Критерії класифікації депозитних послуг та відмінності факторингу від лізингу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний економічний університет ім. С. Кузнеця

Контрольна робота

по курсу: "Ринок фінансових послуг"

на тему: "Критерії класифікації депозитних послуг та відмінності факторингу від лізингу"

Виконала: студентка ІV курсу

Центру заочної та дистанційної освіти

Возниця Олена Валеріївна

Харків - 2014

План

Вступ

1. Критерії класифікації депозитних вкладів

2. Відмінності факторингу від лізингу

Задача 1

Задача 2

Висновок



Вступ

Перехід України до ринкової економіки і активне включення в світові господарські зв'язки вимагають відповідного розширення методів комерційної діяльності підприємств і організацій всіх форм власності. Нині гарантований успіх - це не тільки конкурентоздатний товар, а й вдало вибраний спосіб його реалізації. Саме тому в світовій практиці важливу роль відіграють різноманітні посередники: торговельні компанії, інвестиційні і страхові фірми, банки тощо.

Перетворення під впливом науково-технічного прогресу сфери виробництва і обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають необхідність пошуку і упровадження нетрадиційних для народного господарства нашої країни методів оновлення матеріально технічної бази і модифікації основних фундацій суб'єктів різних форм власності.

Найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсної бази комерційних банків виступають депозитні операції.

Депозитними є пасивні операції банків із залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валютах у формі вкладів (депозитів) шляхом їх зарахування на відповідні рахунки на певних умовах.

Крім депозитних, кредитних, розрахункових та інших поширених банківських операцій комерційні банки можуть використовувати і нетрадиційні послуги, що дає змогу розширити клієнтуру, збільшити обсяг прибутку і диверсифікувати ризики. Нетрадиційні банківські послуги широко використовуються у розвинутих країнах світу. В Україні такі послуги надають лише деякі комерційні банки і в дуже незначних обсягах.

Основні нетрадиційні послуги, які надаються банком.

Лізинг - здача в оренду на тривалий строк предметів дострокового користування. Його можна розглядати як різновид дострокового кредиту, який надається в натуральній формі та погашається клієнтом в розстрочку. Факторинг - це придбання права вимоги на використання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги із взяттям на себе виконання таких вимог і приймання платежів.



1. Критерії класифікації депозитних вкладів

Вклад (депозит) - це гроші, передані в банк їх власником для зберігання, та які залежно від умов зберігання числяться на тому чи іншому банківському рахунку.

На процес формування заощаджень впливають різноманітні фактори, їх можна систематизувати, поділивши на п'ять груп:

- основним фактором першої групи є державна політика, спрямована на забезпечення політичної стабільності та сталого розвитку національної економіки, запобігання кризовим ситуаціям, сприяння розвитку і підприємництва;

- фактори другої групи пов'язані з динамікою основних економічних показників рівня інфляції, процентних ставок, безробіття тощо, а також з економічним розвитком регіонів та їх інфраструктури;

- третя група факторів стосується розвитку банківської системи та системи кредитно-фінансових інститутів;

- четверта - довіри до комерційних банків та інших кредитно-фінансових інститутів, ступеня поінформованості населення про їхню діяльність;

- п'ята група факторів визначається демографічною ситуацією в країні (практика доводить, що рівень національних заощаджень вищий там, де більша частка молоді).

Класифікація вкладів (депозитів) здійснюється за різними ознаками, основними серед яких є:

- вид та статус вкладника;

- термін вкладу.

За першою ознакою виділяються вклади юридичних та фізичних осіб, резидентів і нерезидентів.

За терміном користування вклади поділяються на дві великі групи - депозити до запитання та строкові.

