Банківські депозити

Як ми можемо бачити з рисунку,зміни у структурі депозитів залучених від юридичних осіб відбувались, так у кризові 2008-2009 рр. ми можемо спостерігати збільшення частки депозитів у доларах США.

З малюнку 5, також видно, що найбільшу частку депозитів юридичних осіб на 01.01.2011 року складають депозити у гривні, їх частка дорівнює 69 %, або 83464 млн. грн. На другому місці депозити у доларах США, їх частка 22%. Частка депозитів юридичних осіб у євро склала 7%, або 8088 млн. грн. Депозитів у російських рублях банками було залучено на суму 1989 млн. грн. У порівнянні із депозитами фізичних осіб, ми можемо бачити, що тут частка коштів у гривні більша, це зрозуміло, адже частка депозитів до запитання у структурі депозитів залучених від юридичних осіб буде також більшою. Звісно треба сказати, що структура депозитних ресурсів банку у розрізі валют також не є сталою і що протягом останніх років вона мала постійні зміни. Ці зміни ми можемо побачити на малюнку 6.

Малюнок 6. - Динаміка зміни депозитних ресурсів банків у розрізі видів валют, за 2009-2012 рр.:

Як ми можемо бачити з малюнок 6, депозити у іноземній валюті мали постійну тенденцію росту. Так у порівнянні з 01.01.2009 на 01.01.2012 рр депозити у іноземній валюті зросли на 86681 млн. грн. і склали 181613 млн. грн., що стосується депозитів у національній валюті, то протягом 2008 та 2009 років спостерігалось зменшення їх обсягу. Але у 2010 році ми можемо спостерігати доволі стрімке збільшення їх обсягу. Це передусім обумовлено виходом банків з кризи, та їх потребою у ресурсах. Саме у кінці 2009 та початку 2010 року спостерігались найбільші відсоткові ставки на залучені ресурси у національній валюті, що обумовило їх приток від фізичних та юридичних осіб.

На даному етапі в банківській сфері ми можемо спостерігати насичення банків депозитними ресурсами. Це пов'язано із тим, що банки мають змогу залучати депозитні ресурси у достатньо великих обсягах, але куди їх розміщувати вони не мають. Тобто обсяг пасивних операцій перевищує обсяг активних операцій. У загальному значенні це пов'язано із тим, що банки не мають кому надавати кредити і причина не у тому, що ніхто не хоче їх отримати, а у тому, що у цей, після кризовий період, банки мають певні страхи та обмеження що до нарощування активних операцій до кризових показників. На протязі 2008 та 2009 років, гостро стоїла проблема залучення грошових коштів від населення, погіршення якого було спровоковане різким падінням курсу гривні та втрати довіри вкладників до комерційних банків. Внаслідок цього депозитна політика банків зазнала значних кількісних та якісних змін, що також позначилося на встановлення процентів за депозитними рахунками юридичних осіб, як головних вкладників грошових коштів в економіку країни. Тож проаналізуємо зміну процентних ставок за депозитами юридичних осіб і визначимо причини цих змін та можливі наслідки для ринку банківських послуг та економіки в цілому.

Із погіршенням ліквідності банківської системи підвищилась зацікавленість вітчизняних банків до депозитних ресурсів, що сприяло стрімкому підвищенню депозитних процентних ставок та насиченістю ринку різноманітними депозитними програмами лояльності, особливо для населення. Кожен з банків, відчуваючи жорстку конкуренцію, почав „виборювати” кошти, встановлюючи найбільший процент за депозитами, що інколи супроводжувалось непродуманістю прийняття таких рішень та безпідставне, яке спиралося тільки на потребі в депозитних ресурсах.

Малюнок 7. - Динаміка процентних ставок за депозитами залученими від юридичних осіб у розрізі валют за 2008-2012 рр.:

На малюнку 7, ми можемо бачити, як під час кризи, банки намагаючись залучити додаткові ресурси підвищували ставки за депозитами, ця тенденція спостерігалась як у національній так і іноземній валюті. Однак слід зазначити, що у національній валюті ставки зростали більш стрімкими темпами, що може казати про те, що банкам для підтримки ліквідності була необхідна національна валюта. Так ми можемо спостерігати як на протязі 2008 року депозитні ставки зросли у національній валюті на 10 %, а у іноземній на 4,2 %.

