Відсотки та відсоткові ставки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття відсотків та відсоткових ставок

2. Сутність і види відсоткових ставок за кредитами

Висновки

Список літератури

Вступ

Актуальність теми: процентної політики полягає в тому, що на сьогодні регулювання відсоткових ставок є важливою складовою економічної політики держави стосовно подолання наслідків світової фінансово-економічної кризи.

Для України питання процентної політики центрального банку є особливо проблемним, адже політика Національного банку України не завжди є ефективною і інколи не призводить до бажаних результатів в економіці держави у цілому. Тому саме зараз гостро стоїть питання щодо необхідності здійснення певних кроків з боку Національного банку України з приводу підвищення чи зменшення процентних ставок.

Метою нашої курсової роботи є вивчення теоретичних та практичних основ відстокової політики, а саме особливості формування та реалізації процентної політики, визначення, аналіз та механізм дії процентних ставок Національного банку України.

Для досягнення визначеної мети необхідно виконати наступні завдання:

1) поняття відсотків та відсоткових ставок;

2) сутність і види відсоткових ставок за кредитами.

Об'єктом дослідження курсової роботи є механізм здійснення відсотків та відсоткових ставок.

Предметом дослідження виступають відсотків та відсоткових ставок.

Серед методів дослідження, у курсовій роботі були використані: логічний, метод аналізу і синтезу, індукції та дедукції, порівняння та статистики. Проте перевага серед вищезазначених надавалась логічному та статистичному методам.

1. Поняття відсотків та відсоткових ставок

водсотковий ставка банка фінансовий

Одним з головних показників у фінансових розрахунках є відсоток, під яким розуміють абсолютну величину доходів від грошей, наданих у борг у будь-якій їх формі. При укладанні угоди сторони (кредитор і боржник) домовляються про розмір відсотків, встановлюючи відношення суми відсоткових грошей, що виплачуються за одиницю часу, до величини позички.

Під відсотковою ставкою розуміють відношення відсоткових грошей, які виплачуються за фіксований відрізок часу, до величини позички. Відсоткова ставка виконує функції вимірювача ступеня дохідності фінансових операцій незалежно від того, мав місце процес нарощення грошей чи ні. Відсоткова ставка як відносна величина вимірюється у математичних відсотках і у коефіцієнтах. У всіх випадках фінансового аналізу відсоткова ставка використовується тільки у коефіцієнтах. Нарахування відсотків, як правило, відбувається дискретно, тобто через певні періоди. Відсотки можуть нараховуватися один раз на рік, кожні півроку, щоквартально або щомісячно [3, c. 124].

Інтервал часу, до якого належить відсоткова ставка, називають періодом нарахування відсотків. Він може дорівнювати року, півріччю, кварталу, місяцю. Також існує безперервне нарахування відсотків. Такі відсотки мають назву безперервних відсотків. Їх нарахування відбувається за дуже малі проміжки часу. Необхідність використання безперервних відсотків полягає в тому, що багато економічних процесів мають безперервний характер, тому аналітичне моделювання їх за допомогою безперервних відсотків коректніше та адекватніше, ніж за допомогою дискретних відсотків. Головним чином це стосується опису складних виробничих об'єктів та явищ, що потребують обґрунтування і вибору інвестиційних рішень. На практиці такі відсотки застосовуються дуже рідко.

Відсотки можуть нараховуватися наприкінці періоду (декурсивні) або на початку періоду (авансові).

Процес збільшення суми грошей у зв'язку з приєднанням відсотків до суми боргу називають нарощенням відсотків, або зростанням початкової суми.

Ставка відсотків може застосовуватися до однієї і тієї самої початкової суми протягом усього строку позички (прості відсоткові ставки) або до суми з нарахованими в попередньому періоді відсотками (складні відсоткові ставки). Якщо за базу для нарахування відсотків береться сума позички (початкова сума боргу, позички) і нараховані відсотки приєднуються до цієї суми в кінці окремих періодів або строку позички в цілому, тоді для розрахунку використовується ставка відсотків [4, c. 145]. Ставка відсотків -- це відсоткова ставка, яка визначається на основі початкової суми кредиту (початкова сума позички, боргу), і відсотки приєднуються в кінці окремих періодів або строку позички в цілому. Цю ставку визначають за такою формулою: де і -- ставка відсотків; Р -- початкова сума боргу, кредиту, позички; n -- кількість періодів нарахування відсотків або строк, на який надається позичка; S -- нарощена сума або величина позички разом з нарахованими відсотками; І -- відсотки за весь період позички, які визначаються за формулою

I = P * i * n = S - P.

