Безготівкові розрахунки

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. ФОРМИ БАНКІВСЬКИХ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ. ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛАТІЖНИХ ІНСТРУМЕНТІВ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ БАНКАМИ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОЗРАХУНКІВ

1.1 Форми банківських безготівкових розрахунків

банківський вексель акредитив інкасовий

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту.

Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.

Безготівкові розрахунки поділяються за об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:

- розрахунки за товарними операціями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;

- розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.

Для здійснення розрахунків застосовуються такі форми розрахунків:

* акредитивна;

* інкасова;

* вексельна;

* розрахунковими чеками.

Акредитив (letter of credit) - умовне грошове зобов'язання, що надається банком-емітентом за дорученням та з інструкціями особи -наказодавця акредитиву (та від його імені) або від власного імені, здійснити платіж на користь одержувача коштів чи визначеної ним особи бенефіціара або акцептувати та сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати та сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваження іншому банку здійснити негоціацію (купити або врахувати переказні векселі (тратти) проти передбачених документів з урахуванням дотримання умов акредитиву.

Інкасове доручення (collection letter; collection order ) - документ, відповідно до якого банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу. Розрахунки за інкасовим дорученням називають «за інкасо».

Розрізняють два види інкасо - чисте та документарне. Чисте інкасо означає інкасо фінансових документів, які не супроводжуються комерційними документами. Документарне інкасо - це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів. Документарне інкасо частіше використовують у практиці міжнародних розрахунків.

Вексель (promissory note) - письмове боргове зобов'язання у вигляді цінного паперу, складеного за встановленою формою. Вексель дає особі, якій він виданий, що іменується векселедержателем, безумовне, підтримуване законом право на одержання вiд векселедавця (простий вексель) або іншого вказаного платника (переказний вексель) зазначеної у векселі суми.

Розрізняють простий i переказний вексель. Простий вексель засвідчує зобов'язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі. Переказний вексель (тратта) містить наказ векселедавця (трасанта) платнику (трасату) виплатити вказану суму особі, на користь якої видано вексель (ремітенту).

Вексель є безперечним i безумовним борговим зобов'язанням. Акцептуючи вексель, платник (акцептант) бере на себе зобов'язання щодо його своєчасної оплати. Векселедержатель має можливість, не очікуючи закінчення терміну погашення векселя, передати його іншій особі з метою погашення боргу шляхом iндосування. Кожний індосант бере на себе відповiдальнiсть за оплату та акцепт векселя.

Вексель є письмовим документом, виписаним за встановленою формою. Діяльність з векселем регулюється міжнародним документом «Конвенція, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі», яка була підписана в Женеві 7 червня 1930 р. В Україні Конвенція набула чинності з 06.01.2000 р.

Розрахунковий чек (cheque) - розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачеві (чекодержателю). Розрахункові чеки можуть використовуватися для здійснення безготівкових розрахунків між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами.

Суб'єктами розрахункового процесу з використанням розрахункових чеків є: чекодавець, чекодержатель, банк-емітент. Платником за розрахунковим чеком може бути лише банк, у якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися.

Форма розрахункового чеку, порядок його заповнення та умови бронювання грошових коштів на рахунку для розрахунків із застосуванням чеків встановлюються банківськими правилами. Розрахункові чеки виготовляються на замовлення Банкнотно-монетним двором Національного банку і є документами суворої звітності.

Розрахунковий чек оплачується за рахунок грошових коштів чекодавця та підлягає оплаті платником за чеком за умови подання його до оплати у строк, встановлений банківськими правилами.

Використання тієї чи іншої форми розрахунків не залежить від банку, а визначається договором між платником і одержувачем коштів. При виборі форми розрахунків учасники розрахунків повинні враховувати багато факторів:

- місце знаходження платника та одержувача коштів;

- швидкість обігу грошових коштів;.

- можливість взаємного контролю;

- джерела коштів для платежу;

- гарантію сплати і т. д.

1.2 Характеристика платіжних інструментів, які використовуються банками при організації розрахунків

Під час здійснення безготівкових розрахункових операцій в установах банків використовуються платіжні інструменти у формі:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги-доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива;

- векселя;

- платіжної картки.

1) Ордер меморіальний (далі - меморіальний ордер) - розрахунковий документ, який складається банком для оформлення внутрішньобанківських операцій, операцій щодо списання коштів з рахунку платника, здійснення договірного списання коштів з рахунку свого клієнта на підставі його письмового доручення або розпорядження стягувача про списання коштів з рахунку платника.

