Економічна кібернетика в банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Приклади складних систем. Огрунтування їх приналежності до певного виду. Методи та приклад дослідження великих і складних систем

інвестиційний банк математичний

Термін «система» широко вживаний як у науковій літературі, так і в повсякденному житті. Під системою розуміють сукупність об'єктів, розглядувану як єдине ціле. Саме в такому сенсі говорять про систему виробництва, систему управління економікою, торговельну систему, систему кровообігу, обчислювальну систему, систему математичних рівнянь тощо.

Прикладом складної економічної системи є КБ «Демарк» - фінансова установа, яка займається банківським обслуговуванням фізичних і юридичний осіб. Підприємство є системою, оскільки: складається з взаємопов'язаних, взаємозалежних елементів (відділів, філій), які об'єднанні спільним функціями і завданнями. Для даної складної системи характерні наступні властивості [2, с. 10]: загальність та абстрактність; множинність; відносність та конкретність; цілісність; емержентність.

Прикладом складної економічної системи є ПАТ «Чернігівський автобусний завод» - виробниче підприємство, створення с метою отримання прибутку та випуск продукції, забезпечення населення регіону робочими місцями та заробітною платою. Систему підприємства створюють цехи, відділи, дільниці, служби, бюро, персонал, які об'єднанні спільним функціями і завданнями. Для даної складної системи характерні наступні властивості [2, с. 10]: загальність та абстрактність; множинність; відносність та конкретність; цілісність; емержентність.

Таблиця 1.1 - Приклади економічних систем та їх ідентифікація відповідно до первинної класифікації [2, с. 8]

Великі і складні системи можуть досліджуватись за допомогою таких методів: математичних, статистичних, економічних, методів моделювання.

Проведемо дослідження системи ПАТ «Чернігівський автобусний завод». Це складна система метою створення якої було отримання прибутку, випуск автобусів, забезпечення робочими місцями і зарплатнею.

Це відкрита система, тому що безперервно здійснюється зв'язок з навколишнім середовищем: постачаються запчастини, комплектуючі, інструмент, енергія, пальне й інша матеріально-технічна база необхідна для виготовлення автобусів; відбувається зміна кадрів; реалізується готова продукція.

На дану систему здійснюється вплив факторами прямої і непрямої дії. Фактори прямої дії - це постачальники, конкуренти, споживачі. Фактори непрямої дії - це міжнародні взаємини країни, політична й економічна ситуація в країні, демографічний стан.

На основі статистичних даних проаналізуємо виробництво і реалізацію автобусів ПАТ «Чернігівський автобусний завод» за 1 і 2 півріччя 2012 року (табл. 1.2).

Випуск і реалізація автобусів ЗАТ «ЧАЗ» у 2012 році.

Як бачимо у 1 півріччі 2012 року різниця між випущеними і реалізованими автобусами була незначною. Загалом, це були машини, які знаходились в дорозі між ПАТ «Чернігівський автобусний завод» та Торговим Домом «Еталон» та ті - на які оформлювалися документи.

У 2 півріччі 2012 року ми бачимо іншу ситуацію: кількість реалізованих автобусів майже на половину менша ніж випущених. Можна припустити, що це стало наслідком дії світової економічної кризи на економіку України і конкретно на автоперевізників, яким банки перестали видавати кредити на покупку автобусів.

2. Побудова моделі життєвого циклу ПАТ «Банк Демарк»

У межах свого життєвого циклу організації проходять через певні послідовні стадії розвитку, кожна з яких передбачає зміни в діяльності організації, а також в її загальній структурі. Основний життєвий цикл організації складається з таких етапів:

Е1 - плани, задуми, проекти;

Е2 - впровадження;

Е3 - зростання;

Е4 - зрілість;

Е5 - насичуваність;

Е6 - занепад;

Е7 - руйнування;

Е8 - ліквідація.

Ці етапи включають прогресивний і регресивний розвиток організації. Перехід з одного етапу на інший відбувається не так вже й логічно та впорядковано. Це дуже складний процес і часто супроводжується кризами. Наприклад, працівники, які були свідками народження організації, звикають до неформальної атмосфери всередині неї та часто опираються формалізації процедур і створенню підрозділів, властивих фірмам, які еволюціонують.

Розглянемо модель «життєвого циклу» ПАТ «Банк Демарк».

