Кредитна система та її сутність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Варіант ІІІ

План

1. Поняття, сутність та функції кредиту

2. Кредитна система. Емісійні і комерційні банки

3. Світова практика кредитування

4. Список літератури

1. Поняття, сутність та функції кредиту

кредит система банківський

Унаслідок розвитку процесів обміну товарами виникає кредит. Кредитні відносини з'являються і розвиваються на підставі кругообігу капіталу, який є безперервним, але при цьому не відкидаються коливання, приливи та відпливи грошових коштів, коливання потреб у ресурсах і джерелах їх покриття.

За допомогою кредиту як невід'ємного атрибута товарного виробництва усувається невідповідність між часом виробництва та часом обігу, вирішується відносне протиріччя між тимчасовим накопиченням коштів і необхідністю їх використання в народному господарстві. Необхідність кредиту в умовах ринкової економіки тісно пов'язана з особливостями кругообігу індивідуальних капіталів. Кредит потрібний також для становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки і технологій.

Завдяки кредиту зменшується час на задоволення господарських і особистих потреб; кредитори мають змогу отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.

Отже, необхідність кредиту зумовлена існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів економічних відносин і поточних або майбутніх доходів - у позичальників. Конкретні причини, що зумовлюють необхідність кредиту, - невизначеність потреби в обігових коштах суб'єктів ринку, а також поява потреби у створенні та відтворенні основного капіталу Воронова Л. К. Фінансове право України: навч. посіб. / Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко, Н.Ю. Пришва та ін. - К.: Правова єдність, 2009. - с.127.

Кредит - це економічні відносини між суб'єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості та платності.Характерними ознаками кредиту в ринковій економіці є:

- позичальниками виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами - банківські установи;

- гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби);

- джерелом позичкового процента є прибуток на позичені кошти;

- кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку.

Об'єктом кредитних відносин є грошові чи матеріальні цінності, щодо яких укладається кредитна угода Воронова Л. К. Фінансове право України: навч. посіб. / Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко, Н.Ю. Пришва та ін. - К.: Правова єдність, 2009. - с.128.

Суб'єкти кредитних відносин:- кредитор - сторона, що передає вартість у грошовій або натуральній формі іншому суб'єктові ринку на засадах поверненості, строковості й платності;- позичальник - сторона, яка отримує позику.Існують товарна і грошова форми кредиту, що визначаються залежно від об'єкта кредитних відносин.

У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні отримують товари чи послуги з відтермінуванням платежу (комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит тощо).

У грошовій формі здійснюється рух переважної частини позичкового фонду країни, тому й більшість позик надається і погашається грошима.За суб'єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту Загальна теорія грошей і кредиту: Підручник для вузів / Під ред. академ. РАЕН Е. Ф. Жукова. - 3-є изд., перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - с.94:

- комерційний (надається одним товаровиробником іншому в вигляді продажу товарів з відтермінуванням платежу і, зазвичай, оформляється векселем);

- банківський (надається банками, зазвичай, у грошовій формі; банки можуть виступати не лише кредиторами, а й позичальниками);

- державний (надається юридичними та фізичними особами державі - в особі центральних та місцевих органів влади);

- міжнародний (надаються позичкові капітали одних країн іншим у тимчасове користування на засадах поверненості, строковості, платності). Провідним видом кредиту в ринковій економіці є банківський кредит, що ґрунтується на використанні таких принципів:

- цільовий характер кредитування (передбачає вкладення позичених коштів у конкретні господарські процеси);

- поверненість кредиту передбачає надання позики в тимчасове користування і повне повернення позичальником вартості основного боргу;

- строковість кредиту вимагає повернення позики в терміни, передбачені кредитною угодою;

- платність кредиту полягає в тому, що за користування позикою клієнт сплачує банкові додаткову суму в вигляді процентів;

- забезпеченість кредиту полягає у відповідності між вартістю майна, що є заставою позики і заборгованістю за позикою.Існує дуже багато різних класифікацій банківських кредитів. Види банківського кредиту поділяють:

1. За призначенням - на виробничі цілі (юридичним особам під заставу основних засобів та обігових коштів); споживчий кредит (фізичним особам).