Інколи при нарахуванні відсотків за основу береться сума, яка виплачується боржником наприкінці строку позички. У такому разі застосовується облікова ставка і відсотки утримаються під час видачі позички. Облікова ставка -- це відсоткова ставка, яка визначається на основі нарощеної суми позички. Ця ставка використовується при купівлі векселів та обчислюється за такою формулою:

Отже, за методом нарахування відсотків розрізняють чотири види ставок: ставки відсотків та облікова ставка; прості та складні ставки відсотків.

Види відсоткових ставок:

1) фіксовані (постійні або змінні);

2) плаваючі (надбавка -- маржа до базовій ставки).

Фіксовані відсоткові ставки можуть установлюватися на весь строк кредиту (постійні) або обумовлюватися в договорі -- про різні рівні відсоткових ставок на певні інтервали часу, але на весь строк угоди (змінні).

У зв'язку з несталістю грошового ринку замість фіксованих ставок використовують плаваючі ставки, які визначаються шляхом додавання до базової ставки фіксованої надбавки (маржі). Плаваюча ставка змінюється разом зі зміною економічної ситуації в країні. Маржа -- це додаток до базової ставки у вигляді ставки відсотків, яка б забезпечувала необхідний рівень прибутковості інвестицій. Як базова ставка може бути прайм рейт ставка, або лондонська міжбанківська ставка ЛИБОР (LIBOR -- London interbank offered rate). Під ставкою прайм рейт розуміють ставку, яка надається комерційними банками першокласним позичальникам, а також низка інших ставок аналогічного характеру [6, c. 67].

Від вибору виду відсоткової ставки залежить фінансовий результат кредитних угод. Різні за змістом відсоткові ставки, але однакові за величиною дають різні відсоткові суми грошей при однакових усіх інших параметрах. Якщо різнорідні відсоткові ставки в конкретних умовах угоди призводять до одного й того самого фінансового результату, то в даному разі вони є еквівалентними. Тобто еквівалентними називаються різні за видом відсоткові ставки, які у фінансових операціях дають однакові кінцеві результати.

Принцип еквівалентності ставок використовується при порівнянні ставок, які застосовуються в різноманітних угодах, визначенні ефективності фінансово-кредитних операцій, беззбитковій заміні одного виду відсоткових ставок іншими. Для сторін, які укладають фінансовий контракт, не має важливого значення, яка з еквівалентних ставок фігуруватиме в угоді.

Система еквівалентних ставок складається з таких елементів:

еквівалентність простих ставок;

еквівалентність простих і складних ставок;

еквівалентність складних ставок;

еквівалентність дискретних і безперервних ставок.

Виведення формул еквівалентності ставок у всіх випадках базується на рівності взятих попарно відповідних множників нарощення [1, c. 32].

Розглянемо умови, за яких нарощення відсотків за простою ставкою відсотків (і) призведе до таких самих результатів, що і нарахування цих грошей за простою обліковою ставкою (d) при зафіксованих однакових початковій величині (Р) і строках (n). Очевидно, має виконуватися умова, за якої нарощені суми для цих відсоткових ставок будуть однакові, тобто S1 = S2, де S1 -- це нарощена сума, при визначенні якої використовувалась проста ставка відсотків (i), а S2 -- це нарощена сума, при визначенні якої використовувалась проста облікова ставка (d). Прирівняємо множники нарощення за цими ставками (1 + in) = (1 - nd)-1. З цього рівняння можна вивести співвідношення між простою ставкою відсотків і простою обліковою ставкою.

Використовуючи ці формули, можна за заданою простою ставкою відсотків знайти еквівалентну просту облікову ставку, і навпаки. Так, при операціях з векселями використовують просту облікову ставку, але вона не показує ефективність і прибутковість цієї фінансової операції. Для того щоб визначити, який отримано відносний дохід, необхідно знайти ставку відсотків, що, як правило, використовується як показник прибутковості і є еквівалентною простій обліковій ставці.

Приклад 1. Необхідно визначити облікову ставку, яка еквівалентна простій ставці відсотків і дорівнює 10 %. Розв'язання:, або 9,09 %.

Таким чином, операція, в якій фігурує облікова ставка 9,09 %, приносить для річного періоду такий самий фінансовий результат, що й проста річна ставка відсотків, яка дорівнює 10 % річних. Ця ситуація може виникнути тоді, коли банк за нормою позичкового відсотка хоче розрахувати еквівалентну просту облікову ставку для обліку векселів.

Приклад 2. Банком був придбаний вексель за 60 днів до його погашення. Облікова ставка при покупці векселя становила 10 %. Необхідно визначити ефективність купівлі векселя, або 10,2 %.

Ця операція принесла банку 10,2 % річного доходу [5, c. 65].

