Внутрішній аудит: практика банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ “Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана”

Фінансово-економічний факультет

Кафедра аудиту

Індивідуальна робота

Дисципліна “Внутрішній аудит”

Реферат на тему: «Внутрішній аудит: практика банків»

Виконав студент

Самойлов Владислав Сергійович

Перевірив:

Івахів Ю.О.

Київ - 2013

Вступ

В сучасних умовах економічної кризи для підвищення ефективності управління банківською діяльністю велике значення набуває побудова та розвиток надійної та ефективної системи внутрішнього аудиту (далі - СВА). Необхідність підвищення ефективності СВА банків України викликана зростанням кількості проблемних банків і пов'язана не лише із загальною макроекономічною нестабільністю, а й з дією негативних чинників, які виникають внаслідок некваліфікованого управління, відсутності стратегічного планування, ризикованої кредитної політики, ненадійної та недієвої системи внутрішнього контролю (далі - СВК) в банках.

Значний внесок у дослідження теоретичних і прикладних аспектів внутрішнього аудиту (далі - ВА) зробили такі вітчизняні спеціалісти та науковці, як М. Жукова, О. Кірєєв, І. Краснова, О. Нетикша, О. Паденко, І. Пермякова, О. Полєтаєва, Б. Усач, Н. Швець, Н. Шульга та ін. Дослідження авторів мають хоч і глибокий, але вузькоспеціалізований характер і присвячені здебільшого діалектиці становлення та розвитку служби ВА банку. Українській науковій школі бракує загальносистемних досліджень побудови надійної та ефективної СВА банку, заснованих на комплексному підході.

У світовій практиці існує багато різних визначень поняття “внутрішній аудит”. Міжнародний інститут внутрішніх аудиторів дає таке тлумачення: “Внутрішній аудит - це незалежна діяльність з перевірки і оцінки роботи організації в її інтересах».[2] Під ВА банку зазвичай розуміють незалежну діяльність з виявлення недоліків у функціонуванні банківської установи, спрямована на дослідження фінансової звітності, на оцінку і аналіз організаційної структури, метою якої є надання достовірної і своєчасної інформації керівництву для запобігання збоїв у ефективному функціонуванні діяльності банківської установи. На практиці ВА зазвичай зводиться до ревізії банківських операцій. У Розпорядженні Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення внутрішнього аудиту фінансових установ (Методичні рекомендації, п.1.2.) 27.09.2005р. № 4660 надано наступне визначення цього поняття: “Внутрішній аудит - незалежна експертна діяльність служби внутрішнього аудиту фінансової установи, яка полягає в проведенні перевірок та здійсненні оцінки, як правило, таких елементів: системи внутрішнього контролю фінансової установи; фінансової і господарської інформації; економічності та продуктивності діяльності фінансової установи; дотримання законів, нормативних актів та інших зовнішніх вимог”. [1]

В нашій країні організація СВА формується з урахуванням досвіду всесвітньої практики. Загальне дослідження дозволяє зробити висновок, що в Україні СВА обіймає три сфери: законодавчу, нормативну, інструктивну. Слід зазначити, що питання ВА в нашій країні регламентуються Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Положенням про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, Методичними вказівками щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України, МСА, внутрішніми наказами по внутрішньому аудиту, Положенням про внутрішній аудит Ради акціонерів та ін. Слід зазначити, що наявність служби ВА в банківських установах визначено як одну з обов'язкових умов отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності. Інструктивна сфера ВА передбачає розробку документів, необхідних для реалізації стандартів. Ця сфера недостатньо розвинута, хоч має великі перспективи.

Розділ 1. Система внутрішнього аудиту в українській банківській системі

Відомо, що в українській банківській практиці ВА з'явився на основі відомчої (внутрішньогосподарської) ревізії. До 90-х років банківська діяльність вважалась низькоризиковою сферою і внутрішній контроль за діяльністю банку здійснювали контрольно-ревізійні служби. Але за ринкових умов ефективне функціонування цих служб виявилося обмеженим через відсутність більш-менш придатного аналітичного інструментарію. Фактично поступовий розвиток діяльності цих служб завершився в деяких банках трансформуванням їх у СВА. [3]

Головною метою ВА є контроль за оптимальним функціонуванням усіх структурних підрозділів банку, за їх адекватною поведінкою в конкретних умовах макросередовища. Слід особливо підкреслити, що СВА функціонує на внутрішньому “полі” банку. За організацією ВА поділяють на одно- і багатопредметний. Прикладом однопредметного аудиту є перевірка окремої банківської операції (овердрафта), а багатопредметного - внутрішньобанківських операцій. У міжнародній банківській практиці виділяють наступні форми ВА: фінансовий аудит, операційний аудит, проектний аудит та управлінський аудит.

