Формування депозитних операцій комерційних банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Визначення сучасного становища банківської системи та депозитний ринок України

У будь-якій державі, незалежно від економічної системи та способу організації суспільних відносин, банківська система відіграє визначальну роль. Розвинену економіки не можливо уявити без розвиненої банківської системи, адже саме вона створює гроші і впливає на їх пропозицію на ринку, забезпечує економіку потрібним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільний рух капіталу, розрахунки суб'єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію цілої низки інших функцій та завдань. Тому вона підлягає всебічному вивченню з метою оптимізації її діяльності.

Створення банківської системи зумовлене потребою здійснення нагляду і регулювання банківської діяльності, забезпечення грошової стабільності та роботи банків, а також прагненням до збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку. На сучасному етапі розрізняють такі види банківської системи, як однорівнева та дворівнева. Однорівнева система являє собою горизонтальні зв'язки між банками, тобто банки функціонують на одному ієрархічному рівні. Дана система характерна для країн, які мають низький рівень розвитку економіки. Для країн з розвиненою економікою притаманна дворівнева банківська система. Вона передбачає відносини між банківськими установами по горизонталі та вертикалі.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльністю» [1], банківська система України складається із Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, які створені і діють на території України. Отже, в Україні законодавчо закріплене існування дворівневої банківської системи.

На першому рівні банківської системи знаходиться центральний банк - Національний банк України (НБУ), обов'язками якого є стежити за станом та стабільністю функціонування всієї банківської діяльності, забезпечення стабільності національної грошової одиниці (гривні). НБУ банком у традиційному розумінні виступає лише для банків другого рівня та Кабінету Міністрів України. На другому рівні банківської системи знаходяться інші банки (зазвичай називають комерційними банками), які перебувають в ієрархічній підпорядкованості НБУ, за рахунок чого забезпечується вертикальна взаємодія. Горизонтальні взаємозв'язки характерні для комерційних банків. Вони є самостійними рівноправними фінансово-кредитними підприємствами, які працюють у конкурентному середовищі на підставі ліцензії НБУ на комерційних засадах.

За роки незалежності система українських банків пройшла досить складний шлях свого розвитку, від існування кількох республіканських радянських банків - до формування повноцінної банківської системи з великою кількістю універсальних банків, які надають широкий спектр різноманітних послуг. Динаміка кількості функціонуючих банків в Україні наведено в табл..

Кількість банків в Україні у 2002-2012 рр.

Як видно із наведеної табл., кількість діючих банків протягом 2005-2011 років зросла із 186 до 198. Помітною є тенденція зростання банків з іноземним капіталом: на 01.01.2012 р. становило 53, що на 30 більше, ніж у 2005 р. Також зростає кількість банків із 100-відсотковим іноземним капіталом: спостерігається зріст з 9 - у 2005 р. до 22 - у 2011 р. Негативним є збільшення кількості банків, що перебувають у стадії ліквідації, однак можна сказати, що вони намагаються усунути негативні тенденції погіршення своєї діяльності, так як вилучених банків значно менше.

Протягом останніх років діяльність банків була однією з найприбутковіших, і порівняно з іншими галузями, розвивалась найбільш динамічно. Показники діяльності банків наведені в табл. 1.2. [21, c. 39].

Як видно із наведеної табл. 1.2., розмір регулятивного капіталу банків на 01.01.2012 р. становил 178 454 млн грн, що майже в 7 разів більше, ніж у 2005 р. Показник адекватності регулятивного капіталу (Н2), значення якого більше, ніж нормативне (не менше 8%) протягом 2005-2010 рр. мав тенденцію к збільшенню, однак у 2011 р. зменшився на 1,93%. Доходи банків у 2009 р. зросли порівняно з 2005 р. на 115 458 млн грн, але у 2010 р. спостерігається зменшення доходів на 4%. Між цим витрати банків також протягом 2005-2009 рр. збільшувались разом із доходами і становили 181 445 млн грн. Проведений аналіз показує стійку тенденцію перевищення доходів над витратами банків у 2005-2008 рр., тоді як у 2009 р. відбувся негативний злам у зворотному напрямі, витрати банків перевищили доходи на 38 450 млн грн, а на 01.01.2012 р. - на 7 708 млн грн, що свідчить про покращання ситуації.

