Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки україни

Приазовський державний технічний університет

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

управління інноваційним кредитуванням промислових підприємств

Спеціальність: Кредитування підприємств

БОЄНКО ОЛЕКСІЙ СЕРГІЙОВИЧ

Маріуполь, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Ринкові методи господарювання з метою досягнення конкурентних переваг промисловими підприємствами зумовлюють упровадження інноваційної моделі розвитку. На сьогодні інноваційний процес в Україні не досяг необхідного рівня - інноваційну активність промислових підприємств стримують брак власних коштів у необхідному обсязі, труднощі з матеріальними ресурсами, недостатня державна підтримка. У цілому це призвело до того, що кількість підприємств в Україні, які впроваджували інновації починаючи з 1995 р., постійно знижувалася: якщо в 1995 р. їх було 2002, то в 2005 р. - тільки 810, що становить лише 40,5 % від рівня 1995 р. Тому останнім часом особливого значення набули проблеми, які пов'язані з формуванням економіко-організаційного механізму управління інноваційними процесами на підприємствах. Актуальність поставленого завдання обумовлена рядом чинників:

- по-перше, зростаючим значенням інновацій для підйому і розвитку економіки і подолання кризових явищ;

- по-друге, необхідністю істотних перетворень у сфері інновацій, обумовлених важливістю переходу до постіндустріальної цивілізації із принципово новим технологічним способом виробництва і новим типом економічного зростання;

- по-третє, новими вимогами, що висуваються до організації та управління інноваційними процесами, найважливішими серед яких є взаємозв'язок і взаємно-розвиток різних сфер інноваційного процесу на основі створення комплексної системи управління.

Теорія інноваційних процесів досить добре розроблена як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками. Цій темі присвячені публікації таких зарубіжних авторів, як Р. Акофф, І. Ансофф, П. Друкер, Б. Санто, М. Портер, Б. Твісс, Й. Шумпетер, Е. Янч й інші. У вітчизняній економічній і науково-технічній літературі аналіз інноваційних процесів проводиться в роботах О.І. Амоші, С.С. Аптекаря, М.Г. Білопольського, А.М. Власової, Н.А. Гапоненко, В.М. Гейця, А.В. Гриньова, В.І. Ландика, Р.Р. Лариної, С.В. Савчука, С.Я. Салига, А.М. Ткаченко, М.Г. Чумаченка, І.Б. Швець та інших авторів.

На сьогодні значна кількість наукових праць вітчизняних авторів розкриває проблеми і причини низького рівня кредитування інноваційних проектів на промислових підприємствах, а також необхідність активізації діяльності банків у сфері інвестиційного кредитування в сучасних умовах української економіки.

Незважаючи на великий науковий інтерес до управління інноваційною діяльністю промислових підприємств як за кордоном, так і в Україні, багато проблем залишилися недостатньо вирішеними, а втілення у практику значної частини методів управління кредитуванням інноваційних процесів є досить складним питанням.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості Національної академії наук України «Фінансово-економічний механізм регулювання розвитку промислового виробництва» (номер державної реєстрації 0107U009796) і «Розвиток механізму фінансового регулювання виробничого потенціалу» (номер державної реєстрації 0104U003429).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка методів, моделей і методичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму управління кредитуванням інноваційних проектів промислових підприємств для підвищення їх координації з комерційними банками. Для досягнення мети в дисертаційній роботі поставлено і вирішено такі завдання:

- обґрунтовано необхідність розвитку інноваційної діяльності як необхідної умови підвищення економічного розвитку потенціалу промислових підприємств;

- проведено аналіз сучасного стану інноваційної діяльності в Україні;

- розроблено концепцію системи управління інноваційною діяльністю, яка ґрунтується на взаємодії промислового підприємства, що кредитується, і банку;

- розроблено економіко-математичну модель оцінки інноваційних проектів, що кредитуються, яка ґрунтується на врахуванні особливостей фаз життєвого циклу інноваційного проекту;

- розроблено механізм оцінки й управління ризиками реалізації інноваційних проектів, що кредитуються;

- розроблено механізм оптимізації портфеля інноваційних проектів підприємства, що максимізує чисту поточну вартість портфеля;

- запропоновано підходи до вдосконалення організаційної структури у процесі розвитку інноваційної діяльності на промислових підприємствах;

- розроблено методи підготовки і прийняття управлінських рішень в управлінні інноваційними інвестиціями;

- проведено практичну апробацію запропонованих методів за оцінкою кредитування інноваційних процесів.

