Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в системі соціальної політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Стожок Людмила Григорівна

Kиїв - 2007

Анотація

пенсійний страхування соціальний

Стожок Л.Г. Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в системі соціальної політики. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 -- Демографія‚ економіка праці‚ соціальна економіка і політика. - Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2007.

Дисертацію присвячено теоретико-методологічним і прикладним аспектам впровадження та функціонування загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в системі соціальної політики.

Опрацьовано концепцію соціально-економічної сутності державного пенсійного страхування як інституту соціальної політики та складової соціального страхування. Досліджено організаційно-економічні та соціальні особливості функціонування загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, джерела формування та управління функціонуванням державного пенсійного фонду. Розглянуто соціально-демографічні та ґендерні аспекти запровадження державного пенсійного страхування.

Узагальнено зарубіжний досвід реформування пенсійної системи та обґрунтовано можливість і доцільність його використання в Україні.

Визначено перспективні напрями удосконалення системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні.

Ключові слова: пенсійна система‚ пенсійне страхування‚ соціальний захист, соціальний ризик‚ соціальний внесок, солідарна система‚ накопичувальна система.

Аннотация

Стожок Л.Г. Обязательное государственное пенсионное страхование в системе социальной политики. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.07 -- Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана, 2007.

Диссертация посвящена обоснованию теоретико-методологических и прикладных аспектов внедрения и функционирования системы обязательного государственного пенсионного страхования в системе социальной политики.

Раскрыта социально-экономическая сущность государственного пенсионного страхования как института социальной политики и составляющей социального страхования. Уточнены основные понятия, которые составляют теоретическую основу пенсионного страхования: “социальная защита”, “социальное обеспечение”, “социальная политика”, “государственное пенсионное страхование”, “пенсия”.

Комплексное исследование природы социальных рисков позволило обосновать их видовую классификацию в зависимости от факторов возникновения и последствий наступления рисковых ситуаций.

Исследовано организационно-экономические и социальные особенности функционирования обязательного государственного пенсионного страхования, источники формирования и управления функционированием государственного пенсионного фонда, а также зависимость финансового состояния пенсионной страховой системы от демографических, гендерных и социальных факторов.

Адаптировано к законодательной базе Украины предложенную Мировым банком пятиуровневую модель реформирования пенсионной системы, которая базируется на страховых и не страховых элементах.

Определены перспективные направления усовершенствования системы обязательного государственного пенсионного страхования в Украине, которые включают внедрение обязательного накопительного уровня пенсионной системы.

Для достижения финансовой стабильности в пенсионной системе обоснована необходимость реформирования сферы оплаты труда, внедрения цельной системы финансового учета и государственного контроля в сфере социального страхования, сокращения зависимости пенсионной системы от демографических факторов.

Соблюдение принципов справедливости и равноправия государственного пенсионного страхования определяет необходимость освобождения солидарной системы от льготных категорий путем внедрения профессиональной пенсионной системы.

Обобщен зарубежный опыт реформирования пенсионной системы и обосновано возможность и целесообразность его использования в Украине.

Ключевые слова: пенсионная система‚ пенсионное страхование‚ социальная защита, социальный риск, социальный взнос, солидарная система, накопительная система.

Abstract

Stozhok L.G. Obligatory state retirement insurance within the social policy system. - Manuscript

Thesis for the academic degree of the candidate of economics, specialty 08.00.07 - Demographics, labour economics, social economics and policy. - Vadym Hetman Kyiv National Economic University, 2007.

The thesis is dedicated to theoretic, methodological and applied aspects of the functioning of the obligatory state retirement insurance within the social policy system.

The concept of the social and economic essence of the state retirement insurance as the social policy institute and the component of the social security has been developed. The organisational, economic and social specifics of the functioning of the obligatory state retirement insurance have been analysed.

The sources of the funding and the management of the state pension fund and the accumulation fund have been researched. The social, demographic and gender aspects of the implementation of the state retirement insurance have been considered.

The international practices of reforming the retirement insurance system have been summarized and the possibility and advisability of their implementations in Ukraine have grounded.

Prospective ways of the enhancement of the obligatory state retirement insurance system in Ukraine have been determined.

Key words: pension system, retirement insurance system, social security, social risk, social endowment, solidary system, accumulation system.

1. Загальна хараkтeристиkа роботи

Актуальність теми. Становлення України як демократичної, соціально-орієнтованої, правової держави має на меті підвищення рівня життя її громадян до соціальних стандартів цивілізованих країн світу. Досягненню цього сприятиме виважена і збалансована соціальна політика, спрямована на соціальний прогрес, тобто на подолання бідності, зменшення майнового розшарування населення, поліпшення добробуту, посилення соціальної стабільності та одночасного перетворення соціальних чинників на важливий інструмент прискорення економічного розвитку. Серед актуальних соціально-політичних завдань одне із проблемних місць займає пенсійне забезпечення, яке має базуватись на засадах соціальної справедливості та сприяти гідному життю непрацездатних громадян. Особлива роль при цьому належить обов'язковому пенсійному страхуванню як основі гарантованості майбутнього достойного життя пенсіонерів.

Дослідження питань запровадження та успішного функціонування багаторівневої пенсійної системи розглядається багатьма зарубіжними і вітчизняними вченими та фахівцями. Основні теоретичні засади пенсійної реформи викладені в працях М. Вінера, Г. МакТаггарта, В. Роіка, М. Волгіна, А Бабіча, В. Шахова, А. Соловйова. Значний внесок у дослідження механізмів запровадження обов'язкового пенсійного страхування і розробки моделей соціального захисту непрацездатного населення зробили О. Гаряча, Е. Лібанова, І. Кравченко, Б. Зайчук, Б. Надточій, В. Новіков, М. Папієв, І. Сирота, М. Шаповал, В. Яценко, Т. Кір'ян, М. Бойко, Г. Голеусова, А. Нечай, О. Палій.

