Страховий бізнес в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

План

Вступ

1. Теоретичні аспекти страхування в Україні

2. Аналіз страхового бізнесу в Україні

3.Порядок надання страхових послуг страхувальникам.

4. Вирішення проблем страхового бізнесу України

Висновки

Список використаних джерел

страховий бізнес виплата послуга

Вступ

Страхування -- це двосторонні економічні відносини, які полягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий внесок, забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності.

Мета страхування -- захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб.

В Україні формується власна модель ринкової економіки, що враховує ту ситуацію, в якій опинилася держава на момент визнання її політично незалежною. Звідси закономірна поява особливостей розбудови й окремих сегментів ринкової інфраструктури. Великої перебудови поряд з державними фінансами, банківською справою зазнало страхування. Воно стало налаштовуватися на потреби захисту підприємницької діяльності та вирішення соціальних проблем, тобто наближатись до ролі, яку виконує страхування у країнах ринкової орієнтації.

Сьогодні страхування виконує дуже важливі функції для економіки, головні з яких, на мою думку, регулююча та функція перерозподілу коштів між галузями економіки з надлишком капіталу в галузі з його нестачею.

Саме тому актуальність даної теми є дуже важливою, тим більше, що страховий бізнес України, хоч і досяг значних результатів, та все ж знаходиться на стадії розвитку.

Отже, дослідження страхового ринку дасть змогу віднайти та проаналізувати тенденції його розвитку. Знайти позитивні та негативні аспекти, зробити прогнози на майбутнє та розробити стратегію та тактику його розвитку.

1. Теоретичні аспекти страхування в Україні

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі "Про страхування": "Страхування -- це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів".

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування -- захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах.

Страхування виконує такі функції: ризиковану, створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивну.

Страхування ґрунтується на певних специфічних принципах. До них, насамперед, належать: конкурентність; страховий ризик; страховий інтерес; максимальна сумлінність; відшкодування в межах реально завданих збитків; франшиза; суброгація; контрибуція; співстрахування і перестрахування; диверсифікація.

В Україні формується власна модель ринкової економіки, що враховує ту ситуацію, в якій опинилася держава на момент визнання її політично незалежною. Звідси закономірна поява особливостей розбудови й окремих сегментів ринкової інфраструктури. Великої перебудови поряд з державними фінансами, банківською справою зазнало страхування. Воно стало налаштовуватися на потреби захисту підприємницької діяльності та вирішення соціальних проблем, тобто наближатись до ролі, яку виконує страхування у країнах ринкової орієнтації.

У чому ж полягає роль страхування в ринковій економіці? Розглянемо головні напрямки прояву позитивного впливу страхування.

Страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. В умовах формування приватної власності не можна централізовано в наказовому порядку керувати розміщенням фінансових ресурсів. Таке керування -- справа окремого власника, причому діє він згідно зі своїми інтересами, що постійно коригуються ситуацією на ринках товарів, цінних паперів, кредитів. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику втрати авансованих ресурсів.

Завдяки переданню за окрему порівняно невелику плату відповідальності за наслідки ризикованих подій страховим організаціям інвестор упевнений, що в разі пожежі, стихійного лиха або іншого страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані.

Страхування не лише забезпечує відшкодування фактичних збитків, зумовлених певною подією. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватися кредитом, щоб спорудити чи придбати необхідні засоби виробництва, поповнити товарну масу у торговельній мережі тощо.

Часто страхування сприяє появі й упровадженню нової техніки та технологій, наукових розробок. Особливо велику роль може відігравати страхування в аграрному секторі. Тут надзвичайно багато ризиків, зумовлених природними факторами, що призводять до великих втрат. Нині страховий захист сільськогосподарських підприємств, а також фермерських господарств перебуває на дуже низькому рівні.

