Ризик як передумова організації страхового захисту в суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Реферат

на тему: «Ризик як передумова організації страхового захисту в суспільстві»

Виконала:

Безчасна М.І.

КИЇВ - 2013

Зміст

Вступ

• 1. Визначення ризику та його місце в страхуванні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність проблеми: ризик є визначальною характеристикою сучасного світу. Він виявляється на різних рівнях і в різних формах. Тому, перш ніж вивчати питання, пов'язані з організацією і функціонуванням страхування, необхідно опанувати концепцію ризику.

Людям природно притаманне прагнення захиститися від небезпеки втрати життя, здоров'я, житла, харчів тощо. Потреба в захисті дуже близька до первинних (фізіологічних) запитів. Протягом усього історичного шляху розвитку суспільне виробництво стикається із суперечностями між природою і людиною, а також між окремими суб'єктами виробничих відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій (ризиків), серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки.

Стихійне лихо являє собою випадок, спричинений руйнівною дією сил природи, охоплює здебільшого немалу територію і призводить до значних матеріальних збитків або загибелі чи втрати здоров'я багатьох людей.

Нещасні випадки - це такі події, котрі через несприятливий збіг обставин призводять до загибелі або втрати здоров'я окремих людей.

Потенційна можливість настання стихійного лиха і нещасних випадків становить сутність ризику. До страхових ризиків відносять лише такі випадки небезпеки, появу яких можна прогнозувати й оцінювати на підставі історичного досвіду та за допомогою математичних і статистичних методів. Такий ризик має бути теоретично можливий, але його настання точно не визначене ні в часі, ні в просторі і не залежить від волевиявлення жодної зацікавленої особи.

За умов ризикового характеру функціонування будь-якого підприємства і не менш ризикового проживання кожної людини існує нагальна потреба попередження і відшкодування збитків, завданих стихійним лихом та нещасними випадками. Без її задоволення неможливо забезпечувати безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складаються в суспільстві з цього приводу, мають об'єктивний характер і в своїй сукупності формують зміст економічної категорії “страховий захист”.

Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні і витрачанні грошових і інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов'язаних з ними втрат.

Термін "ризик" походить від грецьких слів ridsikon, ridsa, що означає "стрімчак", "скеля". Окремі дослідники вважають, що слово "ризик" прийшло в європейські мови з іспанської або португальської, адже саме так давні мореплавці називали підводні скелі, які загрожували загибеллю їхнім кораблям.

Серед науковців немає однозначного тлумачення сутності ризику, що пояснюється декількома причинами. По-перше, в радянській економічній науці ризик як економічна категорія взагалі не знаходив визначення; по-друге, в умовах формування ринкової економіки трактування економічних категорій окремими науковцями дістало довільну форму.

Найбільш універсальним і структурованим за складовими ризику є його визначення як комбінації трьох елементів: певної події, її ймовірності та наслідків, оскільки:

1) будь-який ризик можливий лише за певної події;

2) має бути певна ймовірність виникнення події; сама ймовірність виникнення ризику служить методологічною базою управління ризиками;

3) від настання ризику мають бути наслідки, які можуть мати як негативний, так і позитивний характер.

Ризик є передумовою виникнення страхових відносин, без нього не існує страхування, бо без ризику немає страхового інтересу. Ризик визначає межі страхового захисту. За своїм змістом ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, які можуть виникнути в майбутньому в будь-який момент у невідомих масштабах. Власне фактор ризику і необхідність покриття можливої шкоди в результаті його прояву викликають потребу в страхуванні. Через страхування будь-яка людська діяльність захищена від випадковостей.

Мета: дослідження різноманітних поглядів на поняття “ризик” вчених-економістів сучасності та визначення ризику як передумови виникнення страхового захисту.

Завдання: визначення місця ризику в системі страхових відносин.

1. Визначення ризику та його місце в страхуванні

Передумовою виникнення страхових відносин є ризик, без наявності якого немає страхування, тому що відсутній страховий інтерес. Зміст ризику і міра його вірогідності визначають межі страхового захисту.

За своїм змістом ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, які можливо, виникнуть в майбутньому в якийсь момент в невідомих масштабах.

Про ризик можна вести розмову лише тоді, коли існує відхилення між запланованими й реальними (фактичними) результатами. Таке відхилення може бути або позитивним, або негативним. Останнє має місце при несприятливому результаті. Позитивне відпилення виникає тоді, якщо фактичний результат виявився вагомішим, ніж очікувалось. Можливість негативного відхилення між запланованим і фактичним результатом, тобто небезпека небажаного наслідку, називається ризиком. Ймовірність позитивного відхилення при вихідних заданих параметрах на одну очікувану подію визначається як шанс. В цьому розумінні можна розрізняти ризик збитку або шанс на прибуток, де збиток виражений в негативному, а прибуток -- в позитивному відхиленні між плановим (очікуваним) і реальним (фактичним) результатом.