Протягом наступного, 2009 року, ставки за депозитами у національній валюті почали зростати і на 01.01.2010 склали 18%, у іноземній валюті тенденція росту продовжувалась аж до 2011 року, що також може свідчити про недостатність у банків ресурсів у іноземній валюті. У 2011 році ми могли спостерігати картину майже зворотну тій що була під час кризи, ми також маємо кризу ліквідності, але тепер спостерігається надлишок депозитних ресурсів, що призвело до стрімкого падіння цін на ці ресурси. Так на 01.01.2012 року ставки за депозитами залученими від юридичних осіб у гривні склали 4,8 %, а у іноземній валюті 2,9 %. Також слід зазначити, що максимальна ставка у гривні склала 22,5 % на 01.02.2010 року, а у іноземній валюті 9 % на 01.08.2010 року.

Також проаналізуємо ставки по депозитам станом на 18.03.2013 в гривні та доларах США.

Малюнок 8. - Динаміка процентних ставок за депозитами залученими у гривні у розрізі за термінами за 2013 рік:

Малюнок 9. - Динаміка процентних ставок за депозитами залученими у розрізі за терміном у доларах США за 2013 рік:

Щодо показників діяльності «ПриватБанку» слід наголосити на тому, що цей банк є лідером на ринку фінансових послуг у тому числі депозитів юридичних осіб.

Таблиця 2:

З Примітки річного звіту банку «ПриватБанк» про кошти клієнтів (Таблиця 2) ми можемо зробити висновок, що кошти юридичних осіб складають майже 27,86% у звітному році, якщо у попередньому році частка депозитів складала 30,96%.

Малюнок 10. - Динаміка депозитів юридичних осіб у «ПриватБанку» у розрізі по місяцях за 2012 рік:

В основному за 2012 рік ми можемо прослідкувати тенденцію до зниження вкладів юридичних осіб особливо наприкінці 2012 року. Найбільш успішним був червень 2012 року, саме в цьому місяці юридичні особи поклали на депозит 25604 млн. грн.

Для порівняння слід подивитись приріст депозитів в найбільших банках України з юридичними особами.

Малюнок 11:

Можна сказати лиш те, що за 2011-2012 рік великий приріст депозитних вкладів спостерігається у банку ПУМБ та ВТБ банк, це за данними банку «ПриватБанк».

Отже, Аналіз залучення депозитних коштів юридичних осіб, а також аналіз депозитних процентних ставок юридичних осіб дає можливість зробити наступні висновки:

- в структурі депозитів переважають депозити в національній валюті, проте вони не на багато перевищують депозити в іноземній валюті, що є показником залежності від валютного курсу та є ризиковим при коливаннях курсу на міжбанківському ринку;

- розгляд депозитів юридичних осіб в розрізі валюти показую з 2008 року спад депонування як в національній, так і іноземній валютах, проте в середині 2009 року є маленькі зрушення в бік поновлення депонування коштів, але тільки в гривні та євро; депозити в долара США продовжують падіння, що спричинено втратою довіри до цієї валюти та значних коливань її валютного курсу на міжбанківському ринку;

- аналіз депозитних процентних ставок показав, що комерційні банки протягом 2008-2010 рр. потребують депозитних ресурсів, що виражено у постійному невеликому зростанні ставок в аналізованому періоді;

- також суттєво на розмір проценту за депозитами впливає політика НБУ з напрямі нормативу обов'язкового резервування, зростання якого і призводить до збільшення депозитних ставок, що робить ще більш дорогим залучення депозитних ресурсів для комерційного банку.

Показники «ПриватБанку» щодо депозитних послуг має невеликий спад в порівнянні з попереднім роком, але всеодно ПриватБанк залишається лідером за данними НБУ по залученню депозитних ресурсів як з боку юридичних так і фізичних осіб.

Також підсумувавши діяльність «ПриватБанку» то за період з 2009 - 2012 та початок 2013 року депозитні вклади юридичних осіб істотно знизились та частка в порівнянні з попереднім роком також зменшилася. Щодо відсоткових ставок, то як в національній так і в іноземній валюті за 2012 та початок 2013 року відсоткові ставки зменшуються.