Кошти клієнтів у вкладах до запитання зберігаються на поточних рахунках, які відкриваються банком кожному клієнту. Особливістю функціонування вкладів до запитання є те, що гроші, які зберігаються, можуть бути в будь-який момент зняті готівкою з відповідного рахунка або перераховані за вимогою клієнта на інші рахунки в банках. За діючою практикою вітчизняні банки здебільшого не здійснюють плати за залишками на депозитних рахунках до запитання, оскільки розміри цих залишків є дуже нестійкими та слабо прогнозованими. Вагома частка ресурсів, які залучені саме у вклади до запитання, використовується банками для забезпечення необхідного рівня ліквідності та формування обов'язкових резервів у вигляді залишків на кореспондентському рахунку в Національному банку України. Разом з тим у повсякденній банківській діяльності складається ситуація, коли клієнти не використовують одразу всі кошти, що надходять на їхні поточні рахунки, залишаючи певну частку їх у розпорядженні банку на деякий термін. Ця частина ресурсів у вкладах до запитання використовується банком, як правило, у формі вкладень у найкоротші за терміном повернення кредитно-інвестиційні активи. В цьому випадку банк отримує можливість заробляти, розміщуючи вільні залишки на поточних рахунках у відповідні доходні активи, а відтак сплачувати певний процент власникам депозитів до запитання за користування їхніми грошима. Платність вкладів цього типу дозволяє, в свою чергу, залучати ще більшу кількість поточних ресурсів, розширювати коло своїх операцій та збільшувати їх обсяги, що неодмінно сприятиме підвищенню конкурентоспроможності банку. В той же час з деяких вкладів до запитання діючою нормативною базою передбачена обов'язкова сплата процентів за їх залишками. Так, зберігання коштів Державного бюджету на банківських депозитах до запитання є для банку обов'язково платним та потребує нарахування і сплати процентів за залишками цих коштів розміром у 50 % ставки рефінансування Національного банку України.

Найбільш стабільними з точки зору прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів є строкові вклади (депозити). Строкові вклади (депозити) - це грошові ресурси, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін з виплатою обумовлених процентів. Розвиток та диверсифікація послуг з обслуговування саме цих вкладів є пріоритетним завданням сучасного комерційного банку. Ресурси, залучені у строкові депозити, залишаються у розпорядженні банку в межах чітко обумовленого часового інтервалу, а тому можуть використовуватися для фінансування більш тривалих за терміном, а отже і більш доходних активних операцій. Відповідно і плата за залишками на строкових депозитах є значно більшою порівняно з вкладами до запитання та безпосередньо залежить від розміру та терміну зберігання грошей на цих вкладах. У сучасній практиці більшість комерційних банків надає можливість своїм клієнтам знімати за необхідності кошти зі своїх строкових депозитів до закінчення відповідного терміну дії депозитного договору. Це є досить вагомим фактором підвищення привабливості саме цього виду банківських депозитних операцій, хоча розмір процентної плати у разі дострокового зняття коштів або закриття вкладу взагалі значно зменшується.

Комерційні банки в своїй поточній діяльності використовують різні форми строкових вкладів (депозитів).

Однією з найбільш поширених форм виступають сертифікати, які, в свою чергу, поділяються на депозитні та ощадні.

Депозитний сертифікат - це документ, що видається тільки юридичній особі у вигляді письмового свідоцтва банку про внесення грошових коштів, яке надає право власнику сертифіката після закінчення встановленого терміну отримувати суму внеску та відповідні проценти. Ощадний сертифікат - це аналогічний документ, але який видається виключно фізичній особі як свідоцтво про внесення нею грошей на банківський рахунок та надає право власнику на отримання відповідної суми і процентів.

Депозитні й ощадні сертифікати випускаються банками як на певний строк, так і до запитання. Вони можуть бути іменними і на пред'явника.

Згідно з чинним законодавством банківський сертифікат є цінним папером, а відтак він має значні переваги порівняно з іншими видами вкладів (депозитів): він може вільно продаватись і купуватись на фондовому ринку, виступати засобом платежу, застави тощо. У разі виникнення раптової необхідності в наявних коштах власник сертифіката може його продати безпосередньо банку або на вторинному ринку цінних паперів без загрози значної втрати від зниження процентної ставки, але з урахуванням терміну, що залишився до моменту погашення сертифіката.

