Соціальне страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

соціальний страхування непрацездатність

1. Суб'єкти та об'єкти вітчизняної системи соціального страхування

2. Який розмір та тривалість виплати матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки, або підвищення кваліфікації безробітного?

3. Аналіз сучасного стану загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань

4. Основні ознаки соціального страхування та їх характеристика

5. Страхові випадки при страхуванні на випадок безробіття

6. Назвіть напрямки використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування

7. Як визначається розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності?

Перелік посилань

1. Суб'єкти та об'єкти вітчизняної системи соціального страхування

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є:

- застраховані громадяни, а в окремих випадках -- члени їх сімей та інші особи;

- страхувальники;

- страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни -- суб'єкти підприємницької діяльності.

Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Cтрок, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачує внески (вона та/або роботодавець) на страхування, називається страховий стаж.

Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.

Роботодавцем вважається:

- власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і фізичні особи, які використовують найману працю;

- власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Страховиками є цільові страхові фонди з:

- пенсійного страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- страхування на випадок безробіття.

Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг у разі настання страхових випадків.

Страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно із затвердженими статутами.

Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування.

Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями.

Вони не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю.

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

2. Який розмір та тривалість виплати матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного?

Застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених ст. 22 і 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", і не підлягає зменшенню.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.

Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації незастрахованим особам, зареєстрованим у встановленому порядку у державній службі зайнятості, виплачується в розмірі допомоги по безробіттю. Тривалість виплати цієї матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.

Матеріальна допомога у період професійного навчання встановлюється залежно від страхового стажу у відсотках до розміру середньої заробітної плати (доходу), грошового забезпечення.

Тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі: звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів); звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (322-08) (на 90 календарних днів).

Тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації може бути скорочена також у разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю; порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню; перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню; припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.

3. Аналіз сучасного стану загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань

З метою виконання вимог законодавства України та статутних завдань Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), забезпечення його діяльності у відповідності з сучасними умовами розвитку суспільства, належного рівня інформаційного обміну з органами державного управління та іншими фондами страхування, відповідно до програми робіт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на 2005 рік (розділ VII, п. 43), затвердженої постановою правління Фонду від 25.04.05 № 19, створено та запроваджено Єдину інформаційно-аналітичну систему Фонду (далі - Система).

Разом з тим з 1 січня 2011 року в Україні запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та введено в дію Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до цього суттєво змінено інформаційні потоки Фонду, джерела надходження даних та алгоритми їх опрацювання. Крім того, потреба в актуальних аналітичних даних вимагає наявність потужної центральної бази даних, що містить повну актуальну інформацію.

Виходячи з вищенаведеного, актуальним є питання подальшого розвитку Єдиної інформаційно-аналітичної системи та централізації основних інформаційних систем Фонду.

Дана Концепція включає характеристику сучасного стану інформатизації Фонду, мету та основні завдання, принципи і напрями розвитку, очікувані результати.

З 1 січня 2011 року запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та розпочав функціонувати Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (ДРЗДСС). Сьогодні вже налагоджено обмін даними з ДРЗДСС. Надалі від ДРЗДСС Фонд отримуватиме до 50% всієї необхідної вхідної інформації. ДРЗДСС побудовано на централізованих технологіях, відповідно обмін інформацією з Державним реєстром здійснюється на центральному рівні. Таким чином децентралізована (розподілена) обробка даних передбачає необхідність нести значні витрати часу та технічних ресурсів на транспорт інформації та її синхронізацію, про що раніше вже говорилося.

Централізація всіх інформаційних систем, створення централізованих Технологічного реєстру страхувальників та Реєстру потерпілих, побудованих на єдиній інформаційній платформі, дозволить створити єдиний інформаційний простір, який значно спростить процедури обміну даними між портальними прикладними підсистемами та скоротить час на обробку даних.

Виходячи з вищенаведеного, головним завданням розвитку інформаційних систем Фонду на найближчі п'ять років є повна їх централізація із забезпеченням розподілу прав доступу користувачів до даних.

З 1 січня 2011 року набирає чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». . Виходячи з норм розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону, сума страхових внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діє до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або несплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків , строк сплати яких не настав станом на 1 січня 2011 року, здійснюються Фондом відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості.

На період до повного стягнення вищезазначеної заборгованості, за Фондом зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

У разі погашення до 1 січня 2011 року заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що виникла до 1 липня 2010 року, заборгованість зі сплати фінансових санкцій (пені) підлягає списанню.