Показники діяльності комерційних банків України станом на 1 січня 2012 р.

Результат діяльності банків мають негативні значення за останні роки, однак вони поступово збільшуються. Рентабельність активів характеризує здатність банку забезпечити найбільшу віддачу активів, їхню прибутковість. Цей показник протягом 2006-2008 рр. щорічно зменшувався та на 01.01. 2010 р. становив - 4,38%, що спричинено зниженням чистого прибутку банків. Хоча на 01.01.2012 р. показник залишається від'ємним, його значення порівняно з минулим роком, як і значення результату діяльності банків, збільшується. Рентабельність капіталу, яка також має від'ємне значення за останні роки, характеризує економічну віддачу капіталу і показує, що протягом 2007-2011 рр. для банківської системи характерне не ефективне розміщення активів, які приносять дохід банку. Чиста процентна маржа розкриває рівень дохідності активів від процентної різниці, значення має позитивну тенденцію зростання і на 01.01.2010 р. становило 6,21%, проте у наступні роки спостерігається зменшення, що відбувається за рахунок зниження процентних доходів. Чистий спред, що поступово зменшувався від 5,78% на 01.01. 2006 р. до 4,51% на 01.01. 2012 р., показує не тільки зниження рівня дохідності від процентних операцій, а й характеризує, яка різниця склалася між ціною придбання ресурсів і ціною від розміщення їх в активи (переважно в кредитний портфель).

Проаналізувавши структуру власного капіталу банків за останні сім років, наведену на рис. 1.2. [21, c. 44], можна зазначити, що вона зросла у 6 разів. За період з 2006 до 2011 банкам України вдалося збільшити власний капітал із 42 566 млн грн до 155 487 млн грн. Найбільшу частку займає статутний капітал, який також зростав, і у 2011 р. становив 171 865 млн грн., що перевищує значення 2006 р. у 6 разів. Динаміку власного та статутного капіталу відображено на рис. 1.2. Однак за той же період часу банки України втратили 144 618 млн грн власного капіталу за рахунок того, що механізм формування резервів під активні операції передбачає віднесення розрахункової суми резервів на валові витрати банків, зменшуючи чистий прибуток.

Зобов'язання банків у 2006-2011 рр. зросли в 4,8 раза і на початок 2012-го досягли 898 793 млн грн. Найвищими темпами зростали кошти фізичних осіб - у 4,2 раза, до 306 205 млн грн, що становить 34,1% усіх зобов'язань. Кошти населення стали основним джерелом нарощування ресурсної бази банків.

Значним кількісним зростанням характеризуються активні операції банків. Чисті активи банків у 2006-2011 рр. зросли в 4,9 раза і досягли 1 054 280 млн грн. Найбільшу питому вагу в активах займають надані кредити, що становлять 78,3%, або 825 320 млн грн. на 01.01.2012 р. Порівняно з 2006 р. кредити збільшились у 5 разів. Треба відзначити, що зростання кредитного портфеля банків протягом 2006-2012 рр. відбулось за рахунок збільшення кредитів, наданих суб'єктам господарювання. Питома вага кредитів, наданих фізичним особам, коливалась на 21,2%.

У цей же період кількість проблемних кредитів (прострочених та сумнівних) зросла від 3 379 млн грн у 2006 р. до 79 292 млн грн у 2012 р., тобто в 23,5 разів. Така ситуація підтверджує високу ризикованість кредитної політики окремих банків, які недостатньо уваги приділяли кредитуванню фізичних осіб або суб'єктів господарювання.

Ефективне функціонування ринку вкладів і депозитів має надзвичайно важливе значення для стабільної діяльності банків, а через це й для ефективного функціонування економіки України загалом.

