Депозитне обслуговування юридичних осіб та його вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Сутність депозитного обслуговування банками юридичних осіб, його роль в діяльності банку та соціально-економічне значення

2. Класифікація депозитних послуг банку для юридичних осіб

3. Фінансово-організаційний механізм депозитного обслуговування банками юридичних осіб

4. Аналіз сучасного стану депозитного обслуговування банками юридичних осіб в Україні

5. Шляхи підвищення ефективності депозитного обслуговування банками юридичних осіб

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Забезпечення банків необхідними обсягами депозитних коштів є одним з пріоритетних завдань що визначають стратегічні напрями розвитку як їхньої діяльності так і економіки України загалом у банківській сфері. Актуальною є проблема формування оптимальних за структурою строками і вартістю депозитних ресурсів що дає можливість стверджувати про необхідність та важливість організації залучення ресурсів з депозитних джерел саме юридичними особами.

На основі аналізу великої кількості літературних джерел в цій курсовій роботі я планую:

- Дати характеристику сутності депозиту та депозитного обслуговування банками юридичних осіб.

- визначити класифікацію депозитів та інструментів за допомогою яких вони залучаються.

- провести аналіз стану депозитного обслуговування банками юридичних осіб, як загалом по банках так і по окремому банку.

- визначити основні проблеми депозитного обслуговування та шляхи їх подолання.

Метою даної курсової роботи є дослідження механізму депозитного обслуговування юридичних осіб та визначення шляхів його вдосконалення

Об'єктом дослідження є депозитні операції банку.

Предметом дослідження є механізм організації залученням ресурсів з депозитних джерел в банку що стосується тільки юридичних осіб.

У процесі дослідження застосовувалися такі методи дослідження:

- структурно логічний аналіз при побудові логіки та структури курсової роботи

- метод економічного аналізу при дослідженні факторів впливу на процеси формування та реалізації механізму депозитної діяльності, оцінці динаміки та структури депозитної бази, різноманітні прийоми статистичних методів ,зокрема, порівняння при зіставленні показників діяльності банку за період з 2010 по 2012 роки методи аналізу та синтез, індукції та дедукції.

Також при проведенні даного дослідження нами були використані монографічний, балансовий, коефіцієнтний, індексний методи, методи групувань, порівнянь та спостереження.

Інформаційною базою дослідження послужили теоретичні положення економічної науки,праці українських та зарубіжних вчених з питань депозитної діяльності банків. Основні положення роботи висновки та пропозиції базуються на використанні та узагальненні даних матеріалів Національного банку України та інших банків даних періодичних видань інтернету, фінансова звітність та внутрішньобанківські документи різних банків України, монографії, брошури, наукові публікації, навчальні посібники, статті періодичних видань, а також нормативно-правові акти законодавчої бази України.

Робота складається з п'яти розділів.

В першому розглядається сутність депозиту та депозитного обслуговування у розрізі юридичної особи. У другому розділі ми розглядаємо, зокрема, класифікацію депозитних послуг, які надаються банками юридичним особам. У третьому розділі ми досліджуємо механізм депозитного обслуговування банками юридичних осіб, а саме, основні особливості заключення депозитного договору, перелік необхідних документів, тощо. В четвертому розділі ми визначаємо аналіз стану депозитного обслуговування банками юридичних осіб в цілому по банках України та визначення місця ПриватБанку на ринку депозитного обслуговування юридичних осіб. В п'ятому розділі ми розглядаємо основні шляхи вдосконалення ефективності депозитного обслуговування спираючись на світовий досвід.

1. Сутність депозитного обслуговування банками юридичних осіб, його роль в діяльності банку та соціально-економічне значення

депозитний банк юридичний обслуговування

Сутність депозитної операції полягає в акумуляції банком як фінансовим посередником на ринку фінансових ресурсів тимчасово вільних грошових коштів на визначений термін та за визначену плату та розміщення даних фінансових ресурсів від свого імені, на власний розсуд та ризик.

Згідно ст. 47 Закону України «Про банки и банківську діяльність» банки мають право здійснювати наступні операції:

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик . [1 ]

Таким чином, операція банку - це дія банківської установи, спрямована на забезпечення її функціонування, з одного боку, як суб'єкта підприємницької діяльності, з іншого - як фінансового посередника, який здійснює притаманні йому функції. Можна виділити поняття «банківська операція» -- це комплекс взаємопов'язаних дій, що здійснюються банком, якому чинним законодавством надається виключне право на її здійснення.

Відповідно до Постанови Національного банку України «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» № 516 від 03.12.2003 р. під вкладною (депозитною) операцією розуміють операцію банку із залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами .

Депозитні банківські операції належать до пасивних операцій банківської установи, тобто це операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.

Метою здійснення депозитних операцій є:

залучення коштів для подальшого їх розміщення в активні операції;

залучення коштів для поповнення ліквідності з метою розрахунків за зобов'язаннями.

Об'єктами депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двохсторонньою угодою. Об'єкти депозитних операцій -- це депозити, тобто суми грошових коштів, які суб'єкти депозитних операцій вносять на визначений час та які залишаються на рахунках у банках черг і діючий порядок здійснення банківських операцій.

Суб'єктами відносин щодо обслуговування депозитів виступають:

Ш Комерційні банки, як позичальники;

Ш Підприємства (фірми, організації), банки та інші кредитні установи, фізичні особи - власники коштів, як кредитори.

