Економічна сутність споживчої форми кредиту. Аналіз стану споживчого кредитування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Економічна сутність та особливості споживчої форми кредиту

Однією з характерних рис сучасного стану розвитку банківської системи України є інтенсивне опанування банками технологій споживчого кредитування. Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування кінцевого споживання.

Сьогодні в Україні більшість населення не може собі дозволити купувати товари тривалого користування за рахунок поточних доходів. Для молодих людей, інших пересічених громадян, а також пенсіонерів, інвалідів та малозабезпечених громадян придбання товарів тривалого користування стає неможливим. У цих умовах актуальність набуває вироблення концепції розвитку споживчого кредитування в Україні в умовах ринкової економіки.

Історично першою формою споживчого кредиту була так звана "талі трейд" -- торгівля в розстрочку, яка почала розвиватися в Західній Європі ще у XVIII ст. Мандрівні торговці ("талімени") періодично (наприклад, щомісячно) поставляли і продавали товари в певні місцевості і певним сім'ям, погоджуючись на часткову регулярну оплату, з відстрочкою кінцевого платежу на певний строк (до наступного свого прибуття).

В умовах низької купівельної спроможності більшості населення споживчий кредит здійснювався на користь кредиторів, набуваючи експлуататорського грабіжницького характеру. Так було, приміром, у XIX ст. і на початку XX ст., коли наймані робітники були вимушені купувати споживчі товари в заводських лавках за підвищеними цінами в рахунок майбутньої заробітної плати. Такий грабіжницький споживчий кредит був одним із джерел посилення експлуатації найманої робочої сили.

Цивілізованого характеру споживчий кредит набуває в міру зростання заробітної плати і підвищення рівня життя населення. Як результат піднесення життєвих стандартів у споживчій сфері сформувалися рівноправні взаємовигідні відносини між позичальниками і кредиторами. Купівля товарів у розстрочку в сучасному розумінні вперше була запроваджена фірмою Зінгера в середині XIX ст. для прискорення реалізації швейних машин.

Існує декілька різновидів визначення “споживчий кредит” за редакціями підручників, статтей та журналів. Розглянемо їх нижче в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

№ п/п	Визначення	Автор
1	Споживчий кредит -- продаж товарів у кредит або позику на купівлю товарів і оплату послуг.	Гроші та кредит - Щетинін А.І.
2	Споживчий кредит -- це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку.	М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.
3	Споживчим кредитом є фінансова послуга щодо надання кредитодавцем споживачу грошових коштів на підставі договору про споживчий кредит.	Закон України “Про споживче кредитування”
4	Споживчий кредит - це передусім вартісна економічна категорія, обов'язковий елемент товарно-грошових відносин та економічного розвитку.	Колодізєв О.М., Колесніченко В.Ф.

За загальним визначенням, споживчий кредит -- це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, що збігається з думкою авторів М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін. Отже, з вище вказаних варіантів найбільш вдалим є другий варіант, який майже повністю розкриває сутність даного поняття.

Сутнісна ознака споживчого кредиту -- кредитування кінцевого споживання. Споживчий кредит дає змогу населенню споживати товари і послуги до того, як споживачі спроможні їх оплатити. Тим самим споживчий кредит забезпечує підвищення життєвого рівня споживачів.

У макроекономічному плані споживчий кредит збільшує сукупний платоспроможний попит на предмети споживання і послуги, що стимулює розширення обсягів їх виробництва.

Головними параметрами споживчого кредиту є:

1) доступність кредиту;

2) величина відсоткової ставки;

3) строки надання і погашення;

4) здатність позичальника повернути кредит.

Суб'єктами споживчого кредиту є банки і підприємства роздрібної торгівлі (кредитори) та населення (позичальники). Традиційно кредитування фізичних осіб здійснюється переважно ощадними та іпотечними банками.

Кредит в економіці країни виконує такі функції:

1. Розширює ринок збуту товарів;

2. Прискорює процес реалізації товарів і отримання прибутку;

3. Стимулює ефективність праці;

4. Забезпечує скорочення витрат обігу:

- пов'язаних з обігом грошей;

- пов'язаних з обігом товарів.

У силу специфіки сфери кінцевого споживання виникає необхідність входження у відносини споживчого кредитування такого суб'єкта як торговельні організації, що здійснюють посередницьку діяльність з купівлі-продажу товарів і надання послуг. Споживчий кредит є формою допомоги торговельним закладам у збуті (продажу) товарів. При цьому кожна торговельна організація має знайти оптимальне поєднання прямого продажу товарів за гроші (готівкою чи безготівково) і продажу в розстрочку. До числа суб'єктів споживчого кредиту належать також й небанківські кредитні установи, такі як кредитні спілки, ломбарди та ін.

Об'єктом споживчого кредиту є витрати, пов'язані із задоволенням потреб населення. Заведено поділяти ці витрати на дві групи:

1) витрати на задоволення потреб поточного характеру (придбання побутової техніки і т.п.);

2) витрати на задоволення потреб капітального або інвестиційного характеру (будівництво житла, утримання нерухомого майна).

Особливістю споживчого кредиту є те, що основною гарантією його надання виступають сталі постійні грошові доходи даної фізичної особи -- позичальника.

У сучасних умовах у західних країнах споживче кредитування використовується в найрізноманітніших напрямках і цілях. Традиційно вважається, що своєї вищої точки споживчий кредит досягає при продажу в розстрочку найдорожчого товару широкого вжитку -- автомобіля.

В Україні діє спеціальний Закон “Про споживчий кредит”, на основі якого забезпечується державне сприяння розвиткові споживчої сфери. Метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів та кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України.