Узагальнення наукових здобутків свідчить про недостатню визначеність категоріального апарату з досліджуваної проблематики та необхідність подальшого удосконалення прикладних основ функціонування механізму загальнообов'язкового державного пенсійного страхування як інституту і механізму соціального захисту працюючого та непрацездатного населення. Підлягають більш ретельному дослідженню також методичний та прикладний інструментарії запровадження накопичувальної пенсійної системи і удосконалення управління системою пенсійного страхування. Нагальною є потреба більш чіткого окреслення меж пенсійного забезпечення в рамках рівнів моделі пенсійної системи.

Наукова і практична актуальність зазначених проблемних питань зумовили вибір теми дисертації, формування мети і завдань дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами наукових досліджень Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, зокрема кафедрою управління персоналом в рамках держбюджетної теми “Механізм регулювання соціально-трудових відносин на ринку праці” (номер державної реєстрації 0102U000125). Особисто автором обґрунтовано інституційні засади загальнообов'язкової державної страхової пенсійної системи та адаптовано до вітчизняної законодавчої бази, запропоновану Світовим банком багаторівневу модель реформування пенсійної системи, яка забезпечить більш адекватний сучасним умовам підхід щодо управління захистом різних категорій пенсіонерів.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних і методичних засад впровадження системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування як інституту і “інструменту” соціальної політики та розробка організаційно-економічних і правових механізмів удосконалення системи пенсійного страхування.

У дисертаційній роботі відповідно до мети поставлено та вирішено наступні завдання:

· здійснено теоретико-методологічне обґрунтування ролі та місця державного пенсійного страхування як інституту соціальної політики і як складової системи соціального страхування;

· охарактеризовано інституційні засади загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в організаційно-правовому аспекті;

· проведено комплексну діагностику економічних основ функціонування страхової пенсійної системи;

· досліджено джерела формування та систему управління функціонуванням державних пенсійних фондів;

· визначено соціально-демографічні та ґендерні аспекти запровадження державного пенсійного страхування;

· обґрунтовано перспективні напрями удосконалення функціонування системи державного пенсійного страхування;

· узагальнено світовий досвід формування і функціонування системи пенсійного страхування та обґрунтовано можливість і доцільність його використання в Україні.

Об'єктом дослідження є процеси забезпечення функціонування загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні аспекти механізму формування та функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні.

Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження й реалізації поставлених завдань у роботі використано методи теоретичних досліджень та аналізу емпіричних даних. Для дослідження теоретико-методологічних основ державного пенсійного страхування використано методи теоретичного узагальнення, порівняння, аналогії, класифікації та інші.

При аналізі організаційно-економічних проблем і соціальних особливостей страхової пенсійної системи використано методи макроекономічного та статистичного аналізу, методи автоматизованої обробки даних статистичної звітності, а також методи економічного аналізу: табличний, порівняльний, графічний.

Для розробки напрямів вдосконалення пенсійної системи використовувалися методи системного аналізу, прогнозування, аналітичних розрахунків та узагальнення.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, монографічні праці вітчизняних і зарубіжних економістів, дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів, довідкова література тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

­ запропоновано авторське визначення поняття соціальних ризиків як визнаних суспільством подій в житті людини працездатного віку (ризик передчасної смерті, ризик втрати працездатності, ризик зубожіння, ризик занедбаності, ризик втрати доходів внаслідок безробіття або зниження конкурентності працівника), пом'якшення і запобігання яким здійснюється шляхом запровадження державного пенсійного страхування, яке слугує інструментом соціальної політики щодо захисту працездатного і непрацездатного населення;

- адаптовано до вітчизняної законодавчої бази, запропоновану Світовим банком багаторівневу модель реформування пенсійної системи, що базується на п'яти елементах (страхових: обов'язкова солідарна, обов'язкова накопичувальна, недержавне пенсійне забезпечення і не страхових: соціальна сітка мінімального рівня соціального захисту, підтримка людей похилого віку всередині родини або іншими поколіннями), яка забезпечить більш адекватний підхід щодо управління захистом різних категорій пенсіонерів;

удосконалено:

­ теоретико-методологічні аспекти запровадження державного пенсійного страхування, які враховують демографічні фактори і зростаюче фінансове навантаження на суб'єктів пенсійної системи та дозволяють оптимізувати розміри страхових відрахувань до Пенсійного фонду працівниками та роботодавцями;

­ механізм функціонування пенсійної системи на засадах страхування шляхом реформування сфери оплати праці, запровадження цілісної системи фінансового обліку та державного контролю в сфері соціального страхування, звільнення солідарної системи від пільгових категорій пенсіонерів, поліпшення демографічного коефіцієнта залежності пенсійної системи;

отримало подальший розвиток:

теоретичні уточнення категорій „соціальний захист”, “соціальне забезпечення”, „соціальна допомога”, “соціальна підтримка”, “державне пенсійне страхування” на основі концептуального та методологічного зв'язку з поняттями соціальної політики;

алгоритми визначення фінансової стабільності системи пенсійного страхування, що засвідчують необхідність перерозподілу розмірів пенсійних внесків між роботодавцем і працівником при запровадженні загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