5. Шляхи підвищення ефективності депозитного обслуговування банками юридичних осіб

Сталий розвиток вітчизняної економіки як на макро-, так і на мікрорівні залежить від прогресу в банківській системі і, перш за все, від її здатності генерувати необхідні обсяги кредитних ресурсів. У даний час характер банківських ресурсів зазнає істотних змін. Це пояснюється тим, що, по-перше, значно змінився загальнодержавний фонд банківських пасивів. По-друге, створення підприємств і організацій з різними формами власності приводить до виникнення нових власників тимчасово вільних коштів. Це сприяє формуванню ринку кредитних ресурсів, що органічно входить до системи грошових відносин.

Питанням формування депозитної політики в Україні до останнього часу не приділялося належної уваги. Це пов'язано з тим, що попит на банківські послуги значно перевищував пропозицію, висока інфляція, наявність дешевих ресурсів - усі ці умови забезпечували високу норму прибутку банківських операцій, змінюючи саму природу їх ризику. А наявність ринку міжбанківського кредитування, що добре виконує функцію рефінансування "довгих" операцій, дозволяла банкам підтримувати прийнятну структуру залучених коштів. Проте існуючий механізм формування депозитної політики банку навіть з урахуванням високого професіоналізму менеджерів і застосування сучасних рекомендацій щодо ведення фінансових справ, у яких береться до уваги вірогідність негативних результатів, в Україні все ще має значний ступінь ризику.

Актуальність дослідження обумовлена істотним підвищенням ролі депозитної політики у забезпеченні стійкості і надійності як окремо взятого банку, так і економіки країни і необхідністю комплексних досліджень механізму взаємодії банківських установ з клієнтами у процесі формування ресурсного потенціалу, враховуючи, що Україна позначила для себе євроінтеграційний курс, наш фінансовий ринок у майбутньому чекають значні зміни, які виявлятимуться, перш за все, у розширенні присутності закордонних фінансових установ. Це змушує українські фінансові компанії вступати в жорстку конкурентну боротьбу. Виграти її можна буде тільки завдяки:

- створенню достатньої наукової бази, необхідної для розробки і проведення депозитної політики;

- підготовці наукових кадрів, здатних упроваджувати власні розробки з урахуванням особливостей України;

- створенню центрів, які зможуть координувати в масштабах держави роботу, пов'язану з формуванням ресурсного потенціалу;

- наявності надійної системи комунікації банків з громадськістю;

- підвищенню рівня банківських знань у населення, змістовного рівня спеціальних і науково-популярних публікацій;

- формулювання навичок зваженого і відповідального підходу політиків до проголошення різного роду заяв, що стосуються депозитної політики банків тощо.

Відносно заходів, що стосуються підвищення ефективності депозитної політики банку, ми є прихильниками ліберально-демократичного підходу. Цей підхід розроблений Всесвітнім банком спільно з канадськими вченими і зводиться до того, що проблема підвищення ефективності ресурсного забезпечення банків є наслідком ринкової незрілості економіки. Відповідно вона вирішиться сама собою у міру просування ринкових реформ, нормалізації ситуації у сфері оподаткування і загального поліпшення умов інвестиційного клімату в Україні. На підтвердження такої перспективи канадці послалися на банківську практику своєї країни, де ефективність депозитної стратегії держави не пов'язана сьогодні ні з масовим вивозом капіталу, ні з масовим приховуванням доходів, ні з широким використанням нелегальних каналів, ні з розробкою різноманітних схем фінансових спекуляцій. У світлі вищесказаного вважаємо доречним відзначити, що в Україні першочерговим є питання про запобігання використанню банківської системи для здійснення протиправних і сумнівних операцій, включаючи легалізацію доходів.