Факт списання коштів з рахунку платника документально оформляється меморіальним ордером (залежно від конкретного випадку) для:

* часткової оплати розрахункових документів;

* документального підтвердження операцій з перерахування з банківських рахунків на користь клієнтів-одержувачів (фізичних та юридичних осіб) унесених у касу банку коштів. У меморіальних ордерах, які банк складає для оформлення операцій з перерахування на рахунки одержувачів коштів, що внесені юридичними або фізичними особами в касу банку готівкою згідно з вимогами Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 07.07.94 N 129, у реквізиті “Призначення платежу” зазначаються або номер і дата договору з одержувачем за його наявності, або найменування юридичної особи (прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи), яка внесла готівку до каси банку;

* перерахування коштів, зарахованих на рахунок “Кредитові суми до з'ясування”;

* перерахування банком коштів для вжиття заходів щодо виконання рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця про арешт коштів на рахунку;

* виконання банком платіжних доручень платника в довільній формі;

* перерахування банком коштів при закритті акредитива. Дата складання меморіального ордера має відповідати даті списання коштів з рахунка платника. Меморіальний ордер засвідчується підписами відповідального виконавця банку, який його оформив, і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку.

* списання банком коштів з рахунку свого клієнта відповідно до наказу про примусову сплату боргового зобов'язання у разі несвоєчасного погашення клієнтом кредиту або відсотків за його користування, якщо це передбачено в кредитному договорі. У реквізиті “Призначення платежу” меморіального ордера, який банк складає для оформлення цієї операції, зазначаються назва, номер і дата наказу банку, номер і дата кредитного договору, за яким видавався кредит, а також назва і стаття закону, який передбачає таке списання;

* здійснення банком-кредитором договірного списання коштів з рахунку свого клієнта на підставі його доручення про таке списання, обумовленого в договорі про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг. У реквізиті меморіального ордера “Призначення платежу” банк зазначає номер, дату і пункт договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання;

* документального оформлення внутрішньобанківських операцій

Використання в розрахунках меморіальних ордерів здійснюється з урахуванням вищезазначених вимог.

2) Розрахунки платіжними дорученнями.

Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства.

Платіжне доручення приймається банком до виконання тільки за наявності коштів на поточному рахунку або права на отримання кредиту.
Платіжне доручення дійсне 10 календарних днів.

Окрім звичайних платіжних доручень, у розрахунках використовуються гарантовані банком платіжні доручення.

Техніка розрахунків за допомогою звичайних платіжних доручень проста: банк платника списує зазначену в дорученні суму з рахунку платника і зараховує на рахунок одержувача коштів. Якщо одержувач коштів обслуговується іншою установою банку, то кошти перераховуються через коррахунки.

3) Розрахунки вимогами-дорученнями.

Платіжна вимога-доручення являє собою вимогу постачальника до покупця оплатити на підставі направлених йому поза банком розрахункових і відвантажувальних документів вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Платник, вирішивши оплатити платіжну вимогу-доручення, здає його до свого банку, оформивши його своїми підписами та відбитком печатки. Строк здачі вимоги-доручення до банку платника передбачається в договорі, але не повинен перевищувати 20 днів.

Про відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу-доручення платник повідомляє безпосередньо постачальника в порядку і строки, передбачені договором.

4) Розрахунки платіжними вимогами.

Платіжна вимога -- це письмове доручення одержувача грошей своєму банку стягнути (інкасувати) вказану суму коштів з платника (боржника) і зарахувати на його рахунок. Зараз ця форма розрахунків застосовується рідко -- лише у випадках безспірного стягнення та списання коштів без згоди (акцепту) з рахунків їх власників. Такі випадки можуть передбачатися законами України, а також визначатися рішеннями суду, арбітражного суду, виконавчими надписами нотаріусів. У всіх таких випадках стягувач коштів подає своєму банку платіжну вимогу, в якій має бути посилання на підставу платежу -- назва і стаття закону, постанова суду тощо. Стягувач несе відповідальність за обґрунтованість і правильність посилань у платіжній вимозі на підстави для безспірного та безакцептного стягнення коштів з платника. Без чіткого та обґрунтованого зазначення таких підстав банк не приймає платіжної вимоги до виконання.

