Кредитоспроможність підприємства та особливості її оцінювання

Огляд сутності кредитоспроможності. Аналіз теоретичних і практичних підходів оцінювання кредитоспроможності позичальника; шляхів її удосконалення як ефективного інструмента системи кредитних відносин банківських установ з підприємствами-позичальниками.

Рубрика Банковское, биржевое дело и страхование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 30.01.2014
Размер файла 3,8 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

6

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА

Кредитоспроможність підприємства та особливості її оцінювання

Зміст

Вступ

1.Економічна сутність та значення кредитоспроможності підприємств

2. Методи оцінки кредитоспроможності

3. Напрями вдосконалення кредитоспроможності підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Аннотація. В даній роботі визначено поняття та економічна сутність кредитоспроможності, також описані методики оцінки кредитоспроможності підприємства. Вказані напрями вдосконалення кредитоспроможності підприємства і зроблені до них висновки.

Ключові економічні категорії: «кредитоспроможність», «оцінка кредитоспроможності», «позичальник», «кредит».

Кредитоспособность предприятия и особенности его оценки

Аннотация. В данной работе определено понятие и экономическая сущность кредитоспособности, также описаны методики оценки кредитоспособности предприятия. Указанные направления совершенствования кредитоспособности предприятия и сделаны в них выводы.

Ключевые экономические категории: «кредитоспособность», «оценка кредитоспособности», «заемщик», «кредит».

Credibility of the enterprise and especially its evaluation

Annotation. In this paper, the concepts and the economic substance of credit, as described methodology for assessing the creditworthiness of the company. These areas of improvement creditworthiness of the company and made them conclusions.

Key economic categories: "creditworthiness", "credit scoring", "borrower", "credit".

Проблема: більшість банків мають власні методи оцінювання кредитоспроможності позичальника, відповідно і результати будуть різними, на сьогодні відсутня принципово нова і ефективна методика оцінки кредитоспроможності підприємства.

Актуальність теми - обумовлюється тим, що на певних етапах виробничого процесу майже всі підприємства зазнають недостатність коштів для здійснення тих чи інших господарських операцій, тобто виникає необхідність у залученні коштів зовні. В такій ситуації самий логічний вихід отримання банківського кредиту, але на практиці така задача для підприємств стає часто непосильною, українські підприємства в основному не відповідають критеріям кредитоспроможності. Питання визначення кредитоспроможності позичальника коли банк приймає рішення про видачу чи, навпаки, відмову у видачі кредиту являються одними з найбільш простих.

Аналіз причин банкрутства великих і середніх банків в Україні за останні роки, дає підставу дійти висновку, що вони полягають у необґрунтованій кредитній політиці, а саме у низькій якості кредитного портфеля. Сюди входять такі показники як, завищена сума кредиту, недостатність інформації про діяльність позичальника, надання кредитів підприємствам без достатнього забезпечення, відсутність або ненадійність гарантії.

Більшість вітчизняних методик не приділяє належної уваги проблемі оцінки галузевих особливостей функціонування позичальника. Через це підприємці допускають помилки в розрахунках та не в повній мірі оцінюють ризикованість кредитування. Якщо подивитись на проблему зі сторони кредитора (банку, іншої юридичної особи), виникає таж сама проблема в оцінці ризиків надання кредиту, не має єдиного, затверджуваного методу оцінювання кредитоспроможності, багато організацій визначає кредитоспроможність власними методами, така тенденція призводить до того, що кредитоспроможність буде прорахована по різному і може бути не достовірна, а це несе за собою негативні наслідки.

Дослідники: І. С. Гуцал, Н. Е. Крупська, С. В. Науменкова, М. І. Савлук, Я. І. Чайковський, Азаренкова, А. Ачкасов, А. Єпіфанов, В. Ковальов, О. Лаврушин, В. Лагутін, А. Поддєрьогін, С. Салига, І. Сало, Е. Стоянова. Дослідженню окремих питань запобігання негативному впливу результатів кредитних операцій на сталість функціонування банку присвячено роботи О. Васюренка, С. Козьменка, А. Мещерякова, Р. Павлова. Питанням оцінки кредитоспроможності позичальників комерційних банків присвячено наукові праці В. Вітлінського, О. Дзюблюка, Т. Карапетяна, А. Мороза, О. Терещенка, Я. Чайковського та ін. Суттєвий внесок у дослідження проблеми заставного забезпечення по кредиту зробили такі вчені, як: В. Галасюк, В. Галасюк (мол.), Д. Петров, М. Помазанов, В. Рослов, Б. Семененко, Г. Серед зарубіжних вчених слід назвати праці Е. Брігхема, Л. Гапенські, В. О. Лі, В. В. Тена, Г. С. Панової Г, Харрісон тощо.

Придмет дослідження - це методологія розрахунку кредитоспроможності підприємства за допомогою агрегування показників: ліквідністі, рентабельністі, платоспроможністі, фінансової стійкості, інших показників фінансового стану, а також якісних показників: ділова репутація, рівень відповідальності, бажання погашати борги та інші показники в єдиний агрегований показник кредитоспроможності підприємства.

Об'єкт дослідження - це кредитні відносини між банками та суб'єктами господарювання.

Мета - дослідження теоретичних і практичних підходів оцінки кредитоспроможності позичальника, а також розробка шляхів її удосконалення як ефективного інструмента системи кредитних відносин

банківських установ з підприємствами-позичальниками.

Завдання:

· ознайомитись з теоретичними засадами економічної категорії;

· визначити сутність кредитоспроможності підприємства та основних факторів впливу що її формують;

· розглянути основні методи оцінювання кредитоспроможності підприємства;

· надати рекомендації щодо покращення методів оцінки кредитоспроможності;

· зробити висновки.

Інформаційна база: Журнал «Економіст» http://ua-ekonomist.com/abstracts/june-2013/. Вісник СНАУ випуск 5/1 2010, Серія «Економіка та менеджмент».

Література:

1) Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку: підручник / Л. О. Примостка. - (2-ге вид., доп. і перероб.). - К.: КНЕУ, 2004. - 468 с

2) Удосконалення оцінки кредитоспроможності позичальника: наукові праці / Кравченко В. П., Кравченко В. І. - Економічні науки. - вип.17, 2010

3) Маргасова В.Г. Аналіз фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання / В. Г. Маргасова, А. В. Роговий, В. В. Виговська // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №3. - С. 207-213. - Бібліогр.: с.213.