ґендерні підходи щодо запровадження соціально справедливої пенсійної системи, що актуалізують основні принципи функціонування загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і орієнтують на перегляд пенсійного віку жінок.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретико-методологічні положення й висновки, викладені в дисертації є науковим обґрунтуванням удосконалення механізму формування та функціонування загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні. Ряд основних положень, висновків і результатів дослідження використано Міністерством праці та соціальної політики України в розробці основних напрямів реформування страхової пенсійної системи (довідка №6034/0/14-06/10 від 20.09.2006р.); Федерацією професійних спілок України в обґрунтуванні методики визначення ризиків, які притаманні процесу функціонування пенсійних фондів як державного так і накопичувального (довідка від 21.09.2006р. №56/01-42/1790); Пенсійним фондом України в розробці методологічних положень щодо запровадження єдиного соціального внеску (довідка від 27.09.2006р. №12339/03-20); Управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва у вдосконаленні організації системи нарахування та перерахунку розмірів пенсій різним категоріям пенсіонерів (довідка від 05.10.2006р. №3145/01). Низку положень і рекомендацій використано кафедрою управління персоналом Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана в розробці робочих програм і підготовці лекцій з дисципліни „Соціальна політика” (довідка від 14.06.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки теоретико-методологічних, методичних і практичних засад щодо запровадження та функціонування загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні.. Наукові висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки, зроблені автором в дисертації, покладено в основу доповідей дисертанта на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці” (м. Тернопіль, 2004р.), на Міжнародній науково-практичній конференції „Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (м. Львів, 2006р.), на VII науково-практичній конференції „Наукове забезпечення процесів реформування економічних відносин в умовах ринкової економіки” (м. Сімферополь, 2006р.), на Міжнародній науково-практичній конференції „Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи” (м. Київ, 2006р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 наукових праць, з них : 1 підрозділ в колективній монографії, один навчальний посібник, 6 статей у фахових виданнях, 4 - в інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій 11,0 друк.арк., особисто автору належить 10,3 друк.арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел. Загальний обсяг її становить 197 сторінок друкованого тексту, в тому числі 29 таблиць на 26 сторінках, 39 рисунків на 36 сторінках. Список використаних джерел включає 152 найменування на 13 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, об'єкт, предмет і завдання дослідження, визначено наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, подано відомості про їх апробацію.

У розділі 1 „Теоретико-методологічні основи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в системі соціальної політики держави” міститься наукове обґрунтування соціально-економічної сутності загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та його значення в системі соціальної політики держави.

Теоретико-методологічним підґрунтям для визначення сутності загальнообов'язкового державного пенсійного страхування стало поглиблення основних категорій та понять, що використовуються в системі соціальної політики і складають її теоретичні основи, а саме, “соціальний захист”, “соціальне забезпечення”, „соціальна допомога”, “державне пенсійне страхування”. Поняття „соціальний захист” розглянуто з врахуванням різних ступенів солідарності в організації системи соціального захисту і участі державних інститутів. Повна солідарність передбачає відсутність взаємозв'язку між внеском і виплатою, коли право на отримання визначається моментом настання ризикового випадку. Фінансове навантаження в даній ситуації лягає на всіх платників податків та зборів, і право на отримання соціального захисту мають всі громадяни. При обмеженій солідарності право на отримання виплат залежить від внеску людини. Як правило така система фінансується за рахунок відрахувань працівників і роботодавців, а право на отримання виплат, в залежності від внеску, мають лише ті громадяни, які проводили відрахування, або за яких це здійснювали роботодавці. Крім того, існують системи, в яких солідарність відсутня, де кожний громадянин самостійно здійснює відрахування внесків, від напряму яких залежать виплати при настанні соціальних ризиків.

На підставі аналізу поглядів різних авторів щодо складових соціального захисту обґрунтовано відмінність між поняттями “пенсія” і “допомога”. З урахуванням важливості різних аспектів, - допомоги встановлюються законами й підзаконними актами на загальнодержавному і місцевому рівнях; підстави надання та їх перелік не є вичерпними; метою надання є повна або часткова компенсація тимчасово втраченого не зі своєї вини заробітку (доходу) та понесених додаткових витрат; належать до короткотермінових чи одноразових виплат; підставою надання є складні життєві обставини, що мають тимчасовий характер, і які людина не може подолати самостійно; розраховані як на працюючих, так і на непрацюючих осіб. Пенсії встановлюються лише законами на загальнодержавному рівні; підстави надання та перелік їх є вичерпними; метою надання є заміщення втраченого основного джерела існування; вони належать до довгострокових виплат; підставою призначення є постійна чи довгострокова непрацездатність тих, хто вже або ще не працює; розраховані в основному на непрацюючих.

Дослідження об'єктивної природи соціальних ризиків, як визнаних суспільством подій в житті працездатної людини, настання яких приводить до постійної чи тимчасової втрати її здатності до праці або до скорочення попиту на її працю, і, відповідно, до повної чи часткової втрати доходу, який є джерелом засобів існування, дало можливість запропонувати класифікацію видів соціальних ризиків в залежності від факторів виникнення ризиків і наслідків настання ризикової ситуації.

Націленість дослідження на пізнання природи соціальних ризиків обумовило потребу в уточненні відмінностей між поняттями „соціальний ризик” і „соціальний випадок”. При цьому виявлено, що соціальний ризик має ознаку вірогідності та випадковості, тобто невідомо чи виникне він і скільки їх буде, а соціальний випадок має ознаку конкретності, тобто - це певна, формально визначена обставина, щодо якої передбачено конкретний вид соціального забезпечення та соціального страхування.

