Комерційне (товарне) кредитування підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Курсова работа

Комерційне (товарне) кредитування підприємства

План

Вступ

1. Сутність призначення комерційного кредиту

2. Вартість комерційного кредиту

3. Умови товарного кредиту

4. Аналіз та оцінка діяльності ТОВ «Богуслав керамік». Шляхи покращення фінансового стану завдяки використання комерційного кредитування

Висновоки

Література

Додатки

Вступ

Комерційний (товарний) кредит використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язанн , тому вибрана тема є актуальною у наш час.[2.,с193]

Товарний (комерційний) кредит, що надається підприємством у формі відстрочки платежу за надані ним сировину, матеріали або капітальні товари, одержує все більше розповсюдження у сучасній комерційній і фінансовій практиці. Залучаючи до використання позиковий капітал у формі товарного (комерційного) кредиту, підприємство ставить своєю основною метою максимальне задоволення потреби у фінансуванні за цей рахунок виробничих запасів сировини і матеріалів (у торгівлі - запасів товарів) і зниження загальної вартості залучення позикового капіталу. Ця мета визначає зміст політики залучення товарного (комерційного) кредиту, яка розробляється на підприємствах.

Характерною особливістю комерційного кредиту є те, що він здійснюється підприємствами за їхнім власним розсудом і не підпорядковується банківській системі. При комерційному кредиті суб'єкти кредитних відносин регулюють свої господарські зв'язки і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів -- зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. Вексель є фінансовим інструментом комерційного кредиту.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади фінансів підприємств.

Предмет дослідження - комерційне кредитування підприємств.

Метою курсової роботи є дослідження комерційного кредитування підприємств.

Мета курсової роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:

· визначити теоретичні аспекти дослідження комерційного кредиту в діяльності підприємства;

· охарактеризувати практику застосування комерційного кредитування у господарській діяльності підприємства;

· висвітлити проблеми та перспективи розвитку комерційного кредиту в Україні.

Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.

Призначення комерційного кредиту - прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додаткового прибутку у вигляді позичкового відсотка, який включено в ціну проданих товарів. В цьому привабливість комерційного кредиту для фірми-продавця. У фірми-покупця завдяки комерційному кредиту досягається тимчасова економія грошових коштів, скорочується потреба в банківському кредиті.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником за векселем;

- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на банківський.

У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя, погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін. [3., с 139]

1. Сутність призначення комерційного кредиту

Кругооборот коштів підприємства в процесі виробництва продукції, послуг та інших видів комерційної діяльності часто супроводжується тимчасовим браком фінансових ресурсів - покупець продукції з різних причин не може своєчасно розрахуватися з постачальником. Тоді виникає потреба у відстрочці платежу, тобто в комерційному кредиті.

Призначення комерційного кредиту - прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додаткового прибутку у вигляді позичкового відсотка, який включено в ціну проданих товарів. В цьому привабливість комерційного кредиту для фірми-продавця. У фірми-покупця завдяки комерційному кредиту досягається тимчасова економія грошових коштів, скорочується потреба в банківському кредиті.

Фінансування комерційним кредитом є альтернативою або банківського кредиту, або фінансування власним капіталом. Враховуючи, що обсяг фінансування комерційними кредитами залежить від потреб виробництва та наявності оборотних коштів, вони з точки зору планування є спонтанним фінансуванням, яке регулюється в межах поточного управління грошовими потоками виробника.

Комерційний (Товарний) кредит передбачає передання права на товари (результати виконаних робіт, наданих послуг) покупцеві в момент підписання договору або фактичного отримання товарів (виконаних робіт, наданих послуг) незалежно від часу погашення заборгованості. У відносинах, пов'язаних з наданням комерційного кредиту, кожний суб'єкт підприємницької діяльності має право бути кредитором або одержувачем кредитів. Поширеною формою оформлення товарного кредиту є видання підприємством векселів своїм постачальникам.

Формування частини фінансових ресурсів за рахунок нормальної (непростроченої) кредиторської заборгованості, використання банківського та комерційного кредиту -- це закономірне явище ринкової економіки, притаманне суб'єктам господарювання, які нормально і ефективно функціонують. комерційний кредит вексель

Метою залучення комерційних кредитів є розширення обсягу виробництва залученням матеріальних ресурсів у виробничий процес, отримання відстрочки платежу по власних рахунках за умови створення самим підприємствам дебіторської заборгованості, та збереження ритмічності виробництва за умови тимчасової недостатності оборотного капіталу для негайної оплати виробничих ресурсів.

До переваг фінансування комерційними кредитами слід віднести:

- доступність товарного кредиту для усіх покупців, тоді як банківське кредитування доступне лише для кредитоспроможних за усіма параметрами позичальників;

- гнучкість кредитування, що виражається у швидкому його отриманні без притаманних банківському кредитуванні обмежень, зокрема за вимогоюі застави;

- простота оформлення, яке може взагалі може обходитись без попереднього оформленння документів;

- більш лояльне, ніж у банківському кредитуванні, ставлення кредитора до недотримання термінів оплати за товар і, найчастіше, відсутність суттєвих штрафних санкцій за це.