Найпоширенішими серед населення як за радянських, так і за пострадянських часів залишаються ощадні вклади.

Ощадні вклади - це грошові заощадження фізичних осіб, що вносяться ними до банку з метою накопичення й отримання відповідного доходу у вигляді процентів. Кожному власнику ощадного вкладу видається спеціальна ощадна книжка. Ощадна книжка - це письмове свідчення (іменне або на пред'явника) про здійснення внеску у формі ощадного вкладу, в якому відображаються поступово усі операції із зарахування та зняття коштів з відповідного вкладного рахунка. Ощадні вклади часто використовуються як безстрокові депозити, тобто умови зберігання коштів на них не прив'язані до конкретних строків. Отже, власники ощадних книжок мають можливість одержувати гроші з ощадних вкладів або взагалі їх закрити у будь-який необхідний момент, але з обов'язковим попереднім повідомленням банку (як правило - за декілька днів) про цей намір.

Як було зазначено вище, визначальними чинниками при встановленні плати за строковими депозитами є розмір вкладу та термін, на який вносяться грошові кошти. Чим більші сума та строк користування вкладом, тим відповідно вищою буде ставка процента.

При визначенні рівня доходів вкладників від розміщення їхніх грошових коштів банки використовують схеми нарахування простих і складних процентів.

Так, при використанні схеми простих процентів базою нарахування відповідної процентної ставки за кожний встановлений період буде одна і та сама основна сума строкового вкладу.

При використанні схеми складних процентів дохід за кожний період обчислюється не з первісної суми вкладу, а із загальної суми, яка включає основну (первісну) суму та проценти, що були нараховані за всі попередні періоди. Поряд із наведеними варіантами нарахування процентів значний вплив на рівень доходу вкладників справляє періодичність процентних нарахувань у межах встановленого терміну зберігання грошей на рахунку. Чим частіше здійснюється нарахування складних процентів, тим більшою буде остаточна сума вкладу на кінець терміну його використання.

Це треба добре розуміти вкладникам і депозиторам, щоб орієнтуватись у різних схемах, які використовуються банками при залученні строкових вкладів.

2. Відмінності факторингу від лізингу

Важке становище наших підприємств не дозволяє вкладати значних коштів у свій подальший розвиток. Лізинг в даному випадку, дозволяє трохи поліпшити матеріальне становище.

Фінансовий керівник виділяє в лізингу наступні переваги:

Він точно передбачає річні витрати інвестування на весь період контракту, якщо він вибрав постійну плату за наймання.

Підприємство не є власником обладнання і, отже, не заносить його до складу свого майна, тому не платить податок на майно.

Факторинг - справляння платежів і ведення бухгалтерського обліку за дорученням клієнта. Факторингові операції активно проводять комерційні банки, які організовують спеціалізовані філії або компанії.

Класичні факторингові угоди припускають, що, купуючи фінансові зобов'язання, банк повністю бере на себе ризик щодо їх виконання і в тому разі, якщо платник виявиться не в змозі оплатити виставлене на нього платіжна вимога, банк зазнає збитків.

Плюси факторингових операцій полягають в наступному: прискорюється оборотність оборотних коштів; факторинг дозволяє збільшити обсяг випуску продукції підприємством; забезпечує гарантований збут продукції на підприємстві; дозволяє уникнути обвальних банкрутств.

Факторингові операції. Принципи факторингового обслуговування. Факторинг - переуступка факторингової компанії неоплачених боргових вимог (рахунків-фактур та векселів), що виникають між контрагентами в процесі реалізації товарів і послуг на умовах комерційного кредиту, в поєднанні з елементами бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника.