кредитоспроможність позичальник банківський

1. Поняття, економічна сутність та значення кредитоспроможності підприємства

Необхідність кредиту зумовлена, передусім, закономірностями кругообігу капіталу в процесі відтворення. Відомо, що джерелом кредиту виступають тимчасово вільні грошові ресурси, які обов'язково мають бути повернуті для виконання притаманних йому функцій в економічній системі.

Питання якісної оцінки кредитоспроможності позичальника є актуальними для банківської системи і тому йому приділяється значна увага з боку вчених. Зокрема, значний внесок у дослідження даного питання зробили такі сучасні закордонні економісти як І.Бочарова, Е.Брігхем, Н.Х.Бунге, Л.Гапенські, Д.Єндовицький, В.Єдронова, В.Косинський, О.Лаврушин, А.Ольшанський, П.С.Роуз, Дж.Сінкі, А.Сміт, В.Усоскіна, С.Хасянова, Є.Ширінська та інші. Також даному питанню присвячено багато праць і вітчизняних вчених: В.Вітлинського, В.Галасюк, І.Гуцала, А.Мороза, М.Савлука, В.Сусіденка, О.Пернарівського, Н.Тарасенка, О.Терещенка, Я.Чайковського та інших. Однак, дослідження показали, що серед науковців немає єдиної думки щодо визначення сутності поняття «кредитоспроможність».

Проаналізувавши історичні нариси використання поняття «кредитоспроможність», можна зробити висновок, що це поняття з'явилося ще у ХVІІІ ст. Його використовували у своїх працях А.Сміт, Н.Х.Бунге, В.П.Косинський та ін. Так, Н.Х.Бунге в роботі «Теорія кредиту» (1852 р.) пов'язував кредитоспроможність з нерухомістю капіталу та вважав гарантією повернення боргу вкладення коштів у нерухомість [1]. Історія використання поняття «кредитоспроможність» свідчить про те, що це економічне поняття тісно пов'язане, насамперед, з культурою кредитування, яка є відображенням розвиненості кредитних відносин у країні. Еволюція даного поняття відбувається під впливом економічного середовища, у якому функціонують кредитні установи, тобто від ступеня розвиненості економіки країни, її вступу у світовий ринок.

Розгляд підходів вчених до трактування поняття «кредитоспроможність» показав, що вони різняться між собою. Це є зрозумілим, оскільки вони фактично відображають різні етапи функціонування фінансового ринку.

Порушення прямої залежності між формуванням фінансових ресурсів на підприємстві та їх розподілом і використанням стало однією з причин незацікавленості підприємства як товаровиробника в кінцевих результатах його фінансово-господарської діяльності. Виникла тенденція задоволення власних потреб за рахунок держави або інших підприємств.

Із середини 1980-х років перебудова господарського механізму, перехід до ринкових методів господарювання вимагали зміни кредитної системи країни. Створення мережі комерційних банків, перехід до дворівневої банківської системи вимагало більш глибоких змін у підходах до оцінки кредитоспроможності позичальника. Це знову привернуло увагу науковців до даного питання.

Згідно Положення Національного банку України «Про кредитування» кредитоспроможність трактується як здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями [3], а згідно Постанови Правління НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» - як наявність у позичальника (контрагента банку) передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [4].

Російські професори А.П.Градов та Б.І.Кузин трактували кредитоспроможність позичальника як спроможність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями [5, c. 287].

Лаврушин О.І. підтримує дану думку, однак запевняє, що кредитоспроможність - це здатність [6].

Аналогічне Лаврушину О.І. подає визначення В.Д.Лагутін [7, с. 183] та подібне Криченко О.А., за яким кредитоспроможність - наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність підприємства у повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїм борговим зобов'язанням [8].

Кредитоспроможність, - вважає Белих Л.П., - це спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг [9, с. 533].

Український науковець Л.О.Примостка зазначає, що під «кредитоспроможністю» слід розуміти здатність юридичної чи фізичної особи повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди [13, c. 91].

У словниках подані такі трактування «кредитоспроможності»: наявність передумов для отримання кредиту, що підтверджують спроможність повернути його [10, c. 109]; система умов, що визначають спроможність залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі в передбачені терміни [11]. Схожим до першого визначення є трактування Колєснікова В.І., який визначає «кредитоспроможність» як наявність у позичальника передумов, можливостей отримати кредит та повернути його в строк [12, c. 450].

Російський науковець О.І. Поєздник дає власне визначення: кредитоспроможність - це комплексне поняття, яке характеризує спроможність та готовність позичальника до здійснення кредитної операції, яка оцінюється банком з огляду на фінансово-економічне становище позичальника та на якість зробленої ним кредитної пропозиції, а також з точки зору прийнятності для банку кредитора кредитного ризику й можливості керувати ним [14, c. 8].

Українські дослідники Валерій і Віктор Галасюки пропонують на основі визначення НБУ власне вдосконалене формулювання цього поняття: кредитоспроможність - це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися зі своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності» [15, c. 55]. Цієї думки притримується і Бордюг В.А., уточнюючи, що це спроможність позичальника залучити позиковий капітал та за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності [16, с. 114].

З погляду Гиляровської Л.Т.: кредитоспроможність - це можливості економічних суб'єктів ринкової економіки своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми короткостроковими і довгостроковими зобов'язаннями у зв'язку з неминучою необхідністю погашення кредиту [17, с. 350].

По-іншому розглядає дане поняття Сахарова М.О, розуміючи під ним фінансово-господарський стан підприємства чи організації, котрий дає впевненість у ефективному використанні позичених коштів, спроможність та готовність позичальника повернути кредит згідно умов договору [18, с. 19]. Подібним є трактування В.Хрестиніна, за яким кредитоспроможність - це фінансово-господарський стан, який дає упевненість в ефективному використанні позикових засобів, здатності і готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитного договору [19, с. 4].

