області.

На основі здійсненого аналізу обґрунтовано шляхи нарощування обсягів довгострокового кредитування в Україні. Розроблено напрями оптимізації технології видачі довгострокових кредитів банками, зокрема власну методику розрахунку надбавки за ризик на ставку позичкового процента. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення системи управління ризиками в довгостроковому банківському кредитуванні.

Ключові слова: довгостроковий кредит, банки, процентна ставка, кредитний ризик, механізм довгострокового кредитування, кредитні ресурси.

Аннотация

Рысин М.В. Организационно-экономический механизм наращивания банками объемов долгосрочных кредитов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - Деньги, финансы и кредит / Институт региональных исследований. - Львов, 2007.

Диссертация посвящена вопросам усовершенствования организационно-экономического механизма наращивания объемов долгосрочного кредитования в Украине.

В первом разделе работы рассмотрены теоретические основы процесса долгосрочного кредитования, а также исследована сущность организационно-экономического механизма наращивания объемов долгосрочного кредитования, который состоит из совокупности экономических и организационных форм, методов, инструментов и рычагов. Организационно-экономический механизм долгосрочного кредитования формируется на принципах комплексности, эффективности и целевой направленности.

Проведена классификация факторов, что влияют на поведение участников процесса долгосрочного кредитования, а следовательно и на его объемы. При этом выделено три группы субъектов: инвесторы, посредники и заёмщики. Рассмотрен мировой опыт функционирования банковских и небанковских финансовых посредников на рынке долгосрочных кредитов, предложены пути усовершенствования инфраструктуры этого рынка в Украине.

Во втором разделе работы осуществлен анализ объемов и динамики долгосрочных кредитов, выданных банками Украины и Львовской области, выделены этапы становления рынка долгосрочного банковского кредитования и главные тенденции его развития на сегодня. Рассмотрены источники формирования кредитных ресурсов украинских банков, в частности проанализирована динамика депозитов юридических и физических лиц в банках за период 1996-2005 гг., а также динамика капитала украинских банков.

На основе осуществленного анализа разработаны рекомендации относительно усовершенствования механизма наращивания объемов долгосрочных кредитов. В частности, предложен ряд мероприятий экономического и организационного характера со стороны государства и центрального банка для стимулирования развития долгосрочного кредитования. Разработаны механизмы усовершенствования технологии выдачи долгосрочных кредитов и определения цены кредита. Особое внимание уделено расчету премии за риск, которую предлагается рассчитывать в зависимости от кредитного рейтинга, коэффициента дисконта обеспечения, коэффициента корегирования на другие параметры договора.

Ключевые слова: долгосрочный кредит, банки, процентная ставка, кредитный риск, механизм долгосрочного кредитования, кредитные ресурсы.

Annotation

Rysin M.V. The Organizing and Economic Mechanizm of Bank's Long-Term Credits Increase. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of economic sciences in the speciality 08.00.08 - Money, finance and credit / Institute of Regional Research NAS of Ukraine. - Lviv, 2007.

The research deals with complex investigation of improving the organizing and economic mechanizm of long-term lending in Ukraine.

The social and economic essence of long-term credit, it's function and main types are investigated. The classification of factors, which has influence on investors, intermediaries and borrowers in long-term lending process, are improved. The problems of realization an economic and organizing mechanizms of long-term lending in Ukraine are identified. The sources of formation an ukrainian bank's credit resourses during 1996-2005 yy. and volume of long-term credits in Ukraine and Lviv region are analyzed.

The ways of increasing volume of long-term lending in Ukraine are proved. The priority directions of long-term credit's granting technology are worked out, especially the own procedure of calculation the markup percentage is offered. The recomendations of improvins the system of risk management in long-term lending are given.

Keywords: long-term credit, banks, interest rate, credit risk, mechanism of long-term lending, credit resourses.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Кредит і кредитні відносини є невід'ємною складовою економічної системи України. Сфера кредитування безпосередньо пов'язана з потребами розвитку національної економіки. Кредит активно впливає на всі процеси суспільного відтворення: сприяє розширенню виробництва та реструктуризації окремих галузей, забезпечує безперебійність кругообігу основного та оборотного капіталу, відіграє значну роль в організації грошових розрахунків. З розвитком ринкових відносин в Україні роль кредиту в суспільстві підвищується, і одними з її основних проявів стають забезпечення економіки інвестиційними ресурсами для промислово-інноваційного розвитку, сприяння реформуванню і розвитку сільського господарства, забезпечення населення якісним житлом, автотранспортом, створення можливостей для отримання освіти тощо. Тому особливої актуальності набуває питання нарощування обсягів довгострокового кредитування банками юридичних та фізичних осіб в Україні.

Зміни, що відбуваються останнім часом в економічній системі країни, свідчать, що саме довгострокове кредитування є одним з ключових чинників забезпечення економічного зростання. Проте ефективність кредитного процесу, у свою чергу, залежить від низки чинників економічного та організаційного характеру, таких як нагляд і регулювання з боку НБУ, забезпеченість довгостроковими ресурсами, методи управління кредитними ризиками, механізми повернення довгострокових кредитів та ін. Крім того, важливе значення має максимальне узгодження інтересів кредиторів з інтересами позичальників і держави. Тому саме потреби економічної практики зумовлюють об'єктивну необхідність теоретичного дослідження умов, що характеризують сучасний етап розвитку кредитного ринку, а також виявлення взаємозв'язків та взаємозалежностей між чинниками, що впливають на процес нарощування довгострокового кредитування.