Споживчий кредит стимулює ефективність праці. Отримуючи заробітну плату, яка є недостатньою для купівлі за готівковий розрахунок ряду товарів, вчасності товарів тривалого споживання, людина має можливість купувати дані товари в кредит або брати кредит під їх купівлю. Згодом, кошти за ці товари повинні бути виплачені, тому кожний, хто взяв в кредит, намагається протриматись на своєму робочому місці як можна довше, тобто на більш довгий проміжок часу.

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов`язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сутність яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання , на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (наприклад, акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг, робіт), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг і робіт з будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню, з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень у цілому, а з іншого - прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте , всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем - підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме з цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно.

Вивчення системи кредитування фізичних осіб є необхідним, перш за все, стосовно завдань, які стоять перед комерційними банками. Активна робота комерційних банків у галузі обслуговування приватних осіб є необхідною умовою зміцнення ресурсної бази, розширення ринків їх успішної конкурентної боротьби з небанківськими фінансово-кредитними закладами. При цьому мова повинна йти не тільки про вдосконалення техніки кредитування і розширення видів кредитних послуг, але і про вироблення цілого комплексу нових принципів стосунків банків з фізичними особами. Отже, споживчий кредит виступає системою грошових відносин, пов'язаною з тимчасовим перерозподілом вільних коштів юридичних і фізичних осіб та носить тільки позитивний характер, так він прискорює одержання визначених благ (товарів, послуг, які вони могли б мати (одержати) тільки в майбутньому - при умові накопичення суми грошових коштів, матеріальних цінностей або послуг, будівництва або інших.

Надання споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує його життєвий рівень, а з другого боку прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів. В процесі погашення споживчих позик у населення зменшується на відповідну суму платоспроможний попит, що необхідно враховувати при визначенні обсягу та структури товарообігу, платних послуг, динаміки доходів та витрат населення, грошової маси в обігу.

2. Характеристика основних видів споживчого кредиту

До споживчих кредитів відноситься надзвичайно широкий набір видів позик. У самому загальному плані виділяють товарні і грошові споживчі кредити. Товарний споживчий кредит пов'язаний із продажем товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу). Грошовий споживчий кредит -- це надання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичним особам на задоволення їхніх споживчих потреб.

Існують різні ознаки класифікації споживчих кредитів. Аналіз засвідчив, що в більшості джерел ознаки, які використовуються в класифікації споживчого кредитування співпадають з ознаками класифікації кредитів взагалі. Кількість ознак різниться у різних авторів, але найбільш розповсюдженими класифікаційними ознаками споживчих кредитів є наступні (див. табл. 2.1.):

- за об'єктами кредитування;

- за строками кредитування;

- за способом надання;

- за видами забезпечення;

- за методами погашення;

- за методом стягнення процентів;

- за характером кругообігу коштів;

- за суб'єктами кредитування (банківські та небанківські кредитно-фінансові установи).

Таблиця 2.1. Класифікація видів споживчого кредиту

Критерій	Вид споживчого кредиту
За об'єктами кредитування:	· на споживчі цілі і нагальні потреби; · на затрати капітального характеру.
За строками кредитування:	· короткострокові (строком від 1-го дня до 1- го року); · довгострокові (строком понад 3 роки).
За способом надання:	· прямі; · непрямі.
За забезпеченням:	· незабезпечені (бланкові); · забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами)
За методом погашення:	· кредити, які погашаються одночасно; · кредити з розстрочкою платежу.
За методом стягнення процентів:	· кредити зі стягненням процентів у момент його надання; · позики зі сплатою процентів у момент погашення кредиту; · позики зі сплатою процентів рівними внесками протягом усього строку кредитування.
За характером кругообороту коштів:	· разові; · відновлювані (револьверні).
За цільовим призначенням:	· інвестиційні; · для купівлі товарів та сплати послуг; · на розвиток підсобного господарства; · цільові кредити окремим соціальним групам; · на нецільові споживчі потреби; · відстрочені кредити у вигляді кредитних карток
За суб'єктами кредитних відносин	· банківські; · небанківські.

Розглянемо детальніше різновидності споживчого кредиту за критеріями, вказаними вище.

1. За об'єктами кредитування (напрямами використання) в Україні споживчі кредити поділяються на два види:

- на споживчі цілі і нагальні потреби;

- на затрати капітального характеру.

2. За строками кредитування споживчі кредити поділяють на:

- короткострокові (строком від 1-го дня до 1-го року);

- довгострокові (строком понад 3 роки).

Строки надання споживчих кредитів різноманітні. З загальної суми споживчих кредитів значна частина приходиться на короткострокові та середньострокові кредити. Деякі з них видаються з розстрочкою платежу. Довгострокові кредити видаються на інвестиційні цілі.

3. За способом надання розрізняють позики прямі, що надаються безпосередньо позичальникам, і непрямі, які надаються через посередників (торговельні заклади, ломбарди, прокатні пункти).

4. За забезпеченням розрізняють позики незабезпечені (бланкові) і забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням).

5. За методом погашення розрізняють кредити, які погашаються одночасно, й кредити з розстрочкою платежу.

6. За методом стягнення процентів кредити класифікують так:

- кредити зі стягненням процентів у момент його надання;

- позики зі сплатою процентів у момент погашення кредиту;

- позики зі сплатою процентів рівними внесками протягом усього строку кредитування (щоквартально, один раз у півріччя, або за спеціально обумовленим графіком).

7. За характером кругообороту коштів кредити поділяють на разові і відновлювальні (револьверні). В групу револьверних, як правило, включають кредити, які надаються клієнтам за кредитними картками, або кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту.

8. В залежності від цільового призначення споживчі кредити поділяються на:

- інвестиційні;

- для купівлі товарів та сплати послуг;

- на розвиток підсобного господарства;

- цільові кредити окремим соціальним групам;

- на нецільові споживчі потреби;

- відстрочені кредити у вигляді кредитних карток.

