Страховий ринок. Відшкодування

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти та науки України

Донбаський Державний Технічний Університет

Кафедра фінансів та аудиту

Контрольна робота

з предмету: «Страхування»

Виконав: студент гр. БХА-09з

Перевірив: Калічава Т.Б.

Алчевськ, 2012

Зміст

Вступ

Формування страхового ринку. Конкуренція страхових установ

Методика визначення належних до виплати сум на випадок смерті

Задачі

Вступ

Страхування - об'єктивно необхідний атрибут ринкової економіки. Світовий досвід переконує, що одним із важливих індикаторів стану економіки будь-якої країни ринкової орієнтації є розвиток страхування.

Розвиток страхування йде так далеко в минуле, що неможливо встановити точну дату його виникнення.

Якщо відносно легко знайти залишки будівель, творів мистецтва або інші матеріальні сліди минулих цивілізацій, то важче відтворити, як жителі перших міст організовували сферу послуг в економіці. Проте серед залишків поселень доісторичного, античного, середньовічного та раннього нового періодів цивілізації виявлені амбари, у яких люди зберігали непорушні запаси продовольства.

Досвід показує, що час від часу траплялися неврожаї або відбувалися напади ворогів, і тоді городянам не можна було користуватися врожаєм, що виростав у навколишній місцевості. Можна було б надати можливість кожному городянину самому забезпечувати себе на такі випадки, але навіть жителям древніх міст було ясно, що набагато ефективніше створити загальний запас. Скромний податок можна було б зібрати з кожного у врожайні роки, коли ціни на продовольство низькі. Культури, що можуть зберігатися, наприклад пшениця, можна було б придбати для запасів за гроші: фермери раділи б можливості продати більше (і за кращою ціною), ніж вони продали, якби не здійснювалися централізовані закупівлі продовольства для запасів. Якщо трапиться неврожай або місто буде обложене, запасені продукти будуть використані для порятунку міського населення. Тому поняття загального фонду (у даному випадку продовольства) закріпилося в людській свідомості. Ідея показала високу ефективність, особливо у зв'язку з введенням поняття „ ризик ”.

Наприкінці XV сторіччя, коли європейці почали здійснювати значні подорожі в Азію й Америку, що призвели до так званої «торгової революції» (попередньої більш відомої «промислової» революції), поняття «ризик» і «загальний фонд» злилися воєдино.

Формування страхового ринку. Конкуренція страхових установ

Страховий ринок - це особлива соціально-економічне середовище, певна сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються пропозиція і попит на неї.

Страховий ринок можна розглядати як:

* форму організації грошових відносин з формування та розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства;

* сукупність страхових організацій (страховиків), які беруть участь у наданні відповідних страхових послуг.

Обов'язковими умовами існування страхового ринку є:

* наявність суспільної потреби на страхові послуги - формування попиту;

* наявність страховиків, здатних задовольнити цю потребу-формування пропозиції.

У зв'язку з цим виділяють ринок страховика і ринок страхувальника.

Функціонуючий страховий ринок являє собою складну, інтегровану систему, що включає різних суб'єктів. Первинною ланкою страхового ринку є страхова компанія. Саме тут здійснюється процес формування і використання страхового фонду, проявляються економічні відносини, переплітаються особисті та колективні інтереси.

Крім того, на страховому ринку також діють і інші його суб'єкти: перестрахувальні компанії, посередники страховика - страхові агенти і брокери, різні об'єднання страховиків: страхові пули, союзи і т.д. З метою захисту конкуренції на ринку фінансових послуг діяльність учасників страхового ринку регулюється антимонопольним законодавством.

Специфічним товаром, що пропонується на страховому ринку, є страхова послуга. Страхова послуга може бути представлена на основі договору (в добровільному страхуванні) або на основі закону (в обов'язковому страхуванні). Перелік видів страхування, представлених на страховому ринку, визначає асортимент страхових послуг.

Структура страхового ринку може бути охарактеризована в інституціональному, територіальному та галузевому аспектах.