Питання відтворювальної ролі кредиту всебічно досліджувалося у кла-сичному економічному вченні, зокрема в працях А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. С. Міля, Дж. Ло, Г. Маклеода, Й. Шумпетера, А. Гана, Дж.М. Кейнса.

Функціонування ринку позичкових капіталів і сьогодні привертає до себе увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків. Зокрема, Р.Г. Габбард, В.М. Геєць, Б.С. Івасів, Р. Міллер, Ф.С. Мишкін, А.М. Мороз, В.Д. Лагутін, М.І. Савлук досліджують питання сутності кредитних операцій банку та організації процесу кредитування; М.П. Денисенко, О.Т. Євтух, О.С. Любунь, К.В. Паливода у своїх працях розглядають особливості становлення і перспективи розвитку іпотечного кредитування в Україні; О.Д. Вовчак, Б.Л. Луців, Т.В. Майорова, В.А. Москвін, А.А. Пересада, Л.О. Примостка, С.К. Реверчук є авторами досліджень у сфері інвестиційного кредитування; М.І. Крупка розглядає роль фінансово-кредитного механізму у розвитку економіки України; В.В. Вітлінський, М.Л. Лапішко досліджують питання оцінки та мінімізації кредитного ризику; Г.С. Панова, Т.С. Смовженко та Р.І. Шевченко розглядають особливості кредитної політики банку та контролю за кредитним процесом.

Наукові напрацювання стосовно удосконалення механізму довгострокового кредитування хоча і досить значні, проте окремі складові цього механізму залишаються недостатньо розробленими в теоретичному та в методичному і практичному аспектах.

Публікації з цієї проблеми здебільшого розглядають довгостроковий кредит лише як один із видів кредиту, зосереджують увагу на дослідженні інвестиційного чи іпотечного кредитування і не виділяють чинники, що впливають на розвиток довгострокового кредитування загалом. Окрім того, в Україні недостатньо дослідженими є організаційні аспекти взаємодії суб'єктів ринку довгострокового кредитування та питання формування оптимальної інституційної структури цього ринку.

Актуальність викладених положень, необхідність наукового осмислення організаційно-економічного механізму довгострокового кредитування, його змісту, природи і сутності зумовили вибір теми, мету та зміст дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри банківської справи Львівського інституту банківської справи УБС НБУ як складова частина теми “Підвищення ефективності взаємодії банківського та реального секторів економіки в умовах євроінтеграції та глобалізації” (державний реєстраційний номер 0105U008982), де автор досліджувала теоретичні та прикладні питання нарощування обсягів довгострокового кредитування банками суб'єктів господарювання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка та наукове обґрунтування теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного механізму нарощування банками обсягів довгострокових кредитів в Україні.

Реалізація мети зумовила необхідність розв'язання таких завдань:

уточнити сутність поняття “довгостроковий кредит” і визначити його види та функції;

дослідити економічну суть і теоретичні аспекти організаційно-економічного механізму довгострокового банківського кредитування;

систематизувати фактори, що впливають на поведінку суб'єктів довгострокового кредитування та подати їх класифікацію;

оцінити тенденції формування довгострокових кредитних ресурсів та обсяги наданих довгострокових кредитів в Україні;

виявити і систематизувати чинники, що впливають на прийняття рішення про видачу довгострокового кредиту;

дослідити методи оптимізації ризиків у процесі довгострокового кредитування;

розробити концептуальні підходи щодо удосконалення організаційно-економічного механізму нарощування обсягів довгострокових кредитів в Україні.

Об'єктом дослідження є діяльність банківських установ на ринку позичкових капіталів в Україні.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм нарощування банками обсягів довгострокового кредитування в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів, що стосуються функціонування ринку позичкових капіталів; законодавчі та нормативні акти, що регулюють діяльність фінансових посередників; офіційні статистичні дані щодо функціонування банківської системи; науково-методична література; матеріали періодичних фахових видань.

При вирішенні поставлених завдань у дисертації використано низку економічних методів дослідження, зокрема: аналізу і синтезу (для дослідження положень економічної теорії та опублікованих наукових праць, дієвості і погодженості законодавчих та нормативно-правових актів); методи порівняння, групування і деталізації (при оцінці стану формування ресурсної бази та обсягів наданих банками довгострокових кредитів); нормативні, балансові та методи оптимізації (для удосконалення системи управління ризиками довгострокового кредитування); економіко-математичного моделювання (при розробленні методики розрахунку премії за ризик).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних та методологічних основ формування організаційно-економічного механізму нарощування банками обсягів довгострокових кредитів та розробленні ефективних шляхів його удосконалення.