Таким чином, аналіз сучасних трактувань поняття «кредито-спроможність» привів до висновку, що погляди вчених на визначення цього поняття здебільшого збігаються. Так, науковці сходяться у думці, вважаючи, що сутнісною ознакою кредитоспроможності є розрахунок зі своїми борговими зобов'язаннями. Особисто я погоджуюсь, оскільки під цим розуміється і повернення кредиту, і відсотків за ним, і інших зобов'язань позичальника. Проте, існує розбіжність у трактуваннях, оскільки одні автори вважають, що кредитоспроможність - це спроможність, інші - здатність та готовність, решта - можливість; система умов; наявність переумов і т. д.

На мою думку, «готовність», «можливість» та «наявність передумов» не завжди характеризують потенційні можливості позичальника до погашення кредиту. Крім того, розгляд змісту цих понять у словниках свідчить, що спроможність - це здатність до здійснення чого-небудь; наявність умов, сприятливих для чого-небудь; можливість [20]. Отже, дана властивість включає у себе решту з названих.

Деякі вчені зазначають у своїх трактуваннях, що розрахунок за своїми борговими зобов'язаннями може здійснюватися виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності. Але складові поняття «кредитоспроможність» вказують на спроможність повернути саме кредит, а не кошти, отримані у позику. Кредит - економічна категорія, вихідним принципом якої є платність грошових ресурсів, передбачає повернення не лише основної суми боргу, а й відсотків за користування нею. Крім того, виходячи з принципів кредиту (а саме принципу забезпеченості), потоки грошових коштів від звичайної діяльності є первинним, але не єдиним джерелом погашення заборгованості.

Незважаючи на те, що в сучасній економічній науці зроблено безліч пропозицій щодо методики оцінювання кредитоспроможності позичальника, серед науковців немає єдиного погляду на відмінності між поняттями «кредитоспроможність» та «платоспроможність».

Так, група авторів під керівництвом Вітлінського В.В., даючи характеристику цим поняттям, зазначають, що кредитоспроможність є вужчим поняттям, ніж платоспроможність, тобто кредитоспроможність характеризує можливість погашення лише позикової заборгованості. Однак, на відміну від платоспроможності, характеристика кредитоспроможності повинна бути дещо іншою, оскільки погашення позик можна здійснити за рахунок виручки від реалізації ліквідного майна, яке придбано банком у заставу під позику. Погашення позики може бути здійснене також завдяки гарантії чи за рахунок страхування [21, c. 76]. Погоджується з цим і Лагутін В.Д. вважаючи, що кредитоспроможність - поняття вужче, ніж платоспроможність, адже погашення позики - це лише один з видів заборгованості, яку може мати підприємство [7, c. 183]. Таким чином, автори вказують на підпорядкованість категорії «кредитоспроможність» категорії «платоспроможність».

Своєрідний погляд на взаємозв'язок і відмінність понять «кредитоспроможність» та «платоспроможність» висловлюють Валерій і Віктор Галасюки, які зазначають, що платоспроможність - це здатність підприємства виконувати зобов'язання. При цьому вказують, що свої зобов'язання підприємство може погасити не лише грошовими коштами, а й іншими видами активів - готовою продукцією, товарами тощо. На відміну від цього, кредитні зобов'язання позичальника перед банком мають погашатися виключно грошовими коштами [15, c. 55]. Також автори наголошують на тому, що потенційним джерелом погашення кредиту повинні бути виключно грошові кошти, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності [15, c. 55]. З такого трактування можна зрозуміти, що платоспроможність включає у себе кредитоспроможність.

Поєздник О.І. дотримується протилежної думки й наполягає, що кредитоспроможність, безумовно, є ширшим поняттям, в яке на правах елемента входить поняття платоспроможність, певним чином характеризуючи її [14, c. 9]. Така позиція, на жаль, є необґрунтованою.

На мою думку, не слід ототожнювати кредитоспроможність з платоспроможністю або вважати її складовою, і навпаки, оскільки платоспроможність, при якій здійснюється оцінка фінансового стану клієнта на певну дату (за сукупністю коефіцієнтів ліквідності), не може виступати достатньою підставою для оцінювання перспектив повернення ним кредиту.

Таблиця 1.1. Визначення дефініції “кредитоспроможність” у нормативно-правових актах України

Визначення поняття

Нормативно-правовий акт

Кредитоспроможність - правовий і господарсько-

фінансовий стан позичальника, який визначає

наявність передумов для одержання ним кредитів,

а також їх погашення у встановлені терміни.

Рекомендації НБУ щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабiльностi позичальника.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термі розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Положення НБУ про кредитування

Кредитоспроможність - це наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розрахуватися за раніше одержаними кредитами, його поточний фінансовий стан, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

Інструкції про порядок

регулювання діяльності банків в

Україні

Кредитоспроможність - це наявність у позичальника-контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором терміни.

Положення про порядок формування та використання

резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків

Кредитоспроможність - вірогідність повернення позичальником житлового іпотечного кредиту і сплати відсотків за кредитом у повному обсязі й у встановлені кредитним договором терміни.

Стандарти надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів

Кредитоспроможність - наявність у підприємства

передумов для отримання кредиту

Методичні рекомендації з аналізу і

оцінки фінансового стану

підприємств

Таблиця 1.2. Класифікація кредитоспроможності позичальників

Ознака

Вид

Залежно від тривалості кредитної операції:

§ комерційна

§ інвестиційна

Залежно від статусу позичальника:

§ корпоративний

§ індивідуальний

За масштабами діяльності:

§ великі позичальники

§ дрібні

§ середні

Залежно від галузевої приналежності:

§ Промислові підприємства

§ Підприємства сфери торгівлі і послуг

§ Фінансові організації

Основними класифікаційними ознаками можна є:

Ш строк запозичення коштів;

Ш статус кредитора та позичальника;

Ш регіональну та галузеву приналежність;

Ш масштаб діяльності.

Кредитоспроможність підприємства є багатогранною і потрібно враховувати безліч факторів, кожен з яких повинен мати оцінку i бути дослідженим. Як кредитор так і позичальник зацікавлені в найбільш точній оцінці кредитоспроможності, оскільки дана процедура мінімізує ризики для обох сторін, а це має велике економічне значення в розвитку підприємництва та банківської системи [19].

Висновок. Узагальнивши підходи вчених до трактування поняття «кредитоспроможність» та врахувавши усі неточності, представляю власне визначення: кредитоспроможність - це спроможність позичальника у встановлений кредитною угодою термін повернути в повному обсязі кредит переважно за рахунок грошових коштів, які генеруються позичальником у ході звичайної діяльності.

