Забезпечення стійкості банківської системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ бАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Зінченко Віктор Олександрович

Суми - 2008

Анотація

банк система дефолт

Зінченко В.О. Забезпечення стійкості банківської системи України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит. - Державний вищий навчальний заклад “Українська академія банківської справи Національного банку України”, Суми, 2008.

Дисертація присвячена розгляду комплексного механізму забезпечення стійкості банківської системи України. В роботі обгрунтована значимість наявності стратегії розвитку банківської системи в контексті стратегії розвитку економіки країни. Визначено місце регулювання та нагляду в забезпеченні стійкості банківської системи. Виявлені проблемні питання організаційного та методичного спрямування надали можливість запропонувати та обгрунтувати заходи, що забезпечують досягнення стратегічних цілей банківської системи, при цьому доцільним є розмежування заходів, направлених на зниження індивідуального ризику та системного ризику. Досліджено й узагальнено класифікацію умов та факторів стійкості банківської системи з метою врахування їх особливостей при застосуванні методів регулювання. З урахуванням визначених умов та факторів проведений комплексний аналіз стійкості банківської системи України, який дозволив виявити значимість пруденційного нагляду за стійкістю банківської системи. Доведена необхідність удосконалення моніторингу стійкості банківської системи, який повинен грунтуватися насамперед на макроекономічних індикаторах. Запропоновані в роботі методики врахування валютного, кредитного ризиків та ризику ліквідності відрізняються від існуючих та дозволяють органам нагляду більш оперативно реагувати на певні зміни.

Ключові слова: банківська система, стійкість банку, стійкість банківської системи, регулювання, нагляд, ліквідність, ризик, макроекономічні індикатори.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Банківська система є важливою складовою механізмів ринкового та державного регулювання економіки, має виключне значення для формування і підтримки базового рівня довіри у суспільстві як передумови сталого розвитку, включаючи довіру економічних суб'єктів один до одного, до національної грошової одиниці та держави. Протягом 2002-2007 років банківська система України розвивалася динамічно, покращилися її кількісні і якісні характеристики, підвищилася конкурентоспроможність українських банків. Стійкість і спроможність українських банків протистояти кризовим явищам у суспільстві підтвердилися у кінці 2004 року, коли банківська система успішно справилася з загрозою втрати ліквідності, яка була пов'язана з політичною дестабілізацією в країні. Діяльність банків протягом 2002-2007 років характеризувалася поліпшенням якості активів, нарощуванням капітальної бази, залученням депозитів, підвищенням ефективності діяльності, що є ознаками достатньої стійкості.

Водночас на даному етапі розвитку посилюється нестійкість національних економік, нерівномірність економічного розвитку окремих країн, що призводить не тільки до національних банківських криз, а й до світових фінансових потрясінь. Для України, що інтегрується у світове співтовариство, формування стійкої банківської системи стає приоритетним завданням. У цьому зв'язку актуальним стає розробка нових та удосконалення існуючих методичних підходів до забезпечення стійкості банківської системи, яку необхідно розглядати як частину загальної моделі, що визначає майбутнє країни та світової економіки.

В економічній літературі значна увага приділяється проблемам становлення стабільної банківської системи, підвищення її стійкості.

Концептуальні основи становлення і розвитку сучасної банківської системи України досліджували у своїх працях А.С. Гальчинський, О.В. Дзюблюк, А.О. Єпіфанов, А.М. Мороз, І.В. Сало, С.А. Циганов та інші вчені. Саме їх наукові праці дозволили сформувати загальнонаукову основу та визначити основні підходи до дослідження проблеми забезпечення стійкості банківської системи України.

Проблеми забезпечення стійкості банківської системи, її протиріччя і шляхи їх вирішення знайшли своє відображення в дослідженнях вітчизняних вчених О.В. Васюренка, В.М. Гейця, Г.Т. Карчевої, О.І. Кірєєва, С.М. Козьменка, О.М. Колодізєва, В.Л. Кротюка, В.І. Лисицького, І.О. Лютого, Л.О. Примостки, М.Ф. Пуховкіної, М.І. Савлука, Р.І. Тиркала та інших.

Серед наукових праць, у яких досліджуються проблеми стійкості банківської системи в цілому та окремі її аспекти зокрема, необхідно виділити роботи таких зарубіжних учених, як: Ф. Аллен, Дж. Вітлі, Д. Раймонд та П. Дебвіг, Ч. Кіндлебергер, С. Фішер, Х. Фрейхас, М. Фрідман, Д. Шумахер та ін.

Не зменшуючи значущості наукових напрацювань в рамках загальної теорії систем, досліджень щодо забезпечення стійкості банків, окремих проблем функціонування вітчизняної банківської системи, зокрема її платоспроможності та ліквідності, слід все ж констатувати, що у вітчизняній економічній науці практично відсутні спеціальні дослідження методичних засад забезпечення стійкості функціонування банківської системи.