До інвестиційних відносяться позики на кооперативне житлове будівництво та придбання квартир, індивідуальних житлових будинків, садових будиночків, благоустрій садових ділянок, реконструкцію, капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, дач.

Наступна група об'єднує позики для придбання окремих споживчих товарів або сплати послуг, розстрочку платежів за товари довгострокового користування, прокат деяких предметів споживання.

До кредитів на розвиток особистих підсобних господарств відносяться позики на купівлю сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, купівлю посадкового матеріалу, фруктових дерев, добрив.

Нецільові споживчі кредити можуть надаватися населенню комерційними банками та ломбардами під заставу майна без зазначення мети використання кредиту. Це може бути кредит на невідкладні потреби, здійснення затрат, що виникають в зв'язку з особливими або непередбачуваними обставинами (лікування, нещасний випадок, туризм та інше).

Новим в споживчому кредиті є відстрочений кредит у вигляді банківських кредитних карток. При депозитній формі картки між кредитором та позичальником передбачається обумовлене завчасно автоматичне надання кредиту в момент вичерпання залишку коштів на рахунку (овердрафтні кредити). Такі позики можуть погашатися або в процесі надходження на рахунок грошових коштів (вкладів) або спеціальними внесками позичальника. При кредитній формі картки надання кредиту та ідентифікації клієнта базується на застосуванні спеціального карткового рахунку, який управляється за допомогою телекомунікаційних засобів віддаленого управління (банкомати, термінали, Інтернет). Кредитні картки припускають участь трьох сторін - власника картки, банку та торгівельної організації. Пластикова картка з виділеними символами, видана банком покупцеві, служить для торгівельної організації свідченням того, що банк гарантує відкриття кредиту власнику цієї картки . Картка надається клієнту, якщо стан його депозитних та позичкових операцій з банком задовільний. По кожній картці встановлюється ліміт, який може бути змінено в ту чи іншу сторону в залежності від режиму використання картки її власником. При цьому, як правило, передбачено певний вільний період, коли не беруться проценти за кредит. Так, наприклад, більшість банків пропонують перші 30-60 днів користуватися грошима безплатно або за суто символічну плату - 0,1 % річних. Кредитні картки застосовуються і при сплаті за послуги. Використання кредитних карток поліпшує надання споживчих кредитів. Вони служать знаряддям обігу та скорочують потреби в готівкових грошах.

9. За суб'єктами кредитування кредитори можуть бути структуровані як банківські та небанківські фінансові установи.

Банки - кредитори можуть надавати споживчі кредити безпосередньо позичальникам (прямі кредити), що звертаються в банк за позикою, або побічні через посередників (торговельну організацію, ломбард, пункт прокату).

В зв'язку з тим, що торгівельні організації не завжди мають грошові кошти, щоб перекрити всю заборгованість по наданому ними кредиту покупцеві, вони самі звертаються в банки за позиками. Непряме кредитування дозволяє надавати кредити без значного збільшення операційних витрат банку.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначається виходячи з вартості товарів і послуг, які є об`єктом кредитування, в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою з урахуванням суми її поточних доходів.

Кредитування споживчих потреб населення комерційними банками України здійснюється при дотриманні таких же принципів, що й при кредитуванні юридичних осіб: терміновості, повернення, цільової спрямованості, платності, забезпеченості. Важливим критерієм є платоспроможність позичальника.

Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в Україні на сьогоднішній день надання споживчих кредитів здійснюється також наступними небанківськими фінансовими установами, які мають право надавати фінансові послуги за умови включення інформації про них до Державного реєстру фінансових установ та функціонують під контролем Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг:

- кредитні спілки;

- ломбарди;

- страхові компанії по довгостроковому страхуванню життя;

- спеціалізовані фінансові компанії споживчого кредитування.

Ломбарди - це кредитні установи, які позичають гроші під заставу рухомого майна на суму, яка менше вартості застави. Як правило, найбільше "цінуються" як заставне майно дорогоцінні метали і камені, перли, золоті годинники, за які розмір позики може досягати до 90% оцінки вартості. Позичальник зберігає право власності на закладене у ломбардах майно. У разі непогашення у встановлений строк позики, а також ухилення особи, яка заклала речі в ломбард, від їх отримання, право власності переходить до ломбарду, який передає майно на продаж (реалізацію).

Споживчі кредити надаються й такими небанківськими установами, як кредитні спілки, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи. Усі вони є громадськими організаціями, створеними на добровільних засадах на основі залучення особистих заощаджень для взаємного кредитування. Ці кредитні установи, як правило, не мають на меті одержання прибутку, тому надають позики безвідсоткові або під мінімальні відсотки.

Таким чином, аналізуючи наведені матеріали слід відзначити, що не існує єдиної класифікації споживчих кредитів. В роботі запропонована класифікація, яка є найбільш вдалою, на мій погляд.

Споживчий кредит, як будь-який інший кредит, відноситься до категорії кредиту, а отже йому притаманні всі відомі принципи кредитування. Реалізація кредитних відносин відбувається шляхом кредитування, яке реалізується з допомогою процесу кредитування. Отже, як ми бачимо, на сьогоднішній день існує досить широкий спектр банківських продуктів з споживчого кредитування, як на світовому ринку так і на ринку України. Особливо швидкими темпами розвиваються банківські продукти з використанням новітніх технологій, наприклад таких, як кредитні картки.

3. Аналіз стану споживчого кредитування в Україні

Позитивна динаміка кредитування - один з найважливіших елементів зростання купівельної спроможності та економічного процвітання. З початку рецесії загальний обсяг заборгованості населення за кредитами в Україні скорочувався через посилення умов видачі нових позик і зменшення попиту на них. На початку 2011 року з'явилися перші ознаки відновлення: в січні портфель банків за споживчими кредитами став рости за рахунок випуску нових POS-кредитів та кредитних карт.

