Ядерне страхування в країнах Європейського Союзу: правові аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЯДЕРНЕ СТРАХУВАННЯ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ПРАВОВІ АСПЕКТИ

О. Сушик

З початку промислового використання ядерної енергії в світі постало питання: як захистити людину від можливого негативного впливу іонізуючого випромінювання? Спочатку це питання ряд країн намагалися вирішувати на національному рівні, але згодом усвідомивши, що негативні наслідки можуть мати транскордонний характер, прийшли до висновку про необхідність розробки на міжнародному рівні механізму правового регулювання відшкодування ядерної шкоди, складовою якого є ядерне страхування, як один із засобів фінансового забезпечення відшкодування такої шкоди. Важлива роль ядерного страхування обумовлюється тим, що суб'єкти підприємницької діяльності не здійснювали б надзвичайно ризиковий бізнес, якби не були впевнені у забезпеченні фінансового покриття матеріальної шкоди ядерним установкам та відшкодування ядерної шкоди третім особам. ядерне страхування європейський право

У науково-правовій доктрині визначення поняття та основних правових засад забезпечення ядерного страхування як міжгалузевого інституту цивільного, господарського і ядерного права України в свій час висвітлювались у роботах таких вчених як Л.А. Афанасьєва, Г.І. Балюк, О.Ю. Балюк, А.І. Йойриш, Ю.М. Крупка, А.Б. Чопорняк і інших. Слід відмітити, що у вітчизняному законодавстві до цього часу залишились не врегульованими питання щодо чіткого виокремлення форм та видів ядерного страхування, порядку включення і виключення страхових компаній з Ядерного страхового пулу України, визначення правового статусу членів Ядерного страхового пулу України тощо. У зв'язку з вищевикладеним, з метою набуття позитивного досвіду організаційно-правового забезпечення ядерного страхування, велике значення, на нашу думку, має аналіз досвіду правового регулювання ядерного страхування в країнах Європейського Союзу.

Ядерне страхування особливий вид страхування, який виник як один з можливих засобів акумулювання значних грошових коштів для відшкодування потенційної ядерної шкоди. Цей вид страхування має свою специфіку, яка полягає в складнощах визначення можливості настання страхового випадку і відповідно встановлення страхової премії, в залежності від страховика від страхувальника тощо.

Правові відносини з ядерного страхування, ґрунтуючись на загальних нормах страхового права, регулюються спеціальними нормами, що містяться в міжнародних ядерних конвенціях та національному ядерному законодавстві. Слід відмітити, що в країнах Європейського Союзу спеціальне законодавство щодо ядерного страхування зокрема, не є настільки розповсюдженим. Це пояснюється, перш за все, широким застосуванням положень Паризької конвенції про відповідальність перед третьою стороною у сфері ядерної енергії від 29 липня 1960 року (далі - Паризька конвенція) [16] та додаткової до неї Брюссельської конвенції від 31 січня 1963 року (далі - Брюссельська конвенція) [4].

Паризька конвенція (стаття 10) і Конвенція про відповідальність операторів ядерних суден від 25 травня 1962 року (п.2 статті ІІІ) [5] зобов'язують операторів ядерних установок підтримувати страхування або інше фінансове забезпечення, що покриває їх відповідальність за ядерну шкоду. Пункт "в" статті 10 Паризької конвенції передбачає, що ні страховик, ні будь-яка інша особа, що надала фінансове забезпечення, не може призупинити або припинити страхування або інше фінансове забезпечення, не повідомивши про це письмово принаймні за два місяці компетентному державному органу, або, коли таке страхування чи інше фінансове забезпечення стосується перевезення ядерного матеріалу, протягом періоду зазначеного перевезення.

