Становлення центрального банку в Україні та його статус

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Становлення центрального банку в Україні та його статус

План

1. Причини і значення створення НБУ

2. Роль НБУ в організації купоно-карбованцевої грошової системи

3. Проведення НБУ грошової реформи 1996 р.

4. Основні етапи формування грошово-кредитної політики НБУ

1. Причини і значення створення НБУ

Рішення про створення Національного банку України на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР прийнято 20 березня 1991 р. (пункт 3 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність"). У жовтні 1991 р. НБУ перереєстрував створені на території України комерційні банки, що були зареєстровані колишнім Держбанком СРСР.

У 1991 році було закладено лише фундамент функціонування Національного банку України як центрального банку держави. У цей період він ще не мав належної структури. Банківська система перебувала в зародковому стані. Власної нормативної бази в Національного банку також не було. Під час здійснення контролю за діяльністю комерційних банків, які створювалися, використовувалися нормативно-правові документи колишнього Держбанку СРСР.

У квітні 1992 р. затверджено склад Правління та структури Національного банку України, у липні цього року було здійснено перехід на розрахунки із центральними банками держав СНД через кореспондентські рахунки, у серпні створено Валютну біржу Національного банку України (у липні 1993 р. її реформовано в Українську міжбанківську валютну біржу). У вересні Україну прийняли до Міжнародного валютного фонду та Світового банку, у жовтні вона вступила до Європейського банку реконструкції та розвитку.

У лютому 1993 р. Урядом України прийнято Декрет "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", згідно з яким Національний банк України визначено головним валютним органом держави. НБУ започатковано обов'язкові економічні нормативи для комерційних банків. У червні цього року введено новий порядок касового обслуговування державного бюджету. СтвореноЦентральну розрахункову палату НБУ; Центр міждержавних розрахунків НБУ; Національну платіжну раду при НБУ. У серпні 1993 р. Національний банк України підключено до міжнародної банківської мережі S.W.I.F.T.

У квітні 1994 р. запроваджено практику щоденного складання зведених балансів Національного банку України та банківської системи в цілому, у травні розроблено проект Платіжної системи України в рамках Інституційної позики Світового банку. У Жовтні створено Банкнотно - монетний двір Національного банку України на базі Банкнотної фабрики та інших допоміжних структурних підрозділів.

У лютому 1995 р. запроваджено класичний механізм обслуговування дефіциту державного бюджету через державні цінні папери. У травні введено в обіг першої ювілейної монети України, присвяченої 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

У січні 1996 р. введено в систему електронних платежів мультивалютного режиму, у липні створено автоматизований Депозитарій державних цінних паперів НБУ, у вересні здійснено грошову реформу з введенням в обіг національної валюти - гривні.

У січні 1997 р. Державною скарбницею започатковано операції з розміщення дорогоцінних металів на "металевих рахунках" у провідних зарубіжних банках. У лютому впроваджено пластикові картки міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки, введено перший пусковий комплекс Фабрики банкнотного паперу в м. Малині. У червні створено Центральний міжбанківський процесинговий центр для виконання інформаційного обслуговування банківських установ, у липні для нього придбано програмний продукт VISA Int.

З 01.01.1998 p. комерційні банки перейшли на бухгалтерський облік за МСБО. У серпні створено музей грошей Національного банку України. У травні 1999 р. прийнято Закону України "Про Національний банк України".

Таким чином, Національним банком України за роки його діяльності зроблено чимало: вдалося подолати гіперінфляцію, яка виникла у перші роки незалежності країни; створити вітчизняний валютний ринок і накопичити власні міжнародні валютні резерви; успішно провести грошову реформу й запровадити повноцінну національну валюту; перейти на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності; створити досконалу платіжну систему; налагодити вітчизняне виробництво банкнот і монет.

Національний банк України веде тісну співпрацю з Міжнародним валютним фондом. Міжнародним банком реконструкції та розвитку. Європейським банком реконструкції та розвитку. Банком міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія), центральними банками Німеччини, Нідерландів, Австрії, Великобританії, Франції, Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Фінляндії, СІНА, а також провідними комерційними банками Західної Європи та СІНА з питань монетарної політики, організації банківського нагляду, банківської статистики, складання платіжного балансу, впровадження прийнятих у світовій практиці систем розрахунків і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Національний банк України має кореспондентські відносини з понад 40 зарубіжними банками.

Інформаційне забезпечення діяльності НБУ:

·- створення інформаційної системи для забезпечення регулюючих та наглядових функцій;

·- видання "Бюлетеня Національного банку України", "Платіжного балансу України", "Вісника Національного банку України" з додатком "Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності", каталогу "Банкноти і монети України";

·- публікація із 1996 року грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу в збірнику Міжнародного валютного фонду "Міжнародна фінансова статистика";

·- відкриття з 1998 року в міжнародній комп'ютерній мережі Інтернет сторінки НБУ.

·- приєднання України із січня 2003 року до Спеціального стандарту поширення даних МВФ.