2. Методи оцінки кредитоспроможності

Оцінка кредитоспроможності відіграє важливу роль як для банківської установи, так і власне для позичальника. Схематично місце оцінки кредитоспроможності в механізмі кредитування зображено на рис. 2.1.

Зовнішне середовище:

Внутрішне середовище:

-економічні

-маркетинг

-політичні

-виробництво

-соціально-демографічні

-фінанси

-технологічні

-кадри

-конкурентні

Підприємство

Оцінка кредитоспроможності

звертається до банку

позичальника, прогноз настання

за кредитом

несприятливих подій для кредитора

Рішення про надання кредиту

Укладання кредитного договору

Надання кредиту

Моніторинг кредитної операції

Повернення відсотків та суми кредиту

Рис. 2.1

Місце оцінки кредитоспроможності в механізмі кредитування під-ва

Метою здійснення оцінки кредитоспроможності позичальника для банківської установи є уникнення кредитних ризиків від неповернення кредиту, а для позичальника - отримання кредиту на найбільш вигідних умовах. Результатом систематично невірно здійснюваної оцінки кредитоспроможності позичальників може служити погіршення якості кредитного портфеля банку,яке, до того ,жтягне за собою щей необхідність зайвого резервування. У кращому випадку це призведе до погіршення фінансового стану банку, у гіршому - до повного краху. [9]. Рішенням проблеми є розробка і використання обґрунтованої методики, що дозволятиме банку найбільш реально оцінювати кредитоспроможність позичальників.

Існують різноманітні підходи до визначення кредитоспроможності. Так, одні експерти визначення кредитоспроможності часто зводять до оцінки фінансового стану. Інші вважають, що є спільні показники, які використовуються як для оцінки фінансового стану, так і для кредитоспроможності, а є показники, що характеризують або тільки кредитоспроможність, або тільки фінансовий стан. При цьому графічно взаємозв'язок оцінки кредитоспроможності та оцінки фінансового стану представляють таким чином (рис. 2.2).

Стосовно оцінки фінансового стану з метою визначення кредитоспроможності, то в світовій банківській практиці немає єдиного підходу. Існує велика кількість методик, які різняться за складом та кількістю використовуваних показників. Існуючі методики, як правило, будуються за одним із двох принципів: оцінка фінансового стану проводиться на підставі системи показників. Кожна методика зумовлює свій перелік показників та їх нормативні значення. Для загального уявлення про фінансовий стан визначені коефіцієнти аналізують у динаміці та порівнюють їх із середніми по всій галузі чи по аналогічних підприємствах; оцінка фінансового стану проводиться на підставі єдиного узагальнюючого показника, для якого встановлюється граничне значення, з яким і порівнюється фактичний. Узагальнюючий показник визначається на основі окремих показників, причому кожна методика пропонує свої показники, які об'єднуються у загальне значення різними методами.

Рис. 2.2

Взаємозв'язок оцінки фінансового стану й оцінки кредитоспроможності

У процесі аналізу та превентивного прогнозування кредитоспроможності клієнтів банку й на цій основі управління кредитним портфелем дається оцінка таких параметрів:

* впливу зовнішнього середовища на кредитоспроможність позичальника на основі вивчення його стану в економіці в цілому та в конкретній галузі, спроможності адекватно реагувати на ситуацію залежно від бізнес-циклів;

* життєвого циклу виробництва основних видів продукції;

* збутової стратегії;

* здатності виробляти та продавати товари за цінами, які компенсують витрати й генерують прибуток;

* залежності припливу готівки від зовнішніх факторів. Здійснюється групування напрямків кредитів з відокремленням найризикованіших, а саме:

* для початкового бізнесу, де обсяг позик непропорційно високий порівняно з інвестиціями власників;

* для спекулятивних угод з товарними та фондовими цінностями;

* для операцій з нерухомістю для власників підприємств з обмеженими власними коштами;

* для підтримки великого залишку на депозиті в банку без достатнього капіталу та застави;

* під проекти з ризиком морального старіння;

* під низьколіквідні цінності та ін.

Під час оцінки кредитоспроможності клієнтів банку використовується також система показників, які сигналізують про можливі фінансові утруднення та банкрутство:

* перевищення критичного рівня простроченої заборгованості;

* надмірне використання короткострокових позик як джерела фінансування довгострокових вкладень;

* низькі значення показників ліквідності;

* нестача оборотних коштів;

* підвищення до граничних меж частки позикових коштів у загальному обсязі коштів;

* невиконання зобов'язань перед кредиторами та акціонерами щодо своєчасного повернення позик, виплати процентів та дивідендів;

* наявність простроченої заборгованості;

* погіршення відносин з установами банківської системи;

* використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;

* застосування у виробництві переамортизованого обладнання;

* негативні зміни в портфелі замовлень.

Під час оцінки кредитних якостей клієнтів банку може використовуватися така система показників порядку зменшення рейтингу:

* мета й сума позики:

- реальна мета й узгоджена з нею сума;

- гранична мета, прийнятна сума;

- недоведена мета, проблематична сума;

* фінансові можливості претендента на позику:

- міцний поточний і в недавньому минулому фінансовий стан, міцний та стабільний приплив готівки;

- добрий фінансовий стан, стабільний приплив готівки;

- прийнятний фінансовий стан, невизначений приплив готівки;

- невеликі доходи, слабкий приплив готівки;

- збиткова репутація, слабкий приплив готівки;

* застава:

- наявна достатня ліквідна застава;

- наявна застава середньої ліквідності;

- наявна достатня застава, але обмеженої ліквідності;

- наявна недостатня застава граничної якості;

- застава неприйнятна;

* інформація про позичальника:

- блискуча кредитна репутація;

- добрі відгуки про надійність клієнта;

- обмежені відгуки, відсутність негативної інформації;

- відсутність відгуків;

- несприятлива кредитна репутація;

* відносини банку з позичальником:

- тривалі, послідовні, прибуткові відносини;

- наявність відносин середньої якості або їх відсутність;

- втрата відносин [10].

Серед найбільш широко використовуваних методі воцінки кредитоспроможності виділяють такі:

v метод фінансових коефіцієнтів;

v метод грошових потоків;

v рейтингові методи;

v експертний метод;

v метод дискримінантних показників;

v правило «5С»;

v CAMELS;

v CAMPARI;

v COPF;

v PARSER;

v Моделі: Альтмана, Таффлера, Ліса, Бівера.

