Шляхи вдосконалення кредитної системи України

В докризовий період (2005-2008р. р.) частка кредитів наданих суб'єктам господарювання в загальному кредитному портфелі мала тенденцію до зменшення, оскільки збільшувались обсяги кредитування фізичних осіб внаслідок підвищеного попиту на споживчі кредити та іпотеку. Проте темпи зростання були високі і в 2008р. досягли найвищого свого значення - 170, 3%, що свідчило про активізацію економічної діяльності підприємств. Під час кризи обсяги кредитів суб'єктам господарювання продовжували збільшуватись, проте із значно меншими темпами, ніж це було у попередні роки, зокрема у 2009р. темпи зростання зменшились на 66, 1 п. п. у порівнянні з 2008р. і становили 104, 2%. В після кризовий період (2010-2012р. р.) частка кредитів наданих суб'єктам господарювання в загальному кредитному портфелі постійно збільшувалась у зв'язку із зменшенням обсягів кредитів наданих фізичним особам.

За досліджуваний період в структурі кредитів наданих суб'єктам господарювання за видами валют переважала частка кредитів виданих в національній валюті. Обсяги такого виду кредитів мали тенденцію до постійного збільшення, хоча темпи зростання були нерівномірні. В докризовий період частка кредитів наданих в іноземній валюті поступово збільшувалась. Переважне зростання кредитів в іноземній валюті пояснювалося [6, с. 33]:

- нижчим рівнем процентних ставок за кредитами в іноземній валюті порівняно з кредитами в національній валюті в умовах стабільності обмінного курсу гривні щодо долара США;

- нарощуванням ресурсної бази банків;

- активізацією імпортерів, які формували попит на кредити в іноземній валюті;

- збереженням інфляційних очікувань.

Протягом 2008р. спостерігався значний приріст кредитів у іноземній валюті через зниження курсу гривні до основних іноземних валют (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка кредитів наданих суб'єктам господарювання за видами валют протягом 2008р., млрд. грн. [7, с. 116]

В результаті частка кредитів в іноземній валюті перевищувала частку кредитів виданих в національній валюті (в національній валюті - 48, 4%; в іноземній валюті - 51, 6%). Уповільнення ж темпів кредитування суб'єктів господарювання у національній валюті пояснювалось періодичним зменшенням вільної ліквідності вітчизняних банківських установ, а також уповільнення темпів зростання депозитів з ІІ кварталу 2008 року. В 2009р. ситуація з валютним кредитуванням змінилась на протилежну, у зв'язку із подорожчанням долару США у 1, 6 рази, а саме кредити в цій валюті складали 80% від всіх кредитів наданих в іноземній валюті [25]. Крім того подорожчання валютних кредитів за кордоном унаслідок погіршення умов на світових фінансових ринках та стримуюча політика НБУ щодо валютного кредитування сприяла зменшенню обсягів кредитів наданих в іноземній валюті. В 2009р. вони становили 190, 3 млрд. грн., що на 38, 6 млрд. грн. менше, ніж у 2008р. Це поліпшило структуру кредитного портфелю за видами валют та сприяло зниженню доларизації економіки. Динаміка кредитів наданих суб'єктам господарювання за видами валют протягом 2009р. представлена на рисунку 3.

Рис. 3. Динаміка кредитів наданих суб'єктам господарювання за видами валют протягом 2009р., млрд. грн. [8, с. 118]

В після кризовий період обсяги даного виду кредиту хоч і збільшувались, але досягти докризових показників не вдалось (2008р. - 228, 9 млрд. грн. ; 2012р. - 212, 2 млрд. грн.).

У структурі кредитів наданих суб'єктам господарювання за строками кредитування питома вага довгострокових кредитів не на багато більше питомої ваги короткострокових кредитів, що пояснюється структурою ресурсної бази, в якій частка залучених депозитних вкладів на довгостроковій основі більша, ніж на короткостроковій. Обсяги як короткострокових, так і довгострокових кредитів мають тенденцію до постійного збільшення, хоча темпи такого зростання нерівномірні. У2008р. спостерігалось зниження темпів зростання довгострокових кредитів до 166, 1% проти 172, 5% у 2007р., що було реакцією на виконання вимог НБУ щодо упередження поглиблення дисбалансу в структурі активно-пасивних операцій банків (рис. 4).