Об'єктом дослідження є процеси інноваційної діяльності на підприємствах машинобудівного комплексу.

Предметом дослідження дисертаційної роботи є економіко-організаційний механізм управління реалізацією інноваційних проектів на підприємствах машинобудування.

Теоретичну і методологічну основу дослідження складають закони України, постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, класичні положення економічної теорії, роботи сучасних вітчизняних і зарубіжних учених, матеріали конференцій і звіти промислових підприємств. При виконанні роботи використано методи техніко-економічного аналізу, математичного моделювання економічних процесів і теорії прийняття управлінських рішень. Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат полягає у розробці нових, а також дослідженні можливостей використання існуючих механізмів, методів і моделей управління інноваційним кредитуванням промислових підприємств. При цьому одержано такі нові наукові результати:

- уперше розроблено економіко-математичну модель оцінки інноваційних проектів, яка ґрунтується на врахуванні особливостей фаз життєвого циклу інноваційного проекту і дозволяє приймати обґрунтовані рішення про можливість інноваційного кредитування.

Удосконалено:

- систему управління інноваційною діяльністю, яка ґрунтується на використанні паралельно-послідовного підходу в інноваційному процесі, з виокремленням підсистеми реструктуризації промислового підприємства, що дозволяє забезпечити взаємопов'язану діяльність функціональних підрозділів із реалізації інноваційного проекту в межах установленої організаційної структури, ефективне планування інноваційної програми, оптимальний розподіл кредитних ресурсів відповідно до обраного критерію оптимальності й управління ризиком на різних стадіях реалізації інноваційних проектів;

- механізм оптимізації портфеля інноваційних проектів, який ґрунтується на використанні економіко-математичних методів, що дозволяє максимізувати чисту поточну вартість інноваційної програми.

Дістали подальшого розвитку:

- механізм оцінки й управління ризиками реалізації інноваційних проектів, в основу якого покладено принципи синтезу підсистеми управління інноваційними ризиками в системі управління підприємства, що дозволяє одержати очікувані кількісні оцінки, пов'язані з несприятливим розвитком подій, а також завчасно при підготовці інноваційного рішення планувати і за необхідності вживати заходи зниження ризику до прийнятного рівня;

- модель генерації рекомендацій щодо прийняття інвестиційних рішень на підставі аналізу застосування ситуаційних кімнат при підтримці прийняття рішень, визначення й аналізу етапів процесу збирання і перетворення інформації для прийняття інвестиційних рішень і застосування для функціонування системи інформаційного забезпечення інноваційної діяльності OLAP-технології.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що сформульована концепція системи управління інноваційною діяльністю і розроблений у межах цієї концепції комплекс методів, моделей і механізмів дозволяють вийти на якісно новий рівень управління інноваційною діяльністю підприємства щодо його взаємодії з кредитними установами в умовах становлення і розвитку ринкової економіки.

Запропонований комплекс методів, моделей і механізмів є значною мірою універсальним формалізованим інструментом прийняття рішень і дозволяє підвищити ефективність кредитування інноваційних проектів на машинобудівних підприємствах. Універсальність розробленого комплексу методів, моделей і механізмів підтверджується також можливістю його практичного застосування в управлінні інноваційною діяльністю не тільки промислових підприємств, але й обумовлює можливість його застосування в комерційних банках будь-якого рівня.

Основні результати дослідження було використано при вирішенні питань кредитування інноваційних проектів в управлінні інноваційною діяльністю на ВАТ «Новогорлівський машинобудівний завод», а також при обґрунтуванні кредитування інноваційних проектів у комерційному банку «ЕРСТЕ БАНК». Економічний ефект від упровадження дисертаційного дослідження, підтверджений довідкою від 28.11.2007 р. № 2.01-404, становить 145 тис. грн. Наукові результати дослідження використовуються в навчальному процесі Донецького університету економіки та права при підготовці студентів економічних спеціальностей із фундаментальних дисциплін «Економіка і організація інноваційної діяльності», «Центральний банк і грошово-кредитна політика» і «Фінансовий аналіз комерційних банків».

