Діяльність страхової організації в умовах ринку

Размещено на http://www.allbest.ru

План

Вступ

1. Сутність та необхідність страхових резервів

2. Інвестиційна діяльність та її принципи

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Страхування є об'єктивно необхідною складовою частиною економічної системи держави. В умовах розвинутих товарно-грошових відносин, що властиві сучасному процесу суспільного виробництва, страхове покриття по визначеним ризикам, що надається страховиком страхувальнику у грошовій формі шляхом укладання договору страхування, можна розглядати як специфічний товар.

Слід визначити що, по-перше, даний товар виступає у грошовій формі, по-друге, при його продажу за рахунок страхової премії утворюється страховий фонд, для якого характерний замкнений перерозподіл фінансових ресурсів, по-третє, плата страхової премії за страхове покриття означає лише право страхувальника на отримання в майбутньому грошового відшкодування за обумовлені наслідки страхового випадку.

На відмінку від виробництва, де спочатку провадяться затрати капіталу, а потім, при реалізації, проходить їх відшкодування, - у страховій справі страховик спочатку збирає кошти і лише потім - зазнає затрат, що пов'язані з ліквідацією збитків в міру виникнення страхових випадків. При страхуванні життя взагалі утворюється довготерміновий резерв премії під майбутні виплати.

Діяльність страхової організації в умовах ринку передбачає не лише відшкодування своїх витрат, але і здобуття прибутку. Страхова організація не повинна прагнути до здобуття великого прибутку від страхових операцій (цим порушується принцип еквівалентності взаємин страховика і страхувальника). Більш того, в страхуванні термін «прибуток» застосовується умовно, оскільки страхові організації не створюють національного доходу, а лише беруть участь в його перерозподілі. Під прибутком від страхових операцій розуміється такий позитивний фінансовий результат, при якому досягається перевищення доходів над витратами по забезпеченню страхового захисту. Проте страхові операції можуть приносити інколи досить значний прибуток, але його здобуття не стає орієнтиром для страхової організації. Суспільна ефективність діяльності страховика може бути оцінена дуже високо і при незначному прибутку від страхових операцій, а в певних ситуаціях -- і при її відсутності.

Основне джерело здобуття прибутку для страхової організації вважається інвестиційна діяльність, що проводиться шляхом використання страхового фонду в комерційних цілях. Не дивлячись на те, що метою страхової діяльності служить надання послуг, що мають велике соціальне значення, а метою інвестиційної діяльності -- здобуття прибутку, вони органічно зв'язані. З одного боку, джерело фінансування інвестиційної діяльності -- страховий фонд, з іншого боку, прибуток від інвестиційної діяльності може бути направлений на фінансування страхових операцій. Наприклад, в страхуванні життя очікуваний прибуток від використання засобів резерву внесків в інвестиційній діяльності враховується заздалегідь при визначенні тарифу і тим самим сприяє його зниженню, впливаючи на величину страхового фонду.

Таким чином, можна стверджувати, що завжди існує проміжок часу, коли страховик має у своєму розпорядженні значні кошти, які мають бути інвестовані в різні галузі економіки і використані як капітал з метою отримання прибутку. страхування страховий резерв страховик

1. Сутність та необхідність страхових резервів

Страхові резерви утворюють страховики з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). Вони зобов'язані формувати і вести облік страхових резервів станом на кожен день.

Страховики, які мають право укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік страхового резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості в обов'язковому порядку.

Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній зі страхування життя -- математичних резервів, утворюють у тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

Страхові резерви поділяють на технічні резерви і резерви зі страхування життя (математичні резерви).

Формування резервів зі страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюють окремо від інших видів страхування.

Страховики зобов'язані:

- вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України може встановити порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог(заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування;

- формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

а) незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

б) збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

Величину резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюють залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими 80% від загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев'яти місяців (розрахунковий період), і обчислюють у такому порядку:

- частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду множаться на одну четверту;

- частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за наступні три місяці розрахункового періоду множаться на одну другу;

- частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду множаться на три четвертих;

- одержані добутки додаються.