Характеристика етапів розвитку ПАТ «Банк Демарк»

Так як ПАТ «Банк Демарк» зареєстрований у липні 2000 р., то цтому періоді ми спостерігаємо зародження підприємства, в період з 2001 р. по 2005 рр. ми спостерігаємо становлення тобто розвиток підприємства, так як ріст активів підприємства йде швидкими темпами, а з 2006 р. по 2008 рр. спостерігається помірний ріст активів, так як ПАТ «Банк Демарк» вже вийшов на максимальний для даного підприємства і сфери діяльності рівень, тобто на даному етапі підприємство знаходиться на стадії зрілості.

3. Побудова моделі «чорної скриньки» ПАТ «Банк Демарк»

«Чорна скринька» - це найпростіша модель для системи ПАТ «Банк Демарк», тому що вона формалізує зв'язок між входом і виходом системи, а не внутрішні процеси, що відбуваються в системі.

Вхід це:

а) кількість філій банку,

б) розмір активів банку та пасивів банку,

г) чисельність робітників банку

д) зміни в законодавстві,

е) територіальне розміщення банку.

Вихід це:

а) розмір прибутку,

б) рівень обслуговування,

в) кількість клієнтів,

г) державні установи

д) показники діяльності підприємства.

Елементи входу та виходу впливають друг на друга, так якщо наприклад збільшиться кількість філій банку, то прибуток банку зросте, а наприклад якщо збільшиться чисельність високваліфікованого персоналу банку, то й рівень обслуговування зросте.

4. Побудова «дерева цілей» для ПАТ «Банк Демарк»

1. Головна мета ВАТ «Банк Демарк» - максимізація одержаного прибутку

1.1. Підвищення ефективності управління ресурсами банку;

1.1.1. Мобілізація вільних коштів банку;

1.1.2. Покращення показників рентабельності активів;

1.2. Розвиток банківських послуг;

1.2.1. Розширення асортименту послуг;

1.2.2. Впровадження послуг, що сприяють залученню депозитів;

1.2.3. Залучення кваліфікованих спеціалістів;

1.3. Підвищення ефективності управління витратами;

1.3.1. Скорочення нераціональних витрат;

1.3.2. Підвищення ефективності управління пасивів;

1.3.3. Зменшення банківського ризику.

Визначимо значущість цілей ПАТ «Банк «Демарк» (рис. 4.2).

При визначенні значимості цілі встановлюємо наступні позначення:

q - коефіцієнт значимості цілі по відношенню до цілі вищого рівня;

q' - коефіцієнт значимості цілі по відношенню до головної цілі.

Розрахуємо відносну значущість цілей другого рівня по відношенню до цілей першого рівня та визначимо їх ранг (табл.).

Визначення рангу цілей ПАТ «Банк «Демарк»

Отже всі цілі ми поділили на три ранги. Згідно таблиці 4.1 ми визначили, що для досягнення головної мети - максимізації одержаного прибутку, ми повинні виконати спочатку цілі І рангу:

- мобілізація вільних коштів банку,

- скорочення нераціональних витрат.

Після виконання цілей І рангу необхідно виконати цілі ІІ рангу, а саме:

– покращення показників рентабельності активів;

– розширення асортименту послуг;

– залучення кваліфікованих спеціалістів;

– підвищення ефективності управління пасивів;

– зменшення банківського ризику.

Після виконання ціле ІІ рангу необхідно виконати цілі ІІІ рангу: впровадження послуг, що сприяють залученню депозитів.

5. Графічне зображення організаційної структури управління ПАТ «Банк Демарк», переваги та недоліки даної системи

Схема організаційної структури ПАТ «Банк Демарк»

Найвищим органом управління комерційного банку є загальні збори товариства, до компетенції яких належить:

· визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звіту про їх виконання;

· затвердження річних результатів діяльності банку, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати дивідендів, визначення порядку покриття збитків;

· затвердження внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури;

· деякі інші повноваження.

Загальне керівництво діяльністю банку здійснює рада банку (спостережна рада банку), яка контролює діяльність правління банку, а також виконує інші функції, делеговані загальними зборами.

Виконавчим органом банку є правління (дирекція - для ПАТ) або інший орган, передбачений статутом. Правління вирішує всі питання, пов'язані з поточною діяльністю банку, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради банку. Очолює правління голова, який має заступників (менеджерів, які очолюють структурні підрозділи банку). Голова правління несе персональну відповідальність перед акціонерами за результати діяльності банку.

