Проблеми виходу України на міжнародні фондові ринки

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Проблеми виходу України на міжнародні фондові ринки

Із розвитком фондового ринку та поступовою активізацією бізнес-процесів в Україні торгівля цінними паперами набуває усе більших масштабів. Проте цінні папери, є специфічним товаром, операції з яким регулюються великою кількістю спеціальних нормативних актів. Якщо ж покупцем цінних паперів виступає нерезидент, то доводиться мати справу із додатковими складностями.

Приймаючи рішення про купівлю акцій господарського товариства в Україні, нерезиденти повинні приймати місцеві «правила гри», які можуть значною мірою відрізнятися від правил, що діють у державі їх національності.

Процедура купівлі-продажу акцій нерезидентами неодноразово змінювалась. Останні зміни пов'язані із набранням чинності Законом України «Про акціонерні товариства» та внесенням змін до низки рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).

На підставі ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонерами акціонерних товариств нарівні з юридичними особами України можуть виступати іноземні юридичні особи. Відповідно до ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону, акція може бути придбана на підставі договору з її власником. Згідно ст.ст. 143, 163, 165 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі іноземні юридичні особи, можуть придбавати акції та інші цінні папери інших суб'єктів господарювання.

Змінами в законодавстві передбачено нові вимоги до форми такого виду цінних папері, як акції. Так, згідно з законами «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про акціонерні товариства», з 30.04.2011 акції в Україні існують виключно в бездокументарній формі. У зв'язку з впровадженням зазначених норм діючі АТ зобов'язані були пройти процедуру дематеріалізації (знерухомлення) акцій.

Згідно з Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» знерухомлення цінних паперів - це переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів та/або депозитарію, щоб забезпечити подальший їх обіг у вигляді облікових записів на рахунках зберігача цінних паперів та/або депозитарію.

Таким чином, за відсутності акції як паперового документа, підтвердженням права власності на акцію нині є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач надає власнику цінних паперів, причому така виписка не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери. У разі відчуження знерухомлених цінних паперів право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок покупця в цінних паперах, відкритий у зберігача.

Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», закріплено, що торгівля цінними паперами є видом професійної діяльності на ринку цінних паперів, який здійснюється за наявності спеціальної ліцензії. Частинами 8 та 9 ст. 17 Закону про цінні папери та фондовий ринок встановлено вичерпний перелік видів діяльності, які не вважаються професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, а відтак не потребують отримання ліцензії, до якого не належать операції з купівлі-продажу цінних паперів. Відтак іноземний інвестор може придбати акції українського емітента тільки через торговця цінними паперами.

Згідно зі статтею 165 Господарського кодексу України, цінні папери оплачуються суб'єктами господарювання у гривнях, а у випадках, передбачених законом та умовами їх випуску в обіг, - в іноземній валюті. Оплата цінних паперів в іноземній валюті здійснюється лише у випадках, передбачених законом та умовами їх випуску в обіг.

Відповідно до ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" зі змінами та доповненнями (далі - Декрет №15-93) розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту з використанням як засобу платежу іноземної валюти здійснюються лише через уповноважені банки. При цьому здійснення розрахунків між резидентами i нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Нацбанку України.

Також, оскільки покупка акцій нерезидентом є іноземною інвестицією, то згідно з Постановою Правління НБУ «Про затвердження режиму іноземного інвестування» від 10.08.2005 № 280 (Постанова № 280), розрахунки за об'єкти інвестування здійснюються виключно через рахунки, відкриті в уповноважених банках. Ця вимога не стосується випадків проведення розрахунків між нерезидентами за об'єкти інвестування в Україні через рахунки в іноземних банках».

Згідно з Листом НБУ № 13/215 від 4.12.2007: «у випадку придбання іноземним інвестором-покупцем у іноземного інвестора-продавця об'єкта інвестування в Україні шляхом здійснення розрахунків через рахунки в іноземних банках, для здійснення у подальшому купівлі та перерахування на вищезазначені цілі коштів в іноземній валюті подається виписка, що підтверджує надходження іноземної валюти в Україну з метою придбання цього об'єкта інвестування від іноземного інвестора-продавця». Згідно зі статтею 1.3. Постанови № 280, Іноземні інвестиції в Україну в грошовій формі дозволяється здійснювати в гривнях та іноземній валюті виключно 1 групи Класифікатора.