Підвищення ефективності депозитної політики банків України необхідно починати з удосконалення банківського законодавства, а саме:

- ухвалення Верховною Радою України Закону «Про ощадну справу», який дозволив би забезпечити правову основу його організації і розвитку з урахуванням сучасних вимог;

- банківське законодавство має відображати всі форми відносин банків з органами державної влади і управління, з НБУ, а також між собою і клієнтурою. Банківські закони мають мати характер прямої дії для того, щоб звести до мінімуму втручання органів управління в діяльність банків;

- необхідне вдосконалення системи банківського ліцензування з метою усунення монополізму в діяльності банків, а також вирівнювання умов конкуренції між ними;

- для забезпечення повноти банківського законодавства, норми, що належать до банківської діяльності, необхідно включати до законодавчих актів з регулювання інших сфер діяльності;

- при вдосконаленні податкового законодавства необхідно зважати на специфіку банківського сектору і зацікавити його в розширенні своєї діяльності і підвищенні фінансової стійкості, тому що створення ефективної системи оподаткування є важливим напрямом регулювання банківського сектору.

Акцентуючи увагу на необхідності вдосконалення банківського законодавства, вважаємо, що потрібно починати не з внесення змін до законів і нормативних актів, а з використання всіх можливостей вже чинного вітчизняного законодавства. На наш погляд, існуючі законодавчі норми відкривають широкі можливості для вирішення цілого спектру питань у рамках розробки і упровадження ефективної ощадної політики держави. Крім того, НБУ необхідно звернути увагу на створення економічних передумов для активізації процесу залучення довгострокових коштів населення. Тому особливої актуальності набуває питання нарощування капіталу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Шляхи вирішення даної проблеми полягають в такому:

- необхідно збільшити кількість джерел формування коштів фонду, а також встановити норму відрахувань і для НБУ;

- кошти фонду можуть бути розміщені не тільки в державні, але і в іпотечні цінні папери;

- необхідно упровадити диференційовані ставки по вкладах банків до Фонду гарантування.

Одним із пріоритетних напрямів підвищення ефективності депозитної політики банку є вдосконалення структури банківського сектору і розвиток внутрішньогалузевої конкуренції.

З метою підвищення конкурентоспроможності українських банків у світлі інтеграції до Євросоюзу доцільним є створення програми структуризації і консолідації банківської системи, підвищення рівня її капіталізації. Що стосується ставок по депозитах, то вони в Україні однозначно мають знижуватися. Це ненормальне явище, коли в економічно розвиненій країні вигідніше відкривати депозит, ніж займатися підприємницькою діяльністю. Основною метою депозитних вкладень є перенесення вартості грошей у часі, а не отримання доходу. Тобто ставка по депозиту теоретично не має перевищувати рівень інфляції у країні. Понизити процентні ставки вдасться тільки тоді, коли рівень інфляції буде достатньо низьким, а національна грошова одиниця - достатньо стабільною. Після викладу рекомендацій щодо поліпшення ефективності депозитної політики на рівні держави, звернемося до розгляду можливих варіантів вирішення даної проблеми на рівні самих банків. Кожен банк повинен мати власну депозитну політику, вироблену з урахуванням специфіки його діяльності і критеріїв оптимізації даного процесу. Підвищення ефективності депозитної політики можна досягти шляхом активного використання зарубіжного досвіду організації заощаджень населення. Особливу увагу слід приділяти організації і впровадженню накопичувальних інвестиційних схем, зокрема пенсійних рахунків, рахунків на оплату навчання, купівлю житла, а також підвищенню ролі банків у здійсненні договірних операцій, зокрема управлінню пайовими фондами. Досвід зарубіжних банків цікавий також з точки зору обслуговування корпоративних клієнтів. На особливу увагу заслуговує чіткий перебіг внтурібанківських процедур, що дозволяє досягти оперативності при продажу банківських послуг і скорочує операційні витрати, тоді як робота більшості українських банків з корпоративною клієнтурою часто заснована на ексклюзивному підході, що знижує якість послуг і доходи банку в цілому. Треба визнати, що вітчизняна банківська система, яка розвивається швидкими темпами сприйнятлива до зовнішніх змін і легко підлаштовується під нові вимоги ринку, виявляючи свою кон`юнктурність.

Тому, враховуючи широке впровадження в банківську практику таких новітніх технологій, як інтернет-банкінг і телебанкінг, сучасним фінансовим установам для підтримки своєї конкурентоспроможності необхідно скорочувати витрати на персонал, техніку, оренду великих приміщень. У таких обставинах зміниться структура банківської системи, тобто поряд з традиційними відділеннями банків значну роль відіграватимуть високотехнологічні електронні центри, які за допомогою сучасних комунікативних систем пов'язують клієнта з операційною системою банку.