Ризик є надзвичайно складним та багатоаспектним явищем не лише в економіці, але й у будь-якій іншій сфері життєдіяльності. Це пояснюється різноманітністю поглядів на сутність ризику, а також практично повним його ігноруванням в існуючому законодавстві. Так, законодавча база України не дає чіткого визначення, що таке “ризик”. Виділяє поняття “ризик” лише ст.1 Закону України “Про об'єкти підвищеної небезпеки” вiд 18.01.2001р. № 2245-III: ризик - ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території об'єкта підвищеної небезпеки і/або за його межами. Проте відповідно до Закону від 18.01.2001р. № 2245-III поняття “ризик” розглядається в контексті діяльності суб'єкта господарювання, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки.

На сучасній науковій арені не існує єдиної думки щодо сутності ризику, проте більшість науковців розглядає ризик як ймовірність виникнення негативного результату від діяльності. Так, наприклад, в підручнику “Економіка фірми” за редакцією І.О. Волкова, В.К. Сакляренко ризик розглядається як “ймовірність виникнення втрат або зниження доходів в порівнянні з допустимим варіантом” [2]. І.Ю. Івченко в навчальному посібнику “Моделювання економічних ризиків і ризикових ситуацій” користується таким визначенням ризику: “Ризик - це ймовірність виникнення збитків чи недоодержання доходів порівняно з прогнозованим варіантом” [4]. П.В. Шутов дає таке визначення: “Ризик - це загроза того, що підприємець понесе втрати у вигляді додаткових витрат або отримає доходи нижче тих, на які розраховував” [7].

В.Г. Пасічник, О.В. Акіліна в навчальному посібнику “Планування діяльності підприємства” наголошують: “сутність ризику полягає в тому, що кожному підприємству постійно загрожує втрата прибутку і платоспроможності при здійсненні господарсько-фінансової діяльності під впливом непередбачених змін внутрішнього середовища” [6].

“Економічний енциклопедичний словник” за редакцією С.В. Мочерного має таке визначення ризику: “Ризик - непередбачуваність і можливість настання подій з негативними наслідками (зазнати збитків, втратити вигоду тощо), зумовлених певними діями або рішеннями, які матимуть місце в майбутньому” [5].

Автори “Фінансово-економічного словника” А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк трактують поняття “ризик” як “усвідомлену можливість небезпеки виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв'язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими обставинами” [3].

Деякі дослідники в сенсі поняття “ризик” акцентують увагу на ситуації неминучого вибору і невизначеності. Зокрема, А.П. Альгін, В.М. Гранатуров, А.С. Шапкін визначають ризик як “діяльність, зв'язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно та якісно оцінити ймовірність досягнення очікуваного результату, невдачі і відхилення від цілі” [1]. Cаме багатогранність форм прояву ризику, частота й шкідливість наслідків від нього, неможливість абсолютного уникнення його ймовірності викликають необхідність організації страхування.

В страхуванні ризик характеризується декількома основними поняттями. Насамперед, ризик - це конкретне явище чи сукупність явищ, при виникненні яких відбуваються виплати з раніше утвореного централізованого страхового фонду в натурально-речовій або грошовій формі. [8] Ризик пов'язаний з конкретним застрахованим об'єктом, стосовно до якого вивчаються чинники ризику. Аналіз одержаної інформації в комплексі з іншими заходами дозволяє суттєво знизити негативні наслідки здійснення (реалізації) ризику. Ризик зумовлює ймовірність загибелі чи пошкодження (в майновому страхуванні) об'єкта, що прийнятий на страхування. Будь-яка ймовірність може бути виражена дробовою величиною. Якщо ймовірність дорівнює нулю, можна стверджувати про неможливість настання даної події. При ймовірності, що становить одиницю, існує 100% гарантії того, що дана подія відбудеться. Очевидно, що чим менша ймовірність ризику, тим легше і дешевше можна організувати страхування цього ризику. Висока ймовірність ризику передбачає страховий захист з високою ціною, що утруднює його проведення.

В тій мірі, в якій оцінена ймовірність настання даної події, може бути об'єктивно визначений розмір ризику. Страхування і розмір ризику взаємопов'язані. Вирівнювання ризику, його розподіл складають сукупність прийомів страхової організації, за допомогою яких на практиці організується проведення страхування, вибір технічних прийомів. Правильна оцінка розміру ризику має велике значення в практичній роботі страховиків,, тому що визначає величину необхідного страхового фонду, а значить, і можливості відшкодування збитків, застрахованих як в звичайні, так і в особливо несприятливі роки.