Ґрунтуючись на зазначених вище положеннях міжнародних конвенцій, у більшості країн Європейського Союзу діють спеціальні закони про відповідальність за ядерну шкоду, які і встановлюють основні принципи і норми національного ядерного страхування. Останні можна звести до наступних основних положень:

1. Обов'язок оператора ядерної установки надати фінансові гарантії (страхування та ін.) відшкодування ядерної шкоди (за виключенням випадків, коли оператором є держава);

2. Держава визначає умови фінансового забезпечення і контролює їх дотримання;

3. З метою гарантування стабільності фінансового забезпечення відшкодування ядерної шкоди встановлюється правило, згідно з яким страховик або фінансовий гарант не може призупинити чи припинити фінансове покриття відповідальності оператора без попереднього письмового повідомлення;

4. Встановлюється певна межа страхової або іншої фінансової гарантії, яка має дорівнювати (за виключенням країн, де діє принцип необмеженої відповідальності - ФРН, Швейцарія та ін.) відповідальності оператора за ядерну шкоду;

5. Перевезення ядерного матеріалу здійснюється лише за наявності відповідної фінансової гарантії;

6. У разі, якщо страховки або інших фінансових гарантій недостатньо для забезпечення відшкодування ядерної шкоди, держава зобов'язується надати необхідні додаткові кошти [6].

Необхідною передумовою фінансової стабільності ядерного страхування, є наявність коштів (страховий фонд), необхідних і достатніх для забезпечення відшкодування ядерної шкоди. Монопольне становище страхових компаній у сфері фінансового забезпечення відшкодування ядерної шкоди спонукає їх до встановлення досить великих ставок страхових премій, які мають тенденцію до збільшення. За цих умов видається виправданою ідея створення механізму накопичення страхових внесків. Таке становище спричинило виникнення ядерних страхових пулів - особливих об'єднань страхових організацій.

Страховим пулом визнається один з видів картельної угоди, або консорціуму, що створюється з метою здійснення страхування у певній вузькій галузі [1]. Суть страхового пулу полягає у тому, що кілька страховиків об'єднуються на основі вільного волевиявлення, яке знаходить своє відображення у відповідній угоді, і створюють особливу неприбуткову організацію.

За загальним правилом учасники ядерного пулу не несуть солідарної відповідальності по виданим цим пулом страховим полісом. Кожен учасник пулу встановлює суму (в межах встановленої законодавством суми), яка і є межею його особистої (без перестраховування) відповідальності за полісами даного ядерного пулу. Пропорційно цій сумі учасник пулу одержує і частку страхових премій, що виплачуються пулу страхувальниками, і виплачує частку страхового відшкодування у разі ядерного інциденту. Сукупність сум, які мають сплатити усі учасники пулу, утворює межу відповідальності пулу на даному страховому ринку.

Зазначені положення, відбиваючи загальні вимоги до організації і здійснення ядерного страхування, набувають в умовах тієї чи іншої країни певних специфічних рис і особливостей [21].

Перші ядерні страхові пули були створені в середині 50-х років XX століття як відповідь на постале актуальне питання про фінансові гарантії відшкодування ядерної шкоди. У 1956 р. ядерні пули було створено у Великій Британії і Швеції, у 1957 р. - в Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, ФРН, Італії, Норвегії і Швейцарії. Згодом ядерні пули було створено і в ряді інших країн.

Різними є правові статуси ядерних пулів, які в багатьох випадках визначають їх організаційно-правову форму. Так, наприклад, в Іспанії Декретом від 22 червня 1967 р. передбачена можливість об'єднання страхових компаній у спеціальні пули для покриття ядерних ризиків, а також встановлюється вимога щодо реєстрації їх як юридичних осіб [17]. Бельгійський Ядерний страховий Пул, який почав діяти 1 вересня 1959 року (його скорочена назва "SYBAN") свою діяльність здійснює на основі Статуту, який був затверджений у 1959 році (з урахуванням змін у 1996 році) та Правил внутрішнього розпорядку "SYBAN", що були затверджені на початку 2000 року [7].

Ядерний страховий пул Франції (GІE "Assuratome") зареєстрований як юридична особа "об'єднанням, що переслідує економічний інтерес" [8] і його правовий стан регулюється відповідним Законом про цивільну відповідальність в сфері ядерної енергії від 30 жовтня 1968 р.(з останніми змінами від 5 січня 2012 року) [3].

Ядерний страховий пул Великобританії (Nuclear Risk Insurers Limited (NRІ) є некомерційною організацією, яка уповноважена діяти як агент страхових компаній - учасників пулу. У Великобританії статус учасників ядерного пулу не є однаковим, що визначає і положення пулу, і систему управління у ньому. Це пояснюється входженням до останнього страхових синдикатів Ллойдс, що діють згідно Акту про синдикати Ллойда 1871 року [9].