Кредитну стратегію та кредитну політику банку формує кредитна рада. Вона виконує такі функції: затверджує організаційну структуру процесу кредитування, встановлює напрямки диверсифікації кредитного портфеля, аналізує кредитний ризик портфеля та інших суттєвих ризиків, що пов'язані з кредитуванням, оцінює адекватність резервів на можливі втрати за позиками, приймає рішення щодо надання «великих» кредитів та періодичне списання безнадійних позик.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю банку здійснює сектор внутрішнього аудиту. Без його висновку загальні збори акціонерів не правомочні затвердити баланс.

Банки як юридичні особи мають у своїй структурі служби, що не виконують суто банківських операцій. Це - бухгалтерія, управління кадрами, юридичний відділ, адміністративно-господарський відділ, відділ аналізу та статистики, відділ експлуатації ЕОМ. Серед таких служб деякі створюються в обов'язковому порядку з ініціативи самого банку або за вказівкою НБУ.

Отже організаційна структура ПАТ «Банк Демарк» орієнтовані на надання різних видів банківської продукції та на різні групи споживачів. Дана структура відноситься до типу лінійно - організаційної структури.

Її перевагами є: можливість оперативного прийняття та виконання управлінських рішень; контроль на всіх стадіях управління; підтримка жорсткої дисципліни і т.д.

Головними недоліками такої організаційної структури є: перевантаження управлінського апарату; необгрунтоване збільшення штату працівників; обмеження повноважень керівників нижчих рангів.

Перелік використаних джерел

Багриновский К.А. Модели и методы экономической кибернетики. - М.: Экономика, 1973. - 206 с.

Бир Ст. Кибернетика и управление производством. - М.: Физматгиз, 1963. - 275 с.

Браславец М.Е., Гуревич Т.Ф. Кибернетика. - К.: Вища шк., 1977. - 325 с.

Економічна кібернетика. Методичні вказівки до самостійної роботи студентів за напрямом підготовки 0501 «Економіка і підприємництво» усіх форм навчання/ Укл.: Ющенко Н.Л., Ющенко Т.Л. - Чернігів: ЧДТУ, 2007.-103 с.

Економічна кібернетика. Методичні вказівки до практичних занять для студентів за напрямом підготовки 0501 «Економіка і підприємництво» спеціальності 6.050100 «Облік і аудит» усіх форм навчання/ Укл.: Ющенко Н.Л. - Чернігів: ЧДТУ, 2007.-80 с.

Економічна кібернетика. Методичні вказівки до виконання контрольної роботи для студентів за напрямом підготовки 0501 «Економіка і підприємництво» спеціальності 6.050100 «Облік і аудит» заочної форми навчання/ Укл.: Ющенко Н.Л. - Чернігів: ЧДТУ, 2007.-15 с.

Кобринский Н.Е., Майминас Е.З., Смирнов А.Д. Экономическая кибернетика. - М.: Экономика, 1982. - 408 с.

Кравченко Р.Г., Скрипка А.Г. Основы кибернетики. - М.: Экономика, 1974. - 279 с.

Ланге О. Введение в экономическую кибернетику: Пер. с польск. - М.: Прогресс, 1968. - 298 с.

Основы кибернетики. Теория кибернетических систем. Под ред. проф. Пупкова К.А. Учеб. пособие для вузов. - М.: Высш. шк., 1976. - 408 с.

Петраков Н.Я. Кибернетические проблемы управления экономикой. - М.: Наука, 1974. - 160 с.

Пономаренко Л.А. Основи економічної кібернетики: Підручник. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. - 432 с.

Потехин И.П., Гольман А.Ф. Кибернетика для экономистов. - Ижевск, Ин-т экономики и управления УдГУ, 2002. - 189 с.

Словарь по кибернетике. Под ред. В.С. Михалевича. - К.: Гл ред. УСЭ им. М.П. Бажана, 1989. - 751 с.

Терехов Л.Л. Кибернетика для экономистов. - М.: Финансы и статистика, 1983. - 191 с.

Экономическая кибернетика: Учеб. пособие. - Донецкий гос. ун-т. - Донецк, ДонГУ, 1999 - 397 с.

Эртли-Каякоб П. Экономическая кибернетика на практике. - М.: Экономика, 1983. - 160 с.

Эшби У.Р. Введение в кибернетику. - М.: Мир, 1959. - 432 с.

Форрестер Дж. Основы кибернетики предприятия (индустриальная динамика). - М.: Прогресс, 1971. - 340 с.

Размещено на Allbest.ru