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторській підхід до вдосконалення механізму управління кредитуванням інноваційних проектів промислових підприємств для підвищення їх координації з комерційними банками. Основні положення дисертаційної роботи, її висновки і рекомендації розроблено та обґрунтовано особисто автором. З наукових праць, виконаних у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які запропоновані особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися та одержали позитивну оцінку на IV Міжнародній науковій конференції молодих учених-економістів «Проблемы обеспечения экономического роста» (м. Донецьк, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасна концепція маркетингу та її реінтерпретація в умовах перехідного суспільства» (м. Харків, 2001 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції «Наука и образование - 2007» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції» (м. Донецьк, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Наука: теория и практика - 2007» (м. Перемишль, Польща, 2007 р.), на наукових семінарах Інституту економіки промисловості НАН України і Донецького університету економіки та права.

Публікації.

Результати дослідження опубліковано в 14 наукових працях загальним обсягом 4,75 д.а., з яких особисто здобувачеві належить 3,85 д.а. З них у наукових фахових виданнях - 9 робіт загальним обсягом 3,85 д.а., з яких 3,1 д.а. належить особисто здобувачеві.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 160 сторінках, 3 додатків на 4 сторінках, списку використаних джерел зі 151 найменування на 14 сторінках. Загальний обсяг дисертації 178 сторінок, включаючи 16 таблиць на 10 сторінках та 17 рисунків на 11 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретичні основи управління кредитуванням інноваційної діяльності промислових підприємств» проведено аналіз стану інноваційної діяльності в Україні, розкрито сутність і особливості інноваційної діяльності на підприємствах в умовах розвитку ринкових відносин, запропоновано напрями вдосконалення управління інноваційною діяльністю на підприємствах.

У роботі показано, що інноваційний процес в Україні на сьогодні не досяг необхідного рівня - інноваційну активність промислових підприємств стримують брак власних коштів у необхідному обсязі, труднощі з матеріальними ресурсами, недостатня державна підтримка. У сукупності це призвело до того, що кількість підприємств в Україні, які впроваджували інновації починаючи з 1995 р., постійно знижувалася: якщо в 1995 р. їх було 2002, то в 2005 р. - лише 810, що становить тільки 40,5 % від рівня 1995 р. Усе це свідчить про наявність кризи інвестиційної сфери, тому сьогодні участь банків в інноваційних проектах промислових підприємств є однією з необхідних умов стійкого розвитку економіки.

Стабільне скорочення реальних обсягів фінансування науково-технічного комплексу значною мірою обумовлюється не тільки кризовим станом економіки, але й відсутністю дієвої державної науково-технічної політики. За останні роки її реалізація характеризується частими змінами цілей і завдань через відсутність активної підтримки державою найважливіших «точок зростання». Загроза цієї тенденції деяким чином послаблюється поступовим переходом до багатоканальної системи фінансування сфери НДДКР. У цілому фінансування здійснювалося за рахунок таких джерел:

- кошти державного бюджету - витрати і фінансування національних, міжгалузевих і галузевих науково-технічних програм;

- позабюджетних фундацій;

- кошти іноземних замовників і грантів на виконання НДДКР;

- кошти вітчизняних замовників, у тому числі засоби державних і приватних виробничих структур;

- власні кошти науково-дослідних організацій і фундацій науково-технічного та соціального розвитку.

У результаті зміни структури фінансування сфери НДДКР, з одного боку, істотно зменшилася частка прямих бюджетних асигнувань і зросла частка спеціальних позабюджетних коштів (наприклад, кошти Держіннофонду), які за походженням і механізмами функціонування фактично можна вважати прихованою формою бюджетного фінансування. До цієї ж категорії можуть належати і кошти міністерств, відомств і органів регіонального управління, які за своїм економічним змістом можна розглядати як бюджетні, але за принципами формування вони належать до позабюджетних. З іншого боку, значно посилилася роль недержавних джерел, при цьому не в останню чергу за рахунок хронічного недовиконання державою планових показників за обсягами фінансування сфери НДДКР.

Частка державного бюджету у фінансуванні інноваційної діяльності (табл. 1) із 2000 р. не перевищує 3 % загального обсягу фінансування, а в 2005 р. склала всього 0,5 %. Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності на підприємствах є власні кошти підприємств, обсяг яких тільки в 2005 р. склав 5045 млн. грн., що становить більше 87 % загального обсягу фінансування.

Одним із найважливіших аспектів стратегічного розвитку будь-якого підприємства є пошук і залучення інвестицій.