На відміну від вищенаведених страхових ядерних пулів країн західної Європи, у країнах центральної Європи (наприклад, у Хорватії, Словенії) ядерні страхові пули діють у площині приватноправового регулювання. Так, Хорватський пул був створений 1 січня 1994 році і зареєстрований як товариство з обмеженою відповідальністю, а у 1999 році продовжив свою діяльність як економічне об'єднання інтересів (Gospodarsko Interesno Udruhenje, GIU) [19]. У Словенії ядерних страховий пул був створений у 1994 році і діє у формі асоціації, що переслідує комерційний інтерес. Метою діяльності пулу є забезпечення цивільної відповідальності оператора атомної електростанції Krsko, що застрахована членами пулу за наступними видами страхування: а) на випадок пожежі, б) від спричинення шкоди ядерній установці, в) відповідальність перед третіми особами [20].

Пули для здійснення покладених на них функцій утворюють відповідні органи управління й контролю, в залежності від умов тієї чи іншої країни.

У Швейцарії головним органом управління ядерного пулу є Рада пулу (34 члена - представники страхових компаній), яка обирає керівний комітет (від 7 до 12 членів), що відповідає за визначення й проведення генеральної лінії у здійсненні страхових операцій пулу. Рада обирає також від 3 до 6 членів до кожного з трьох технічних комітетів, відповідальних за здійснення окремих видів страхових операцій (технічний комітет з питань відповідальності перед третьою стороною та страхування персоналу атомних станцій, комітет з питань майнового страхування і комітет з питань зарубіжного страхування). Рада обирає двох аудиторів, які здійснюють перевірки фінансової діяльності страхових компаній - членів пулу. Обирається також адміністративній орган, який здійснює оперативну управлінську діяльність (представлений керівниками страхових компаній - членів пулу). Усі ці органи обираються строком на 3 роки [2].

У Британському ядерному пулі вищим органом управління є керівний комітет (8 членів), що обирається членами пулу (24 страхові компанії і 56 синдикатів Ллойда), який утворює консультативний комітет (9 членів) і постійно діючий секретаріат (16 членів), що здійснює управління поточними справами [10].

У Бельгії управління SYBAN здійснюється Адміністративним Комітетом, до складу якого входять 5 членів. Вони призначаються Генеральною Асамблеєю учасників шляхом голосування. Адміністративний Комітет має право призначити уповноважену особу для управління справами SYBAN і відповідний штат працівників. Також до повноважень Адміністративного Комітету віднесено обов'язок здійснювати перевірку платоспроможності кандидатів у члени SYBAN. Окрім Адміністративного

Комітету у SYBAN функціонують Технічний Комітет та Комітет з обрахування шкоди, що складаються з спеціалістів, які приїжджають з компаній-членів SYBAN та мають технічну освіту [7].

Вищим органом управління Шведського і Фінського ядерного пулу(Nordic Nuclear Insurers) є правління пулу (9 членів - представників страхових компаній-учасників), яке збирається не менш як чотири рази на рік. Оперативне управління здійснює адміністрація пулу. Страхові операції обслуговують і здійснюють 4 комітети - технічний, з питань відповідальності за ядерну шкоду, фінансовий, транспортний [11].

Вищим органом управління ядерного страхового пулу Чехії є Рада ядерного страхового пулу, яка складається із представників компаній-членів ядерного страхового пулу (кожна компанія має одного представника). Кожна компанія-член ядерного страхового пулу має лише один голос. Раду очолює її Голова, який має одного заступника. Голова або заступник голови Ради (за відсутності Голови Ради) головує на засіданнях Ради і представляє Раду. Органом управління діяльністю пулу є Дирекція ядерного страхового пулу Чехії. В рамках страхового пулу, в разі необхідності, можуть утворюватись комітети [12].

