Види і форми кредиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Види і форми кредиту

Зміст

Вступ

1. Структура кредиту

2. Сутність та необхідність кредиту в ринковій економіці

3. Функції кредиту

4. Види кредиту

Список використаної літератури

Вступ

кредит придбання платіж позичальник

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства і об'єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряду, так і окремі громадяни.

Кредитори, що володіють вільними ресурсами, тільки завдяки їх передачі позичальнику, мають можливість отримати від нього додаткові грошові кошти. Кредит, наданий у грошовій формі, являє собою нові платіжні кошти.

На поверхні економічних явищ кредит виступає як тимчасове позаімствованіе речі або грошових коштів. За допомогою кредиту придбаваються товарно-матеріальні цінності, різного роду машини, механізми,купуються населенням товари з розстрочкою платежу. Об'єктом придбання за рахунок кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Однак «Речове» тлумачення кредиту виходить за рамки політекономічного аналізу.

Економічна наука про гроші і кредит вивчає не самі речі, а відносини між суб'єктами з приводу речей. У цьому зв'язку кредит як економічну категорію слід розглядати як певний вид суспільних відносин. Однак кредит - не всяке суспільне відношення, а лише таке,яке відображає економічні зв'язки, рух вартості.

Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, тому перш ніж розібратися які форми і види може мати кредит, розглянемо коротко його структуру.

1. Структура кредиту

Структура є те, що залишається стійким, незмінним у кредиті.

Кредит складається з елементів, що перебувають у тісній взаємодії один з одним. Такими елементами є передусім суб'єкти його відносин. У кредитній угоді суб'єкти відносин завжди виступають як кредитор і позичальник.

Становлення кредитора і позичальника відбувається насамперед на базі товарного обігу. Процес купівлі-продажу товарів не завжди призводить до негайного отримання продавцем їх грошового еквівалента, покупець не завжди має можливість відразу заплатити за товар, оплата здійснюється тільки після закінчення певного терміну. Так, продавець стає кредитором, покупець - боржником. Товарне звернення не являє собою єдину базу виникнення кредитора і позичальника. Кредитор і позичальник з'являються в усіх випадках, коли на одному полюсі (в одного суб'єкта) відстрочено отримання еквівалента; на іншому - його сплата.

Кредитор - сторона кредитних відносин, що надає позику. Кредиторами можуть стати суб'єкти, що видають позику, тобто реально надають щось у тимчасове користування. Для цього щоб видати позику, кредитору необхідно володіти певними засобами. Їх джерелами можуть стати як власні накопичення, так і ресурси,запозичені в інших суб'єктів відтворювального процесу. У сучасному господарстві банк-кредитор може надати позику не тільки за рахунок своїх власних ресурсів, а й за рахунок залучених коштів,що зберігаються на його рахунках, а також мобілізованих за допомогою розміщення акцій і облігацій.

З утворенням банків відбувається концентрація кредиторів. Мобілізуючи вільні грошові ресурси підприємств і населення, банкіри стають колективними кредиторами.

Позичальник - сторона кредитних відносин, що одержує кредит та зобов'язана повернути отриману позику. Історично позичальниками були окремі особи,відчувають потребу в додаткових ресурсах. З утворенням банків відбувається концентрація не тільки кредиторів, а й значне розширення складу позичальників. У сучасних умовах крім банків позичальниками виступають підприємства, населення і держава. Традиційно банки при цьому стають колективними позичальниками, оскільки займають не для себе, а для інших.

Особливе місце позичальника в кредитній угоді відрізняє його від кредитора.

По-перше, позичальник не є власником позичає коштів, він виступає лише їх тимчасовим власником; позичальник користується чужими ресурсами, йому не належать.

По-друге, позичальник застосовує позичає кошти як у сфері обігу,так і в сфері виробництва (для придбання матеріалів та розширення і модернізації виробництва). Кредитор же надає позику в фазі обміну,не входячи безпосередньо у виробництво.

По-третє, позичальник повертає позичає ресурси, які завершили кругообіг в його господарстві. Для забезпечення такого повернення позичальник так повинен організувати свою діяльність, щоб забезпечити вивільнення коштів, достатніх для розрахунків з кредитором.