У цьому разі останній місяць розрахункового періоду буде складатися з кількості днів на дату розрахунку.

Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року, згідно з встановленою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України методикою формування і ведення обліку, таких технічних резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя:

- резерв незароблених премій;

- резерв заявлених, але не виплачених збитків;

- резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

- резерв катастроф;

- резерв коливань збитковості.

Страховики зобов'язані письмово повідомити Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України про запровадження формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.

Для забезпечення страхових зобов'язань зі страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Кошти резервів зі страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від іншого його майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів зі страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.

Кошти резервів зі страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами.

Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів зі страхування життя:

- довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

- належних виплат страхових сум.

Величину резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) обчислюють актуарно окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів зі страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції. Методика формування резервів зі страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя встановлюються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків.

Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:

- грошові кошти на поточному рахунку

- банківські вклади (депозити);

- валютні вкладення згідно з валютою страхування;

- нерухоме майно;

- акції, облігації, іпотечні сертифікати;

- цінні папери, що емітуються державою;

- права вимоги до перестраховиків;

- інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- банківські метали;

- кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

- готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Кошти резервів зі страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Страховикам заборонено здійснювати інші види кредитної діяльності.

2. Інвестиційна діяльність та її принципи

Інвестиційна діяльність страховика - інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів, що є його власністю або якими він володіє (розпоряджається). Доходи від цієї діяльності є вторинними (похідними) від первинних доходів (зібраних страхових премій), але за обсягом можуть істотно перевищувати первинні доходи. Збираючи страхові премії, страховик накопичує обсяг первинних доходів і має право розпоряджатися ними протягом певного часу. Інвестування тимчасово вільних коштів страхового фонду ґрунтується на ймовірнісному характері обігу коштів цього фонду у процесі страхової діяльності, тому що від моменту надходження премій страхувальників на рахунки страховика до виплати страхових відшкодувань завжди проходить певний час.

Тривалість періоду збереження коштів страхувальників у страховика визначається терміном дії договору страхування. Термін страхування може бути значним, наприклад, в особистому страхуванні договори укладаються на декілька десятків років, і навіть довічно. При цьому страховик формує запасні і резервні фонди, кошти яких десятиріччями можуть не використовуватися. Все це створює об'єктивну основу для участі страховика у роботі ринку вільного капіталу й інвестуванні як власних, так і накопичених ним коштів (страхових фондів) до економіки.

Страховик виступає інституціональним інвестором, основна функція якого в умовах ринкової економіки - залучення вільного капіталу клієнта в обмін на гарантію надання клієнту страхової послуги. Найчастіше саме інвестиційна діяльність забезпечує страховику основний прибуток, що буде компенсувати його збитки за основною (страховою) діяльністю та витрати на розвиток страхової діяльності. Напрямки інвестиційної діяльності страховика залежать від характеру коштів, які він використовує для інвестування. Ці кошти представлені двома групами тимчасово вільних коштів:

* власні кошти страховика;

* кошти страхових резервів (страхового фонду) страховика.

Власні кошти страховика - статутний фонд і нерозподілений прибуток, спеціальні і резервні (крім страхових) фонди, вільні резерви - можуть бути вкладені до будь-якої галузі економіки й у будь-якій формі згідно з чинним законодавством. Так, наприклад, статутний фонд (СФ), страховика відповідно до має такі обмеження щодо його формування і напрямків розміщення:

* весь обсяг СФ повинен бути сформований виключно у грошовій формі;

* при створенні страховика або збільшенні зареєстрованого СФ дозволяється формування СФ цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю, але не більше 25% загального розміру СФ. Дозволяється формування частки СФ цінними паперами, що випускаються державою, а саме облігаціями зовнішніх та внутрішніх державних позик у разі, коли умови випуску таких облігацій передбачають обов'язкове їх погашення лише в грошовій формі. При цьому сума, отримана страховиком при погашенні облігацій, повинна бути розміщена в порядку, встановленому законодавством щодо формування статутного фонду фінансових установ;

* забороняється використовувати для формування СФ векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти і кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, а також вносити нематеріальні активи;