Таблиця 1. - Розподіл обсягу фінансування інноваційної діяльності:

Показники	2000	2004	2005	2006
	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%
Усього	1757,1	100,0	4534,6	100,0	5751,6	100,0	61160,0	100,0
Держбюджет	7,7	0,4	63,4	1,4	28,1	0,5	114,4	1,9
Місцеві бюджети	1,8	0,1	1,6	0,0	14,9	0,3	.	.
Власні кошти	1399,3	79,6	3501,5	77,3	5045,4	87,7	5211,4	84,6
Вітчизняні інвестори	49,4	2,8	10,6	0,2	79,6	1,4	.	.
Іноземні інвестори	133,1	7,6	112,4	2,5	157,9	2,7	176,2	2,9
Інші джерела	165,8	9,5	845,1	18,6	425,7	7,4	658,0	10,6

Функціонування підприємств в умовах кризи, а також вживання заходів щодо її подолання вимагають значного залучення нових фінансових вкладень і досягнення на цій основі зростання виробництва. Вибір способів і форм залучення інвесторів особливо важливий в умовах, коли внутрішні нагромадження підприємства не забезпечують умов для самофінансування. У зв'язку з цим велике значення для підприємств, у яких склалися умови для розвитку кризи, мають інвестиції в підприємство ззовні (зовнішні інвестиції).

Сформульована в роботі концепція системи управління інноваційною діяльністю ґрунтується на застосуванні паралельно-послідовного підходу в інноваційному процесі з виокремленням підсистеми реструктуризації промислового підприємства, що дозволить забезпечити взаємопов'язану діяльність функціональних підрозділів інноваційного проекту, ефективне планування інноваційної програми, оптимальний розподіл ресурсів відповідно до обраного критерію оптимальності й управління ризиком на різних стадіях реалізації інноваційних проектів.

Важливою особливістю запропонованої системи управління інноваційною діяльністю є виокремлення підсистеми управління ризиком, що дозволяє забезпечити розробку і реалізацію економічно обґрунтованих заходів, спрямованих на зменшення початкового рівня інноваційного ризику до прийнятного рівня.

Під час розробки інноваційної стратегії концепція прийнятного ризику реалізується в межах двох-стадійного комплексу процедур: оцінки ризику на етапі стратегічного планування інноваційних проектів і управління ризиком на етапі оперативного управління.

Рис 1. - Концептуальна схема системи управління кредитуванням інноваційних проектів промислового підприємства:

У другому розділі «Методичні основи управління інноваційним кредитуванням підприємств» розроблено економіко-математичну модель оцінки інноваційних проектів, що кредитуються, яка ґрунтується на врахуванні особливостей фаз життєвого циклу інноваційного проекту; механізм оцінки й управління ризиками реалізації інноваційних проектів, що кредитуються; механізм оптимізації портфеля інноваційних проектів промислового підприємства, що максимізував чисту поточну вартість портфеля.

Розроблена в дисертації економіко-математична модель оцінки інноваційних проектів забезпечує цілеспрямоване функціонування системи фаз життєвого циклу проекту щодо досягнення підприємством поставлених цілей розвитку підприємства. Процес реалізації інноваційних стратегій нерозривно пов'язаний із досить великим обсягом інвестицій. При цьому, ураховуючи унікальність інноваційних процесів, рентабельність не завжди пропорційна здійсненим капітальним вкладенням. Тому через неможливість точного визначення вірогідності характеристик кожної фази життєвого циклу інноваційного проекту оцінка ефективності інноваційних стратегій розглядається для кожної фази життєвого циклу проекту.

Узагальнена формула розрахунку рентабельності інноваційного проекту для перших трьох фаз життєвого циклу R_i (фундаментальні дослідження, конструкторське опрацьовування, створення дослідного зразка) має такий вигляд:

(1)

Де:

- прогнозована на момент часу i величина грошових надходжень на фазі реалізації інноваційного проекту t;

- прогнозована на момент часу i величина інвестицій на фазі реалізації інноваційного проекту t;

IC_i - фактичне значення інвестицій за період від початку реалізації проекту до моменту часу i;

r_t - ставка дисконтування на фазі реалізації інноваційного проекту t.

Слід зазначити, що, починаючи з четвертої фази життєвого циклу інноваційного проекту, значення рентабельності інвестицій піддається високому рівню невизначеності. Починаючи із цієї фази вплив на даний показник може здійснюватися лише в режимі регулювання.

Для останніх чотирьох фаз проекту (впровадження на ринок, розширення ринку, зрілість продукту, спад виробництва) значення рентабельності інвестицій (R_i) визначається таким чином:

(2)

Де:

IC_t - фактичне значення інвестицій за період від початку реалізації проекту до моменту часу t;

P_t - фактична величина грошових надходжень від початку реалізації проекту до моменту часу t;

IC - величина сумарних інвестицій за перші три фази життєвого циклу інноваційного проекту.