Під керівництвом НБУ в Україні створено сучасну банківську систему.

2. Роль НБУ в організації купоно-карбованцевої грошової системи

Система впровадження національної валюти еволюціонувала таким чином: паралельний обіг рубля та карток споживача; поетапне впровадження в обіг купоно-карбованця відповідно до наповнення товарного ринку; введення в обіг повноцінної банкноти - гривні.

У листопаді 1990 р. в готівковий обіг України було введено купони одноразового використання як доповнення до рублевої готівкової маси для хоча б відносного збалансування грошового обігу та відповідного обслуговування товарного ринку. Запроваджена система продажу товарів за картками споживача з купонами дала позитивні результати. Припинилося зменшення товарних залишків, вивіз продовольчих і непродовольчих товарів за межі республіки скоротився тільки за період з листопада 1990 р. по лютий 1991 р. на 2 млрд. карбованців. Поліпшився грошовий обіг: за IV квартал і в цілому за 1990 рік у населення було вилучено готівкою відповідно понад 1 млрд. і 0,5 млрд. карбованців. Купонна система сповільнила спорожнення магазинів і навіть дала змогу в перші місяці після її введення наповнити їх товарами. У той же час майже в 2 рази зросла емісія в цілому по країні.

У 1 серпні 1991 р. введено картки споживача з купонами нового зразка. з 10 січня 1992 р. в Україні було запроваджено в обіг купони багаторазового використання. У березні 1992 р. практично весь готівковий обіг був переведений на купонне обслуговування, хоча попередньо планувалось його поетапне впровадження в обсягах, адекватних товарній масі; у результаті повної купонізації сфери готівкового обігу відбувся її механічний відрив від обігу безготівкового, який продовжував обслуговуватись російським рублем. Утворилась спотворена ситуація, за якої валютний курс купона у процесі його використання в готівковому та безготівковому обігах роздвоївся. А це сприяло здійсненню масових спекуляцій, пов'язаних з переведенням грошей з однієї форми обігу в іншу, переведенням безготівкових капіталів з України в Росію.

І лише з 12 листопада 1992 р., згідно з Указом Президента України "Про реформу грошової системи України", купоно-карбованець було впроваджено у сферу безготівкового обігу. Купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним на території України офіційним засобом платежу. Було започатковано встановлення офіційного курсу українського карбованця щодо рубля і валют інших держав.

Так завершився перший етап грошової реформи. Його позитивними наслідками слід вважати відокремлення грошову обігу України як самостійної держави від грошового обігу інших країн СНД. Вадами було різке знецінення купоно-карбованця і гіперінфляція. Необхідність оздоровлення фінансово-грошової системи посилило актуальність проведення наступного етапу економічних реформ.

3. Проведення НБУ грошової реформи 1996 р.

На п'ятому році незалежності, у 1996 р., Україна отримала найсуттєвіший атрибут незалежності - постійну, повноцінну грошову одиницю - гривню.

Назва нової валюти вибрана не випадково. Україна має давні й сталі традиції грошового обігу. В основі грошової системи Київської Русі лежала гривня. її назва, як гадають дослідники, походить від прикраси із золота чи срібла у вигляді обруча, яку носили на шиї (на загривку). За іншою версією, гривня спочатку означала голову худоби (гриву), що виконувала роль еквівалента в процесі обміну. Ця версія не позбавлена сенсу. Вона акцентує увагу на генетичності розвитку грошової одиниці, в ролі якої тривалий час виступала худоба. Перехід від натуральних грошей до карбованих грошових одиниць був закономірним і об'єктивним процесом, який мав місце не тільки в Давній Україні, але й в інших країнах.

Гривня мала кілька значень. Лічильна гривня кун становила певну кількість монет, вагова (гривня срібла) містила точну вагу срібла, а монетна була конкретним зливком срібла певної встановленої форми і ваги. Відомо кілька типів гривень, названих за місцем їхнього виготовлення чи знахідок, серед яких є київські, новгородські, чернігівські, литовські, татарські. Київські гривні перебували в обігу з кінця XI до XIII ст. Названі так за місцем їхнього виготовлення, ці зливки мають шестикутну форму і важать 161-163 г. Дослідники вважають, що ця вага пов'язана з візантійською ваговою одиницею літрою (327,5 г) і становить її половину. Київські гривні були найбільш поширеними на території Південної та Південно-Західної Русі. Гривні усіх типів відливалися у відкритих формах. Ознакою цього для київських зливків був невеликий горбик на лицевому боці. Крім того, гривня була вкрита невеликими тріснутими пухирцями, що свідчить про вигоряння під час плавлення домішок у сріблі. Новгородські гривні дожили до XIV ст., обіг інших завершився у XIII ст.

Вдруге нові паперові гроші - гривні - були випущені в обіг 17 жовтня 1918 р. В обігу з'явилися гривні шести номіналів: 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень.

Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валют. Політика України, яка проводилась у 1995 році і першій половині 1996 року, забезпечила посилення стабілізаційних процесів в економіці, зокрема:

- суттєво уповільнилась інфляція;

- відсутність так званого "грошового нависання", коли пропозиція грошей значно перевищує попит на них; зміцнів курс національної валюти;

- уповільнилися темпи зниження промислового виробництва та обсягів валового внутрішнього продукту;

- зросла активність домогосподарств як суб'єктів економіки;

- зросли доходи та заощадження населення;

- поліпшились результати зовнішньоекономічної діяльності.

Значне зниження темпів інфляції розпочалося з лютого 1996 р. і набуло стабільного характеру. У червні і липні індекс цін споживчого ринку становив лише 100,1 %, у серпні - 105,7 % до попереднього місяця при 109,4 %о у січні. Починаючи з березня 1996 р. постійно підвищувався курс українського карбованця до долара СІНА та інших іноземних валют. Практично він був зафіксований на рівні 176 тис. крб. за 1 долар СІЛА, що разом з пониженням інфляції забезпечувало фінансову стабілізацію в Україні. Суттєво призупинено спад виробництва у порівнянні з попереднім роком (з 14,1 % за січень-серпень 1995 року до 3,7 % за відповідний період 1996 року). Падіння обсягів валового внутрішнього продукту за зазначений період знизилось з 12,4 % до 9,5 %. Грошові доходи населення в липні 1996 року в порівнянні з червнем зросли на 26 %.

Поліпшення напередодні реформи макроекономічної ситуації в Україні досягнуто більш послідовним і активним застосуванням ринкових механізмів, зокрема: запровадженням неінфляційних джерел покриття дефіциту державного бюджету шляхом продажу державних цінних паперів, подальшою лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності і валютного ринку, дотриманням позитивного рівня облікової ставки Національного банку України та процентних ставок за депозитами і кредитами комерційних банків.

Таким чином, аналіз економічної ситуації напередодні реформи дає нам змогу стверджувати, що в Україні були створені належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею України.

Головними завданнями грошової реформи були:

- заміна тимчасової грошової одиниці - українського карбованця на національну валюту - гривню;

- зміна масштабу цін;

- створення стабільної грошової системи та перетворення грошей у важливий стимулюючий фактор економічного і соціального розвитку.

Це передбачало закріплення фінансової стабільності, яка склалася напередодні грошової реформи, прискорення розрахунків, залучення до банківської системи надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти до іноземних валют.

Реформа носила прозорий та безконфіскаційний характер, що було зумовлено необхідністю:

- забезпечення повної довіри населення до нової національної валюти і як результат - довіри до політики Уряду та економічних реформ, які він проводить;

- утримання стабільності на грошовому, споживчому і валютному ринках України, недопущення інфляційного сплеску та порушення стабільності валютного курсу, що могло б вплинути на зниження життєвого рівня населення:

- запобігання спекулятивних операцій при обміні карбованців на гривні;

- створення прийнятного соціального клімату, недопущення великої психологічної і соціальної напруги у суспільстві у зв'язку з проведенням грошової реформи.

Відповідно до Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні", рішень Державної комісії з проведення в Україні грошової реформи Національним банком України:

1. Створено розгалужену мережу обмінних пунктів комерційних банків у кількості понад 10 тисяч, в тому числі 1,8 тисячі - на залізничних станціях, в аеропортах та інших багатолюдних місцях. Для обслуговування пенсіонерів було залучено понад 14 тисяч підприємств зв'язку, в тому числі в сільській місцевості - більш як 11 тисяч. Створено близько 92 тисяч комісій з обміну на підприємствах, в установах і організаціях.

2. Усі установи банків та підприємств зв'язку були забезпечені готівкою необхідних номіналів (банкнот і монет) для проведення обміну карбованців на гривні, а також нормативними, інструктивними та наочними матеріалами (буклетами та плакатами банкнот і розмінної монети).

3. Проводилася широка роз'яснювальна робота через засоби масової інформації щодо характеру та механізму здійснення грошової реформи. В усіх регіонах України були проведені наради-семінари, куди виїжджали відповідальні працівники Національного банку України.

4. У цілодобовому режимі працювала електронна пошта Національного банку, яка забезпечувала безперебійний зв'язок НБУ з комерційними банками та обласними управліннями НБУ. Цілодобово працювали оперативні групи в банках.

Таким чином банківська система України на кінець дня 1 вересня 1996 року була готова до проведення грошової реформи.

Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в Україні проводилась з 2 по 16 вересня 1996 р. Початком реформи стало впровадження в обіг гривні, що обмінювалась у співвідношенні: 1 гривня за 100 000 купоно-карбованців. Одночасно відбулось зменшення у тій же пропорції усіх цінових показників та грошової маси. В результаті нова грошова одиниця виявилася в 100.000 разів більшою від попередньої, у стільки ж разів зросли масштаб цін, купівельна спроможність та валютний курс гривні порівняно з купоно-карбованцем. А саме співвідношення між товарною та грошовою масами в обігу не змінилося. Це очевидна ознака грошових реформ, що проводяться шляхом деномінації.