Рівень довіри в банківській сфері почав підвищуватися, що підготувало ґрунт для відновлення споживчого кредитування та зробило більш доступними роздрібні позики. Проте темпи зростання показників видачі кредитів відносно невисокі, що обумовлено головним чином темпами відновлення економіки.

За даними Національного Банку України, протягом 2011 року темпи зростання загального обсягу кредиту сягають 5 % на місяць, що зумовлює рекордні темпи збільшення прибутків вітчизняних банків. Водночас доволі швидко зростає і прострочена заборгованість за позичками. Це наочно ілюструє одну з основних проблем банківської діяльності - забезпечення оптимального співвідношення ризику і прибутковості.

У цілому по банківській системі видачі нових кредитів все ще залишаються істотно меншими за обсяги погашення старих боргів. Лише близько півсотні банків протягом минулого року наростили загальний портфель позик населення на 4 млрд грн, тоді коли в інших банківських установах заборгованість фізичних осіб скоротилася на 32 млрд. Зменшення заборгованості клієнтів пов'язане з добровільним погашенням, стягненням, продажем і списанням "поганих" боргів.

Портфель споживчих кредитів строком до п'яти років досяг свого максимального значення в 87 млрд. грн. до кінця 2008 року, а потім скорочувався протягом двох років і за станом на початок 2011-го зменшився до 55 млрд. З активізацією ринку намітилася тенденція до зростання, і вже в лютому портфель наблизився до позначки 60 млрд. грн. В свою чергу, динаміка портфелів автокредитів і кредитів на нерухомість не змінилася - погашення перевищують видачу нових позик.

В 2011 році банків, що пропонують споживчі кредити, стало більше. З 1-го до 6-ти збільшилась кількість установ (з числа 50-ти лідерів по активах), що видають кредити готівкою без застави. В другій половині 2011 року середні реальні ставки по таким кредитам продемонстрували різкі стрибки: до жовтня зниження середніх ставок по кредитам на 1 та 2 роки в порівнянні з початком січня 2011 р. становило 11,57 % і 14,82 % відповідно. Пізніше ставки різко піднялись і в цілому за рік зросли: на 3,25 і 4,37 процентних пункти відповідно. Ставки на 3-річні кредити, які на початку 2011р. були „найдорожчими", до кінця року знизились до 9,54 процентні пункти (до рівня 47,32 % річних). Це дозволило 3- річним готівковим кредитам стати дешевше одно- та дворічних кредитів (ставки, по яким до кінця року становили 57,82 % і 58,84 % річних відповідно).

Левова частина ринку фінансування споживачів традиційно належить комерційним банкам. Інші кредитори - кредитні спілки або підприємства роздрібної торгівлі - не були великими гравцями на цьому ринку. Наприклад, станом на 1 січня 2009 року, обсяг наданих банками кредитів фізичним особам становив 269,9 млрд. грн. У порівнянні з 5,5 млрд. грн. кредитів, наданих кредитними спілками. У 2012 році ситуація не змінилася: на банки припадає 209,9 млрд. грн. кредитів, а обсяг кредитів кредитних спілок знизився до 3,3 млрд. грн. За даними офіційного сайту Національного Банку України, на ринку споживчого кредитування виділяється десятка банків, які займають лідируючі позиції за обсягом кредитів, наданих фізичним особам (див. табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Найбільші 10 банків України за обсягом споживчих кредитів, наданих фізичним особам, станом на 01.06.2012 року

Рейтинг	Назва банку	Кредити фізичним особам, млрд. грн.	Частка у загальному обсязі споживчих кредитів
1	Приватбанк	23,76	11,60 %
2	Укрсиббанк (BNP Paribas Group)	22,92	11,20 %
3	Райффайзен банк Аваль	21,6	10,60 %
4	Укрсоцбанк (Uni Credit Group)	18,93	9,20 %
5	Надра банк	14,56	7,10 %
6	ОТР банк	8,12	4,00 %
7	Дельта Банк	6,02	2,90 %
8	Сведбанк	5,33	2,60 %
9	Альфа Банк	4,88	2,40 %
10	Ощадбанк	4,7	2,30 %

Після закінчення кризи конкуренція на ринку POS-кредитування посилюється. У 2011 році на ринок вийшли нові гравці, проте поки це не вплинуло на позиції лідерів, які першими відновили кредитування (Руский стандарт, Дельта Банк, Приватбанк, Платинум Банк та УкрСиббанк).

При POS-кредитуванні банки охоче йдуть назустріч клієнтам. Подовжується термін кредитування, пропонуються споживчі кредити з нульовим початковим внеском. Заставою такого кредиту є товар, який купується в магазині. Банки працюють над якістю обслуговування, скорочуючи час, необхідний для ухвалення рішення та оформлення видачі кредиту.

Крім кредитів, які можна оформити безпосередньо в торговому центрі, кредити на купівлю товарів до кінця 2011 р. найчастіше можна було отримати у 4 банках з числа 50-ти лідерів по активах - Дельта Банк, УкрСиббанк, ПриватБанк, АльфаБанк. Середні реальні ставки по кредитам на рік за результатами 2012 року майже не змінилися (зменшилися на 0,45 процентні пункти до відмітки 75,73 % річних), хоча і демонстрували протягом року різкі стрибки. Дворічні кредити стали „дешевші" за рік в середньому на 4,7 процентні пункти, до рівня 76,9 % річних.