2. За строками користування - короткострокові (до року), середньострокові (до 3 років), довгострокові (понад 3 роки).

3. За забезпеченням - забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи), з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації), незабезпечені (бланкові).

4. За ступенем ризику - стандартні, нестандартні, сумнівні, небезпечні, безнадійні.

5. За методами надання - у разовому порядку, відповідно до відкритої кредитної лінії, гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання; за потребою).

6. За строками погашення - водночас, на виплату, достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника), з регресією платежів, після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Кредиту притаманні такі основні функції: перерозподільча, емісійна та контрольна.За змістом перерозподільча функція означає, що з допомогою кредиту відбувається перерозподіл грошових капіталів на засадах повернення. Вона проявляється як при мобілізації грошових капіталів, що тимчасово не задіяні в господарському обороті, так і при їх розміщенні у сфери економічної діяльності.

У цій функції кредит виступає лишень як форма передачі капіталу з одних рук до інших. З одного боку, відбувається нагромадження грошових капіталів за рахунок реальних збережень економічних агентів. У суб'єктів господарської діяльності такими збереженнями можуть бути: грошові залишки на рахунках у банку, вивільнені із кругообігу капіталу; грошові кошти за цільовим призначенням (спеціальні фонди), амортизаційні відрахування, невикористаний прибуток та інші кошти.

Нагромадження капіталу може відбуватись за рахунок особистих доходів та збережень населення, невикористаних бюджетних коштів, власних коштів банків та парабанків, нарешті емісії грошей. Функція кредиту у цьому випадку полягає в тому, щоб мобілізувати ці реальні грошові ресурси, по можливості скоротити строк їхнього "застою" і трансформувати в форму позичкового капіталу Заверуха І. Б. Правове регулювання державного кредиту в Україні // Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. - К., 1998. - с.58.

Для банків залучені тимчасово вільні грошові кошти складають джерело кредитних ресурсів і відображаються у пасиві балансу, а видані кредити показуються у балансі як активи.З другого боку, за допомогою кредиту відбувається зосередження позичкового капіталу на найбільш пріоритетних сферах економічної діяльності.

Кредит дає змогу спрямувати позичковий капітал у ту сферу чи галузь економіки, яка здатна забезпечити більш ефективне використання цього капіталу. Тільки на основі кредиту стає можливим застосувати позичковий капітал не в сфері де його створено, а там, де він має більше всього шансів збільшити свою вартість. Кредит, таким чином, сприяє переливу капіталів з одних галузей економіки в інші та вирівнюванню норми прибутку. У всякому іншому випадку перерозподіл через кредитний механізм позичкового капіталу позбавляється економічного сенсу.

Мобільність кредиту, за допомогою котрого ефективно перерозподіляється позичковий капітал дає можливість у стислі строки здійснити переорієнтацію виробництва й стабілізувати економіку. Головним джерелом у таких умовах може бути так званий "венчурний" кредит, що функціонує переважно з допомогою держави.

Другою функцією кредиту є випуск грошей для обслуговування платіжного обороту - емісійна (антиципаційна) функція. Суть цієї функції кредиту випливає із функції грошей як засіб платежу. Тому можна сказати, що кредит нещо іеше як гроші у функції засобу платежу.

На основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів. Образно можна висловитись: кредит - батько всіх грошей, емісія - їх матір. Люба емісія готівкових чи депозитних грошей - результат кредитної операції. Видача позики збільшує грошову масу, що знаходиться в обігу, а погашення позики означає її скорочення. Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу.