Наукову новизну роботи визначають такі положення:

уперше:

запропоновано визначення поняття “довгостроковий кредит” з позицій виділення трьох притаманних йому функцій - інвестиційної, інноваційної та соціальної і чотирьох підвидів - інвестиційного, іпотечного, споживчого кредиту та фінансового лізингу;

розроблено методику розрахунку надбавки за ризик на ставку позичкового процента, що, на відміну від існуючих, ураховує теоретичну премію за ризик, коефіцієнт дисконту забезпечення та коефіцієнт коригування на інші параметри угоди. Це дозволяє диференціювати підхід до оцінювання кредитоспроможності позичальників залежно від індивідуальних параметрів кредитної угоди та ступеня ризику;

удосконалено:

структуру організаційно-економічного механізму нарощування обсягів довгострокових кредитів на основі принципів комплексності, ефективності та цільової спрямованості;

класифікацію чинників довгострокового кредитування, що впливають на поведінку трьох груп суб'єктів - інвесторів, посередників та позичальників, який, на відміну від існуючих, дозволяє визначити пріоритети кожної групи суб'єктів та обрати адекватні важелі їх стимулювання з метою підвищення ефективності довгострокового кредитування;

знайшла подальший розвиток:

система заходів щодо нарощування обсягів довгострокових кредитів з боку держави та Національного банку України у сфері удосконалення законодавчої бази, державного стимулювання кредиторів та позичальників, а також оптимізації системи управління ризиками банку та кредитного моніторингу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють визначити основні напрями удосконалення діяльності банків щодо забезпечення економіки України довгостроковими кредитними ресурсами.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено в роботі таких установ:

АТ “Український інноваційний банк” - пропозиції для аналізу креди-тоспроможності позичальників у формі системи чинників, що впливають на прийняття рішення про видачу довгострокового кредиту (довідка № 118/0/2-07 від 23 січня 2007 р.);

АТ “Кредобанк” - рекомендації автора щодо застосування “плаваючої” ефективної процентної ставки з метою захисту від інфляції та зменшення ринкової вартості фінансових інструментів (довідка № 15-5882/07 від 12 червня 2007 р.);

Обласне управління Ощадного банку України - теоретичні положення дисертаційної роботи використовувались при розробленні внутрішніх положень банку, які регламентують здійснення кредитних операцій, а також проведення семінарів та круглих столів для підвищення кваліфікаційного рівня працівників банку (довідка № 23-14/2735 від 19 червня 2007 р.);

використано при організації навчального процесу у Львівському інституті банківської справи УБС НБУ - при викладанні та підготовці методичного забезпечення з дисциплін: “Банківські операції”, “Кредитування і контроль”, “Інвестиційне кредитування”, “Аналіз банківської діяльності”, “Фінансовий менеджмент у банку” (довідка № 01-15/648 від 20 червня 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які є індивідуальним внеском автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися та одержали позитивну оцінку на І Всеукраїнській науково-практичній конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (20-22 листопада 2002 р., м. Черкаси); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми ринкової трансформації України” (3-4 грудня 2002 р., м. Львів); І Міжнародній науково-практичної конференції “Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період” (15 травня 2003 року, м. Хмельницький); ІІ Міжнародній науково-практичної конференції “Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період” (22-23 квітня 2004 року, м. Хмельницький); VI Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи економічного та соціального розвитку регіонів України” (2-4 червня 2004 року, м. Феодосія); І Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих учених “Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми і перспективи” (20-23 вересня 2005 р., м. Львів); І Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародна банківська конкуренція: теорія та практика” (25-26 травня 2006 р., м. Суми); Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих учених “Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми і перспективи” (27-29 вересня 2006 р., м. Львів).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 18 наукових праць загальним обсягом 5,2 д. а., з них 9 статей у фахових виданнях обсягом 4,5 д. а., з яких авторові належить 4 д. а.

Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок, містить 20 таблиць, 32 рисунки, з яких один займає площу цілої сторінки, 12 додатків (на 15 сторінках), перелік використаних джерел містить 203 найменування.

2. Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність, сформульовано мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичну цінність отриманих результатів, форми їх апробації та використання в банківській практиці.

У першому розділі дисертації “Теоретико-методологічні основи дослідження довгострокового кредитування в Україні” розглянуто теоретичні основи процесу довгострокового кредитування та визначено його роль у розвитку національної економіки.

На основі аналітичного огляду вітчизняних і зарубіжних джерел, що висвітлюють питання механізму надання довгострокових кредитів, у роботі визначено економічну сутність поняття “довгостроковий кредит”. В економічній літературі визначення цього поняття спирається виключно на часову класифікаційну ознаку. Більшість дослідників довгостроковим називають кредит, виданий на термін понад три роки, з урахуванням загальноприйнятих принципів кредитування. На думку автора, довгостроковий кредит можна визначити як економічні відносини з приводу передання кредитором позичальникові у довготривале користування (терміном понад три роки) вільного капіталу на засадах поверненості, платності, цільового використання і забезпеченості.

З огляду на характерні ознаки та цільове спрямування довгострокового кредиту, із загального переліку функцій кредиту в роботі виділено три основні, що притаманні саме цьому виду кредитування:

інвестиційну - фінансування капітальних вкладень у реальному секторі економіки;

інноваційну - фінансування новітніх за формою і змістом проектів нематеріального характеру;

соціальну - спрямування кредитних ресурсів у ті сфери, де їх використання принесе максимальний соціальний ефект.