Відсутність комплексних теоретичних розробок, що обґрунтовують побудову системи оцінки та управління стійкістю банківської системи та відповідають цілям розбудови банківської системи України, яка б сприяла довгостроковому економічному зростанню країни, її фінансовій безпеці, була здатна і готова без загрози національним інтересам інтегруватися у світовий економічний простір, зумовила вибір теми дисертаційного дослідження та свідчить про його актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження були використані при виконанні науково-дослідних тем “Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні” (номер державної реєстрації 0102U006965) і “Розвиток механізму функціонування банківської системи України під впливом іноземного капіталу” (номер державної реєстрації 0107U012112). До звітів за цими темами включені пропозиції автора щодо удосконалення моніторингу стійкості банківської системи, а також щодо оцінювання наслідків входження іноземних банків до банківської системи України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних засад, розробка методичних підходів та практичних рекомендацій щодо побудови системи забезпечення стійкості банківської системи України та розвитку складових механізму її регулювання.

Відповідно до мети дослідження передбачено вирішення таких завдань теоретичного, методичного та прикладного характеру:

з'ясувати сутність поняття “стійкість банківської системи” з урахуванням структурної стійкості та наявності самоорганізації системи, а також існуючих визначень цього поняття в економічній літературі;

виокремити основні макро- та мікроекономічні умови та фактори, що визначають стійкість банківської системи, і з'ясувати характер їх впливу;

систематизувати теоретичні аспекти впливу діяльності центральних банків на стійкість банківської системи та описати методи оцінювання такого впливу;

дослідити та описати методи оцінки стійкості банківської системи з метою виявлення можливості їх використання для ефективного банківського нагляду;

визначити сутність, структуру, функції і принципи формування елементів механізму забезпечення стійкості банківської системи з урахуванням тенденцій її розвитку;

проаналізувати основні тенденції розвитку банківської системи України з метою виявлення відповідностей із загальною стратегією розвитку держави та визначення факторів забезпечення стійкості на макро- та мікрорівні;

розробити практичні рекомендації щодо удосконалення моніторингу стійкості банківської системи України;

обґрунтувати можливість використання моделі дефолту для оцінки ліквідності банківської системи в контексті превентивного нагляду за стійкістю банківської системи.

Об'єктом дослідження є процес забезпечення стійкості банківської системи України як елемента національної економіки.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і прикладні аспекти стійкого розвитку банківської системи України.

Методи дослідження. В дисертації застосовано широкий інструментарій загальноприйнятих методів наукового дослідження економічних відносин, а саме: метод аналізу і синтезу (при дослідженні мікро- і макроекономічних чинників впливу на стійкість банківських систем), метод абстрагування (при розкритті поняття стійкості банківської системи), метод кількісного та якісного порівняння (при дослідженні підходів до оцінювання стійкості банківської системи), функціонально-системний підхід, описово-аналітичний метод, статистичні методи, зокрема графічний (при дослідженні умов та факторів впливу на стійкість банківської системи України), аналіз динамічних рядів (при виявленні факторів впливу на стійкість банківської системи України) тощо.

При проведенні дисертаційного дослідження використано наукові праці закордонних і вітчизняних учених з питань функціонування банківської системи, регулювання та нагляду, закони України, постанови Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Національного банку України, звіти банків України та Асоціації українських банків, матеріали науково-практичних конференцій за темою дослідження. Проаналізовані монографічні дослідження і статті зарубіжних та вітчизняних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів. Нові наукові положення дисертації, які розроблено автором особисто та виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

розроблено та обґрунтовано комплексну модель забезпечення стійкості банківської системи, яка враховує потребу гнучкого і вчасного реагування на можливі внутрішні та зовнішні негативні впливи. Запропонована структурно-функціональна схема побудови механізму забезпечення стійкості банківської системи розмежовує заходи щодо зниження індивідуального ризику та системного ризику, що дозволяє розробити алгоритм дії наглядових органів при реалізації ризиків;

запропоновано визначати інтегральний індикатор ліквідності банківської системи на основі оцінки ймовірності дефолту, що ґрунтується на моделі діяльності банку, в якій він розглядається з погляду потоків залучення і розміщення грошових коштів (що не відносяться до міжбанківських операцій), та який, поряд з геп-аналізом, нормативами ліквідності, коефіцієнтним аналізом, можна використовувати при комплексній оцінці ризику ліквідності банківської системи;

удосконалено:

систематизацію основних умов і факторів забезпечення стійкості банківської системи та доведено необхідність розгляду банківської системи в процесі розвитку, який визначається умовами і факторами макро- та мікрорівня і дозволяє визначити, що стійкість банківської системи забезпечується в тому числі і стійкістю банків як складових даної системи;