Слід відмітити, що сама по собі кредитна емісія грошей не має як таких обмежень. Наприклад, держава може вдаватись до емісії грошей для покриття бюджетного дефіциту, що особливо проявляється в умовах інфляції. Однак випускати гроші в обіг необхідно тільки тоді, коли в цьому існує реальна потреба.

Економічною умовою кредитної емісії повинна бути відповідна пропозиція між динамікою збільшення валового внутрішнього продукту з одного боку, та темпами росту кредиту за рахунок емітованих пасивів - з другого боку. Йдеться про функціональні межі кредиту та про чітке визначення межі так званої депозитної емісії.У цій функції кредит сприяє економії витрат грошового обігу. Через кредит відбувається: прискорення обігу грошей; взаємне зарахування платежів; запровадження прогресивних систем розрахунків для юридичних та фізичних осіб, що в кінцевому підсумку призводить до скорочення грошової маси в обігу та економії суспільних витрат.

Контрольна функція випливає з самої природи кредиту. Вона полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту зі сторони суб'єктів кредитної угоди. Роль кредиту як економічної категорії характеризує конкретні прояви його функцій в даному соціально-економічному середовищі.

У ринковій економіці роль кредиту проявляється в регуляції, тобто в оптимізації пропорцій суспільного відтворення. Кредитна форма перерозподілу ВВП та національного доходу є завершальною інстанцією. Вона охоплює, поряд з фінансовою формою, перерозподіл між виробничою і невиробничою сферами, між галузями виробництва і регіонами.

Отже, кредит у певній мірі впливає на структурну перебудову економіки, на формування важливих пропорцій в економічній системі: співвідношення між фондами відшкодування, нагромадження і споживання.Кредит використовується як гнучкий механізм переливання капіталу з одних галузей виробництва в інші та вирівнювання норми прибутку.

Сприяючи вирівнюванню норми прибутку в різних галузях, кредит впливає на галузеву структуру економіки, оскільки тимчасово вільні ресурси перерозподіляються в ті галузі, де забезпечується отримання високих прибутків.На сучасному етапі така роль кредиту реалізується далеко не повністю. Цьому мішає недосконалість ринкових відносин в економіці країни. Зокрема, тільки розпочався процес формування ринку позичкових капіталів, незавершений процес демонополізації та децентралізації економіки, діяльність комерційних банків з кредитними портфелями ще не відповідає ринковим принципам. Регулююча роль кредиту ускладнюється також внаслідок економічної кризи та проявлення інфляційних процесів. Високий рівень інфляції орієнтує комерційні структури на інвестиції у торгівлю, посередницьку діяльність та проекти, що гарантуєть швидкий обіг капіталу і високу норму прибутку, тобто у галузі з високою імовірністю втрати вкладених коштів.

З одного боку, це зменшує якість кредитного портфеля банків, збільшуючи частку ризикованих кредитів, а з другого, надає суб'єктам альтернативної економіки можливість легкої компенсації високих ставок відсотку за позичені кошти в разі успішного здійснення проекту. За таких умов переливання позичкових капіталів на вільній конкурентній основі в значній мірі затрудняється і мало сприяє вирівнюванню норми прибутку в різних галузях. Крім того, кредитування у великих розмірах дефіциту державного бюджету теж порушує обгрунтовану пропозицію між фондом нагромадження і фондом споживання.

Надзвичайно важлива роль кредиту у забезпеченні науково-технічного прогресу та обслуговуванні інноваційного процесу. Кредит виступає важливим джерелом фінансування капітальних вкладень. Націлене на виробничий процес довгострокове кредитування виступає як одна із форм інвестицій в економіку країни. Безперервність і достатність їх - обов'язкові для нормального функціонування економіки.

Ефективність кредитних важелів перспективного розвитку НТП визначається кредитною політикою. Для реалізації інвестиційної програми необхідно здійснювати пріоритетне кредитування проектів, ціленаправлених на стимулювання НТП. Однак, в умовах інфляції можливості кредиту в стимулюванні НТП різко зменшуються, оскільки звужуються межі запровадження нової техніки внаслідок її значного подорожання, і можливі строки надання кредиту гораздо менші ніж період окупності капітальних затрат.