Метод фінансових коефіцієнтів. Базується на доборі оптимальних для конкретних позичальників коефіцієнтівта їх нормативних значень й аналізі їх в динаміці і порівнянні з середнім значенням по всій галузі або із значенням по аналогічних підприємствах.

З метою більш детального аналізу оцінка ефективності банківської діяльності може бути доповнена детальним вивченням факторів прибутковості капіталу шляхом декомпозиційного аналізу, тобто за допомогою формули Дюпона [9, 10]. Схематично факторну модель можна представити наступним чином (рис. 2.3).

Рис. 2.3

Схема декомпозиційного аналізу прибутковості капіталу (модель Дюпона)

Перевагою методу фінансових коефіцієнтів є простота.

Метод фінансових коефіцієнтів має певні недоліки:

1) не можна віддавати перевагу одному з показників, оскільки ці коефіцієнти неповно характеризують кредитоспроможність позичальника (при аналізі потрібно враховувати ще багато критеріїв);

2) відсутня єдина база оптимальних значень фінансових показників (їх рівень змінюється залежно від стану економіки країни);

3) розраховані коефіцієнти залишають осторонь безперервні динамічні зміни, фіксують лише мить економічного часу(відсутність інформації про динамічні процеси збільшує ризик при кредитуванні);

4) фактичні показники не можуть бути єдиною базою оцінки здатності позичальника погасити позику у встановлений строк в умовах нестабільної економіки та високих темпів інфляції.

Метод грошовихпотоків

Аналіз грошового потоку - спосіб оцінки кредитоспроможності підприємства,в основу якого покладено використання факторних показників, що характеризують оборот коштів у клієнта в звітному періоді. Грошовий потік визначає здатність підприємства покривати свої витрати і погашати заборгованість своїми власними ресурсами.

Основна мета аналізу руху грошових потоків у визначенні кредитоспроможності підприємства - оцінювання здатності підприємства генерувати грошові кошти в обсягах і за строками здійснення необхідних платежів. Для розрахунку результативності грошового потоку виділяють вхідні і вихідні грошові потоки. Вхідні - це ті, що формуються з доходів від основної (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності. Вихідні грошові потоки - ті, що складаються, відповідно, з виробничих, (операційних), інвестиційних та фінансових витрат. Якщо вхідні грошові потоки за своїми розмірами перевищують вихідні, то такий грошовий потік називають додатним, а якщо

вихідні грошові потоки за своєю абсолютною величиною перевищують вхідні - від'ємним.

Від'ємний грошовий потік свідчить про відплив грошових ресурсів з підприємства.

Результативність грошового потоку (РГП) підприємства визначають за формулою:

РГП = ВхГП - ВихГП Формула (1)

де ВхГП - вхідні грошові потоки;

ВихГП - вихідні грошові потоки.

Наведена вище методика визначення результативності грошового потоку використовується у західній обліково-аналітичній практиці і передбачає складання спеціальної форми звітності - «Звіт про рух грошових коштів», яка обов'язкова для публікації акціонерними компаніями. В Україні «Звіт про рух грошових коштів» впроваджено з 21.06.1999 р., і складається за вимогами НП(с)БО-4 [5].

Сучасні підходи до визначення грошових потоків підприємства надають можливість класифікувати їх за різними ознаками (6):

У міжнародній практиці широко використовуються такі поняття грошового потоку [4]:

- пріоритетний потік - виплати комерційного характеру, які є пріоритетними відносно інших виплат;

- дискреційний потік - виплати та надходження коштів, які не є обов'язковими для сплати в першу чергу, тобто такі, які можна відкласти;

- фінансові потоки-надходження і виплати - пов'язані зі змінами руху довгострокових кредитів і боргових фінансових інструментів. Аналізуючи результативність чистого грошового потоку (ЧГП) залежно від змісту вхідної інформації, використовують два методи його визначення: прямий і непрямий [7].

Прямим методом розрахунок ЧГП здійснюється окремо за операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю [7].

За операційною діяльністю ЧГП розраховується з формули:

ЧГПо = РП + ДI - ВТМ - ЗП - ПБО - ППФО - Він Формула (2)

де РП - дохід від реалізації продукції, виконаних робіт, наданих послуг; ДI - надходження від іншої операційної діяльності; ВТМ - витрати на придбання матеріальних ресурсів; ЗП - видатки на заробітну плату; ПБО - податкові платежі; ППФО - відрахування у позабюджетні фонди за операційною діяльністю; Він - сума інших витрат по операційній діяльності.

За інвестиційною діяльністю ЧГП визначається з формули:

ЧГПі = РНА + РДЦП + РАВ + ДФІ - ВНА - ВАВ - ДНБ Формула (3)

де РНА - сума реалізації необоротних активів; РДЦП - сума реалізації довгострокових фінансових інструментів; РАВ - сума реалізації викуплених власних акцій; ДФІ - сума здійснених довгострокових фінансових інвестицій; ВНА - витрати на придбання необоротних активів; ВАВ - витрати на викуп власних акцій; ДНБ - приріст незавершеного виробництва.

За фінансовою діяльністю сума ЧГП за період визначається з формули:

ЧГПф = ЗВК + ЗПК + ЦФ - ВОБ - ДВ Формула (4)

де ЗВК - сума залученого власного капіталу за період; ЗПК - сума залученого позикового капіталу у формі довгострокових і короткострокових кредитів; ВОБ - виплати основного боргу по всім позикам; ДВ - сума дивідендів, виплачених власником акцій; БФ - сума безоплатного фінансування.

ЧГП за всіма видами діяльності визначатимемо з формули:

ЧГП = ± ЧГПо ± ЧГПі ± ЧГПф Формула (5)

Непрямим методом розрахунок ЧГП за операційною діяльністю здійснюється за формулою:

ЧГПод = ЧП + Аоз ± ДДЗ ± ДЗ ± ДКЗ ± ДР Формула (6)

де ЧП - чистий прибуток; Аоз - сума амортизації основних засобів; ДДЗ - абсолютна зміна дебіторської заборгованості; ДЗ - абсолютна зміна виробничих запасів; ДКЗ - абсолютна зміна суми кредиторської заборгованості; ДР - абсолютна зміна резервного й ін. страхових фондів. ЧГП за інвестиційною та фінансовою діяльностями непрямим методом розраховують так само як за прямим.