методичний підхід до оцінки загроз стійкості банківської системи, яка відрізняється від існуючих введенням додаткових ознак та груп загроз (первинні та вторинні, прямі та опосередковані, явні та неявні), а також ранжуванням останніх за ступенем значимості та дасть змогу розробити заходи щодо управління загрозами;

набули подальшого розвитку:

теоретичне обґрунтування економічного змісту поняття “стійкість банківської системи”, для характеристики якого пропонується враховувати структурну стійкість і наявність самоорганізації, завдяки чому стійкість банківської системи може бути охарактеризована як здатність системи повертатися в рівноважний стан, незважаючи на вплив зовнішніх та внутрішніх чинників, базуючись на структурній стійкості, здатності до самоорганізації, підтримці стійкості банків, що входять до системи, та управлінському впливі центрального банку країни;

уніфікований механізм нормативного регулювання діяльності банків завдяки доповненню і розвитку основних принципів, цілей, завдань і методів організації діяльності з моніторингу стійкості банківської системи України.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в ході дослідження наукові та практичні висновки і рекомендації можуть бути використані для підвищення ефективності роботи наглядових органів щодо забезпечення стійкості банківської системи України. Розроблені методичні підходи використовуються Національним банком України і враховані у діяльності банків, зокрема:

методика дистанційного аналізу ризику, що базується на концепції ризик-орієнтованого нагляду, включена до системи аналізу діяльності банків Національного банку України (довідка про впровадження від 13.09.2007 № 43-310/1814);

матеріали дисертаційного дослідження в частині удосконалення методичного інструментарію оцінки ризику ліквідності банків обговорені на засіданні Ради Асоціації українських банків та рекомендовані до впровадження в діяльність банків - членів АУБ (довідка від 21.04.2008 № 04-10/0225);

підходи до удосконалення комплексу інструментів і методів макропруденційного нагляду використано у Раді Національного банку України (довідка про впровадження від 04.04.2008 № 10-010/50).

Особистий внесок здобувача. Результати наукового дослідження, які виносяться на захист, отримані автором особисто і знайшли своє відображення в опублікованих працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи дисертанта. Особистий внесок здобувача у роботі [8] за списком опублікованих праць полягає у визначенні ризиків, що виникають у зв'язку зі спрощенням процедури кредитування фізичних осіб, та їх впливу на стійкість банків України.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і результати дослідження оприлюднені та доповідалися на науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема, на Міжнародному семінарі “Робота зі збанкрутілими фінансовими установами” (м. Бішкек, Киргизька республіка, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку України” (м. Київ, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України” (м. Суми, 2003, 2006, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика” (Суми, 2006-2008 рр.).

Наукові публікації. Основні положення дисертації, які повністю висвітлюють результати дослідження, викладено в 14 наукових працях загальним обсягом 9,05 друк. арк., з них: 10 наукових статей опубліковані у наукових фахових виданнях (3,9 друк. арк.), 3 - у матеріалах наукових конференцій (0,15 друк. арк.), 1 - в інших виданнях (5,0 друк. арк.).

Структура та обсяг дисертації визначається метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний текст дисертації викладений на 192 сторінках. Робота включає 5 таблиць, 24 рисунки, список використаних джерел із 191 найменування на 17 сторінках і 8 додатків на 30 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і основні завдання дисертації, викладено методологічну основу і методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення результатів роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи забезпечення стійкості банківської системи” на основі вивчення, критичної оцінки та узагальнення наукового доробку вітчизняних і закордонних вчених, які досліджували стійкість банківських систем, опрацьовано наступні теоретичні питання: сутність банківської системи як складової національної системи; сутність стійкості банківської системи та її елементи; умови та фактори, що обумовлюють стійкість на макро- та мікрорівнях; підходи до побудови механізму забезпечення стійкості банківської системи.

Банківську систему слід визначити як складову економічної та кредитної систем, а по своїй суті як складну самоорганізаційну систему, яка формувалась під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників протягом тривалого часового періоду і є цілісною сукупністю установ, що здійснюють банківську діяльність і виконують функцію внутрішнього управління ними. Таке розуміння банківської системи дозволяє визначити, що її стійкість забезпечується в тому числі стійкістю елементів, які входять до складу системи, і, в свою чергу, впливає на стійкість системи, до складу якої вона входить. Іншими словами, розвиток банківської системи обумовлений комплексом процесів, що відбуваються у зовнішньому середовищі і комплексом процесів в самій банківській системі та середовищі, яке її оточує. Вказані процеси протікають об'єктивно, оскільки засновані на економічних законах розвитку; більше того, вони незалежні від волі конкретних суб'єктів. Такий підхід дозволяє вилучити систему з навколишнього середовища і проводити її аналіз на основі вхідної та вихідної інформації та аналізувати структуру.