Перспективним є якомога ширше застосування зарубіжного досвіду страхування втрат від переривання виробництва на час, потрібний для відновлення зруйнованих або пошкоджених страховими випадками об'єктів.

Страхування прямо стосується розвитку міжнародного бізнесу. Україна -- держава в центрі Європи. Тут перетинаються транспортні артерії, що сполучають Схід і Захід. Зростає товарообмін інших країн з нашою державою, збільшуються транзитні вантажопотоки. Страхування вантажів, туристів, транспортних засобів, інвестиційних проектів є необхідним компонентом формування нормальних міжнародних відносин.

Отже, страхування майнових ризиків так само, як і розширення страхування відповідальності, спрямовані на підтримку розвитку комерційної діяльності. Від її стану залежить задоволення потреб споживачів матеріальних благ, наповнення дохідної частини бюджету.

Страхування дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовуванні на організацію економічної безпеки. Серед багатьох форм страхового захисту страхуванню належить особлива роль. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії чи іншим чинникам, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.

Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає реальною тільки за належного рівня розвитку страхової справи.

Можливості страхування зростають із розширенням кола страхувальників, а це, у свою чергу, підвищує фінансовий потенціал страховиків. на посилення саме цих тенденцій слід очікувати в найближчій перспективі.

Чим вищий коефіцієнт освоєння страхового поля та чим більша концентрація страхових фондів, тим більші можливості для зниження ціни страхування.

Страхування забезпечує раціональне формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані цим методом ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи.

Створення завдяки страхуванню можливостей нагромадити кошти для виплати майбутніх пенсій, придбання житла, оплати витрат на навчання у вищому навчальному закладі сприяє тому, щоб кожний громадянин реалізував свої можливості і задовольнив потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат.

Останнім часом в Україні йде підготовча робота до проведення реформи соціального страхування. З деяких питань (страхування на випадок безробіття, страхування працівників від нещасних випадків та ризикованої професійної діяльності) уже прийняті відповідні законодавчі акти й розпочалася організація спеціальних фондів. У стадії завершення знаходяться умови проведення пенсійної реформи.

У страхуванні створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку. Грошові резерви тим відрізняються від натуральних, що вони навіть і тоді, коли тимчасово виходять із обігу коштів конкретного підприємства-власника, не перестають "працювати" на нього та економіку країни в цілому.

Ресурси, які тимчасово вивільняються на одних підприємствах, через кредитну систему, ринок цінних паперів, інвестиційні товариства переходять у користування інших суб'єктів господарювання. Останні, у свою чергу, сплачують власникам залучених ресурсів відсотки -- дивіденди.

Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, дістають змогу знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати власні резерви, здійснювати відрахування до бюджету, стимулювати персонал, збільшувати дивіденди своїх акціонерів.

акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва або прискоренню виконання інших програм. Це вигідно страхувальникам, страховим компаніям, банкам та іншим підприємницьким структурам і державі в цілому.

Отже, страхування має величезні можливості сприяти економічному й соціальному розвитку країни, задовольняти інтереси щодо захисту майна та доходів як юридичних, так і фізичних осіб.

2. Аналіз страхового бізнесу в Україні

Страховий бізнес, безумовно, дуже перспективний та прибутковий вид діяльності. Страхування відповідає як загальноекономічним так і соціальним потребам економічного розвитку держави, є невід'ємною частиною сучасного українського ринку капіталу. Перспективність страхового ринку України обумовлюється такими чинниками, як: існування вільних коштів у населення, високий попит на надійні засоби інвестування, ненасиченість ринку альтернативними послугами, незакінчений перерозподіл сил страхового ринку України та відсутність державних програм достатнього пенсійного забезпечення.

Незважаючи на всі недоліки та труднощі у становленні ринкових відносин в Україні, за останні шість років страховий ринок зазнав значного розвитку та реструктуризації -- від хаотичного нагромадження фінансових пірамід до структурованого та певним чином сформованого ринкового середовища.