Відповідно до п. 2.1 Положення НБУ про переміщення цінних паперів через митний кордон України від 22.12.2011 р. № 469 фізична та юридична особи мають право вивозити (пересилати) за межі України цінні папери на умовах письмового декларування та за наявності індивідуальної ліцензії НБУ на вивезення (пересилання) за межі України цінних паперів.

Тим не менш, за всю історію регулювання цього питання не було зафіксовано жодного випадку надання дозволу на обіг цінних паперів іноземних емітентів на території України. Це пов'язане з низкою об'єктивних причин:

1) спочатку впровадженню в обіг іноземних цінних паперів заважала відсутність достатніх технологічних можливостей у депозитарної системи України, яка не мала дієвих механізмів щодо стикування з міжнародними депозитарними системами. Тому, в якості альтернативного варіанту вирішення проблеми, було розроблено проект Закону України, який мав на меті впровадження в обіг такого виду фінансових інструментів, як українські депозитарні розписки . Втім, цей Закон не було прийнято, і зазначений захід не отримав подальшого розвитку;

2) наявність жорсткого валютного регулювання вкрай ускладнювала впровадження в біржовий обіг цінних паперів іноземних емітентів;

3) недостатня технологічна розвиненість біржового сегменту фондового ринку України, який тільки в останні 3-4 роки розпочав демонструвати певні позитивні зрушення в напрямку інтеграції з національними депозитарною та платіжною системами з метою впровадження спеціалізованих, суто біржових моделей клірингу та розрахунків, забезпечення прогресивних технологій торгів і забезпечення доступу до торгів широкому колу інвесторів тощо;

4) як наслідок попередніх проблем (насамперед, недостатньої популярності біржового сегменту фондового ринку та вузької лінійки цінних паперів іноземних емітентів на міжнародних біржах), дотепер була відсутня і суттєва зацікавленість з боку учасників фондового ринку України.

Не потребують отримання цієї ліцензії операції з вивезення (пересилання) за межі України фізичною особою виражених в іноземній валюті цінних паперів, які були раніше ввезені цією особою в Україну, що підтверджується митною декларацією.

Якщо резидент продає нерезиденту пакет акцій у десять і більше відсотків статутного капіталу акціонерного товариства, такий нерезидент зобов'язаний не пізніше ніж за 30 днів до дати придбання відповідного пакета акцій подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та акціонерного товариства письмове повідомлення про свій намір та оприлюднити його в офіційному друкованому виданні НКЦПФР.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України «Про акціонерні товариства» особа (особи, що діють спільно), яка має намір придбати акції, що з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, за наслідками такого придбання становитимуть десять і більше відсотків простих акцій товариства, зобов'язана не пізніше ніж за 30 днів до дати придбання відповідного пакета акцій подати до товариства письмове повідомлення про свій намір та оприлюднити його.

Оприлюднення повідомлення здійснюється шляхом надання його НКЦПФР, кожній біржі, на якій товариство пройшло процедуру лістингу, та опублікування в офіційному друкованому органі.

У повідомленні зазначаються кількість, тип та/або клас акцій товариства, що належать особі (кожній з осіб, що діють спільно) та кожній з її афілійованих осіб, а також кількість простих акцій товариства, які особа (особи, що діють спільно) має намір придбати.

Якщо резидент продає нерезиденту пакет акцій у розмірі десяти і більше відсотків статутного капіталу фінансової установи, такий нерезидент зобов'язаний отримати погодження на набуття істотної участі у фінансовій установі.