Для характеристики стійкості банківської системи необхідно враховувати її структурну стійкість і наявність умов для самоорганізації.

Тобто стійкість банківської системи може бути охарактеризована як здатність системи повертатися в рівноважний стан, незважаючи на вплив зовнішніх та внутрішніх чинників, базуючись на структурній стійкості, здатності до самоорганізації, підтримці стійкості банків, що входять до системи під впливом центрального банку країни.

Стійкість банківської системи можна розглядати як форму руху і як стан банківської системи, а також здатність відновлювати цей стан після певних кризових моментів (спаду в економіці, фінансової кризи тощо).

Стійкість банківської системи як форма руху є її динамічною характеристикою, за якою відбувається збалансований розвиток всіх елементів банківської системи відповідно до умов зовнішнього середовища та внутрішніх параметрів функціонування системи.

Стійкість банківської системи як стан - це якісна характеристика. Відповідно до неї забезпечується виконання всіх її функцій, а також забезпечується здатність відновлювати цей стан після будь-яких відхилень від безпечних параметрів, викликаних дією кризових моментів (спадом економіки, фінансовою кризою, трансформацією економіки).

З урахуванням вищезазначеного стійкість банківської системи країни можна визначити як єдину базу забезпечення своєчасного і безперешкодного переміщення вартостей у межах національної економіки.

Вона забезпечується, по-перше, достатньою кількістю високоліквідних коштів (обсягом грошової маси в обігу); по-друге, надійністю (безперебійністю) функціонування платіжних систем, ефективною організацією розрахунків; по-третє, загальністю охоплення системою нагляду банків, що здійснюється центральним банком та контролюючими органами; по-четверте, стабільністю головних макроекономічних показників національної економіки, серед яких низький рівень інфляції, бюджетного дефіциту і розвиненість правових відносин у країні.

Серед умов стійкості банківської системи, які формуються на рівні системи, слід виділити забезпечення ліквідності банків, капіталізацію та захист інтересів кредиторів та вкладників. Доведено, що вплив факторів різних рівнів неоднозначний та потребує окремих методик для оцінки впливу та методів регулювання з боку наглядових органів. З позиції методології даний висновок свідчить, що управління стійкістю системи слід розглядати у єдності трьох складових:

1) в тісній єдності із стійкістю економіки в цілому;

2) у взаємозв'язку стійкості окремого банку із стійкістю банківської системи як цілісного утворення;

3) з позиції окремого банку, його структури, яка складається з певних частин.

Специфіка забезпечення стійкості банківської системи полягає в тому, що, з одного боку, стійкість банківської системи можна розглядати як об'єкт (виходячи з поняття “механізм забезпечення стійкості банківської системи”), з іншого, вона являє собою невід'ємну складову банківської системи. Крім того, параметри стійкості банківської системи самі по собі є цільовими при здійсненні процесу управління розвитком банківської системи.

Виходячи з досліджених принципів і функцій підсистем, які входять до складу механізму забезпечення стійкості банківської системи (Mech^загал), структуру механізму пропонується розглядати у вигляді сукупності певних локальних механізмів:

з точки зору компонентного складу:

, (1)

Де G - стратегічні цілі, що відповідають стадії циклу розвитку банківської системи, а також стадії розвитку національної та світової економік, та реалізація яких забезпечує стійкість банківської системи;

Kr - критерії досягнення даних цілей;

F - фактори, що впливають на стійкість банківської системи;

M - методи забезпечення стійкості банківської системи;

з точки зору функцій:

, (2)

Де Mech^G - механізм управління цілями забезпечення стійкості банківської системи;

Mech^D - механізм діагностики;

Mech^Dis - механізм прийняття рішень стосовно забезпечення стійкості банківської системи.

Сукупність запропонованих локальних механізмів має дуальну природу. З одного боку, виділені механізми є складовими загального механізму забезпечення стійкості банківської системи, і, відповідно, мають аналогічний загальному механізму компонентний склад.

З іншого боку, вони ініціюють управлінські впливи по регулюванню, координації окремих компонентів загального механізму. Так, вибір цілі, що найбільш адекватна існуючим умовам розвитку банківської системи, продукується механізмом управління цілями, визначення значень критеріїв досягнення цілі і методу управління стійкістю - механізмом діагностики; оцінка достатності ресурсів для досягнення цілей - механізмом прийняття рішень.

З урахуванням такого підходу, а також конкретизуючи кожен елемент, який повинен входити до системи, була розроблена модель забезпечення стійкості банківської системи.