* фінансові вкладення СФ у корпоративні права участі у статутних фондах інших страховиків обмежені обсягом до 30% СФ, причому внесок до статутного фонду одного страховика не може перевищувати 10% СФ. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування, інші ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

Кошти страхових резервів (страхового фонду) - це залучені, або зв'язані страховими зобов'язаннями кошти, які перебувають у тимчасовому розпорядженні страховика. Тому напрямки інвестування страхових резервів є суворо регламентовані, і страховик повинен бути гранично обережним при їх розміщенні. Обсяг страхових резервів, сформованих страховиком, завжди повинен відповідати обсягу взятих ним зобов'язань. Для виконання своїх зобов'язань перед страхувальниками у повному обсязі і у будь-який час, страховик повинен розміщувати кошти страхових резервів у таких видах диверсифікованих активів, що мають максимальні показники прибутковості, надійності і ліквідності. Завдяки вільним коштам страхових резервів страховик може здійснювати:

* капітальні інвестиції;

* фінансові інвестиції.

Обмеження напрямків інвестування страхових резервів залежать також від різновидів здійснюваної страхової діяльності, і встановлені окремо для страхування життя і окремо для інших, крім страхування життя, ризикових видів страхування про що йтиметься у наступному.

Капітальні інвестиції обмежуються придбанням тільки нерухомого майна, причому обсягом не більше 10% від обсягу наявних страхових (технічних) резервів. Інші різновиди капітальних інвестицій для розміщення коштів страхових резервів не передбачені. Власні кошти страховика можуть бути вкладені у будь-яку галузь економіки й у будь-якій формі згідно чинного законодавства: пряме інвестування, права участі і цінні папери, нерухомість і ін.

Фінансові інвестиції більш різноманітні. Проте вони повинні бути не прямими, а портфельними, тобто страховик позбавлений можливості прямо вкладати тимчасово вільні кошти страхових резервів у статутні фонди інших юридичних осіб в обмін на корпоративні права, що емітуються цими юридичними особами. Доходи від інвестиційної діяльності можуть бути використані як на компенсацію збитків від страхових операцій, так і на розвиток страхової справи, з метою інвестиції або для власного споживання. Саме таким чином може підтримуватися нормальна рентабельність діяльності страховика при оптимальному ринковому рівні ціни на страхову послугу.

Що до принципів треба зазначити, що інвестування страхових фондів - це розміщення коштів страхових компаній, призначених для здійснення страхових виплат на принципах прибутковості, повернення, ліквідності та диверсифікації. Дані принципи є загальновизнаними у світовій практиці.

Принцип поворотності розміщених раніше активів, означає забезпечує їх повернення у повному обсязі.

Принцип ліквідності означає, що структура вкладень повинна забезпечувати наявність у страховика засобів, здатних швидко і без додаткових витрат конвертувати в грошові кошти. Іншими словами, страхова організація в будь-який момент повинна мати в наявності кошти, необхідні для виплати страхувальникам обумовлених договором сум у встановлені терміни.

Принцип диверсифікації (або принцип «змішування і розсіювання») вимагає розподілу інвестиційних ризиків на різні види вкладень, чим досягається зниження загальної ризикованості, а отже, підвищення стійкості інвестиційного портфеля страховика. Принцип має на увазі наявність великої кількості різнорідних об'єктів інвестування. Не рекомендується концентрувати вкладення на одному підприємстві чи проект. Структура вкладень капіталу не повинна бути однобокою як в територіальному, так і в галузевому аспектах.

Принцип прибутковості вкладень (принцип рентабельності) означає, що інвестиційна діяльність повинна забезпечувати не тільки збереження вкладень, а й приносити певний дохід. Страховики при розміщенні страхових резервів повинні забезпечувати прибутковість вкладень, що дозволяє зберегти реальну вартість вкладених коштів протягом всього терміну інвестування.

На інвестиційну активність страховика істотний вплив роблять розміри і структура страхового портфеля за видами страхування, величина акумульованих резервів і терміни розпорядження ними. Істотно різниться структура інвестицій страхових організацій, що займаються страхуванням життя, та іншими видами страхування. Порівняльна характеристика інвестиційної діяльності зі страхування життя та страхування іншого, ніж страхування життя, наведена в таблиці 1.