Платіжні вимоги оплачуються банком негайно, якщо основний рахунок платника і рахунок стягувача ведуться в одній установі банку і на цьому рахунку платника є достатня сума коштів. Якщо рахунки ведуться в різних установах банків, то платіж здійснюється по каналах міжбанківських розрахунків. За відсутності чи недостатності коштів на основному рахунку платника банк приймає вимогу до виконання, залучаючи для її оплати кошти з додаткових рахунків платника. Для цього банк не пізніше наступного дня мусить повідомити платника про необхідність перерахування коштів з додаткових рахунків на основний для оплати платіжних вимог до основного рахунку або про оплату їх безпосередньо з додаткового рахунку.

5) Розрахунки чеками.

Розрахунковий чек - це письмове доручення банку провести перерахування коштів з рахунку чекодателя (платника) на рахунок чекодержателя (отримувача коштів).

Чеки формуються у чекові книжці по 10, 20, 25 аркушів. Строк дії чекової книжки, що застосовується в розрахунках між юридичними особами, один рік. Строк дії чека з такої книжки - 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Строк дії розрахункового чека, виданого фізичній особі для розрахунків з юридичною, - три місяці. Ліміт чекової книжки - це максимальна сума, на яку платник може виписати чек (чеки) з цієї книжки.

Розрахунки чеками за матеріальні цінності і послуги проводяться таким чином. Покупець, отримавши від постачальника рахунок за товар чи послугу, виписує на відповідну суму чек і вручає його постачальнику. Останній здає чеки разом з їх реєстром до свого банку. Якщо і покупець обслуговується цим самим банком, гроші списуються з рахунку. Якщо ж постачальник і покупець обслуговується різними банками, то після перевірки правильності заповнення реквізитів чеків і реєстру банк оприбутковує суму чеків на позабалансовому рахунку, а самі чеки разом з другим і третім примірниками реєстру направляються до банку покупця. На основі цих документів гроші списуються з рахунку. В цьому випадку гроші зараховуються на рахунок постачальника тільки після надходження їх від банку покупця.

6) Розрахунки з використанням акредитивів.

Акредитиви використовуються тільки в іногородніх розрахунках за матеріальні цінності і послуги. Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух грошових коштів випереджає рух матеріальних цінностей.
Акредитивна форма розрахунків застосовується тоді, коли ця форма розрахунків передбачена договором. Відкриття (виставлення) акредитива проводиться за рахунок власних коштів покупця або кредиту банку. Дозволяється також виставлення акредитива частково за рахунок власних коштів і кредиту банку.

Строк дії акредитива встановлюється у договорі між постачальником і покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи термін проходження документів спецзв'язком між банками. Акредитиви можуть відкриватися в банку покупця або постачальника.

Порядок розрахунків з використанням акредитивів такий: якщо платник виставив покритий акредитив у банку постачальника, то за заявою покупця на виставлення акредитива і його платіжного доручення гроші перераховуються до банку постачальника на рахунок «Акредитиви». В банку платника цей акредитив обліковується на позабалансовому рахунку «Акредитиви до оплати».

При виставленні покритого акредитива в банку платника сума акредитива депонується в банку платника на рахунку «Акредитиви», а прийняті до оплати акредитиви в банку постачальника обліковуються на позабалансовому рахунку «Акредитиви до оплати».

Для отримання коштів по акредитиву в тому випадку, коли акредитив покритий і виставлений в банку постачальника, постачальник, відвантаживши товари, подає реєстр рахунків, відвантажувальні та інші, передбачені умовами акредитива, документи в обслуговуючий банк.
Якщо гроші в сумі виставленого акредитива задепоновані в банку покупця на рахунку «Акредитиви», то розрахунки проводяться таким чином. По мірі відвантаження товарів постачальник подає своєму банку реєстри рахунків та інші документи, передбачені умовами акредитива. Банк списує гроші з рахунку «Акредитиви» і перераховує їх постачальнику. Банк постачальника після отримання грошей від банку покупця списує кошти.

7) Розрахунки векселями.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателю).

Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму грошей. Переказний вексель містить письмовий наказ векселетримача (трасанта) адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін.

8) Розрахунки з використанням платіжних карток.

Банківська платіжна картка - це ідентифікаційний засіб, за допомогою якого держателю картки надається можливість здійснити оплату товарів і отримати готівку.