За будьяким із перелічених вище вкладів банк нараховує та виплачує підприємству проценти. [2]

Проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником (банком) на користь кредитора (підприємства) у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включається і платіж за використання коштів, залучених у депозит. Проценти, як правило, нараховуються від дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів, і до дня, що передує поверненню основної суми вкладу.

Виплата процентів провадиться:

- у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на депозитний рахунок у національній валюті;

- у валюті вкладу, якщо грошові кошти надійшли на депозитний рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті;

- у банківських металах, якщо депозитний рахунок відкрито в банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті.

Проценти виплачуються в обсягах і у строки, зазначені в договорі. Зауважимо, що високий депозитний процент на невеликий строк не завжди вигідний для підприємства вкладника. Як правило, великі проценти обіцяються маленькими банками, в яких спостерігається дефіцит ресурсів. І підвищена процентна ставка - це аванс за ризик неповернення депозитного вкладу. Це трапляється досить рідко, але виключати такого повороту подій теж не можна.

Тому в інтересах вкладника володіти інформацією не лише про строки вкладу і процентні депозитні ставки, а й поцікавитися фінансовим станом самого банку (переконатися в його стабільності на ринку надання фінансових послуг).

І лише після того, як підприємство визначилося з банком (переконалося в його надійності та репутації), видом вкладу і процентом депозитної ставки, можна приступати безпосередньо до підписання договору і відкриття депозитного рахунка.

У банківській практиці використовується три методи визначення кількості днів для розрахунку відсотків:

1. Метод "факт/факт" - при розрахунку суми відсотків береться фактична кількість днів у місяці та році;

2. Метод "факт/360" - при розрахунку суми відсотків береться фактична кількість днів у місяці, але умовно в році - 360 днів.

3. Метод "30/360" - при розрахунку суми відсотків береться умовна кількість днів у місяці - 30 та у році - 360. [8, c. 52]

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклад (депозит) на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклад (депозит) на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладу (депозиту), унесеного до повідомлення вкладника про зменшення процентів, через один місяць з часу надсилання відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Установлений банком відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) розмір процентів на вклад (депозит) на строк або на вклад (депозит), унесений на умовах його повернення в разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законодавством України.

Проценти на банківський вклад (депозит) виплачуються вкладникові на його вимогу відповідно до строків, визначених у договорі банківського вкладу (депозиту).

Депозити можуть бути відкриті як для громадян, так і для організацій. Кожен з цих видів має свої особливості. Для юридичних осіб відкриваються спеціальний рахунок під певний відсоток. Організація при цьому має право розміщувати на певний період часу на даному рахунку вільні грошові кошти.

Найбільш часто зустрічаються депозити для юридичних осіб, які укладаються на певний термін. Період депозиту обумовлюється договором, при цьому вклад може бути безвідкличним або відкличні. Різниця полягає в тому, чи може представник юридичної особи або індивідуальний підприємець вимагати грошову суму раніше, ніж закінчиться термін депозиту. При цьому слід брати до уваги, що якщо договір банківського вкладу розривається достроково, то найчастіше відсоток виплачується в зниженому розмірі. Всі дані правила прописуються в договорі, тому необхідно прорахувати дані нюанси і можливі збитки у разі дострокового зняття завчасно.

Схема депозитів досить проста для юридичної особи. Депозитний рахунок може бути відкритий як у банківській організації, де компанія вже відкриті розрахункові рахунки, так і в абсолютно іншому банку. [7, c. 78-81]

Процедура відкриття депозитного рахунка

Порядок відкриття депозитного рахунка зводиться до такого.

1. Підприємство подає до установи вибраного банку документи. Перелік документів, необхідних для відкриття депозитного рахунка, установлюється банком відповідно до вимог ст. 3 Інструкції № 492. Він залежить від того, чи є у підприємства в цьому банку рахунки. Наведемо, на наш погляд, основні документи, що знадобляться підприємству в будьякому випадку:

- заявка про відкриття рахунка встановленого зразка;

- копія довідки ф. 4ОПП;

- копії статуту (або нотаріально засвідчені копії);

- копія довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- копія повідомлення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про наміри відкрити депозитний рахунок (подається, якщо підприємство використовує найману працю). Таке повідомлення необхідне на виконання ст. 49 Закону № 1105: «установи банків відкривають поточні рахунки платникам страхових зборів за умови пред'явлення документа, що підтверджує реєстрацію платника соціальних страхових вкладів, а вкладні (депозитні) рахунки, при пред'явленні ними документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо намірів платника страхових вкладів відкрити відповідні рахунки».

При цьому перелік може бути розширений або скорочено. Найчастіше спрощений порядок застосовується у разі, якщо юридична особа вже має розрахунковий рахунок в цьому банку. Також слід звернути увагу, що при відкритті депозити організацією, так само як і при відкритті розрахункового рахунку, необхідно у відповідному порядку повідомити податкові органи. Якщо дана процедура не була виконана, то на діяльність компанії можуть бути накладені відповідні штрафні санкції.

Повний набір документів , необхідних для укладення депозитного договору для юридичних осіб:

· Копію свідоцтва про державну реєстрацію юр. особи в органі виконавчої влади,(засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку).

· Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців , затвердженому наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 02.04.2004 № 37 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.04.2004 за № 496/9095.

· Копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту /засновницького договору/ установчого акта/ положення) засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально.

· Копію довідки про внесення юридичної особи до ЄДРПОУ засвідчену органом, що видав довідку або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

· Копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, (засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку);

· Картку із зразками підписів і відбитка печатки, (додаток 2), засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований в установленому порядку.

· Копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ засвідчену органом, що видав довідку або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документів мають подати такі документи:

· Копія документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

· Виписка (копія) протоколу /наказу про призначення посадових осіб які мають право першого та другого підписів.

· Паспорт і оригінал довідки про присвоєння ідентифікаційного номера

· Особи які мають право першого і другого підписів особисто подають у банк документи і повноваження яких перевіряються уповноваженим працівником банку. Уразі зміни особи (осіб), яка має право підпису, новопризначена особа (особи) повинна особисто подати до банку картки із зразками підпису та пред'явити паспорт.

2. Підприємство підписує з банком договір. За договором одна сторона (банк) приймає в іншої сторони (вкладника) грошову суму (вклад) і зобов'язується після закінчення встановленого в договорі строку виплатити основну суму вкладу і проценти. Договір обов'язково має бути укладено в письмовій формі та скріплено з обох боків відбитком печатки.

На що слід звернути увагу.

По-перше, щоб у договорі обов'язково було зазначено розмір процентної ставки на суму вкладу і строк його дії. Якщо договором не встановлено розмір процентів, то банк виплатить їх у розмірі, що звичайно виплачується банком за вкладом на вимогу або в розмірі облікової ставки НБУ.

По-друге, якщо укладено договір строкового банківського вкладу, то доцільніше передбачити за цим же договором проценти на суму вкладу у разі дострокового його зняття. Також цим договором можна передбачити процедуру проведення розрахунків за вкладами, а саме: порядок перерахування нарахованих процентів на поточний рахунок підприємства, або зарахування їх на поповнення депозитного вкладу. В останньому випадку між банком і клієнтом укладається договір про нарахування так званих складних процентів.

У будь якому випадку перед підписанням необхідно уважно ознайомитися з кожним пунктом договору і переконатися, що нічого не пропущено: застережено умови щодо нарахування, виплати процентної ставки, строку повернення вкладу тощо.

3. Банк відкриває депозитний рахунок. Після відкриття депозитного рахунка платнику необхідно повідомити про це податкову інспекцію, оскільки без корінця, підписаного податковою, банк не здійснюватиме операції по рахунку. Також зауважимо, що на сьогодні строк для подання повідомлення про відкриття (закриття) рахунка законодавчо не встановлено (лист ДПАУ від 15.11.2005 р. № 11040/6/292016).

Водночас ДПАУ рекомендує дотримуватися раніше діючого триденного строку, згадка про який залишилася в Порядку надання податковим органам Повідомлення про відкриття (закриття) рахунків у фінансових установах, затвердженому наказом ДПАУ від 01.08.2001 р. № 306. [4,12 c. 64-75]

Також слід переглянути основні операції, які відбуваються з депозитами юридичних осіб та облік цих операцій на прикладі:

«ЧФ КБ "ПриватБанк" приймає тимчасово вільні кошти в національній валюті від юридичних осіб.»

Відкриття і ведення депозитних рахунків юридичних осіб здійснюється згідно Інструкції про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 18.12.1998 року № 527 із змінами та доповненнями, внесеними Постановою НБУ від 22.07.1999 року № 364 та внутрішнього положення "Про депозити та вклади".

Документи, необхідні для відкриття депозитного рахунку повинні подавати в банк особи, що мають право першого і другого підписів. Повноваження цих осіб перевіряються уповноваженим працівником банку. Якщо депозитний рахунок відкривається підприємству, про його відкриття банк зобов'язаний повідомити податкові органи.

Юридична особа для відкриття депозитного рахунку повинна представити банку пакет необхідних документів.

Депозитні рахунки юридичними особами відкриваються на підставі депозитного договору (Додаток Б), що укладається між банком та клієнтом на певний термін. Якщо термін складає менше 1 року, то такий депозит є короткостроковим; якщо термін депозиту більше року, то такий депозит вважається довгостроковим.

Після підписання депозитного договору кошти на депозитний рахунок перераховуються з поточного рахунку підприємства.

Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку не дозволяється.

Мінімальна сума депозиту для юридичних осіб становить 10000 гривень.

Власник депозитного рахунку отримує дохід у вигляді відсотків , які можуть перераховуватись або на поточний рахунок, або на поновлення депозиту. Банк може коригувати процентну ставку за депозитами в залежності від змін облікової ставки НБУ та ситуації на зовнішньому ринку кредитних ресурсів. В такому разі банк надсилає повідомлення клієнту про зміну процентної ставки. В разі, коли повідомлення банку залишається без відповіді, банк самостійно змінює процентну ставку за депозитом.

Бухгалтерський облік депозитних операцій здійснюється відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій у комерційних банках України, затвердженої Постановою НБУ від 20.08.1999 року № 418.