Відповідно до Конвенції про міжнародний факторинг, прийнятої в 1988 р. Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, операція вважається факторингом у тому випадку, якщо вона задовольняє як мінімум двом з чотирьох ознак:

наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог ведення бухгалтерського обліку постачальника, перш за все, обліку реалізації інкасування його заборгованості;

страхування постачальника від кредитного ризику.

Разом з тим у ряді країн до факторингу відносять і облік рахунків-фактур - операцію, що б лише одного, першого з зазначених ознак.

Факторингове обслуговування найбільш ефективно для малих і середніх підприємств, які традиційно відчувають фінансові труднощі через несвоєчасне погашення боргів дебіторами та обмеженості доступних для них джерел кредитування. Разом з тим не всяке підприємство, що відносяться до категорії малого та середнього, може скористатися послугами факторингової компанії. Так, факторингового обслуговування не підлягають:

підприємства з великою кількістю дебіторів, заборгованість кожного з яких виражається невеликою сумою підприємства, що займаються виробництвом нестандартній чи вузькоспеціалізованою продукції;

будівельні та інші фірми, що працюють із субпідрядниками;

підприємства, що реалізують свою продукцію на умовах післяпродажного обслуговування, практикуючі компенсаційні (бартерні) операції;

підприємства, що укладають зі своїми клієнтами довгострокові контракти і виставляють рахунки за завершенні певних етапів робіт чи до здійснювати постачання (авансові платежі).

Факторингові операції теж здійснюються за борговими зобов'язаннями фізичних осіб, філій або відділень підприємства.

Такі обмеження обумовлені тим, що у зазначених випадках факторингової компанії досить важко оцінити кредитний ризик чи невигідно брати на себе підвищений обсяг робіт, а також додатковий ризик, що виникає при передачу цих вимог, оплата яких може бути зроблена в термін з причин невиконання постачальником будь- яких своїх договірних зобов'язань.

Крім цього, постачальник повинен виробляти товари чи надавати послуги високої якості, мати перспективи швидкого розширення виробництва і збільшення прибутку (тільки в цьому випадку підприємству буде вигідно оплачувати досить високу вартість послуг факторингової компанії) і суто тимчасові причини нестачі грошових коштів - через несвоєчасне погашення дебіторами, а також недостатнього рівня прибутку, надмірних товарних запасів і труднощів, пов'язаних з виробничим процесом.

Види факторингових операцій. У основі факторингу лежить переуступка неоплачених боргових вимог факторингової компанії, що є загальним елементом для всіх видів факторингу, описаних нижче.

Факторингові операції банків класифікуються як:

внутрішні, якщо постачальник і його клієнт, тобто сторони за договором купівлі-продажу, а також факторингова компанія перебувають в одній і тій же країні, або міжнародні;

відкриті, якщо боржник сповіщений про участь в операції факторингової компанії, або закриті (конфіденційні). Повідомлення боржника при відкритому факторингу здійснюється шляхом відповідного запису на рахунку-фактурі, що підтверджує, що правонаступником за виникає боргу є певна факторингова компанія і що платіж повинен здійснюватися на її користь;

з правом регресу, - зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, або без такого права. Дані умови пов'язані з ризиками, які виникають при відмові платника від виконання своїх зобов'язань, тобто кредитними ризиками. депозит факторинг нетрадиційна банк

При укладанні угоди з правом регресу постачальник продовжує нести певний кредитний ризик за борговими вимогами, проданими ним факторинговій компанії. Остання може скористатися правом регресу і за бажання продати постачальникові будь-яке неоплачене боргова вимога у випадку відмови клієнта від платежу (його неплатоспроможності). Дана умова передбачається, якщо постачальники впевнені, що у них не можуть з'явитися сумнівні боргові зобов'язання, або в силу того, що вони досить ретельно оцінюють кредитоспроможність своїх клієнтів, розробивши власну, досить ефективну систему захисту від кредитних ризиків, або в силу специфіки своїх клієнтів. І в тому, і в іншому постачальник не вважає потрібним оплачувати послуги зі страхування кредитного ризику. Проте гарантований для постачальника і своєчасний приплив коштів може забезпечуватись лише за підписання угоди без права регресу. Необхідно, щоправда, відзначити, що, якщо боргове зобов'язання визнано недійсним (наприклад, якщо постачальник відвантажив клієнтові не замовлений ним товар і переуступив виставлений для неї рахунок компанії), факторингова компанія в будь-якому випадку має право регресу до постачальника;