При цьому слід пам'ятати, що погашення заборгованості з використання коштів, що надходять в рахунок сплати єдиного внеску забороняється.

Отже, враховуючи вищевикладене слід пам'ятати, що:

- після 1 січня 2011 року суми заборгованості зі сплати страхових внесків та суми штрафних санкцій нарахованих та несплачених у період до 1 січня 2011 року, страхувальники повинні перерахувати на відповідні доходні рахунки робочих органів Фонду, відкриті в управліннях держказначейства нашої області;

- звіти за 2010 рік повинні бути подані страхувальниками до робочих органів Фонду за місцем обліку у порядку та строки, що діяли до 01.01.2011 року.

Крім того, повідомляємо, що згідно із ст. 241 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» , яка набере чинності з 1 січня наступного року, Фонд наділений правом відносити страхувальника до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності та проводити перевірки достовірності поданих страхувальниками до Фонду відомостей про види економічної діяльності (в тому числі, основний).

Виконання цих та інших норм Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дозволить створити умови для ефективної співпраці Фонду та страхувальників роботодавців, зведе до мінімуму претензійно-позовну роботу в частині стягування заборгованих сум страхових внесків через суди та державну виконавчу службу.

4. Основні ознаки соціального страхування та їх характеристика

Характерними ознаками страхування є:

1) імовірний характер відносин, згідно з яким неможливо визначити заздалегідь конкретного страховика, час настання страхового випадку тощо;

2) поворотність коштів, яка полягає в тому, що страхові платежі після об'єднання їх у страховий фонд підлягають (за відрахуванням витрат за послуги страхової компанії) виплаті страхувальнику;

3) перерозподільний характер відносин, який регулює участь більшої кількості осіб, що вносять страхові внески до фонду, ніж кількість осіб, які отримують право на виплати зі страхового фонду;

4) цільове використання створюваного фонду, тобто витрачання страхових ресурсів здійснюють виключно в суворо визначених випадках, що обумовлено умовами договору.

До числа сутнісних ознак соціального забезпечення на сучасному етапі можна віднести: по-перше, державний характер встановлюються в суспільстві організаційно-правових способів розподілу сукупного суспільного продукту через систему соціального забезпечення, по-друге, законодавче закріплення переліку соціальних ризиків, визнаних державою в якості підстав для надання тих чи інших видів соціального забезпечення, по-третє, закріплення в нормах права або в договорах, санкціонованих державою, кола осіб, які підлягають забезпеченню, по-четверте, нормування державою соціального стандарту забезпечення, нижче якого воно не може бути, шляхом законодавчого закріплення видів забезпечення, його рівня і умов надання.

Деякі вчені виділяють і інші конститутивні ознаки соціального забезпечення. Так, Р.І. Іванова відносить до їх числа наступні: 1) об'єктивні підстави, що викликають потребу в особливому механізмі соціального захисту з підтримки (надання) певного рівня життєзабезпечення, 2) особливі фонди, джерела соціального забезпечення; 3) особливі способи створення цих фондів; 4) особливі способи надання засобів існування; 5) закріплення правил надання соціального забезпечення у соціальних, у тому числі правових, нормах.

З формулюванням першої ознаки важко погодитися, оскільки самі по собі об'єктивні підстави лише викликають потребу в особливому механізмі соціального захисту, проте функціонування його завжди пов'язане з визнанням суспільством, державою цих підстав в якості соціальних ризиків, що тягнуть за собою відповідні юридичні обов'язки з надання соціального забезпечення. У реальному житті об'єктивних підстав, що тягнуть за собою потребу людини у соціальній допомозі, завжди набагато більше тих, які визнаються державою соціально поважними. Вся історія розвитку систем соціального забезпечення - переконливий доказ того, що перелік об'єктивних підстав, визнаних соціальними ризиками, безперервно розширюється, однак навряд чи він коли-небудь стане повністю тотожний реально існуючих об'єктивних причин, що викликають потребу людини у соціальній допомозі.

Що стосується другого, третього і четвертого конститутивних ознак соціального забезпечення, що виділяються Р.І. Іванової, то вони відображають різні сторони одного, сутнісного ознаки - способу організації соціального забезпечення.

Виділивши ознаки соціального забезпечення, здавалося б, зовсім нескладно дати його визначення. Проте однозначної поняття даного явища досі не вироблено. Це пояснюється тим, що соціальне забезпечення - явище багатоаспектне і будь-який даний йому визначення не може бути універсальним, бо воно не здатне в формі дефініції одночасно охопити всі сутнісні ознаки, позначивши в той же час і його основні функції.