Прийняття депозиту оформляється проводкою:

Дт 2600 (поточний рахунок)

Кт 2610 (короткострокові депозити СГД)

Нарахування відсотків по депозиту оформляється проводкою:

Дт 702… (процентні витрати за строковими коштами)

Кт 2618 (нараховані витрати за строковими коштами СГД)

Сплата відсотків по депозиту супроводжується проводкою:

Дт 2618 (нараховані витрати за строковими коштами СГД)

Кт 2600 (поточний рахунок)

(короткострокові депозити СГД)

Повернення депозиту супроводжується проводкою:

Дт 2610 (короткострокові депозити СГД)

Кт 2600 (поточний рахунок)

У разі дострокового повернення частини або повної суми депозитного вкладу за ініціативою клієнта, відсотки за фактичне знаходження коштів на депозитному рахунку не сплачуються. [17, c. 54-58]

Висновок

Сутність депозитної операції полягає в акумуляції банком як фінансовим посередником на ринку фінансових ресурсів тимчасово вільних грошових коштів на визначений термін та за визначену плату та розміщення даних фінансових ресурсів від свого імені на власний розсуд та ризик. Об'єктами депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах визначених двохсторонньою угодою.Суб'єктами депозитних операцій є комерційні банки, що виступають як позичальники і власники коштів, які виступають кредиторами банківської установи.

Під депозитною операцією розуміють залучення до банківської установи тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб для подальшого розміщення зазначених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик. Депозитні операції відносяться до пасивних операцій, тобто мають напрямленість на формування фінансових ресурсів банківської установ та забезпечення її поточної та стратегічної ліквідності. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами клієнтами на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору. За користування грошовими коштами, що обліковуються на рахунку клієнта банк сплачує проценти сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом. Проценти сплачуються банком у розмірі, який установлюється в договорі банківського рахунку. Також існує основна процедура відкриття депозитного рахунку юридичним особам, вона включає подання в вибраний банк певні документи потім підприємство підписує з банком договір, а після цього банк відкриває депозитний рахунок клієнту.

2. Класифікація депозитних послуг банку для юридичних осіб

Більша частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залучених та позичених коштів, а не власних. Можливості комерційних банків у залученні коштів регулюються НБУ. Так, згідно з показником платоспроможності банку, нормативне значення якого встановлює НБУ, залучені та позичені кошти не повинні перевищувати розмір власного капіталу більше ніж у 12 разів.

Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, з допомогою яких використовують різні види банківських рахунків.

Депозит (вклад) -- це грошові кошти в національній та іноземній валюті, передані їхнім власником або іншою особою за його дорученням у готівковій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах. Операції, пов'язані з залученням грошових коштів на вклади, мають назву депозитних. [8, c. 74]



Практично усі клієнтські рахунки називають депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти. За формою використання рахунків вони поділяються на: депозити (вклади) до запитання, термінові, або строкові, депозити, умовні депозити.

Вклади (депозити) до запитання розміщуються у банку на розрахунковому або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, сплати чеків або векселів. До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку (за умови, що термін повідомлення не перевищує одного місяця).

Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім. В умовах відсутності (як правило) плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунка, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо. [8, c. 74]

Для покриття операційних витрат, пов'язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утримуватися з депозитного процента. Деякі банки не стягують комісії з безпроцентних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку не нижче встановленого рівня. До депозитів до запитання можна віднести і кредитові залишки на контокорентних рахунках.

На цьому рахунку відбиваються всі операції банку з клієнтами, тобто видача позичок і здійснення платежів за дорученням клієнта, а також надходження виторгу від реалізації продукції та інших грошових переказів на користь клієнта і на погашення позичок. Інакше кажучи, контокорентний рахунок -- це активно-пасивний рахунок, що поєднує в собі ознаки поточного позичкового. Кредитове сальдо за контокорентним рахунком означає, що клієнт має у своєму розпорядженні власні кошти, дебетове -- що у клієнта виникла заборгованість перед банком за позичками.

Формою залучення банком вкладів до запитання є також поточний рахунок з овердрафтом. За режимом функціонування цей рахунок подібний до контокорентного. Проте, якщо останній відкривається надійним клієнтам, що активно кредитуються, то при овердрафті таке позичання допускається від випадку до випадку, тобто має нерегулярний характер. Для цього рахунку характерний кредитовий залишок. Особовий рахунок з овердрафтом може відкриватися юридичним і фізичним особам, а також громадянам, у той час, як контокорентний рахунок використовується тільки у відносинах банку з юридичними особами. Отже, особовий рахунок з овердрафтом має ширшу сферу застосування.

Одним із видів депозитів до запитання є залишок коштів на кореспондентських рахунках, відкритих у даному банку іншими банками.

Строкові вклади -- це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше 1 місяця). Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказування грошей на поточний рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їхніми власниками. Вони оформляються угодою між вкладником і банком. Банки самостійно розробляють форму депозитної угоди. Угода укладається в двох примірниках, один з яких зберігається у клієнта, а інший -- у банку.

В угоді передбачається сума внеску, термін, протягом якого внесок зберігатиметься у банку, розмір депозитного процента, обов'язки та права вкладника і банку, відповідальність сторін за недотримання умов депозитної угоди. Деякі банки встановлюють мінімальний розмір строкового вкладу, величина якого залежить від орієнтації банку на відповідного вкладника (дрібного, середнього, великого).

У свою чергу, банк бере на себе зобов'язання своєчасно виконати всі умови угоди і відповідати за їх порушення, що виявляється у встановленні пені або штрафів за невчасну видачу коштів власникові депозитного рахунку або виплату процентів. [8, c. 75]

Спори, що виникають між банком і вкладником, вирішуються у судовому порядку. Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску (зменшити або збільшити), то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з термінового депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою процентів. У цьому разі проценти знижуються до рівня, передбаченого за вкладами до запитання.