з умовою про кредитування постачальника у формі попередньої оплати (до 80 % переуступаємо їм боргових вимог) або оплати вимог до певної дати. Основною перевагою попередньої оплати є те, що її розмір є фіксований відсоток від суми боргових вимог. Таким чином, постачальник автоматично отримує більше зі збільшенням обсягу своїх продажів.

У відсутності попередньої оплати сума переданої боргових вимог (за мінусом витрат) перераховується постачальнику на певну дату або після закінчення певного часу.

Типи факторингових угод. Залежно від різних вимог постачальника і факторингової компанії розроблений ряд варіантів внутрішніх факторингових угод.

Угоду про повну обслуговуванні (відкритому факторингу без права регресу) полягає зазвичай за постійних і досить тривалих контактах між постачальником і факторингової компанією. Повне обслуговування включає в себе: повний захист від появи сумнівних боргів і забезпечення гарантованого припливу грошових коштів; управління кредитом; облік реалізації; кредитування у формі попередньої оплати (за бажанням постачальника) або оплату суми відчужуваний боргових вимог (за мінусом витрат) до певної дати.

За рідкісним винятком повне обслуговування здійснюється за умови, що постачальник переуступає факторингової компанії борги своїх клієнтів.

З точки зору компанії це усуне можливість її дискримінації, оскільки в іншому випадку постачальник може переуступити їй тільки ті боргові вимоги, які важко інкасувати або за якими максимальний кредитний ризик. Така система вигідна і для постачальника - йому не доведеться вести облік і здійснювати операції по окремих, не відчужуваний борговими вимогами. Таким чином, дана умова оптимально для обох сторін.

Угода про повне обслуговування з правом регресу відрізняється від такого без права регресу тим, що факторингова компанія не страхує кредитний ризик, який продовжує нести постачальник. Це означає, що компанія має право повернути постачальнику боргові вимоги на будь-яку суму, не оплачені клієнтами протягом певного терміну (зазвичай протягом 90 днів до встановленої дати платежу).

Основною метою більшості фірм, що вдаються до послуг факторингової компанії і укладають угоду про повну обслуговуванні, є отримання додаткових грошових коштів. Зазвичай факторингова компанія здійснює попередню оплату на суму до 80 % вартості відчужуваний боргових вимог. Згодом попередня оплата компенсується за рахунок платежів, здійснюваних клієнтами. Решта 20 % (або більше), за мінусом витрат компанії, перераховуються після оплати клієнтом боргових зобов'язань або в зазначений в угоді строк.

Існує ряд об'єктивних причин, по яких факторингова компанія не може попередньо оплачувати 100 % вартості боргових вимог (за мінусом вартості своїх послуг і відсотка за кредит). Перш за все це пов'язано з можливим виникненням спірних моментів і помилок в рахунках. Крім того, дана різниця необхідна, щоб компанія могла при необхідності (наприклад, при порушенні постачальником умов факторингового угоди) компенсувати попередньо оплачені нею суми.

Різновидом факторингової угоди про повну обслуговуванні є агентську угоду, або угоду про оптовий факторинг (відкритому). Підприємство може налагодити власну ефективну систему обліку та управління кредитом, проте воно буде мати потребу в захисті від кредитних ризиків і в кредитуванні. У цьому випадку факторингова компанія може запропонувати висновок агентської факторингової угоди, відповідно до якого вона буде набувати неоплачені боргові вимоги, а постачальник виступатиме в її агента з їх інкасування. Напис на рахунку буде повідомляти про участь в операції факторингової компанії, але замість вказівки зробити платіж на користь останньої буде обумовлено, що платіж треба зробити на ім'я постачальника, виступаючого як її агента, але на користь факторингової компанії. Перевага даної угоди полягає в тому, що знижуються витрати факторингової компанії за оцінкою кредитоспроможності і, отже, плата, що стягується з постачальника.