Управління кредитним портфелем банку здійснюється залежно від термінів кредитів та цільового призначення. Тому з метою оптимізації управління портфелем довгострокових кредитів доцільно виділити такі їх різновиди, як інвестиційні кредити, іпотечні кредити, фінансовий лізинг, споживчі кредити. Необхідність виділення видів довгострокового кредитування позичальників зумовлена різноманітністю методів та важелів управління процесом нарощування обсягів довгострокових кредитів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Структура організаційно-економічного механізму нарощування обсягів довгострокових кредитів

У дисертаційній роботі організаційно-економічний механізм довгострокового кредитування визначено як сукупність економічних і організаційних форм, методів, інструментів та важелів взаємодії між суб'єктами кредитного процесу з метою нарощування обсягів довгострокових кредитів (рис. 1).

Організаційно-економічний механізм нарощування обсягів довгострокових кредитів формується на основі принципів комплексності, ефективності та цільової спрямованості. Принцип комплексності передбачає забезпечення дієвості, узгодженості та чіткої взаємодії всіх елементів організаційно-економічного механізму. Узагальнювальним показником ефективності механізму є зростання обсягів наданих банками довгострокових кредитів і, відповідно, зростання процентних доходів банків. Принцип цільової спрямованості передбачає нарощування обсягів кредитів до рівня, що повністю задовольнятиме попит економічних суб'єктів на ці кредити.

Аналітичний підхід до визначення та оцінювання найважливіших форм і методів організаційно-економічного механізму нарощування обсягів довгострокових кредитів дозволяє виділити такі: кредитування, планування, інвестування, ціноутворення, оподаткування. Кожен із зазначених методів має певний набір важелів та інструментів, таких як кредит, застава, процентна ставка, кредитний моніторинг тощо. Крім того, до структури організаційно-економічного механізму слід віднести нормативно-правове забезпечення (закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, положення, інструкції, листи, нормативи, методичні рекомендації Національного банку України), а також інформаційне забезпечення - економічну, комерційну, фінансову, статистичну та іншу інформацію. Її носіями можуть бути звіти банків та підприємств, аудиторські висновки, статистичні збірники, засоби масової інформації, ресурси Інтернету.

Ефективно діючий організаційно-економічний механізм довгострокового кредитування дає змогу забезпечити максимальне узгодження інтересів кредиторів та позичальників, що, у свою чергу, стимулюватиме нарощування обсягів довгострокового кредитування, розвиток сектора фінансових посередників та вітчизняної економіки в цілому.

Для успішної організації процесу довгострокового кредитування необхідно розробити процедури чіткого контролю надання та використання кредитних коштів. Важливу роль при цьому відіграє оцінювання кредитоспроможності з урахуванням внутрішніх і зовнішніх ризиків, що можуть виникати в діяльності позичальника. У роботі пропонується п'ять напрямів аналізу кредитоспроможності позичальника, що планує отримати довгостроковий кредит:

інвестиційна привабливість позичальника;

здатність формувати грошові потоки;

якість проекту і бізнес-плану його реалізації;

забезпечення кредиту;

кредитна історія.

Відповідно до чинної нормативно-законодавчої бази та практики банківського кредитування, досліджено основні складові процесу довго-строкового кредитування. Зокрема, проаналізовано стадії банківського кредитування з метою розроблення ефективних організаційних, методологічних і технологічних параметрів процесу кредитування. Узагальнивши підходи до організації процесу кредитування, автор пропонує виділити три основні етапи довгострокового кредитування: попередній (підготовчий), провадження кредиту (поточний), заключний.

Аналіз діяльності банківських та небанківських фінансових установ показав, що на ефективність довгострокового кредитування, а відповідно і на поведінку учасників кредитного процесу впливає низка факторів (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Фактори, що впливають на поведінку суб'єктів довгострокового кредитування

Дослідження зарубіжного досвіду свідчить, що для розвитку довгострокових кредитів в Україні необхідно стимулювати розвиток фондового ринку та створення спеціалізованих фінансових посередників.

У дисертаційній роботі систематизовано фактори, які відрізнятимуться залежно від типу економічного суб'єкта - інвестора, посередника, пози-чальника. Це дало змогу визначити стимуляційні заходи щодо залучення до кредитного процесу.

Дослідження складу учасників ринку довгострокового кредитування в Україні показали, що основними кредиторами на цьому ринку виступають універсальні банківські установи. З метою збільшення конкуренції та залучення додаткових кредитних ресурсів доцільно розширити коло учасників процесу довгострокового кредитування шляхом створення сприятливих умов для розвитку спеціалізованих банків, небанківських фінансових інститутів, державних установ. Крім того, важливу роль у процесі нарощування обсягів довгострокових кредитів відіграватиме залучення коштів міжнародних кредиторів та закордонних інституційних інвесторів.

У другому розділі “Аналіз та оцінка надання і використання довгострокових кредитів в Україні” проведено аналіз, оцінку обсягів і динаміки довгострокових кредитів, наданих банками України та Львівської області, і джерел формування кредитних ресурсів в Україні.