В різних країнах Європейського Союзу діють відмінні правила щодо порядку укладення договорів ядерного страхування. В ряді країн страхові поліси видаються від імені ядерного пулу в цілому, в інших - вони видаються учасниками пулу від свого імені. Тому можливі три варіанти рішення: страхові інтереси пулу представляє будь-який з його учасників, один з учасників або третя особа (наприклад, страховий брокер). Особа, яка представляє інтереси пулу, називається координатором пулу. На думку фахівців, краще, коли координатором пулу виступає один з його учасників (тобто страхова компанія, а не страховий брокер), який має відповідних спеціалістів, необхідну інформацію тощо. Координатору потрібно вести всю статистику ядерного страхування, здійснювати у разі необхідності замість окремих учасників пулу страхові виплати та багато іншого, що не входить в коло обов'язків страхових брокерів.

Так, у ядерному страховому пулі Франції є страхова компанія-лідер, що приймає ризик і перестраховує його в пулі в обсязі ємності пулу. Лідера вибирає страхувальник. Перестрахувальні договори підписує офіс пулу на підставі контрактів з усіма членами пулу [8].

Ядерний страховий пул Великобританії страхує або перестраховує на строк, що не перевищує 12 місяців (плюс додатковий час), але протягом року будь-які ризики можуть бути застраховані на встановлений строк [9].

Ядерні страхові пули здійснюють різні форми та види ядерного страхування. Спільним для країн Європейського Союзу є те, що страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, заподіяну третім особам в результаті експлуатації ядерної установки або при перевезенні ядерного матеріалу визнаються як загальнообов'язкові види ядерного страхування(далі обов'язкове ядерне страхування) та окремо виділяють страхування джерел іонізуючого випромінювання, які не пов'язані з ядерно-паливним циклом.

Разом з тим страховим ринкам різних країн Європейського Союзу притаманні певні відмінності. Наприклад, у Німеччині та Великобританії до сфери діяльності пулу відносяться лише реакторні установки. Зокрема, DKVG (Німецьке об'єднання страховиків ядерних реакторів) пропонує страхове покриття:

• майнових претензій, в тому числі й витрати на превентивні заходи, а також претензій щодо припинення діяльності внаслідок втрати застрахованого майна від ядерного паливного циклу (зокрема, атомних електростанцій;

• вимог, заснованих на встановленій законом відповідальності у зв'язку з будівництвом та експлуатацією ядерного паливного циклу, а також зберігання, кондиціювання та транспортування радіоактивних відходів, обладнання, вихлопних газів і стічних вод [14].

Ядерний Страховий Пул Великобританії здійснює, окрім обов'язкового ядерного страхування, страхування:

а) самого наземного реактора, підсобних приміщень, ядерного палива та всього іншого майна на відповідному місці розташування реактору (майданчику);

б) заводів з будь-якого виробництва, виготовлення, переробки ядерного палива, по переробці або захороненню ядерних відходів, пов'язаних з паливним циклом, по вилученню ізотопів ядерного палива;

в) будівель, які пов'язані із зберіганням збагаченого або опроміненого або використовуваного у будь-якому реакторі палива, або ядерні відходи, які утворюються від ядерного палива;

г) науково-дослідних установ, що використовують ядерні матеріали; д) будівельних робіт що відбуваються на спеціальному ядерному полігоні [9].

У Франції, Іспанії, Словаччині можуть страхуватися ризики, пов'язані з радіоізотопами, які не відносяться до ядерного паливного циклу. Словацький ядерний страховий пул (SAPS) відіграє основну роль у страхуванні або перестрахуванні ризиків пов'язаних з експлуатацією ядерних об'єктів (до ядерних об'єктів за законодавством Словаччини відносяться будівлі і споруди, у тому числі ядерний реактор, а також засоби для виробництва, переробки та зберігання ядерних матеріалів, ядерні сховища з відходами і сховища для радіоактивних відходів) та є гарантом страхування ризиків на додаток до джерел іонізуючого випромінювання. Відповідно до Закону Словаччини "Про охорону, заохочення і розвиток суспільної охорони здоров'я" 2007 року - це медичні і промислові джерела іонізуючого випромінювання, такі як, стоматологічний рентген [15].