Служба внутрішнього аудиту - це незалежний структурний підрозділ, створений у рамках організації, який виконує систематичну, щоденну роботу з перевірки, контролю та оцінки її діяльності. Служба є незалежною і в її компетенцію входить перевірка, оцінка та звітування про діяльність керівників і персоналу банку по забезпеченню досягнення цілей, поставлених перед акціонерами та директорами банку. Згідно дослідженню практики ВА і внутрішнього контролю, проведеної IFC (International Finance Corporation) визначено, що 70% опитаних банків має кількість персоналу у відділі ВА менше п'яти чоловік. Для служби ВА ця кількість працівників вбачається замалою. Поділяючи у цілому підхід О. Нетикши щодо посилення ефективності функціонування банківського сектору, на мою думку, доцільно: (1) мати службу ВА, яка б налічувала хоча б 10 чоловік; (2) створити два підрозділи такі як: (1) планування та стратегічного розвитку; (2) контрольно-аналітичний з чітким розмежуванням виконуваних функцій, що дозволить найбільш ефективно та якісно проводити аудиторські перевірки і надавати консультації та в майбутньому уникати недоліків в роботі. Внутрішні аудитори можуть консультувати працівників банку з різноманітних питань, а саме з планування, розробки та впровадження нових банківських продуктів, з податкового законодавства, з налагодження внутрішньо-технологічного контролю банку тощо. Проведене дослідження дозволяє виділити основні функції ВА: контрольну, консультативну, інформаційну, захисну, аналітичну, координаційну, мотиваційну. Однією з найважливіших функцій ВА банків є всебічний аналіз фінансових операцій; активів (доходних і недоходних), пасивів (власних і залучених), доходів і витрат, прибутків (збитків), рентабельності та дотримання відповідних нормативів. Як зазначено у дослідженні практики внутрішнього аудиту і внутрішнього контролю, проведеної IFC контроль за збереженням активів займає друге місце за пріоритетністю ролі у внутрішньому аудиті. Виділяють два види банківського контролю: зовнішній та внутрішній. Зовнішній аудит банку -- це визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) при розподілі дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам. [3]

Внутрішній аудит банку -- це незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки і оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання посадових обов'язків співробітниками банку. Він здійснюється періодично і тільки спеціалістами-аудиторами з конкретної теми (об'єкта). Внутрішній аудит передбачає отримання в документальній формі процедур і опису методів, які застосовуються банком для здійснення внутрішнього контролю.

Але на сучасному етапі у більшості українських банків внутрішній аудит обмежується лише контролем правильності ведення бухгалтерського обліку й відповідності вимогам зовнішніх і внутрішніх нормативних документів, а також здійсненням комплексних перевірок філій. В той час як в у світовій банківській практиці склалося значно ширше розуміння цілей внутрішнього аудиту.

Внутрішньобанківський аудит в Україні потребує подальшого розвитку, що викликано, по-перше, тим, що ця функція існує в усіх відомих західних банках і, по-друге, її наявність у банках офіційно рекомендована в липні 2000 року Базельским комітетом із банківського нагляду згідно з документом «Внутрішній аудит у банку й взаємовідносини наглядових органів і аудиторів». [2] Крім того, в українській банківській практиці наявність служби внутрішнього аудиту в банківській установі є обов'язковою умовою отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності. І навіть у 2001 р. з'явився Всеукраїнський інститут внутрішніх аудиторів України.

Відповідно до сучасної концепції внутрішнього аудиту в банках, що отримали широке визнання, до його завдань належать:

- оцінка адекватності систем внутрішнього контролю й управлінської інформації;

- аналіз ефективності систем управління ризиками та їхнього методологічного забезпечення;

- перевірка правильності бухгалтерських проводок і достовірності внутрішньої та зовнішньої фінансової звітності;

- розгляд ефективності організації бізнес-процесів за всіма напрямами діяльності і в усіх структурах банку;

- моніторинг реалізації стратегії і процедур, прийнятих Радою директорів банку;

- оцінка ефективності наявних у банку політик і процедур і контроль за виконанням їхніх вимог персоналом;

- здійснення спеціальних розслідувань на замовлення Ради директорів чи правління банку.