По-четверте, позичальник не тільки повертає вартість, отриману під тимчасове користування, а й сплачує при цьому більше, ніж отримує від кредитора, є платником позикового відсотка.

По-п'яте, позичальник залежить від кредитора, кредитор диктує свою волю.

Економічна залежність від кредитора змушує позичальника раціонально використовувати надану кошти, виконувати свої зобов'язання. Навіть повернувши надану кошти, а також сплативши приріст до них у вигляді позичкового відсотка, позичальник не втрачає своєї залежно від позичальника: потенційно у своєму колишньому кредиторі він бачить нового кредитора, а тому повинен повністю виконати всі зобов'язання,що випливають з договору про позику, створивши підставу для чергового отримання кредиту.

Займаючи залежне від кредитора положення, позичальник не втрачає своєї значущості в кредитній угоді як повноправною боку. Без позичальника не може бути і кредитора. Позичальник повинен не тільки отримати, а й використовувати отримані в тимчасове користування ресурси, причому таким чином, щоб повністю розраховуватися за своїми боргами. У цьому сенс і позичальник - така продуктивна сила, від якої залежить ефективне застосування ресурсів, отриманих у тимчасове користування.

2. Сутність та необхідність кредиту в ринковій економіці

Роль кредиту в ринковій економіці важко переоцінити. Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий і виражає відносини між кредиторами і позичальниками. При його допомозі вільні грошові капітали і доходи підприємств, особистого сектора і держави акумулюються, перетворюються на позичковий капітал, який передається за плату в тимчасове користування.

Капітал фізично, у вигляді засобів виробництва, не може переливатися з одних галузей в інші. Цей процес здійснюється зазвичай у формі руху грошового капіталу. Тому кредит в ринковій економіці необхідний, передусім, як еластичний механізм переливу капіталу з одних галузей в інші і зрівняння норми прибутку.

Кредит дозволяє суперечність між необхідністю вільного переходу капіталу з одних галузей виробництва в інші і закріпленістю виробничого капіталу в певній натуральній формі. Він дозволяє також долати обмеженість індивідуального капіталу. У той же час кредит необхідний для підтримки безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації виробничих товарів.

Позичковий капітал перерозподіляється між галузями, прямуючи з урахуванням ринкових орієнтирів у ті сфери, які забезпечують отримання високого прибутку або яким надається перевага відповідно до загальнонаціональних програмами. Тому кредит виконує перерозподільчу функцію. Ця функція носить суспільний характер і активно використовується державою в регулюванні виробничих пропорцій і управлінні сукупним грошовим капіталом.

Кредит здатний надавати активний вплив на обсяг і структуру грошової маси, платіжного обороту, швидкість обігу грошей. Завдяки кредиту відбувається більш швидкий процес капіталізації прибутку, а отже концентрації виробництва.

Кредит стимулює розвиток виробничих сил, прискорює формування джерел капіталу для розширення відтворювання на основі досягнень науково-технічного прогресу. Регулюючи доступ позичальників на ринок позикових капіталів, надаючи урядові гарантії та пільги, держава орієнтує банки на переважне кредитування тих підприємств і галузей, діяльність яких відповідає завданням здійснення загальнонаціональних програм соціально економічного розвитку. Держава може використовувати кредит для стимулювання капітальних вкладень, житлового будівництва, експорту товарів, освоєння відсталих регіонів.

Таким чином, завдяки кредиту відбувається більш швидкий процес капіталізації прибутку, а, отже, концентрації виробництва. Він може зіграти помітну роль і в здійсненні програми приватизації державної і муніципальної власності на основі акціонування підприємств. Умовою розміщення акцій на ринку є накопичення значних грошових капіталів та їх зосередження в кредитній системі. Кредитна система в особі банків бере активну участь і в самому випуску, та розміщення акцій.

Регулюючи доступ позичальників на ринок позикових капіталів, надаючи урядові гарантії і. пільги, держава орієнтує банки на переважне кредитування тих підприємств і галузей, діяльність яких відповідає завданням здійснення загальнонаціональних програм соціально-економічного розвитку. Держава може використовувати кредит для стимулювання капітальних вкладень, житлового будівництва, експорту товарів, освоєння відсталих регіонів.

Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке і цивілізоване становлення фермерських господарств, підприємств малого бізнесу, впровадження інших видів підприємницької діяльності на внутрішньодержавному і зовнішньому економічному просторі.

Кредитна система, в першу чергу, представлена банківським, споживчим, комерційним, державним і міжнародним кредитом. Усім цим видам кредиту властиві специфічні форми відносин і методи кредитування. Реалізують і організують ці відносини спеціалізовані установи, що утворюють кредитну систему у другому (інституційному) розумінні. Провідною ланкою інституційної структури кредитної системи є банки.

3. Функції кредиту

При розгляді функцій кредиту слід враховувати відмінність їх від ролі кредиту. Якщо функція - є прояв сутності, вираження суспільного призначення кредиту, то через роль розкриваються результати його використання на основі виконуваних функцій. Але, незважаючи на відмінність понять функцій і ролі, вони взаємопов'язані. За допомогою використання функцій кредиту економічні суб'єкти і суспільство в цілому домагаються ефективності виробництва, прискорення обігу та зростання доходів. У силу цього з'ясування функцій кредиту має велике практичне значення для забезпечення таких умов, при яких вони виявлялися б найбільш ефективно.

Сутність кредиту виступає в його трьох функціях:

1) розподілу на поворотній основі грошових коштів (розподільча функція);

2) створення кредитних засобів обігу та заміщення готівкових грошей (емісійна функція);

3) здійснення контролю за ефективністю діяльності економічних суб'єктів (контрольна функція).

Розподільна функція кредиту виявляється як при акумуляції коштів, так і при їх розміщенні, тобто за допомогою кредиту відбувається розподіл грошових коштів на поворотній основі. Ця функція чітко виявляється в процесі надання на час коштів підприємствам і організаціям (так само, як заощаджень населення) для задоволення їх потреб у грошових ресурсах. Таким чином, господарства забезпечуються необхідним оборотним капіталом і ресурси для інвестицій. Важлива функція кредиту - створення кредитних засобів обігу та заміщення готівкових грошей (емісійна функція). Проявляється вона в тому, що в процесі кредитування створюються платіжні засоби, тобто обігу надаються гроші як у готівковій, так і у безготівковій формах. Ця функція кредиту виявляється і тоді, коли на основі заміщення готівкових грошей відбуваються безготівкові розрахунки. Хоча функція кредиту - категорія об'єктивна, існуюча незалежно від волі і бажання людей, кредитна система може створювати умови, що дозволяють повніше використовувати кредит для досягнення поставлених цілей. З урахуванням цього банкам і позичальникам рекомендується використовувати різні види позичок. Вибір їх - справа не тільки технічна. Вибираючи конкретний вид кредиту, позичальники враховують економічну доцільність, з'ясовують, чи дозволяє дана форма кредитування найбільш повно використовувати позичку для підвищення прибутковості і розвитку їх діяльності. На базі кредитних відносин будується спостереження за діяльністю позичальників і кредиторів, оцінюються кредитоспроможність і платоспроможність суб'єктів господарювання, контролюється дотримання принципів кредитування. Це дало підстави деяким авторам говорити про властивий кредиту контрольної функції. Будь-який кредитор - будь то банк, підприємець або приватна особа - своєрідно через позику контролює стан позичальника, прагнучи запобігти несвоєчасне повернення боргу. Всі кредитну справу побудовано з юридичної точки зору на цивільному законодавстві країни, де поряд з актами купівлі-продажу, оренди, найму, перевезення і т.д. чітко охарактеризовані грошові зобов'язання, розрахунки, кредитування, комісійні операції та інші цивільні акти, повсякденно здійснюються при посередництві грошових операцій. Кредитні відносини передбачають прийняття кредитором і позичальником ряду зобов'язань. У цивільному законодавстві передбачено зобов'язання надавати кредит відповідно до кредитного договору, в якому мають бути визначені обов'язки банку або іншої особи, що займається підприємницькою діяльністю, надати кредит у строки, в розмірі та на умовах, погоджених сторонами. У той же час кредитор має право згодом відмовитися від кредитування, якщо боржник визнається неплатоспроможним, не виконує обов'язків із забезпечення кредиту, а також в інших випадках, передбачених до говіркою. За кредитним договором кредитор передає позичальникові у повне господарське відання і оперативне управління вартість (гроші або речі). Зі свого боку позичальник зобов'язується в обумовлений термін повернути таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. За користування позикою стягується плата - відсоток, якщо інше не передбачено договором. Розмір відсотків визначається угодою сторін з дотриманням вимог до процентних ставок за кредитами, встановленим відповідно до законодавчих актів, а за відсутності такої угоди - у розмірі середньої ставки банківського відсотка, яка існує у місці знаходження кредитора. Договір позики між громадянами, не пов'язаний з підприємницькою діяльністю, передбачається безпроцентним, якщо в договорі не встановлено інше. Кредит може бути наданий не тільки у вигляді прямої позики, обумовленої укладеним договором, але також у формах авансу, попередньої оплати, відстрочення та розстрочення оплати товарів, якщо це випливає з договору купівлі-продажу, і не заборонено законодавчими актами.