Ідентифікування держателя картки здійснюється нанесенням номера та терміну дії картки, ім'я та прізвища власника, зразка його підпису.
У практиці діяльності комерційних банків використовуються різні види пластикових карток:

1) дебетна (дає змогу розпоряджатися грошима в межах залишків коштів на кореспондентському рахунку);

2) кредитна (допускає використання коштів понад наявну на рахунку суму, але в межах встановленого банком ліміту кредитування).

За характером рахунків розрізняють:

1) власну картку, яка дає можливість фізичній особі розпоряджатися власним картковим рахунком;

2) корпоративну картку (дає змогу фізичній особі розпоряджатись картковим рахунком юридичної особи).

За технічними параметрами:

1) картки з магнітною стрічкою (містить на зворотній стороні закодовану магнітну доріжку з певною інформацією: банківські реквізити власника, номер рахунку, номер секретного коду,
строк дії картки, максимальна сума коштів, якою може скористатися власник);

2) картки з мікропроцесором (існує можливість обробляти інформацію; така картка є безпечнішою, зручною для власника, однак вона дорожча).
Для отримання картки клієнт пише заяву, заповнює спеціальну анкету і укладає угоду з банком. Після виготовлення картки її видають клієнту разом із секретним РIN-кодом, який забороняється повідомляти іншим особам. Власнику картки відкривають картковий рахунок, тобто рахунок, розпоряджатися яким можна за допомогою картки. Банк, який обслуговує картковий рахунок і видає картку, називається банком-емітентом.

Схема можливого використання картки:

I. Купуючи товари, власник картки пред'являє її касиру, який перевіряє, чи картка належить власнику, за допомогою посвідчення. Якщо є можливість, касир перевіряє, чи не значиться номер картки в стоп-аркуші. Після цього він друкує квитанцію, в якій містяться дані про суму операції, дату, номер картки.

II. Перевірка платоспроможності власника картки. Торговець або касир робить запит про наявність суми платежу на картковому рахунку. Запит робиться або за допомогою телефону, або за допомогою терміналу, зв'язаного з комп'ютером банку-екваєра або/і процесингового центру.

III. Утвердження згоди чи незгоди на оплату передається торговцеві.

IV. Розрахунок з клієнтом:

1) у разі позитивного рішення касир дає на підпис три примірника квитанції і видає товар;

2) у разі негативного рішення касир повинен діяти відповідно до правил, прийнятих у магазині.

V. Передача квитанції в банк і розрахунок з торговцем.

VI. Розрахунок між банками. Якщо торговець і власник картки обслуговуються в різних банках, то за допомогою Міжбанківських розрахунків гроші перераховуються з банку-емітента до банку-екваєра.

Для банківської системи в цілому широке застосування пластикових карток у сфері масових платежів має певні переваги:

1) зростає залучення грошових коштів у внутрішньобанківський обіг;

2) знижується частка готівки в грошовій масі;

3) з'являється додатковий стимул для переведення банківської справи на сучасні електронні технології.

Клієнти для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів. Правильно оформлені платіжні інструменти використовуються банком для здійснення розрахункових операцій.

Кожна форма безготівкових розрахунків має особливий документообіг, який включає етапи проходження документів між учасниками розрахункової операції (платник, банки, одержувач) і визначає порядок списання коштів з поточного рахунку платника та їх рух до зарахування на рахунок одержувача.

Спинимось на загальних правилах документообігу розрахункових документів за безготівкових розрахунків.

1. Розрахункові документи складаються за стандартною формою, встановленою НБУ (кількість примірників повинна відповідати потребам сторін).

2. Банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнта. Документи, в яких перевірені реквізити заповнено з порушенням вимог, банк повертає без виконання. Перший примірник документа має містити відбиток печатки та підписи відповідальних осіб.

3. Банки приймають до виконання розрахункові документи своїх клієнтів, клієнтів інших банків, якщо документи надсилають безпосередньо інші банки, а також платіжні вимоги стягувача на примусове списання коштів. На всіх примірниках документів і на реєстрах працівник банку заповнює реквізити "Дата надходження", "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача", засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

4. Розрахункові документи, які надійшли до банку протягом операційного часу, приймаються до виконання відповідальним виконавцем у день їх надходження. Якщо розрахункові документи надійшли після операційного часу, то вони приймаються до виконання наступного робочого дня. Списання коштів із рахунку платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника.

5. Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.

6. Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку розрахункові документи в порядку, які визначені внутрішніми правилами цього банку. Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повернутися у строки, які установлені законодавством України. Відповідальний виконавець несе відповідальність за помилково здійснений переказ коштів.