Під соціальним забезпеченням розуміють: форму розподілу, що гарантує громадянам нормальний рівень життєвого і культурного стандарту понад винагороди за працю в старості, при втраті працездатності та годувальника; систему матеріального забезпечення та обслуговування громадян за віком, хвороби, інвалідності, безробіття, у зв'язку з втратою годувальника, виховання дітей та в інших встановлених законодавством випадках; сукупність суспільних відносин, що складаються між громадянами, з одного боку, та органами держави, місцевого самоврядування, організаціями, - з іншого, з приводу надання громадянам за рахунок спеціальних фондів, бюджетних коштів медичної допомоги, пенсій, допомог та інших видів забезпечення при настанні життєвих обставин, що тягнуть за собою втрату або зниження доходу, підвищені витрати, малозабезпеченість, бідність, або з розподілу позабюджетних фондів соціального призначення та перерозподілу частини державного бюджету з метою задоволення потреб громадян у разі втрати джерела засобів існування, несення додаткових витрат або відсутності необхідного прожиткового мінімуму з об'єктивних соціально значущим причин.

5. Страхові випадки при страхуванні на випадок безробіття

Страховий випадок - це подія, через яку:

- застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; (абзац другий пункту 8 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 25.12.2008 р. № 799-VI)

- застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Часткове безробіття - вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру.

6. Назвіть напрямки використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування

Кошти Фонду можуть бути використані для:

- оплати основної та додаткової заробітної плати, визначеної відповідно до першої та другої частин статті 2 Закону України "Про оплату праці", сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності безробітних осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах; {Абзац другий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття № 210 (z1083-10) від 14.10.2010}

- оплати послуг з перевезення безробітних осіб або їх проїзду до місць проведення робіт та у зворотному напрямку на підставі поданих центру зайнятості документів;

- придбання інвентарю (вартістю до однієї тисячі гривень за одиницю), його ремонт та обслуговування; {Абзац четвертий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття № 183 (z0579-10) від 14.07.2010;

- придбання господарських матеріалів, інших матеріальних ресурсів (вартістю до однієї тисячі гривень за одиницю), які обліковуються у складі запасів, що можуть використовуватися для організації та проведення оплачуваних громадських робіт у юридичних осіб державної або комунальної форм власності чи неприбуткових організацій.

Перерахування коштів Фонду роботодавцям, з якими укладено договори про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт, здійснюється на підставі акта виконаних робіт і відомостей щодо витрат роботодавця.

Перевірка цільового використання коштів Фонду здійснюється центрами зайнятості не рідше ніж один раз на півроку, а у разі дострокового розірвання дії договору про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт - протягом 30 календарних днів.

Також перевірка може проводитися у разі надходження письмового звернення від фізичної або юридичної особи про факти порушення роботодавцем цього Порядку.

Центр зайнятості має право під час перевірки отримувати від роботодавця необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки.

Результати перевірки оформлюються актом, що підписується посадовою особою центру зайнятості, яка провела перевірку, та роботодавцем.

У разі відмови роботодавця підписати цей акт посадова особа, яка проводила перевірку, складає акт про відмову роботодавця від підпису акта перевірки.

Кошти, використані роботодавцем не за цільовим призначенням, підлягають поверненню Фонду протягом 10 робочих днів після виявлення порушення.

У разі відмови роботодавця добровільно повернути кошти Фонду або неповернення їх у встановлені строки стягнення коштів здійснюється центром зайнятості у судовому порядку відповідно до законодавства.

У разі недостовірності поданих роботодавцем даних роботодавець повинен відшкодувати Фонду суму заподіяної шкоди.

7. Як визначається розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності?

Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності при оплаті листка непрацездатності.

Таблиця 1. Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності

Перелік посилань

1. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2856-VI від 23.12.2010.

2. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2464-VI від 8 липня 2010 року.

3. Закон України «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та здійснення контролю під час організації оплачуваних громадських робіт для безробітних» № 266 (z0693-11) від 19.05.2011.

4. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 3280-VI (3280-17) від 21.04.2011.

5. Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності при оплаті листка непрацездатності [Електронний ресурс]: сторінка сайту Податки та бухгалтерський облік - Режим доступу:. http://nibu.factor.ua/ukr/info/socposobiya/boln-li/.

6. Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове право України: Підруч. - 3-є вид., перероб. І доп. - Х.: ФІНН, 2010. - С. 110, 111.

Размещено на Allbest.ru