4. Види кредиту

Питання про форми та види кредиту в економічній науці є дискусійним. Це випливає з різних підходів щодо розуміння критеріїв, принципів та ознак визначення видів кредиту. Аналіз публікацій провідних вчених з відповідних проблем дає підстави для виокремлення таких видів кредиту:

> комерційний кредит;

> банківський кредит;

> державний кредит;

> споживчий кредит;

> іпотечний кредит;

> лізинговий кредит;

> міжнародний кредит.

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, це відносини між продавцями (постачальниками) і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу.

Такі відносини перерозподілу матеріальних ресурсів між двома суб'єктами господарської діяльності може оформлюватись борговим зобов'язанням - векселем. З метою прискорення реалізації товарів, які є у достатній кількості в торговельній мережі, відбувається продаж товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу). Такий кредит називається споживчим.

Отже, суб'єктами комерційного кредиту є:

- підприємство-постачальник (кредитор), яке надає відстрочку платежу за товар;

- підприємство-покупець (позичальник), яке надає кредитору вексель як боргове свідоцтво і зобов'язання платежу.

Комерційний кредит може також оформлятися договором між кредитором і позичальником.

Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, послуги, виконанні роботи, щодо яких постачальник (кредитор)надає відстрочку платежу. Мета комерційного кредиту - прискорення реалізації товарів, послуг, виконання робіт, коли у покупця тимчасово відсутні кошти.

Комерційний кредит має економічні межі, які обумовлюються фінансовим станом його суб'єктів.

Здійснення сплати (погашення) за комерційним кредитом здійснюється:

> шляхом сплати позичальником за векселем;

> передачею векселя іншій юридичній особі (згідно з чинним законодавством);

> переоформленням комерційного (споживчого) на банківський. У процесі проведення операцій у комерційному кредитуванні виникає дебіторська і кредиторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованостей підприємству (організації) юридичних або фізичних осіб (дебіторів) на певну дату.

Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені підприємством (організацією) кошти, які підлягають сплаті відповідними юридичним або фізичним особам (кредиторам).

З комерційним кредитом пов'язані специфічні відносини, які можуть виникати (згідно з чинним законодавством) між податковими організаціями і підприємствами-платниками податків. Такий кредит називається податковим кредитом.

Він розглядається як одна із податкових пільг (термінова відстрочка сплати податку) і дає можливість суб'єктам господарювання спрямувати тимчасово вільні кошти на розвиток виробництва.

Банківський кредит - це кредит, коли однією із сторін кредитної угоди є банк.

Кредитні відносини, які виникають у випадку банківського кредиту поділяються на дві групи:

- Кредити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів (формує за рахунок залучених вкладів і депозитів, позики, випуску облігацій і векселів, міжбанківських кредитів; вкладає у кредити, цінні папери, нерухоме майно, іноземну валюту). - Кредити, які банк надає своїм клієнтам.

Кредитний портфель - сукупність кредитів, наданих банком на певну дату.