В українських банках функції внутрішнього аудиту і контролю часто плутають. В законодавчій базі Україні чіткого розмежування між цими поняттями не проведено. У цьому контексті актуальним вважаємо положення, задеклароване документом Базельського комітету з банківського нагляду «Внутрішній аудит у банку й взаємовідносини наглядових органів і аудиторів», згідно з яким служба внутрішнього аудиту повинна бути незалежною від щоденної процедури внутрішнього контролю. Тобто треба чітко усвідомлювати, що внутрішній аудит не повинен бути залучений у рутинний процес контролю за повсякденними операціями банку, а має працювати передусім над оцінкою систем, процесів і процедур.

В основі сучасної концепції внутрішнього аудиту лежать такі принципи:

- неперервність;

- незалежність;

- наявність повноважень.

Внутрішній аудит у банку має бути неперервним. Вище керівництво банку повинне забезпечувати дію підрозділу внутрішнього аудиту, що відповідає розмірам банку та його профілю операцій. Внутрішньобанківський аудит повинен бути незалежним від підрозділів банку, які він зобов'язаний перевіряти. В Україні внутрішній аудит підпорядковується, як правило, виконавчому керівництву банку (голові правління або одному з заступників), що значно зменшує ефективність його роботи. У західних банках внутрішній аудит зазвичай перебуває у прямому підпорядкування Ради директорів. Внутрішній аудит банку має бути самостійною структурою, покликаною забезпечити керівництво банку правдивою інформацією, а також допомогти оптимізувати роботу всіх підрозділів банку.

Слід зазначити основні відмінності міжнародного аудиту від вітчизняного. Перша відмінність полягає в розумінні самого завдання аудиту. Якщо у нас аудиторів багато хто продовжує сприймати як якихось "ревізорів", з традиційним до них відношенням, то в країнах з розвиненою економікою і відповідною культурою це, швидше, спосіб інформування потенційних клієнтів або інвесторів. Аудитор видає висновок і тим самим підтверджує, що в банку все гаразд.

Друга відмінність -- в самій специфіці міжнародного аудиту. Річ у тому, що міжнародні аудитори не лише перевіряють правильність ведення документації, але і досить глибоко вникають в саму суть діяльності фінансової установи. Окрім цього, будь-який міжнародний аудитор при виявленні чого-небудь "неправильного" обов'язково дає професійні рекомендації по їх усуненню. Все це пояснює досить високу ціну подібних послуг. І якщо крупні українські банки і раніше проводили такі перевірки, то для багатьох невеликих банків України, обслуговуючих інтереси того або іншого холдингу, така ціна здається високою.

У міжнародній банківській практиці виділяють такі форми внутрішнього аудиту:

- фінансовий аудит, метою якого є перевірка достовірності й якості фінансової звітності; [2]

- операційний аудит, спрямований на оцінку адекватності систем, процесів і аналіз організаційної структури; [2]

- проектний аудит, мета якого полягає в перевірці своєчасності й якості виконання тих чи інших проектів; [2]

- управлінський аудит, основним завданням якого є оцінка рівня управління банку у контексті його стратегії і політики у сфері найважливіших видів діяльності. [2]

До аудиторської перевірки повинно входити як мінімум дві форми внутрішнього аудиту. Ідеальним варіантом є одночасне проведення всіх форм аудиту, що дає змогу оцінити всі сторони діяльності банку.

Однією з найважливіших функцій внутрішнього аудиту є всебічна оцінка ризик-менеджменту банку. Комерційні банки мають складну багаторівневу систему ризиків. Ризики, з якими стикаються різні підрозділи часто суттєво відрізняються. Профілактика та диверсифікація ризиків входять в систему управління банківськими ризиками, яку в розвинених країнах реалізує внутрішній аудит.