Результатом залучення товарних кредитів є утворення на підприємстві кредиторської заборгованості, параметри якої є об'єктом планування у складі позикової політики підприємства. Основним показником, що характеризує кредитування товарним кредитом є середній обсяг кредиторської заборгованості за звітній період та середня тривалість погашення кредиторської заборгованості.

Фінансова діяльність з залучення товарних кредитів полягає у вирішенні таких взаємопов'язаних завдань:

- планування обсягів та показників оборотності кредиторської заборгованості в цілому по підприємству на звітній період;

- обґрунтування доцільності отримання окремого товарного кредиту як джерела фінансування;

- визначення ціни товарного кредиту;

- визначення інтервалу змін контрактної ціни товару;

- визначення дати платежу в межах періоду, на який надана відстрочка платежу;

- вибір методу оформлення відносин з підприємством кредитором. [1.,1 с98]

Комерційний кредит - це одна з найперших форм кредитних відносин в економіці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу. Основна мета комерційного кредиту - прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку.

Комерційний кредит - це відповідна кредитна угода між двома підприємствами - продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником). Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов 'язання позичальника стосовно кредитора.

Відсоток за комерційний кредит входить у ціну товару та суму векселя і, як правило, є меншим, ніж за кредит банківський. Погашення кредиту може здійснюватися:

- оплатою векселя;

- передаванням векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі;

- переоформленням комерційного кредиту на банківський.

Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського:

- в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особи, що зв'язані з виробництвом або реалізацією товарів та послуг;

- він надається тільки в товарній формі;

- позиковий капітал інтегровано з промисловим або торговим, що знайшло практичне втілення у створенні фінансових компаній, холдингів та інших аналогічних структур, які об'єднують підприємства різної спеціалізації і напрямків діяльності.

В операціях з комерційним кредитом виникають певні ризики:

- ризик можливої зміни ціни товарів;

- ризик недотримання покупцем строків оплати;

- ризик банкрутства покупця;

- ризик можливого подорожчання кредиту. Конкретний строк комерційного кредиту залежить від:

- виду товарів і послуг;

- вартості угоди;

- фінансового стану покупця і постачальника;

- вартості кредиту;

- наявності довготривалих зв'язків між постачальниками і покупцями;

- якості товару.

Комерційний кредит має свої переваги і недоліки. До переваг належать:

- оперативність надання коштів у товарній формі;

- технічна нескладність оформлення угоди;

- надання підприємству ширших можливостей маневрування оборотними коштами;

- сприяння розвитку кредиткого ринку.

Недоліками комерційного кредиту є: обмежені можливості в часі та розмірах; наявність помітного ризику для кредитора; можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі.

Нині на практиці застосовуються переважно три різновиди комерційного кредиту:

- кредит із фіксованим терміном погашення;

- кредит із погашенням після фактичної реалізації позичальником одержаних товарів;

- кредитування за відкритим рахунком, коли постачання наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення попередньої заборгованості.

2. Вартість комерційного кредиту

Важливим питанням, пов'язаним з комерційним кредитуванням, є вартість кредиту. Ця вартість залежить від таких основних чинників:

- рівня знижки до базової ціни (сконто) товару у разі здійснення дострокових розрахунків;

- періоду, протягом якого надаються знижки;

- періоду відстрочення платежів.[8.,с228]

Визначення ціни товарного кредиту керується тим, що за оплату придбаного товару в межах до 10 днів (так званий "платіж готівкою"), згідно зі світовою практикою комерційних розрахунків, у покупця є підстави вимагати знижку за термін оплати. Якщо оплата здійснюється з відстрочкою платежу, то неотримання цієї знижки розглядається як плата за товарний кредит. Із урахуванням терміну відстрочки платежу та вартості грошей у часі ціна товарного кредиту у відсотках розраховується за формулою.

Оптимізація джерел позикових засобів при визначенні ефективності використання товарного кредиту використовує порівняння ціни товарного кредиту, визначеної за формулою (4.2), та ефективної ставки банківського кредитування.

Товарне кредитування передбачає наступні три методи оформлення кредитних відносин продавця та покупця:

Використання "відкритого рахунку" для постійних надійних покупців, що означає виписку накладної на поставлений товар без оформлення письмового зобов'язання покупця.