2. ПРИЗНАЧЕННЯ, СУТЬ ТА СТРУКТУРА ДЕПОЗИТАРНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ. ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ЯК УЧАСНИКІВ ДЕПОЗИТАРНОЇ СИСТЕМИ

2.1 Призначення, суть та структура депозитарної системи України

Національна депозитарна система створена для централізованого й ефективного обслуговування різних операцій з цінними паперами на території України. Така система забезпечує зберігання цінних паперів, здійснення угод за цінними паперами, проведення розрахунків за цими угодами, володіння повною інформацією про поточний стан ринку цінних паперів.

Національна депозитарна система складається з (рис. 2.1):

1. Нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.

2. Верхній рівень - це Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Також, встановлюють договірні двосторонні повнофункціональні кореспондентські відносини щодо цінних паперів між собою, а також зобов'язані мати спеціальний рахунок у цінних паперах у кожному іншому депозитарії та відкривати такі рахунки всім іншим депозитаріям.

Сферою діяльності Національної депозитарної системи є:

- стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

- уніфікація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація цінних паперів, випущених в Україні, згідно з міжнародними стандартами;

- відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у документарній, так і в бездокументарній формах;

- реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

- акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та виплат з погашення тощо) щодо цінних паперів, взятих на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками;

- регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

- надання послуг щодо виконання обов'язків номінального утримувача іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

- розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп'ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов'язаних з банківськими та іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі.

Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України.

З метою забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку створюється Національний депозитарій (у формі публічного акціонерного товариства).

Уповноваженим органом управління часткою держави у статутному фонді Національного депозитарію є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Частка держави у статутному фонді Національного депозитарію може бути відчужена іншим акціонерам не раніше ніж через два роки після його створення.

До компетенції Національного депозитарію належить:

- зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

- кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

- ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

- стандартизація депозитарного обліку відповідно до міжнародних норм;

- стандартизація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм;

- встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи, контроль за їх кореспондентськими відносинами з депозитарними установами інших країн.

Порядок здійснення грошових розрахунків за операціями з цінними паперами у Національному депозитарії встановлюється Національним банком України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У Національній депозитарній системі можуть обслуговуватись цінні папери, що випускаються в документарній та бездокументарній формах.

Форма випуску цінних паперів визначається емітентом, затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Випуск цінних паперів у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, крім приватизаційних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій.

Цінні папери, випущені в документарній формі, можуть бути переведені у бездокументарну форму та зберігатися на електронних носіях внаслідок знерухомлення цінних паперів. Обслуговування угод щодо цінних паперів у без-документарній формі проводиться тільки учасниками Національної депозитарної системи.

Для укладення на фондовій біржі чи на організаційно оформленому позабіржовому ринку угод щодо цінних паперів, які випущені в документарній формі, цінні папери мають бути знерухомлені в депозитарії, що їх обслуговує.

Знерухомлення цінних паперів - переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів та/або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у вигляді облікових записів на рахунках зберігача цінних паперів та/або депозитарію.

Організаційно оформлений позабіржовий ринок - організація, що об'єднує торговців цінними паперами для надання послуг в укладанні угод щодо цінних паперів і при цьому не має на меті отримання прибутку.

Необхідно звернути увагу на те, що різні форми випуску цінних паперів вимагають особливих витрат. За бездокументарної форми емітент здійснює певні одноразові витрати - оплату за відкриття депозитарієм емітенту рахунку в цінних паперах та депонування глобального сертифіката (тимчасового та постійного), відкриття генеральним зберігачем власникам рахунків у цінних паперах тощо. Крім того, емітент несе також постійні витрати за зберігання глобального сертифіката випуску цінних паперів, здійснення оплати за відкриті рахунки власникам, за переходи прав власності. Досить суттєвих витрат зазнає емітент і при використанні документарної форми. До непостійних витрат можна віднести організацію випуску бланків сертифікатів відповідної захищеності, а у свою чергу до постійних - плату реєстратору за їх зберігання, ведення рахунків тощо.

Контроль за діяльністю Національної депозитарної системи здійснює Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, а також у межах повноважень, визначених законодавством України, Національний банк України, Міністерство фінансів України та інші державні органи. Порядок і умови здійснення депозитарної діяльності учасниками Національної депозитарної системи встановлюються Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку. Для здійснення кожного з видів депозитарної діяльності учасникам Національної депозитарної системи видається окрема ліцензія.