Ознайомлення з багатьма науковими працями надає можливість виділити три групи принципів банківського кредитування. /. Загальноекономічні принципи кредитування:

> відповідність ринковим відносинам - наявність конкуренції, суперництва комерційних банків за клієнта, забезпечення максимально можливої вигоди (прибутку);

>раціональність та ефективність - економічність використання позики як з позиції інтересів банку, так і з позицій позичальників;

> комплексність - врахування всіх можливих чинників, що впливають на кредитні операції;

>розвитку - використання нових, раціональних методів кредитування, оперативна зміна методів кредитування. //. Особливі принципи кредитування:

> поверненості - кредит має бути повернений позичальником банкові;

> забезпеченості - недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника;

> строковість - повернення позички у визначений в кредитному договорі строк;

> платності - повернення позички з відповідною оплатою за його користування;

> цільової спрямованості - передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитною угодою.

Часткові, одиничні принципи кредитування або правила кредитування у конкретних умовах роботи комерційного банку:

> структурування, систематизація, програмування, амортизація, стандартизація способів і прийомів проведення банківських операцій.

Аналіз наукових праць дав підстави виділити ознаки класифікації видів банківського кредиту.

Розглянемо суть деяких видів банківського кредиту.

Кредит в основний капітал - позика на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих підприємств, будівництво нових підприємств, у тому числі шляхом проведення самим банком лізингових операцій.

Кредит в оборотний капітал - позика на придбання предметів праці - сировини, матеріалів, палива, тари тощо, на покриття витрат.

Кредит на споживчі потреби - позика на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво, на придбання житла, будівництво житлових будинків, гаражів для легкових автомобілів, на невідкладні потреби населення тощо. Забезпеченням кредиту може бути нерухоме та рухоме майно, цінні папери, гарантія чи поручительство третьої особи, страховий поліс, передавання на користь банку дебіторської заборгованості позичальника тощо. Зокрема, до забезпечених кредитів відносять іпотечні кредити, які надаються під заставу нерухомого майна. Незабезпечені кредити банки надають рідко, переважно досить надійним постійним клієнтам. Такі кредити можуть також надаватися в обмежених нормативними актами розмірах інсайдерам - особам, тісно пов'язаним з банком певними інтересами. Стандартні кредити надаються позичальникам, що раніше своєчасно розраховувалися з банком за позичками і процентами та мають належну фінансову стійкість, яка забезпечить погашення кредиту в майбутньому. До інших належать бланкові кредити та кредити, надані клієнтам з нестійкими фінансовим становищем або які допускали прострочені платежі банкові в минулому.

Одноразові - кредити видаються на підставі документів, які позичальник подає банку для розгляду щоразу, коли в нього виникає потреба в позичці. Зокрема, банки у такий спосіб надають кредити клієнтам, поточні рахунки яких перебувають в іншому банку.

Перманенті позички - переважно надаються клієнтам, які мають постійні кредитні відносини з банком. У цьому разі з позичкового рахунку оплачується розрахункові документи (платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, тощо) в межах установленого кредитним договором ліміту кредитування без погодження з банком розміру кожної позички і без оформлення її спеціальними документами.

Гарантійні кредити - надаються тоді, коли банк взяв на себе договірні зобов'язання надати клієнту в разі потреби позичку протягом певного періоду у визначеному розмірі. Такий кредит може бути обумовлений конкретною датою або настанням певної причини, яка викликає потребу в кредиті (наприклад, відсутність у клієнта власних коштів для оплати за гарантованим акредитивом).

Кредити з одноразовим поверненням - позика, коли заборгованість за кредитом погашається у визначений у кредитній угоді день або достроково на вимогу банку чи за бажанням самого позичальника.

Кредит з погашенням у розстрочку - тобто окремими платежами протягом установленого кредитним договором терміну (наприклад, кредити на капітальні вкладення) або у міру надходження виручки від реалізації продукції на позичковий рахунок після завершення кожного циклу кругообігу капіталу;

Кредити з регресією платежів - позика, коли кредити були видані під гарантію, поручительство чи інше боргове зобов'язання третьої особи.