Розділ 2. Внутрішній аудит у Національному банку України

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури докорінно змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, установ і організацій сутність їхньої господарської діяльності. Тому постало питання у ще більшій необхідності дослідження і удосконалення сфери внутрішнього аудиту як в цілому, так і безпосередньо в банківській діяльності. Сьогодні діяльність НБУ має вирішальний вплив на стабільність національної валюти, надійність функціонування банківських структур, вирівнювання платіжного балансу, що загалом визначає ефективність функціонування всієї вітчизняної економіки. Зазначені обставини обумовлюють актуальність дослідження питань, пов'язаних організацією внутрішнього аудиту НБУ.

Дослідження світового досвіду показали, що унікальним інструментом забезпечення надійності, прогнозованості, конкурентоспроможності та ефективності функціонування центрального банку є внутрішній аудит.

Міжнародна організація вищих контролюючих закладів (INTOSAI) у червні 1992 року видала Рекомендації зі стандартів внутрішнього контролю, в яких досить точно описана суть внутрішнього аудиту. Внутрішній аудит - це діяльність, пов'язана з незалежним, об'єктивним засвідченням та наданням рекомендацій, що допомагають організації в удосконаленні своєї діяльності. Він допомагає банку в досягненні своїх цілей шляхом застосування систематичних та регламентованих підходів до оцінки та підвищення ефективності процесів управління ризиками, контролю та корпоративного управління.

Внутрішній аудит Національного банку України - це організована у структурі НБУ в інтересах держави та регламентована його внутрішніми документами система моніторингу щодо дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку і надійності функціонування системи внутрішнього контролю. В контексті даного дослідження внутрішній аудит - це діяльність, пов'язана з незалежним, об'єктивним засвідченням та наданням рекомендацій, що сприятимуть удосконаленню роботи фахівців НБУ, зокрема вирішенню стратегічних завдань шляхом застосування систематичних та регламентованих до оцінки та підвищення ефективності процесів управління. [4]

Внутрішній аудит будь-якої організації, а особливо центрального банку є складним і багатокроковим процесом, мета якого - підтвердити достовірність інформації у фінансовій і податковій звітності і допомогти банківській установі ефективно виконувати свої функції та завдання відповідно до її призначення. В деяких українських банках успішно запроваджуються сучасні концепції внутрішнього аудиту з урахуванням міжнародних стандартів.

Центральний банк як державна установа несе відповідальність перед громадянами за стабільність і надійність банківської системи країни, а як установа комерційна - організовує та забезпечує ефективну роботу комерційних банків. Ці обставини зумовлюють необхідність особливого контролю за роботою центрального банку країни шляхом розвитку інституту аудиторської діяльності. Згідно з законом та статусом діяльність центрального банку є безприбутковою, відповідні корективи стосуються і мети його аудиту - на перші позиції виходить оптимізація діяльності і мінімізація ризиків, притаманних центральному банку. Аудит характеризується комплексністю, незалежністю, а також розробкою позитивних рекомендацій в інтересах банку. Загальним завданням внутрішнього аудиту є допомога організації в ефективному виконанні нею своїх обов'язків відповідно до її призначення. Служба внутрішнього аудиту забезпечує керівництво організації інформацією про результати виконаного аналізу, оцінки діяльності того або іншого підрозділу різними рекомендаціями. Результати внутрішнього аудиту керівництво організації використовує для управління і поточного ведення справ з урахуванням наявних ресурсів і в рамках діючих законів. [4]

У завдання аудиту входять: виявлення ризиків, на які наражається банк, як у матеріальному плані, так і у сфері репутації, рекомендації щодо відповідних заходів контролю і забезпечення ефективної роботи системи контролю. Вивчення, аналіз та оцінка системи внутрішнього контролю - необхідний і обов'язків елемент під час проведення аудиту, а також у процесі розробки плану аудиторської перевірки для визначення виду, часу та обсягу аудиторських процедур, які, в свою чергу, відображаються в аудиторській програмі.

Головна мета внутрішнього аудиту в системі Національного банку - періодичне здійснення перевірок та оцінка рівня, достатності й ефективності діючого у структурних підрозділах НБУ внутрішнього банківського контролю, визначення шляхів щодо можливості його вдосконалення з метою забезпечення повноти й достовірності обліку та звітності, дотримання чинного законодавства і нормативно-правових актів НБУ, а також оцінка банківських та внутрішньогосподарських процесів чи операцій. Внутрішній аудит НБУ базується на таких загальних принципах: незалежність; об'єктивність і доброзичливість, професійна компетентність і відповідальність за якість проведених аудиторських перевірок; робота на загальний результат, доступ до інформації структурних підрозділів системи НБУ в обсягах, необхідних для належного виконання своїх функцій.