На основі аналізу і систематизації статистичної інформації, яка характеризує процес довгострокового кредитування, виділено такі основні тенденції розвитку ринку довгострокових кредитів:

за період 1996-2000 рр. спостерігались високий рівень процентних ставок (1996 р. - 84%, 2000 р. - 56%) та незначні обсяги довгострокових кредитів (рис. 3), що пояснюється високими темпами інфляції та макроекономічною нестабільністю;

протягом 2000-2002 рр. відбувається поступове зростання обсягів довгострокових кредитів, на кінець 2002 року темп приросту становив 92% щодо попереднього року;

за період 2003-2006 рр. спостерігається значне пожвавлення на ринку довгострокових ресурсів. Так, зниження рівня інфляції, процентних ставок на кредити призвели до зростання обсягів довгострокових кредитів у 14 разів порівняно з 2000 роком. Станом на кінець 2005-го питома вага довгострокових кредитів у кредитному портфелі банків становила 62%, а на кінець 2006 р. вона зросла до 65% (159 033 млн. грн.). Це свідчить про підвищення попиту економічних суб'єктів на довгострокові кредити та спроможність банківської системи задовольнити цей попит.

Дослідження показали наявність пожвавлення у сфері довгострокового кредитування фізичних осіб. Так, на кінець 2005 року їх питома вага становила 31% кредитного портфеля банків, що утричі більше, порівнюючи із 2000 р., і майже в шість разів - із 1996 р. А 2006 року тенденція до зростання обсягів споживчого кредитування зберігається, і їхня питома вага становила 42% від загального обсягу довгострокових кредитів. Це певною мірою свідчить про підвищення ефективності кредитних механізмів, удосконалення схем і процедур довгострокового кредитування, що зробило такі кредити доступнішими для позичальників - фізичних осіб.



Аналіз обсягів кредитування банками економіки Львівської області свідчить про активне зростання обсягів довгострокових кредитів. Так, 2005 року їх частка в кредитному портфелі банків Львівщини вперше перевищила частку короткострокових кредитів на 1,8%. Банками області надано довго-строкових кредитів на суму 2 685 млн. грн., що становить лише 3% від загальної суми таких кредитів по Україні.

У 2003-2005 рр. у Львівській області спостерігались високі темпи при-росту довгострокового кредитування в національній валюті - у середньому 77% щороку.

Крім того, перерозподіл довгострокових ресурсів між підприємствами різних видів економічної діяльності у Львівській області зумовлює неоднорідну трансформацію в бік підприємств комерційної сфери (оптової та роздрібної торгівлі, операцій із нерухомістю).

У той же час стратегічні підприємства промисловості, сільського господарства характеризуються незначними обсягами кредитних вкладень. Це підтверджує необхідність створення фінансових посередників регіонального характеру, які б мали вузьку спеціалізацію і стали активними учасниками ринку довгострокових ресурсів.

Аналіз джерел формування кредитних ресурсів українських банків показав, що основну питому вагу в ресурсах становлять кошти фізичних та юридичних осіб, частка яких станом на 01.01.2007 року в загальній сумі зобов'язань по банківській системі перевищила 71%.

Ощадні сертифікати та боргові цінні папери не відіграють важливої ролі при формуванні кредитних ресурсів банківських установ, що пов'язано з нерозвиненістю ринку цінних паперів в Україні.

Дослідження особливостей формування банківських ресурсів дозволяє окреслити проблематику цього процесу в Україні:

банкрутства банків і, як наслідок, неповернення вкладів їхнім клієнтам створюють соціальну напругу та підривають довіру до банківської системи загалом. У результаті значна частина ресурсів обертається в готівковій формі поза банківською системою. З огляду на це необхідно підвищити якість контролю за діяльність банків, а також сприяти постійному підвищенню суми гарантованого відшкодування вкладникам збанкрутілих банків з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО);

важливу роль при формуванні строкових ресурсів продовжують відігравати валютні депозити. Важливим завданням НБУ та банків другого рівня є стимулювання клієнтів до переведення цих депозитів у гривню. Крім того, клієнти банків не зацікавлені у вкладенні грошей на тривалий термін (2-3 і більше років), що не дає можливості банкам у достатньому обсязі формувати довгострокові кредитні ресурси. Ці завдання не можуть бути вирішені без забезпечення помірної інфляції і, відповідно, довгострокової стабільності національних грошей;

потребує вдосконалення структура ресурсної бази банківських установ за рахунок розширення джерел формування ресурсів. Одним із таких джерел є ширше використання боргових цінних паперів.

У третьому розділі “Шляхи удосконалення організаційно-економічного механізму довгострокового кредитування” обґрунтовано шляхи нарощування обсягів довгострокового кредитування; розроблено напрями вдосконалення оцінки кредитоспроможності та процесу надання довгострокових кредитів, запропоновано заходи щодо мінімізації ризиків кредитних операцій банків, а також побудовано систему заходів щодо вдосконалення механізму довгострокового кредитування в Україні.

На думку автора, основні економічні та організаційні заходи щодо нарощування обсягів довгострокового кредитування в Україні слід здійснювати в таких напрямах:

Стимулювання розвитку довгострокового банківського кредитування.

Забезпечення правового захисту банків у їх взаємовідносинах із клієнтами.