Аналіз ризиків дозволяє класифікувати їх на дві великі групи: страхові й нестрахові (не включені в договір страхування). Сукупність страхових ризиків складає обсяг страхової відповідальності по договору страхування, який виражається за допомогою страхової суми договору. Ціна ризику в грошовому виразі оцінюється тарифною ставкою, яка звичайно розраховується на 100 грошових одиниць страхової суми, або в процентах до її абсолютної величини. Докладніше розрахунок тарифної ставки буде розглядатись далі.

У страхуванні ризик визначається декількома основними поняттями.

По-перше, ризик -- це конкретне явище або сукупність явищ (подія чи декілька подій), на випадок яких проводиться страхування й які має ознаки ймовірності та випадковості настання.[10] Виражає потенційну можливість виплати страхового відшкодування (страхової суми).

По-друге, ризик пов'язаний з конкретним об'єктом, щодо якого визначаються чинники ризику.

По-третє, ризик -- це розподіл між страховиком і страхувальником негативних економічних наслідків у страховому випадку. [9]

2. Страховий захист як інструмент управління ризиками

Потенційна можливість настання стихійного лиха і нещасних випадків становить суть ризику. За умов ризикового характеру функціонування будь-якого підприємства і не менш ризикового поводження кожної людини існує нагальна потреба попередження і відшкодування збитків, завданих стихійним лихом та нещасними випадками. Відносини, що складаються в суспільстві з цього приводу, мають об'єктивний характер і в сукупності формують зміст економічної категорії «страховий захист».

Тип поведінки людей може або підвищувати рівень екстремальних ситуацій, або знижувати, оскільки формування страхового менталітету відбувається як проекція певного національного типу економічної поведінки, відповідних потреб, інтересів, мотивації.

Своєю чергою, категорію страхового захисту поділяють на дві самостійні категорії:

1) категорію страхового захисту майнових благ, де об'єктом страхування виступають усі матеріальні блага, що мають вартість;

2) категорію страхового захисту населення (фізичних осіб), де об'єктом страхування стає життя і здоров'я, тобто те, що не має вартості. [9]

Водночас, категорія страхового захисту громадян помилково ототожнюється з категорією соціального страхування. Проте, в Україні соціальне страхування становить окрему самостійну економічну категорію, окрему ланку фінансової системи. Воно засноване на принципі колективної солідарності та створенні суспільних страхових фондів за рахунок збору обов'язкових страхових внесків із доходів працюючого населення і підприємств, таких як Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України та інші. Соціальне страхування є обов'язкових у силу закону і некомерційним, тому що не має за мету одержання прибутків. Економічну основу соціального страхування складають страхові відносини, умови яких є загальними і встановлюються державою. У преамбулі Закону України "Про страхування" також зазначено, що дія вказаного Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

Категорія страхового захисту має певні специфічні ознаки, які зумовлені такими чинниками:

-- випадковим характером настання страхових подій;

-- надзвичайністю і незвичним характером нанесення шкоди;

-- вираженням збитку чи шкоди в натуральній чи грошовій формах;

-- необхідністю подолання наслідків страхових подій і відшкодування збитків.

Страхування як вид діяльності є достатньо ефективним фінансовим та правовим засобом захисту інтересів і прав та має достатньо тривалий історичний шлях свого розвитку. Як справедливо зазначається в працях вчених, які досліджували історично-правові витоки виникнення страхування як окремого виду діяльності, знання історії становлення страхової справи у цілому та виникнення страхових відносин зокрема допомагають зорієнтуватися у сучасних процесах, що відбуваються на страховому ринку, будувати страхові правовідносини з урахуванням досвіду, нагромадженого за багаторічну історію зарубіжного й вітчизняного страхування, та прогнозувати тенденції його розвитку.

В умовах сучасного суспільства страхування перетворилося в загальний універсальний засіб страхового захисту усіх форм власності, доходів і інших інтересів підприємств, організацій, фермерів, орендарів, громадян.

Страхування - один із найбільш часто використовуваних методів управління ризиками, який належать до процедури передачі ризику. Сутність цього методу управління ризиком полягав в передачі відповідальності за відшкодування можливого збитку іншому суб'єкту, що спеціалізується на таких операціях, - страховій компанії. Використання страхування означає зниження участі, а іноді навіть повну відмову самої фірми від участі в покритті збитків за рахунок перекладання свого ризику на страхову компанію за певну плату.