Відповідно до ч. 8 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» істотна участь - пряме та опосередковане, самостійне або спільно з іншими особами володіння десятьма і більше відсотками статутного (складеного) капіталу або права голосу придбаних акцій (часток) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону про фінпослуги юридична чи фізична особа, яка має намір набути істотну участь у фінансовій установі або збільшити її таким чином, що зазначена особа прямо чи опосередковано володітиме або контролюватиме 10, 25, 50 і 75% статутного (складеного) капіталу такої фінансової установи чи права голосу придбаних акцій (часток) в органах фінансової установи, зобов'язана отримати письмове погодження органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Стаття 21 Закону про фінпослуги визначає органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Відповідно до ч. 1. ст. 21 цього документа державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

щодо ринку банківських послуг - НБУ;

щодо ринків цінних паперів і похідних цінних паперів (деривативів) - НКЦПФР;

щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Щоб отримати таке погодження, відповідна юридична чи фізична особа (заявник) подає органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, інформацію, передбачену нормативно-правовими актами зазначеного органу, зокрема, про власний фінансовий стан та ділову репутацію, а також про структуру власності (для юридичної особи). Фінансовим станом заявника є сукупність показників, що відображають його реальні та потенційні фінансові можливості, у тому числі рівень ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості, забезпеченості власними оборотними коштами (власним капіталом) та їх ефективного використання, а також оцінка здатності заявника у майбутньому надавати в разі потреби додаткову фінансову підтримку фінансовій установі.

Якщо ж нерезиденти купують акції українських АТ за межами України, повернення цими нерезидентам сум інвестицій та доходів від цих інвестицій має здійснюватися резидентами, які придбають ці цінні папери у нерезидентів на підставі індивідуальних ліцензій НБУ на переказування іноземної валюти за межі України з метою оплати валютних цінностей, порядок видачі яких встановлено Положенням про порядок видачі резидентам індивідуальних ліцензій Національного банку України на переказування іноземної валюти за межі України з метою оплати валютних цінностей, затвердженим постановою Правління НБУ від 29.01.2003 №36.

Купівля іноземної валюти для повної або часткової репатріації іноземному інвестору прибутків (доходів), одержаних від майнової інвестиції, здійснюється з власного рахунку нерезидента-інвестора.

Податок на репатріацію в Податковому кодексі - це податок на прибуток з доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України. Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними статтею 160 Податкового Кодексу України, сюди належать дивіденди, які сплачуються резидентом і прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами.

За загальним правилом, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), зобов'язані утримувати податок з таких доходів в розмірі 15 % їх суми, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (Згідно п.2 ст.160 ПКУ).

Так, відповідно до п. 103.1 цієї статті застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити згідно з міжнародним договором України.

Якщо казати про іноземні компанії, де не тільки власники, але й активи знаходяться за межами України, то поки що національний фондовий ринок не має для їх залучення достатніх можливостей, оскільки недостатньо конкурентоспроможній на глобальному ринку капіталів через порівняно низький рівень ліквідності та невисокий рівень розвитку інфраструктури, що зумовлює статус національного ринку як найменш розвиненого - граничного (frontier market) за міжнародними класифікаціями.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює вимоги щодо допуску цінних паперів іноземних емітентів та обігу їх на території України.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» особливості розміщення та обігу на території України цінних паперів іноземних емітентів визначаються Комісією згідно із законодавством України.

Отже, можливість обігу цінних паперів іноземних емітентів передбачена вищевказаними нормами законів, проте на сьогодні відсутній нормативно-правовий акт, що визначав би порядок і вимоги щодо допуску цінних паперів іноземних емітентів до обігу на території України; при цьому такий обіг практично не може здійснюватись без прийняття відповідного рішення (надання дозволу) Комісії як органу, уповноваженого здійснювати державне регулювання ринку цінних паперів.

Відсутність нормативно-правового регулювання порядку допуску цінних паперів іноземних емітентів до обігу на території України створює адміністративний бар'єр для емітентів, що зацікавлені в обігу їх цінних паперів на території України, та інвесторів, що мають намір придбати такі цінні папери.

Неврегульованість процедури допуску цінних паперів іноземних емітентів до обігу на території України перешкоджає реалізації відповідних положень закону, стримує розвиток вітчизняного фондового ринку, не дозволяє збільшити кількість ліквідних фінансових інструментів на ринку, розширити можливості інвесторів щодо диверсифікації портфелю.

Таким чином, проблема полягає у відсутності нормативно-правового акта, що регулює порядок допуску цінних паперів іноземних емітентів до обігу на території України.