Така велика кількість класифікацій категорії «грошовий потік» свідчить, по перше, про багатогранність її сутності; по-друге - про широкий спектр функціонування, можливості та важливість її використання у системі організаційної, економічної і фінансової діяльності підприємства.

Аналіз грошового потоку дозволяє зробити висновок про слабкі сторони управління підприємством. Недоліком цього методу є те, що він не розкриває взаємозв'язку між отриманим фінансовим результатом та зміноюабсолютного розміру грошових коштів. Якщо суб'єкт господарювання виробляє і реалізує рентабельнупродукцію (товари, послуги), тоце є найважливішою передумовою дотримання необхідного рівня потоку грошових коштів. З певною часткою умовності можна сказати,що приріст (зменшення) грошових коштів за певний період має відповідати прибутку(збиткам) віддіяльності підприємства [2].

Рейтингові методи

На сьогодні банки України самостійно розробляють підходи до оцінки кредитоспроможності, а також програмне забезпечення для оперативного і комплексного аналізу платоспроможності позичальника на основі даних первинної документації. Вони фіксуються у внутрішньобанківських документах та визначаються з урахуванням вимог Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене постановою Правління НБУ від 06.07.2000р. №279. Зазначене положення передбачає оцінку кредитоспроможності шляхом визначення рейтингу позичальника, який визначається у балах.

За результатами рейтингової оцінки, банки класифікують позичальників - юридичних осіб, за класами: А, Б, В, Г, Д.

Клас «А» - фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; бездоганна кредитна історія позичальника. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні.

Клас «Б» - фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А», але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції у діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які належать до класу «Б», мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити.

Клас «В» - фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо.

Клас «Г» - фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, що свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д").

Клас «Д» - фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником/контрагентом банку практично немає. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку[18].

Положення визначає обов'язковим врахування таких показників:

· платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

· фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

· обсяг реалізації;

· обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці);

· склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

· собівартість продукції (у динаміці);

· прибутки та збитки (у динаміці);

· рентабельність (у динаміці);

· кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Рейтиноговий метод має перевагу - можливість добору коефіцієнтів, виходячи з конкретної мети аналізу.

Рейтинговий метод є найпристосованіший. На це є кілька причин.

По-перше, при використанні цього методу не передбачаєтьсяаналіз великих масивів даних, тому оцінка мінімально залежить від широти інформаційного контуру. По-друге, при використанні рейтингового методу одразу відбувається ранжування одержаного результатузапевною шкалою. По-третє, рейтинговий методвимагаєвід користувача математичних знань тількиу рамкахелементарних фінансових розрахунків. Проблема рейтингового методу це вибір еталона для порівняння. Порівняння з умовним еталонним підприємством цілком можливе,але вибір такого еталона вимагає уточнення для кожного виду ризику.Не обов'язково вибирати серед великої кількості підприємств найкраще. Зрозуміло, щореальножодний суб'єкт господарюваннянеможе претендувати на найкращі показники геть у всьому.Зручніше просто обрати підприємство з найкращими показниками і сформувати з них тойсамий еталон для порівняння [23].

Експертний метод

Виділяють також експертний метод (теорія нечітких більшостей, аналіз ієрархії Е. Л. Сааті). Він використовується перш за все для оцінки якіснихтапрогнознихпоказників, що характеризують кредитоспроможність клієнта (його репутація; прогноз кон'юнктури ринку, на якому клієнт здійснює свою діяльність;прогноз платоспроможності клієнта тощо). До переваг цього методу відносимо, щоте отримані результатиоцінкидозволяють визначити не тільки сучасний,а й перспективний рівень кредитоспроможності клієнта за основними її характеристиками. Недоліком, на нашу думку, є те, що основу експертного методу становлять суб'єктивні оцінки таінтуїтивні прийоми аналізу окремих експертів, висновки якихчасто не співпадають. Цей метод не враховуєвідповідність умов кредитування фінансовому стану підприємства.Томуекспертнаоцінка кредитоспроможності клієнта (особливоїїпрогнозуванняза цим методом)потребує залучення кількох експертів для забезпечення її надійності.

Передбачає аналіз кредитоспроможності на підставі ряду показників:

- коефіцієнт поточної ліквідності,

- коефіцієнт маневреності власних коштів,

- коефіцієнт фінансового ліверіджуі,

- рентабельність витрат основної діяльності,

- швидкість обороту кредитних ресурсів,

- швидкість обороту дебіторської заборгованості,

- співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості,

- чистий рух грошових коштів від операційної діяльності

Для ранжування показників кредитоспроможності використовується відносна значущість Wij:

де xij - оцінка фактора i, що дана експертом j;

n - число факторів;

m - число експертів[25].

Методи, які застосовуються в практиці вітчизняних банків непогано оцінюють фінансові показники, однак є суттєві проблеми з ефективним використанням якісних характеристик позичальника при оцінці його діяльності, які не мають кількісного вираження (характеристика бізнесу, ринкова позиція позичальника, стан фінансової звітності та ін.).Для здійснення якісної оцінки кредитоспроможності необхідно та доцільно використати також аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища за напрямами галузевого і конкурентного аналізу. За допомогою цього аналізу можливо визначити рівень кредитного ризику [15]. Інші методи оцінки кредитоспроможності розглянемо (в табл. 2.1)

Таблиця 2.1. Методи визначення кредитоспроможності, що застосовуються у світовій практиці

Назва методики

Характеристика

Правило «5С»

Розшифровується як: С (character) - репутація позичальника; С (сарасity) - фінансові можливості; С (сарital) - капітал,майно; С (соllаtеrаl) - забезпечення; С (conditions) - загальні економічні умови. Найбільш застосовується у США.

CAMELS

C (capital) - достатність капіталу; A (assets) - якість активів; M (management) - менеджмент; E (earning) - надходження; L (liquidity) - ліквідність; S (sensor) -чутливість до ринкового ризику. Застосовується у практиці Світового банку реструктуризації та розвитку.