Кредитування, що передбачається даною угодою, аналогічно кредитуванню за угодою про повну обслуговуванні. Проте оплата частини, що залишилася проводиться тільки після погашення боргів клієнтами. Оскільки факторингова компанія в даному випадку не має безпосереднього впливу на процес інкасування, вона не може гарантувати здійснення платежу до певної дати.

Якщо постачальник зацікавлений тільки у кредитуванні з боку факторингової компанії, то може бути укладено відкрите чи конфіденційну угоду про облік (дисконтуванні) рахунків-фактур. Укладення такого роду угоди достатньо ризиковано для факторингової компанії, що висуває в цьому випадку найбільш жорсткі вимоги до постачальника, і має місце лише за умови, що фінансове становище останнього досить міцно. Дисконтування рахунків-фактур є зазвичай одноразової операцією, здійснюється селективно і не охоплює всього платіжного обороту постачальника.

Факторинг у зовнішньоекономічній діяльності. При експорті продукції значно зростає кредитний ризик експортера (через труднощі оцінки кредитоспроможності потенційних іноземних клієнтів; надання комерційного кредиту на більш тривалий термін, з урахуванням часу, необхідного для доставки товарів на іноземні ринки, а також з-за таких факторів, як політична нестабільність в країні імпортера, низький рівень її економічного розвитку і т.д.). Крім того, оскільки угода про зовнішньоторговельний факторингу може передбачати використання двох і більше валют, виникає валютний ризик - небезпека валютних втрат у зв'язку зі зміною іноземної валюти по відношенню до національної. У зв'язку зі збільшенням ступеня ризику факторингова компанія пред'являє більш жорсткі вимоги, ніж до постачальників на внутрішньому ринку.

При обслуговуванні експортера факторингова компанія, як правило, укладає договір з факторинговою компанією країни-імпортера і передає їй частину обсягу робіт. Дана угода передбачає взаємність, тобто факторингова компанія експортера буде діяти у своїй країні від імені та за дорученням іноземних факторингових компаній з операцій, що передбачає участь цих двох країн. Такий факторинг отримав назву взаємного, або двофакторного.

Факторингова компанія експортера може передати компанії, обслуговуючої імпортера, наступні види робіт за договором:

оцінку кредитоспроможності імпортера, страхування кредитного ризику, визначення сум, в межах яких може здійснюватися подібне страхування, зобов'язання відшкодувати неоплачену клієнтом суму кредиту в певний період після настання терміну погашення;

інкасування боргових вимог, включаючи при необхідності звернення до арбітражу;

переказ коштів у валюті платежу на рахунок факторингової компанії експортера.

Перевага взаємного факторингу полягає в тому, що для компанії, обслуговуючої імпортера, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми, як факторингової компанії експортера. Разом з тим але досить громіздкий і передбачає високі витрати сторін.

При взаємному факторингу основна роль факторингової компанії експортера полягає у кредитуванні, і якщо експортер в ньому не зацікавлений, то йому вигідніше укласти угоду безпосередньо з факторинговою компанією в країні-експортері про пряме імпортному факторингу. Однак це має сенс лише в тому випадку, коли експортер проводиться в одну або дві країни. Якщо експортер має контрагентів у багатьох країнах, то висновок однієї угоди з факторинговою компанією своєї країни буде зручнішим, ніж великої кількості прямих угод з факторинговими компаніями інших держав.

У випадку прямого імпортного факторингу факторингова компанія країни-імпортера укладає угоду щодо країні, здійснюючи страхування кредитного ризику, облік і стягнення вимог, є для факторингової компанії внутрішніми. Разом з тим кредитування закордонного експортера в іноземній для факторингової компанії валюті досить важко, і умова про попередню оплату є у подібних угодах надзвичайно рідко.