При розробці стратегії інноваційного інвестування дослідження ризику характеризується двома головними особливостями. Перша пов'язана з тим, що стратегічним рішенням властива значна віддаленість результатів реалізації інноваційних рішень і заходів від моменту їх розгляду і прийняття. Друга особливість полягає в опосередкованому характері впливу стратегічних рішень на результати діяльності підприємства, що кредитується, оскільки стратегічні рішення реалізуються за допомогою прийняття і здійснення тактичних і оперативних рішень. Під час розробки інноваційної стратегії концепція прийнятного ризику реалізується в межах двох-стадійного комплексу процедур: оцінки ризику й управління ризиком.

Для того щоб судити про істотність того або іншого чинника ризику і про достатність вжитих попереджувальних заходів, ризик має бути виражений у зіставних показниках. За загальну характеристику ризику береться рівень ризику інноваційних стратегій, що виражається певним інтегральним показником. Управління ризиком включає розробку і реалізацію економічно обґрунтованих заходів, спрямованих на зменшення початкового рівня інноваційного ризику до прийнятного рівня.

У дисертації показано, що найсерйознішим недоліком діючих методичних рекомендацій щодо вибору інноваційних проектів є та обставина, що в них не враховано принципи сучасного інноваційного менеджменту, комерційна діяльність підприємств у ринковому середовищі із залучення різного роду інвестицій, їх повернення, за оцінкою вартості капіталу, розмірів процентних ставок, що задовольняють інвесторів, за визначенням величини доходу з урахуванням ризику, інфляції тощо.

У дослідженні пропонується метод формування портфеля інноваційних проектів, що реалізують завдання оптимізації економічних показників з урахуванням сумісності проектів. До складу інноваційного портфеля включаються різні проекти, які з точки зору прийняття рішень можна класифікувати таким чином:

- незалежні проекти - прийняття рішення про інвестування одного з них не впливає на аналогічні рішення для інших;

- залежні проекти - прийняття рішення про інвестування одного з них призводить до обов'язкового прийняття пов'язаних із ним проектів (умовні пропозиції), або до відхилення інших проектів (пропозиції, що виключають одна одну).

У роботі запропоновано задачу оптимізації фінансування портфеля інноваційних проектів, що максимізувала чисту поточну вартість інноваційної програми для заданого переліку потенційних проектів:

x ={x_i}_i=1,2...N i=1,2…N

Проект x_i має такі параметри:

c_i - вартість реалізації проекту;

m_i - очікуване значення доходу від реалізації проекту;

_i² - квадратичне відхилення величини доходу від реалізації проекту.

Параметри прибутковості проекту m_i та _i2 є експертними оцінками, що представляються, як правило, реалізації проекту, при тому, що інвестор, безумовно, також може брати участь в оцінюванні.

Рис. 2. - Схема управління ризиком при прийнятті інноваційних стратегічних рішень:

Окрім того, для обрахування сумісності різних проектів задано матрицю їх сумісності:

r = (r_ij) i=1,2…N j=1,2…N

- що має такі властивості:

r_ij=1 - необхідною запорукою реалізації i-го проекту є реалізація j-го;

r_ij=0 - проект незалежний від j-го і може реалізовуватися як разом із ним, так і окремо;

r_ij=-1 - проекти є альтернативними, реалізація i-го виключає реалізацію j-го.

Вектор внесення проектів в інвестиційний портфель має такий вигляд:

= (_i) * i =1,2,…N

Де:

_i =1 означає, що проект i-й було внесено у портфель, _i =0 - не внесено.

Оскільки задача оцінювання портфеля висувається для інвестора, а не для безпосередніх реалізації проектів, у розгляді не враховується категорія «ресурси» (їх кількість, можливість заміщення, сумісного використання), що конкретизує процес реалізації проектів, оскільки для інвестора процес реалізації проекту зазвичай є «чорним ящиком».

Двох критеріїв задача оптимізації інвестиційного портфеля має такий вигляд:

(3)

При обмеженнях:

(4)

Де:

М - сумарний дохід від реалізації включених у портфель проектів;

С - величина інвестиційних ресурсів.

Слід зазначити, що в (3) вираз для ² одержано із припущення незалежності випадкових величин «дохід від реалізації проекту» для всіх i від 1 до N. Це обґрунтовується тим, що, з одного боку, умова незалежності проектів на практиці є достатньо прийнятною, тоді як з іншого - задача одержання необхідних для оцінювання відхилень залежних проектів є достатньо проблематичною.