Деякі складнощі з обміном карбованців на гривні, які мали місце в перші дні реформи у зв'язку з недостатністю на рахунках окремих банків і підприємств зв'язку коштів для викупу гривні, були оперативно вирішені шляхом надання їм авансових підкріплень гривневою готівкою.

За балансовими даними емісія карбованцевої готівки напередодні грошової реформи, тобто за станом на 2 вересня 1996 року, становила 338,1 трлн. крб., із них 19,1 трлн. крб. залишалося в касах банків, а 319,0 трлн. крб. знаходилося поза банками, тобто в обігу.

За період реформи з 2 по 16 вересня 1996 р. та протягом 2-х послі-дуючих днів, банківською системою було вилучено карбованців в резервні фонди Національного банку України в погашення емісії на загальну суму 327,9 трлн. крб. (97 % емітованої до реформи готівки), в тому числі з обігу - 309,5 трлн. крб. (97 %) та з кас банків 18,4 трлн. крб. (96,3 %).

Починаючи з 17 вересня 1996 р. функціонування в готівковому обігу карбованців припинено і єдиним засобом платежу на території України стала гривня та її розмінна монета - копійка.

Установами Ощадного банку України та інших комерційних банків, які залучають кошти населення, були перераховані в установленому порядку усі вклади населення за станом на 2 вересня 1996 року з відповідними записами в особових рахунках вкладників. Перерахування вкладів здійснювалось без будь-яких обмежень у співвідношенні 100 000 крб. за 1 гривню.

За період проведення реформи (з 2 по 16 вересня цього року) національний банк України здійснив випуск в готівковий обіг 3132,5 млн. грн. Випуск гривні в обіг здійснювався шляхом обміну на карбованці, видачі коштів на оплату праці, закупку сільськогосподарських продуктів та з вкладів населення, підкріплення відділень зв'язку, а також інших видач.

У відповідності з рішенням Державної комісії з проведення в Україні грошової реформи після закінчення реформи в період з 17 вересня по 15 жовтня 1996 р. обмін карбованців на гривні продовжувався через каси комерційних банків за рішеннями місцевих держадміністрацій. В перших числах листопада цього року завершено вивезення до сховищ Національного банку України вилучених з обігу та кас банків карбованців і надлишкових резервів гривні, що знаходились на відповідальному зберіганні в установах комерційних банків.

Банківською системою України вживались заходи щодо виявлення та вилучення з обігу фальшивих грошей. Загальний обсяг фальшивих карбованців, виявлених банками за станом на 1 листопада 1996 року, становить 7,5 млрд. крб. Найбільші обсяги виявлено в Одеській, Закарпатській, Львівській, Запорізькій, Чернівецькій областях та в Автономній Республіці Крим. Робота з вилучення фальшивих грошей здійснювалася в тісному контакті з органами МВС України.

Проведення грошової реформи було спрямовано на закріплення фінансової стабільності, прискорення розрахунків, залучення в банківську систему надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти до іноземних валют.

Головним досягненням є те, що вдалося утримати стабільність на грошовому, споживчому і валютному ринках. Прогнози щодо наслідків реформи, які були розроблені Урядом і Національним банком України, повністю виправдалися:

по-перше, вдалося утримати інфляцію у прогнозованих параметрах;

по-друге, з перших днів реформи Національний банк України підтримував стабільний курс гривні до іноземних валют, зокрема 176 гривень за 100 дол. СІНА, що відповідало курсу, який склався у карбованцях напередодні грошової реформи;

по-третє, проведення реформи прискорило обіг грошей і сприяло поліпшенню стану грошово-кредитного ринку України. Це насамперед зменшення обсягів готівки в обігу на фоні деякого зростання цін та відчутне збільшення ліквідності комерційних банків.

Грошова реформа в Україні - це надзвичайна подія для нашої держави, в результаті якої створено один з невід'ємних атрибутів державності. Такий широкомасштабний захід, який передбачав би повну заміну в готівковому обігу за короткий строк (два тижні) грошових знаків, зміну масштабу цін і переведення всієї грошової системи, включаючи і безготівкові розрахунки, на нову грошову одиницю - гривню, в історії України проводився вперше.

У результаті проведення грошової реформи вдалося забезпечити певне покращення стану фінансово-грошової системи, що сприяло цілеспрямованому розвитку економіки України.

4. Основні етапі формування грошово-кредитної політики НБУ

Національний банк України пройшов кілька етапів розвитку грошово-кредитного ринку, використовуючи відповідні монетарні механізми та інструменти, застосовуючи функції, передбачені Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Розглянемо еволюцію створення грошово-кредитної системи та проведення грошово-кредитної політики в Україні, яку умовно можна поділити на три етапи.