Прості відсоткові ставки використовуються переважно при короткострокових фінансових операціях (n ? 1), тож термін (n) необхідно замінити відношенням g/K, де g -- це кількість днів користування грошима, а К -- кількість днів у році (база року). Тут слід врахувати, що база року (К) набуває різних значень (360, 365, 366 днів). Відповідно еквівалентність простих ставок визначатиметься за двох умов: коли бази року приймаються однаковими і коли використовуються різні бази року (К). Для однакових баз року застосовуються такі формули:

Якщо К = 360 днів, то;.

Якщо К = 365 днів, то;.

Якщо бази року для ставок будуть різними, тобто база року для ставки відсотків -- 365 днів, а для облікової ставки -- 360 днів (це особливість банківського обліку), тоді використовують такі формули:

Приклад 3. Необхідно визначити просту облікову ставку таким чином, щоб операція обліку принесла 20 % доходу на рік, якщо строк позички 60 днів, а база для нарахування простих ставок відсотків 365 днів, а для простих облікових ставок 360 днів:, тобто d = 19 %.

Формули еквівалентності простих ставок відсотків та облікових ставок свідчать про те, що за однакових умов позички проста облікова ставка буде завжди менше за просту ставку відсотків, якщо ці ставки еквівалентні. Причому різниця між цими ставками залежить від строку позички: чим більший строк фінансової угоди, тим різниця між простою ставкою відсотків (і) та простою обліковою ставкою (d) збільшується, і навпаки -- для невеликих значень строку фінансової угоди різниця між (і) і (d) менш відчутна.

Слід пам'ятати, що для порівняння дохідності найрізноманітніших фінансових операцій необхідно використовувати річну ставку відсотків, яка показує річну дохідність будь-якої короткострокової фінансової операції (частку річного прибутку), тоді як проста облікова ставка слугує лише математичним засобом для розрахунку дисконту. Якщо це необхідно зробити в операціях обліку, обчислюють еквівалентну річну просту ставку відсотків [5, c. 65].

Розглянемо формули еквівалентності для простих і складних ставок відсотків. Нарощення початкової суми (Р) за цими ставками проводиться за формулами Sп = P(1 + iпn) для простої ставки та Sс = P (1 + iс)n для складної ставки.

2. Сутність і види відсоткових ставок за кредитами

Принцип платності банківського кредиту передбачає, що за користування кредитним коштами позичальник повинен сплачувати певну плату, яка встановлюється кредитним комітетом банку відповідного рівня за прийняття рішення про надання кредиту. Вона мас містити не менше як дві складові: проценти за кредит та комісійну винагороду. Процентні ставки мають забезпечувати покриття витрат на залучення ресурсів для проведення кредитної операції та резервування, а також дохід від здійснення кредитної операції. Комісійна винагорода має забезпечувати покриття як транзакційних витрат на проведення кредитної операції, так і загальнобанківських накладних витрат, які розраховуються відповідно до бюджету підрозділу банку [3, c. 54].

Кредитний процент - це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування наданими кредитними коштами.

Ціна кредиту - це процентна ставка, яка передбачається у кредитному договорі з урахуванням строку користування кредитом, кредитного проекту, забезпечення своєчасності розрахунків позичальника за раніше одержаними кредитами та ступеня ризику.

Процентна ставка - це відносний показник ціни банківського кредиту, який використовується під час нарахування процентних грошей від суми боргу і відображає відношення суми сплачених процентів до величини кредиту [2, c. 31].

У банківській практиці розрізняють різноманітні види процентних ставок:

1) фіксована процентна ставка - фіксується у кредитному договорі на момент його укладання і залишається незмінною протягом усього строку дії кредитної угоди;

2) плаваюча процентна ставка - може змінюватися банком згідно з умовами кредитного договору з обов'язковим повідомленням позичальника;

3) проста процентна ставка - нарахування процентів здійснюється тільки на суму виданого кредиту (початкову суму боргу);

4) складна процентна ставка - процент, який нараховується на початкову суму боргу і нараховані за попередній період проценти (за основу приймається нарощена сума попереднього періоду);

5) номінальна процентна ставка - оголошена банком річна процентна ставка;

6) ефективна процентна ставка - нарахування процентів проводиться декілька разів за період;

7) декурсивна процентна ставка - нарахування процентів здійснюється наприкінці періоду користування коштами;

8) дисконтна процентна ставка - нарахування процентів здійснюється наперед, на початку періоду кредитування, від кінцевої суми боргу та стягується банком під час видачі кредиту шляхом віднімання від загальної суми боргу нарахованих процентів;

9) ринкова процентна ставка - встановлена на ринку кредитних ресурсів лід дією попиту і пропозиції;

10) реальна процентна ставка - враховує інфляційний вплив та всі витрати банку щодо залучення ресурсів.