Виписування покупцем простого векселя, який кредитор за своїм бажанням може рефінансувати в банку, зокрема, використавши факторинг. Для підвищення надійності векселів вони підтримуються банківською гарантією (авалювання векселів). Авалювання векселя банком здійснюється як на етапі його виписування, так і під час його обертання як платіжного засобу у товарних розрахунках. [1.,1 с 99]

Вексель -- цінний папір, письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику (векселедержателю) вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель (векселедавця), у відповідний строк і у відповідному місці. [2.,с 54]

У разі, якщо постачальник відвантажує продукцію з відстрочкою платежу, не передбачаючи при цьому жодних знижок за дострокову оплату, то вартість залучення такого товарного кредиту для позичальника дорівнюватиме нулю. Якщо ж умовами контракту передбачена залежність ціни товару від строків розрахунків, тобто встановлені певні знижки до базової ціни у разі здійснення дострокових платежів, то втрачений дохід покупця (відповідно сплата завищеної ціни за товар) в результаті отримання товарного кредиту можна трактувати як плату за користування позичковим капіталом. Ефективна ставка процента для позичальника (Re) за товарним кредитом може розраховуватися за такою формулою:

(1.1)

де SK -- величина знижки (%); h -- період дії знижки (днів); z -- тривалість відстрочки платежу (днів).

Зрозуміло, що чим більшими є знижка до базової ціни і період її дії, тим вищою буде вартість залучення товарного кредиту. За інших рівних умов чим більшим є період відстрочення платежів, тим нижчою буде вартість кредиту.

На практиці досить часто використовують ще один алгоритм розрахунку ставки процента за користування товарним кредитом, який, на думку багатьох фінансистів, дає можливість точнішого визначення вартості залучення товарного кредиту:

(1.2)

Товарний кредит доцільно використовувати в тому разі, коли процентна ставка за його використання буде меншою, ніж ставка за банківський кредит, який підприємство може отримати на аналогічний період.

Передбачений контрактом строк оплати відвантажених товарів становить 45 днів з моменту їх надходження на склад клієнта. При здійсненні розрахунків протягом перших 15 днів після надходження товару сконто (знижка) до базової ціни дорівнює 3 %. Розрахуємо ефективну ставку процента за товарним кредитом, а також доцільність його використання, якщо ставка за аналогічним банківським кредитом -- 40 % річних.

Якщо підприємство здійснює розрахунки за базовою ціною з відстрочкою платежу в 45 днів, то це означає, що воно втратило можливість отримати знижку у розмірі 3 % базової ціни. Підставивши відповідні значення у формулу 6.3, знайдемо ефективну ставку процента за користування кредитом: 36 % річних ; точніший показник отримаємо, скориставшись формулою (1.2): 37 %.

Якщо оплата здійснюється протягом перших 15 днів, то підприємство отримує відповідну знижку, отже, плата за користування товарним кредитом протягом цього періоду становитиме нуль.

Можна дійти висновку, що для підприємства вигіднішим є використання товарного кредиту порівняно з банківським. Однак з погляду зниження затрат для підприємства оптимальним буде розрахунок у кінці строку, протягом якого діє знижка.

Порівнюючи ефективність використання банківського і товарного кредитів, слід проаналізувати всі переваги та недоліки залучення останнього. До основних переваг товарного кредиту належать:

- відносна швидкість і технічна зручність отримання;

- кредитори здебільшого не вимагають додаткового кредитного забезпечення, окрім застереження щодо заборони застави майна під інші кредити;

- вимоги до кредитоспроможності позичальника є нижчими, ніж при банківському кредитуванні (кредитори, як правило, не здійснюють оцінку кредитоспроможності позичальника);

- порівняно легший процес узгодження пролонгації кредиту.

Слід враховувати також типові недоліки залучення товарних кредитів:

- процентна ставка, як правило, перевищує вартість банківського кредиту;

- небезпека високої залежності від постачальників;

- застереження щодо заборони надавати в заставу майно під інші кредити, що є типовим видом забезпечення товарних кредитів, звужує кредитні рамки позичальника;

- знижується контроль за ефективністю використання позичкового капіталу.

У вітчизняній практиці господарювання досить поширеним є покриття фінансового дефіциту шляхом порушення строків виконання платіжних зобов'язань, тобто використання як джерела поповнення обігових коштів прострочених товарних кредитів. Така політика є надзвичайно ризиковою. Вона може призвести до накладення на підприємство штрафів у ході доарбітражного чи арбітражного врегулювання господарських спорів. Це, в свою чергу, впливає на імідж суб'єкта господарювання як надійного партнера і врешті-решт призводить до його фінансової кризи.

Важливим елементом позичкового капіталу підприємства є одержані аванси від клієнтів. Йдеться про одержані аванси під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи. Аванси можуть бути як коротко-, так і довгостроковими.

Оцінка вартості залучення короткострокових авансів здійснюється за тією ж методологією, що і товарних кредитів. Одним з чинників виникнення поточної заборгованості за авансами одержаними є уникнення ризику неплатежів за поставлені товари.

Довгострокові аванси як джерело формування позичкового капіталу використовуються при виконанні крупних замовлень, зокрема в будівництві, суднобудуванні, великому верстатобудуванні та в деяких інших галузях. Аванси від замовників відіграють такі функції:

- фінансування та підтримання ліквідності позичальника;

- перевірки платоспроможності замовника;

- гарантії, що замовник викупить замовлення у разі його готовності.