У 2006 р. строкові вклади фізичних осіб склали 81 850 млн грн., що перевищує суму коштів на рахунках «до запитання» втричі. За 2007 р. значними темпами зросли строкові депозити, які склали 125 625 млн грн. У 2008 р. також відбулося зростання депозитних вкладів. Сума коштів на рахунках «до запитання» майже не зросла, а сума строкових депозитів збільшилася і перевищила суму коштів на рахунках «до запитання» на 137 065 млн грн. У 2009 р. відбулося зменшення вкладів. При цьому сума коштів на рахунках «до запитання» зросла, а строкові депозити зменшилися. У 2010 р. вклади фізичних осіб зросли і склали 270 733 млн грн, відбулося зростання строкових депозитів. 2011 р. також характеризується збільшенням депозитів. Таким чином, спостерігається поступове відновлення довіри населення до банківської системи.

У 2006 р. вклади юридичних осіб у банках України складали 76 898 млн грн. З них кошти «до запитання» перевищували суму строкових депозитів на 1 548 млн грн. За 2007 р. зростання кількості коштів «до запитання» відбувалося більшими темпами, ніж зростання строкових депозитів, та становили 54 189 млн грн та 57 806 млн грн відповідно. За 2008 р. відбулося значне збільшення депозитів юридичних осіб, вони склали 143 929 млн грн. У 2009 р. відбулося значне зменшення вкладів. Однак у 2010 р. вклади юридичних осіб зросли, більшою мірою за рахунок коштів «до запитання», які становили 88 762 млн грн, та у 2011 р. склали 111 974 млн грн.

У цілому за результатами аналізу вкладів юридичних та фізичних осіб за період 2006-2011 рр. по банківській системі України динаміка змін булла така: з 2006 по 2009 рр. спостерігається зростання вкладних операцій, а з початку 2009 р. спостерігається їх зниження. Однією з причин такого явища можна назвати світову фінансовоекономічну кризу, яка розпочалася в 2007 р. у США, а відчутною для банківської системи України стала вже у 2008 р. За результатами аналізу можна сказати, що в період спаду в 2009 р. перевагу юридичні особи надавали депозитам «до запитання», а фізичні - строковим депозитам.

Проаналізувавши основні показники, що характеризують фінансовий стан банківської системи, можна зробити такі висновки, що банківська система України сьогодні характеризується високою забезпеченістю власним капіталом, а отже, й надійністю; від'ємне значення рентабельності активів та загального капіталу свідчить про неефективне використанням наявних ресурсів та неефективне управління щодо розміщення активів; отримання банками негативного фінансового результату; збільшення формування резервів під активні операції, що зменшує прибуток.

Результати аналізу сучасного стану вітчизняної банківської системи вказують на існування симптомів, що свідчать про необхідність дальшого підвищення рівня її стійкості, забезпечення прозорості та посилення конкурентоспроможності.

2. Теоретичні аспекти розвитку депозитних операцій та нормативно-правова база регулювання депозитних операцій

Ефективна діяльність банків та масштаби їх операцій залежать від обсягу ресурсів, якими вони володіють. Без достатньої ресурсної бази банки не можуть у належних обсягах здійснювати кредитування поточних потреб юридичних та фізичних осіб. Більшість ресурсів комерційного банку формуються завдяки залученню коштів, серед яких можна виділити: кошти клієнтів, більшу частину яких становлять депозити, та пасиви в управлінні - це отримані банком кредити, виставлені на грошовий ринок довгострокові зобов'язання. Саме депозитні вклади, відіграють важливу роль у формуванні ресурсної бази банку і служать мірилом довіри та визнання діяльності банку вкладниками [73, c. 103]. Вони являють собою підґрунтя, завдяки якому, власне, і відбувається розвиток банківського бізнесу. Адже перетворення грошових коштів, залучених у вигляді депозитів, на кредити - це і є першооснова банківської діяльності, яка саме і відрізняє банківський бізнес від інших форм бізнесу. Наявність у бухгалтерському балансі в складі зобов'язань особливої статті «Депозити» властива тільки банкам. Отже, насамперед потрібно з'ясувати тлумачення терміна «депозит».