У інституціональному аспекті структура страхового ринку представлена: державними, акціонерними, приватними, корпоративними, взаємними та іншими страховими компаніями.

У територіальному аспекті структура страхового ринку характеризується:

* місцевим (регіональним) страховим ринком;

* національним (внутрішнім) страховим ринком;

* світовим (зовнішнім) страховим ринком. За галузевою ознакою виділяють ринок:

> Особистого страхування;

> Майнового страхування;

> Страхування відповідальності, кожний з яких, у свою чергу, можна розділити на відособлені сегменти, наприклад, ринок страхування від нещасних випадків, ринок страхування домашнього майна і т.д.

Страховий ринок як сукупність страхових організацій являє собою складну багатофакторну динамічну систему - групу регулярно взаємодіючих і взаємозалежних окремих складових частин, що утворюють єдине ціле. Страхова система взаємодіє з навколишнім середовищем її за допомогою зовнішніх зв'язків, які характеризують як вплив оточення на систему, так і вплив системи на середу. Таким чином, страховий ринок представляє діалектичну єдність двох систем - внутрішньої системи і зовнішнього оточення.

До внутрішньої системи відносяться наступні основні керовані змінні: страхові продукти (умови договорів страхування даного виду), система організації продажів страхових полісів та формування попиту, гнучка система тарифів, власна інфраструктура страховика. До внутрішньої системи належать також керовані страховиком змінні ресурси: матеріальні, фінансові, трудові, які визначають положення даного страховика на ринку.

Зовнішнє оточення ринку - це система взаємодіючих сил, які оточують внутрішню систему ринку і які чинять на неї вплив.У практиці роботи зарубіжних і вітчизняних страхових компаній існує цілий ряд каналів збуту страхових продуктів. В даний час найбільш поширеними є наступні основні канали збуту страхових продуктів (продажу страхових послуг):

¦ страхові агенти;

¦ страхові брокери;

¦ пряме поширення;

¦ організації, чия діяльність пов'язана з обслуговуванням великої кількості громадян і організацій, потенційно потребують страхового захисту: банки, біржі, поштові відділення, аптеки, фірми з продажу автомобілів, транспортні, торгові, туристичні організації і т.д.;

¦ нетрадиційні канали збуту (Інтернет, телефон, пошта).

У зв'язку зі спрощенням стандартних страхових продуктів, а також підвищенням якості надаваних на ринку послуг традиційні канали збуту поступово скорочують свою ринкову частку на противагу розвитку нових напрямків продажу страхових послуг.

Знання принципів страхування необхідно для всіх учасників страхового процесу на всіх його стадіях.

Основні принципи страхування такі:

- майновий економічний інтерес;

- найвищий ступінь довіри сторін;

- причинно-наслідковий зв'язок подій;

- виплата відшкодування в розмірі реального збитку;

- використана франшиза;

- суброгація;

- диверсифікація ризиків.

Фактично ці принципи відповідають основним етапам взаємодії страхувальника і страховика:

1. Переговори щодо укладання договору страхування.

2. Повідомлення всієї необхідної інформації для забезпечення ефективного страхового захисту.

3. З'ясування причини настання страхового випадку.

4. Розрахунок і виплата страхового відшкодування. Економічний інтерес майнового захисту пов'язаний із зацікавленістю юридичних і фізичних осіб у збереженні об'єктів власності та збереженні життя та здоров'я при настанні несприятливих подій або нещасних випадків. Відшкодовуються лише конкретні збитки конкретної особи. Основні риси економічного інтересу:

- повинен піддаватися фінансово-економічній оцінці;

- повинен виникати на законних підставах;

- особа, яка, уклавши договір страхування, порушила його, скоївши злочин, не може одержати від страхування незаконну вигоду.

Принцип найвищої довіри сторін полягає втому, що на стадії укладення договору страхування страховик може нічого не знати про об'єкт страхування, а клієнт -- майбутній страхувальник -- повинен розкрити суттєві обставини про останніх, зокрема, всі відомості, що дозволили б зробити висновки про ступінь ризику, інформацію про попередні збитки, наявність інших страхових полісів та ін.