Єдиний вид споживчого кредиту, який за рік помітно „подешевшав" - це готівкові кредити під заставу нерухомості. Середні ставки по таким кредитам на 5 і 10 років знизились за рік на 9-10 процентних пункти, та опустились нижче відмітки 22 % реальних річних. Що стосується кредитів на більш тривалий термін (15 і 20 років), то їх з кінця березня по кінець червня 2011 року взагалі не було на ринку, а потім вони з'явилися в пропозиції одного банку і за півроку пройшли шлях від 26 % до 20 % реальних річних (на початку 2012 року такий кредит можна було отримати також в одному банку, за ставкою, що перевищувала 32 % реальних річних). Головними причинами дорожнечі споживчого кредиту є відносно високі витрати на його надання і великий ризик неплатоспроможності споживача.

Розрахувати реальну процентну ставку практично неможливо. Фактично, визначити цю ставку можна лише для готівкових і споживчих кредитів, що надаються банківськими установами, на яких поширюється дія відповідних вимог, а також деякими небанківськими установами, які надають необхідну інформацію.

На ринку нецільових кредитів готівкою в гривні серед 50 банків-лідерів за активами працює дев'ять банків станом на 19 липня 2012 року, що показано в додатку К. За найнижчою відсотковою ставкою до 30000 грн. домінують Банк Руский Стандарт (36,08 %), ВТБ-банк (35,52 %) та Райффайзен Банк Аваль (36,22 %). Найдешевший готівковий кредит сумою більше 30000 грн. надає банк Альфа (31,46 %).

Товари в кредит представлені пропозиціями від шести банків з числа 50 лідерів за активами і кількох менших установ. Кредити на товари з нульовим авансом і без одноразової комісії можна отримати в трьох установах з числа 50-ти лідерів за активами. Ще два банки видають кредити без першого внеску, але з одноразовою комісією. Детальні умови за кредитами представлені в таблиці 3.2 нижче.

Таблиця 3.2. Відсоткові ставки за кредитом на товари без першого внеску від банків-лідерів станом на 01.01.2012 р.

Банк	Застава	Одноразова комісія	Строк	Реальна ставка, % річних
ПриватБанк	товар, що купується	0-10 %	2 роки	53,17 %; 88,62 %
Дельта Банк	товар, що купується	немає	12 місяців	87,06 % - на побутову техніку, крім моб.телефонів і КПК 96,69 % - на моб.телефони і КПК
			6-24 місяці	66,39% - 73,03%
Руский Стандарт	товар, що купується	немає	2 роки	24,00 %
УкрСиббанк	товар, що купується	немає	1 рік	66,46 %; 77,54 % (в магазинах "Ашан" 88,62 %)
			2 роки	69,12 % (в магазинах "Ашан" 92,16 %)
			3 роки	70,05 %
ОТП-банк	товар, що купується	немає	1 рік	64,62 %; 91,95 %
			2 роки	62,41 %; 92,74 %
Platinum Bank	товар, що купується	0-5 %	1 рік	81,23 %
			2 роки	76,80 %
			3 роки	75,24 %
Альфа банк	товар, що купується	0-2,6 %	12 місяців	62,41 %

За даними компанії "Простобанк Консалтинг", VAB Банк видає кредити без застави на КПК, фотоапарати, мобільні телефони в магазині "Алло" строком від 3 до 12 місяців (пенсіонерам - до 18 місяців) з авансами 10 %, 20 % і 30 % під 42,47 % - 71,83 % реальних річних (пенсіонерам - 40,99 % річних). Сума кредиту становить 500 - 20 000 гривень.

Альфа-Банк крім кредитів з авансом 0 % (в таблиці вище) видає беззаставні кредити з авансами 10 % і 15 %. Реальні ставки за кредитами - 0,01 % (кредит на 9 місяців), 27,70 % (кредит на 5 місяців) і 60,01-72,01 % (12-24 місяці). Сума кредиту за даними схемами 300 - 20000 гривень.

Дельта Банк, крім кредитів з нульовим авансом (в таблиці вище) видає також споживчі кредити з авансом 10-20 % на побутову техніку, мобільні телефони і КПК. Реальна ставка по кредиту - від 64,22 % до 104,17 % річних. Термін кредиту - від 2 до 12 місяців, сума - від 300 до 25 000 гривень. Банк Руский Стандарт кредитує купівлю товарів у мережах магазинів Ельдорадо, Фокстрот, Технополіс під 12,92-67,34 % реальних річних. Строк кредиту - до 36 місяців, початковий внесок - від 0 до 10 %, максимальна сума - 20 000 гривень.

В Укрсиббанку можна отримати споживчий кредит на товари ряду магазинів (“Фокстрот”, “Комфі”, “Технополіс”, “ФоксМарт”, “Мегамакс”, “Ашан”, “Епіцентр”, “Марс”, “Таїр”, “Промелектроніка”) з авансами 0 % (в таблиці вище), 15 %, 20 % і 25 % термінами від трьох до 24-х місяців під ставки від 53,17 % до 88,62 % реальних річних.

Споживчий кредит на товари з першим внеском від від 6,14 % до 15 % надають такі банки ( див табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Відсоткові ставки за кредитом на товари з першим внеском станом на 01.01.2012 р.

Банк	Строк	Аванс	Сума, грн.	Реальна ставка, % річних
Банк Руский Стандарт	4-24 місяця	10 %	до 20 000	0 %
	3-12 місяців	10 %	до 20 000	0 %; 44,31 %
		5 %	до 5 000	66,46 %
Акта Банк	1 рік	15 %	до 10 000	64,26 %
МетаБанк	1 рік	6,14 %	до 7 000	45,80 %

Ряд банків спеціалізується на видачі беззаставних кредитів. І, безумовно, для банку даний вид кредитування є прибутковим, оскільки ставка по ньому досить висока. Але, з іншого боку, ці кредити пов'язані з високим рівнем ризику і вимагають уважного підходу. Останнім часом беззаставне кредитування активізувалося, і кількість таких банків буде рости, але не галопуючими темпами. Це пов'язано з тим, що ставлення до високоризикових продуктів в різних банках різне.