Подальший розвиток вищезазначеної тенденції може звести нанівець один із найважливіших на сьогодні чинників вибору клієнтом банківської установи, який полягає в територіальній близькості. Йдеться, по суті, про нівелювання такої традиційної конкурентної переваги, як тривалі особисті контакти з клієнтами, оскільки нові комунікаційні технології замінять традиційні канали спілкування, що відкривають можливості долати будь-які територіальні і часові обмеження в буквальному розумінні. Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, визначимо основні рекомендації і напрями, що стосуються підвищення ефективності проведення депозитної політики банку:

- розвиток депозитних операцій з населенням на основі упровадження нової техніки і технології банківського обслуговування фізичних осіб;

- забезпечення високої стійкості залучених банком коштів;

- активне використання процентної політики як методу стимулювання розміщення коштів на різні види депозитів;

- розширення обсягу термінових депозитів шляхом використання коштів спеціального призначення, які знаходяться на рахунках підприємств;

- розширення практики залучення коштів клієнтів на строкові вклади, тому що вони є найбільш стійкою частиною мобілізованих банком ресурсів.

Використання в практичній діяльності розглянутих напрямів вдосконалення операцій, що стосуються формування ресурсної бази банків, могло б значною мірою розширити їх можливості у сфері мобілізації ресурсів і їх ефективного розміщення. Подальше збільшення ролі депозитних операцій банків, їх розвиток і зростання до рівня світових стандартів здійснюватиметься в міру створення у нашій країні всіх необхідних умов, властивих ринковій економіці.

Висновки

У банківській сфері актуальною є проблема формування оптимальних за структурою, строками і вартістю депозитних ресурсів, що дає можливість стверджувати про необхідність та важливість управління залученням ресурсів з депозитних джерел.

Депозитні ресурси банку - це сукупність грошових коштів вкладників,залучених банком на договірній основі на певний строк або без визначення строку терміну, які підлягають виплаті вкладникам, як правило з процентом, забезпечуючи банку необхідний обсяг коштів для здійснення активних операцій і виконання нормативних вимог згідно з законодавством. Депозитні ресурси банку забезпечують основну масу кредитних та інших активних операцій, забезпечують ліквідність банку та виконання ним нормативних операцій. Об'єктами депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах визначених двохсторонньою угодою.

Суб'єктами депозитних операцій є комерційні банки, що виступають як позичальники і власники коштів, які виступають кредиторами банківської установи.

Під депозитною операцією розуміють залучення до банківської установи тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб для подальшого розміщення зазначених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик. Депозитні операції відносяться до пасивних операцій, тобто мають напрям на формування фінансових ресурсів банківської установ та забезпечення її поточної та стратегічної ліквідності. За користування грошовими коштами, що обліковуються на рахунку клієнта банк сплачує проценти сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом. Проценти сплачуються банком у розмірі, який установлюється в договорі банківського рахунку. Також існує основна процедура відкриття депозитного рахунку юридичним особам, вона включає подання в вибраний банк певні документи потім підприємство підписує з банком договір, а після цього банк відкриває депозитний рахунок клієнту. Для того щоб відкрити депозитний рахунок клієнту слід укласти депозитний договір. Депозитний договір засвідчує право комерційного банку управляти залученими від юридичних осіб коштами та право вкладників отримати в визначений строк суму депозитного вкладу і відсотків за його користування, Сторонами депозитного договору є юридичні особи,які набувають прав і беруть на себе зобов'язання за договором. Предмет депозитного договору - умови, які характеризують надання банком послуги клієнтам при проведенні депозитних операцій.

Показники «ПриватБанку» щодо депозитних послуг має невеликий спад в порівнянні з попереднім роком, але всеодно ПриватБанк залишається лідером за данними НБУ по залученню депозитних ресурсів як з боку юридичних так і фізичних осіб.

Також підсумувавши діяльність «ПриватБанку» то за період з 2009 - 2012 та початок 2013 року депозитні вклади юридичних осіб істотно знизились та частка в порівнянні з попереднім роком також зменшилася. Щодо відсоткових ставок, то як в національній так і в іноземній валюті за 2012 та початок 2013 року відсоткові ставки зменшуються.