Запропонована структурно-функціональна схема побудови механізму забезпечення стійкості банківської системи базується на теорії системного підходу, яка визначає необхідність наявності стратегії розвитку, принципів, цілей та критеріїв функціонування системи, напрямків регулювання та відповідних їх форм, методів і засобів. У контексті розуміння, що стійкість банківської системи забезпечується в тому числі і стійкістю елементів, які входять до складу системи, а стійкість банківської системи впливає на стійкість системи, до складу якої вона входить, доцільним при розробці заходів, що забезпечують досягнення стратегічних цілей системи, є розмежування заходів щодо зниження індивідуального та системного ризику.

У другому розділі “Науково-методичні підходи до побудови механізму забезпечення стійкості банківської системи України” обґрунтовані елементи механізму забезпечення стійкості вітчизняної банківської системи, ефективність взаємодії між ними з урахуванням сучасних тенденцій розвитку України.

Вивчення стану та аналіз тенденцій розвитку банківської системи дають підстави стверджувати, що вона в основному сформована і відповідає вимогам нинішнього періоду, в тому числі рекомендаціям Базельського комітету з питань банківського нагляду. Протягом 2001-2007 років вона розвивалася динамічно, покращилися її кількісні і якісні характеристики, підвищилася конкурентоспроможність українських банків. Стійкість і спроможність українських банків протистояти кризовим явищам у суспільстві підтвердив кінець 2004 року, коли банківська система успішно справилася з загрозою втрати ліквідності. Про стійкість розвитку системи банків свідчить зростання відношення основних показників діяльності банків до ВВП. За 2002-2007 рр. відношення активів до ВВП збільшилось до 84,4 %; кредитних операцій - до 68,4 %; зобов'язань - до 74,6 %; балансового капіталу - до 10,2 % (рис. 1).



Рис. 1. Динаміка відношення основних показників банківської системи України до ВВП, %

Діяльність банків протягом 2002-2007 років характеризувалася підвищенням фінансової стабільності, поліпшенням якості активів, нарощуванням капітальної бази, залученням депозитів, підвищенням ефективності діяльності.

Регулятивний капітал банків за 5 останніх років збільшився вп'ятеро - до 72,3 млрд. грн. (9,7 млрд. євро), що становить 10,2 % ВВП. Разом з тим зростання економічних процесів в Україні вимагає подальшого збільшення рівня капіталізації банків та їх концентрації. Зобов'язання банків за 2002-2007 роки зросли в 13,4 раза і станом на 01.01.2008 склали 529,8 млрд. грн.

Протягом 2007 року зобов'язання банків зросли на 78,0 %. Кошти населення стали основним джерелом нарощування ресурсної бази банків. Значним кількісним зростанням характеризується активна діяльність банків. Так, активи системи банків зросли на 76,2 % (за минулий рік - на 59,1 %) і станом на 01.01.2008 склали 599,4 млрд. грн. Загальні активи збільшились на 75,3 % (за 2006 рік - на 58,3 %) і склали 619,0 млрд. грн. Випереджаючими темпами зростали довгострокові кредити, що створювало умови для економічного зростання та посилення позитивного впливу банківської системи на соціально-економічний розвиток України. Підвищилася ефективність діяльності банків. Прибуток по системі банків за 2007 рік склав 6,6 млрд. грн., що у 1,6 раза більше, ніж за 2006 рік (4,1 млрд. грн.). За 2006 рік банками України було досягнуто найвищого за останні роки рівня рентабельності активів - 1,61 %. Станом на 01.01.2008 рентабельність активів (ROA) склала 1,50 %, рентабельність капіталу (ROE) - 12,67 % (на 01.01.2007 - 1,61 % та 13,52 % відповідно).

Результати аналізу сучасного стану банківської системи України вказують на існування симптомів, які свідчать про необхідність подальшого забезпечення стійкості, прозорості та конкурентоспроможності банківської системи. Так, за останні роки в банківській системі України посилилась тенденція виходу на вітчизняний ринок банківських послуг іноземних банків та зростання до 30 % участі нерезидентів у капіталі банків.

З метою пом'якшення можливих негативних наслідків відкриття в Україні філій іноземних банків і максимального використання їх потужного фінансового потенціалу доцільним є посилення вимог щодо надійності новостворюваних іноземних банківських установ шляхом встановлення відповідних критеріїв їх допуску на український ринок.

Існування симптомів (недоліків) у розвитку банківської системи викликано низкою проблем. Було визначено, що проблеми, які впливають на розвиток банківської системи, лежать поза її площиною. Найбільш важливими з них є:

повільні темпи ринкових перетворень реального сектора економіки;

слабкий і недостатньо прозорий фінансовий стан значної кількості підприємств;

недостатній розвиток фондового ринку, а також ринку землі і нерухомості;

незахищеність прав кредиторів і вкладників.