Результат роботи алгоритму дозволяє в загальному вигляді виділити деяку підмножину - множинність оптимальних інвестиційних портфелів, тобто:

(5)

Оптимальний портфель із множинності X* може вираховуватися таким чином з урахуванням певних зовнішніх умов, що не належить до моделі.

А також за допомогою функції корисності, що дозволяє звести багато критерій (у нашому випадку - двох) задачу до одно критерії задачі на максимум корисності (ефективності).

Такий підхід дає змогу більш обґрунтовано вибрати інноваційні проекти для кредитування з більш великою вірогідністю повернення інвестиційних ресурсів.

У третьому розділі «Організаційний механізм реалізації методів інноваційного кредитування підприємств» розроблено методи підготовки та прийняття управлінських рішень в управлінні інноваційними інвестиціями; запропоновано основні принципи інформаційного забезпечення інноваційної діяльності; проведено практичну реалізацію моделі формування портфеля інноваційних проектів на прикладі ЗАТ «НКМЗ». Однією з необхідних складових підвищення ефективності реалізації інноваційних інвестицій є висування на передній план перетворень, що відбуваються в організаційно-управлінській сфері кредитованого підприємства. У роботі розглянуто порівняльні характеристики організаційних структур у сфері НДДКР, що дозволяє найбільш свідомо підійти до обрання тієї чи іншої структури управління інноваціями. Зауважимо, що організаційна структура в управлінні інноваційною діяльністю має періодично переглядатися з урахуванням умов функціонування, що постійно змінюються.

Як найперспективнішу технологію інформаційної підтримки ухвалення інвестиційних рішень запропоновано OLAP-технологію. OLAP-система підтримки інноваційних рішень дозволяє користувачу не вдаватися у дрібниці того, які засоби використовуються для зберігання і обробки даних, яким чином дані організовано і що є їх джерелом.

В основі OLAP лежить ідея багатовимірної моделі даних. Людина в обробці інформації користується багатовимірним мисленням, сприймаючи ситуацію в багатьох вимірах. Зокрема, в аналізі інноваційних проектів вимірами є чинники, що впливають на ефект інновації: час, продукти, технології, ринки, персонал, ціни тощо. У результаті одержано багатовимірну модель у вигляді гіперкуба, тобто модель, що представляє багатовимірні дані про ситуацію на підприємстві та про параметри інновації в Декартовій системі координат, число яких визначається розмірністю прикладання даних.

Виокремлення і структуризація знань для інформаційної системи ухвалення рішення про кредитування інноваційного проекту - це єдиний процес взаємодії аналітика з експертом, що різниться лише своїми аспектами.

Блок надання даних, що являє собою ситуаційну кімнату, забезпечує ОПР вихідною інформацією і рекомендаціями як у вигляді статичних даних - текстових звітів, таблиць і графіків, так і в динамічному - у вигляді відео звітів, що дозволяють більш наочно побачити історію і прогноз розвитку інноваційного проекту. У результаті на підставі розгляду інформації, що надається йому цим блоком інформаційної системи, ОПР може ухвалювати обґрунтовані рішення щодо кредитування.

Рис. 3. - Схема функціонування системи інформаційного забезпечення інноваційної діяльності:

Ґрунтуючись на розглянутих підходах до підготовки управлінських рішень, у роботі здійснено практичну реалізацію запропонованих методів вирішення задачі із формування портфеля інноваційних проектів на прикладі ЗАТ «НКМЗ». За кожним із 14 інноваційних проектів, поданих ЗАТ «НКМЗ» для розгляду можливості кредитування, підготовлено вихідну інформацію: вартість реалізації проекту, очікуваний дохід, а також для розрахунку рівня ризику портфеля було обрано два основні види інноваційних ризиків: ризик зниження запланованого обсягу продажів і ризик зміни зовнішніх умов реалізації проекту, що призводять до збільшення розміру інвестицій.

Експертами оцінено вірогідність розвитку несприятливих сценаріїв, що зумовлюють зниження запланованого обсягу продажів і вірогідність зміни зовнішніх умов реалізації проекту, які приводять до збільшення розміру інвестицій.

За результатами рішення (табл. 2) на підприємстві ЗАТ «НКМЗ» було сформовано портфель з семи інноваційних проектів.