Рис. 4. Динаміка кредитів наданих суб'єктам господарювання за строками кредитування протягом 2008р., млрд. грн. [7, с. 117]

В 2009р. темпи зростання довгострокових кредитів продовжували знижуватись до листопада. Після прийняття НБУ рішень щодо стимулювання банків збільшувати обсяги кредитної підтримки процесів економічного розвитку, обсяги даного виду кредиту, а саме терміном від 1 до 5 років, суттєво збільшились, зокрема на 8, 3 млрд. грн., проти 1, 6 млрд. грн. у жовтні та 0, 9 млрд. грн. у вересні (рис. 5).

Рис. 5. Динаміка кредитів наданих суб'єктам господарювання за строками кредитування протягом 2009р., млрд. грн. [8, с. 119]

Проте дана тенденція тривала не довго і вже за результатами діяльності банківських установ за 2011р. спостерігається зниження темпів зростання довгострокових кредитів. В 2012р. надання довгострокових кредитів суб'єктам господарювання стало другорядним завданням, а попитом користувались короткострокові кредити на поточні потреби підприємств, що було зумовлено зниженням ділової активності в Україні.

У структурі кредитів наданих суб'єктам господарювання за цільовими вкладеннями переважає частка кредитів виданих на поточну діяльність, яка в середньому складає 83, 3%. Обсяги кредитів як на поточну діяльність, так і в інвестиційну протягом 2006-2012р. р. мали тенденцію до поступового збільшення. В докризовий період темпи зростання були вищі у інвестиційних кредитів, а в після кризовий - у кредитів наданих на поточні цілі. Як бачимо, намагання держави підтримати та розвинути інвестиційне кредитування, особливо в умовах кризи шляхом затвердження ряду нормативно-правових документів, зокрема ЗУ №639-VI від 31. 10. 2008р. ; Указ Президента №1046 від 17. 11. 2008р. ; Постанова КМУ №961 від 04. 11. 2008р. - не мало успіху.

Як бачимо, фінансова криза 2008-2009р. р. не вплинула на обсяги кредитування суб'єктів господарювання, проте різко зменшились темпи його зростання. За результатами 2008р. обсяги кредитування і темпи його зростання були високими - це пояснюється тим, що в І-ІІІ кварталах 2008р. спостерігалась тенденція поступового уповільнення темпів зростання кредитів наданих суб'єктам господарювання у річному обчислені, а в ІV кварталі - тенденція змінилась на протилежну і за підсумками 2008р. перевищили рівень 2007р. На зниження кредитної активності вплинули уповільнення темпів зростання ресурсної бази банківських установ через ускладнення умов доступу до зовнішніх джерел фінансування, погіршення кредитоспроможності позичальників та необхідність виконання вимог НБУ, направлених на стабілізацію ситуації на грошово-кредитному ринку. Прискорення ж темпів зростання кредитів наданих суб'єкта господарювання банківськими установами було зумовлено значним приростом кредитів у іноземній валюті.

В 2009р. темпи зростання кредитування суб'єктів господарювання в Україні різко впали до 104, 2% проти 170, 3% у 2008р. Динаміка залишків за кредитами була низхідною у І-ІІ та ІV кварталах 2009р. Основною причиною цього було зменшення ресурсної бази банківських установ внаслідок відпливу депозитів та все ще обмеженого доступу до зовнішнього фінансування, а також погіршенням фінансового стану підприємств. В ІІІ кварталі спостерігалось деяке покращення, у зв'язку із зростання рівня вільної ліквідності банків.

Темпи зростання кредитування суб'єктів господарювання значно знижувались і в 2012р. - до 105, 2% проти 114, 9% в 2011р. НБУ пояснював повільні темпи нарощування кредитування різноспрямованою динамікою зростання кредитів у розрізі секторів економіки та видів валют [8, с. 42].