Сьогодні інвестиційна діяльність в Україні практично відсутня, що спричинено умовами загальної кризи її економіки, нестабільністю соціально-економічного стану в країні.

Сьогодні частка довгострокових кредитів становить всього 1-2% у загальному об'ємі кредитних вкладень. Держава вживає заходів щодо стимулювання фінансування інвестиційних проектів. Якщо у кредитному портфелі комерційного банку частка кредитів інвестиційного характеру в найближчому майбутньому складатиме не менше 25%, законодавством України передбачені пільгові умови НБУ, зокрема, щодо формування обов'язкових резервів та економічних нормативів Заверуха І. Б. Правове регулювання державного кредиту в Україні // Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. - К., 1998. - с.62..

В умовах ринкової економіки дедалі більшої ваги набуває кредит в обслуговуванні інноваційного процесу, розвитку малих і середніх виробничих стрктур, підготовці та перепідготовці наукових кадрів. Він допомагає швидкому перерозподілу грошових капіталів, що дає можливість у стислі строки здійснити переорієнтацію виробництва й оздоровити економіку.

Кредит сприяє прискоренню концентрації та централізації капіталу через використання акцій та облігацій корпоративної форми власності, якій нині належать провідні позиції в системі економічних відносин.

Нарешті, кредит використовується як один із дійових інструментів розвитку процесів інтеграції національної економіки в світову економічну систему. Процес структурної перебудови та стабілізації вітчизняної економіки практично неможливий без кредитної допомоги світового співтовариства.

З допомогою кредиту можливий імпорт нових технологій, передової техніки, навіть при пасивному торговому балансі. При цьому кредит сприяє розвитку експорту традиційних товарів, використовується як засіб регулювання платіжного балансу країни.2. Кредитна система. Емісійні і комерційні банки

Кредитна система - це сукупність кредитних відносин, їх форм, видів, методів реалізації та кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позичкових капіталів, здійснюють акумуляцію і використання позичкового капіталу. Завдяки цим кредитно-фінансовим інститутам у кредитній системі відбувається реалізація кредитних відносин Загальна теорія грошей і кредиту: Підручник для вузів / Під ред. академ. РАЕН Е. Ф. Жукова. - 3-є изд., перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - с.148.

Сучасна кредитна система являє собою всю сукупність кредитно-розрахункових та платіжних відносин, що пов'язані з рухом позичкового капіталу у вигляді різних форм, видів кредиту, методів кредитування. Другою складовою кредитної системи є сукупність функціонуючих кредитно-фінансових інститутів, які здатні акумулювати вільні грошові кошти, а потім надавати їх у позичку. Тобто ці кредитно-фінансові інститути обслуговують реалізацію кредитних відносин Заверуха І. Б. Правове регулювання державного кредиту в Україні // Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. - К., 1998. - 164 с..Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банківська система, яка здійснює основну масу кредитних і фінансових операцій і є організаційною сукупністю різних видів банків у їх взаємозв'язку.

Банк - це установа, яка створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах поверненості, платності, терміновості та забезпеченості. Основне завдання банку - здійснювати посередництво в розміщенні коштів від кредиторів до позичальників.

Залежно від підпорядкованості банків, відповідно до чинного банківського законодавства, розрізняють два основних типи побудови банківської системи: однорівнева та дворівнева. Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв'язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні (включаючи й центральні банки), перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтури. Такий принцип побудови банківської системи характерний для економічно слаборозвинених держав, а також для країн із тоталітарним, адміністративно-командним режимом управління.

Дворівнева банківська система характерна для держав із ринковою економікою, передбачає відносини підпорядкування між центральним і комерційними банками.На першому рівні банківської системи знаходиться центральний (емісійний) банк, який є емісійним центром держави і відповідає за сталість грошової та банківської систем.