Значення цього принципу полягає в тому, що, коли виникає збиток, починається розслідування обставин його винекнення. Якщо при цьому буде виявлено, що страхувальник не повідомив що-небудь суттєве про об'єкт страхування, дію договору може бути припинено, а збиток не відшкодовано.

Принцип причинно-наслідкового зв'язку. Основою договору страхування є причина виникнення збитку. Причому, деякі причини ведуть до страхової виплати на користь страхувальника, а інші -- ні. Важливим є визначення саме фактичної причини настання збитку.

Відшкодування фактичних збитків (страхове відшкодування) -- центральний принцип страхування. Страхове відшкодування -- страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст.9 Закону України «Про страхування»).

Для об'єктів із однаковою вартістю розмір залежить від величини страхової суми, зазначеної в договорі страхування. Чим ближче вона до вартісної оцінки об'єкта, тим більший розмір відшкодування одержить потерпілий страхувальник. Відшкодовується, як правило, не весь збиток. Майже завжди є франшиза -- мінімальна частина збитку, завданого страхувальнику, але яка не відшкодовується страховиком. Франшиза зазначається в договорі, а її величина впливає на розмір страхового відшкодування. Вона може бути встановлена в абсолютних і відносних величинах до страхової суми або у відсотках до збитку. Виділяють умовну та безумовну франшизу.

Умовна франшиза означає, що страховик не несе відповідальність за збиток, якщо його розмір не перевишує розмір франшизи, але відшкодовує збиток повністю, якщо розмір збитку перевишує суму франшизи.

Безумовна франшиза означає, що страховик виплатить страхувальнику суму збитку за мінусом суми франшизи, тобто страхове відшкодування дорівнює збитку, зменшеному на франшизу.

Франшиза та страхова сума, як і набір ризиків, що страхуються, -- основні ціноутворюючі фактори у страхуванні.

Принцип суброгації означає право страховика на регресні вимоги, які страхувальник може мати до третіх сторін, котрі повністю або частково відповідають за збитки, претензії, за якими було оплачено страховиком.

Диверсифікація. Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу, обмежені.

За формою взаємодії страхувальників та страхових товариств виділяють обов'язкове та добровільне страхування.

Обов'язкову форму страхування визначають такі принципи.

1. Встановлення законом, відповідно до якого страховик зобов'язаний застрахувати встановлені об'єкти, а страхувальники -- вносити належні страхові платежі. Закон передбачає: перелік об'єктів обов'язкового страхування; обсяг страхової відповідальності; рівень або норми страхового забезпечення; порядок встановлення тарифних ставок або середні розміри цих ставок із наданням права їх диференсації на місцях; періодичність внесення страхових платежів; основні права страховиків і страхувальників.

2. Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням зазначених у законі об'єктів. Для цього страхові органи щорічно проводять по всій країні реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування страхових платежів та їх стягнення у встановлені терміни.

3. Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі. Страхувальник не повинен заявляти в страховий орган про появу в господарстві об'єкта страхування. Це майно автоматично включається до сфери страхування. При черговій реєстрації воно буде зафіксовано, а страхувальнику пред'явлено до сплати страхові внески.

4. Дія обов'язкового страхування незалежно від внесення страхових платежів. У випадках, коли страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони стягуються в судовому порядку. У випадку загибелі або ушкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборгованості за страховими платежами. На не внесені в необхідний термін страхові платежі нараховується пеня.

5. Безстроковість обов'язкового страхування. Вона діє протягом усього періоду користування страхувальником застрахованим майном. Тільки безгосподарське та зношене майно не підлягає страхуванню. При переході майна до іншого страхувальника дія страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при загибелі застрахованого майна.

6. Нормування страхового забезпечення за обов'язковим страхуванням. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в гривнях на один об'єкт.

За обов'язковим особистим страхуванням у повному обсязі діють принципи суцільного охоплення, автоматичності, нормування страхового забезпечення. Проте воно має суворо обумовлений термін і цілком залежить від сплати страхового внеску (наприклад, за обов'язковим страхуванням пасажирів).