Проте, ми вбачаємо, зменшення темпів кредитування банків суб'єктів кредитування у знижені темпів виробництва промислової продукції. Так, за даними Державної служби статистики України, в липні 2012р. скорочення продукції промисловості склало 1% порівняно з аналогічним періодом 2011р. [26]. Дана ситуація склалась внаслідок загального гальмування економічного зростання світової економіки, збільшенням податкового тягаря в Україні, політичної нестабільності і, як наслідок, погіршенням інвестиційного клімату.

Рис. 6. Структура кредитного портфеля суб'єктів господарювання за видами економічної діяльності протягом 2005-2012р. р., %

Джерело: складено на основі [25]

Як видно з рис. 6, протягом 2005-2012р. р. в основному зберігалось співвідношення наданих кредитів суб'єктам господарювання за видами економічної діяльності. Переважну частку складають кредити надані в торгівлю, в середньому 35, 7% від загального обсягу кредитів наданих суб'єктам господарювання, та в переробну промисловість - 25, 3%, тобто банки кредитують ті галузі економіки, які стабільно розвиваються та забезпечують своєчасне повернення кредитів.

Частка кредитів наданих підприємствам сільського господарства є незначною та з 2005-2010р. р. неухильно зменшувалась. Деяке пожвавлення кредитування в галузі спостерігалось в 2008р., коли частка даного виду кредиту збільшилась на 0, 4 п. п. у порівнянні з попереднім роком і становила 6, 5% від загального обсягу кредитів наданих суб'єктам господарювання. З 2011р. відбувається поступове збільшення частки кредитів наданих сільському господарству до 5, 9%, що на 0, 6 п. п. більше, ніж у 2010р. [8]. В 2012р. попит на кредити зі сторони виробників сільськогосподарської продукції зріс і склав вже 6% від загального обсягу кредитів наданих суб'єктам господарювання. Банківські установи не охоче кредитують підприємства даної галузь, оскільки більшість сільськогосподарських товаровиробників не є кредитоспроможними, через відносно низьку рентабельність ведення господарства.

3. Шляхи вдосконалення кредитної системи України

3.1 Вдолсконалення закону про банківську таємницю

На сьогодні з'явились пропозиції щодо закону про банківську таємницю.

Конфіденційність інформації - той важливий елемент, без якого банки не в змозі ефективно виконувати свої функції. Гостра потреба у надійному захисті інтересів як клієнтів банків, так і банківської системи спонукає по-новому поглянути на правові аспекти роботи, пов'язаної з охороною банківської таємниці.

Коли йдеться про збереження банками фінансових секретів, обов'язково слід враховувати баланс інтересів, що, до речі, передбачено в зарубіжному законодавстві. У країнах Заходу банківська таємниця є принципом банківської діяльності, незаперечним правом юридичних та фізичних осіб.

У статті 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність” записано: «Банки в Україні гарантують таємницю по операціях, рахунках то вкладах своїх клієнтів і кореспондентів. Всі службовці банків зобов'язані зберігати таємницю по операціях, рахунках і вкладах банку його клієнтів і кореспондентів”. Але ж це не вся банківська інформація, яку належить зберігати у таємниці.

По-перше, банківська таємниця - це конфіденційна інформація. По-друге, вона є особливою формою власності банківських установ, їхніх клієнтів то кореспондентів, і захищається законом. По-третє, це - товар, який моє свою ціну. Потрапивши до рук конкурентів чи криміналітету, фінансові секрети можуть бути використані проти їх володарів.

Верховна Рада, приймаючи 2 жовтня 1992 р. Закон України “Про інформацію”, теж розцінила інформацію банківського характеру як відомості обмеженого доступу. І все ж, правове визначення поняття “банківська таємниця у нашому основоположному акті - Законі України “Про банки і банківську діяльність”, - на жаль, далеке від досконалості.