Графік страхових премій та виплат

Група лідерів ринку. Серед лідерів за рівнем стійкості опинилися великі компанії з хорошим рівнем зовнішньої підтримки. Як і минулого року, рейтинг стійкості очолила НАСК "Оранта", що зібрала в 2008 році рекордний обсяг премій у розмірі понад 1 млрд. грн. Поки що не відомо, чи вдасться компанії повторити рекорд минулого року в 2009 р., але, як бачимо, лідерство за обсягами бізнесу їй забезпечене. За підсумками першого півріччя НАСК "Оранта" зібрала майже 375 млн. грн. валових премій, залишаючись, як і раніше, абсолютним рекордсменом серед компаній, які брали участь у рейтингу. Агентство відзначає, що, попри загальний спад у галузі, Оранта успішно утримує свою ринкову позицію та нарощує частку ринку.

Також до групи найстійкіших компаній увійшли: Generali Garant, QBE Україна, ЛЕММА, Allianz Україна, PZU Україна, СК "НОВА", АХА Україна, Міська страхова компанія, АХА Страхування, АСКА, Українська акціонерна страхова компанія, VSK Insurance Group, Універсальна, Страхова Група "ТАС", НАСТА, Кримська страхова компанія, СК "БУСІН" та інші.

Структура валових страхових премій 2008р.

Сумарні надходження 216 компаній із 469 які на кінець 2008 року діяли на ринку становили 97,8% (або 23,5 млрд.грн.) від загальних по ринку.

Решта компаній (253) отримували порівняно незначні надходження - сумарно 0,5 мрд.грн., або 2,2% від загальних премій по ринку.

За бездіяльність на ринку Держфінпослуг анулювала ліцензій в 2008 році 7 СК (19 ліцензій), в 2009 2 СК (8 ліцензій)

Страхові виплати/відшкодування

Структура валових страхових виплат

Тим часом подальше становлення національного страхового ринку стримується цілою низкою об'єктивних макроекономічних та суб'єктивних соціальних факторів, а саме.

Об'єктивні фактори:

- існуюча законодавча та нормативно-правова бази не встигають за розвитком реальних ринкових відносин на страховому ринку (виплата страхових відшкодувань не зменшує рівень оподаткування. Зрозуміло, що це не стимулює страховиків до виплати відшкодувань);

- неврегульованість механізмів захисту вітчизняного страхового ринку від експансії потужних іноземних страховиків;

- деформований платоспроможний попит. Хоча у 1999 р. припинилось падіння обсягів надходження страхових платежів, що розпочалося ще у 1997 p., але на сьогодні платоспроможний попит на страхові послуги в Україні складає тільки 700--800 млн. грн., що можна порівняти зі страховим ринком такої країни, як Латвія де працює лише 20 страхових компаній. Через відсутність ефективних державних заходів стимулювання попиту на страховому ринку маємо деформовану структуру платоспроможного попиту;

- постійне зниження надходжень від страхування життя та довгострокового накопичувального страхування (відсутність дозволу підприємствам відносити платежі по страхуванню співробітників на валові затрати), різке падіння страхових платежів одночасно з високим рівнем виплат. Брутто-норма збитковості за останні чотири роки постійно перевищує 10%. Тому лише дев'ять вітчизняних страхових компаній цілеспрямовано займаються страхуванням життя.

Суб'єктивні фактори:

- недовіра населення до страхових компаній;

- незмінність принципів роботи директорів вітчизняних підприємств, до яких не входило обов'язкове страхування працівників, відповідальності та майна;

- відсутність відповідної страхової культури населення;

- погіршення демографічної ситуації;

- недостатність кваліфікованих страхових кадрів, спроможних розробити та реалізувати маркетингову стратегію компанії.