Оскільки кожний з вище названих ризиків проявляється неоднаково для різних верств населення, то і форми захисту від них також різні. Дослідженням встановлено, що для осіб, які не робили з об'єктивних причин страхових внесків, створюються форми соціального захисту, включаючи підтримку та допомогу з боку держави. Для населення з середнім і високим рівнем доходів формою захисту виступає державне пенсійне страхування, а також самострахування та самофінансування. Вагоме місце в соціальному захисті, що має також страхову основу, відіграють особисті заощадження населення. Вони слугують додатковим джерелом страхових виплат, відкладених на майбутнє сучасних доходів.

Здійснено теоретико-методологічне обґрунтування ролі та місця державного пенсійного страхування в системі соціальної політики. Пенсійне страхування являє собою складну підсистему, яка поєднує економічні, соціальні та правові інститути, призначені для реалізації інтересів і потреб стосовно захисту різних верств населення. З економічної позиції пенсійне страхування виступає як інститут соціальної політики. З соціальної - розглядається як складова системи соціального страхування, і як форма соціального захисту, яка дозволяє, у випадку настання соціальних ризиків, зберегти необхідні стандарти рівня та якості життя непрацездатного населення. З правових аспектів пенсійне страхування трактується як система юридичних норм, які регулюють соціальний захист населення при настанні страхових випадків, передбачених законодавством. Інститутами пенсійної системи являються економічні, організаційні, правові форми резервування матеріальних ресурсів на випадок настання старості, інвалідності, втрати годувальника. Будучи включеними в правове поле трудового і соціального законодавства, вони мають власну нормативну базу, яка регламентує і визначає соціальні ролі і правовий статус суб'єктів пенсійної системи, механізми соціального гарантованого та страхового пенсійного забезпечення, за допомогою яких реалізуються конституційні права громадян на пенсійне забезпечення, механізми й органи контролю пенсійної системи.

В ході розгляду механізмів та інститутів функціонування пенсійної системи на засадах страхування охарактеризовано функції та базові принципи її побудови. Соціальна функція розглядається як комплекс заходів щодо посилення соціальної захищеності непрацездатного населення. Економічна передбачає фінансування матеріального забезпечення громадян при настанні пенсійних виплат, сприяння зменшенню частки тіньової економіки та розвитку фінансового ринку, стимулювання до збільшення заощаджень на персональних накопичувальних рахунках, створення ефективних механізмів для інвестування, захист внесків від впливу різних ризиків.

У розділі 2 „Аналіз організаційно-економічних і соціальних особливостей функціонування загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні” проаналізовано організаційно-економічні та соціальні особливості функціонування державного пенсійного страхування. В ході аналізу здійснено оцінку соціальної складової державного бюджету. Так, у 2006 році на соціальні програми спрямовувалося 34,3% від загальної суми видатків загального фонду державного бюджету. Пенсійні виплати досягли майже 15% ВВП і витрати на них становили 18,7% видатків держбюджету.

В Україні за нормами нового пенсійного законодавства середній розмір пенсії збільшився з 136 грн. станом на 01.10.03 р. до 478 грн. на 01.01.07 р. На відміну від інших країн, де проводилась пенсійна реформа, в Україні були перераховані пенсії більше 13 млн. осіб. Перегляд розмірів пенсії здійснюється із урахуванням збільшення прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 332 грн. в 2005 р. до 415 грн. на кінець 2007 р.

В останні роки запроваджено нову формулу обчислення пенсії, яка передбачає розширення періоду врахування заробітку при призначенні їх розмірів і зарахування до страхового стажу лише тих періодів, за які сплачено страхові внески. Починаючи з березня 2005 р. проводиться щорічне підвищення розміру пенсії на коефіцієнт, який відповідає не менше 20% темпів зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком. Таким чином з 01.03.05р., підвищення склало 5,5%, а з 01.03.06 р. - 7,34%. У 2007 р. уперше застосовується коефіцієнт підвищення пенсій, що перевищує мінімальний: поточного року пенсії, призначені до 2005 р., збільшуються на 26,03%, що відповідає 96% темпів зростання заробітної плати в галузях економіки у 2006 р. порівняно з 2005 р., а призначені у 2005 і 2006 роках - на 20%, що відповідає 68% темпів зростання зарплати.

Про позитивні результати в проведенні пенсійної реформи свідчить стабільне фінансування протягом 2006 року пенсійних виплат, які складали 70,2 млрд грн. Збільшення доходів Пенсійного фонду України та оптимізація видатків дозволить забезпечити в 2007 році його бездефіцитність (в 2005 і 2006 роках дефіцит Пенсійного фонду становив відповідно 16,3 і 7,2 млрд. грн) і дасть можливість упродовж поточного року тричі збільшити мінімальний розмір трудової пенсії майже 12 млн. осіб, забезпечити виплату пенсії на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних інвалідів із числа військовослужбовців, збільшити підвищення до пенсій учасникам війни, провести індексацію пенсій відповідно до чинного законодавства.

Дослідження механізмів функціонування майбутньої обов'язкової накопичувальної пенсійної моделі засвідчує про наявність певних ризиків, що притаманні інвестиційній діяльності Накопичувального пенсійного фонду.

Аналіз фінансового стану пенсійної системи на засадах страхування виявив її залежність від демографічних, гендерних та соціальних аспектів.