І етап (1991-1995 роки) - створення самостійної банківської і грошової систем України, організація внутрідержавних і міждержавних розрахунків, кредитна підтримка економіки, опрацювання механізмів валютного регулювання і банківського нагляду, запровадження практики міжбанківських розрахунків на кореспондентських засадах, реформування монетарного менеджменту і статистики, започаткування співпраці з міжнародними фінансовими організаціями (МВФ, СБ, ЄБРР).

II етап (1996-1999 роки) - проведення грошової реформи з уведенням в обіг національної грошової одиниці та використання на її основі ринкових елементів регулювання грошово-кредитного ринку.

III етап (2000-2007 роки) - подальший розвиток банківської системи і монетарних інструментів із регулювання грошово-кредитного ринку, зорієнтованих на підтримку сталого економічного зростання та цінової стабільності.

IV етап (2008-поточний час) - діяльність, спрямована на протидію фінансовій кризі і оздоровлення банківської системи.

Досвід грошово-кредитної політики, яку проводили в Україні, дає підстави для висновку про те, що ефективність вжитих в умовах слабо трансформованої перехідної економіки монетарних заходів виявилася вкрай низькою: не тільки експансійна, а її рестрикційна політика як така не забезпечила очікуваного економічного зростання. Це зумовлено тим, що структура української економіки майже не змінилася, лишилася інертною щодо ринкових механізмів і дуже слабко реагувала на застосування інструментів грошово-кредитної політики, причому реакція була несподіваною:

- при експансійній політиці (1991-1993 рр.) прискорено згорталося виробництво і зростали ціни, наслідком чого стала гіперінфляція;

- при рестрикційній (1994-1998 рр.) зростала натуралізація економічних відносин, супроводжувана уповільненням згортання виробництва, наслідком чого стала широкомасштабна платіжна криза, яка перетворилася на додаткове гальмо економічного зростання.

Розглянемо більш докладно зміст основних етапів грошово-кредитної політики.

V. 1991 р. Національний банк розпочав свою діяльність за такими напрямами:

- організаційно-технічна підготовка до запровадження українського карбованця в безготівковий обіг і створення на його основі національної грошової системи України;

- проведення грошово-кредитної політики, спрямованої на стабілізацію національної валюти.

У зв'язку з необхідністю створення відповідних умов для впровадження національної валюти і враховуючи рекомендації Міжнародного валютного фонду, членом якого мала стати Україна, грошово-кредитною політикою Національного банку в період підготовки і після введення в безготівковий обіг українського карбованця передбачалося:

- здійснення банківської підтримки економічних реформ;

- перехід до кредитної підтримки виробників, виходячи з конкретних результатів їх господарсько-фінансової діяльності;

- поглиблення реструктуризації кредитних вкладень шляхом збільшення кредитів комерційних банків на довгострокові цілі;

- проведення монетарної політики для підтримки купівельної спроможності грошей шляхом обмеження зростання кредитних вкладень, виходячи з оптимального задоволення потреб економіки в грошах та підвищення рівня процентних ставок;

- ужиття заходів, спрямованих на подолання дефіциту платіжного балансу України з державами, які використовували російські рублі як законний засіб платежу;

- налагодження системи валютного регулювання;

- удосконалення механізму розрахунків між постачальниками і покупцями в України й за її межами;

- уведення нового порядку касового виконання державного бюджету.

У 1992 році індекс інфляції в Україні перевищив 2100 %, індекс оптових цін у виробництві збільшився порівняно з 1991 роком у 25 разів. Це призвело до різкого падіння економічної активності виробництва і життєвого рівня населення, втрати інтересу до заробляння і зберігання грошей. Значною мірою ці процеси були обумовлені порушенням системи управління виробництвом та інвестиційною сферою, монопольним становищем окремих державних структур, послабленням контролю за діяльністю підприємств державного сектору.

Посиленню інфляції сприяли додаткові надходження грошей в економіку через кредитну систему. Кредитні вкладення банків України за 1992 рік зросли у 27 разів, а емісія готівкових грошей порівняно з 1991 роком - у 47 разів. Протягом 1992 року Національний банк здійснював безготівкову кредитну емісію грошей виключно за рішеннями Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Першу кредитну (безготівкову) емісію Національний банк здійснив відповідно до постанови Верховної Ради України від 05.03.1992 р. № 2165-XII на завершення міжбанківського заліку взаємної заборгованості в розмірі 20.0 млрд. крб.

Відповідно до постанов Верховної Ради України в 1992 році комерційним банкам було видано кредитів на загальну суму 670 млрд. крб., із них на поповнення обігових коштів державних підприємств та організацій з їх подальшим віднесенням на внутрішній борг - 292 млрд. крб., у тому числі 50 млрд. крб. - для надання кредиту сільськогосподарським організаціям.

У грудні 1992 року згідно з рішеннями Кабінету Міністрів України (постанови КМУ від 05.12.1992 р. № 679 та № 682) уперше були надані емісійні кредити Міністерству фінансів України для фінансування витрат сільського господарства та вугільної промисловості на загальну суму 329.7 млрд. крб.