Чеський пул включає у страховий поліс наступні факультативні види ядерного страхування:

- страхування операторів джерел іонізуючого випромінювання, які не повинні укладати договори страхування відповідальності оператора ядерної установки перед третіми особами, але, які вважають, що таке страхування, необхідне для забезпечення їх підприємницької діяльності;

- страхування загальної відповідальності операторів ядерних установок (страхування за заподіяння звичайних неядерних збитків);

- страхування відповідальності директорів та посадових осіб суб'єктів підприємницької діяльності (господарських товариств) за шкоду завдану в результаті ядерного інциденту;

- страхування цивільної відповідальності постачальників продуктів і послуг для операторів ядерної установки [13]:

Відповідно до звичайної практики страхування відповідальності оператора ядерної установки не покриває шкоду, спричинену збройним конфліктом, воєнними діями тощо, або спричинену серйозними природними катастрофами в країнах, де вони часто трапляються. Так, перша Фукусімська атомна електростанція була застрахована на кілька десятків мільйонів євро в DKVG. За умовами договору страхування не є страховим випадком збиток, заподіяний у результаті землетрусу, цунамі і виверженням вулкану. Тому DKVG нічого не виплатило власнику АЕС в Фукусіма за аварію на Першій Фукусімській АЕС. До того ж, оператор станції не придбав будь-якого майнового покриття з кінця 2010 року [18].

Сумарних коштів кожного національного пулу, як правило, недостатньо для покриття ядерного ризику, який вони беруть на себе, що змушує їх перестраховувати частину цього ризику у зарубіжних страхових пулів.

Договори перестраховування із загальним рахунком укладаються із іншими ядерними пулами у всьому світі. Ця прозорість не тільки забезпечує найбільш високий ступінь гарантій по перестраховуванню, вона також встановлює відому кінцеву межу участі кожного члена. Ці фактори дають можливість членам брати на себе більші зобов'язання по ядерним ризикам, ніж тоді, коли вони відчували наявність значної невизначеності по відношенню до повного обсягу претензій, які є результатом якогось значного страхового випадку: багато членів беруть на себе більші зобов'язання на користь ядерної енергетики, ніж вони звичайно практикують відносно інших промислових ризиків. Результатом є значне покращення розподілу і якості особливо відчутних страхових послуг.

Більшість пулів обмінюються своїми страховими операціями на факультативній основі. Для чого пули розробили стандартні правила обміну перестраховування між пулами, які містять рекомендації по загальноприйнятій практиці обміну страховими операціями. Деякі пули взаємодіють на підставі договору про перестраховування. Так, члени Британського ядерного пулу можуть обрати для себе один чи більше видів страхування як за внутрішні ризики матеріального збитку (тобто, на території Великобританії), так і страхування відповідальності за іноземні ризики матеріального збитку (у тому числі, при транспортуванні ядерних матеріалів) та окремо страхування відповідальності за канадськими ризиками матеріального збитку (у тому числі, при транспортуванні ядерних матеріалів). Цікавим є те, що страхування відповідальності за ризики Канади проводиться у канадських доларах, а щодо інших держав - у фунтах стерлінгах [9].

Ядерний страховий пул Хорватії займається страхуванням та перестрахуванням від свого імені та від імені своїх членів. Пул проводить страхування власності Nuklearne Elektrane Krsko від ядерних та інших ризиків спільно із ядерним страховим пулом Словенії. Кожен із них покриває 50 % ризику (співстрахування). При страхуванні відповідальності Nuklearne Elektrane Krsko перед третіми особами та страхування під час перевезення ядерного палива у Nuklearne Elektrane Krsko страховий поліс видається словенським пулом, а хорватський бере участь у перестрахуванні. Пул бере активну участь у перестрахуванні закордонних ядерних ризиків - 24 держав, внаслідок чого Пул отримує валовий дохід в рік 12078624 кун (близько 2165248 $) [19].

Система перестрахування ризиків, що діє між окремими національними страховими пулами, сприяє міжнародному співробітництву у цій галузі, створенню єдиних уніфікованих правил забезпечення та відшкодування ядерної шкоди, що є особливо корисним на міждержавному рівні, оскільки, як свідчить практика, ядерні інциденти характеризуються транскордонним впливом та спричиняють настання несприятливих наслідків одразу у ряді держав, що, безперечно потребує співпраці як на рівні публічних зносин, так і на рівні приватноправових зв'язків.