Стримуючим чинником розвитку товарного кредиту є необхідність інвестування постачальником значних грошових коштів в дебіторську заборгованість, а також організаційні питання побудови продажів в кредит, починаючи з того, кому продавати, як відстежувати прихід платежів, що робити, якщо покупець не платить і т.д. Тому побудова продажів у кредит вимагає не тільки інвестицій в оборотний капітал, але також значний обсяг ресурсів витрачається на побудову технології.[8.,с 228-230]

З метою зменшення ризику нецільового використання авансів і невиконання замовлення в зарубіжній практиці замовники за кредитне забезпечення, як правило, вимагають надання банківських гарантій

Строки, на які одержуються аванси, залежать від стандартних умов оплати замовлень у тій чи іншій галузі, строків виконання замовлення та результатів переговорів між замовником і виконавцем. Частина суми контракту може бути сплачена одразу після його укладення, частина -- після виконання певного (проміжного) етапу замовлення, решта -- після підписання акту приймання-здачі.

Як правило, на кредит у формі авансів проценти не нараховуються. Однак у теорії і практиці можна зустріти різні методи оцінки вартості залучення цього виду позичкового капіталу. За одним з методів вартість капіталу визначається як різниця між ціною виконання замовлення за відсутності авансових платежів та ціною цього ж замовлення із здійсненням таких платежів. За іншим методом ставка процента за користування авансом визначається на основі інструментарію розрахунку вартості грошей у часі з використанням як ставки дисконтування (чи нарощування) середньої процентної ставки на кредитному ринку.

Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті можуть регулювати свої господарські відносини та створювати платіжні засоби у вигляді векселів -- зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається. Вексель допомагає вирішити проблему нестачі обігових коштів і високої вартості кредитних ресурсів. Векселі можуть бути як коротко-, так і довгостроковими.

Погашення комерційного кредиту, оформленого з допомогою векселя, може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником за векселем;

- передачі (індосаменту) векселя іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

- врахування векселя -- придбання векселя банком до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом (переоформлення комерційного кредиту на банківський).

3. Умови товарного кредиту

Товарний кредит, як і будь-який із видів кредиту, укладається на певних умовах кредитування, які відбивають індивідуальність підходу до кожного клієнта залежно від розміру його клієнтського рахунку та ризикованості кожного кредиту.

Індивідуальний товарний кредит формується параметрами:

- ціна контракту, яка встановлюється згідно з терміном кредитування;

- надання знижки та її розміром за розрахунок у термін, який не вважається кредитуванням (зазвичай цс термін до 10 днів, але може бути й довший);

- періодом, на який надається товарний кредит. Застосовується найчастіше оплата у 30-, 45-, 60-, 90- та 120- денний термін.

- повним терміном надання кредиту, яким встановлюється дата початку кредитування.

Найчастіше відлік терміну кредиту встановлюється від дати виписування рахунка, або від останнього дня місяця, в якому виписаний рахунок-фактура:

- інструментом оформлення товарного кредиту: простим або перека-зним векселем, рахунком-фактурою;

- розміром та порядом сплати штрафних санкцій за несвоєчасну оплату.

Розмір штрафних санкцій, що встановлюється в договорі надання товарного кредиту, повинен компенсувати підприємству вплив інфляції та суму недоотриманого прибутку.

Прийняття рішення про надання відстрочення платежу та визначення умов кредитування клієнтів є ключовим блоком кредитної політики підприємства, тому що ризик втрати коштів зменшується наданням кредиту кожному покупцю, виходячи з індивідуальної оцінки його надійності як позичальника.

Захистом кредиту в управлінні дебіторською заборгованістю, як і в банківському кредитуванні, є обгрунтована оцінка позичальника, яка зумовлює параметри кредиту. Ефективна оцінка дебіторів можлива за умови створення системи ранжирування позичальників за їх надійністю. Така система складається з правил розподілу клієнтів за групами ризику і розміром кредитування. Інформацію для створення системи оцінки покупців підприємство бере з внутрішньої статистики взаємовідносин із кожним клієнтом, фінансової звітності клієнта і, що є розповсюдженою практикою в західних країнах, з інформаційної бази кредитних бюро (фірм), що спеціалізуються на збиранні комерційної інформації про підприємницькі структури.

Аналіз позичальника в системі ранжирування покупців здійснюється за критеріями;

- характеристика позичальника за обсягами покупок, надійністю у розрахунках, давності партнерських відносин.

- платоспроможність позичальника, визначена аналізом його фінансового стану. Ризик надання кредиту підвищується ознаками нестійкого фінансового стану покупця.

- забезпеченість кредиту активами, що запропоновані клієнтом як застава для гарантії його оплати (застосовується достатньо рідко).

Найбільш поширеною є система оцінки покупців, побудована на шкалі бальної оцінки, коли групи покупців поділяються на класи з зростаючим рівнем ризику. Покупці першого класу з найменшим ризиком нспогашення заборгованості отримують товарний кредит завжди і на пільгових умовах, покупці, віднесені до класу з найвищим ризиком взагалі не отримують відстрочення платежу.