Така ситуація з наданням безготівкових емісійних кредитів тривала і в 1993 році. Цього року Національний банк уперше зробив спробу розробити Основні напрями грошово-кредитної політики, які передбачали відповідні цілі та механізми її реалізації. Але подолати гіперінфляційні процеси в 1993 р. не вдалося. Індекс інфляції досяг 10255 %. Така ситуація виникла внаслідок адміністративних втручань у діяльність Національного банку щодо здійснення ним безготівкової емісії, відсутності на той час відповідних ефективних нормативно забезпечених механізмів та інструментів регулювання грошово-кредитного ринку.

Надалі щорічно, до 1999 року, Національний банк України на підставі основних макроекономічних показників. Закону України "Про Державний бюджет України", Економічної програми діяльності уряду розробляв Основні напрями грошово-кредитної політики на відповідний рік з визначенням основних цілей та інструментів, які забезпечують її проведення. Основні напрями грошово-кредитної політики на відповідний рік подавалися на розгляд та затвердження Верховної Ради України.

Реалізувати грошово-кредитну політику на першому етапі її проведення було дуже складно. Головна причина - асиметричність розвитку банківської системи і суб'єктів економіки, яких банківська система обслуговувала. нбу банк бюджет комерційний

Національний банк України здійснював випуск грошей в обіг через пряме кредитування уряду в особі Міністерства фінансів України, окремих галузей економіки за рішеннями Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України через комерційні банки, а також шляхом інтервенцій на валютному ринку.

За 1992-1995 рр. надано прямих кредитів Міністерству фінансів України у розмірі 3.3 трлн. крб., або 69.9 % від загального обсягу безготівкової емісії Національного банку при 17,5 % безготівкової емісії, спрямованої на кредитування комерційних банків, та 12,5 % - на купівлю іноземної валюти.

У 1992 році для підтримки купівельної спроможності національної валюти було розпочато створення офіційного валютного резерву Національного банку України, а першу інтервенцію на валютному ринку Національний банк здійснив у 1993 р. в сумі 930 млрд. крб.

Починаючи з 1994 р. змінюється тип грошово-кредитної політики, послідовного і активно застосовуються ринкові механізми, зокрема, запровадження неінфляційних джерел покриття дефіциту державного бюджету шляхом продажу державних цінних паперів, подальша лібералізація зовнішньоекономічної діяльності і валютного ринку, дотримання позитивного рівня облікової ставки Національного банку України та процентних ставок за депозитами і кредитами комерційних банків.

Цей період реалізації грошово-кредитної політики (одночасно зі здійсненням грошової реформи) характеризувався і запровадженням такого фінансового інструменту, як державні пінні папери. Національний банк, починаючи з 1996 р., припинив надавати прямі кредити на покриття дефіциту державного бюджету і забезпечував надання коштів шляхом купівлі державних цінних паперів на первинному ринку. Усього за 1996-1999 рр. Національний банк спрямував на купівлю державних цінних паперів 14,5 млрд. грн. У портфелі Національного банку з'явився фінансовий інструмент, який можна було використовувати під час регулювання грошово-кредитного ринку.

Крім того, суттєвий вплив на стан грошово-кредитного ринку мали кошти нерезидентів, які працювали на фондовому ринку державних цінних паперів.

У 1997 р. доволі активно розвивався вторинний ринок державних цінних паперів - як біржовий, так і позабіржовий. Дохідність державних облігацій у 1997 році коливалася в межах 19,6 - 57,6 %, тобто була привабливою для нерезидентів. Питома вага участі нерезидентів у державних цінних паперах становила понад 50 %. Така ситуація створювала значний тиск на валютний сегмент ринку.

Для цього етапу проведення грошово-кредитної політики характерним було запровадження керованості валютного курсу в межах валютного коридору 1,7 - 1,9 грн. / долар СІНА з поступовими його змінами в подальшому.

У цей період Національний банк та Кабінет Міністрів України вжили заходів з метою запобігання можливій дестабілізації на грошово-кредитному ринку внаслідок азійської та російської фінансових криз у 1997 і 1998 роках, а саме:

– із 7 вересня 1998 року введено обов'язковий продаж валютних надходжень на користь резидентів;

– запроваджено проведення безготівкових операцій із купівлі-продажу вільно конвертованої валюти лише через Українську та Кримську міжбанківські валютні біржі;

– для забезпечення валютного ринку іноземною валютою організовано продаж готівкової іноземної валюти на аукціонах Української міжбанківської валютної біржі;

– під час подання заявок на купівлю іноземної валюти введено обов'язкові підтвердження клієнтом фактичного надходження товару та отримання послуг;

– уведено обмеження на здійснення резидентами попередньої (авансової) оплати у вільно конвертованій валюті за договорами про купівлю імпортних товарів та послуг;

– установлено обмеження на купівлю валюти банками-нерезидентами;

– запроваджено обмеження на продаж іноземної валюти фізичним особам;

– знижено рівень маржі за операціями з купівлі-продажу валют із 10 до 5 %;

– уповноваженим банкам було заборонено мати відкриту валютну позицію;

– призупинено кредитування в іноземній валюті;

– підвищено норми обов'язкового резервування для банків і вилучено з їх покриття обсяги активів, розмішених у державні цінні папери;

– посилено роботу із залучення Національним банком коштів від банків на депозитні рахунки;

– Міністерство фінансів здійснив заходи щодо конверсії ОВДП, які перебували у власності Національного банку та комерційних банків.