Щодо нерозголошення банківської таємниці та допуску до конфіденційної фінансової інформації, то з одного боку, вітчизняний закон про банки, як уже зазначалося, зобов'язує всіх банківських службовців зберігати таємницю щодо операцій, рахунків та вкладів клієнтів і кореспондентів, а з іншого - понад 10 законодавчих актів надають право податковим, правоохоронним то деяким іншим органам у межах своєї компетенції вимагати від банків фінансові відомості, які належать до категорії банківських таємниць, а це знижує довіру до банківської системи.

Деякі юристи пропонують законодавчим шляхом надати суб'єктам правовідносин дозвіл одержувати від банків секретну фінансову інформацію виключно через суд.

Не можна обійти увагою й такого питання, як захист фінансових секретів від комп'ютерного злому. Також варто поставити питання щодо відповідальності за збереження банківської таємниці та зловживання правом на її одержання.

Внесення певних змін до вже згадуваної статті 52 українського Закону “Про банки і банківську діяльність” не вирішить усього комплексу серйозних юридичних проблем, пов'язаних з уведенням жорсткіших вимог щодо зберігання конфіденційної банківської інформації. Вихід один: запропонувати на розгляд Верховної Ради України законопроект “Про банківську таємницю”.

3.2 Основні напрямками розвитку кредитної системи України

Основними напрямками розвитку кредитної системи є: посилення концентрації банківського капіталу, що становить ядро системи; універсалізація діяльності кредитних установ; зростання ролі держави в організації функціонування всієї кредитної систем. Ці процеси притаманні всім країнам, проте в кожному конкретному випадку вони можуть бути різними як за масштабами, так і за тим значенням, яке вони мають для економіки держави. В Україні розвиток кредитної системи робить ще тільки перші кроки, хоча наша держава вже має діючу дворівневу банківську систему і певні пара банківські системи.

У сучасній ринковій економіці кредитна система відіграє важливу роль і постійно знаходиться в розвитку. Все більше і більше населення країни користується різноманітними послугами банків, та небанківських кредитних установ. Зміцнення товарно-грошових відносин і розвиток ринку цінних паперів та систем, що забезпечують соціальний захист населення набувають все більшого попиту серед українців. Люди розміщують свої кошти з метою отримання на них прибутку, та й забезпечення себе певними соціальними нормами [21. 256].

Завдяки своїй актуальності, кредитна система широко досліджувалася українськими і російськими економістами протягом останнього десятиліття. Аналізувались роботи В. Савчука, А. Гальчинського, В. Дзюблюка, О. Лаврушина, публікації виступів А. Косого, В. Шенаєва, Л. Єневич, В. Саульської.

Як відомо, в Україні вже в 2000 році було подолано затяжну економічну кризу і вперше відбувались певні позитивні зміни в суспільному виробництві. Вони стали основою змін і в банківській системі.

По-перше, все помітніше стає процес концентрації банківського капіталу. Кількість банків зменшується за рахунок того, що банки, які потрапляють у розряд проблемних, приєднуються до більш сильних.

По-друге, помітно збільшився капітал банків. Серед залучених ресурсів збільшилися кошти суб'єктів господарювання. Особливо важливим є значний темп приросту внесків населення, які займають друге місце серед залучених банками коштів. При цьому як серед внесків господарюючих суб'єктів, так і серед внесків фізичних осіб строкові депозити зростали в останні роки значно швидше, ніж внески до запитання. Це свідчить про зростання довіри населення і господарюючих суб'єктів до банківської системи, і відкриває перед банками більш широкі перспективи в організації довгострокового кредитування, а відтак, і посилення інвестиційних процесів у суспільному виробництві.

По-третє, концентрація банківського капіталу і нарощування банками кредитних ресурсів, що відбувалося на фоні високих темпів зростання суспільного виробництва, дали змогу помітно збільшити частку довгострокових кредитів, яка зростала значно вищими темпами, ніж зростав загальний кредитний портфель. Позитивним стало й помітне зменшення середньозваженого відсотка за кредитами. Цьому безсумнівно позитивному явищу сприяло й те, що НБУ проводив досить чітку облікову політику, спрямовану на зниження облікової ставки, але дещо за останні роки вона зросла [9. 15].