Для більш глибокого аналізу на наш погляд треба звернути увагу на міжнародний приклад побудови транскордонних операцій з цінними паперами. Враховуючи можливість та бажання України щодо інтеграції з ЄС проаналізуємо систему яка утворилася. Країни, в яких давно сформувався та функціонував ринок цінних паперів, ще у 80-х - 90-х роках відчули, що його подальший розвиток можливий лише в глобальних масштабах. Тому виникла необхідність міжкраїневої торгівлі цінними паперами, що обумовило створення системи транскордонних переказів та розрахунків у цінних паперах. Поняття транскордонних переказів пов'язане з трансфертом (рухом, переміщенням) цінних паперів за межі країни.

Згідно статистичних даних, опублікованих Європейський центральний банк (ECB), станом на 2012 рік боргових цінних паперів (Debt securities) резидентами єврозони емітовано на суму більше 18 трильйонів євро, приблизно чверть яких утримується нерезидентами. Нерезидентами також утримується більше 4 трильйонів євроакцій (в прямих і портфельних інвестиціях та інвестори єврозони утримують зарубіжних цінних паперів на суму більше 5 трильйонів євро.

За умови впровадження транскордонної торгівлі у держави з'являються можливості отримання додаткових потоків доходів, які називаються транскордонні доходи або транскордонні потоки прибутку (Cross-border income streams) - це виплачені суб'єктові транскордонних розрахунків іншим суб'єктом (або урядом) кошти, пов'язані з прямим інвестиціями у акції (direct investment equity) і портфельними інвестиціями (portfolio investment).

Об'єктами транскордонних операцій та переказів можуть бути будь-які цінні папери, які можуть бути знерухомлені, наприклад: акції національних підприємств (як державних, так і не державних), облігації (як державні, так і муніципальні), євробонди (єврооблігації - боргові забов'язання) та інші.

Учасниками транскордонних операцій є так звані провайдери розрахунків (Settlement providers) до яких відносять:

- Національні центральні депозитарії (Domestic central securities depositories - CSD);

- Міжнародні центральні депозитарії (International central securities depositories - ICSD);

- Кастодіан-банки (Банки-зберігачі), що діють як системи SSS - системи розрахунків за цінними паперами (Securities settlement systems).

Система розрахунків за цінними паперами (далі SSS) - це система, що забезпечує утримання та переказ цінних паперів, без оплати (free of payment), або проти платежу (against payment). Розрахунки цінних паперів відбуваються на депозитарних рахунках у цінних паперах, що ведуться CSD, ICSD. При виконанні транскордонних операцій поставка цінних паперів проти платежу (Delivery vs. Payment - DVP) забезпечується гарантією того, що заключний переказ цінних паперів відбувається тоді, і тільки тоді, коли відбувається заключний переказ коштів.

Національні CSD (Domestic central securities depositories) - це CSD, які функціонують на національному рівні, тобто забезпечують кліринг та розрахунки по операціях на національному ринку цінних паперів.

Міжнародні CSD. Два ICSD діють в Європі - це Euroclear та Clearstream Luxembourg. Вони були створені, щоб забезпечувати кліринг та розрахунки по операціях з єврооблігаціями (євробондами - Eurobond). Проте, через якийсь час вони почали забезпечувати широкий ряд послуг для національних (місцевих) і міжнародних цінних паперів, а також і надавати деякі посередницькі функції.

CSD та ICSD встановлюють зв'язки (кореспондентські відношення) між собою, щоб забезпечувати обробку транскордонних операцій.

Кастодіан-банки (банки зберігачі) - це посередники, які забезпечують інвесторів зберіганням, клірингом і розрахунковими послугами на їх місцевому (національному) ринку. Деякі з них мають свою власну внутрішню інфраструктуру, що дозволяє їм виконувати операції клірингу та розрахунків самостійно (внутрішній кліринг/розрахунки), якщо обидві сторони торгової операції є клієнтами одного й того ж кастодіан-банку. Це позбавляє необхідності переслати інструкції безпосередньо до місцевих/ національних систем клірингу та розрахунків. За минулі 20 років вони полегшили комунікацію між зарубіжними банками і місцевими CSD, що стало істотним внеском в розвитку транскордонної торгівлі цінними паперами.

Щодо України, то можна сказати, що Центральний депозитарій (CSD) в стадії зародження. Законодавчо функції Центрального депозитарію в Україні покладено на Національний депозитарій України (НДУ), але фактично він цих функцій не виконує. В даний час окремі функції центрального депозитарію виконує ВАТ «ВДЦП», але визначити його повнофункціональним CSD також неможливо, адже він не має права провадити діяльність на міжнаціональному рівні, необхідному для CSD.