Центральні (емісійні) банки всіх країн світу виконують такі функції:-розробка та реалізація грошово-кредитної політики;-емісія грошей і контроль за грошовим обігом у країні;-кредитно-розрахункове обслуговування держави;-кредитно-розрахункове обслуговування банківських інститутів. Крім перелічених функцій центральний банк може зберігати централізовані золоті та валютні запаси, здійснювати регулювання і нагляд за діяльністю кредитних організацій.

На другому рівні банківської системи знаходяться комерційні банки, які обслуговують економічних суб'єктів, здійснюючи мобілізацію коштів, та надають кредитно-розрахункове обслуговування.Головною функцією комерційних банків є створення за рахунок кредиту додаткових платіжних засобів через збільшення залишків на поточних рахунках клієнтів. Розрізняють універсальні та спеціалізовані комерційні банки Версаль Н. І. Розвиток системи комерційних банків в Україні та Росії в 2000-2006 роках // Фінанси України. - 2007. - № 2. - С. 97-104. .

Крім банків, до кредитної системи входять небанківські фінансово-кредитні інститути.

Небанківські кредитно-фінансові інститути функціонують у порівняно вузьких сферах ринку позичкового капіталу і мають досить специфічну клієнтуру. Такі фінансово-кредитні інститути не мають статусу банку, і їхня діяльність не змінює маси грошей у обігу.

Інвестиційні компанії - вид небанківського кредитно-фінансового інституту, який акумулює грошові кошти інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів і вкладає їх у цінні папери інших підприємств та нерухомість.

Розрізняють інвестиційні компанії відкритого та закритого типу. Інвестиційні компанії відкритого типу беруть на себе зобов'язання викуповувати свої акції на вимогу інвестора. Інвестиційні компанії закритого типу такого зобов'язання не беруть. Ці компанії більш поширені у світі через більшу ліквідність їхніх акцій.

Пенсійні фонди - вид небанківського кредитно-фінансового інституту, що створюється приватними та/або державними установами, підприємствами для виплати пенсій особам, які вносять пенсійні внески. Вільні кошти пенсійних фондів можуть бути інвестовані у фінансові активи, які приносять прибуток.

Ощадні установи - вид небанківського кредитно-фінансового інституту, який спеціалізується на залученні грошових коштів фізичних осіб і без участі кредитної системи не може розглядатися та функціонувати як інвестиційний капітал.Страхові компанії - вид небанківського кредитно-фінансового інституту, для якого характерна особлива форма залучення коштів - продаж страхових полісів. Надходження від страхових премій та активних операцій перевищує суму страхових виплат, що дає змогу страховим компаніям здійснювати інвестиції. Порядок інвестицій страхових компаній встановлюється національним страховим законодавством.

Страхові компанії поділяються на компанії, що здійснюють страхування населення, та компанії, що здійснюють страхування майна.

Фінансові компанії - вид небанківського кредитно-фінансового інституту, що надає позики споживачам шляхом купівлі у торговельній фірм боргових зобов'язань покупців, а також здійснює кредитування торговельних фірм під заставу боргових зобов'язань покупців. Джерелом їхніх позичкових ресурсів є кредити комерційних банків та капітали, які мобілізуються через випуск та розповсюдження власних цінних паперів.Лізингові компанії - вид небанківського кредитно-фінансового інституту, який спеціалізується на купівлі основних засобів виробництва і наданні їх у тимчасове користування орендарю, котрий поступово - сплачує, лізинговій компанії вартість узятого в оренду майна.

Факторингові компанії - вид небанківського кредитно-фінансового інституту, що спеціалізується на купівлі дебіторської заборгованості клієнтів. пов'язаної з постачанням товарів або наданням послуг.