Головні завдання служби внутрішнього аудиту НБУ:

Перевірка та оцінка адекватності, ефективності й достатності застосування механізмів системи внутрішнього контролю, стану управління ризиками.

Проведення аудиторських перевірок або ревізій щодо дотримання структурними підрозділами Національного банку законодавства України та нормативно-правових актів НБУ, забезпечення виконання ним завдань грошово-кредитної політики, належного рівня надійності операцій, що проводяться НБУ, вдосконалення розрахункової та платіжної дисциплін, поліпшення структури грошової маси, економного та ефективного використання власних матеріальних та фінансових ресурсів, збереження коштів та цінностей.

Предметом здійснення внутрішнього аудиту в структурних підрозділах Національного банку є [4]:

- операції із золотовалютними резервами;

- операції за власними кореспондентськими рахунками та депозитними рахунками в закордонних банках;

- операції із цінними паперами на відкритому ринку;

- операції з емісії готівки;

- операції з надання кредитів комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам;

- операції за особовими рахунками працівників банку;

- операції за рахунками юридичних осіб - резидентів України;

- операції за рахунками міжнародних організацій;

- показники виконання кошторису;

- операції з готівкою та обліково-операційна робота;

- здійснення касової та емісійної роботи;

- організація оплати праці та соціальне забезпечення працівників;

- організація бухгалтерського обліку та достовірність бухгалтерської звітності;

- дотримання працівниками вимог службових інструкцій і законів;

- створення і використання резервів на покриття можливих втрат за сумнівними активами;

- здійснення касової та емісійної роботи;

- виконання кошторисних призначень за напрямами діяльності;

- організація служби перевезення цінностей та інкасацій.

Розділ 3. Дистанційний аудит, як складова внутрішнього аудиту в банку

На проведення внутрішнього аудиту на місцях перевірки (виїзного аудиту) необхідно багато часу і трудових ресурсів. Отримати попередню оцінку фінансового стану банку оперативніше і з меншими витратами можна, застосувавши дистанційний аудит. Він полягає у підготовці аудиторських висновків на основі інформації, яка надається підрозділами у статистичній та управлінській звітності.

Думку про розподіл аудиту в площині територіальної відокремленості підрозділів банку на виїзний і дистанційний висловлюють багато авторів. Зокрема, у підручнику "Фінансове право" за редакцією О.П.Орлюк, зазначається, що залежно від місця здійснення фінансового контролю його можна поділити на контроль на місцях, або виїзний, і дистанційний, або безвиїзний, контроль.

Необхідність створення дистанційного аудиту, в службі внутрішнього аудиту полягає в тому, що правильно організувавши збір усієї доступної достовірної фінансової і не фінансової інформації та належно її оцінивши, в разі потреби виїзду на місце вже не доведеться витрачати час на з'ясування проблемних напрямів діяльності установи, періодів протягом яких виникли труднощі, і наслідків такої роботи. Тобто дистанційний аудит дає змогу швидко реагувати на основні недоліки, які слід усунути насамперед.

На основі результатів дистанційного аудиту можна планувати перевірки: [5]

- за періодичністю;

- за обсягами вибірки;

- за кількістю аудиторів;

- за об'єктами;

- за напрямами діяльності.

Нижче наведені, основні завдання дистанційного аудиту:

- збір та аналіз необхідної інформації, подання її у зручному вигляді для підготовки аудиторських перевірок; [5]

- формування звітів, необхідних для планування графіків перевірок, визначення обсягів робіт, навантаження аудиторів, та їх необхідної кількості, виявлення об'єктів, що потребують особливої уваги та потенційно є носіями найбільшого ризику; [5]

- присвоєння аудиторського рейтингу балансовому підрозділу банку. [5]

З огляду на це, дистанційний аудит можна виділити як окремий вид внутрішнього аудиту банку, котрий тісно співпрацює з іншими підрозділами служби внутрішнього аудиту, забезпечуючи неупереджену, попередню та об'єктивну експертну оцінку діяльності структурних одиниць, проведену на відстані, і ґрунтовану на всій діяльності достовірної інформації

До трьох етапів проведення аудиту (планування виїзної перевірки; збір первинної інформації та її оцінка на місці; написання звіту), які описує Б.Ф. Усач у книзі "Аудит", на підставі аналізу практики дистанційного аудиту у ВАТ "Райффайзенбанк Аваль", сам процес, на мою думку, необхідно доповнити ще одним етапом - збір інформації та її попередня оцінка на відстані. Таким чином, загальна кількість етапів дорівнюватиме чотирьом.