Таблиця 2. - Результати рішення задачі формування портфеля інноваційних проектів на ЗАТ «НКМЗ»:

Пріоритетність оптимізації	Номер проекту	Прибутковість проекту, тис. грн.	Розрахункова рентабельність проекту	Рентабельність проекту за оцінкою експертів	Чиста поточна вартість, тис. грн.
1	7	49385	0,44	0,84	67185
2	11	87453	0,30	0,91	109586
3	8	41238	0,26	0,72	59865
4	4	7450	-0,68	0,95	9027
5	10	91078	0,43	0,80	107869
6	9	79433	0,61	0,65	90617
7	12	311480	0,93	0,15	358486

Ефективність запропонованого методу формування інноваційних проектів підтверджується фактичними результатами впровадження цих проектів на ЗАТ «НКМЗ». Після запровадження обраних проектів обсяги реалізації інноваційної продукції та прибутковість проектів перевищили очікувані показники. Так, тільки за плановими замовленнями на 2008 р. на ЗАТ «НКМЗ» укладено договори на виробництво інноваційної продукції з максимальною завантаженістю виробничого обладнання, що підтверджує правильність обраного підходу до кредитування інноваційних проектів за визначенням величини ризику і розрахункової величини ефективності проектів, що забезпечило повернення не тільки інвестиційних ресурсів, а й дозволило одержати значний прибуток.

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі розробки методів і моделей ефективного управління інноваційним інвестуванням на основі реалізації концепції системи управління інноваційною діяльністю кредитування, реалізація якої забезпечує взаємозв'язану діяльність функціональних підрозділів інноваційного проекту, планування інноваційної програми, оптимальний розподіл ресурсів відповідно до обраного критерію оптимальності й управління ризиком на різних стадіях реалізації інноваційних проектів.

1. Сучасні умови розвитку економіки України, нестабільність і невизначеність зовнішнього середовища обумовлюють необхідність використання принципово нових підходів до управління підприємством. Аналіз діяльності підприємств свідчить, що найефективнішою є діяльність тих підприємств, які використовують інноваційну стратегію розвитку.

2. У дисертації проведено аналіз, який дозволив зробити висновок, що, не зважаючи на деяке зростання основних показників інноваційної діяльності в Україні, ситуація в даній сфері залишається достатньо напруженою і не може кардинально поліпшити економічний стан у країні. Змінити такий стан речей можна лише за рахунок розв'язання комплексу питань, пов'язаних з участю фінансово-кредитних установ в інноваційній діяльності підприємств.

3. У дисертації запропоновано концепцію системи управління інноваційною діяльністю, яка ґрунтується на застосуванні паралельно-послідовного підходу в інноваційному процесі з виділенням підсистеми реструктуризації промислового підприємства, що дозволяє забезпечити взаємозв'язану діяльність функціональних підрозділів щодо реалізації інноваційного проекту у межах усталеної організаційної структури, ефективне планування інноваційної програми, оптимальний розподіл кредитних ресурсів відповідно до вибраного критерію оптимальності й управління ризиком на різних стадіях реалізації інноваційних проектів.

4. У роботі виявлено, що оцінка і відбір інноваційного проекту для можливого кредитування можуть базуватися на різних методах і моделях і орієнтуватися на різні групи критеріїв. Вибір методу і критеріїв залежить від специфіки інноваційного проекту, галузі та багатьох інших чинників. Запропоновано економіко-математичну модель оцінювання інноваційних проектів, яка ґрунтується на врахуванні особливостей фаз життєвого циклу інноваційного проекту, що забезпечує цілеспрямоване функціонування системи фаз життєвого циклу проекту з досягненням підприємством поставлених цілей відносно кредитованого інноваційного проекту.

5. Запропоновані в роботі принципи синтезу підсистеми управління інноваційними ризиками в системі управління підприємством дозволяють одержати очікувані кількісні оцінки, пов'язані із несприятливим розвитком подій, а також завчасно при підготовці інноваційного рішення планувати і за необхідності вживати заходи зі зниження ризику до прийнятного рівня.

6. Обґрунтовано, що планування кредитування інноваційних проектів є одним із найважливіших процесів, необхідних для ефективного функціонування і розвитку підприємства в сучасних умовах розвитку економіки. Запропонований у роботі механізм оптимізації портфеля інноваційних проектів підприємства, що ґрунтується на використанні економіко-математичних методів, оптимізує структуру інноваційного портфеля підприємства. Використання даного механізму дозволить активізувати роботу з розвитку інноваційних процесів на основі поліпшення кредитування.