Проте розвиток банківської системи обмежується і через проблеми, притаманні самій банківській системі, в тому числі через проблеми розвитку. Основними серед них є:

необхідність подальшого підвищення рівня капіталізації банків з метою забезпечення сталого економічного зростання необхідними за обсягами, ціною і термінами ресурсами;

необхідність підвищення якості та конкурентоспроможності банківських послуг;

недостатній рівень корпоративного управління в банках;

недостатній рівень управління банківськими ризиками.

Основним принципом удосконалення системи регулювання банківської діяльності і банківського нагляду на період є впровадження стратегії активної ролі банківського нагляду, орієнтованого на виявлення проблем у діяльності банку на ранніх стадіях їх виникнення та своєчасне реагування Національного банку України з метою запобігання їм та уникнення кризових явищ або пом'якшення їх впливу на економіку. Необхідне подальше впровадження міжнародних норм і досвіду з урахуванням особливостей організації і функціонування ринку банківських послуг в Україні. Для наближення банківської системи України до міжнародних стандартів і підвищення безпеки банківської діяльності Національному банку України доцільно продовжити роботу з впровадження ключових документів Базельського комітету з питань банківського нагляду.

На підставі аналізу тенденцій розвитку банківської справи і банківського нагляду нами удосконалено схему процесу гармонізації міжнародного банківського нагляду (МБН) (рис. 2).

У напрямі продовження впровадження процесу нагляду на основі оцінки ризиків передбачається сприяти розвитку у банківському нагляді підходів, орієнтованих на ризик, що включають в себе оцінку кількісних характеристик ризику та якості управління ризиками, як на рівні індивідуального банку, так і банківської системи в цілому, що сприятиме підвищенню надійності та стабільності банківської системи України.

Розвиток підходів, орієнтованих на ризик, у банківському нагляді повинен здійснюватися шляхом:

перенесення акценту при проведенні інспекційних перевірок правильності здійснення банківських операцій на оцінку ризиків, що виникають у результаті їх здійснення;

зосередження нагляду за діяльністю банків на оцінці кількісних характеристик ризиків та якості управління ризиками;

переходу від оцінки подій у діяльності банку, що сталися в минулому, на прогнозування розвитку банку та притаманних йому ризиків;

впровадження нагляду за діяльністю банків на консолідованій основі, включаючи оцінку ризиків, що виникають через взаємини в межах банківських об'єднань та мають існуючий та/або потенційний вплив на об'єкт банківського нагляду;

продовження роботи, спрямованої на підвищення розміру, якості банківського капіталу та його адекватності рівню ризиків, що приймаються банком.

Рисунок 2

У третьому розділі “Удосконалення оцінки як складової механізму забезпечення стійкості банківської системи України” досліджені підходи до моніторингу стійкості банківської системи; фактори і загрози, які можуть впливати на стійкість банківської системи, подана їх класифікація. Особлива увага приділяється індикаторам стійкості банківської системи, а також обґрунтуванню методів оцінки рівня і динаміки стійкості банківської системи.

Визначено, що діагностика стійкості банківської системи включає наступні елементи: аналіз і оцінка ситуації в банківській системі в цілому та її окремих елементах; виявлення позитивних і негативних факторів, які призводять до зміни в стійкості системи; складання прогнозу щодо стійкості банківської системи на довгострокову перспективу.

Вона повинна здійснюватися в ході проведення моніторингу, який передбачає збір даних, що характеризують стійкість, їх аналіз, розробку коригуючих заходів та планів дій та складання прогнозу розвитку економіки за визначеними параметрами.

Доцільно, на наш погляд моніторинг розглядати з позиції функціональності та з організаційної точки зору. За першим підходом під моніторингом стійкості банківської системи слід розуміти інформаційну систему, яка включає спостереження (основною характеристикою спостереження є його безперервність) за рівнем стійкості банківської системи, аналіз, оцінку і прогнозування стійкості на довгострокову перспективу.

З організаційної точки зору моніторинг стійкості банківської системи розглядається в якості системи. Як і будь-яка система моніторинг включає певні елементи, які взаємодіють та знаходяться під дією внутрішніх та зовнішніх факторів. Механізм моніторингу стійкості банківської системи включає завдання, принципи, напрями, методи, індикатори, технічне, інформаційне та нормативне забезпечення (рис. 3).



Рис. 3. Механізм моніторингу стійкості банківської системи

Забезпечення стійкості банківської системи передбачає зменшення різноманітних видів ризиків, що у загальному вигляді запропоновано розглядати як:

індивідуальний ризик - унікальний ризик, властивий конкретному банку. Цей ризик виникає у зв'язку з непрофесійним менеджментом, неврахуванням конкурентів та інших факторів, вплив яких можна усунути;

системний ризик - ризик, який визначається зміною економічного циклу в країні або кон'юнктурних циклів на ринках.