Високі витрати на взаємний факторинг призводить до того, що ряд факторингових компаній віддають перевагу прямим експортному факторингу, тобто беруть на себе кредитний ризик, кредитування, ведення обліку та інкасування боргових вимог. При цьому факторингова компанія стикається зі значними труднощами в оцінці кредитоспроможності іноземних клієнтів і стягнення вимог. Останнє найчастіше здійснюється від імені та за дорученням факторингової компанії юридичними конторами країни-імпортера.

Особливістю зовнішньоторговельного факторингу в цілому є його завжди відкритий характер, а також відсутність права регресу до постачальника на експорт. Останнє обумовлено тим, що основною причиною факторингового обслуговування експортера виступає звичайно захист експортера від кредитного ризику. Обслуговування всього товарообігу, яке передбачається при операціях усередині країни, зустрічається при факторингове обслуговування зовнішньоторговельних операцій набагато рідше, факторингові компанії в більшості випадків спеціалізуються на обслуговуванні ринку однієї країни або ринку певної продукції.



Задача 1

Визначити, яку суму підприємство повинно повернути банку через рік за кредит в 250 тис. грн. Кредит надано під 25 % річних. Внаслідок зміни умов кредитування після двох місяців ставку збільшили на 1 п. п., в після 6 місяців - ще на 2 п. п. Розрахувати збитки підприємства через збільшення процентної ставки за кредитування.

Розв'язання.

1) % ставка за перші 2 місяці: 25 / 12 = 2,083 %.

2) Сума нарахування процентів за 2 місяці: 250000 * 2,083 % * 2 / 100 % = 10415 грн.

3) % ставка за третій та шостий місяць: (25 % + 1 %) / 12 = 2,17 %.

4) % нарахування за третій та шостий місяць: 250000 * 2,17 % *4/ 100 % = 21700 грн.

5) Ставка, що буде діяти через півроку: 26 %+2 % / 12 = 2,33 %.

6) Сума нарахування процентів за півроку: 250000 * 2,33 * 6 / 100 % = 34950 грн.

7) Сума, що підлягає поверненню: 250000 + 10415 + 21700 + 34950 = 317065 грн.

8) Сума процентів, що мало виплатити підприємство, без збільшення процентної ставки:

250000 * 2,083 % * 12/100 % = 62490 грн.

9) Сума збитків підприємства, через збільшення процентної ставки:

250000 + 62490-317065 = - 4575 грн.

Задача 2

Підприємство здійснює вибір кредитування у двох банках. Перший банк пропонує кредит на 4 роки під 15 % річних, які нараховуються за складними процентами. Інший банк здійснює кредитування за простими відсотковими ставками.

Який процент другий банк повинен запропонувати підприємству, щоб досягти еквівалентності умов щодо першого банку? Наскільки повинна змінитися процентна ставка другого банку, якщо перший її збільшить удвічі?

Розв'язання.

Розрахуємо нарахування першим банком за складними відсотками, взявши умовно суму вкладу 100 000 грн.

,

де: I - загальна сума відсотків за кредитом, L - сума кредиту, i - відсоткова ставка, n - кількість періодів (років).

І = 100000 *((1+15 %/-1) = 74900,625.

Отже нараховані в кінці кожного року відсотки за користування кредитом додаються до основного кредиту, і наступного року відсотки нараховуються на більшу суму.

Всього отримавши на початку 100 000 грн, в кінці повертаєте 100 000 + 74900,65 =174 900 грн.

Розрахуємо нарахування другим банком за простими відсотками, взявши умовно суму вкладу 100 000 грн.

,

де: I - загальна сума відсотків за кредитом, L - сума кредиту, i - відсоткова ставка, n - кількість періодів (років).

І = 100000 * 15 % * 4/100 = 60 000 грн.