Добровільна участь у виборі страховика повною мірою притаманна лише для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Даний принцип гарантує укладання договору страхування за першою (навіть усною) вимогою страхувальника.

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні таких принципів.

1. Добровільне страхування діє як в силу закону, так і на добровільних засадах. Закон визначає об'єкти добровільного страхування і загальні умови страхування, які регулюються правилами страхування, розробленими страховиком.

2. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов'язане із тим, що не всі страхувальники виявляють бажання брати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладання договорів.

3. Добровільне страхування завжди обмежене терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміна обумовлюються в договорі, якщо страховий випадок відбувся в період страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити лише шляхом повторного переукладання договорів на новий термін.

4. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Вступ у дію договору добровільного страхування обумовлений сплатою разового або першого страхового внеску. Несплата чергового внеску по страхуванню спричиняє припинення дії договору. Страхове забезпечення з добровільного страхування залежить від бажання страхувальника. При майновому страхуванні страхувальник може визначати розмір страхової суми у межах страхової оцінки майна. За особистомим страхуванням страхова сума відповідно до договору встановлюється за угодою сторін. Чинні в даний час умови всіх видів страхування вироблені багаторічною практикою його проведення з урахуванням досвіду закордонних країн. Вони постійно удосконалюються з метою більш повного задоволення інтересів страхувальника. Розвиток страхового ринку і конкуренції між страховиками створюють сприятливий ґрунт для подальшого поліпшення умов страхування.

Неодмінною умовою формування страхового ринку є конкуренція страхових організацій, тобто їх суперництво за залучення страхувальників, мобілізацію грошових коштів в страхові фонди, вигідне їх інвестування і досягнення високих кінцевих фінансових результатів.

Конкуренція страхових установ

Конкуренція, як правило, відноситься до проведення добровільного страхування. Вона передбачає створення страхувальникам можливостей для висновку договорів майнового і особистого страхування на умовах, найбільш повно відповідних їх інтересам; спонукає страхові організації розробляти і впроваджувати нові види страхування, постійно їх вдосконалити, розширювати асортимент послуг, що пропонуються, орієнтованих на інтереси конкретних соціально-економічних груп населення, а також підприємств, що базуються на різноманітних формах власності, діючих в різних галузях народного господарства.

При проведенні однакових видів страхування конкуренція між страховими організаціями виражається в створенні зручних форм висновку договорів і сплати страхових внесків, зниженні тарифних ставок і точному визначенні виниклий збитку (шкоди), оперативній виплаті страхового відшкодування і страхових сум.

Важливість останніх чинників означає, що конкуренція можлива навіть при проведенні обов'язкових видів страхування.

Конкуренція у всіх сферах діяльності головна умова переходу до ринкової економіки. З цього витікає право підприємств і окремих громадян займатися страховою справою. Але страхування особлива сфера діяльності, яка повинна забезпечити захист юридичних і фізичних осіб при настанні, як правило, несприятливих, а часом і надзвичайних подій, надавати матеріальну підтримку в нещасті. Вона повинна бути надійною, гарантованою, в зв'язку з чим страхування має потребу як в загальноприйнятих, так і особливих методах державного регулювання, повинно базуватися на міцному юридичному і економічному підмурівку. Тому створюється механізм реєстрації страхових організацій, ліцензування страхових операцій і контролю з боку страхового нагляду. Він покликаний забезпечити, щоб в конкурентній боротьбі страхові організації не переступали грань, коли можуть постраждати інтереси страхувальників.

Неприйнятно зниження-тарифів до рівня, при якому порушується фінансова стійкість страхової компанії (товариства); в інвестуванні страхових резервів пріоритет віддається, хоч і не самим прибутковим, але надійним об'єктам.