Необхідність проведення дистанційного аудиту службою внутрішнього аудиту полягає в тому, що, правильно організувавши збір усієї доступної достовірної фінансової і нефінансової інформації та належно її оцінивши, в разі потреби виїзду на місце вже не доведеться витрачати час на з'ясування проблемних напрямів діяльності установи, періодів, протягом яких виникали труднощі, і наслідків такої роботи. Тобто дистанційний аудит дає змогу швидко реагувати на головні недоліки, які слід усунути насамперед.

Наголосимо, що визначаючи майбутні об'єкти аудиту, слід обов'язково враховувати фактори ризику, пов'язані з певними видами діяльності банку. При оцінці ризику треба враховувати дані, що надходять із різних джерел. Джерелами інформації є фінансова і нефінансова звітність, звітність, яка відображає результат роботи банку. Для збору, обробки, консолідації такої інформації необхідна автоматизована система, побудована на засаді новітніх інформаційних технологій. У цьому контексті зазначимо, що ВАТ "Райффайзенбанк Аваль" має зведену базу даних з аналітикою щодо договорів, особових рахунків, клієнтів, розрахункових документів. Користуючись нею, спеціалісти ВАТ "Райффайзенбанк Аваль" щодня аналізують результати роботи банку за попередній робочий день: стосовно банківських продуктів, клієнтів, у розрізі обласних дирекцій/філій тощо.

У банку приділяють також належну увагу впровадженню новітніх технологій. Наприклад, застосувавши Bank-master_RS, у режимі он-лайн із центрального офісу можна здійснювати внутрішній контроль за діяльністю всіх 1400 відділень, відкритих банком в Україні. Отримана з баз даних інформація аналізується відділом дистанційного аудиту за її видами (попередня, експертна, рейтингова, структурна тощо) з використанням різних методів.

Аналіз зібраної інформації здійснюється за допомогою методу аудиторської діяльності, який сформувався в системі прикладних економічних наук. Він характеризується використанням загальнонаукових методів дослідження, що ґрунтуються на філософських принципах. Так, при оцінці діяльності банку в процесі проведення аудиту, можна застосовувати індексний метод, широко використовуваний як у статистиці, так і при вивченні ділової активності комерційних банків.

Індексний метод аналізу застосовується для дослідження в динаміці економічних явищ, які формуються під впливом кількох факторів, кожен із яких схильний до змін. Класичним прикладом об'єкта аналізу даним методом є активно-пасивні операції банку. Тобто можна з'ясувати залежність динаміки фактичної ставки портфеля від зміни двох факторів: структури і відсоткової ставки. Інструментами визначення залежності в даному разі є індекси ризику:

Ш індекс ризику фіксованого складу або індекс ризику, спричиненого зміною фактичної відсоткової ставки;

Ш індекс ризику структурних зрушень або індекс ризику, спричиненого зміною структури (частки).

Результати аналізу можуть свідчити про позитивні або негативні результати роботи банку, спрямовані на зменшення або збільшення рівня ризику. Формули для таких розрахунків вводяться в МS Excel, для наглядності і зручності формується таблиця.

Висновки

банк дистанційний внутрішній аудит

Банки є основним інститутом, який забезпечує інвестування економіки. Все це зумовлює необхідність ретельного контролю за їхньою роботою. Цей контроль можливий за допомогою розвитку ефективної СВА банку.

Внутрішній аудит передбачає якісно новий вид внутрішнього контролю і він принципово відрізняється від внутрішньої ревізії, що здійснювалась контрольно-ревізійною службою банку. Поняття ВА значно ширше ніж поняття внутрішньої ревізії. Якщо ВА спрямований на оцінку різноманітних операцій і систем контролю у межах банку та підвищення рівня корпоративного управління, то метою ревізії є виявлення і локалізація недоліків та повідомлення про них керівництво банку.