Таблиця 1. «Порівняльна характеристика інвестиційної діяльності зі страхування життя та страхування іншого, ніж страхування життя»

Розглянуті принципи різною мірою актуальні в залежності від спеціалізації страхової організації. Для страховиків, що спеціалізуються на проведенні операцій зі страхування життя, характерного дисконтуванням внесків з урахуванням норми прибутковості, очевидний пріоритет потреби в інвестиційному доході. Принцип ліквідності ж не має першорядного значення, оскільки цей вид страхування зазвичай носить довгостроковий характер.

Для страховиків, що займаються проведенням операцій по ризикових видах страхування, важлива насамперед ліквідність активів.

Зокрема, для страхових компаній, що займаються переважно іншими видами страхування, ніж страхування життя, найважливішим принципом інвестиційної діяльності є ліквідність, принцип дохідності має менше значення. У силу короткострокового характеру вкладень тут практично не враховується фактор інфляції. При управлінні резервами за договорами страхування життя, навпаки, на першому місці стоїть принцип прибутковості, а ліквідність не грає такої великої ролі завдяки довгостроковим характером договорів та узгодження термінів виплат з термінами інвестування.

З метою забезпечення стабільності страхового ринку та захисту страхувальників від втрат у результаті невиконання страховими організаціями своїх зобов'язань у багатьох країнах здійснюється державне регулювання і контроль за інвестиційною діяльністю шляхом встановлення нормативів за обсягами інвестицій у різні об'єкти, пред'явлення вимог про надання страховиками інформації про інвестиційні операціях, введення заборон на окремі види інвестицій.

Висновок

Інвестиції - нове явище в економіці і праві України. У перекладі з англійської мови - це капітальні вкладення. Вони є довгостроковими, цільовими, здійснюються державними і недержавними (приватними або індивідуальними) інвесторами на підставі інвестиційної угоди, передбачають отримання прибутку інвестором, підлягають державній реєстрації. За об'єктом вкладення інвестицій виділяють реальні і фінансові інвестиції. Інвестування коштів страхових резервів жорстко регламентується. Тим самим регламентуються можливості отримання певних видів доходів. Регламентування пов'язане з тим, що ці кошти не є власністю страховика, тому розпоряджатись ними він повинен особливо обережно. Обсяг цих коштів відповідає обсягу страхових зобов'язань компанії. Щоб у будь-який момент мати змогу виконати свої зобов'язання перед страхувальниками, страховик повинен тримати кошти страхових резервів у диверсифікованих, прибуткових, надійних активах, які характеризуються достатньо високим рівнем ліквідності.

З метою захисту страхувальників від невиконання страховиком своїх зобов'язань установлюється державний контроль за інвестиційною діяльністю. Директивами ЄС установлені розміри обсягів інвестицій страхових резервів, а саме: вкладення в нерухомість - не більш як 10 % загального обсягу резервів за кожним об'єктом; вкладення в акції, які котируються, та гарантовані кредити - не більш як 10 % розміру резервів за кожним із видів зазначених вкладів; інвестиції в незабезпечені кредити - не більш як 5 % за кожним їх видом; в акції, що не котируються, - не більш як 10 % у сукупності вкладень; у готівку - не більш як 3 % загальної суми резервів.

З розвитком страхового ринку, збільшенням обсягів страхових операцій, насамперед зі страхування життя, збільшенням розміру страхових резервів та власних коштів страховика зростає роль страхової системи в інвестиційному процесі нашої країни. Але обсяг коштів, акумульованих страховиками, на відміну від банківських, ще малий. Це тому, що розмір статутних фондів страхових компаній значно менший, ніж розмір таких самих фондів банків.

Зростання продажу страхових послуг сприятиме збільшенню інвестування. Добра передумова до цього така: витрати на придбання страхової послуги дозволено включати до собівартості продукції (послуги). Що ж до фізичних осіб, то їм слід було б надавати податкові пільги.

Размещено на Allbest.ru