Україна має високий коефіцієнт демографічної залежності пенсійної системи. Це пояснюється поступовим збільшенням частки осіб похилого віку від 19% в 1997 р. до 27% в 2026 р., зменшенням чисельності наявного населення у зв'язку з скороченням народжуваності (зниження сумарного коефіцієнту народжуваності на 2007-2010 роки до 1,3), високим показником смертності по мірі зростання межі віку, що свідчить про низький показник тривалості життя. За даним показником Україна відстає від інших країн, таких як Польща, Угорщина, Чехія в середньому на 6 років, а від країн Євросоюзу на 12 років. Середня тривалість життя чоловіків і жінок від народження, складає відповідно 62,3 і 73,6 років, а після виходу на пенсію 14,5 р. для чоловіків та 23,2 р. для жінок.

Дослідження залежності пенсійної системи від гендерних аспектів засвідчило необхідність більш пізнього виходу на пенсію жінок при незмінності пенсійного віку для чоловіків. Оскільки, по-перше, середня тривалість майбутнього життя чоловіків по досягненню пенсійного віку менша ніж у жінок; по-друге - ймовірність чоловічої смерті в працездатному віці перевищує 38% (для жінок - 8%), і є ризик, що розширення рамок працездатного віку призведе до росту чоловічої смертності. По-третє, потрібно усунути ґендерну нерівність, яка, перш за все, пов'язана з різним пенсійним віком. Підвищувати пенсійний вік для українських жінок необхідно не тільки дотримуючись світового досвіду (нині такий самий пенсійний вік, як в Україні лише в Росії та Білорусії), але й через різницю в заробітках чоловіків і жінок, оскільки останні займають низькооплачувані посади. Таким чином, трудовий потенціал жінок не використовується повною мірою, а це в свою чергу негативно впливає як на сучасний фінансовий стан жінки (у середньому зарплата жінки складає 68-70% від чоловічої), так і на майбутній (на початок 2006 року пенсія жінки в солідарній системі становила 83% пенсії чоловіка).

Наступним аргументом щодо підвищення пенсійного віку для жінок є те, що середня тривалість майбутнього життя жінок після досягнення 55 річного віку більша ніж у чоловіків, а середній страховий стаж - менший ніж у чоловіків.

Актуальною проблемою функціонування пенсійної системи залишається залежність її фінансового стану від рівня охоплення працюючого населення: з 20,7 млн працюючих на ринку праці лише 16,5 млн платить внески до Пенсійного фонду України. Основні причини даного дисбалансу пов'язані з низьким рівнем заробітної плати (співвідношення заробітної плати до прожиткового мінімуму у 2006 році становило 79%, наприкінці 2007 року даний показник становитиме 81%, у 2008 році, за прогнозними оцінками, заробітна плата може досягти 90%, а повністю ці показники зрівняються в 2009 р.), наявністю заборгованості з виплати зарплати (на початок 2007 року даний показник становив 806 млн. грн..), недосконалістю механізму сплати страхових внесків до Пенсійного фонду і відсутністю стимулів як для роботодавця, так і для найманого працівника.

Комплексне дослідження стану пенсійної системи виявило невиконання принципу солідарності та справедливості, оскільки зберігається нерівність прав громадян за професійною ознакою, за розмірами отримуваних пенсій. Поясненням цьому є наявність значної кількості законодавчих актів, що регулюють пенсійне забезпечення. Таке розмаїття в законодавстві вносить багато складнощів в процедуру нарахування пенсій різним категоріям пенсіонерів. А головне, при незначній відмінності в розмірах страхових внесків різних категорій працівників існують суттєві варіації в сумах призначених пенсій (співвідношення від 1 до 10).

Зволікання із запровадженням обов'язкової накопичувальної системи залишає проблеми пенсійного страхування працівників сільського господарства, малих підприємств, молоді та інших категорій працівників.

У розділі 3 „Основні напрями вдосконалення системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні” проаналізовано згідно законодавства України запропоновану Світовим банком багаторівневу модель реформування пенсійної системи, що базується на п'яти елементах (страхових - обов'язкова солідарна, обов'язкова накопичувальна, недержавне пенсійне забезпечення і не страхових - соціальна сітка мінімального рівня соціального захисту, підтримка людей похилого віку всередині родини або іншими поколіннями), яка забезпечить більш адекватний підхід щодо управління захистом різних категорій пенсіонерів. Запропоновано заходи щодо удосконалення функціонування пенсійної системи на засадах страхування.

Досягнення високих соціальних стандартів і підвищення рівня життя майбутніх пенсіонерів потребує запровадження обов'язкового накопичувального рівня пенсійної системи, який доповнить солідарну (розподільчу) систему і дасть можливість державі застрахувати працююче населення від ймовірних соціальних ризиків.

Щоб даний етап не спричинив додаткового навантаження на фонд оплати праці, необхідно розробити схему перерозподілу загального розміру внеску між роботодавцем і найманим працівником, збільшивши ставку працівника (на сьогодні, - 2%-5% заробітної плати) і відповідно зменшивши ставку роботодавця (33,2% фонду оплати праці). Пропорційний перерозподіл розміру пенсійного внеску між роботодавцем та працівником має відбуватися водночас із адекватним зростанням номінальної заробітної плати. При цьому розмір отримуваної працівником заробітної плати не повинен зменшуватися. Удосконалити поетапне зростання ставки внеску до Накопичувального фонду, який має бути оптимальним з огляду на ефективність його діяльності і на фінансові наслідки для солідарної системи. Високий розмір внеску означатиме втрату значної суми власних коштів у солідарній системі, що може привести до виникнення дефіциту в Пенсійному фонді. А встановлення низького розміру внеску зумовить слабку фінансову спроможність Накопичувального фонду. Оскільки стабільність фінансового стану пенсійної системи і розмір пенсійних виплат конкретної особи залежить від обсягу сплачених внесків, який у свою чергу визначається розміром заробітної плати, розміром внеску та тривалістю сплати, то потребує реформування сфера оплати праці шляхом удосконалення умов оплати праці та підвищення розміру заробітної плати працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету.