Придбавати цінні папери, емітовані резидентами, нерезидент повинен таким чином:

1) нерезидент перераховує іноземну валюту в Україну на відкритий в українському банку рахунок нерезидента-інвестора 2;

2) за іноземну валюту з цього рахунка нерезидент повинен придбати гривню на МВРУ та перерахувати її на відкритий в уповноваженому банку рахунок нерезидента-інвестора у національній валюті;

3) з рахунка нерезидента-інвестора у національній валюті за договором купівлі-продажу цінних паперів здійснюється придбання цінних паперів, емітованих резидентами (див. схему 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Повертати іноземному інвестору здійснену ним інвестицію у разі повного або часткового припинення володіння ним цінними паперами, емітованими резидентами, слід таким чином:

1) нерезидент або уповноважена ним особа продає цінні папери, емітовані резидентом, за гривні;

2) своєю чергою, особа, яка придбаватиме ці цінні папери у нерезидента-інвестора, повин­на розрахуватися з інвестором за них у національній валюті, перерахувавши її на рахунок нерезидента-інвестора у національній валюті в уповноваженому банку України;

3) кошти у гривнях, отримані нерезидентом від продажу зазначених цінних паперів, повинні бути конвертовані в іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України і зараховані на рахунок нерезидента-інвестора в іноземній валюті для подальшого перерахування цієї валюти на рахунок інвестора в іноземному банку (див. схему 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо купівлі цінних паперів резидентами іноземних емітентів то український приватний інвестор істотно обмежений у своїх можливостях. Всередині України таких можливостей у нього немає, а вивести кошти за кордон забороняє українське законодавство. Не можна доручити покупку закордонних акцій і брокеру. Український брокер не може цього зробити через закон про валютне регулювання в поточній редакції. Причина, по якій не дозволено цього робити, - перешкода вивезенню за кордон капіталу.

Проте як зазначають фахівці існує три способи здійснити купівлю. Спосіб перший - найбільш законний.

Слідуючи букві закону, щоб придбати акції іноземного емітента, український інвестор повинен отримати ліцензію Національного Банку на інвестування за кордон. Для того щоб отримати такий дозвіл, потрібно заздалегідь визначитися з тим, які акції ви хочете купити, в якій кількості і на яку суму. Після цього інвесторові потрібно зібрати необхідний пакет документів, подати його в головний офіс НБУ і чекати рішення.

Але на практиці претендента на ліцензію чекає ціла безліч труднощів: йому доведеться обґрунтувати необхідність такої інвестиції, і підтверджувати легальне походження своїх коштів, і проходити співбесіду в правоохоронних органах. З великою часткою ймовірності можна одержати відмову на таку операцію. І термін оформлення пакету документів для здійснення всього однієї угоди становить від 30 днів.

У підсумку, законна купівля акцій іноземних емітентів для українських приватних інвесторів практично неможлива. Теоретично це можливо, але за 20 років існування незалежної України не було випадку, щоб фізична особа отримала таку ліцензію. Також відкриття валютного рахунку за кордоном регулюється НБУ, чий дозвіл на це дуже проблематично отримати.

Спосіб другий - найбільш безпосередній. Суть цього способу заклечається у купівлі акцій за кордоном тобто перетнувши кордон. Ліцензія на інвестування не потрібна - її наявність потрібна за українськими законами, а не тієї країни, де відкривається рахунок.

Можна спробувати купити папери напівлегально - поїхати за кордон, відкрити там рахунок. Але тоді український громадянин порушить українське законодавство в частині заборони на покупку іноземних активів без ліцензії НБУ.

Підсумовуючи треба сказати, такий інвестор може, як мінімум, позбутися всієї суми інвестиції: згідно положення НБУ про валютний контроль такий розмір штрафу за здійснення операції без ліцензії. Максимальне покарання за подібні порушення в кінці 2011 року пом'якшили. Тепер порушник вже не буде нести кримінальну відповідальність, але за Кодексом про адміністративні правопорушення (ст. 162-2 ) повинен буде заплатити штраф у сумі 500-1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500-17000 гривень).