Статистика будь-якого підприємства з управління дебіторською заборгованістю, незважаючи на заходи щодо підвищення якості кредитів, неодмінно фіксує випадки несплати дебіторської заборгованості в обумовлений кредитом термін. Для забезпечення швидкого повернення коштів та у випадку сумнівної заборгованості кредитною політикою підприємства передбачена політика повернення дебіторської заборгованості, яка має також іншу назву - "політика повернення коштів".

Під політикою повернення дебіторської заборгованості розуміється стандартна для окремого підприємства процедура повернення коштів, інвестованих у прострочену дебіторську заборгованість. Методи повернення боргів не відрізняються різноманітністю, але кожне підприємство стандартизує для себе їх застосування, чим підвищує керованість дебіторською заборгованістю. Насамперед визначається доцільність застосування так званого "допустимого періоду затримки з оплатою", коли дебітору надається можливість сплатити заборгованість без негативних наслідків для себе (вважається, що клієнт просто неуважний). Підприємство може і не застосовувати період очікування оплати, а відразу перейти до процедури повернення коштів, яка передбачає ряд послідовних етапів: телефонні дзвінки, надіслання факсів, письмові звернення, звернення в судові інстанції тощо.

Політика повернення дебіторської заборгованості може включати також страхування ризиків повернення кредитів у страховій компанії, що, звичайно, підвищує вартість товарного кредиту для дебітора.[2.,с157-159]

3. Аналіз та оцінка діяльності ТОВ «Богуслав керамік»

ТОВ «Богуслав керамік» (засновано і зареєстровано 18.03.2003г., Свідоцтво про державну реєстрацію А00 № 106443) являє собою підприємство з виробництва рядової керамічної цегли марки 75, 100, а також орендовані земельні ділянки, що межують з територією заводу, для розробки родовища суглинків .

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.02.2003г., ТОВ «Богуслав керамік» було створено на базі АП «Богуславський цегельний завод», визнаного банкрутом. Зобов'язання з погашення бюджетної, кредиторської, а також заборгованості по заробітній платі орендного підприємства були повністю виконані в період 2003-2004г.г., Згідно мирової угоди, затвердженої тим же судом 26.03.2003г.

У 2003-2005р.р. ТОВ «Богуслав керамік» провело повний комплекс ремонтно-відновлювальних робіт на заводі, що дозволило не тільки збільшити продуктивність заводу до 5 млн. цегли в рік, але і значно поліпшити якість продукції - отримати цегла марки 100.

Територія заводу займає орендовану земельну ділянку загальною площею 3,053 га. Договір оренди зареєстрований у Богуславському районному відділі Київської регіональної філії Державного земельного кадастру 01.12.2005р. Термін оренди земельної ділянки - 25 років.

Земельні ділянки для розробки родовища суглинків розташовані поряд з територією заводу. Площа ділянок 3,1642 га. і 7.8 га. Договір оренди зареєстрований у Богуславському районному відділі Київської регіональної філії Державного земельного кадастру 11.06.2006р. Термін оренди-25 років.

Загальний розвіданий обсяг родовища становить 1040 тис. м. куб., що при виробництві 5,5 млн. умовної цегли в рік складає 83 роки роботи заводу.[1]

Метою діяльності ТОВ «Богуслав керамік» є отримання прибутку за рахунок наукової, виробничої та підприємницької діяльності.

Предметом діяльності є:

Виробництва керамічної цегли;

Реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;

Зовнішньоекономічна діяльність;

Комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі.

ТОВ «Богуслав керамік» має самостійний баланс, поточний та валютний рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак.

Прибуток ТОВ «Богуслав керамік» утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

За рішенням загальних зборів Товариство створює:

резервний (страховий) фонд;

фонд виплати дивідендів.

ТОВ «Богуслав керамік» здійснює оперативний, бухгалтерський та податковий облік згідно з новими Національними стандартами бухгалтерського обліку.

В 2010 році в порівнянні з відповідним періодом 2009 року чисельність всього персоналу становила 91,3%, а фонд оплати праці збільшився на 72 тис. грн. (40,7%). Через нестачу коштів у підприємства та відсутність замовлень воно було змушено звільнити 18 працівників.

Зараз діяльність підприємства орієнтована на розширення зв'язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства.

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів відображається за даними форми №1 "Баланс".

З додатку 2.2 бачимо, що зростання джерел формування майна підприємства за 2010 рік на 110,9 тис. грн. або на 2,59% обумовлено зростанням суми залучених коштів на 197,3 тис. грн. (147,02%). Разом с цим власний капітал зменшився на 86,4 тис. грн. або на 2,09%. Зменшення власних коштів зумовлено збитками звітного року в розмірі 84 тис. грн. та зменшенням цільового фінансування на 15,3 тис. грн.

Збільшення залучених коштів відбулося за рахунок збільшення кредиторської заборгованості по всіх статтях, крім зобов'язань по отриманих авансах, які зменшились на 5,2 тис. грн.

В структурі власних коштів найбільшу питому вагу мають додатковий капітал та цільове фінансування. Доля додаткового капіталу у власному капіталі за звітній період зросла на 12,9 тис. грн., або на 0,33%, а доля цільового фінансування зменшилась на 15,3 тис. грн. (15,94%). Розмір статутного фонду не змінився і становив 56,4 тис. грн.