Удосконалення системи управління ризиками банків.

Підвищення ефективності банківського моніторингу.

Розвиток та діяльність інфраструктури фінансових посередників.

Запропоновану систему заходів відображено на рис. 4.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Система заходів щодо вдосконалення механізму довгострокового кредитування в Україні

Результатом упровадження цих заходів повинно стати не лише кількісне зростання обсягів, а й підвищення ефективності процесу довгострокового кредитування.

Аналіз практичної діяльності банківських установ дозволяє виділити 12 основних чинників внутрішнього і зовнішнього середовища, що мають бути враховані при розгляді кредитної пропозиції та, на думку автора, відіграють вирішальну роль у створенні дієвого організаційно-економічного механізму нарощування обсягів довгострокового кредитування. До чинників внутрішнього середовища автор відносить структуру компанії-позичальника, керівництво, фінансовий стан, заставу, бізнес-план, здатність до самофінансування; до чинників зовнішнього середовища - вплив державного регулювання, операцій-не середовище, конкуренцію, продукти-замінники, покупців, постачальників.

Запропонована система дає можливість сформувати цілеспрямований та комплексний підхід до оцінювання кредитоспроможності позичальника у процесі довгострокового кредитування. Поділ чинників на чинники внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування позичальника дає змогу більш точно оцінити операційний, кредитний, ризик процентної ставки, ризик ліквідності та спрогнозувати майбутні грошові потоки за кредитованим проектом. Урахування перелічених чинників дозволить банкові вивчити всі аспекти діяльності позичальника, визначити слабкі місця і передбачити можливі несприятливі події, що можуть призвести до неповернення кредиту. Тому комплексна система чинників, що впливають на прийняття рішення про видачу довгострокового кредиту, є необхідною складовою системи управління ризиками банку.

Важливе значення у процесі довгострокового кредитування має визначення величини процентної ставки за користування кредитом. На основі дослідження закордонної та вітчизняної банківської практики виявлено, що процентна ставка за довгостроковим кредитом складається з базової ставки та премії за ризик. Базова процентна ставка визначається з урахуванням вартості ресурсної бази, планового рівня рентабельності, непроцентного навантаження, формування обов'язкових резервів, інфляційних очікувань, поточної та прогнозованої кон'юнктури фінансових ринків тощо. Розмір премії за ризик залежить від характеристик кредитованого проекту та діяльності позичальника. Запропоновано оцінювати рівень ризику на основі оцінки рейтингу ризику позичальника, рейтингу наданого забезпечення, рейтингу інших параметрів угоди.

Відповідно до викладеного, розроблено власну методику визначення розміру премії за ризик, адаптовану до умов діяльності українських банків. Премія за ризик визначається за формулою:

П_р = П_ТР К_З К_ІП , (1)

де П_р - розрахункова премія за ризик;

П_ТР - теоретична премія за ризик, встановлюється для кожного позичальника окремо, залежно від його кредитного рейтингу, у відсотках річних;

К_З - коефіцієнт дисконту премії за ризик з урахуванням структури та обсягу наданого забезпечення;

К_ІП - коефіцієнт коригування премії за ризик на інші параметри угоди (обсяг кредиту, питома вага розрахунків, що проходитимуть через банк, типовість проведення операції, періодичність погашення кредиту).

При цьому для клієнтів, віднесених до категорії VIP, гранично мінімальна ставка кредитування дорівнюватиме базовій ставці. Розрахункове значення гранично мінімальної ставки для таких клієнтів має індикативний характер.

Запропонована методика розрахунку премії за ризик та гранично мінімальної процентної ставки за довгостроковими кредитами дозволяє диференціювати ціну кредитів для різних категорій позичальників залежно від їхнього кредитного рейтингу, пропонованого забезпечення та інших характеристик.

Узагальнено підходи до формування системи управління ризиками довгострокового кредитування, які базуються на ідентифікації видів ризику, що притаманні даному видові кредиту, та визначенні основних методів управління ними.

Система управління ризиками спрямована на оцінку всіх видів ризиків та визначення можливих шляхів їх оптимізації, визначення чинників, що впливають на ризик, урахування ризику при оцінюванні доцільності реалізації проекту та способу його фінансування. З метою оптимізації системи управління ризиками довгострокового кредитування надзвичайно важливою є розробка українських державних стандартів кредитування, які б за загального спрямування на задоволення потреб економіки в довгострокових інвестиціях знижували кредитні ризики у процесі реалізації застави та емісії цінних паперів.

Застосування цієї системи в банківській практиці дозволить урахувати особливості довгострокового кредитування та створити для кредитора реальні можливості стягнення та задоволення своїх вимог щодо вартості закладеного майна після його реалізації, створити ефективну систему швидкого розгляду справ, пов'язаного із процесом кредитування.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні організаційно-економічного механізму процесу довгострокового кредитування. Результати проведеного дослідження діяльності банківських установ на ринку довгострокових кредитів дозволяють зробити такі висновки та рекомендації.

1. Вивчення суті поняття “довгостроковий кредит” дало можливість уточнити зміст цієї категорії шляхом виділення трьох, притаманних саме цьому виду кредитування функцій - інвестиційної, інноваційної, соціальної, визначити його різновиди - іпотечний, інвестиційний, споживчий кредит і фінансовий лізинг.