Спосіб третій - найризикованіший. Цей спосіб ґрунтується на використанні Інтернет-трейдингу. Плюс такої послуги в тому, що ви фактично не порушується закон: організація, з якою ви укладається договір, швидше за все, зареєстрована за кордоном і має право купувати іноземні цінні папери.

Однак така проста, на перший погляд, схема має ряд істотних недоліків. По-перше, фактично інвестор не стає власником цінних паперів, а значить, майнові права ніяк не захищені. Такі пропозиції несуть великий ризик для інвестора. Адже звертаючись до такої компанії, інвестор не має юридичного захисту. Договір зазвичай укладається з незрозумілою компанією, яка зареєстрована, наприклад, в Новій Зеландії, і насправді ви не володієте цінними паперами. Все це може привести до того, що через деякий час двері компанії будуть закриті, і інвестор залишиться без своїх інвестицій.

Треба зазначити, що Україна все ж таки робить кроки до світової інтеграції фондового ринку, про це свідчить Концепція доступу на український фондовий ринок фінансових інструментів іноземних емітентів, активи яких розташовані в Україні.

Ця Концепція охоплює питання, пов'язані з доступом на український фондовий ринок фінансових інструментів іноземних емітентів, переважна частина активів яких знаходиться в Україні, причому наша держава є основною країною, де такі компанії ведуть свій бізнес.

Зараз цінні папери іноземних емітентів демонструють на міжнародних фондових майданчиках значно вищу ліквідність порівняно з ліквідністю вітчизняних локальних цінних паперів на національних фондових біржах. До того ж частка залучень капіталу в українські бізнес-проекти саме через розміщення акцій таких емітентів на іноземних фондових біржах поступово зростає. Таким чином, сьогодні іноземний біржовий ринок обігу фінансових інструментів, створених на базі українських активів, значно ширший та більш ліквідний за національний фондовий ринок.

Обсяг залучення коштів вітчизняними емітентами через лише 4 IPО за кордоном у 2011 році склав $335 млн. Натомість на українських біржах обсяги первинного розміщення склали 204,46 млн грн, тобто $25,8 млн - у 13 разів менше, ніж на іноземних організаторах торгівлі. Тобто, частка внутрішнього залучення коштів в акції на українських біржових майданчиках склала лише 7,2% загального обсягу залучення коштів українськими та іноземними емітентами в ході біржових розміщень.

З 2005 року по жовтень 2011 за кордоном відбулося 70 публічних первинних (IPO) та вторинних (SPO) розміщень акцій іноземних емітентів, що мають бізнес в Україні. За цей час було залучено $3,9 млрд (з них $226,7 млн - в 2011 році). За прогнозами, у 2012 році іноземні емітенти можуть залучити ще понад $500 млн. Для порівняння: за 2005-2011 роки обсяг залучення коштів в акції через українські фондові майданчики склав лише 2,14млрд грн (еквівалент $385,2 млн), тобто за зазначений період середня частка внутрішнього залучення коштів в акції на українських біржових майданчиках не перевищувала 9% загального обсягу залучення коштів українськими та іноземними емітентами в ході біржових розміщень.

Дані про операції ІРО український акціонерних товариств на міжнародному ринку протягом 2010 - 2011 рр.

Як бачимо у таблиці протягом 2010 - 2011 років вітчизняні підприємства активно виходили на міжнародний фондовий ринок з метою здійснення публічного розміщення цінних паперів. В основному це великі підприємства, що характеризують успішною бізнес-моделлю та хорошими перспективами росту.

Важливо, що більшість підприємств належать до сфери сільського господарства. Це вказує зокрема на перспективність самої галузі та хороші умови для розвитку цього бізнесу в Україні. У той же час спостерігається значне коливання в успішності проведення ІРО - так одним компаніям вдалося залучити лише 1,4 млн. дол, в той час як вартість проведення ІРО зазвичай становить 3 млн. дол. Іншим ж компаніям вдалося залучити значно вищі фінансові ресурси: Coal Energy S.A. отримала від інвесторів 112,5 млн. дол., а підприємство «Авангард» - 187,5 млн. грн. Більшість же компаній залучити від 30 до 80 млн.дол. Ознайомлення із економічними статтями у популярних мережах новин дозволило виявити, що інвестори Варшавської біржі з обережністю ставляться до інвестування в українські акціонерні товариства. Незважаючи на це - в середньому підприємствам вдалося залучити від 30 до 80 млн.дол.