Отже в кінці кожного року Ви сплачуєте 15 000 грн. у вигляді відсотків за користування кредитом, що в підсумку за чотири років складає 60 000 грн.. В кінці четвертого року Ви повертаєте кредит в сумі 100 000 грн.

Всього отримавши на початку 100 000 грн, Ви в загальному підсумку повертаєте 160 000 грн.

знаходимо співвідношення між простою і їй еквівалентною складною ставкою:

І = ((1 + /4 = 0,1873 або 18,73 %.

Перевіримо:

І = 100000 * 18,73 % * 4/100 = 74920 грн.

Отже, другий банк повинен запропонувати підприємству 18,73 % річних за простою відсотковою ставкою, щоб досягти еквівалентності умов щодо першого банку.

Розрахуємо процентну ставку другого банку за умови, що перший банк збільшив відсоток у двічі, тобто 15 % * 2 = 30 %.

І = ((1 + /4 = 0,464 або 46,4 %.

З цього визначаємо збільшення процентної ставки другого банку:

46,4 % - 18,73 % = 27,67 %.



Висновок

Розглядаючи теоретичний матеріал депозитних послуг банку було визначено, що:

1. Депозит (лат. deposityum - річ, яка передана на зберігання) - кошти які надаються фізичними чи юридичними особами (резидентами або нерезидентами) в управління фінансово-кредитному інституту, в тому числі комерційному банку, на визначений строк та під процент, що оформляється відповідною угодою. Для банків депозити - це головний вид їхніх пасивних операцій й, отже, основний ресурс для проведення активних кредитних операцій.

2. Депозити заведено поділяти на такі: до запитання; строкові на визначений термін; ощадні внески населення; ощадні (депозитні) сертифікати.

3. Залучення депозитів (вкладів) юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом відкриття строкового депозитного рахунка з укладенням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки) або видачі ощадного (депозитного) сертифіката. За договором банківського депозиту комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника, зобов'язується виплатити вкладникові суму депозиту та нараховані відсотки на умовах та у порядку, що передбачені договором.

Що стосується факторингу та лізингу, то не такі це вже різні види діяльності. Хоча звичайно принцип різний - лізинг це все одно що кредит, але з можливістю його скасування в будь-який момент (оренда), а факторинг - форма кредитування під заставу виробничої техніки, верстатів, і пр. Чогось, що ні рухається, але може і поламатися.

Лізинг - це вид інвестиційної діяльності, довгострокова оренда (на термін від 6 місяців до декількох років) машин, устаткування, транспортних засобів, споруд виробничого призначення, що передбачає можливість їх подальшого викупу орендарем.

Лізинг здійснюється на основі довгострокового договору між лізинговою компанією (лізингодавцем), що набуває устаткування за свій рахунок і здає його в оренду на кілька років, і фірмою- орендарем (лізингоотримувачем), яка поступово вносить орендну плату за використання лізингового майна. Після закінчення терміну дії договору орендар або повертає майно лізинговій компанії, або продовжує термін дії договору (укладає новий договір), або викуповує майно за залишковою вартістю.

Факторинг - фінансова комісійна операція, при якій клієнт поступається дебіторську заборгованість факторингової компанії з метою негайного отримання більшої частини платежу і гарантії повного погашення заборгованості. Комісіонер купує дебіторські рахунки компанії за готівку з дисконтом, а потім стягує борг з фактичного покупця, якому компанія продала товар або надала послуги. Зазвичай фактор- компанія протягом 2-3 днів оплачує клієнту від 70 до 90 % вимог у вигляді авансу, а залишок надається після стягнення всього боргу.

Такі послуги надають фактор- фірми, що мають статус кредитної установи або банки. Фактор- банки, тобто банки, в діяльність яких включений факторинг, готові регулярно інформувати своїх клієнтів про платоспроможність потенційного партнера. Крім того, вони можуть брати на себе гарантію за платежі в інших країнах.

Размещено на Allbest.ru

...