2.2 Операції комерціних банків як учасників депозитарної системи

Депозитарною установою є юридична особа, що утворюється та функціонує у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю і яка в установленому порядку отримала ліцензію на провадження депозитарної діяльності депозитарної установи.

Згідно з чинним законодавством комерційні банки в Україні можуть поєднувати банківські, інвестиційні та страхові операції. Участь комерційних банків в інвестиційному процесі має як позитивні, так і негативні моменти.

До позитивних можна віднести наступні:

1. Допуск банків на фондовий ринок сприятиме конкуренції між його учасниками, що означає зменшення витрат емітентів та інвесторів.

2. Вкладення банком коштів у цінні папери диверсифікує його активи, що підвищує стабільність банку, а отже, і надійність збереження коштів вкладників.

3. Взаємопроникнення банківського та промислового капіталу покращує потік інформації, посилює конкурентоздатність банків та виробничого сектора. Володіючи акціями підприємства, банки отримують доступ до депозитів, а також мають вплив на підприємство у поверненості кредитів.

Проте є ряд негативних аспектів щодо участі комерційних банків в інвестиційному бізнесі:

1. Операції з цінними паперами є більш ризиковим видом діяльності, ніж банківська справа.

2. Збитки банків від зміни курсової вартості цінних паперів або невдалого їх розміщення при емісії цінних паперів можуть зашкодити інтересам банків, дестабілізувати банківську систему.

3. Наявність системи страхування депозитів зменшує самосвідомість банкірів.

4. Поєднання банківського та інвестиційного бізнесу здатне спричинити конфлікт інтересів між структурними підрозділами банку.

5. Занадто близькі відносини банку та підприємства внаслідок володіння банком пакетом акцій можуть спричинити ситуацію, коли в разі погіршення фінансового становища підприємства банк буде продовжувати його кредитування, щоб запобігти збиткам від зниження курсової вартості акцій.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів - це підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів й організаційного, інформаційного, технічного та іншого обслуговування випуску обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності. Професійну діяльність на ринку цінних паперів здійснюють юридичні і фізичні особи тільки на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством і нормативними документами Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.

В Україні зараз випускаються та перебувають в обігу такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішньої республіканської і місцевої позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати та векселі.

Згідно з чинним законодавством комерційні банки можуть здійснювати операції з цінними паперами у таких напрямах:

1. Як емітенти цінних паперів (випуск акцій, облігацій, ощадних і депозитних сертифікатів, емісія банківських векселів).

2. Як інвестори (вкладання коштів банків у цінні папери).

3. Як посередники, що виконують операції з цінними паперами в інтересах та за дорученням своїх клієнтів (брокерські операції, дилерські, довірчі, реєстраторські, депозитні, розрахунково-клірингові, консультаційні).

Діяльністю по випуску цінних паперів визначається виконання торговцями цінних паперів за дорученням від імені та за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець може брати на себе зобов'язання викупити в емітента нереалізовані цінні папери.

Обігом цінних паперів називають укладання та виконання угод щодо цінних паперів, яке не пов'язане з їх випуском.

Торгівля цінними паперами - це здійснення угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінними паперами проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність), або від свого імені і за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерські чи комерційні операції).

Іншим видом діяльності комерційного банку на ринку цінних паперів є депозитарна, тобто діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів та обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами. Вона може здійснюватися юридичними особами, що одержали в установленому порядку дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення депозитарної діяльності. Порядок видачі дозволу комерційним банкам на здійснення депозитарної діяльності затверджено Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку 08.05.98 № 57.

Обслуговування обігу державних цінних паперів та депозитарна діяльність щодо державних цінних паперів здійснюється депозитарієм НБУ, який є складовою верхнього рівня Національної депозитарної системи України (Закон «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»).

Депозитарій НБУ здійснює такі види депозитарної діяльності:

· зберігання та обслуговування обігу державних цінних паперів та операцій емітента щодо випущених ним державних цінних паперів;

· кліринг і розрахунки за угодами щодо державних цінних паперів.

Власник цінних паперів чи особа, яка діє за його дорученням, що користуються послугами депозитарію зі зберігання цінних паперів та обліку прав власності на них, є його депонентами (клієнтами). Взаємовідносини між депозитарієм і депонентом регулюються договором, укладання якого не обумовлює перехід до депозитарію прав власності на цінні папери депонента.