У зв'язку з цим, розглянемо трактування поняття «депозит», яке пропонують вітчизняні та закордонні вчені.

Сутність поняття «депозит» з точки зору різних авторів

Проаналізувавши представлені поняття в табл. 1.3., можна сказати, що в загалом думки вчений збігаються у таких аспектах: депозит має грошову форму; розміщені клієнтами банку та зберігаються на відповідних умовах.

Найбільш повне та всеохопне поняття, на погляд автора, представлено Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Зустрічається поняття «депозитна операція», яке передбачає під собою операції із залучення коштів на вклади та їх розміщення.

Суб'єктами депозитних операцій можуть бути і комерційні банки, які виступають як позичальники, а також кредитори - власники коштів.

Об'єктом депозитних операцій є кошти, передані комерційному банку на умовах повернення коштів та сплати процентів, визначених угодою.

Депозитні операції відіграють значну роль у діяльності банку, а саме [25, 53, 61]:

1) депозитні операції є головним джерелом проведення активних і, насамперед, пасивних операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і, відповідно, розмір доходу банку;

2) правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків;

3) депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків;

4) ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші міжбанківських кредитів.

Можливо відзначити труднощі з роботи з депозитними операціями:

для того, щоб залучити найбільшу кількість депозитів необхідно використовувати значні маркетингові зусилля, що призводять до значних грошових витрат. Не кожен банк володіє такими ресурсами для проведення непередбачених платежів;

залучення коштів в більшості випадків залежить в основному від ініціативи потенційних вкладників, а не від банку, якому часто буває складно, а то й неможливо здійснити оперативне залучення коштів у вклади;

необхідно урахувати загальні обсяги тимчасово вільних грошових коштів у межах окремо взятого регіону та країни загалом.

Також, особливість депозитів полягає в тому, що вони мають двоїсте значення, тобто депозит виступає як гроші, яки можна пустити в обіг. Але з іншого боку - капітал, який приносить дохід у вигляді процентів, що є позитивним значенням депозиту. Але є і недоліки, адже гроші, вкладені в капітал приносять дохід більше, ніж гроші, вкладені на депозит. Платити за депозити менше ніж, отримувати плату за їх розміщення є сутністю банків.

На процес формування заощаджень впливають різноманітні фактори, які можна згрупувати таким чином [10, 18, 52]:

основним фактором першої групи є державна політика, спрямована на забезпечення політичної стабільності та сталого розвитку національної економіки, запобігання кризовим ситуаціям, сприяння розвитку і підприємства;

фактори другої групи пов'язані з динамікою основних економічних показників рівня інфляції, процентних ставок, безробіття тощо, а також з економічним розвитком регіонів та їх інфраструктури;

третя група факторів стосується розвитку банківської системи та системи кредитно-фінансових інститутів;

четверта - довіри до комерційних банків та інших кредитно-фінансових інститутів, ступеня поінформованості населення про їхню діяльність;

п'ята група факторів визначається ситуацією в країні.

Принципи організації депозитних операцій [26, 27]:

депозитні операції виконуються таким чином, щоб у майбутньому отримувати банківський прибуток;

у процесі організації забезпечується різноманітність суб'єктів депозитних операцій та поєднання різних форм депозитів;

у процесі здійснення операцій забезпечується взаємозв'язок і взаємоузгодження між кредитними та депозитними операціями за термінами і сумами;

у процесі здійснення банківських операцій особливу увагу приділяють строковим депозитам, які сприяють підтримці ліквідності балансу банку;

з метою забезпечення ліквідності діяльності банки формують резерви згідно чинного законодавства, відносно залучених коштів клієнтів;

підвищення якості обслуговування клієнтів та розширення банківських послуг для залучення більшої кількості клієнтів.

Як правило, зобов'язання у вигляді депозитів пов'язані з нарахуванням процентів, визначених депозитним договором.