Однією з форм строкових вкладів є сертифікати.

Сертифікати бувають депозитні та ощадні. Депозитні сертифікати надаються юридичним, а ощадні -- фізичним особам.

Депозитний сертифікат -- це цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і обертатися на фондовому ринку. Сертифікати мають суттєву перевагу над строковими вкладами, оформленими депозитними договорами. Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку, тоді як дострокове вилучення власником строкового вкладу означає для нього втрату прибутку, а для банку -- втрату частини ресурсів.

Комерційні банки можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою банківського векселя. Банківський вексель має депозитну природу, і цим він схожий на сертифікат. Проте, на відміну від сертифіката, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосаменту. [8, c. 76]

Щоб придбати банківський вексель, покупець має переказати гроші на рахунок банку-продавця, після чого останній виписує бланк банківського векселя на ім'я покупця і позначає дату зарахування грошей. Погашення банківських векселів відбувається шляхом їх викупу після закінчення терміну обертання або ж дострокового викупу векселів. У банківських векселях указується величина прибутку у вигляді процента до номіналу, що одержує власник векселя. Це означає, що продаються векселі за номіналом, а викуповуються банком за ціною продажу.

Ощадні вклади слугують власникам для накопичення грошових заощаджень. Власнику ощадного вкладу видається іменне посвідчення про внесок у формі ощадної книжки, в якій відбиваються всі операції на рахунку. Зняття грошей з ощадного рахунку здійснюється за попереднім повідомленням власника внеску. Період завчасного попередження може бути визначений законом (як засіб державного регулювання) або встановлюватися за договором між банком і власником рахунку. Отже, ощадні вклади передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовуються в активних банківських операціях. За ощадними вкладами банки нараховують проценти.

Конкуренція на ринку позичкових капіталів змушує комерційні банки шукати нові форми і способи залучення депозитів. Значного поширення в банківській практиці набув депозит, що відкривається клієнтові при оформленні ним поточного рахунку. Депозит має обов'язковий характер, а його величина і термін внеску коштів на рахунок визначаються банком. Якщо клієнт не виконує умови даного депозиту, банк може припинити його обслуговування. За своїм характером цей депозит можна віднести до умовного, оскільки вилучення коштів з нього можливе лише у разі закриття клієнтом поточного рахунку. Він вважається безстроковим, що дає змогу банку використовувати його як довгостроковий кредитний ресурс. За аналогією з вкладами до запитання за даним депозитом нараховуються мінімальні проценти або вони зовсім не нараховуються, якщо банк не бере з клієнта плату за ведення операцій на поточному рахунку.

Банки часто надають цьому депозиту характер заставного, тобто передбачають право вкладника на одержання кредиту в сумі депозиту без додаткового забезпечення, отже, внесок у цьому випадку є гарантією повернення позички.

Для клієнта депозит на термін обслуговування є певною мірою примусовим, тому такі депозити можуть залучати тільки ті банки, що пропонують своїм вкладникам додаткові банківські послуги або зручне і пільгове розрахунково-касове обслуговування. Інакше банк не тільки втратить можливість залучати додаткову клієнтуру, а й може позбутися вже існуючої. [8, c. 77]

3. Фінансово-організаційний механізм депозитного обслуговування банками юридичних осіб

Метою банківського менеджменту у сфері управління зобов'язаннями банку є залучення достатнього обсягу коштів з найменшими витратами для фінансування тих активних операцій, які має здійснити банк. Отже, у процесі формування фондів менеджмент має враховувати два основні параметри управління: вартість залучених коштів та їх обсяг. Для забезпечення бажаної структури обсягів та рівня витрат за депозитними зобов'язаннями менеджмент використовує різні методи залучення коштів, які загалом зводяться до двох груп: цінові та нецінові методи управління залученими коштами. Сутність цінових методів полягає у використанні відсоткової ставки за депозитами як головного важеля в конкурентній боротьбі за вільні і грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Підвищення пропонованої банком ставки дозволяє залучати додаткові ресурси. І навпаки, банк перенасичений ресурсами але обмежений декількома прибутковими напрямками їх розміщення зберігає або навіть зменшує депозиті ставки. Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не пов'язанні зі зміною депозитних ставок. До таких прийомів належать реклама, поліпшений рівень обслуговування, розширення спектра пропонованих банком рахунків та послуг, комплексне обслуговування, додаткові види безкоштовних послуг, розташування філій у місцях максимально наближених до клієнтів, пристосування графіка роботи до потреб клієнтів тощо. В умовах загострення конкурентної боротьби в банківській сфері менеджмент велику увагу приділяє саме неціновим методам управління, оскільки підвищення депозитних ставок є обмеження і не завжди такий метод управління можна застосовувати у боротьбі за клієнтів банки вдаються до таких прийомів як проведення лотереї серед клієнтів безкоштовне розсилання виписок з рахунків відкриття депозитів новонародженим як подарунок від банку обладнання безкоштовних автомобільних стоянок біля банку, розташування банкоматів у громадських місцях. [22, c. 21]

Нецінові методи управління базуються на маркетингових дослідженнях того сектора ринку, який обслуговується банком, вивченні потреб клієнтури, розробці нових фінансових інструментів та операцій, що пропонуються клієнтам. У цілому застосування нецінових методів потребує деяких іноді й значних витрат, тому обираючи метод управління залученими коштами менеджмент банку має порівняти витрати пов'язані з підвищенням депозитної ставки та витрати,які супроводжуватимуть впровадження нецінових прийомів.