3. Світова практика кредитування

Надання банком коштів на строк під письмове зобов'язання клієнта є наріжним каменем банківського бізнесу. Ці операції приносять банкам основну частину прибутку. Так, із загальної суми валових операцій операційних доходів американських комерційних банків у 1997 році 68,1 % припадало на процентні платежі по виданих кредитах і лізингу і тільки 13,9 % - на дохід від портфеля цінних паперів.

Аналогічне співвідношення джерел доходів банків простежується і в інших країнах. У Японії, наприклад, в 1996 - 1997 рр. 47,2 % було отримано у формі відсотка за позиками та обліку векселів та 14,4% - у вигляді відсотків і дивідендів, сплачених з цінних паперів Іванов В. М., Софіщенко І. Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій. - К., 2001. - с. 114.Динаміка кредитів, їх питома вага в активах банків формується під впливом багатьох чинників як довгострокового, так і кон'юнктурного характеру.

Структура кредитних операцій конкретного банку залежить від величини його активів, розташування головної контори, наявності і розгалуженості мережі відділень, складу клієнтури, спеціалізації банку і т. д., а також від загального стану економічної кон'юнктури в країні.

У дрібних і середніх банків, що у провінційні міста, які мають обмежене коло клієнтів і відносно слабко пов'язаних із загальнонаціональним грошовим ринком, позичкові операції займають більш скромне місце в балансах, ніж у великих банків у фінансових центрах. У США частка кредитів у банків з активами менше 100 млн. доларів становила в 1997 р. в середньому 53,2 %, а у великих (з активами понад 1 млрд. доларів) - 64,7 %. Відповідно, менш прибуткові активи, наприклад вкладення в цінні папери, у перших дорівнювали 29,0%, а у других - 13,6 % балансу. Кредитні операції становлять найбільш велику групу статей банківських активів. Насамперед необхідно зазначити, що у всіх країнах у тій чи іншій формі проводиться розподіл позичок на дві великі групи: 1. Персональние позики фізичним особам для задоволення особистих потреб;

2. Ділові позички акціонерним компаніям і одноосібним підприємцям для забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції .Це розмежування має важливе значення, тому що в зазначених сферах застосовуються різні форми кредитування, діють різні правила щодо строків, величини, вартості і забезпечення позичок, видів фінансових гарантій і т. д.Із загальної суми позик в комерційних банках США найбільша питома вага припадає на три види (більше 85 %) Іванов В. М., Софіщенко І. Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій. - К., 2001. - с. 92:

- Позички торгово-промисловим підприємствам;

- Позички під нерухомість;

- Позички індивідуальним позичальникам.

- Позики торгово - промисловим підприємствам (комерційні позики) - найважливіша категорія банківських позичок. Більше половини цих кредитів - короткострокові позички, надані промисловим компаніям для поповнення оборотного капіталу. Частина їх носить сезонний характер і швидко погашається. Інша частина кредитів використовується підприємствами для покриття капітальних витрат, як правило, з наступною конверсією цих позичок у довгострокові позики шляхом розміщення на ринку чи облігацій акцій.Короткостроковим кредитом широко користаються компанії в харчовій, легкій промисловості, роздрібній торгівлі, обробної промисловості з сезонним режимом виробництва (на створення запасів, наприклад, в лесообрабативающей промисловості). Значна частина позик видається на більш тривалий термін (до 8 - 10 років).

Позики під нерухомість - друга велика категорія позичок. Тут комерційні банки ведуть гостру конкурентну боротьбу з іншими інститутами, що спеціалізуються на видачі позичок під нерухомість - компаніями зі страхування життя, ощадно-позичкових асоціаціями, кредитними спілками і т. д.

У зазначену категорію позичок включаються, по - перше, банківські кредити будівельним фірмам як форма проміжного фінансування ( temporary financing ) у процесі будівельного циклу . Термін таких кредитів - до двох років. Після закінчення цього терміну підрядна фірма погашає банківську позичку за рахунок довгострокового кредиту, отриманого у страхової компанії, пенсійного фонду і т. д.