В роботі наголошується на необхідності актуалізації запровадження цілісної системи фінансового обліку та державного контролю в сфері соціального страхування.

Оновлена система забезпечить збирання страхових внесків у формі консолідованого платежу, що сприятиме усуненню дублювання фіскальних і контрольних функцій, які нині проводить кожний фонд окремо. Формування страхових коштів для усієї системи соціального страхування передбачається покласти на окремий підрозділ Пенсійного фонду України, а Державне казначейство в автоматизованому режимі розподілятиме кошти за видами соціального страхування і перераховуватиме їх на рахунки фондів, що дозволить суттєво скоротити частку адміністративних видатків страхової системи.

Важливе значення має запровадження єдиного соціального внеску, який не включатиметься до складу податків та інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. Таким чином, страховий внесок виступатиме як форма резервування заробітної плати для забезпечення страхових виплат у разі настання страхових випадків.

Необхідно передбачити механізм перерозподілу суми єдиного страхового внеску між фондами соціального страхування. В ракурсі даної проблеми невирішеним питанням залишається перерозподіл коштів, виходячи з потреби в них кожного конкретного соціального фонду.

Дійти згоди щодо ставки соціального внеску, який забезпечить стабільність пенсійних виплат, враховуючи коефіцієнти демографічної та фінансової залежності пенсійної системи, можливо, на нашу думку, шляхом удосконалення відповідної законодавчої бази.

Дотримання принципів рівності та справедливості державного пенсійного страхування потребує звільнення солідарної системи від пільгових категорій шляхом запровадження професійної пенсійної системи, що базуватиметься на обов'язкових пенсійних внесках роботодавця на користь осіб зайнятих у шкідливих і тяжких умовах праці або на роботах, що дають право на пенсію за вислугу років. Дані внески направлятимуться не до Пенсійного фонду, а в професійні та корпоративні фонди, які будуть діяти в межах недержавного пенсійного забезпечення.

Поліпшення демографічного коефіцієнта залежності пенсійної системи за рахунок зменшення чисельності пенсіонерів шляхом поетапного підвищення пенсійного віку жінок до 60 років та збільшення чисельності платників внесків. Підвищення пенсійного віку потрібно не для подолання дефіциту пенсійної системи чи зменшення навантаження на платників внесків, а для забезпечення рівності трудових і пенсійних прав громадян незалежно від статі. В цьому ракурсі потребує дослідження напрям створення стимулів з приводу продовження трудової діяльності для найманих працівників і для роботодавців з приводу утримання працівників на робочих місцях.

Збільшення чисельності платників внесків має здійснюватися шляхом ліквідації тіньового сектору, дотримання законодавства щодо сплати страхових внесків, тобто підвищення рівня надходження коштів до пенсійної системи, проведення регулярних співставлень даних, які подаються до Пенсійного фонду України із звітністю, яка надходить Державній податковій адміністрації.

Удосконалення системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування необхідно здійснювати з використанням світового досвіду функціонування пенсійного страхування. Дослідження свідчить, що майже всім сучасним моделям пенсійного забезпечення притаманний багаторівневий характер, основними різновидами якого є соціальна, трудова та додаткова пенсія. Адаптація міжнародного досвіду реформування пенсійної системи до сучасних українських умов дозволить забезпечити соціальну захищеність непрацездатних членів суспільства, регулювати стан ринку праці та сприяти зростанню як економічного рівня, так і соціальних стандартів в державі.

Висновки

В дисертації проведено теоретичні узагальнення і запропоновано розв'язання наукового завдання щодо удосконалення методологічних і практичних основ запровадження загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в системі соціальної політики. Загальні висновки, отримані в ході дослідження, полягають в наступному:

1. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку принципово важливого значення набуває формування та запровадження організаційно-економічних і нормативно-правових механізмів, що забезпечують побудову практично нової за принципами обов'язкової державної страхової складової пенсійної системи України. За своєю структурою та змістом остання являє собою складний комплекс інститутів, відносин і механізмів соціально-політичного характеру щодо пом'якшення впливу чи компенсації соціальних ризиків шляхом створення інституційних страхових механізмів соціального захисту та інших суспільних заходів, які сприяють вирішенню різних проблем на протязі всього життя людини.

2. Дослідження теоретичних засад загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в соціально-політичному вимірі дало можливість визначити його як один із інституційних механізмів в системі соціальної політики. Сама ж соціальна політика спрямована на розвиток і гармонізацію соціальних відносин, перш за все соціально-трудових, між соціальними групами, соціальними прошарками суспільства, у центрі яких - людина, її добробут і соціальний захист. В вузькому розумінні соціальна політика виступає як соціальний захист, спрямований на забезпечення життя, здоров'я і добробуту населення за конкретних економічних умов. Об'єктивна необхідність соціального захисту витікає з наявності соціальних ризиків як визнаних суспільством подій в житті людини, настання яких містить ймовірність втрати або обмеження економічної самостійності та соціального благополуччя людини.