Велике значення мають власні обігові кошти підприємства, величина яких обчислюється як різниця між власним капіталом та необоротними активами і показує яка частка із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття обігових коштів:

на початок року: 4143,2 - 3562,2 = 581,0 тис. грн.;

на кінець року: 4056,8 - 3388,7 = 668,1 тис. грн.

Тобто за рік сума власних обігових коштів зросла з 581,0 тис. грн. до 668,1 тис. грн., тобто на 87,1 тис. грн.

Короткострокові кредити підприємство не залучало. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткими умовами кредитування. Більшу частину обсягу кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний. Зростання об'єму даної заборгованості в звітному році свідчить про фінансові ускладнення на підприємстві. Про це свідчить і зростання заборгованості робітникам по оплаті праці на 35,1 тис. грн. (110,03%). За рік збільшилась заборгованість по розрахунках з бюджетом на 18,8 тис. грн. (67,14%), по страхуванню - на 6,1 тис. грн. (26,75%), по позабюджетних платежах - на 11,4 тис. грн. (600,00%), інша заборгованість - на 63,8 тис. грн. (4557,14%).

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки.

Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу, приведений в додатку 2.3.

З додатку 2.3 бачимо, що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 110,9 тис. грн. або на 2,59%. В складі майна частка необоротних активів зменшилась на 173,5 тис. грн. (4,87%). Це спричинено зменшенням долі основних засобів - на 173,5 тис. грн. Розмір незавершеного будівництва в звітному році не змінився.

Оборотні ж активи за звітний період збільшились на 284,4 тис. грн. (39,77%). Але не слід розглядати це збільшення як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулось головним чином за рахунок збільшення залишків готової продукції (на 149,4 тис. грн.) і значного збільшення дебіторської заборгованості за товари (на 139,4 тис. грн.). Це свідчить про те, що продукція ТОВ «Богуслав керамік» не користується попитом. Причиною цього, конкуренція ринку та висока собівартість продукції. Тому слід переглянути цінову політику підприємства та доцільність надання знижок для негайної оплати. Виробничі запаси зменшились на 2,4 тис. грн. (1,10%), але все рівно становлять значну суму - 215,8 тис. грн. Варто подумати про продаж частини виробничих запасів задля збільшення грошових коштів, тим паче, що грошові кошти та їх еквіваленти за звітний рік зменшились на 0,5 тис. грн. і на кінець періоду взагалі були відсутні. Також, аналізуючи дану таблицю слід звернути увагу на збільшення сум дебіторської заборгованості за товари (на 139,4 тис. грн.), по розрахунках з бюджетом (на 3,7 тис. грн.), по внутрішніх розрахунках (на 2,9 тис. грн.) та іншої поточної дебіторської заборгованості (на 6,5 тис. грн.). Дані зміни свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік зниження платоспроможності. Підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, виплати заробітної плати та ін.

Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом на початок року складає відповідно 83,28% та 16,72%. На кінець року зменшився основний капітал на 173,5 тис. грн. (4,87%), а приріст оборотного склав 284,4 тис. грн. (39,77%). Тобто трапився перерозподіл коштів в бік зниження менш мобільної їх частини - основних коштів. На початок та кінець року основний капітал повністю покривався власними джерелами. Перевищення суми власних джерел над сумою їх використання на покриття основного капіталу спрямовується на формування оборотного капіталу. За рахунок даних джерел покривалось 81,24% поточних активів (загальної суми оборотного капіталу) на початок року і 66,84% - на кінець року. Такий стан склався, в основному, за рахунок випередження темпів росту загальної суми оборотного капіталу.

Доля кредиторської заборгованості в формуванні оборотного капіталу складала:

на початок року: (134,2 : 715,2) Ч 100 = 18,76%;

на кінець року: (331,5 : 999,6) Ч 100 = 33,16%.

Отже, беручи до уваги проведений аналіз можна стверджувати, що структура фінансових ресурсів підприємства за звітний рік була задовільною (це пов'язано з перевищенням власного капіталу в структурі пасивів), незважаючи на наявність значної дебіторської заборгованості, яка пов'язана з традиційними труднощами збуту продукції в нашій економіці.

Аналіз фінансового стану підприємства слід розпочати з аналізу платоспроможності і ліквідності підприємства.

Аналіз отриманих даних свідчить про недостатню ліквідність балансу. Наприклад, наявні грошові кошти в декілька разів менше термінових зобов'язань. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори водночас пред'являть вимогу погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом (менш ліквідним - дебіторською заборгованістю). В даному випадку це був би найбільш ймовірний вихід, тому що кредитів підприємство не залучає (ні довгострокових, ні короткострокових). Хоча підприємство в цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, але всі вони мобілізовані дебіторську заборгованість і в активи, які повільно реалізуються.

Але аналізу тільки ліквідних активів підприємства далеко не достатньо для визначення ступеню його ліквідності, тому розрахуємо коефіцієнти ліквідності.