Існує підтвердження популярності Варшавської біржі серед українських акціонерних товариств, на яку вказували науковці у своїх роботах. Так протягом 2010 - 2011 років 10 з 13 компаній здійснювали публічне розміщення цінних паперів саме на цьому фондовому ринку. Важливо, що обидві компанії, що залучили понад 160 млн.дол. здійснювали ІРО на Лондонській біржі. Це вказує на те, що на Варшавській біржі доцільно здійснювати ІРО меншим за розміром підприємствам (які проте належать до групи великих підприємств), в той час як найбільшим акціонерним товариствам доцільно користуватися інструментами Лондонської біржі. Щодо типів трансакцій, які здійснювали вітчизняні акціонерні товариства, то сюди крім ІРО відносяться також SPO та РРО.

Активізація попиту міжнародних інвесторів на українські активи (передусім аграрні та будівельні) зумовила вихід на іноземні фондові біржі цінних паперів, емітентами яких були власники українських підприємств, зареєстровані у більш звичних для іноземних інвесторів юрисдикціях, аніж Україна. Цей процес стартував з 2005 року, коли на альтернативному майданчику Лондонської фондової біржі було розміщено акції Ukrproduct, Cardinal Resources LLC, XXI Centuty Public Ltd. Після цього українські компанії мали змогу обирати серед значної кількості міжнародних фондових бірж.

Слід виокремити основні причини, які змушують українські компанії виходити на іноземні майданчики:

- недостатність довгострокових фінансових ресурсів у національних інституційних інвесторів і, відповідно, складність залучення коштів для реалізації нових проектів або розвитку вже існуючого бізнесу в ході первинного/вторинного розміщення цінних паперів;

- низька активність на українських фондових біржах взагалі та міжнародних інвесторів зокрема у зв'язку з недостатньою зрозумілістю для них регулювання обігу цінних паперів в Україні, валютного регулювання, депозитарного обліку;

- звичність для іноземних інвесторів саме іноземної юрисдикції як більш зрозумілої в правовому аспекті та інформаційної насиченої;

- тенденції глобалізації та консолідації світових фінансових ринків, що концентрують попит та пропозицію фінансових ресурсів на більш ліквідних, ємних ринках, максимально інтегрованих до міжнародних ринків капіталу та їх інфраструктури;

- наявність на провідних фондових біржах світу альтернативних сегментів, де висуваються значно лояльніші лістингові вимоги (насамперед за рахунок ліквідності та вищих корпоративних стандартів), що дозволяє емітентам (навіть незначним за капіталізацією та масштабами бізнесу) залучати капітал у ході IPO та SPO, підвищувати репутацію (бо авторитет компаній, що пройшли навіть альтернативний лістинг на фондовій біржі з гучним ім'ям, значно вищий, ніж після проходження лістингу на маловідомих регіональних біржах на кшталт українських);

- складнощі об'єктивного ціноутворення на фінансові інструменти на українських фондових біржах у зв'язку із недостатньою ліквідністю, надмірними диспропорціями між показниками фінансового розвитку емітентів та динамікою біржової ціни.

Аналізуючи дане питання можна окреслити проблеми які вимагають скорішого вирішення.

Якщо проаналізувати інфраструктуру фондових бірж, на яких сьогодні мають обіг цінні папери іноземних емітентів, активи котрих розташовані в Україні, то прямі кореспондентські відносини в НДУ поки що існують тільки з Clearstream Banking Luxembourg, тобто може бути реалізовано прямий доступ лише до акцій з біржового списку DB. Для акцій, які мають обіг на LSE та, особливо, на WSE (розрахунки на яких обслуговуються через Euroclear group та KDPW відповідно), доступ може бути забезпечено лише через низку кореспондентських відносин міжнародних депозитаріїв, що ускладнює впровадження зазначених цінних паперів в обіг на фондових біржах України, системи депозитарного обліку та проведення розрахунків.

