Управління державними фондами соціального страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: «Соціальне страхування»

Виконала:

студентка групи ФК оз 13с

Семіч Ю. С.

Перевірив: Гурнак О. В.

Донецьк 2014

Зміст

1. Управління державними фондами соціального страхування. Порядок обрання, функції, правління державних фондів соціального страхування

2. Створення недержавних пенсійних фондів

3. Формування та використання коштів в ПФУ

Література

1. Управління державними фондами соціального страхування. Порядок обрання, функції, правління державних фондів соціального страхування

соціальний пенсійний фонд грошовий

Фонди соціального страхування посідають важливе місце в соціальній інфраструктурі України й відіграють значну роль в забезпеченні добробуту наших громадян.

Сьогодні, відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне діють чотири цільові страхові фонди: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійний фонд України. Це некомерційні самоврядні організації (крім Пенсійного фонду України, правовий статус якого має особливості), які діють на підставі статутів, що затверджуються правліннями фондів, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему.

Слід зазначити, що нині Пенсійний фонд України є не страховим фондом, а центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується іі координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. Бюджет Пенсійного фонду України затверджує Кабінет Міністрів України. Незважаючи на те, що норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачають перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію із повним страховим статусом, відповідного спеціального закону і досі не прийнято.

Під впливом ринкових механізмів сфера соціального захисту постає все більш відкритою, формуються певні вимоги застрахованих осіб до соціального захисту відповідно до власних потреб, роботодавцями пропонуються механізми соціального захисту з низькими витратами. Тому у світі вважається, що найбільш прогресивною формою управління основним компонентом соціального захисту - соціальним страхуванням, є управління на засадах паритетності трьох сторін соціального партнерства.

Цей принцип управління фондами соціального страхування в Україні реалізований. Це стало можливим тільки після прийняття Законів України “Про об'єднання роботодавців” та “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.

Представники застрахованих осіб та роботодавців делегуються сторонами самостійно. Об'єднання профспілок із набранням чинності законів про соціальне страхування приймають на себе не менш важливу роль ніж раніше, але якісно нову роль в управлінні коштами страхування, а саме, як представники застрахованих осіб працюють у правліннях та Наглядових радах фондів.

Участь соціальних партнерів в управлінні фондами соціального страхування виправдовується наступним:

- знаходження компромісу при визначенні мінімальних розмірів матеріального забезпечення за видами соціального страхування та встановлення оптимальних розмірів страхових внесків;

- підтримується фінансова та адміністративна самостійність системи.

Таке демократичне управління сторонами соціального партнерства потребує зміни світогляду всіх сторін соціального партнерства, які вирішують спільне завдання з урахуванням інтересів кожної сторони, сприятиме прозорості, підзвітності, фінансовому контролю і надійному регулюванню здійснення соціального страхування.

Безпосереднє управління фондами загальнообов'язкового державного соціального здійснюють правління та виконавча дирекція фонду, які забезпечують визначені законами конкретні види соціального страхування.

До складу правління Фонду входять по 15 представників держави, застрахованих осіб і роботодавців, що виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Представники від держави призначаються Кабінетом Міністрів України, представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) сторонами самостійно.

Термін повноважень членів правління фонду складає шість років і закінчується в день першого засідання нового складу правління.

Правління Фонду очолює голова, що обирається з членів правління Фонду терміном на два роки по черзі від представників кожної сторони. Голова обирається на закритому засіданні правління Фонду. Обраним головою вважається член правління, за якого проголосувало більше половини загальної кількості членів правління. Голова правління має двох заступників, що разом із головою представляють три сторони.

Засідання правління Фонду проводяться відповідно до затвердженого ним плану, але не рідше одного разу у квартал. Позапланові засідання правління Фонду можуть проводитися з ініціативи його голови або за пропозицією більшості членів однієї з трьох представницьких сторін правління або за вимогою однієї третини членів правління Фонду.

Правління правомочне приймати рішення при наявності на засіданні не менше двох третин складу кожної представницької сторони. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів правління із присутніх на засіданні. У випадку рівного розподілу голосів голос голови правління є вирішальним.

Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками і застрахованими особами.

Правління страхового фонду має таку компетенцію: затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, в тому числі виконавчої дирекції; подає у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розмірів загальнообов'язкових внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування; затверджує річні бюджети фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів з окремих видатків бюджету фонду; створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; затверджує структуру органів фонду, граничну чисельність працівників, схеми їх посадових окладів та видатки (за погодженням зі спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері фінансів, праці та соціальної політики). Порядок обрання правління страхового фонду визначається законами з окремих видів соціального страхування.

Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню фонду та здійснює діяльність від імені страхового фонду в межах та порядку, що визначаються його статутом та положенням про виконавчу дирекцію, яке затверджується правлінням страхового фонду. Керівник виконавчої дирекції входить до складу правління страхового фонду з правом дорадчого голосу. Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси тощо.

Виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, забезпечена регулярність поточних виплат постраждалим на виробництві і значно зменшена заборгованість з виплати відшкодування шкоди минулих років. Збільшилася кількість страхувальників, які до створення фондів не реєструвалися як платники внесків.

Однак, незважаючи на стабільність роботи системи соціального страхування та підвищення розміру поточних страхових виплат за її напрямками, вона ще потребує вдосконалення.

Так, враховуючи світовий досвід, робота з пошуку шляхів вдосконалення підвищення ефективності роботи фондів соціального страхування, в тому числі шляхом більш раціонального використання коштів, які спрямовуються на утримання адміністративного апарату фондів, ведеться постійно.

8 липня 2010 року Верховна Рада України прийняла Закон України „Про збір та облік єдиного соціального внеску”.

Його прийняття можна вважати одним із найбільш обґрунтованих шляхів реформування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, що здійснюватиметься шляхом консолідації з 1 січня 2011 року в одному органі подібних для усіх фондів функцій, а саме: збору страхових внесків, обліку страхувальників, прийняття звітності, контролю за повнотою та своєчасністю сплати страхових внесків, стягнення заборгованості з їх сплати, запровадження єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який сплачуватиметься одним платіжним дорученням, а також єдиної бази для нарахування внесків, введення однакового звітного періоду, єдиної форми звітності, єдиного реєстру соціального страхування.

У законі визначено права, обов'язки та відповідальність у сфері формування страхових коштів, які окреслені для платників єдиного соціального внеску (роботодавців і застрахованих осіб), органів Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, Державного казначейства України та інших органів.

Крім того, закон передбачає об'єднання функцій зі збору страхових внесків і контролю за їх сплатою одним органом - Пенсійним фондом України.

Висновки. Отже, підсумовуючи зазначене вище, можна констатувати, що при реформуванні загальнообов'язкового державного соціального страхування шляхом запровадження з 1 січня 2011 року єдиного соціального внеску буде забезпечено:

- більш раціональне використання коштів соціального страхування за рахунок уникнення дублювання страховими фондами функцій, пов'язаних із формуванням страхових коштів;

- повну прозорість фінансових потоків для суб'єктів системи загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- можливість застрахованим особам в будь-який час отримувати інформацію про сплату за них страхових внесків роботодавцем;

- в більшій мірі переорієнтування функцій та структури фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на роботу із застрахованими особами, на профілактичні заходи.

Проте, у концептуальному відношенні закон виглядає досить вразливим, оскільки з точки зору теорії державного управління не повною мірою узгоджується з природою будь-якої управлінської діяльності (в тому числі у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування). Згідно з її постулатами соціальне управління (різновидом якого є державне управління) здійснюється в процесі реалізації комплексу управлінських функцій, до яких, зокрема, відносяться функції інформації, організації, планування, регулювання, розпорядництва, координації і контролю та які складають зміст будь-якого управління. При цьому поділ процесу управління на окремі функції є досить умовним, оскільки всі функції управління нерозривно пов'язані між собою, внаслідок чого здійснення окремо взятої функції об'єктивно тягне за собою потребу у здійсненні всієї системи функцій управління. Це зумовлено тим, що кожна функція управління як специфічний вид управлінської діяльності, характеризує лише якусь одну рису управління. Сутність управління в цілому визначається всією системою управлінських функцій, а тому будь-яка функція здійснюється не ізольовано, а в системному взаємозв'язку з іншими функціями. Сказане стосується й контрольної функції, яка здійснюється на всіх етапах управлінської діяльності під час реалізації всієї системи функцій управління. Відсутність належного контролю з боку відповідних органів управління негативно позначається на ефективності управління в цілому.

У зв'язку з цим пропозиція позбавити органи управління відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування частини управлінських функцій шляхом передачі частини їх повноважень, що складають зміст їх контрольної функції (зокрема, повноважень з перевірки своєчасності та повноти нарахування і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), органам Пенсійного фонду України виглядає дещо нелогічною.