Поєднання конкуренції і державного регулювання страхової справи необхідне також для стимулювання розвитку його в сферах, де немає надії на істотний прибуток (страхування урожаю, екологічних ризиків і т.д.). Конкуруючі організації, виходячи з своїх інтересів, віддають пріоритет менш трудомістким і більш дорогим видам страхування, операціям із зниженим ризиком, а отже, з високим фінансовим результатом. Отже, необхідний механізм, що забезпечує виживання організацій, провідних суспільно значущі, але не прибуткові види страхування.

Організація страхового. дела на ринковій основі підвищує вимоги до змісту інформації про діяльність всіх страхувальників. Вона не може обмежуватися повідомленням про види страхування, порядку висновку договорів і виплати страхового відшкодування (страхових сум). У ній повинна міститися інформація про страхову організацію, що пропонує ті або інші послуги, її статутному капіталі, акціонерах, активах і пасивах балансу. Тільки при таких умовах у страхувальника буде реальна можливість усвідомлено вирішувати питання, якій страховій організації довірити свою долю.

Суперництво страхових організацій не можна розглядати як абсолютну категорію. У багатьох випадках необхідна їх співпраця. Воно виступає передусім в перестрахуванні великих і небезпечних ризиків. Таке перестрахування спочатку здійснюється шляхом передачі одними страховими організаціями іншим частини своєї відповідальності. Організації, що приймають ризики в перестрахування одночасно на взаємних початках, можуть передавати частину своєї відповідальності іншим компаніям; отже, одні і ті ж товариства виступають одночасно в ролі перестраховщиков і перестрахователей. Надалі, безсумнівно, виникнуть спеціалізовані товариства, що здійснюють тільки перестраховочные операції.

Однією з форм співпраці страхових організацій є спільне страхування (сострахование) на пайових початках великих об'єктів або небезпечних ризиків. У розвиненому вигляді така співпраця приводить до створення пулів, страхових союзів, клубів.Пул страховий це об'єднання страхових компаній для спільного страхування певних ризиків; створюється переважно при прийомі страхування небезпечних, великих або маловідомих і нових ризиків. Діяльність пулу будується на: принципі сострахования. Кожна компанія передає в пул застраховані ризики, отримує певну частку зібраних пулом внесків (премії) і в тій же частці несе відповідальність по відшкодуванню збитків. Квота членів пулу визначається пропорціонально об'єму переданих в загальний казан внесків або встановлюється договірною угодою. Пули отримали розвиток за рубежем в страхуванні авіаційних, атомних, військових ризиків, відповідальність і т.д. Для нашого страхового ризику формування пулів представляється дуже перспективним.

Методика визначення належних до виплати сум на випадок смерті

При укладанні договору страхування призначається вигодонабувач / вигодонабувачі для отримання страхової виплати у випадку смерті застрахованої особи. Якщо вигодонабувач помер, пропав безвісті або відмовився від отримання страхової виплати, то цю виплату у разі смерті застрахованої особи отримують її спадкоємці згідно з чинним законодавством.

Смерть застрахованої особи в період дії договору від будь-якої причини є страховим випадком.

У випадку смерті застрахованого, з будь-якої причини, вигодонабувач одержує 100% від страхової суми зазначеної в полісі.

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Задача 1

Розрахувати суму страхового відшкодування для страхування автомобіля «Жигули» з використанням системи пропорційної відповідальності якщо вартісна оцінка автомобіля 14880 грн., страхова сума за угодою страхування 14500 грн., фактична сума збитків внаслідок аварії 13476 грн.

Страхове відшкодування визначається за формулою:

страхування ринок відшкодування виплата

де Q - страхове відшкодування;

S - страхова сума за угодою;

W - вартісна оцінка об'єкта страхування;

T - фактична сума збитків

Q = 13131,85 грн.

Задача 3

В результаті пожежі повністю згоріло виробниче підприємство. Його первісна вартість 65835 грн. Знос на 01.01.2000 р. складає 53 %. Після пожежі залишились будівельні матеріали на суму 5532 грн., їх знецінення складає 63 %. Витрати на рятування будівлі склали 7835 грн. Визначити збиток і суму страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності та першого ризику для виробничого підприємства при наступі страхового випадку, якщо страхова сума за угодою складає 98 % від балансової на 01.01.2000 р. Обґрунтувати вибір системи страхового забезпечення. Розробіть пропозиції для страхової компанії щодо покращення страхового забезпечення виробничого підприємства.