На практиці ці методи можуть застосовуватись паралельно. У практиці роботи українських банків перевага надається ціновим методам управління оскільки депозитні ставки не підлягають регулюванню і встановлюються менеджментом банку самостійно залежно від потреби в залучених коштах, депозитні ставки значно відрізняються як у динаміці так і від банку до банку. Нецінові методи управління ще не досить популярні у вітчизняній банківській практиці, але загострення конкурентної боротьби та зниження загального рівня прибутковості спонукає банки до пошуку нових прийомів заохочення клієнтів. Визначення депозитної ставки банки встановлюють диференційовані ставки залежно від виду депозитного рахунка, строку розміщення коштів на депозиті та суми вкладу. Ціноутворення за депозитними зобов'язаннями банку базується на аналізі співвідношення між депозитною ставкою, яка відображає ринкову вартість залучення коштів та витратами банку пов'язаними з обслуговуванням кожного виду депозитних рахунків. Якщо операційні витрати банку за рахунком значні, наприклад для розрахункових рахунків клієнтів,то ставка буде низькою або взагалі відсотки не виплачуватимуться. Іноді банк покриття витрат з обслуговування депозиту перекладає на клієнта, стягуючи фіксовану комісійну винагороду або встановлюючи вартість проведення кожної операції за рахунком і одночасно виплачує відсотки за залишок коштів на клієнтському рахунку. На рівень депозитної ставки впливають такі чинники: як попит і пропозиція грошових коштів на ринку, рівень ліквідності банку, структура та умови вкладу , правила обліку і оподаткування доходів тощо. [22, c. 22]

Але в основу формування депозитних ставок покладено визначення базової ринкової ставки, яка показує той мінімальний рівень прибутковості, що задовольнить інвестора у разі вкладення власних коштів у конкретний банк. Депозитна ставка є компенсацією власникові тимчасово вільних грошових коштів за їх використання протягом певного періоду часу. Власник розглядає різні варіанти вкладення коштів у підприємницьку діяльність: купівлю реальних активів, надання кредитів, придбання цінних паперів тощо. При виборі одного з напрямків вкладення інвестор прагне компенсувати втрачені можливості одержання прибутку, які передбачалися в інших варіантах. Щоб зацікавити вкладника у розміщенні грошей у банку і змусити його відмовитися від інших варіантів позичальники мають компенсувати йому середній рівень дохідності в економіці даної країни в цілому. Цей рівень майже дорівнює реальним темпам економічного росту за визначений період часу. В такий спосіб визначається початкова або основна вартість позикових коштів, яка відбиває дійсне зростання на противагу інфляційному росту цін на товари та послуги і тому відома як реальна відсоткова ставка.

Реальна відсоткова ставка для будь-яких вкладень, це ставка на майбутній період і в момент інвестування вона не відома. Отже, розрахунки відсоткових ставок за депозитом ґрунтуються на оцінці чи прогнозі рівня реального економічного росту, який очікується на період вкладення коштів. Розрахунки виконуються за формулою визначення майбутньої вартості грошей:



З наведеної формули бачимо, що майбутня вартість однієї грошової одиниці дорівнює деFV - майбутня вартість PV - теперішня вартість інвестицій, r - відсоткова ставка(річна,%) n - кількість періодів вкладання коштів(роки) R - річна ставка процента. Вкладаючи в той чи інший банк, інвестор приймає на себе певний ризик, пов'язаний з імовірністю неповернення грошей. Рівень ризику неповернення коштів визначається статистичними методами і показує кількість вкладень, які не будуть вчасно або взагалі повернуті в розрахунку на кожну сотню зароблених інвестицій. З огляду на ризик неповернення інвестор змушений підвищити вимоги до рівня дохідності тих вкладень, які повернуться вчасно і з виплатою відсотків, а також компенсувати втрати інфляційної премії та реальної ставки. Премія за ризик може включати компенсацію інших видів ризику, таких як зміни відсоткової ставки, ризик тривалості періоду інвестування і т.ін. Розрахунок базової ринкової ставки, з урахуванням реальних темпів економічного росту, інфляції та ризику, виконують за попередньою формулою але при цьому під PV розуміють суму коштів, які будуть точно повернені в строк,тобто приймають до уваги ризик. [22, c. 24]