3.Порядок надання страхових послуг страхувальникам

Надання страхових послуг здійснюється на підставі договорів, заключених між страхувальником та страховиком, страхових полісів. Згідно із Законом України «Про страхування» договір страхування є угодою між страховиком і страхувальником, за якою страховик бере на себе зобов'язання у разі страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати збиток у межах страхової суми страхувальникові чи іншій особі, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати умови договору.

Змістом договору як юридичного факту визнається сукупність його умов. Нині на практиці застосовуються розроблені страховими організаціями (компаніями) умови (правила) з різних видів особистого і майнового страхування, що відбивають діловий імідж і фінансово-підприємницькі можливості страхувальників.

Цими умовами і правилами часто визначається весь комплекс істотних (та інших) умов, які становлять зміст страхового договору. Отже, угода сторін зводиться, по суті, до прийняття або відмови від укладення договору страхування на запропонованих страховиком умовах і конкретизації окремих пунктів (розмір страхової суми, строк і т. ін.) в індивідуальних договорах страхування.

На ринку страхових послуг поширюється «продаж страхових полісів», у яких усі умови страхового договору передбачені в односторонньому порядку страховиком. Придбавши такий поліс, страхувальник «погоджується» із запропонованими умовами.

Отже, визначальною ознакою договору є угода сторін. Проте для деяких цивільно-правових договорів самої лише угоди сторін недостатньо. Потрібно виконати ще певні дії, наприклад передати речі, гроші, сплатити внески, після чого договір вважається укладеним. Такі договори іменуються реальними (на відміну від консєнсуальних). До них належить договір страхування, який набуває сили з моменту сплати страховиком першого страхового внеску (якщо договором або законом не передбачено інше). Договори страхування укладаються за правилами страхування. Факт укладання договору страхування може засвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхуванням

у Законі докладно висвітлені реквізити, які мають міститися у страховому свідоцтві (полісі); а) назва документа; б) назва, юридична адреса і банківські реквізити страхувальника; в) прізвище, ім'я, по батькові або назва страхувальника, його адреса; г) об'єкт страхування; д) розмір страхової суми; е) зазначення страхового ризику; є) розмір страхового внеску, строки і порядок його внесення; ж) строк дії договору; з) порядок зміни і призупинення договору; й) інші умови за згодою сторін, у тому числі доповнення до правил страхування або винятки з них; і) підписи сторін.

Вимоги законодавця до необхідних реквізитів страхового полісу, які мають виконуватися страховими організаціями, фірмами, компаніями, безперечно сприятимуть не тільки одноманітності в оформленні

Порядок укладання договору визначається цивільним законодавством, зокрема Законом України «Про страхування». Існують дві стадії у процесі укладання договору: 1) пропозиція однієї сторони іншій вступити в договірні відносини (оферта); 2) одержання і прийняття пропозиції іншою стороною -- акцепт, що вказує на згоду останньої укласти договір на умовах, закладених у пропозиції. .

Питання про правову характеристику оферту не може розглядатися без урахування теоретичних положень, розроблених наукою, та постанов цивільного законодавства.

Пропозиція щодо укладання договору може визначатись як оферта, якщо вона відповідає ряду необхідних ознак, зокрема, з оферти має випливати волевиявлення на укладання договору, а не просто наводитися інформація про можливість укладання договору. Оферта має бути адресована конкретній особі.

Законодавче визначення оферти і перелік ознак, яким вона має відповідати, передбачено в цивільному законодавстві. Згідно з ним пропозиція щодо укладання договору одній або кільком конкретним особам є офертою, якщо вона достатньо визначена і відображає намір особи, яка внесла пропозицію, вважати себе пов'язаною договором у разі її прийняття (акцепту). Пропозиція вважається достатньо визначеною, якщо в ній зазначені істотні умови договору або порядок його визначення.

Законодавство розрізняє порядок укладання договорів залежно від пропозиції, зробленої однією зі сторін з визначенням строків для відповіді або без їх визначення.