Збиток виробничого підприємства при наступі страхового випадку визначається за формулою:

З = БВ + С - Т х К,

де З - збиток виробничого підприємства при наступі страхового випадку, грн.;

БВ - балансова (залишкова) вартість виробничого підприємства на момент страхового випадку, грн.;

С - витрати на рятування виробничого підприємства, грн..;

Т - вартість будівельних матеріалів, які залишились після страхового випадку і гідних для подальшого використання, грн.;

К - знецінення будівельних матеріалів, які залишились після страхового випадку, %.

З = (65835 х 0,47) + 7835 - 5532 х 0,63 = 35292,29 грн.

Система пропорційної відповідальності визначає виплату страхового відшкодування пропорційно коефіцієнту покриття збитків через неповне страхування вартості об'єкта. Страхова сума встановлюється в обсязі, що не перевищує дійсну реальну вартість об'єкта.

де Q - страхове відшкодування;

S - страхова сума за угодою;

W - вартісна оцінка об'єкта страхування;

T - фактична сума збитків

S = 65835 х 0,47 х 0,98 = 30323,60 грн.

W = 65835 х 0,47 = 30942,45 грн.

Система першого ризику визначає розмір покриття завданої шкоди у межах страхової суми. Страхове відшкодування виплачується у розмірі завданої шкоди, але виплата не може перевищувати встановлену страхову суму. Компенсується вся шкода у межах цієї страхової суми.

Т.к. сума збитків більше страхової суми виплата Q = 30323,60 грн.

Задача 5

Розглянути умови використання умовної франшизи, якщо страхова сума складає 140 тис. грн., умовна франшиза становить 28 %, збитки страхувальника дорівнює: 11, 26, 31, 48 тис. грн..

Умовна або інтегральна (невід'ємна) франшиза - умова звільнення страховика від відповідальності за збиток, що не перевищує розміру встановленої франшизи. Якщо збиток перевищує встановлену франшизу, то страховик зобов'язаний виплатити суму збитку повністю. Умовна франшиза може вноситися до договору страхування за допомогою запису “вільно від F відсотків за страховою сумою ” (де F - величина відсотків від страхової суми).

Умовна франшиза F = 140000 х 0,28 = 39200 грн.

Т. к. збитки 11, 26 та 31 тис. грн. менше суми умовної франшизи 39,2 тис. грн., то ці збитки не відшкодовуються.

Збиток 48 тис. грн. більше 39,2 тис. грн., тому цей збиток відшкодовується повністю.

Задача 6

Розглянути умови використання безумовної франшизи, якщо страхова сума складає 170 тис. грн., безумовна франшиза становить 15 %, збитки страхувальника дорівнюють: 11, 27, 39, 50 тис. грн..

Безумовна, або ексцедентна (та, що віднімається) франшиза означає, що страховий збиток за будь-яких умов завжди відшкодовується за відрахуванням встановленого відсотка франшизи.

Безумовна франшиза може записуватися в договорі страхування таким чином: “вільно від перших F відсотків за страховою сумою ” (де F - відсотки від страхової суми, що завжди відраховуються із суми певного страхового збитку, якщо розмір цього збитку перевищує розмір безумовної франшизи). Виплачується якщо сума збитків більша або дорівнює сумі франшизи .

Безумовна франшиза F = 170000 х 0,15 = 25500 грн.

Збиток 11 тис. грн. менше франшизи, тому не виплачується.

Збиток 27 тис. грн. виплачується в сумі 27 - 25,5 = 1,5 тис. грн.

Збиток 39 тис. грн. виплачується в сумі 39 - 25,5 = 13,5 тис. грн.

Збиток 50 тис. грн. виплачується в сумі 50 - 25,5 = 24,5 тис. грн.

Размещено на Allbest.ru

...