У практичній діяльності банки не завжди мають змогу скористатися запропонованим методом визначення депозитної ставки, оскільки для одержання достовірних результатів необхідна інформація про прогнозні значення темпів економічного росту та інфляції. На рівні окремого банку розрахунок цих макроекономічних показників ускладнюється. За умов нестабільного економічного розвитку, що спостерігається в Україні протягом останнього десятиріччя, передбачити рівень інфляції, визначити ризикованість банківської установи, а також спрогнозувати темпи росту, які насправді перетворилися на темпи економічної кризи,падіння не вдається навіть на макроекономічному рівні. Тому вітчизняні банки при встановленні депозитної ставки орієнтуються на рівень облікової ставки НБУ та пропонують клієнтам плаваючу ставку, яка переглядається в разі зміни облікової ставки. Несприятливі економічні процеси змусили банки перейти до короткострокового залучення коштів як для фізичних так і юридичних осіб, коли депозити приймаються на такий період часу, у межах якого темпи інфляції більш-менш можуть бути передбачені. Використання облікової ставки НБУ як орієнтиру щодо пропозиції ставок за депозитними рахунками цілком обґрунтоване, оскільки в обліковій ставці очікуваний рівень інфляції вже врахований, а в Україні саме інфляція є головним чинником, що впливає на рівень банківських ставок. Депозитна ставка банку здебільшого нижча за облікову ставку, хоча іноді такі чинники, як попит і пропозиція грошових коштів на ринку та конкурентні позиції банку, призводять до значних відхилень від цього правила. Банки, які не мають на ринку репутації надійних та стабільних установ, змушені з метою залучення клієнтів пропонувати високі депозитні ставки. У такому разі менеджмент банку повинен точно знати напрями та обсяги можливого розміщення ресурсів та їх прибутковість. Значне підвищення депозитної ставки за відсутності високоприбуткових напрямів розміщення залучених ресурсів може призвести до появи від'ємного спереду, а отже, збиткової діяльності банку.

Одним із факторів стабілізації банківської системи є система страхування депозитів, існування якої на рівні держави дозволяє банкам знизити премію за ризик як однієї із складових базової депозитної ставки. У багатьох розвинених країнах створено державну систему страхування депозитів, яка передбачає компенсацію певної суми депозитного вкладу власникові в разі банкрутства банку. В Україні прийнято відповідні нормативні документи щодо створення системи страхування депозитів. Це дозволяє сподіватися на вирішення високої ризикованості банківських вкладів, що сприятиме підвищенню надійності та стабільності вітчизняних банків.

Для того, щоб клієнти приходили в банк та залишали там свої гроші, кожен банк розробляє та випускає свої унікальні продукти, які бувають як депозитні, кредитні та інші. [22, c. 25]

Поняття новий продукт, використовується як для визначення вдосконалення та оновлення існуючих продуктів, так і для продуктів, які вперше пропонуються споживачам та можуть задовольняти їхні потреби більш раціональним способом або можуть приводити до виникнення нових потреб.

Новий депозитний банківський продукт - це банківська послуга, що вперше пропонується на ринку, або є новою для банку при наданні її своїм клієнтам. При цьому новим продуктом вважається також модифікація вже існуючого продукту стосовно технології надання або інших параметрів, які споживач вважатиме значущими для себе і які можуть привести до можливості продажу новим типам клієнтів. [22, c. 26]

Новий депозитний банківський продукт повинен відповідати таким основним вимогам:

- відповідність існуючим і потенційним запитам споживачів.

- забезпечення додаткових доходів банку.

- вищі якісні параметри продукту на ринку над аналогічними

продуктами.

- відповідність продукту стратегії розвитку банку.

У комерційному банку практично можливі два підходи до організаційного забезпечення розробки і впровадження нових продуктів.

Перший підхід базується на тому, що в банку функціонує окремий достатньо великий підрозділ, основною функцією якого є розробка нових продуктів. Реалізація нових продуктів і контроль за їх проходженням на стадіях життєвого циклу є функцією вже інших галузевих підрозділів.

Другий на тому, що в банку функціонують галузеві підрозділи, однією із функцій яких є також розробка і впровадження нових продуктів. Даний підхід отримав найбільше поширення у практичній роботі комерційних банків.

На прикладі « ПриватБанку» хочу показати основні продукти, які пропонує цей банк для вкладів на депозит юридичним особам. Станом на початок 2013 року «ПриватБанк» пропонує нам 2 депозитних продукти для юридичних осіб та ще 1 депозитний продукт для підприємств.

Вклад	Можливість поповнення	Виплата процентів	Можливість часткового зняття
Депозити для юридичних осіб
Строковий депозит банківський вклад на будь-який строк з виплатою процентів на Ваш вибір, у разі оформлення в Приват24 Ви отримуєте надбавку від 0,2 до 1% до базової ставки.	Ні	Щомісяця або при поверненні	Ні
Поточний депозит можливість вільно розпоряджатися коштами на своєму рахунку, у разі оформлення в Приват24 Ви отримуєте надбавку 0,2% до базової ставки.	Так	Щомісяця	Так
Депозити для підприємців
«Стандарт» класичний банківський вклад з найбільш вигідною процентною ставкою за депозитами для корпоративних клієнтів, у разі оформлення в Приват24 Ви отримуєте надбавку від 0,5 до 0,8% до базової ставки.	Ні	Щомісяця	Ні

Також ПриватБанк пропонує своїм клієнтам у особі юридичних осіб таку послугу як Депозити Online, ці депозити надають можливість:

· миттєво розміщувати кошти на депозитному рахунку без відвідання банку;

· дистанційно поповнювати чи знімати гроші з депозитного рахунку;

· отримувати надбавки до базових ставок за депозитами для юридичних осіб;

· контролювати в режимі реального часу залишки на депозитному та процентному рахунках. [23]

З вище зазначеного можна зробити висновок, що пошук оптимального рівня депозитної ставки, складне завдання, яке має вирішувати менеджмент кожного банку самостійно залежно від ринкової ситуації, власних потреб та можливостей. Занадто низький рівень ставки призводить до відпливу депозитів банку, зменшує обсяг кредитних ресурсів, а отже, звужує можливості проведення активних операцій та отримання прибутків. Завищення депозитної ставки тягне та собою зростання відсоткових виплат за рахунками клієнтів і за відсутності високоефективних напрямів розміщення ресурсів спричинюється до зменшення маржі чи навіть завдає збитків. У зв'язку з цим розробка якісного банківського депозитного продукту є одним з пріоритетів банку на ринку залучення ресурсів серед населення.