Коли пропозиції укласти договір зроблено із вказівкою строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа, котра його запропонувала, одержала від іншої відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозиція укласти договір зроблена без зазначення строку для відповіді, момент укладення договору встановлюється залежно від того, в усній чи письмовій формі подано пропозицію. У першому випадку договір визнається укладеним, якщо інша сторона терміново повідомила особу, яка внесла пропозицію, про прийняття цієї пропозиції.

В іншому випадку угода вважається досягнутою і договір укладеним, якщо повідомлення про прийняття пропозиції одержано до строку, встановленого законодавством, а якщо такий строк не встановлений, -- у межах необхідного для цього часу.

Таким чином, оферта зазначає певні визначені юридичні наслідки, а саме сторону, що внесла пропозицію, пов'язану ним. У разі укладення договору з третьою особою (або відмови укласти договір) оферент зобов'язаний компенсувати збитки стороні, якій раніше була зроблена пропозиція, за умови, що остання акцептувала його і на виконання договору мала витрати.

До форми договору страхування застосовують загальні правила, установлені для форми угоди.

Якщо згідно із законодавством або угодою сторін договір має бути укладений у письмовій формі, то він може бути укладений складанням одного документа, підписаного сторонами, обміну листами, телетайпограмами і т. ін., а також підписаний стороною, яка їх надсилає.

Законодавство передбачає, що для укладання договору страхувальник подає страховикові письмову заяву встановленої форми або іншим способом повідомляє про свій намір укласти договір страхування.

Для письмового визнання договору страхування необхідна не тільки письмова заява страхувальника, а й письмова згода страхової організації на укладання такого договору, підтвердженням якої є страхове свідоцтво (страховий поліс), видане страховиком.

4. Вирішення проблем страхового бізнесу України

Перед страховою галуззю України за останні два роки, на жаль, постав ряд проблем. Становлення постсоціалістичного cтрахового бізнесу відбулося на руїнах Держстраху і Індержстраху. Діяльність новостворених комерційних, незалежних, тобто недержавних страхових компаній, була здебільшого ефективною, хоча кількість страховиків постійно мінялася із зростанням статутного фонду, який спочатку становив (5 тис., а потім 100 тис. євро.

У 1997 р. почалося ліцензування всіх страхових компаній . І відтоді стан страхового ринку дещо погіршився. По-перше, знову почала зростати кількість страхових компаній - сьогодні їх 272. Це чи не найвищий в Європі показник на душу населення. Така ситуація не може вважатися нормальною.По-друге, ця кількість страхових компаній, можливо, і була б доцільною, якби вони займалися страхуванням життя, здоров'я, майна, медичним страхуванням, тобто здійснювали ті види страхування, які необхідні і практикуються в Європі. На жаль, це не так.По-третє, звертає на себе увагу досить неоднорідний якісний склад страхових компаній : лише 61 з них має статутний фонд понад (100 тис., серед інших - велика кількість дрібних і фінансово неємних. Насторожує високий рівень монополізації страхового ринку: 50 страхових компаній щороку збирають до 86% усіх страхових компаній премій в Україні, тоді як 220 - тільки 14-15%. Виникає запитання: яким чином з'являються такі страхові компанії, за рахунок чого вони існують, не здійснюючи майже ніякої страхової діяльності діяльності? По-четверте, велика кількість компаній утруднює їх контроль з боку держави, а послаблення державного контролю дає змогу страховикам використовувати страхування в різноманітних схемах. По-п'яте, негативно впливає на розвиток страхового ринку створення концернами або фінансовими групами власних страхових компаній (задля іміджу), тобто кептивних. Однак хибною є думка, що кептивна страхова компанія зможе слугувати тільки потребам концерну чи фінансової групи, що її заснували, не обслуговуючи фінансові ризики.По-шосте, ліквідація Держкомітету по нагляду за страховою діяльністю та передача цих функцій Міністерству фінансів на думку переважної більшості страховиків, ще більше послабить контроль на страховому ринку, оскільки Мінфін має дуже багато інших проблем, крім страхування, а його реорганізація потребуватиме чимало часу, що уповільнить вирішення нагальних питань. Ліквідація Комітету призвела лише до зайвої плутанини в механізмі звітування страхових компаній та в системі контролю за їх діяльністю. По-сьоме, на жаль, дедалі ширше розповсюджується практика використання страхового ринку тіньовим бізнесом для "відмивання" грошей. Статутні фонди страхових компаній (порівняно з товариствами з обмеженою відповідальністю) досить великі, що приваблює тіньовиків до цього сектору економіки. Вони повсюдно використовують можливість безконтрольно вкладати великі суми грошей у фінансовий бізнес, який інтенсивно розвивається.