За останні роки в економічній політиці України було досягнуто певних успіхів - зростання реальних доходів населення та значне розширення обсягів банківських кредитів фізичним особам. У 2009 році кількість осіб, які скористалися кредитними послугами «УкрСиббанку» досягла 119,0 , у 2011 році - 146,8, а в 2011 році - 182,3 тисяч осіб. Доступність послуг, розгалужена мережа філій та привабливі умови кредитування дозволили банку у 2009 році наростити портфель споживчих кредитів до 1,14 , у 2011 році - до 2,56 , а у 2011 році - до 3,12 млрд. гривень.

Традиційно основні товари на ринку розстрочки - побутова техніка, електроніка та меблі. Найбільш активно з банками в рамках споживчого кредитування співпрацюють лідери ринку побутової техніки та електроніки - мережі "Фокстрот", Комфі, "Ельдорадо", "Технополіс", "Мега Макс", "Алло".

До речі, в магазині можна не тільки одержати кредит на покупку побутової техніки, електроніки, а й оформити кредитну карту з відсотковою ставкою до 55 % річних. Крім традиційного обслуговування, деякі банки роблять приємні подарунки своїм клієнтам. Наприклад, можливість безкоштовного використання цілого ряду сервісів. Так, "Російський стандарт" дарує клієнтам "Банк в кишені", який об'єднує в одній пропозиції платіжну карту, можливість здійснювати платежі, оформляти експрес-кредити і депозити, управляти рахунками через Інтернет, мобільний банкінг. По суті, банк ідентифікує клієнта і надає достатній інструментарій для здійснення фінансових операцій.

В 2012 році споживачі почали діяти більш раціонально при розгляді питання про отримання кредиту. "Фінансова криза справила значний вплив на поведінку населення щодо використання кредитних продуктів. Якщо коротко охарактеризувати зміни, то сьогодні люди дуже бояться потрапити в залежність від банку", - стверджує Анджей Олійник, директор з маркетингу та розвитку продуктів Platinum Bank.

Тепер кожне рішення щодо кредитів дуже ретельно обмірковується, і позики, як правило, зазвичай беруть для купівлі тільки дійсно необхідних товарів, а також для заміни поламаної техніки. Крім цього, споживачі стали відмовлятися від предметів розкоші, які не потрібні їм для повсякденного використання, і замість цього вважають за краще економити і відкладати кошти на великі покупки.

За результатами маркетингових досліджень, проведених Platinum Bank, основними бар'єрами для використання кредитів потенційні споживачі називають відсутність можливості платити за позикою (близько 27 % респондентів), побоювання, що банк змінить умови кредитування в односторонньому порядку (більше 16 %), а також боязнь кредитів через їх складність (близько 9 %).

На думку експертів, вартість продукту суттєво не зміниться, ефективні процентні ставки будуть коливатися в рамках 40-50% річних. Проте збільшуватимуться максимально можливі для видачі суми - до 30-50 тис грн. в середньому по ринку.

В 2012 році, як і минулому 2011 р., всім бажаючим отримати споживчий кредит (особливо беззаставний) змушені відповідати суворим банківським вимогам. В першу чергу споживчі беззаставні кредити, як правило, надаватимуться виключно своїм клієнтам, співробітникам підприємств, з якими укладені договори по обслуговуванні зарплатних проектів або тим клієнтам, які раніше користувалися кредитом та мають позитивну кредитну історію. На ринок будуть виходити „нові" банки, які переглянули умови кредитування і зробили їх більш жорсткими для позичальників, що згодом дозволить мати „чистий" кредитний портфель по даному виду кредитуванню. Крім того, потенційному позичальнику потрібно буде готувати початковий внесок за бажану покупку.

Отже, починаючи з 2011 року портфель банків за споживчими кредитами став рости, відповідно і кількість банківських установ, які пропонують свої послуги, теж збільшується. Середні реальні ставки по кредитам на рік за результатами 2012 року в порівнянні з попереднім майже не змінилися, хоча і демонстрували протягом року різкі стрибки. Дворічні кредити стали „дешевші" за рік в середньому на 4,7 процентні пункти, до рівня 76,9% річних. Не зважаючи ні на що, лідери ринку споживчого кредитування не думають зупинятися на досягнутому і планують подальше розширення і вдосконалення свого продуктового ряду, а також вихід у нові сегменти кредитування фізичних осіб. У 2013-му році пріоритетними видами кредитування залишаться споживче кредитування і кредитні картки.

4. Проблеми та перспективи розвитку споживчої форми кредиту в Україні

споживчий банківський відсотковий кредитування

Позитивна динаміка кредитування - один з найважливіших елементів зростання купівельної спроможності та економічного процвітання. Активному розвитку банківського кредитування населення, а відповідно - повноцінній реалізації установами функцій фінансових посередників в масштабах країни, перешкоджає низка об'єктивних факторів, локалізація яких і буде формувати перспективи розвитку галузі. Опрацювання літературних джерел дозволяє виділити наступні проблеми, що були детально опрацьовані науковцями:

- брак кваліфікованого персоналу, який здатен ефективно працювати з клієнтами - фізичними особами та дотримувати необхідних вимог з надання роздрібних послуг;

- низький розвиток ринкової інфраструктури кредитного ринку в частині мережі представництв банківських установ;

- низький рівень культури населення в аспекті користування банківськими послугами;

- невисокий рівень доходів населення, що не дозволяє банкам реалізовувати депозитні стратегії, в результаті чого залишається нереалізованим потенціал надання кредитних послуг.