2. Дослідження чинної практики кредитування в Україні дозволило аргументувати необхідність удосконалення організаційно-економічного механізму нарощування банками обсягів довгострокових кредитів. Запропонований організаційно-економічний механізм дозволив більш ефективно вирішувати питання взаємодії між суб'єктами кредитного процесу з метою нарощування обсягів довгострокових кредитів.

3. Різноманітність методичних підходів до оцінки кредитоспроможності позичальника (система фінансових коефіцієнтів, аналіз грошових потоків, аналіз ділового ризику) зумовлює потребу їх раціонального застосування та пошуку оптимального набору. З огляду на тісний зв'язок довгострокових кредитів із реальними інвестиціями запропоновано досліджувати кредитоспроможність позичальника в таких напрямах: інвестиційна привабливість позичальника, здатність створювати грошові потоки, забезпечення кредиту, якість проекту і бізнес-плану його реалізації, кредитна історія.

4. У дисертації систематизовано фактори впливу на процес довгострокового кредитування, перелік яких відрізняється залежно від типу суб'єкта кредитних відносин - інвестора, кредитора, позичальника. Це дало можливість визначити напрями стимулювання окремих категорій суб'єктів із метою підвищення їх ролі в нарощуванні обсягів довгострокових кредитів в Україні.

Обґрунтовано необхідність удосконалення структури ринку довгострокового кредитування щодо підвищення ролі спеціалізованих банків та небанківських фінансових інститутів, а також залучення довгострокових кредитних ресурсів на міжнародних ринках капіталів.

5. На основі проведеного аналізу визначено, що структура і динаміка обсягів довгострокових кредитів, наданих банками в економіку, відображають позитивні та негативні тенденції, притаманні перехідній моделі економіки України:

період з 1996 до 2000 рр. характеризувався незначними обсягами довгострокових кредитів, їх частка не перевищувала 23% кредитного портфеля;

з 2001 до 2006 рр. спостерігається значне пожвавлення на ринку довгострокових ресурсів. На кінець 2006 року сума наданих довгострокових кредитів зросла до 159 033 млн. грн. (питома вага в кредитному портфелі банків - 64,85%), а темпи їх приросту протягом вказаного періоду коливалися від 64% до 157%. Проте в українській банківській практиці до довгострокових кредитів відносять кредити, видані на термін більше ніж один рік, що суттєво завищує їх обсяг. З метою реального оцінювання обсягів довгострокових кредитів запропоновано при формуванні банківської статистики до довгострокових відносити кредити, які видані на термін три і більше років;

спостерігається тісний взаємозв'язок процентних ставок на довгострокові кредити з темпами інфляції. Тому зниження ціни кредитів можливе лише за умови довготривалої стабільності національних грошей. Крім того, більш як половина від загального обсягу кредитів за період 1997-2006 рр. надавалися в іноземній валюті. Якщо до 2003 року цю ситуацію можна було пояснити суттєвою різницею процентних ставок, то у 2004-2006 рр. важливу роль відіграли також інфляційні очікування та ревальвація гривні щодо американського долара;

з 2003 року розпочалося суттєве пожвавлення довгострокового кредитування фізичних осіб, що викликане вдосконаленням схем і процедур надання кредитів та підвищенням рівня доходів населення. Станом на кінець 2006 року сума кредитів, наданих фізичним особам, перевищила 66,8 млрд. грн., що становило 42% від портфеля довгострокових кредитів українських банків.

6. Розроблено систему заходів організаційно-економічного характеру на рівні держави та Національного банку України щодо вдосконалення механізму довгострокового кредитування. Вона передбачає державне стимулювання розвитку кредитування, удосконалення законодавчо-нормативної бази, управління ризиками, кредитний моніторинг, а також низку організаційних заходів на державному та регіональному рівнях. Ці заходи сприятимуть нарощуванню обсягів довгострокового кредитування, підвищенню ефективності використання кредитних коштів, поліпшенню якості кредитного портфеля, а відповідно забезпечать зростання доходів банківських установ та стабільність банківської системи в цілому.

7. Оцінюючи систему чинників, що впливають на прийняття рішення про видачу довгострокового кредиту, велику увагу слід приділяти чинникам зовнішнього і внутрішнього середовища діяльності позичальника. Важливість такого підходу полягає в тому, що він найбільшою мірою придатний для оцінки суб'єкта та об'єкта кредитного проекту за довгострокового кредитування і його застосування дасть змогу банку мінімізувати витрати при оформленні кредитної справи і розробити набір індикаторів для оцінки надійності та перспективності бізнесу позичальника.

8. Розроблено комплексний підхід до врахування одного із вагомих інструментів зниження кредитного ризику - премії за ризик. З метою диференціації ціни кредиту запропонований підхід дозволяє розраховувати премію за ризик залежно від основних параметрів кредитного проекту - кредитного рейтингу позичальника, структури та обсягу наданого забезпечення, інших параметрів угоди (типовості проведення операції, періодичності погашення кредиту, виду та терміну кредиту, цільового призначення, статусу позичальника).