Фінансові активи та зобов'язання, крім торгових цінних паперів, первісно визнаються за справедливою вартістю плюс витрати на здійснення операцій, які безпосередньо відносяться до придбання або випуску фінансового інструменту.

Справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість під час операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Під час первісного визнання фінансового інструменту справедливою вартістю є ціна операції, тобто вартість наданої або отриманої компенсації.

У зв'язку з тим, що тенденція збільшення вкладних операцій росте, для забезпечення їх стабільності та гарантованості необхідна потреба у більш детальному врегулюванні цього питання. На рис. 1.5. [52, 70, 81] представлені нормативно-правові акти відображення в бухгалтерському обліку банків депозитних операцій та витрат і доходів, пов'язаних з їх проведенням на міжнародному та національному рівні.

Крім вище перерахованих також використовується облікова політика, в якій визначаються основні положення з ведення обліку вкладних (депозитних) операцій.

3. Класифікація та види депозитних операцій комерційних банків

банківський депозитний ринок комерційний

Найбільшу частину ресурсів банку займає залучений капітал, а не власний. До залученого капіталу відносять: кошти, отримані від центрального банку та інших кредитних установ; кошти, отримані від інших комерційних банків; кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів; кошти, отримані від випуску та продажу боргових зобов'язань банку.

За економічною сутністю депозити поділяють на депозити активні та пасивні. До активних депозитних операцій належать операції по розміщенню своїх коштів на рахунках в інших банках (коррахунки в інших банках, депозити до запитання в інших банках, депозити овернайт, коротко - та довгострокові депозити в інших банках) та кошти в НБУ (коррахунок в НБУ, кошти надані НБУ за операціями РЕПО, короткострокові депозити в НБУ). Банки можуть залучати кошти від НБУ, інших банків, кошти бюджету та державних позабюджетних фондів, суб'єктів господарювання та фізичних осіб. Відповідно операції із залучення банком коштів на депозит називаються пасивними депозитними операціями.

За строками використання коштів депозити поділяються на депозити на вимогу, строкові депозити та умовні.

Депозити на вимогу - це грошові кошти або банківські метали, що розміщені вкладниками в банках на умовах вилучення частини або цілком вкладу за вимогою вкладника у будь який термін.

До вкладів на вимогу у банківській практиці належать (Литвин):

1) кошти на кореспондентських рахунках інших банків;

2) кошти місцевих бюджетів та клієнтів, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів;

3) кошти позабюджетних фондів;

4) кошти на поточних рахунках суб'єктів господарювання, фізичних осіб, небанківських фінансових установ.

За діючою практикою вклади на вимогу відносять до нестабільних банківських ресурсів, тому банки не здійснюють плати за залишками на депозитних рахунках, або відсоток дуже низький. Переваги для вкладника полягають у їх високій ліквідності. Для стимулювання приросту вкладів банки пропонують різноманітні послуги по обслуговуванню даних рахунків.

Строкові депозити - це грошові ресурси або банківські метали, які розміщуються вкладником у банках для зберігання на визначений договором строк з виплатою обумовлених процентів. Між собою вони поділяються за терминами:

до 1 місяця;

від 1 до 3 місяців;

від 3 до 6 місяців;

від 6 до 12 місяців;

більше 1 року;

більше 3 років.

Строкові депозити становлять найстійкішу частину депозитних ресурсів, тому банки і здійснюють плату за залишками на строкових депозитах, відсоток яких значно більше, ніж вкладів на вимогу, та залежить від строку та розміру вкладу.

У своїй діяльності банки використовують різноманітні форми строкових депозитів, таких як сертифікат, який в свою чергу поділяється на депозитний та ощадний.

Депозитний сертифікат - це документ, який видається вкладнику (юридичній особі) коштів на депозит у вигляді письмового свідоцтва, по якому після закінчення терміну власник може отримати свою суму вкладів та проценти.

Ощадний сертифікат являє собою аналогічний документ, але видається виключно фізичній особі.