По-друге, до категорії позичок під нерухомість включаються кредити приватним особам на придбання будинків під заставну. Термін їх, зазвичай, 25 років і більше. Банки часто продають ці заставні Федеральної асоціації по заставних (Federal Mortgage Association), що знаходиться під наглядом держави. У 1997 році даний вид позик склав майже половину всіх банківських позичок під нерухомість Іванов В. М., Софіщенко І.Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій. - К., 2001. - с. 94.

Позики приватним особам (головним чином споживчий кредит). Ці позички почали видаватися банками США ще в 20 - х рр. і стали невід'ємним елементом відтворювального циклу, що полегшує реалізацію товарів. 80 % споживчих кредитів призначено для покупки товарів у розстрочку (автомобілів, меблів і т. д.), а також для покупок у магазинах за допомогою банківських кредитних карток. Комерційні банки конкурують із спеціальними установами за частку в споживчому кредиті. У 1997 році із загальної суми позик на купівлю товарів у розстрочку 48 % належало комерційним банкам.

Решта позичок припадала на кредитні спілки, роздрібних торговців, ощадні установи .В основу класифікації кредитних операцій можуть бути покладені й інші критерії, наприклад наявність забезпечення, терміни кредиту і т. д. Так в Японії кредити ординарних банків (банків короткострокового кредиту) розподілялися наступним чином:

- Овердрафти (короткострокові позички без забезпечення ) 12,8 %

- Короткострокові позики у формі обліку векселів 8,8%

- Позики під заставу векселів 37,1 %

- Середньо - і довгострокові позики під боргові зобов'язання позичальника - 41,8.

У США на відміну від японської і західноєвропейської практики частина банківських позичок видається без спеціального забезпечення. Їх отримують в першу чергу найбільш солідні клієнти, фірми з бездоганною репутацією, мають активний ринок збуту, динамічний керівництво, стійку прибуток і міцне фінансове становище. Незабезпечені позики першокласним позичальникам видаються, як правило, з нижчого відсотка, за базовою або первинної ставкою (prim rate) Іванов В. М., Софіщенко І. Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій. - К., 2001. - с.96.

По термінах погашення позики поділяються на:

- Короткострокові - до 1 року (часто оформляються без чітко визначеного терміну - до запитання. Це онкольні позики - call loan . Вона може бути погашена в будь-який час на вимогу банку або клієнта)

- Середньострокові - від 1 до 6 років (зазвичай оформляються у вигляді термінової позички з фіксованим терміном . Ці позички погашаються в розстрочку, причому порядок погашення визначено у договорі банки з позичальником ) .- Довгострокові - 8 - 10 років (відносяться в основному кредити на покупку нерухомості).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141;

Закон України «Про Національний банк України» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 29, ст.238;

Закон України «Про банки і банківську діяльність» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст.30;

Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144;

Барановський О. І. Стійкість банківської системи України // Фінанси України. - 2007. - № 9. - С. 75-87.

Версаль Н. І. Розвиток системи комерційних банків в Україні та Росії в 2000-2006 роках // Фінанси України. - 2007. - № 2. - С. 97-104.

Воронова Л. К. Фінансове право України: навч. посіб. / Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко, Н.Ю. Пришва та ін. - К.: Правова єдність, 2009. - 395 с.

Заверуха І. Б. Правове регулювання державного кредиту в Україні // Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. - К., 1998. - 164 с.

Загальна теорія грошей і кредиту: Підручник для вузів / Під ред. академ. РАЕН Е. Ф. Жукова. - 3-є изд., перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 423 с.

Іванов В. М., Софіщенко І. Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій. - К., 2001. - 228 с.

Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. - К.: Т-В "Знання», КОО, 2000. - 215 с. - (Вища освіта XXI століття).

Размещено на Allbest.ru