Перш ніж вносити пропозиції щодо вирішення проблем страхового ринку України, хочу згадати про такий чинник як Світова економічна криза.

Вплив світової фінансової кризи на економіку України:

від'ємне сальдо торгівельного балансу -$18,5 млрд. (2008 р.) (проти "мінус" $11,3 млрд. у 2007р.).

валовий зовнішній борг - $103,2 млрд. з них борги:

$39,4 млрд. банків; $14,6 млрд. державного управління; $44,5 млрд. інших секторів економіки; $4,7 млрд. транш кредиту МВФ. (у 2007 ВЗБ - $182,2 млрд.),

курс гривні до долара США за 2008 р. знизився на 52,5%

Девальвація гривні значно позначилась на страховому ринку шляхом: зростання збитковості, скороченням "класичного страхування", різким зниженням платоспроможності СК.

Відповідно, зросла кількість ризиків у 2009:

"падіння" фондового ринку;

збільшення ризиків, пов'язаних з інвестуванням активів фінансових установ, та неповернення наданих позик (кредитів);

недовіра населення до фінансових установ, в тому числі з причин затягування або відмови виконання фінансовою установою своїх зобов`язань за укладеними договорами;

валютно-курсова нестабільність;

ризик відсутності взаємодії між банками та небанківськими фінансовими установами щодо забезпечення доступу останніх до коштів розміщених на депозитних рахунках;

збереження негативних інфляційних очікувань населення;

небезпека подальшої тінізації економіки;

переоцінка вартості інвестиційних активів через валютний, кредитний та інші ризики може призвести до зменшення обсягів чистих активів фінансових установ та, як наслідок, може критично вплинути на здатність виконання установою своїх зобов`язань.

За результатами 2008 року:

3 компанії були неплатоспроможними (фактичний запас платоспроможності був меншим за нормативний).

Гарантійний фонд сформовали 441 СК (на заг.суму 13,2 млрд.грн.), з них у 43 компаній він був меншим 5 тисяч гривень.

Вільні резерви, які мають бути сформовані страховими компаніями з метою забезпечення платоспроможності сформували тільки 81 СК (на заг.суму 2,8 млрд.грн.)

Взагалі, розвиток страхового ринку в Україні потребує вирішення необхідних засад вдосконалення державної політики в галузі страхування, а саме:

- подальший розвиток законодавчої і нормативної баз;

- створення спілок страховиків з найважливіших проблем страхування;

- подальшої інтеграції України в міжнародні структури, що визначають міжнароднуполітику в галузі страхування;

- створенні оптимальної структури співвідношення між обов'язковим і добровільним страхуванням;

- залученням страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування;

- створенні комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів;

- посиленням впливу держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків.