Всі зазначені проблеми не втрачають актуальності й сьогодні, проте ним приділена значна увага в засобах масової інформації та наукових джерелах, тому вважаємо за доцільне доповнити цей перелік. Так, перше, що розглянемо є динамічна нормативна база, що неоднозначно впливає на поведінку позичальників та активність банків. Окремо відзначимо, що опрацювання цієї проблеми буде конкретизувати й інші пов'язані з нею проблеми.

Фахівцями НБУ було розроблено проект постанови, згідно з яким банки, що мають портфель споживчих кредитів, який перевищує певний рівень, були б зобов'язані дотримуватися більш високих вимог по нормативам, ніж інші.

Отже, виникла ініціатива диференційованих нормативних вимог. Ця пропозиція була підтримана урядом, члени якого вважають темп зростання споживчого кредитування не бажаним і навіть небезпечними, як для платіжного балансу України, так і для добробуту громадян в очікуванні нової хвилі кризи. В частині платіжного балансу погодитися з доводами є всі підстави, оскільки за рахунок споживчих кредитів наші громадяни переважно купують товари, які мають статус імпортних.

Такі перспективи подальшого розвитку ринку споживчого кредиту не могли не залишитися без уваги банкірів, загальна думка яких зводилася до, м'яко кажучи, несхвалення. У відповідь реакцією на ініціативу щодо введення обмежень стали заяви ТОП менеджерів банків про реорганізацію роздрібного кредитного бізнесу з виділенням її в окреме ведення в форматі дочірніх кредитних організацій, що не мають статусу банків. Створення спеціалізованих фінансових компаній означало б виведення ринку з-під компетенцій Національного Банку.

У листопаді 2011 року проблемами споживчого кредитування зацікавився Конституційний суд України. Результатом розгляду питань ринку стало рішення (від 10.11.2011 р.), згідно якого комерційні банки були позбавлені можливості підвищувати ставки по кредитах, не дивлячись на те, що можливість таких дій була обумовлена в договорі кредитування. Також банки були позбавлені права вимагати дострокового виконання кредитних зобов'язань (погашення кредиту), якщо з боку позичальника були допущені незначні порушення. Рішенням було закрите питання про передачу інформації про позичальників третім особам, тобто банки не можуть передавати таку інформацію навіть колекторським компаніям. Були в рішенні Конституційного суду і норми, які можуть безпосередньо вплинути на фінансовий результат фінансових установ в 2012 році, а саме рішення дозволяє позичальникам оскаржувати раніше стягнені банками неустойки.

Наступна проблема - проблема якості кредитного споживчого портфеля. В березні 2012 року Національний банк визнав істотне зростання частки прострочених кредитів, яка в лютому 2012 року зросла на 0,2 процентного пункту - до 9,93 % загальної суми виданих кредитів. Зупинимося детально на організаційних аспектах кредитування, безпосередньо пов'язаних з виникненням проблемної заборгованості.

Основні ризики, які супроводжують існування окремого кредиту або в цілому портфеля кредитів, оцінюються на момент видачі кредиту фізичній особі. Для оптимізації таких ризиків співробітники банку використовують широкий набір засобів, починаючи зі співбесіди, закінчуючи оцінкою платоспроможності клієнта. Кожна дія співробітників банку до видачі кредиту може мати вирішальне значення в прийнятті позитивного рішення з приводу кредиту.

На перший погляд, банку достатньо звернутися в бюро кредитних історій і визначити претендента на кредит, за яким вже числиться кілька позик. Але на практиці позичальникові нескладно буває отримати два, а то й кілька кредитів одночасно.

Бюро кредитних історій - організація, що збирає інформацію про виконання клієнтами фінансових установ своїх грошових зобов'язань. У багатьох розвинених країнах, наприклад в США, кредитна історія - невід'ємний атрибут соціального успіху. При її відсутності важко буде не тільки отримати кредит (позичальникові доведеться або вносити великий депозит, або платити завищені відсотки), але навіть зняти квартиру.

У реальному житті кредитні бюро не завжди справляються з покладеною на них місією. За оцінками експертів близько 12 % позичальників, які отримали кредит готівкою, беруть одночасно по кілька позик в різних кредитних установах. Це досить високий показник, який багато говорить про ризикованість даного ринку.

Не будемо заперечувати того факту, що при наявній інформації про один з цих кредитів, другий кредит в принципі був неможливий, оскільки ми зверталися в обидва банки за невеликою сумою, яка в два рази перевищує підтверджений щомісячний дохід. Однак теоретично позичальник міг аналогічним чином отримати кредити і на більшу суму. Це можливо головним чином тому, що в Україні досі не налагоджено обмін запитами про кредитну історію між різними бюро кредитних історій.

Крім того, навіть якщо всі банки, в які звертається позичальник, користуються послугами одного й того ж бюро, це не завжди стане перешкодою для видачі кредитів протягом одного або декількох днів. Основна проблема полягає в тому, що більшість фінансових установ оновлює інформацію, передану в бюро кредитних історій не частіше, ніж раз на місяць. Тому у позичальника існує принципова можливість взяти кілька кредитів протягом двох-трьох днів відразу в декількох кредитних установах.

Таким чином, в такій неоперативності оновлення інформації в кредитних бюро є переваги: позичальник з невеликим розміром офіційного доходу, якому в одному банку не дадуть великий кредит, може все одно отримати необхідну суму в різних установах. Однак при більш детальному розгляді така ситуація таїть у собі небезпеку не тільки для банків, але і для самого позичальника.