Згідно додатку 2.3 можна зробити висновки про не досить високий рівень ліквідності підприємства за період, що аналізується. Це, звичайно, свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства на протязі даного періоду.

Згідно отриманим даним, коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок року дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 0,4% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно. На кінець року значення даного коефіцієнту дорівнює нулю, оскільки в підприємства були відсутні грошові кошти.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності теж має низьке значення, яке в декілька разів нижче оптимального. На кінець періоду цей показник трохи збільшився і становив 0,49. Це зумовлено збільшенням дебіторської заборгованості. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству.

Отже, як бачимо, показники абсолютної і миттєвої ліквідності набагато нижчі нормативних значень. Це викликано перевищенням темпів росту поточної заборгованості темпів росту ліквідних коштів підприємства.

Високими лишаються тільки показники загальної ліквідності. Але вони також мають тенденцію до зменшення. На жаль, високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства.

Далі слід проаналізувати показники платоспроможності підприємства.

Загальний коефіцієнт покриття підприємства на протязі всього періоду, що аналізується, залишався досить високим і відповідав нормативному значенню (навіть перевищував його). Тобто на початок звітного періоду на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадало 5,33 гривні поточних активів; на кінець періоду - 3,02 гривні.

Відбувається також значне перевищення обсягу кредиторської заборгованості над обсягом дебіторської. Але слід відмітити тенденцію цього показника до зниження. Так, на кінець періоду він зменшився на 86,10%. Високе перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про проблеми при реалізації продукції і розрахунках з постачальниками.

Таким чином, не можна стверджувати про ліквідність і платоспроможність ТОВ «Богуслав керамік» . Через брак ліквідних коштів підприємство не здатне покрити короткострокових зобов'язань. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси і затрати, які є важкореалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Причинами нестачі ліквідних оборотних засобів є збитковість діяльності підприємства, що веде до нестачі власних джерел для самофінансування, а також відволікання коштів у дебіторську заборгованість.

Наступним важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показник автономії, який показує наскільки підприємство незалежно від позикового капіталу.

Доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів досить висока і на початок року становила 0,969. Але на кінець року трапилось зниження коефіцієнту на 4,64%.

Взагалі отримані дані свідчать про високу ступінь незалежності підприємства від зовнішнього фінансування.

Наступними показниками, які заслуговують на увагу з боку економічного аналізу є коефіцієнт фінансової стійкості та коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів.

Показник фінансової стійкості підприємства відповідає нормативному значенню, навіть в кілька разів перевищує його. Різке зниження даного коефіцієнту в кінці року обумовлено підвищенням обсягу позикових коштів майже в 2,5 рази.

Згідно даних додатку 2.8 на кожну гривню вкладених в активи підприємства власних коштів на початок року припадало 3 коп. позикових коштів, на кінець року - 8 коп. Тобто підвищився рівень фінансової залежності підприємства від позикових коштів.

З метою визначення рівня фінансової стійкості підприємства оцінимо також показники, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх фінансування.

Як видно з даних додатку 2.9, на підприємстві в звітному році спостерігалася нестача коштів для формування запасів і затрат. Це спричинено недостатнім обсягом власних обігових коштів та повною відсутністю в підприємства довгострокових кредитів. Протягом року загальна нестача джерел фінансування скоротилася з 82,8 тис. грн. до 60,8 тис. грн. Але не слід трактувати це явище як позитивну тенденцію, оскільки дане скорочення спричинене, значною мірою, збільшенням кредиторської заборгованості. У випадку одночасної вимоги погашення боргу з боку кредиторів підприємство опиниться в дуже скрутному становищі.

Таким чином, ТОВ «Богуслав керамік» має нестійке фінансове становище. З одного боку, підприємство має достатньо високу частку власних коштів в загальній сумі джерел їх формування і досить високий рівень незалежності від зовнішнього фінансування, але з другого боку, цих коштів не вистачає для того, щоб забезпечити ними виробничі запаси і затрати підприємства.

Шляхи покращення фінансового стану завдяки використання комерційного кредитування

Підприємство, що аналізується, виробляє керамічну цеглу,а також займається реалізацією власної продукції як резидентам, так і нерезидентам України. На думку фахівців, вироби підприємства відрізняються досить високою якістю. Проблема в дуже високій собівартості. Це пов'язано з значним рівнем фондоємкості виготовляємої продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для виробництва даної продукції. Тому найголовніша задача для даного підприємства - зниження собівартості.

Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь-якої шкоди для виробництва. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

Матеріальні ресурси займають 57,8% в структурі витрат на виробництво продукції. Звідси, зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. І знову на перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини та матеріалів, які надходить від постачальників.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх завантаження, а також списання з балансу непрацюючого, морально застарівшого обладнання.

Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва.