Сьогодні держава не в змозі вирішувати такі важливі соціальні питання як медичне обслуговування, виплата пенсій, надання допомоги по безробіттю, відшкодування витрат по травматизму на виробництві і т. ін. лише за рахунок державного бюджету. Отже, потрібно залучати кошти підприємств, роботодавців, працівників. Якщо таке залучення здійснювати прямо, то це фактично означатиме введення нових видів податків. Крім того, кошти, які залучаються, мають деякий час розмішуватися так, щоб приносити додатковий прибуток. Це може виконати тільки страховий ринок, як це робиться в розвинутих країнах. Але для цього вкрай необхідно законодавчо визначити місце, що має посідати страховий ринок у соціальних програмах, і прийняти необхідні рішення щодо його входження в ці програми. Це дуже актуально для страхового ринку взагалі, тому що на сьогодні страховики в Україні не можуть здійснювати свою найважливішу функцію -- інвестування тимчасово вільних грошових ресурсів в економіку України, що дає страховикам в усьому світі колосальні повернені грошові кошти, а суспільству -- нові робочі місця.

Держфінпослуг розробила антикризовий план, ключовими аспектами якого стали:

Доступ СК до коштів резервів, розміщених на депозитах банків ("директива" НБУ)

Консультації з НБУ щодо можливості рекапіталізації небанківських фінустанов

Удосконалення механізму тимчасових адміністрацій

Зняття жорстких обмежень у частині вимог щодо рівня кредитного рейтингу для інвестування активів СК та НПФ

Створення можливості компенсації втрат громадян внаслідок неплатоспроможності небанківських фін.установ

(законопроекти № 2256 з питань кредитної кооперації, № 3265 створення фонду гарантування членів кредитних спілок)

Разом із НБУ:

Опрацювання можливостей створення Фонду гарантій страхових виплат за рахунок коштів страхових резервів страхових компаній на рахунку НБУ

проведення валютних аукціонів (для потреб страхувальників СК "life"

Прийняття стратегічних документів

Стратегії розвитку фінансового сектору України на період до 2015 року

Концепції захисту прав споживачів фінансових послуг а також заходів до неї

А також ряд змін до нормативних документів, а саме до ЗУ "Про страхування"

Висновки

Сьогодні держава не в змозі вирішувати такі важливі соціальні питання як медичне обслуговування, виплата пенсій, надання допомоги по безробіттю, відшкодування витрат по травматизму на виробництві і т. ін. лише за рахунок державного бюджету. Отже, потрібно залучати кошти підприємств, роботодавців, працівників. Якщо таке залучення здійснювати прямо, то це фактично означатиме введення нових видів податків. Крім того, кошти, які залучаються, мають деякий час розмішуватися так, щоб приносити додатковий прибуток. Це може виконати тільки страховий ринок, як це робиться в розвинутих країнах. Але для цього вкрай необхідно законодавчо визначити місце, що має посідати страховий ринок у соціальних програмах, і прийняти необхідні рішення щодо його входження в ці програми. Це дуже актуально для страхового ринку взагалі, тому що на сьогодні страховики в Україні не можуть здійснювати свою найважливішу функцію -- інвестування тимчасово вільних грошових ресурсів в економіку України, що дає страховикам в усьому світі колосальні повернені грошові кошти, а суспільству -- нові робочі місця.

Потребує невідкладного впорядкування і база у галузі обліку, статистичної і бухгалтерської звітності, аудиту страховиків. Не вирішене повністю як саме в системі обліку слід ураховувати передачу ризиків або резерви майбутніх виплат після вирішення спірних питань тощо. Необхідна комплексна система фінансових показників та їх розшифрувань для страхової компанії (окремі форми звітності для податкових і стратистичних органів, органів страхового нагляду, а також преси і страхувальників).

Але взагалі страховий бізнес в Україні є дуже перспективним, про що свідчать статистичні показники ринку на тенденція росту.

Список використаних джерел

Закон України "Про Страхування"

Постанова кабінету Міністрів України "Про затвердження Програми розвитку страхового ринку України на 2001 - 2004 роки"

Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С. С. Осадець. -- Вид. 2-ге, перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 599 с.

4. Статистична інформація з сайту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України - http://www.dfp.gov.ua

Размещено на Allbest.ru

...