Всі розглянуті проблеми важливі, але з позиції формування ринкової кон'юнктури, особливо виділимо високу платність кредитних ресурсів. Найвища ставка по споживчих кредитах більш ніж в чотири рази перевищувала платність по найвигіднішій для позичальника пропозиції по таких позиках. Станом на 11 червня 2012 найнижча ставка за споживчими кредитами на купівлю товарів строком на один рік в банках з числа 50 найбільших становила 23,79 % річних. Така платність кредиту була в Ощадбанку. У 36,01 % річних обходився акційний кредит від УкрСиббанку на товари в інтернет-магазинах. При цьому найдорожчий споживчий кредит на товари з тих же 50 банків обходився на початок червня 2012 року в 104,85 % річних. Таку платність кредиту мали позики на мобільні телефони та портативну техніку строком на один рік в Дельта Банку.

Висока платність споживчого кредитування була останньою розглянутою проблемою. Однак, зроблене нами доповнення не дозволяє стверджувати про закінчений перелік проблем, а тому варто очікувати продовження досліджень у цьому напрямку.

У той же час можна відзначити, що стрімке розширення кредитування приховує в собі значні загрози, які можуть негативно вплинути як на діяльність та фінансову стабільність комерційних банків, так і на життєвий рівень населення, а саме:

- підвищення кредитного ризику через неможливість адекватно оцінити кредитоспроможність фізичних осіб у зв'язку з наявністю прихованих або тіньових доходів тощо;

- кредитування фізичних осіб тяжіє до довгострокового характеру. Це пояснюється тим, що джерелом повернення кредиту й відсотків за ними є не прибуток, а заробітна плата, яка для переважної більшості населення залишається на недостатньому рівні. У результаті фізичні особи неспроможні повернути кредит у стислі строки;

- плановий характер роботи більшості банків, тобто доведення до всіх його структурних підрозділів завищених показників нарощування активних операцій, що зумовлює зростання ризиків при досягненні запланованих критеріїв;

- коливання курсу іноземних валют (основна маса довгострокових кредитів надаються у вільноконвертованій валюті, а доходи фізичних осіб у гривнях, що зумовлює ризик неповернення)

- кадрову проблему та законодавчі обмеження у сфері споживчого кредитування.

На нашу думку, подолати вказані вище проблеми споживчого кредитування допоможуть наступні заходи:

- НБУ доцільно врегулювати кредитні взаємовідносини між кредиторами і боржниками по обслуговуванню кредитів;

- розробити механізми, які б не давали змоги банкам кредитувати фізичних осіб без наявності інформації про їх реальні доходи, а не номінальні;

- НБУ необхідно запровадити кваліфікаційні вимоги до працівників банків;

- вести більш стабільну валютну політику, що зменшить коливання курсів іноземних валют та ризики неповернення кредитів та відсотків за ними;

- передусім збільшити обсяги кредитного портфеля із збереженням його якісних показників.

З боку держави можна побачити вирішення таких питань у розробці механізму державної підтримки банків (сьогодні понад 20 банків України проблемні в плані своєї діяльності, але НБУ може взяти під своє піклування лише 7-8 банків), вдосконаленні законодавчої бази в частині розробки систематизованого підходу щодо організації саме кредитного процесу (розробити НБУ положення або інструкцію, яка б дала можливість регулювати кредитні відносини).

Щодо банківських установ, то є пропозиція підвищити ефективність банківського ризик менеджменту (в тому числі вдосконалення організаційної структури) та, спираючись на математичні дослідження, можна знизити відсоткові ставки за кредитами на товари й послуги національного виробника.

Необхідно відзначити позитивний вплив споживчого кредиту на розвиток заощаджень населення. Так, заощадження населення передують видачі споживчого кредиту в силу обов'язкової умови покриття частини витрат, на які надається кредит, власними коштами позичальника. Наприклад, розмір кредиту Ощадбанку на придбання індивідуального будинку не може перевищувати 75 % інвентарної вартості будинку. Але до цього не менше 25 % вартості будинку спершу покриваються позичальником за рахунок власних коштів.

Отже, споживче кредитування тісно пов'язано з різноманітними економічними та соціальними показниками. Це пояснюється тим, що, впливаючи один на одного, вони спричиняють певні зрушення в економіці, причому ці зміни можуть справляти різний ефект, як позитивний, так і негативний. Саме тому для подальшого розвитку споживчого кредитування необхідно визначити зв'язок між ними та мінімізувати проблеми, які постають на шляху.

А саме, для зниження кредитного ризику та можливості адекватно оцінити кредитоспроможність фізичних осіб НБУ доцільно врегулювати кредитні взаємовідносини між кредиторами і боржниками та розробити механізми, які б не давали змоги банкам кредитувати фізичних осіб без наявності інформації про їх реальні доходи, а не номінальні. Щоб урівноважити коливання курсу іноземних валют, потрібно провести більш стабільну валютну політику, що зменшить коливання курсів та ризики неповернення кредитів та відсотків за ними. Кадрову проблему та законодавчі обмеження у сфері споживчого кредитування можливо вирішити, запровадивши кваліфікаційні вимоги до працівників банків.

Список використаних джерел

1. Бондар О.П., к.е.н., доцент, КЕІ КНЕУ ім. В. Гетьмана «Банківське споживче кредитування населення», 2005 р.

2. Дубницький В.Ю. Лісна Р.П. Кузьміна К.О.«Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україні», 2007 р.

3. Колодізєв О.М. Колісніченко В.Ф. Гроші і кредит. К.: Знання, 2010. - 615с.

4. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навчальний посібник -- 3-тє вид., перероб. і доп. -- К.: Товариство "Знання" (Вища освіта XXI), КОО, 2002 року. -- 215с.

5. Маланчук Т.В., асистент кафедри цивільно-правових дисциплін та банківського права. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ” «Проблеми споживчого кредитування в умовах фінансової кризи» (м. Суми), 2011 р.

6. М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна, Гроші та кредит.--3-тє Вид. / --К.:КНЕУ, 2002 року.

Размещено на Allbest.ru

...