В умовах економічної кризи в Україні СВА банку стає однією з найважливіших складових банківського менеджменту. ВА є основою ефективного управління банком, вхідною базою прийняття якісних управлінських рішень на всіх рівнях банківського менеджменту. ВА сприяє прозорості фінансової звітності, врахуванню з боку банківської установи інтересів зацікавлених сторін, надання їм належної і своєчасної інформації.

Сучасна українська банківська система має законний елемент внутрішнього контролю - службу внутрішнього аудиту. Підрозділ внутрішнього аудиту є невід'ємною складовою організаційної структури банку. Наявність такого структурного підрозділу в банку викликана необхідністю посилення внутрішнього контролю за функціонуванням підрозділів банку.

Сталий розвиток і надійність банківської системи України в умовах сьогодення також багато в чому залежить від постановки в банках високорозвинених, надійних та ефективних СВА банків, що дозволяє давати реальну і всебічну оцінку досягнутим результатам діяльності банків, виявляти їхні сильні і слабкі сторони, визначати конкретні шляхи вирішення виникаючих проблем. Підвищення надійності СВА та високий рівень корпоративного управління у банківській установі сприяє виходу її на міжнародні ринки та значному полегшенню операцій на фондовому ринку.

Основні шляхи розвитку СВА банку: узагальнення основної термінології, яка використовується в різних законодавчих та нормативних документах в сфері ВА; узгодження законодавчих актів щодо здійснення ВА та гармонізація вітчизняного аудиторського законодавства з відповідними міжнародними стандартами; розвиток стандартів ВА банку на основі; обов'язкова, раціональна побудова ефективного та надійного підрозділу ВА банку; розробка чіткого механізму визначення повноважень підрозділів ВА банку; підвищення кваліфікації вітчизняних внутрішніх аудиторів; встановлення персональної відповідальності працівників підрозділу ВА банку за умисні або ненавмисні помилки в роботі та ін.

Для підвищення конкурентоспроможності українських банків на національному та зарубіжному ринках необхідно вдосконалювати процес внутрішнього аудиту у комерційних банках. Це дасть змогу: мати впевненість керівництва та зацікавлених сторін у надійності банківської установи; вчасно виявляти існуючі проблеми та попереджати їх появу; мінімізувати можливі ризики.

Розвиток внутрішнього аудиту в Національному банку України є дуже важливим для ефективного функціонування банківської системи в цілому. Він допомагає підвищити рівень управління банком, розширити межі застосування аналітичного підходу до виконання всіх операцій НБУ, покращити імідж та підвищити рівень довіри до НБУ з боку міжнародних організацій, суспільства, органів державної влади.

Сказане у третьому розділі переконує у необхідності запровадження дистанційного аудиту банками з метою попередньої оцінки діяльності їх підрозділів, виявлення й аналізу властивих їм ризиків. Крім того, відділ дистанційного аудиту забезпечить інші підрозділи служби внутрішнього аудиту інформацією щодо діяльності структурних одиниць банку та їх поточного фінансового стану, мінімізуючи час і трудові ресурси.

Виділивши дистанційний аудит як окремий напрямок внутрішнього аудиту, менеджмент банку полегшить роботу виїзному аудиту і частково вирішить проблемні питання організації процесу внутрішнього аудиту. Часті виїзди на перевірки - річ проблематична, а дистанційний аудит за наявності відповідної бази даних можна проводити систематично, що для менеджменту є зручним інструментом управління установою.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3125-12

2. Документ базельського комітету з банківського нагляду. «Внутрішній аудит у банку й взаємовідносини наглядових органів і аудиторів». - Матеріали Базельського комітету з банківського нагляду, липень 2000. - www.bis.org/bcbs/index.htm

3. Шараєвська Я.В., Гноєва І.М, Сучасний внутрішній аудит банку України - http://www.rusnauka.com/16_NPRT_2009/Economics/47824.doc.htm

4. Антоненкова В.О., Зосім К.І., Дистанційний аудит, як складова внутрішнього аудиту - http://www.rusnauka.com/7_NND_2009/Economics/43095.doc.htm

5. Антоненкова В.О., Зосім К.І., Роль і значення внутрішнього аудиту в національному банку - http://www.rusnauka.com/7_NND_2009/Economics/43094.doc.htm

Размещено на Allbest.ru