Ці заходи дали змогу зменшити вплив наслідків фінансової кризи в сусідній державі на грошово-кредитний ринок України, значною мірою відновити збалансований режим функціонування всіх його сегментів - кредитного, валютного та фондового, а також уникнути руйнування банківської системи.

Подальший розвиток банківської системи та монетарних інструментів із регулювання грошово-кредитного ринку був зорієнтований на підтримку цінової стабільності та на її основі сталого економічного зростання.

З прийняттям 20.05.1999 р. Закону України "Про Національний банк України" процедура розроблення та затвердження документа щодо проведення грошово-кредитної політики суттєво змінилася.

2000-2007 роки в монетарній сфері можна охарактеризувати як адекватні процесам, що відбувалися в реальному секторі економіки та бюджетній сфері.

У цей період відновлено тенденції до економічного зростання, значно підвищилася цінова стабільність, рівень інфляції після проведення грошової реформи мав тенденцію до поступового зниження і був таким, що відповідає стану економічного розвитку країни, яка щойно стала на шлях започаткування суттєвих економічних реформ. Активно проводилася політика щодо відновлення і збільшення обсягів валютних резервів.

У 2004 році своєчасні та скоординовані дії Національного банку України на всіх сегментах грошово-кредитного ринку сприяли попередженню фінансової кризи, яка могла виникнути як наслідок політично-економічної ситуації в період проведення президентських виборів. Протягом третього етапу Національний банк України розробив нормативні документи, які регламентують його відносини з банками під час регулювання грошово-кредитного ринку на всіх його сегментах - кредитному, валютному, фондовому.

До жовтня 2008 року економіка України розвивалася високими темпами, які, однак, характеризувалися значною волатильністю та супроводжувалися високим інфляційним тиском. Так. середньорічні темпи приросту ВВП у 2005 -2008 роках становили 4.8 %. При цьому споживча інфляція у цей період зростала набагато швидше - в середньому на 15,2 %. Крім того. макроекономічне середовище розвивалося нестабільно - темпи економічного зростання та рівень інфляції значно коливалися.

Основним фактором розвитку економіки до жовтня 2008 року були сприятливі зовнішні умови. Зростання світових цін на ринку металів було основним фактором розвитку промисловості України, яка. будучи локомотивом економічного зростання, стимулювала розвиток супутніх галузей економіки (транспорт, торгівля тощо). Одним з найважливіших факторів цінової конкурентоспроможності українського експорту були нижчі ціни на імпортований газ порівняно з європейськими та нижчі витрати на оплату праці.

Починаючи з другої половини 2005 р., коли економіка України була визнана економікою ринкового типу, потоки капіталу в країну різко зросли. Це призвело до суттєвого тиску на зміцнення обмінного курсу гривні при погіршенні сальдо поточного рахунку. Національний банк з метою підтримання цінової конкурентоспроможності був змушений утримувати обмінний курс гривні до долара СІНА на стабільному рівні.

Активні залучення банків на іноземних ринках капіталу та висока інфляція на світових ринках товарів призвели до різкого зростання кредитного портфелю та посилення валютних дисбалансів. Це. у свою чергу, стимулювало розвиток інфляційних процесів унаслідок зростання ВВП понад свій потенційний рівень.

На цьому фоні м'яка фіскальна політика, орієнтована в основному на поточні витрати замість капітальних, була додатковим дестабілізуючим та інфляційним фактором. Унаслідок цього підвищення оплати праці значно перевищувало зростання продуктивності праці. що суттєво посилювало інфляційний тиск та погіршувало цінову конкуренто-спроможність економіки.

З 2006 року в Україні поточний рахунок платіжного балансу формувався з дефіцитом, що невпинно зростав, і на кінець III кварталу 2008 р. в річному вимірі досяг 6,2 % ВВП. Таке збільшення від'ємного сальдо за рахунком поточних операцій насамперед пов'язано з погіршенням сальдо торгівлі товарами (з 2005 року темпи приросту імпорту майже постійно перевищували темпи приросту експорту). У 2008 р. особливо прискорилось зростання споживчого імпорту (за 9 місяців темпи приросту становили 73.2 % до відповідного періоду попереднього року). Це зумовлено високим збільшенням доходів населення, що стимулювалися значними соціальними витратами Уряду, динамічним розвитком споживчого кредитування, суттєвим зміцненням реального обмінного курсу.