Позитивні зміни, які відбувалися в банківській системі в останні роки, не відкидають і тих проблем, які притаманні цій системі. Їх можна звести до таки моментів:

? Рівень капіталізації банківської системи невеликий. Про це свідчить відносно малий обсяг активів наших банків;

? Досить великий рівень відсоткових ставок за кредитами для господарюючих суб'єктів;

? Наявність дуже високих ризиків при здійсненні кредитування, що відбиває як недостатній розвиток ринкових відносин у цілому, так і нерозвиненість системи страхування різноманітних ризиків;

? Конкуренція між банками здійснюється переважно не в площині якісних показників обслуговування клієнтів, а в площині кількісних показників.

Названі недоліки виступають помітною перешкодою до подальшого розвитку економіки в цілому і банківської системи зокрема Необхідність подолання цих проблем диктується не тільки поточними цілями розвитку народногосподарського комплексу, але й стратегічними цілями, пов'язаними з прагненням нашої країни до вступу У Світову торговельну організацію та Європейський союз. Сьогодні наша банківська система зовсім не готова до цього, і державі треба зосередити значні зусилля на даному напрямку, щоб пристосувати наш банківський сектор до обов'язкової лібералізації фінансових ринків. Якщо цього не зробити, то ми при вступі до СОТ понесемо величезні втрати [34. 365].

3.3 Заходи щодо зміцнення банківської системи і вдосконалення її функціонування

Розглядаючи сутність і значення кредитної системи треба відзначити, що вона має свої особливості, що відбивають специфіку організації суспільного виробництва в конкретних умовах. Кредитна система до своєї структури включає банківську систему і систему небанківських кредитних установ. Ступінь її розвитку обумовлюється певними чинниками, серед яких можна виділити наявність та відпрацьованість законодавчих актів, конкретні умови господарського життя в країні, тощо.

У планах розвитку на найближчі роки намічені конкретні заходи щодо зміцнення банківської системи і вдосконалення її функціонування. Основними цілями при цьому є:

? забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

? збереження досягнутої фінансової стабільності;

? підвищення ефективності функціонування всієї банківської системи;

? прискорення на цій основі темпів ринкових перетворень у всій економіці і кредитно-грошовій сфері зокрема [18. 27].

Для успішного вирішення поставлених завдань необхідно зосередити зусилля на поширенні безготівкових розрахунків, поліпшенні якості банківських послуг, розвитку національної системи електронних платежів, підвищення прозорості банківських процедур і технологій. Важливе значення в досягненні визначених цілей відводиться подальшому вдосконаленню правової бази, яка регламентує банківську діяльність. Зокрема, необхідно суттєво підвищити діяльність системи гарантування вкладів фізичних осіб у банки.

Успішна реалізація цих заходів буде сприяти зміцненню банківської системи і створенню нею сприятливих умов для подальшого розвитку нашої економіки й зростання ефективності її функціонування.

Вирішення цих та інших проблем і поступове піднесення економіки вселяють надії на подальше вдосконалення всієї кредитної системи, подолання існуючих перешкод і побудову суспільства, в якому кожна людина буде мати гідні умови існування.

Висновки

Проведене в курсовій роботі комплексне дослідження шляхів кредитного забезпечення населення та шляхів вдосконалення його правової бази дає підстави зробити такі висновки:

Істотне зниження в останні роки соціально-економічного рівня життя населення України, а також його доходності призвело до гостроти питання про кредити. Саме на нього може сподіватися людина у критичному фінансовому становищі.

Проблеми у фінансовому забезпеченні малого та великого бізнесу, а також розвиток товарного виробництва та ряд інших причин спонукають до підвищення ролі кредитної системи у національній економіці.

Проголошення незалежності України та становлення ринкових відносин зумовило перехід до дворівневої банківської системи України. Тому не менш важливим є питання про правове забезпечення банківської діяльності та діяльності інших фінансово-кредитних установ. Для цього в Україні вже було переглянуто і складено по новому Закон України “Про банки і банківську діяльність”. Ще розглядаються багато законопроектів, що, на мою думку, мають перспективи у майбутньому.