Між системним та індивідуальним ризиком у банківській системі існує значний причинно-наслідковий зв'язок: індивідуальний ризик може стати причиною систематичної події, яка підвищує системний ризик всієї банківської системи, і навпаки, зростання системного ризику призводить до систематичних подій, які підвищують індивідуальний ризик окремих банків.

Запропонована нами методика містить такі етапи конструювання інтегральної оцінки стійкості банківської системи:

формування множини індикаторів;

визначення характеристичних (оптимальних, порогових та граничних) значень індикаторів;

нормалізація індикаторів (приведено та апробовано два методи: за першим з них нормалізація відбувається шляхом коригування показників з урахуванням їх віднесення до стабілізуючих та дестабілізуючих; за другим - шляхом коригування показників з урахуванням їх відповідності пороговим значенням, визначеним емпіричним шляхом);

визначення вагових коефіцієнтів;

розрахунок інтегрального індексу.

Узагальнений інтегральний індикатор стійкості банківської системи () визначається за формулою (3):

, (3)

Де - інтегральні показники, розраховані за різними методами.

Розрахунок інтегрального індикатора для першого методу розрахунку нормалізованих значень індикаторів здійснюється за формулою (4):

, (4)

Де - вагові коефіцієнти, що визначають ступінь внеску -го показника в інтегральний індекс;

- нормалізовані значення вхідних показників , розраховані за першим методом.

За другим методом розрахунок нормалізованих значень індикаторів здійснюється за формулою (5):

, (5)

Де - нормалізовані значення вхідних показників , розраховані за другим методом.

Розрахунки повинні здійснюватися Національним банком України щоквартально на підставі офіційних даних статистичного обліку Державного комітету статистики України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Міністерства фінансів України та власних даних, отриманих у результаті пруденційного та інспекційного нагляду.

Оцінка якості управління ризиком ліквідності та перспектив розвитку бізнесу і прогнозування фінансового стану банків повинні враховуватись у рамках диференціації та оптимізації режиму банківського нагляду. З огляду на відсутність однозначного вирішення цього завдання пропозиції щодо впровадження індикатора ліквідності банківської системи, запровадження системного підходу до процесу управління та контролю ризику ліквідності банків на основі моделі дефолту заслуговує на увагу з боку наглядових органів як один із шляхів оптимізації здійснення їхньої наглядової функції, особливо у сфері контролю за ліквідною позицією банків.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та запропоновано нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці методичних підходів та практичних рекомендацій щодо побудови системи забезпечення стійкості банківської системи України та розвитку складових механізму її регулювання.

За результатами дисертаційного дослідження зроблено наступні висновки та внесені пропозиції науково-теоретичного і прикладного характеру:

1. Банківську систему слід визначити як складову економічної та кредитної систем, а по своїй суті - як складну самоорганізаційну систему, яка формувалась під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників протягом тривалого часового періоду і є цілісною сукупністю установ, що здійснюють банківську діяльність і виконують функцію внутрішнього управління ними. Таке розуміння банківської системи дозволяє визначити, що стійкість банківської системи забезпечується в тому числі і стійкістю елементів, які входять до складу системи, а стійкість банківської системи впливає на стійкість системи, до складу якої вона входить.

2. Поглиблено теоретичні засади щодо визначення сутності поняття “стійкість банківської системи”. Для характеристики стійкості банківської системи необхідно враховувати її структурну стійкість і наявність умов для самоорганізації. Тобто стійкість банківської системи може бути охарактеризована як здатність системи повертатися в рівноважний стан, незважаючи на вплив зовнішніх та внутрішніх чинників, базуючись на структурній стійкості, здатності до самоорганізації, підтримці стійкості банків, що входять до системи під впливом центрального банку країни.

3. Запропонована структурно-функціональна схема побудови механізму забезпечення стійкості банківської системи базується на теорії системного підходу, яка визначає необхідність наявності стратегії розвитку, принципів, цілей та критеріїв функціонування системи, напрямків регулювання та відповідних їх форм, методів і засобів. В контексті розуміння, що стійкість банківської системи забезпечується в тому числі і стійкістю елементів, які входять до складу системи, а стійкість банківської системи впливає на стійкість системи, до складу якої вона входить, доцільним при розробці заходів, що забезпечують досягнення стратегічних цілей системи, є здійснення розмежування заходів по зниженню індивідуального ризику та системного ризику.