3. Державне пенсійне страхування є однією з основних гарантій соціального захисту, завданням якого є підтримка матеріального добробуту громадян та їхніх сімей у випадку виходу на пенсію за віком, за інвалідністю чи у разі втрати годувальника. Воно виступає як сукупність особливих замкнених перерозподільчих відносин між його учасниками з питань формування за рахунок грошових внесків цільового пенсійного фонду для надання грошової допомоги громадянам, які вийшли на пенсію. Його нормативна база входить до переліку основних прав людини і є одним з найважливіших засобів досягнення соціальної злагоди в суспільстві, сприяючи тим самим зростанню участі в житті суспільства представників всіх соціальних груп населення. В системі державного пенсійного страхування основними є дві моделі: розподільча (солідарна) і накопичувальна. Для України поєднання солідарної й накопичувальної систем є найоптимальнішим варіантом нової пенсійної системи, оскільки дає змогу диверсифікувати різні типи ризиків.

4. Сучасний стан пенсійного забезпечення і захист непрацездатного населення в Україні залежать від рівня економічного розвитку держави, а також розвитку його інститутів. Якщо перше впливає на розмір пенсій (мінімальної і середньої), то інституційні елементи, відповідно, - на інформаційно-правові та організаційно-функціональні і фінансові аспекти-системи пенсійного забезпечення. До цього слід додати наявність украй високої та невиправданої диференціації в системі заробітної плати і доходів населення в різних секторах економіки, яка при цьому непов'язана з розмірами страхових відрахувань і системою соціального захисту, і є гальмом розвитку системи пенсійного страхування.

5. Аналізуючи можливості і проблеми запровадження обов'язкового накопичувального рівня в пенсійній системі виявлено, що соціально-трудова сфера впливаючи на розвиток суспільства і його соціальну політику, залишається проблемним фундаментальним ключовим фактором в досягненні суспільно прийнятного рівня, структури та диференціації трудових доходів. За таких умов принципового значення у проведенні пенсійної реформи на страхових засадах набуває розроблення організаційно-економічного механізму зростання доходів від трудової діяльності та поліпшення рівня життя працюючих. Проте спрямованість на досягнення високих соціальних стандартів вимагає узгодженості та гармонійного поєднання як заходів соціальної політики, наприклад, введення єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників закладів і організацій окремих галузей бюджетної сфери, так і всіх елементів механізму державного господарювання в податковій, ціновій, інвестиційній та інших економічних сферах. До того ж це потребує формування економіки інноваційного розвитку, в якій основну частку займатимуть високопродуктивні, конкурентоспроможні робочі місця, що можуть гарантувати зайнятим на них працівникам стабільну та високооплачувану зайнятість і відповідно високі ставки страхових пенсійних відрахувань.

6. Запровадження накопичувальної системи є нагальним завданням при реформуванні державного пенсійного страхування, яку, як засвідчив аналіз, супроводжуватимуть цілий ряд ризиків в процесі функціонування на ринках капіталів задля отримання інвестиційного доходу і отримання прибутку на користь застрахованих осіб. До таких ризиків відносяться системні, агентські, портфельні, фінансові, інвестиційні, політичні, демографічні і моральні ризики. Обмеження різних видів ризиків може відбуватись як через встановлення державою регуляторних правил поведінки для пенсійних фондів і інших суб'єктів фінансового ринку, так і шляхом забезпечення державних гарантій, особливо в умовах початку пенсійної реформи, щоб підтримати довіру до нововведень.

7. Діюча солідарна пенсійна система достатньо залежна і від демографічних ризиків. Україна має коефіцієнт демографічної залежності пенсійної системи один з найвищих у світі, а вік виходу на пенсію чи не найнижчий у світі і середню очікувану тривалість життя чоловіків при досягненні 60-річного віку 14,5 років, а жінок при досягненні 55 років - 23,2 роки. Все це наштовхує на думку про необхідність підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років.

8. Окрім проблем, які пов'язані з демографічними факторами, нова пенсійна система заснована на засадах страхування, зіткнулася з проблемами гендерного характеру, що багато в чому пов'язано з тим, що середня заробітна плата жінок не перевищує 70% середньої заробітної плати чоловіків. Протягом останніх років гендерний дисбаланс в оплаті праці на користь чоловіків посилюється і тим самим негативно впливає як на сучасний фінансовий стан жінки, так і не сприяє в повній мірі використанню трудового потенціалу жінок.

9. Вдосконалення пенсійної системи має відбуватися шляхом переосмислення структури та змісту моделей її реформування. Вдосконалення існуючої вітчизняної трирівневої моделі, на нашу думку, має відбуватися шляхом розмежування страхових і не страхових елементів пенсійного забезпечення, тобто за аналогією, що запропонована Світовим Банком. За його рекомендацією п'ятирівнева модель включає солідарний, накопичувальний (обов'язковий та добровільний), а також рівень, що базується виключно на бюджетних коштах за рахунок податків, і рівень, який передбачає фінансову підтримку людей похилого віку всередині родини або іншими поколіннями.

10. Нагальною потребою і важливим завданням щодо подальшого розвитку пенсійної системи є запровадження цілісної системи звітності, фінансового обліку та державного контролю в сфері соціального страхування. На його вирішення і направлений законопроект “Про єдиний соціальний внесок і адміністрування збору і обліку єдиного соціального внеску”, який дасть можливість вирішити проблемні питання, пов'язані з ухиленням від сплати страхових внесків до пенсійного та інших соціальних страхових фондів.

11. Системним заходом удосконалення пенсійного забезпечення є звільнення солідарної системи від пільгових категорій пенсіонерів шляхом запровадження професійної пенсійної системи, скорочення чисельності пенсіонерів за рахунок підвищення пенсійного віку, збільшення чисельності платників внесків через поступову ліквідацію зайнятості в тіньовому секторі. Для досягнення позитивних результатів при запроваджені загальнообов'язкового державного пенсійного страхування важливу роль має відігравати роз'яснювальна робота серед населення.