Як і в інших підприємств, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми зі збутом (великий обсяг готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

Слід приділити значну увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі тощо). Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Так, щоб оптимізувати значення коефіцієнту абсолютної ліквідності з тією ж сумою короткострокової заборгованості, треба мати 26,84 тис. грн. в готівці або короткострокових фінансових вкладеннях або суму поточної заборгованості 2,5 тис. грн., що є нереальним шляхом, оскільки у підприємства не буде вистачати коштів для здійснення поточної діяльності. Тобто вихід з цієї ситуації - удосконалення виробництва та розширення збутової мережі, з метою нарощення обсягів реалізації та надходження коштів на поточний рахунок.

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати з неї, а частину дебіторської заборгованості спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, оплата по факту відвантаження продукції). Доцільною, в даному випадку, є оплата по факту відвантаження продукції покупцям, а також надання знижок споживачам за умови попередньої оплати (для стимулювання надходження грошових коштів).

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані всі можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та спеціальні фонди.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в мінімально можливі строки і за мінімальну плату.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Не слід також нехтувати позиковим капіталом. В розвинутих країнах за питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають саме банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це, фактично, безплатне фінансування підприємства. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці призведе до сплати штрафів, санкцій та погіршення фінансового стану.

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.

Таким чином, головними шляхами покращення фінансового стану підприємства є:

- зниження трудоємкості продукції, що виготовляється;

- зростання продуктивності праці;

- скорочення чисельності персоналу;

- розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій;

- заміна та модернізація застарілого обладнання;

- скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх завантаження, а також списання з балансу непрацюючого, морально застарівшого обладнання;

- розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, що дозволить підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, підвищить рентабельність капіталу;

- стимулювання надходження грошових коштів завдяки надання знижок споживачам за умови попередньої оплати;

Висновок

Комерційний кредит: 1. Кредит, наданий підприємствами один одному у товарній формі з відстрочкою платежу. Контроль за комерційним кредитуванням підприємств здій-снюють банки. За допомогою операцій з обліку і застави вони регулюють розміри кредиту , його напрями, терміни 1 процентні ставки.

2. Кредит, що надається покупцям продавцями у вигляді продажу товарів на виплату, з відстроченням платежу (продажу кредит). У цьому разі кредит набуває форми товару, оплата за який вноситься у подальшому як погашення кредиту. кредит. надається під боргове зобов'язання (вексель) або шляхом відкриття рахунку із заборгованості. Він сприяє прискоренню реалізації товарів і збільшенню швидкості обороту капіталу, розширенню кількості продавців товару і споживачів.[19]

Комерційний кредит відіграє важливу роль у розвитку економіки. Його поширеність у народному господарстві України є в сучасних умовах вкрай несприятливим чинником, який гальмує становлення цивілізованих ринкових відносин і перехід до економічного зростання.

Призначення комерційного кредиту - прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додаткового прибутку у вигляді позичкового відсотка, який включено в ціну проданих товарів. В цьому привабливість комерційного кредиту для фірми-продавця. У фірми-покупця завдяки комерційному кредиту досягається тимчасова економія грошових коштів, скорочується потреба в банківському кредиті.

У разі несвоєчасного платежу або відмови від платежу за векселем кредитор (власник векселя) продає вексель до протесту.

Запровадження комерційного кредиту на основі вексельного обігу розширює можливості платоспроможності покупця, так як відстрочка платежу одним або декількома продавцями дозволяє платнику маневрувати фінансовими активами, а обіг векселів викликає появу в господарському обороті додаткових платіжних засобів. Комерційний кредит дає змогу прискорити розрахунки і зменшити обсяг неплатежів між підприємцями.

До переваг комерційного кредиту можна віднести його оперативність, технічну простоту оформлення. Він активізує механізм мобілізації фінансових активів, зменшує обсяги прямого банківського кредитування і відповідно, масу безготівкових грошей. Підвищується взаємоконтроль і взаємозалежність між суб'єктами комерційного кредиту. Доцільність використання комерційного кредиту аргументується ще і тим, що кредиторська та дебіторська заборгованості між суб'єктами виноситься в рамки договірних відносин і оформляється офіційним юридичним документом - векселем.

Розширення сфери комерційного кредитування сприяє стабілізації грошового обігу шляхом відновлення товарного забезпечення грошової маси. Даний висновок ґрунтується на класичному законі товарного грошового обіг.

Характерною особливістю комерційного кредиту є те, що він здійснюється підприємствами за їхнім власним розсудом і не підпорядковується банківській системі.

Комерційний кредит відіграє важливу роль у розвитку економіки. Його поширеність у народному господарстві України є в сучасних умовах вкрай несприятливим чинником, який гальмує становлення цивілізованих ринкових відносин і пере хід до економічного зростання.

Розвиток комерційного кредиту має стати важливим чинником відновлення фінансової стабільності вітчизняних товаровиробників.

Недоліками комерційного кредиту можна вважати: обмеженість умов, обсягів і строків порівняно з банківським кредитом; надмірний ризик для продавця (постачальника); насичення грошового обігу так званими квазігрошима (векселями), що ускладнює регулювання грошової маси з боку Національного банку тощо.

...