4. Основними елементами механізму забезпечення стійкості банківської системи України є: стратегія розвитку, цілі системи та окремих її складових, інструменти досягнення визначених цілей, а також система регулювання та нагляду за виконанням поставлених цілей. Стратегія розвитку банківської системи визначає всі аспекти її функціонування, встановлюючи її цілі і методи їх досягнення в довгостроковій перспективі. Тому саме стратегія розвитку визначає особливості побудови механізму забезпечення стійкості банківської системи. Взаємозв'язок між стратегією розвитку банківської системи і механізмом забезпечення її стійкості проявляється не тільки в тому, що перша визначає другий, але і у наявності зворотного зв'язку, а саме: вибір того чи іншого варіанта побудови механізму забезпечення стійкості банківської системи може вимагати певного коригування зазначеної стратегії чи попереднього урахування певних ризиків втрати стійкості при її розробці.

5. Основним принципом удосконалення системи регулювання банківської діяльності і банківського нагляду на період є впровадження стратегії активної ролі банківського нагляду, орієнтованого на виявлення проблем у діяльності банку на ранніх стадіях їх виникнення та своєчасне реагування Національного банку України з метою запобігання їм та уникнення кризових явищ або пом'якшення їх впливу на економіку.

Сформульована концепція міжнародного банківського нагляду в умовах глобалізації, яка полягає в необхідності глобального нагляду (глобальний ринок вимагає зміни методології банківського нагляду і руху у бік створення наднаціонального органу банківського нагляду), інтегрованого фінансового нагляду, тобто комбінованого нагляду, що включає банківський, страховий нагляд і нагляд за діяльністю на ринку цінних паперів, а також пред'явлення нових вимог до кваліфікації регуляторів. На підставі аналізу тенденцій розвитку банківської справи і банківського нагляду удосконалена схема процесу гармонізації міжнародного банківського нагляду.

6. В основу удосконалення нагляду в умовах фінансової глобалізації повинна бути покладена оцінка ефективності управління ризиками в банках. З цією метою були проведені дослідження методик оцінки ризиків та обґрунтоване першочергове значення аналізу в системі управління ризиками. Дана концепція пропонує комплексний підхід до організації банківського нагляду і проведення аналізу банків. Одночасне застосування таких запропонованих інструментів у сфері банківського нагляду, як показники за системою раннього реагування, статистичної звітності, іншої інформації та попереджувальних заходів сприяє створенню більш ефективної системи банківського безвиїзного нагляду.

7. Запропонована у роботі методика розроблена з метою визначення рівня стійкості банківської системи України як головної складової фінансової безпеки держави і визначає перелік основних індикаторів стійкості банківської системи, їх оптимальні, порогові та граничні значення, а також методи обрахування інтегрального індексу стійкості банківської системи.

Методика базується на комплексному аналізі індикаторів стійкості з виявленням потенційно можливих загроз стійкості банківської системи в Україні і повинна застосовуватися Національним банком України для інтегральної оцінки рівня стійкості банківської системи. Інші органи законодавчої та виконавчої влади, банківські установи в межах своєї компетенції можуть використовувати цю методику та визначати рівень складових стійкості банківської системи для прийняття управлінських рішень щодо аналізу, відвернення та нейтралізації реальних і потенційних загроз її стійкості.

8. Пропозиції щодо впровадження індикатора ліквідності банківської системи, а також системного підходу до процесу управління та контролю ризику ліквідності банків на основі моделі дефолту, заслуговує на увагу з боку наглядових органів як один із шляхів оптимізації здійснення їхньої наглядової функції, особливо у сфері контролю за ліквідної позицією.

Список опублікованих праць

· Зінченко В. Виїзне інспектування банків - метод поточного контролю за діяльністю банківської системи в Україні // Вісник Національного банку України. - 1998. - № 7. - С. 3-5 (0,45 друк. арк.).

· Зінченко В. Підсумки діяльності комерційних банків України за 1999 рік // Вісник Національного банку України. - 2000. - № 3. - C. 18-23 (0,5 друк. арк.).

· Зінченко В. Підсумки діяльності комерційних банків України за І квартал 2000 року // Вісник Національного банку України. - 2000. - № 6. - С. 8-13 (0,3 друк. арк.).

· Зінченко В. Підсумки діяльності комерційних банків України за перше півріччя 2000 року // Вісник Національного банку України. - 2000. - № 9. - C. 2-7 (0,5 друк. арк.).

· Зінченко В. Організація ефективного банківського нагляду в Україні // Вісник Української академії банківської справи. - 2006. - № 2. - C. 67-73 (0,35 друк. арк.).

· Зінченко В. Сутність і поняття стійкості банківської системи // Вісник Української академії банківської справи. - 2007. - № 2. - C. 83-87 (0,45 друк. арк.).

· Зінченко В. Механізм забезпечення стійкості банківської системи // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Випуск 21. - Суми, 2007. - С. 24-27 (0,31 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru

...