У двосторонньому кредиті беруть участь банк і позичальник. За консорціумного кредиту для кредитування клієнта з метою зменшення ризику чи неможливості надання кредиту одним банком (за недостатності кредитних ресурсів або необхідності дотримання економічних нормативів, установлених центральним банком) створюється банківський консорціум. При цьому один банк виступає в ролі банку-менеджера, який укладає з позичальником кредитну угоду й надає, а також стягує заборгованість за позичкою і процентами та розподіляє їх між членами консорціуму.

Револьверний кредит - це кредит, який автоматично поновлюється в межах обумовленого кредитним договором розміру.

Контокорентний кредит - банк відкриває клієнту контокорентний рахунок, з якого здійснюються усі платежі клієнта, в тому числі за рахунок кредиту в межах установленого ліміту, та зараховуються усі надходження клієнту, в тому числі в рахунок погашення кредиту. Це зручно як клієнтові, так і банку. Перший має можливість безперебійно і без оформлення спеціальних документів отримувати кредит саме на ту суму, яка йому потрібна, а значить, не переплачувати проценти. Для банку спрощується процес кредитування. Банк і клієнт у будь-який момент бачать, чи є на рахунку вільні кошти, чи числиться заборгованість за позичкою. Через технічні причини українськими банками контокорентні рахунки не відкриваються.

Овердрафт - вважають різновидом контокоренту. Окрім поточного рахунка, у разі потреби банк відкриває клієнтові позичковий рахунок, з якого оплачуються розрахункові документи. Розмір кредиту обмежується лімітом, величина якого і строк користування кредитом за овердрафтом визначаються кредитним договором.

Строкові-це кредити, строк погашення яких ще не настав.

До запитання - видаються банком на невизначений термін. Погашаються вони в міру появи для цього можливостей у клієнта. Але позичальник має погасити такі кредити за першою вимогою банку.

Відстрочені (пролонговані) - кредити, погашення яких на прохання клієнта банк переніс на пізніший термін.

Прострочені - вважаються кредити, які на погашені клієнтом у передбачений договором термін.

Державний кредит - залучення державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб у розпорядження відповідних органів державної клади для використання їх на фінансування державних витрат [5, с. 239].

За дефіцитного бюджету для фінансування державних витрат виникає необхідність мобілізації грошових коштів (позичкових коштів). Державні позики класифікуються за певними ознаками.

До інструментів державної позики відносять:- облігації, - векселі, -сертифікати.

Найпоширенішим видом державних цінних паперів є облігації державних позик. Випускаються облігації внутрішніх і зовнішніх державних та місцевих позик.

Споживчий кредит - кредит, що надається банком, підприємством чи організацією фізичній особі для придбання предметів особистого споживання переважно тривалого користування (житла, транспортних засобів, меблів, теле- та радіоапаратури, іншої побутової техніки).

Виділяють товарні і грошові споживчі кредити. Товарний споживчий кредит пов'язаний із продажем товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу).

Грошовий споживчий кредит - це надання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичним особам на задоволення їхніх споживчих потреб.

Банківська кредитна картка вважається новим видом грошових банківських споживчих позик в Україні. Вони виготовляються з матеріалу, важкодоступного для підробки, мають певні види захисту. Сьогодні банківські кредитні картки замінюють готівку в грошовому обігу.

З точки зору економічних відносин використання кредитних карток виражає відносини споживчого кредитування між трьома суб'єктами: банком, власником картки, торговельною організацією.

Список використаної літератури

1. Економіка: Підручник / За ред. доц. А.С. Булатова. 2-е вид., Перераб. і доп. М.: Видавництво БЕК, 2001.

2. Загальна теорія грошей і кредиту під ред. Жукова Є.Ф., М., "Банки і біржа».

3. Гроші, кредит, банки: Підручник \ Економіка, 2000. 364 с.

4. Кредит і банківська справа. Вовчак О.Д.

5. Банківська система України.// Остапишин Т.П. Основи кредитної справи.

6. Колодязів О. Становлення банківської системи України.// Банківська справа. 2000. №2.

7. Остапець А.І., Остапець А.В. Банківська система України: стан і проблема розвитку.// Фінанси України. 2009. №8.

8. Крюковський О. Взаємовідносини кредитної системи // Економіст 2001.

Размещено на Allbest.ru