CAMPARI

C (character) - репутація позичальника; A (ability) -здатність щодо повернення кредиту; M (marge) - дохідність кредитної операції; P (purpose) - цільове призначення кредиту; A (amount) - розмір кредиту; R(repayment) - умови погашення; I(insurance)-забезпечення. Розповсюджене у європейській банківській системі

COPF

C (competition) - конкуренція в галузі; O (organization) - організація діяльності; P (personnel) - кадри, персонал; F (finance) - фінанси, доходи. Застосовується у банківському секторі Німеччини.

PARSER

P (person) - репутація позичальника; A (amount) - сума кредиту; R (repayment) - можливості погашення; S (security) - забезпечення; E (expediency) - доцільність кредиту; R (remuneration) -винагорода банку. Застосовується банками Великобританії.

Метод

дискримінантних

показників

Виходячи з переліку визначених коефіцієнтів оцінюється синтетичним чином фінансова ситуація позичальника з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді. Коефіцієнти у даному випадку визначають за результатами дослідження згідно зтехнікою дискримінантного аналізу.

Метод дискримінантних показників. Коефіцієнти даного методу отримують в результаті дослідження згідно з технікою дискримінантного аналізу. Для України використання аналогічних показників на сьогоднішній день неможливе з причини їх відсутності. Для їх розробки необхідно проводити спеціальне дослідження на галузевому рівні, зібрати обширну статистичну базу, що в наших умовах досить складно.

Моделі: Альтмана, Чессера, Бівера:

Кожна з методик побудована таким чином, що перші букви самої назви методики відображають систему аналізу фінансового стану позичальника. На основі кожного розділу аналізу складають листи-опитування, відповіді на які оцінюються у балах. Загальна сума отриманих балів переводиться у відповідний клас позичальника: позичальники надійні, позичальники з мінімальним, середнім або високим ризиком.

Узагальнюючи викладене вище, можна зробити наступні висновки стосовно існуючих методів оцінки кредитоспроможності:

1. Відсутній єдиний концептуальний підхід до побудови методик

оцінки кредитоспроможності позичальників.

2. Відсутнє системне бачення чинників, що визначають

кредитоспроможність позичальників.

3. Існуючі методики оцінки кредитоспроможності позичальників

недостатньо обґрунтовані і зайво орієнтовані на сформовані традиції, що робить їхнє використання в сучасних умовах у більшості випадків неефективним і навіть може призводити до неадекватних оцінок кредитоспроможності позичальників[26].

3. Напрями вдосконалення кредитоспроможності підприємства

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикового капіталу. Використання позикового капіталу дозволяє суттєво розширити обсяги господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фондів, а в кінцевому підсумку - підвищити ринкову вартість підприємства. У зв'язку з цим виникає необхідність розробки нових напрямів вдосконалення оцінки кредитоспроможності, в тому числі з урахуванням галузевих особливостей діяльності підприємства.

Існуючі методики оцінки кредитоспроможності, на мій погляд, не враховують деякі фактори, що мають значний вплив на фінансовий стан та платоспроможність підприємства-позичальника.

Систематизувавши науково-практичні дослідження в галузі кредитного аналізу і прогнозування надійності підприємств, можна стверджувати про існування різних підходів до класифікації методів аналізу кредитоспроможності підприємств.

У процесі оцінки кредитоспроможності позичальника отримані показники прибутковості аналізуються в динаміці, а також у зіставленні із середньогалузевими значеннями та за окремими видами економічної діяльності. На основі цього робиться висновок про їх достатність. Показники рентабельності основної діяльності, активів, інвестицій порівнюють також із процентною ставкою, за якою залучається кредит. І у разі перевищення процентної ставки над плановими показниками рентабельності у підприємства можуть виникнути труднощі із виконанням фінансових зобов'язань.

Складовою системи управління кредитоспроможністю підприємства є аналіз кредитоспроможності. Кожен банк розробляє власні критерії та методики оцінки кредитоспроможності позичальника на основі кількісних та якісних характеристик. У науково-практичній літературі також здебільшого виокремлюють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності.

У практиці американських банків широко застосовується “правило п'яти сі”, у якому критерії відбору підприємств-позичальників позначені символами, що починаються з літери “сі”:

o customer's character (характер позичальника) - його репутація, рівень відповідальності, готовність і бажання гасити борг;

o capacity to pay (фінансові можливості);

o capital (капітал, майно);

o col ateral (забезпечення);

o current business conditions (загальні економічні умови).

В англійській економічній літературі принципи кредитування визначаються абревіатурою CAMPARI, що означає:

o С (character) - характеристика клієнта;

o A (ability) - здатність до погашення позики;

o M (margin) - маржа (дохідність);

o P (purpose) - мета кредиту;

o A (ammount) - розмір позики;

o R (repayment) - умови погашення позики;

o I (insurance) - страхування ризику непогашення позики.

Ці методи оцінювання кредитоспроможності позичальника стали досить популярними завдяки вдалому поєднанню в них аналізу особистих і ділових якостей позичальника. Однак Я. Чайковський відзначає мало-ефективність механічного перенесення зарубіжного досвіду на вітчизняну практику оцінки й аналізу кредитоспроможності позичальників [17].

З метою підвищення якості оцінки кредитоспроможності позичальниками пропонуємо більше акцентувати увагу на галузевих особливостях діяльності підприємства, розмірі бізнесу та оцінці якості менеджменту. При цьому теоретичні (рекомендовані) значення показників, що використовуються при оцінці та аналізі кредитоспроможності, розглядаються як середні для будь-яких підприємств, незалежно від галузі, специфіки діяльності та розмірів - це знижує ефективність аналізу. Значення коефіцієнтів абсолютної ліквідності для підприємств торгівлі і сільського господарства не можуть бути однаковими. Використання галузевих значень коефіцієнтів, які б ураховували особливості технологічних процесів та тривалість ділового циклу підприємств, дозволить отримати більш точну картину реального становища підприємства. Так, до основних критеріїв оцінювання кредитоспроможності підприємства-позичальника слід віднести такі:

o забезпеченість підприємства власними коштами щонайменше на 50% від загальної суми витрат, які воно здійснює;

o репутація підприємства (кваліфікація та здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни);

o оцінка продукції, яка випускається, наявність замовлень на її реалізацію, характер послуг, що надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію та послуги, обсяги експорту, ступінь залежності попиту на продукцію від сезонності та ін.);

...