Останнім часом набуло актуальності питання про прийняття Закону “Про банківську таємницю”, що зумовлено такою причиною, як зловживання доступністю до конфіденційної інформації банків та рядом інших важливих причин.

Отже, удосконалення кредитної системи та її правового регулювання на сьогоднішній день є важливою проблемою, яка має в перспективі своє вирішення.

Зокрема в Україні для вдосконалення кредитної системи потрібно перш за все розширити ринок цінних паперів та позичкового капіталу.

Для відновлення народного господарства в умовах вільного ринку необхідно мати суспільно-організований кредит, який може бути особовим або речовим. Особовий кредит потребує для свого розвитку наявності більш-менш встановлених умов господарювання, загальноприйнятих економічних зв'язків та інститутів. Речовий кредит розвивається у нестійкі, перехідні періоди, коли господарські зв'язки розірвані, складаються нові форми економічного життя і відбувається зміна груп, що активно беруть участь у економічному житті.

Здійснення речового кредиту можливо двома шляхами: або забезпеченням позики нерухомістю, тоді матиме місце застава (іпотека), або рухомим майном - тоді матиме місце заклад.

Незважаючи на різноманітність структури кредитної системи, все-таки головною її ланкою у будь-якій країні є банки, що здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій. Діяльність кожного із фінансово-кредитних інститутів повинна регламентуватись законодавством.

У процесі виконання курсової роботи було розглянуто такі поняття як „кредитна система”, „НБУ”, „небанківські фінансові інститути”, охарактеризовано їх структуру та визначено функції кредитної системи: перерозподільну, функцію заміщення, стимулюючу та контрольну. Кредитна система характеризується двома поняттями такими, як сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, що базуються на визначених формах і видах кредитування та сполучення різних кредитно-фінансових інститутів (банків, страхових компаній, кредитних союзів та ін.), що діють на кредитному ринку і здійснюють акумуляції і мобілізацію грошових ресурсів.

Також було визначено та охарактеризовано п'ять етапів становлення кредитної системи України:

1) процеси перереєстрації та реорганізації;

2) виникнення банків «нової хвилі»;

3) етап банкрутства;

4) стабілізація та впровадження національної валюти - гривні;

5) прийняття нового Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг».

Для реалізації поставлених цілей, задач та мети курсової роботи було проаналізовано сучасний стан кредитування в Україні на прикладі динаміки видачі кредитів та зміни процентної ставки на кредити за 2005 - 2012 років.

Проведений аналіз виявив наступні протиріччя:

- з одного боку, спостерігається позитивна динаміка щодо обсягів кредитування суб'єктів господарювання, навіть в умовах кризи і попри запевнення деяких авторів в протилежному. Хоча слід зауважити, що обсяги кредитування збільшуються лише в абсолютному значенні, а темпи зростання під час кризи значно зменшились.

- з іншого боку, значна частина суб'єктів господарювання і надалі потребує залучення кредитних ресурсів, адже кредити надаються не рівноцінно у різні галузі економіки. Крім того, банківський кредит є дорогим і не доступним для значної кількості суб'єктів господарювання, що призводить до загального гальмування економічного зростання. Останнє в свою чергу не сприяє зниженню процентних ставок за кредитами, адже в несприятливих умовах банки оцінюють свої ризики як високі.

Таким чином банківські установи виступають стримуючим чинником розвитку економіки і вирішити цю проблему може лише державне регулювання. В сучасних умовах, посткризового розвитку, необхідним є розробка і реалізація ефективної державної кредитної політики, зокрема впровадження реальних програм кредитної підтримки економіки.

Література

Додаток 1

Динаміка показників, що характеризують кредити надані суб'єктам господарювання банківською системою України у 2005-2012 р. р.

Джерело: розраховано на основі статистичних матеріалів [5, с. 139-141].

Размещено на Allbest.ru