Національний банк вживав заходи, зокрема, щодо нівелювання ризиків внутрішнього і зовнішнього характеру, які постійно наростали і несли вагому загрозу порушенню стабільності в економіці:

- проводив стриману грошово-кредитну політику, спрямовану на нівелювання монетарного чинника інфляції:

- посилював пруденційні нормативи діяльності банків (у т.ч. в частині адекватності капіталу), стимулюючи їх укладати угоди в національній валюти і виваженіше підходити до управління власними активами та пасивами;

- розширював можливості банків з підтримки їх ліквідності - ще у квітні Національний банк почав приймати в забезпечення кредитів рефінансування акції істотної участі банків. При цьому навіть в умовах інфляційного тиску обсяг операцій Національного банку з рефінансування перевищував обсяги проведення мобілізаційних операцій;

- проводив процентну політику, спрямовану на стимулювання заощаджувальної активності населення: нарощував валютні резерви.

Саме упереджувальні дії Національного банку певною мірою забезпечили стійке підґрунтя для протидії кризовим явищам як в економіці, так і у фінансовій сфері. Цей висновок підтверджується такими фактами:

– міжнародні резерви за 9 місяців 2008 р. зросли майже на 4 млрд. дол. СІНА і на 1 жовтня становили 36 млрд. дол. СІНА;

– кілька місяців поспіль знижувалася інфляція, яка, досягши свого піку в 31,1 % у річному вимірі в травні, за результатами 2008 року становить 23,2 %;

– за станом на початок жовтня банківська система мала досить значний запас ліквідності - обсяги ліквідних коштів банків удвічі перевищували їх потреби, пов'язані з поточною діяльністю.

У період загострення напруження на фінансовому ринку є жовтні - листопаді 2008 р. дії Національного банку України спрямовувалися, насамперед, на забезпечення своєчасності проведення розрахунків банками, недопущення відпливу коштів з банківської системи та збалансування ситуації на валютному сегменті ринку.

У цьому контексті Національний банк у жовтні-листопаді тимчасово використовував додаткові інструменти підтримки ліквідності банків, а саме:

- підтримання ліквідності на основі програм фінансового оздоровлення на термін до 1 року зі сплатою 15 % річних у межах 90 % вартості наданого банком забезпечення;

- оперативне підтримання ліквідності банків, сплачений статутний капітал яких становить не менше 500 млн. грн., яке здійснюється на термін до 1 року за плату в розмірі 15 % в сумі до 60 % статутного капіталу банку.

Рішення щодо надання рефінансування Національний банк України приймав з урахуванням наданої банкам інформації про причини втрати ліквідності, зокрема щодо обсягів відпливу депозитів, неповер-нених кредитів, у т.ч. підприємств будівельного сектору, агропромислового комплексу та іпотечних кредитів, наданих фізичним особам.

Здійснюючи підтримку ліквідності банківської системи через механізми рефінансування. Національний банк України сприяв банкам у вчасному виконанні ними своїх зобов'язань, у тому числі за вкладами населення.

Загалом у жовтні - листопаді 2008 р. для підтримання ліквідності банків Національний банк надав кредитів рефінансування на загальну суму близько 74,7 млрд. грн. у т.ч. кредитів овернайт - 36,9 млрд. грн. Заходи, що вживалися Національним банком України для стабілізації ситуації, сприяли зниженню напруги на грошово-кредитному ринку, що знайшло своє відображення в поступовому уповільненні тенденцій до відпливу депозитів із банківської системи, у тому числі коштів населення, збільшенні ліквідності банківської системи, стабілізації ситуації на міжбанківському кредитом ринку.

Починаючи з кінця листопада, Національний банк почав запроваджувати другий етап стабілізаційних заходів, головною метою якого було зменшення спекулятивного попиту на іноземну валюту, а також закріплення позитивних тенденцій до стабілізації ситуації в банківській системі. Цей етап стабілізаційних заходів, зокрема, передбачає:

– обмеження обсягів підтримки ліквідності банків - регулювання ліквідності банківської системи наразі здійснюється з використанням стандартних процедур, що діяли до посилення напруги на ринку у жовтні;

– коригування вимог з формування банками обов'язкових резервів у напрямі посилення привабливості здійснення активно-пасивних операцій в національній валюті - наразі норматив обов'язкового резервування за коштами в національній валюті знижено до нуля;

– вжиття заходів щодо підвищення вартості національної валюти. (в т.ч. через підвищення ставок за активно-пасивними операціями Національного банку) з метою створення додаткових стимулів для повернення коштів в банківську систему. Зокрема, з 19 грудня ставки за кредитами овернайт підвищено до рівня 22 % (під забезпечення) та 25 % (без забезпечення), а середньозважена ставка за мобілізаційними операціями у грудні збільшилася до 16,8 % річних (у листопаді - 6.0 % річних).

Отже, досвід України переконливо підтверджує, що причини хронічної економічної кризи слід шукати не в монетарній, а в загальноекономічній політиці держави, яка не забезпечила адекватної ринковій трансформації реальної економіки і насамперед належної структурної її перебудови.

Размещено на Allbest.ru

...