Подобные документы

  • Кредитування, як одна з найризиковіших банківських операцій. Визначення теоретичних та практичних аспектів аналізу кредитоспроможності позичальника, як основної характеристики фінансово-економічної діяльності підприємства для кредиторів, зокрема банків.

    курсовая работа [319,0 K], добавлен 02.06.2015

  • Сутність та економічний зміст кредитних ризиків у взаємодії з кредитоспроможністю позичальника. Визначення кредитоспроможності та показники, що її характеризують. Шляхи зниження кредитного ризику на основі удосконалення оцінки кредитоспроможності.

    курсовая работа [267,4 K], добавлен 25.11.2010

  • Система показників кредитоспроможності та їх використання в управлінні підприємством задля уникнення ризиків неповернення кредиту. Застосування удосконалених методичних підходів в оцінці кредитоспроможності позичальника на прикладі ВАТ "Донбасенерго".

    курсовая работа [212,5 K], добавлен 11.12.2013

  • Сутність теоретичних аспектів та методів оцінювання кредитоспроможності позичальників банку. Розробка заходів щодо удосконалення кредитування юридичних осіб. Опис процесу надання кредиту позичальнику-юридичній особі на прикладі АКБ "Укрсоцбанк".

    курсовая работа [566,1 K], добавлен 07.12.2013

  • Поняття та критерії кредитоспроможності позичальника. Зарубіжний та вітчизняний досвід оцінки кредитоспроможності. Аналіз методики оцінки кредитоспроможності позичальників-юридичних осіб АКБ "Укрсоцбанк". Шляхи вдосконалення оцінки кредитоспроможності.

    дипломная работа [117,5 K], добавлен 11.10.2010

  • Вивчення поняття кредитоспроможності позичальників. Розгляд методики оцінювання кредитоспроможності фізичної особи. Загальна характеристика і аналіз кредитного портфеля ВАТ "Райффайзен Банк Аваль". Характеристика інструментів зниження кредитного ризику.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 11.10.2010

  • Розвиток кредитної системи країни, перехід на ринковий характер економіки та сучасні проблеми оцінки установами банків кредитоспроможності позичальника. Основні критерії оцінки кредитоспроможності інвестиційного проекту, шляхи вдосконалення кредитування.

    доклад [322,2 K], добавлен 04.05.2012

  • Зміст і значення оцінки кредитоспроможності позичальника, кредитного ризику та виявлення джерел погашення позичальником відсотків і заборгованості за кредитом. Доцільність видачі кредиту. Основні методи оцінки кредитоспроможності, їх недоліки та переваги.

    курсовая работа [66,4 K], добавлен 04.04.2012

  • Оцінка кредитоспроможності та інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання. Порівняльна характеристика методик оцінки кредитоспроможності позичальника вітчизняними банками. Моделі комплексного аналізу. Класифікація позичальників за рівнем ризику.

    дипломная работа [252,6 K], добавлен 18.07.2013

  • Організація кредитних операцій комерційного банку ВАТ "Брокбізнесбанк". Поняття платоспроможності і кредитоспроможності клієнта. Способи забезпечення виконання зобов'язань. Аналіз фінансового стану позичальника. Банкрутство та ліквідація підприємства.

    дипломная работа [686,9 K], добавлен 22.02.2012

  • Аналіз основних методів оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника - юридичної особи в комерційному банку ЗАТ "Приватбанк". Заходи по зменшенню рівня кредитного ризику за рахунок удосконалення кредитних процедур роботи з позичальником.

    дипломная работа [5,3 M], добавлен 07.07.2010

  • Пошук індивідуального клієнта. Кредитні відносини як елемент фінансової системи, як ефективний інструмент стимулювання розвитку економіки. Перевага безготівкових розрахунків над готівковими. Оцінка установою банку кредитоспроможності позичальника.

    статья [17,3 K], добавлен 24.10.2015

  • Аналіз організаційно–економічних параметрів діяльності АКБ "Банк Кіпру" та Сумського РУ "Слобожанщина". Характеристика кредитного портфеля. Оцінка кредитоспроможності позичальника – суб’єкта господарської діяльності за методикою АКБ "Банк Кіпру".

    курсовая работа [329,7 K], добавлен 09.12.2011

  • Теоретичні основи оцінки фінансового стану позичальників-юридичних осіб в комерційному банку. Аналіз ризиків процесів банківського кредитування та основних заходів зменшення рівня ризику. Методологія рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника.

    курсовая работа [1,6 M], добавлен 11.07.2010

  • Опис процесу надання кредиту позичальнику-юридичній особі на прикладі ВАТ КБ "Надра". Методика визначення кредитоспроможності, оцінка фінансового стану позичальника в даному банку. Розробка заходів щодо удосконалення кредитування юридичних осіб.

    курсовая работа [57,1 K], добавлен 01.12.2010

  • Визначення переваг і недоліків статистичних методів аналізу кредитоспроможності позичальника. Характеристика моделей комплексної оцінки фінансового стану клієнта: правило "6С", PARSER, CAMPARI, PARTS, МEMO RISK, система 4FC, правило "5С" поганих кредитів.

    реферат [27,0 K], добавлен 28.05.2010

  • Особливості організації кредитної діяльності в банку, сучасний стан і проблеми банківського кредитування в Україні. Показники кредитної діяльності комерційних банків, аналіз кредитоспроможності позичальника, оцінка кредитної роботи філії "ПриватБанку".

    дипломная работа [279,8 K], добавлен 25.01.2010

  • Аналіз показників кредитної діяльності ПАТ КБ "ПриватБанк". Оцінка кредитоспроможності підприємства на прикладі ВАТ "Конструкція". Оцінка кредитоспроможності приватних осіб. Аналіз балансу та звітів про фінансові результати діяльності підприємств.

    курсовая работа [384,0 K], добавлен 20.10.2011

  • Дослідження загальних теоретичних аспектів кредитних відносин. Викладення основних положень та принципів кредитування; оцінка банківських ризиків. Розгляд фінансового стану позичальника. Вивчення процесу формування процентної банківської ставки.

    курсовая работа [153,4 K], добавлен 19.11.2014

  • Сутність кредиту та основи банківського кредитування. Принципи та умови кредитування. Необхідні документи та вимоги до позичальника. Аналіз кредитоспроможності позичальника. Шляхи та методи удосконалення умов кредитування в комерційних банках України.

    курсовая работа [55,0 K], добавлен 11.01.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.