Умовний депозит називається умовним тому, що договір передбачає зберігання незначної суми коштів на такому рахунку протягом невизначеного строку. Але клієнт не може зняти з нього кошти за своїм бажанням, бо такий депозит відкривається як супровід до платіжної картки, на який не встановлено не знижувальний ліміт. Зняти кошти, що знаходяться на такому умовному депозитному рахунку, можна лише закривши і картковий рахунок. (Романова ст34

Як приведено в табл. 1.4. за категоріями вкладників депозити поділяються на депозити банків, небанківських фінансових установ, суб'єктів господарювання та фізичних осіб. Але, у свою чергу, також можна класифікувати в залежності від галузі економіки (промисловості, будівництва, торгівлі тощо), форми власності (державна та недержавна), резидентності (вклади резидентів та нерезидентів) та ін.

Залежно від виду валютних цінностей, внесених на депозит розрізняють депозити в банківських металах, вклади в національній та іноземній валюті. В останньому випадку підрозділяють на депозити у вільно конвертованій валюті та у невільно конвертованій валюті., але необхідно враховувати чинне валютне законодавство.

За формою грошового обігу депозити поділяються на внесені готівкою, які, згідно вітчизняного чинного законодавства, вносяться лише фізичними особами та безготівкові депозити, які юридичні особи перераховують з поточного рахунку шляхом безготівкового перерахування.

За характером виплачуваних відсотків розрізняють вклади з фіксованою та плаваючою процентною ставкою, а в деяких джерелах - безпроцентні.

За формою доходу від розміщення коштів на депозиті розрізняють доходи в грошовій та грошово-речовій формі. В першому випадку вкладник отримує дохід в грошовій формі на відміну від іншого, коли відсотки виплачуються як і в грошовій формі, так і товарами, що користуються попитом у населення.

Згідно від періодичності виплати відсотків за вкладами їх поділяють на вклади з виплатою процентів: авансом, тобто одночасно із внесенням коштів на вклад; періодично, тобто через певний час після залучення коштів на вклад; в кінці терміну, тобто після закриття вкладного рахунку.

За формою визначення власника депозиту виділяють іменні депозити та депозити на пред'явника. Так, наприклад, ощадні депозитні сертифікати на пред'явника емітуються без зазначення власника, а вимогу за ними уступають, просто вручаючи сертифікат без пред'явлення будь-якого документа. Ощадні сертифікати на пред'явника - визнаний засіб конфіденційного зберігання значних коштів у національній та іноземній валютах. Але якщо власник загубить його, то втрачає вкладену суму так само безповоротно, як гаманець із готівкою. Іменні депозитні сертифікати в обіг не потрапляють і не продаються іншим особам (не підлягають відчуженню). (Герасимович)

Також можна знайти класифікацію по віку вкладника, тобто (Петрук ст78):

на дітей (до 16 років);

молодіжні (від 16 років до 30 років);

осіб зрілого віку (від 30 до 45 років);

осіб перед пенсійного віку (від 45 років до 55-60 років);

осіб пенсійного віку.

В залежності від цільового призначення, депозити можна класифікувати на гарантійні та дохідні депозити. Гарантийний депозит - це грошові кошти, що вносяться клієнтами на визначений період під відсоток, відповідно до заключеного договору, які водночас є заставою виконання зобов'язань по кредиту або гарантії, наданим банком клієнту. (литвин)

За формою вилучення депозиту та нарахованих процентів розрізняють на безумовні та умовні. У свою чергу, безумовні поділяються на депозити, вилучені без попереднього повідомлення та з попереднім повідомленням. Умовні депозити можуть бути вилучені у разі настання певних обумовлених угодою обставин.

Також можна зустріти багато інших ознак, по яким класифікують депозити. Це можна пояснити тим, що банки прагнуть якнайповніше задовольнити попит різних груп клієнтів на банківські послуги та залучити заощадження і вільні грошові капітали на банківські рахунки.

Размещено на Allbest.ru