Додатковим елементом ціни банківського кредиту є комісійні платежі. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, пов'язану з оформленням кредиту і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо або додаватися до процента [2, c. 65].

Комісійна винагорода може встановлюватися як:

- одноразова фіксована у гривнях;

- одноразова, у процентному відношенні до суми кредиту (кредитного ліміту);

- регулярна фіксована у гривнях;

- регулярна, у процентному відношенні до суми кредиту (кредитного ліміту).

У процесі надання кредиту банківські установи повинні інформувати позичальників про сукупну вартість кредиту, яка складається з процентної ставки, комісійної винагороди банку та супутніх послуг щодо кредитної операції. Вартість супутніх послуг, пов'язаних з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, включає в себе вартість зборів та обов'язкових платежів, тарифи нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів тощо. Комісійна винагорода банківської установи може складатися з плати за відкриття кредитного рахунка банком, його ведення та закриття згідно з договором банківського рахунка у зв'язку з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту позичальником.

Банківські установи не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості позичальника тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) чи у випадку, якщо такі дії чинить банк або позичальник з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення позичальника про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Процентна ставка може змінюватися банківською установою лише за настання події, незалежної від волі сторін договору, яка мас безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. При цьому банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін кредитного договору [5, c. 32].

Отже, у банківській практиці існують різноманітні види процентних ставок, які повинні сплачуватися позичальниками за користування кредитними коштами. При цьому вартість кредиту, окрім процентної ставки, включає в себе також комісійні платежі, встановлені банком за виконання певних послуг. Під час надання інформації позичальникам про вартість кредиту банківським установам слід також повідомляти їх про супутні послуги щодо кредитної угоди, а зокрема, вартість послуг нотаріуса, страхової компанії, суб'єкта оціночної діяльності, реєстратора тощо.

Висновки

Отже, За результатами виконання курсової роботи, можна зробити висновок, процентна ставка - це установлений розмір плати за розміщені чи залучені кошти, що встановлюється Національним банком як важіль впливу на економічні процеси, застосовується у сферах економіки, банківської та зовнішньоекономічної діяльності, а також як інструмент в антиінфляційних заходах.

Процентна політика має широке і вузьке значення. Положення ст. 23 Закону України «Про Національний банк України» виражає вузьке тлумачення процентної політики - встановлення процентних ставок лише за операціями НБУ.

В короткостроковому періоді процентна ставка виконує функцію ефективного регулятора грошового обігу та ділової активності, а також стабілізує кон'юнктурні коливання на фінансовому ринку.

Зниження реальної процентної ставки створює сприятливе середовища для економічного розвитку лише у тих економічних системах, де зростає реальний ВВП.

В довгостроковому аспекті процентна ставка є досконалим індикатором достатності внутрішніх грошових заощаджень, оскільки визначається виключно ринковими чинниками і не може бути штучно змінена за допомогою інструментів грошово-кредитної політики.

Недоліком політики облікової ставки можна вважати слабкий рівень прогнозованості її наслідків щодо конкретних величин збільшення чи зменшення кредитних надходжень в економіку, оскільки регулювання процента визначає лише загальну спрямованість динаміки попиту на банківські позики. Труднощі прогнозування результатів застосування даного інструмента грошово-кредитної політики пов'язані ще із тим, що відповідні процентні ставки закладаються не лише у поточні торговельні контракти між підприємствами, а й у довгострокові інвестиційні проекти.

Список використаних джерел та літератури

1. Заставна З.М. Становлення Національного банку України як головного суб'єкта грошово - кредитного регулювання: підручник [Текст] / З.М. Заставна. 2006. 166 с.

2. Іванов В.М., Софіщенко І.Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: [Текст] Курс лекцій. К.: МАУП, 2011. 232 с.

3. Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика: навч. посіб. [Текст] / В.В. Коваленко. К.: Знання України, 2006. 332 c.

4. Кротюк В.Л. Національний банк - центр банківської системи України. [Текст]. К.: Ін Юре, 2010. 248 с.

5. Національний банк - центр банківської системи України. Організаційно-правовий аналіз [Текст]. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. 248 с.

6. Національний банк і грошово-кредитна політика: навчальний посібник. Тернопіль: Карт-бланш, 2002. 278 с.

7. Теорія грошей: навчально-методичний посібник [Текст] / А. Гальчинський. 4-те вид., змінене і доповнене. К.: Видавництво Соломії Павличко «основи», 2011. 345 с.

8. Центральний банк та грошово-кредитна політика:підручник / кол.авт.: А.М. Мороз, М.Ф. Пудовкіна, М.І. Савул[та ін].; за ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М.Ф. Пудовкіної. К.: КНЕУ, 2005. 234 с.

Размещено на Allbest.ru