12. Реформування пенсійної системи в Україні відбувається шляхом поєднання досвіду інших країн з урахуванням вітчизняної специфіки. Враховуючи досвід розвинених країн та ближнього зарубіжжя, пенсійні виплати громадян нашої держави мають складатися з базової страхової та накопичувальної частин. Проте, проблемним питанням для України в майбутньому, враховуючи досвід Казахстану і Росії, залишається інвестиційна діяльність, розпорядження та управління пенсійними активами. В інвестиційній стратегії має бути враховано більш широкий спектр можливостей щодо капіталізації пенсійних коштів, як у вітчизняній економіці, так і за рубежем. На перших порах запровадження обов'язкової накопичувальної системи інвестування пенсійних внесків буде більш стабільним в зарубіжні компанії або в спільні з іноземними компаніями проекти. Однак, якщо Україна затримуватиме впровадження другого рівня, то це негативно вплине на пенсії громадян і відповідно на їх соціальний захист, а значить і на рівень соціальності держави в цілому.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Соціальна безпека: теорія та українська практика: Монографія / І.Ф. Гнибіденко, А.М. Колот, О.Ф. Новікова та ін.; За ред. І.Ф. Гнибіденка, А.М. Колота, В.В. Рогового. - К.: КНЕУ, 2006. - 292с. (Особисто автору - 0,6 д.а., підрозділ 3.4. Гендерна політика)

2. Стожок Л.Г. Страхування: Навч. посіб. для дистанц. навчання / За ред. Г.Г. Старостенко. - К.: Ун-т „Україна”, 2005. - 163 с. (6,5 д.а.)

3. Стожок Л.Г. Недержавне пенсійне забезпечення як елемент соціального захисту населення // Вісник Технологічного університету Поділля, №4, 2003, Ч.1, Т.2. - Хмельницький, 2003 - С. 46-50. (0,4 д.а.)

4. Стожок Л.Г. Необхідність та проблеми реформування пенсійної системи в Україні // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Экономика и социология труда, менеджмент персонала: Сб. науч.тр. - Т4, чІІ. НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Амоша А.И. (отв.ред.) и др. - Донецк, 2003. - С. 327-333. (0,4 д.а.)

5. Стожок Л.Г. Соціальні ризики як передумова запровадження пенсійного страхування // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Спец. вип. до 100-річчя Київського національного економічного університету та 40-річчя кафедри управління персоналом. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. Т.2. Управління персоналом в організаціях. - К.: КНЕУ, 2005. - С. 325-333. (0,6 д.а.)

6. Стожок Л. Напрями вдосконалення системи державного пенсійного страхування в Україні // Україна: аспекти праці. - 2006. - №1. - С. 13-19. (0,5д.а.)

7. Гриненко А.М., Стожок Л.Г. Розвиток обов'язкового пенсійного страхування в європейському вимірі // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Збірник наукових праць. Економіка. Частина 1 Механізми відтворення людських і матеріальних ресурсів. - Рівне, 2006. - Випуск 4 (36). - С. 29-36. - 0,4 д.а. (Особистий внесок: висвітлено основні типи моделей пенсійного забезпечення у колишніх країнах соціалістичного табору, автору належить 0,2 д.а.)

8. Стожок Л.Г. Соціально-демографічні та гендерні аспекти запровадження державного пенсійного страхування // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие: Сб.науч.тр. В 3т. - Т.1 / НАН Украины. Ин-т экономики прм-сти; Редкол.: Амоша А.И. (отв.ред) и др. - Донецк, 2006. - С.286-292. (0,4д.а.)

9. Гриненко А.М. Стожок Л.Г. Зарубіжний досвід створення та функціонування пенсійних систем на засадах страхування // Міжнародна науково-практична конференція. Збірник тез доповідей. Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики. - Львів, 2006. - С. 487-489. - 0,2 д.а. (Особистий внесок: висвітлено основні рівні пенсійного забезпечення зарубіжних країн, автору належить 0,1 д.а.)

10. Гриненко А.М. Стожок Л.Г. Накопичувальна пенсійна система та ризики її впровадження в Україні // Управління розвитком Міжнародна науково-практична конференція „Перспективи та пріоритети розвитку людського капіталу в умовах глобалізації” 19-20 травня 2006 р. Збірник наукових статей. - Харків, ХНЕУ, 2006. - С. 192-196. - 0,6 д.а. (Особистий внесок: розкрито основні ризики, що притаманні інвестиційній діяльності Накопичувального пенсійного фонду, автору належить 0,3 д.а.)

11. Стожок Л.Г. Проблеми пенсійного забезпечення та напрямки його реформування в Україні // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Прикладна соціальна політика: проблеми використання та розповсюдження” ІІ том, Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. - Донецьк, 2002 - С. 118-122. (0,2 д.а.)

12. Гриненко А.М. Стожок Л.Г. Загальнообовязкове державне пенсійне страхування в соціально-політичному вимірі // Научное обеспечение процессов реформирования экономических отношений в условиях рыночной экономики. Материалы VII научно- практической конференции. - Симферополь: КИБ, 2006. - С. 25-28. - 0,2 д.а. (Особистий внесок: обґрунтовано важливість запровадження обов'язкового пенсійного страхування як одного з етапів розвитку соціальної політики і посилення соціального захисту населення, автору належить 0,1 д.а.).