Річ у тому, що за змістом чинного законодавства відповідні Фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування України є відносно відокремленими страховими фондами, управління якими здійснюється через відповідні органи управління, які створюються з метою управління цими фондами й які об'єктивно не можуть бути позбавлені права здійснювати контроль у відповідних сферах загальнообов'язкового державного соціального страхування України. Адже будь-яка управлінська діяльність включає в себе не тільки прийняття управлінських рішень, організацію їх виконання, а й контроль за їх виконанням. Тож, оскільки існують відповідні органи управління відповідними Фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування України, то у зв'язку з цим очевидним є те, що за ними повинні бути закріплені відповідні повноваження, які складають зміст їх контрольної функції.

Тому, при запровадженні єдиного соціального внеску необхідно провести системне реформування всіх органів загальнообов'язкового державного соціального страхування та законодавства у цій сфері, яке має завершитися створенням єдиного органу, який забезпечуватиме виконання функцій щодо консолідації збору, ведення обліку та здійснення контролю за сплатою та використанням єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Загальні положення про фонди, їхня задача, функції і структура.

Управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням здійснюється через страхові фонди.

Страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування.

Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями.

Цільові страхові фонди, якщо інше не передбачено законами України, не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю. Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України.

Страхові фонди діють на підставі статутів, що затверджуються у порядку, визначеному законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального страхування. Управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів, які забезпечують визначені законами конкретні види соціального страхування.

Правління страхового фонду:

- затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, в тому числі виконавчої дирекції;

- подає у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розмірів загальнообов'язкових внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування (за винятком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання);

- затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів з окремих видатків бюджету фонду;

- створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

- розглядає кандидатури та затверджує на посадах керівника виконавчої дирекції фонду та його заступників;

- спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції страхового фонду та її робочих органів;

- визначає кадрову політику;

- здійснює інші функції, передбачені статутом страхового фонду.

Порядок обрання правління страхового фонду визначається законами України з окремих видів соціального страхування.

Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню фонду та здійснює діяльність від імені страхового фонду в межах та порядку, що визначаються його статутом та положенням про виконавчу дирекцію, яке затверджується правлінням страхового фонду. Керівник виконавчої дирекції входить до складу правління страхового фонду з правом дорадчого голосу.

Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси тощо. Нагляд за діяльністю цільових фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює Наглядова рада.

Наглядова рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів відповідним фондом із загальнообов'язкового державного соціального страхування. З цією метою до складу Наглядової ради входять у рівній кількості представники від застрахованих громадян, роботодавців та держави.

Склад Наглядової ради та її повноваження визначаються законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади.

У разі покладення функцій державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на кілька центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України визначає порядок відносин між ними з цих питань.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з кожного його виду визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:

-надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених законодавством;

- фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;

- створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

- покриття витрат страховика, пов'язаних із здійсненням загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Для визначення розміру внесків додаткові джерела коштів можуть враховуватися у разі їх систематичного надходження до фонду. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду встановлюються з кожного виду страхування, як правило, на календарний рік у відсотках:

- для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

- для фізичних осіб - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець.

2. Створення недержавних пенсійних фондів

Соціальноорієнтована ринкова економіка, до якої прагне наше суспільство, як свій неодмінний атрибут має досить розвинуту систему соціального захисту у вигляді системи пенсійного забезпечення непрацездатного населення.

Пенсійні фонди почали створюватись у період після Другої світової війни, проте вперше пенсійний фонд було створено ще в 1875 р. у США.

Організаційно в розвинених країнах пенсійна система представлена як державними, так і недержавними пенсійними фондами, але співвідношення цих форм організації пенсійного забезпечення в різних країнах неоднакове. Наприклад, у таких країнах, як Іспанія, Греція, Португалія, Франція та Італія, головна роль належить державній системі пенсійного забезпечення. Вона ви- сокорозвинена і забезпечує високий рівень соціального захисту населення, що знаходиться за межами працездатного віку. У цих умовах розвиток соціального страхування за рахунок індивідуальних внесків і страхування, здійснюваного на основі певної зацікавленості підприємця, відбувається повільно.

У деяких країнах, наприклад у Нідерландах та Великобританії, система пенсійного забезпечення переважно побудована на недержавних пенсійних фондах. Перший сучасний недержавний пенсійний фонд було створено у США фірмою »General Motors» у 1950 році. Основу коштів цих фондів складають кошти, що акумулюються фондами з метою подальшої виплати додаткових пенсій. Ці кошти зазвичай накопичуються на індивідуальних рахунках клієнтів. Виплати пенсій здійснюються у межах накопичених сум і відповідно до передбаченого плану виплат. Самі виплати здійснюються, як правило, за однією з двох схем.