Список опублікованих праць за темою дисертації

банківський кредитування економічний

1. Вербицька М.В. Значення довгострокового кредиту для розвитку регіональної економіки // Регіональна економіка. - 2002. - № 4. - С. 206-212. (0,42 д. а.).

2. Вербицька М.В. Удосконалення аналізу фінансової звітності підприємств // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми формування і реалізації політики сприяння розвиткові підприємництва в Україні (Збірник наукових праць) / НАН України, Інститут регіональних досліджень; Ред. кол.: Відп. ред. акад. НАН України М.І. Долішній. - Львів, 2002. - Вип. 1 (ХХХІІ). - С. 237-242. (0,33 д. а.).

3. Лапішко М.Л., Вербицька М.В. Механізми забезпечення інвестиційного кредитування підприємств // Вісник Української академії банківської справи НБУ. - 2002. - № 2(13). - С. 68-71. (Особистий внесок автора - розробка пропозицій щодо удосконалення інвестиційних інструментів кредитування юридичних осіб - 0,21 д. а.).

4. Вербицька М.В. Оцінка ефективності використання довгострокових банківських кредитів // Регіональна економіка. - 2004. - № 1. - С. 159-164. (0,38 д. а.).

5. Рисін М.В. Тенденції розвитку довгострокового банківського кредитування в Україні // Теорії мікро- і макроекономіки: Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів / Академія муніципального управління. - К., 2004. - Вип. 17. - С. 69-74. (0,38 д. а.).

6. Рисін М.В. Інституційна складова ринку іпотечного кредитування в Україні // Вісник НУ “Львівська політехніка”. - Львів, 2005. - № 547. - С. 212-216. (0,42 д.а.).

7. Рисін М.В. Механізм управління інвестиційним портфелем банку // Регіональна економіка. - 2005. - № 3. - С. 128-133. (0,42 д. а.).

8. Рисін М.В. Аналіз чинників, що впливають на прийняття рішення про видачу довгострокового кредиту // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінтеграційний курс України: фінансовий вимір (Збірник наукових праць): у 2-х ч. / НАН України, Інститут регіональних досліджень; Редкол.: Відп. ред. акад. НАН України М.І. Долішній. - Львів, 2006. - Вип. 3 (LІХ). - Ч. 2. - С. 90-96. (0,33 д. а.).

9. Рисін В.В., Рисін М.В. Аналіз джерел формування банківських ресурсів в Україні // Вісник Української академії банківської справи НБУ. - 2006. - № 2(21). - С. 60-67. (Особистий внесок автора - аналіз обсягів та динаміки довгострокових банківських ресурсів в Україні і пропозиції щодо шляхів диверсифікації джерел їх формування - 0,3 д. а.).

10. Рисін М.В. Особливості визначення процентної ставки за довгостроковими кредитами банків // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Методи оцінки рівня капіталізації інноваційних структур (Збірник наукових праць) / НАН України, Інститут регіональних досліджень; Ред. кол.: Відп. ред. Є.І. Бойко. - Львів, 2007. - Вип. 2 (64). - С. 218- 225. (0,42 д. а.).

11. Вербицька М.В. Необхідність довгострокового кредитування для розвитку підприємницької діяльності // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю: Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції, 20-22 листопада 2002 р. - Черкаси: ЧДТУ, 2002. - С. 15-17.

12. Вербицька М.В. Механізми фінансування інвестиційного розвитку підприємств // Економічні проблеми ринкової трансформації України: Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції, 3-4 грудня 2002 р. - Львів: ЛБІ НБУ, 2002. - С. 43-44.

13. Вербицька М.В. Фактори впливу на розвиток малого підприємництва в Україні // Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період. (Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 15 травня 2003 року у Хмельницькому інституті бізнесу). - Хмельницький, 2003. - С. 212-213.

14. Рисін М.В. Вплив довгострокового кредитування на розвиток інвестиційної діяльності // Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період: Збірник наукових праць ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 22-23 квітня 2004 р. - Хмельницький: Інститут бізнесу, 2004. - С. 161-163.

15. Рисін М.В. Тенденції розвитку довгострокового банківського кредитування в Україні // Проблеми і перспективи економічного і соціального розвитку регіонів України: Анотації доповідей VI Міжнародної науково-практичної конференції, 2-4 червня 2004 р. - Феодосія: ФФЕА, 2004. - С. 4.

16. Рисін М.В. Облігації як інструмент довгострокового запозичення // Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми і перспективи: Тези доповідей І Всеукраїнської науково-практичної конференції аспірантів та молодих вчених, 20-23 вересня 2005 р. - Львів: ЛБІ НБУ, 2005. - С. 26-28.

17. Рисін В.В., Рисін М.В. Аналіз джерел формування банківських ресурсів в Україні // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика: Збірник тез доповідей І Міжнародної науково-практичної конференції (25-26 травня 2006 р.). - Суми: УАБС НБУ, 2006. - С. 43-45.

18. Рисін М.В. Проблеми реалізації механізму довгострокового кредитування в Україні // Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми і перспективи: Тези доповідей ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції аспірантів та молодих учених, 27-29 вересня 2006 р. - Львів: ЛБІ НБУ, 2006. - С. 114-116.

Размещено на Allbest.ru

...