7. У роботі розглянуто порівняльні характеристики організаційних структур у сфері НДДКР, що дозволить найбільш обґрунтовано підійти до обрання тієї чи іншої структури управління інноваціями. У роботі показано, що організаційна структура в управлінні інноваційною діяльністю має переглядатися з урахуванням постійно змінюваних умов функціонування.

8. Засвідчено, що ефективна реалізація інноваційних проектів із боку підприємства на сьогодні неможлива без єдиної системи збирання, аналізу, обробки і зберігання необхідної інформації. У результаті визначення і аналізу етапів процесу збирання і перетворення інформації для ухвалення інвестиційних рішень було розроблено схему функціонування системи інформаційного забезпечення інноваційної діяльності на основі OLAP-технології.

9. Розглянуто сутність інформації, необхідної для оцінювання інвестиційного проекту, і на її підставі запропоновано схему експериментального оцінювання проекту, що дозволяє підвищити ефективність схвалюваних рішень щодо кредитування.

10. Практична апробація результатів дослідження у формуванні портфеля інноваційних проектів для кредитування на ЗАТ «НКМЗ», ВАТ «Новогорлівський машзавод» і в комерційному банку «ЕРСТЕ БАНК» підтвердила можливість реалізації розробленої в дисертації концепції системи управління інноваційною діяльністю. Економічний ефект від упровадження результатів дослідження становить 145 тис. грн.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Боенко А.С. Пути повышения эффективности управления предприятием на ранних стадиях кризиса // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2000. - Т. 2. - С. 272-281.

2. Приходько Е.Ю., Боенко А.С. Реструктуризация предприятий в условиях кризисной ситуации // Прометей: регион. сб. науч. тр. по экономике / Донецкий экономико-гуманитарный ин-т; Ин-т экономико-правовых исследований НАН Украины. - Донецк: Юго-Восток, 2001. - Вып. 6. - С. 82-88.

3. Боенко А.С. Антикризисные методы управления на макро- и микроуровнях: мировой опыт // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2002. - Т. 1. - С. 175-180.

4. Боєнко О.С. Планування кредитування інноваційних проектів // Економічний вісник національного гірничого університету. - 2006. - № 4. - С. 52-58.

5. Боенко А.С. Управление рисками при финансировании инновационных проектов коммерческим банком // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2006. - С. 302-308.

6. Дугинский Б.Л., Боенко А.С. Оценка финансово-экономической эффективности инновационных проектов // Вісник Донецького університету економіки та права: Зб. наук. пр. - Донецьк: ДонУЕП, 2006. - № 2. - С. 8-14.

7. Боенко А.С. Концепция взаимодействия коммерческого банка и предприятия в управлении инновационными проектами // Экономика промышленности: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2006. - С. 170-178.

8. Боенко А.С. Информационное обеспечение кредитования инвестиционных проектов // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2006. - Т.1. - С. 297-306.

9. Лепа Н.Н., Боенко А.С. Организационно-экономическое обеспечение управления кредитованием инновационных проектов // Економіка промисловості. - 2007. - № 4 (39). - С. 85-89.

10. Боенко А.С. Организация построения антикризисной маркетинговой стратегии на предприятии // Материалы IV Междунар. науч. конф. ученых-экономистов «Проблемы обеспечения экономического роста». - Донецк: РИА ДонГТУ, 2001. - С. 102-103.

11. Боенко А.С. Современный риск-менеджмент в маркетинговой стратегии предприятия // Сучасна концепція маркетингу та її реінтерпретація в умовах перехідного суспільства: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 24-25 трав. 2001 р. - Харків: ХІМБ, 2001. - С. 39-41.

12. Лепа Н.Н., Боенко А.С., Нестерова З.И. Организационное обеспечение управления инновационной деятельностью на предприятиях // Материалы Междунар. науч.-практ. конф. «Наука: теория и практика-2007». - Премышль, Польша: Nauka Studio, 2007. - Т. 1: Экономические науки. - С. 136-138. інвестування кредитування інноваційний

13. Боенко А.С. Взаимодействие коммерческого банка и предприятия в управлении инновационными проектами // Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції: Тези доп. і повідом. Міжнар. наук.-практ. конф. Донецьк, 18-19 жовт. 2007 р. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2007. - С. 296-298.

14. Боєнко О.С. Методи планування кредитування інноваційних проектів // Материалы V Междунар. науч.-практ. конф. «Наука и образование-2007». - Днепропетровск: Наука и образование, 2007. - Т. 7: Экономические науки. - С. 7-10.

Размещено на Allbest.ru

...