Страхування як метод управління ризиком не є універсальним інструментом. З-поміж усіх випадків неможливо провести чітку межу між ризиками, які можуть бути передані на страхування, і ризиками, які не підлягають страхуванню. Це означає, що відповідні критерії є нечіткими, відносними і, відповідно, суб'єктивними. Навіть для ризиків, з якими традиційно борються за допомогою страхування, на сьогодні використовують інші інструменти управління ризиком.

Висновки

Невід'ємною ознакою існування людства є ризик, навіть тоді, коли про нього невідомо. Для людини з давніх-давен джерелом певних загроз або ризиків було навколишнє середовище. В одних випадках воно було більш, в інших -- менш загрозливим. Людина впродовж свого історичного розвитку вдавалася до репресивних і превентивних методів боротьби з навколишньою небезпекою, що в кінцевому результаті закономірно сприяло становленню такого сучасного методу захисту, як страхування. Зародившись у період розкладання первіснообщинного ладу, страхування поступово стало невід'ємний атрибутом і суспільного буття, і ринкової економіки. Західні філологи вважають, що термін "страхування" має латинське походження й означає "безтурботний", отже, відображає ідею застереження, захисту та безпеки.

Об'єктивна необхідність страхування зумовлюється тим, що збитки часте виникають під дією руйнівних факторів, що не контролюються людиною. Історичний розвиток суспільства свідчить про те, що все людське буття пов'язане з непередбачуваними обставинами, які призводять до знищення майна, завдання шкоди здоров'ю або загибелі людей. Згадані обставини можуть бути спричинені стихійними лихами, неврожаями, війнами, соціальними потрясіннями. Впливаючи на природу, люди одночасно відчувають її негативний вплив на себе. Такі дії природи призводять до того, що результати діяльності людей за тривалий період часу можуть бути зведені нанівець. Створена людством матеріально-технічна база за певних обставин стає зоною підвищеної небезпеки як для життя, здоров'я людей, так і для їх діяльності. Тепер и горя зі збитками від стихійних лих не меншої шкоди завдають людству ДТП авіакатастрофи, морські випадки, соціальні та криміногенні явища. За таких умов збитки не спричиняють цивільно-правової відповідальності, що робить неможливим відшкодування збитків, і вони залишаються в майновій сфері самого потерпілого, котрий не може покрити їх, не завдавши відчутного обмеження своєму життєвому рівню. страхування економіка захист ризик

Отже, за умов ризикового характеру функціонування будь-якого підприємства і не менш ризикового поводження людей існує потреба попередження усунення і відшкодування збитків унаслідок настання несприятливих подій чи ризиків. Не маючи можливості запобігти їм, людство прагнуло обмежити їх негативний вплив і захистити себе, своє майно на випадок несприятливих подій. На початку історичного розвитку людства первинні форми захисту існували у вигляді спільних (недоторканних) запасів продуктів харчування, одягу та інших продуктів праці. Про це свідчать знахідки доісторичного, Античного, середньовічного та нового періодів цивілізації. Пізніше з'явилися окремі фізичні особи, товариства, які брали на себе функції щодо створення спільного фонду та захисту від ризиків, що призвело до появи нового виду людської діяльності в галузі економіки -- страхування.

Таким чином, страхування виникло та розвивалося з ідеї спільної розкладки збитків, маючи за кінцеву мету задоволення потреб суспільства в захисті від різних випадковостей -- ризиків. У ньому реалізовувались певні економічні та соціальні відносини, які складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.

Відносини, що складаються у суспільстві з приводу попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування збитків, складають зміст категорії страхового захисту.

Список використаних джерел

1. Альгин А.П. Риск и его роль в общественной жизни / А.П. Альгин. - М.: Мысль, 1989. - 189с.

2. Волков О.И. Экономика фирмы: Учеб. пособие / О.И. Волков, В.К. Сaкляренко. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 280с.

3. Загородній А.Г. Фінансово-економічний словник / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. - К.: Знання, 2007. - 1072с.

5. Мочерний С.В. Економічний енциклопедичний словник: [У 2 т. Т.2] / С. В. Мочерний, Я.С. Ларіна, О.А. Устенко, С.І. Юрій. - Львів: Світ, 2006. - 568с.

6. Пасічник В.Г. Планування діяльності підприємства. Навчальний посібник / В.Г. Пасічник, О.В. Акіліна. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 256с. 166

7. Шутов П. Модель риска предпринимателя / П. Шутов // Управление риском. - 2004. - №3. - С.56-61.

8. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС. - 2000. - 416 с.

9. Вовчак О.Д. Страхова справа: Підручник. - К.: Знання, 2009. - 425с.

Размещено на Allbest.ru