Для того, щоб покращити депозитну діяльність на прикладі Приватбанку, слід розширити набір продуктів для юридичних осіб, врахувати різні нюанси щодо їхного фінансового становища та розгалузити набір різноманітних бонусів, що стосується ставок депозиту. Наприклад чим більший термін, тим вигідніше та вище ставка за депозитом, адже довгостроковий депозит, це найкращий залучений ресурс для банку.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” (Електронний ресурс).

2. Положення « Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними фізичними особами».

3. Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (Електронний ресурс): постанова від 12.11.2003 N 492.

4. Постанова НБУ № 492 від 12.11.2003 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах».

5. Наказ від 11.03.2010 р. N СП-2010-274 «Про зміну базових процентних ставок по вкладам фізичних (у тому числі підприємців) і юридичних осіб, що знов укладаються і лонгуються короткостроковим вкладам в національній і іноземній валюті для «ПриватБанку».

6. Монетарний огляд (Електронний ресурс). - 03.2011.

7. Єпіфанов, А.О. Операції комерційних банків: навч. посіб. / А.О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак, І.В. Сало. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. - 523 с. - ISBN 978-966-680-313-2.

8. Васюренко, О.В. Банківські операції: навч. посіб. / О.В. Васюренко. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 243 с. - (Вища освіта ХХІ століття) - ISBN 966-620-047-3.

9. Міщенко, В.І. Банківські операції: Підручник / В.І. Міщенко, Н.Г. Слав'янська. - К.: Знання, 2006. - 727 с. - (Вища освіта ХХІ століття) - ISBN 978-966-680-312-5.

10. Олійник Д.І. Ресурсна база українських комерційних банків як джерело ліквідності / Д.І. Олійник // Банківська справа. - 2000. - № 1 - С. 28-35 ISBN.

11. Аналіз банківської діяльності: (текст) Підручник/ А.М. Герасимович, М.Д. Алексєєнко, І.М. Парасій - Вергуненко та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с. ISBN 966-574-567-0.

12. Житний, П.Д. Депозитна політика комерційних банків на сучасному етапі та шляхи її удосконалення (Електронний ресурс) / П.Д. Житний, П.Є.Ковшарь. - НБУ ім. Вернадського.

13. Пустова, А.В. Депозитна політика комерційних банків України та шляхи їх удосконалення на сучасному етапі (Електронний ресурс)/ А.В. Пустова.

14. Ткачук, В.О. Маркетинг у банку (Електронний ресурс)/ О.В. Ткачук.- Навчальний посібник.

15. Показники діяльності банків(Електронний ресурс).

16. Дзюблюк О. Ринок банківських послуг: теоретичні аспекти організації і стратегії розвитку в Україні // Банківська справа. - 2005. - №3. - С. 40-52.

17. Кириленко В.П. Бухгалтерський облік - важлива частина інформаційного забезпечення управління депозитними операціями в банках / В.П. Кириленко // Наукові записки. - 2006. - № 16. - C.54-58. ISBN5-279-01590-3. банк депозитний гроші.

18. Операції комерційних банків: навчальний посібник/ А.О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак, І.В. Сало. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2007. - 523 с. - ISBN 978-966-680-313-2.

19. Парасій-Вергуненко І.М. Анапо банківської діяльності: навч. пос./ І.М. Парасій-Вергуненко. - К.: КНЕУ, 2003. - 347 с. - ISBN 966-574-453-4.

20. Кириченко О.А., Гіленко І.В., Сиротян С.В., Нємой О.М. Банківський менеджмент: Навч. посібник для студ. екон. спец. - 3. вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 438 с.

21. Кириленко В. Депозитна політика комерційного банку / В. Кириленко // Банківська справа. - 2005. - № 2. - С. 29-36.

22. Банківський менеджмент (Текст): навч. посіб. / (Кириченко О.А., Геленко І.В., Роголь. та ін.) - К.: Знання-Прес, 2002. - 438 с.

23. Сайт ПриватБанку (Електронний ресурс).

Размещено на Allbest.ru