Депозитний договір засвідчує право комерційного банку управляти залученими від юридичних осіб коштами та право вкладників отримати в визначений строк суму депозитного вкладу і відсотків за його користування.Сторонами депозитного договору є юридичні особи,які набувають прав і беруть на себе зобов'язання за договором. Предмет депозитного договору - умови, які характеризують надання банком послуги клієнтам при проведенні депозитних операцій.

Щодо тих послуг, що пропонує нам ПриватБанк, то в основному це є вигідними депозитами на данний період з різноманітними бонусами що стосуються ставки депозиту. Я вважаю, що, якщо я б мала заощадження, та була юридичною особою то поклала б на депозит кошти використовуючи Поточний депозит з виплатою відсотків щомісяця.

4. Аналіз сучасного стану депозитного обслуговування банками юридичних осіб в Україні

Депозити відіграють важливу роль у формуванні ресурсів банків. Це стосується як світових банків загалом, так і українських зокрема. Депозити можуть бути класифіковані за різними ознаками, проте найважливішим є їх поділ на такі групи: депозити населення й депозити суб'єктів господарювання; строкові депозити й депозити на вимогу; депозити в національній та іноземній валютах. Аналізуючи депозитні ресурси банків перш за все необхідно оцінити структуру залучених депозитних коштів банку, їх тенденцію та напрями здійснення відповідно до депозитної політики (Додаток А).

Рисунок 4.1 - Структура депозитних ресурсів банків за строками за 2009-2011 рр.

Розглядаючи структуру депозитних ресурсів банків у розрізі строків на які вони залучені можна зробити висновок, що найбільшу частку такихресурсів займають депозити на вимогу.

Протягом останніх років в цій структурі відбувались деякі зміни, в основному в обсягах депозитів залучених терміном до 1 року, так у 2009 році ми можемо спостерігати, що їх обсяг навіть більший чим обсяг депозитів до запитання, та депозитів які залучені строком від року до двох. Розглядаючи структуру залучених депозитів на останню аналізовану дату можна сказати, що частка депозитів до запитання у загальному обсязі депозитів залучених від резидентів на 01.01.2011 р. склала 37 %, або 110592 млн. грн.. На другому місті за обсягом, депозити залучені строком до 1 року, їх частка складає 31 %, або 131265 млн.грн. Частка депозитів строком від 1-го року до 2-х склала 26 %, що дорівнює 110592 млн.грн.

А станом на 01.01.12,вже в січні цього року частка депозитів, які залучалися на вимогу була більша за вся інші і складала 35,7% всіх інших або 175 653 млн. грн. тоді як в грудні 2012 року частка вже складала 32,3%, спостерігається зниження частки депозитів на вимогу. Тоді як в грудні 2012 депозити до 1 року складали також 32,3% спостерігається тенденція до збільшення, так як в січні частка складала 31,0%. [15,6]

Цю тенденцію ми можемо поспостерігати в нижче наведеному графіку (Рис. 4.2)

Рисунок 4.2 - Структура депозитних ресурсів по банках за 2012 рік у розрізі по місяцям

Як ми вже зазначали, дана структура не є сталою, і вона постійно змінюється, так на рисунку 4.3 ми можемо розглянути саме такі зміни структури депозитів отриманих банками від резидентів.



Рисунок 4.3 - Динаміка зміни депозитів залучених від резидентів у розрізі строків за 2009-2011 рр.

Для більшої наочності данні представленні у вигляді графіку. Як ми можемо бачити з рисунку 4.3 депозити на вимогу у період з 01.01.2009 по 01.01.2011рр. не зважаючи на наслідки кризових явищ які спостерігалися, мали тенденцію до росту. Так у 2012 році у порівнянні із 2009 роком кошти на вимогу збільшились на 65521 млн. грн.. Також слід відмітити, що депозити строком до 1-го року також стрімко зростали до грудня 2012 року. Але вже на початку 2013року ця тенденція припинилась, і навіть спостерігалось деяке зменшення. Так у порівнянні з 01.12.2012 р. на 01.01.2013р. депозити строком до 1-го року зменшились на 3524 млн. грн. Вплив світової фінансової кризи більш за все був відчутний у розрізі депозитів строком від 1 року до 2-х. [15]

Все це пояснюється тимчасовою втратою довіри клієнтів до банків, та страхом втратити свої кошти. Саме у наслідок цих факторів ми можемо спостерігати на графіку відплив коштів упродовж 2009 року. Зменшення депозитів строком від 1-го року до 2-х протягом 2009 року склали 61919 млн.грн. Але вже протягом 2010 року спостерігався ріст, збільшились обсяги майже на 45293 млн. грн. причому на 01.01.2011 року вже були досягнуті показники докризового періоду, що свідчить про відновлення довіри клієнтів, посилення діяльності банків у сфері залучення ресурсів. В 2012 році обсяги депозитів від 1 року до 2 все ще зростали і станом на 1 грудня 2012 року приріст становив 53,5% або на 57143 млн. грн.

...