Саме вирішення такого більш локального завдання, як забезпечення паралельного обігу в Україні та за кордоном цінних паперів емітентів, що поки що не змогли залучити капітал в Україні та обрали для цього міжнародні фондові біржі, має стати передумовою для подальшої інтернаціоналізації, поліпшення міжнародною спільнотою сприйняття фондового ринку України в якості хоча б ринку, що розвивається (emerging market), та інших факторів розвитку національного фондового ринку України.

Реалізація функцій контролю за обігом цінних паперів іноземних емітентів на кількох біржах одночасно вимагає підвищення рівня кооперації та взаємодії фінансових регуляторів (міжнародних, українських, з юрисдикцій емітента та бірж, де цінні папери емітента мають обіг), а також фондових бірж (зокрема з використанням організаційних можливостей Всесвітньої федерації бірж - World Federation of Exchanges, WFE).

Наразі не існує дієвих механізмів для отримання регуляторами фінансових ринків (в першу чергу, НБУ та НКЦПФР) та інвесторами зручного доступу до оперативної та достовірної інформації про результати торгів цінним паперами іноземних емітентів на міжнародних фондових біржах, про особливі події, що можуть вплинути на вартість цінних паперів тощо.

Численні проблеми пов'язані з валютним регулюванням операцій з цінним паперами іноземних емітентів, зокрема:

- на сьогодні є неврегульованою процедура вводу та виводу цінних паперів іноземних емітентів на територію України,

- неможлива вільна торгівля цінними паперами з розрахунками в національній валюті між резидентами та нерезидентами;

- надскладне, а іноді й неможливе зарахування нерезидентом коштів на інвестиційний рахунок;

- резиденту для проведення операцій з іноземними цінним паперами необхідна валютна ліцензія;

- ускладнена можливість отримання доходів за цінними паперами в іноземній валюті.

Проблеми податкового регулювання:

- існують неврегульовані питання щодо оподаткування витрат на купівлю цінних паперів іноземних емітентів, пов'язаних з волатильністю цін на такі цінні папери (курсові різниці);

- необхідний аналіз питань, пов'язаних із сприйняттям органами ДПС ціни цінних паперів, сформованої на базі котировок іноземної біржі;

- питання порядку декларування валютних цінностей за кордоном (цінні папери іноземних емітентів до таких цінностей відносяться).

український фондовий ринок депозитарна

Висновки

Україна як держава, що активно інтегрується у світовий простір та має намір стати активним учасником міжнародного ринку капіталу, мусить займатись налагодженням кореспондентських відносин з іншими іноземними депозитаріями з метою здійснення клірингу та розрахунків за іноземними трансакціями, розробити процедури виконання транскордонних операцій та розрахунків з цінними паперами та впровадити їх у практичну діяльність. Це в свою чергу сприятиме покращенню інвестиційного клімату, підвищенню доступності іноземних інвестицій, отриманню транскордонних доходів.

Вихід України на міжнародні фондові ринки передбачає необхідність вдосконалення депозитарної системи, яка забезпечує протікання розрахунково-клірингового процесу при здійсненні операцій з цінними паперами. На сьогодні депозитарна система України знаходиться в стадії свого розвитку і суттєво відрізняється від закордонних, однак поступово вона має бути змінена в сторону більшої відповідності світовим стандартам. До проблем, що стримують розвиток депозитарної системи України можна віднести: відсутність повнофункціонального центрального депозитарію, низьку якість обліку прав власності, організаційну та технологічну неузгодженість роботи учасників національної депозитарної системи, штучний розподіл функцій між депозитаріями НДУ (Національний депозитарій України) і ВДЦП та виокремлення обслуговування державних цінних паперів в депозитарії Національного банку України; відсутність належного технологічного забезпечення відповідно до світових стандартів з використанням широкого спектра фінансових інструментів; відсутність міжнародних депозитарних зв'язків.

Важливим є питання щодо стандартизації обігу цінних паперів з метою забезпечення безперешкодності у торгівлі цінними паперами при транскордонних розрахунках за угодами та підвищєння оборотність цінних паперів. Прискорений розвиток вітчизняного фондового ринку можливий лише за умови розв'язання проблем Національної депозитарної системи, коли прозорість і ліквідність ринку забезпечується належним функціонуванням інфраструктурних інститутів депозитарного обслуговування.

Размещено на Allbest.ru