Звичайно, поряд із безсумнівними позитивними аспектами існування Ядерних страхових пулів в країнах Європейського Союзу, їх співробітництво на міжнародному рівні ускладнене:

а) надзвичайною полярністю національного законодавства окремих країн, що призводить до утворення ядерних пулів у різних організаційних формах, різному рівні державного регулювання;

б) різноманітними економічними умовами існування національних пулів;

в) відсутністю уніфікованих міжнародних угод, що містять спеціальні норми з питань організації, діяльності пулів, проведення операцій перестрахування.

Набутий досвід організаційно-правового забезпечення ядерного страхування в країнах Європейського Союзу може бути використаний при законодавчому закріпленні форм та видів ядерного страхування, визначенні правового статусу страхових компаній, які входять до складу Ядерного страхового пулу України, утворенні органів управління й контролю в Ядерному страховому пулі нашої держави та встановленні правового регулювання договірних відносин перестрахування.

Література

1. Афанасьева Л.А. "Ядерное страхование в капиталистических странах (сравнительно-правовое исследование)". - Москва. Наука, - 1989. - С. 47-48.

2. Впровадження в Швейцарське законодавство норм Паризької і Брюссельської додаткової конвенції. Електронний ресурс. Режим доступу: www.oecd-nea.org/law/nlb/nlb-74/027_031.pdf.

3. Закон Франції про цивільну відповідальність в сфері ядерної енергії від 30 жовтня 1968 р Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.legifrance.gouv.fr/affichTexte.do;jsessionid=4F751D9085156D68 DF3ABF83EEF3F439.tpdjo09v_2?cidTexte=JORFTEXT000000501105&dat eTexte=20120515.

4. Конвенція від 31 січня 1963 року, яка доповнює Паризьку конвенцію от 29 липня 1960 року. про відповідальність перед третьою стороною у сфері ядерної енергії(Брюссельська конвенція) Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/994_218.

5. Конвенція про відповідальність операторів ядерних суден від 25 травня 1962 року. Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_241.

6. Крупка Ю.М. Правове регулювання ядерного страхування: міжнародний аспект // Університетські наукові записки Хмельницького університету управління та права. - Хмельницький, 2005, 1-2 (13-14), С. 166-171.

7. Офіційний сайт Ядерного страхового пулу Бельгії: Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.syban.be/about.aspx.

8. Офіційний сайт Ядерного страхового пулу Франції: Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.assuratome.fr/en/16-summary.

9. Офіційний сайт Ядерного страхового пулу Великобританії: http://www.nuclear-risk.com/aboutUs.asp.

10. Офіційний сайт Ядерного страхового пулу Великобританії: Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.nuclear-risk.com/home.asp.

11. Офіційний сайт Ядерного страхового пулу Швеції і Фінляндії: Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.atompool.com/welcome/ fipagetxt.php?id_pag=9.

12. Офіційний сайт Ядерного страхового пулу Чехії: Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.nuclearpool.cz/en/organizacni-struktura/.

13. Офіційний сайт Ядерного страхового пулу Чехії: Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.nuclearpool.cz/en/pojisteni-odpovednosti/.

14. Генеральна асоціація німецьких страховиків. Електронний ресурс. Режим доступу http://yearbook.gdv.de/en/business-trends/nuklearversicherung/.

15. Офіційний сайт Ядерного страхового пулу Словаччини. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.nuclearpool.sk/.

16. Паризька конвенція про відповідальність перед третьою стороною у сфері ядерної енергії від 29 липня 1960 року Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_006/ed19630131.

17. Портал радіаційного захисту Іспанії. Електронний ресурс. Режим доступу: www.ionizantes.ciemat.es/.../ RevistaNuclear/.

18. Страхова галузь хоче щоб Фукусіму закрили, але DKVG не бажає платити. Електронний ресурс. Режим доступу.http://myfukushima.info/2011/04/18/insurance-industry-watches-fukushima- closely-but-dkvg-wont-pay-on-earthquakes/.

19. Ядерне законодавство Центральної і Східної Європи. Електронний ресурс. Режим доступу: http://books.google.com.ua/books?isbn=9264185259.

20. Ядерне законодавство Центральної і Східної Європи. Електронний ресурс. Режим доступу: http:// books.google.com.ua/books?isbn=9264015442.

21. Nuclear Legislation. Third Party Liability, Paris, ІECD - NEA, 1990.

Размещено на Allbest.ru