Депозитарна діяльність поділяється на такі види:

· відповідальне зберігання та облік прав власності на цінні папери;

· депозитарні операції з цінними паперами, тобто комплекс облікових дій, результатом яких є зміна залишків на рахунку депо (депозитарного обліку);

· розрахунково-клірингові операції по угодах з цінними паперами, які укладаються на фондових біржах або в електронних торговельно-інформаційних мережах.

Комерційні банки можуть здійснювати діяльність з управління цінними паперами, тобто таку, що ведеться від свого імені за винагороду на підставі відповідного договору протягом терміну, визначеного стосовно управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб.

У процесі здійснення професійної діяльності на ринку цінних дилерів комерційні банки можуть надавати послуги, які безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод з цінники паперами на біржовому та позабіржовому ринках цінних паперів.



3. РОЗРАХУНКОВЕ ЗАВДАННЯ

3.1 Постановка завдання

Враховуючи вимоги законодавчої бази України щодо проведення банками вкладних (депозитних) операцій, а також враховуючи права банку застосовувати штрафні санкції за порушення умов договору банківського вкладу з боку вкладника, необхідно визначити, яку суму коштів платить ПАТ КБ «Перший» своєму вкладнику по закінченню дії договору банківського вкладу (табл. 3.1) за наступних умов:

- банк повертає кошти та плату за користування згідно з умовами договору;

- банк проводить перерахунок отриманих процентів за ставкою, виходячи з фактичного терміну знаходження коштів на депозитному рахунку та утримує кошти з основної суми боргу;

- перерахунок здійснюється за ставкою депозитів на вимогу.

Для розрахунків використовується метод «факт/факт», рік дії договорів не високосний, періодичність нарахування плати - щомісячно з 1 по останнє число місяця, з перерахуванням на картковий рахунок протягом одного робочого дня.

Таблиця 3.1 - Дані для вирішення розрахункового завдання

Дата укладання договору банківського вкладу	Дата надходження коштів на вкладний (депозитний) рахунок	Дата закінчення договору	Діючі на момент укладання договору банківського вкладу процентні ставки, % річних	Звернення про дострокове розірвання договору	Дата повернення коштів вкладнику
			На вимону	1 місяць	3 місяці	6 місяців	1 рік	Більше 1 року
03.02.2011	04.02.2011	03.02.2012	2	6	9	15	21	23	15.12.2011	16.12.2011



3.2 Розв'язання завдання

1. Розрахуємо строк договору банківського вкладу

Строк = з 04.02 по 16.12 = 10 місяців 12 днів

2. Розрахуємо ставку відсотків в день

У розрахунках беремо до уваги те, що при методі (факт/факт) береться фактична кількість днів у місяці та році. У невисокосному році 365 днів.

Ставка відсотків річних = 21 %.

Ставка відсотків за 1 день = 21 / 365 = 0,058 %.

3. Розрахуємо кількість днів до розірвання договору

К-сть днів = (16.12 - 04.02) = 316 (днів)

4. Розрахуємо нараховані відсотки за період до розірвання договору

Нараховані % = 0,058 * 316 = 18,33 %

5. Здійснимо перерахунок відсотків по ставці на вимогу в умовах дострокового розірвання договору

Відсоток на вимогу = 316 х 2 / 365 = 1,73 %

6. Розрахуємо, який відсоток утримає банк з основної суми боргу

З основної суми боргу банк утримує = 18,33 % - 1,73 % = 16,6%



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Довідкова бізнесу "Банківські операції" [Електронний ресурс] - форма доступу: www.buisiness09.com.ua/?p=22

2. Довідкова бізнесу "Банківські операції" [Електронний ресурс] - форма доступу: www.buisiness09.com.ua/?p=32

3. Коваленко, О.К. "Банківські операції" [Текст] : посібник / О.К. Коваленко, В.І. Капран, М.С. Кривченко, С.І. Омельченко. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с.

4. Коцовська, Р.Р. "Банківські операції" [Текст] : навч. посібник / Р.Р. Коцовська, О.П. Павлишин, Л.М. Хміль. - К: УБС НБУ: Знання, 2010. - 390 с.

5. Офіційний сайт НБУ [Електронний ресурс] - форма доступу: http://www.bank.gov.ua

6. Тиркало, Р.І. "Банківська справа" [Текст] : навч. посібник / Р.І. Тиркало. - Тернопіль : в-во "Карт-бланш", 2001. - 210 с.

Размещено на Allbest.ru

...