Механізм забезпечення кредитоспроможності підприємницьких структур

18

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 336.77:658.15

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР

Табачук Галина Прокопівна

Спеціальність 08.06.02 - Підприємництво, менеджмент та маркетинг

Львів - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в інституті регіональних досліджень НАН України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Смовженко Тамара Степанівна

(Львівський банківський інститут НБУ, ректор)

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Мороз Анатолій Миколайович

(Київський національний економічний університет, завідувач кафедри)

кандидат економічних наук, доцент

Алексєєв Ігор Валентинович

(Національний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри)

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України, кафедра менеджменту

Захист дисертації відбудеться 16 листопада 2001 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 15 жовтня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією з основних причин, які ускладнюють процеси розвитку підприємництва в Україні, знижують ефективність функціонування підприємницького сектора економіки, є високий рівень заборгованості між суб'єктами господарювання, між ними та державою, населенням. Значна кількість збиткових підприємств (за офіційними даними станом на 2000 р. - понад 50% від кількості зареєстрованих) суттєво обмежує можливість використання основних фінансово-грошових інструментів ринкової економіки, зокрема кредитних відносин.

Низька платоспроможність вітчизняних підприємницьких структур підвищує кредитні ризики, спонукає банківські установи приймати обережні рішення, обмежувати кредитні стосунки. Саме така ситуація сформувалася в Україні, де переважають на теперішній час короткострокові кредити. Це ускладнює роботу банківських установ і не дає можливості позичальникам-підприємцям вирішувати важливі проблеми перспективного характеру.

Зарубіжний досвід показує, що кредит і кредитні відносини в ринковій економіці є не тільки її невід'ємною складовою, а й активним фактором (джерелом) її розвитку. Питанням формування кредитних відносин, вибору найбільш раціональних у дослідженнях західноєвропейських фахівців надається велика увага. Зокрема, питання формування кредитної політики в банківських установах знайшли відображення в працях відомих зарубіжних економістів Е. Дж. Долана, Р. Котлера, В. Лескіса, Ф. Мишкіна, Е. Ріда, П. Роуза, Дж. Сінклі, Ван-Хорна й інших.

В Україні дослідження кредитних відносин відбувається в умовах реструктуризації вітчизняної економічної системи, адаптації її до умов ринкової системи господарювання. Досить часто урядові рішення приймаються не відповідно до вимог ринкової економіки, а виходячи зі сьогоденних потреб держави, необхідності розв'язання важливих соціальних проблем, особливостей формування вітчизняної фінансової системи.

Теоретичні основи формування кредитних відносин між суб'єктами господарювання досить чітко висвітлені в роботах І. Бланка, П. Бєлєнького, А. Гальчинського, В. Геєця, В. Гребеник, М. Долішнього, А. Даниленка, В. Загорського, А. Єпіфанова, Б. Луціва, А. Мороза, В. Міщенка, М. Козоріз, Т. Смовженко, І. Тивончука, В. Федосова, С. Юрія, й інших.

Однак у практиці з боку суб'єктів ринкових відносин не рідко приймаються рішення, які не відповідають теоретичним канонам, а викликані особливостями розвитку вітчизняної економіки. Отже, можна констатувати, що в умовах перехідної економіки формується специфічна ситуація, яку слід досліджувати і враховувати при формуванні кредитних відносин.

У теперішній ситуації особлива увага повинна приділятись оцінці кредитоспроможності позичальників. При цьому позичальником у різних ситуаціях може виступати будь-який суб'єкт господарювання: держава, підприємство, банківська установа і будь-яка інша фінансова й нефінансова структура.

У сучасній економічній теорії пропонуються різні методи оцінювання кредитоспроможності позичальників, що зумовлює необхідність вибору найбільш раціональних з них. Більш того, на основі оцінки кредитоспроможності позичальника потрібно формувати стратегію кредитних відносин. У вітчизняній економіці такі питання потребують поглибленого дослідження й обґрунтувань щодо вибору найбільш раціональних форм взаємодії кредиторів і позичальників. Актуальність проблем, пов'язаних з оцінкою кредитоспроможності позичальників і формуванням механізмів управління кредитними відносинами, та недостатня розробленість і висвітленість їх в економічній літературі зумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету, завдання і структуру досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з виконанням наукових досліджень, передбачених Львівським банківським інститутом НБУ, Інститутом регіональних досліджень НАН України. Дисертаційна робота виконана як складова комплексної науково-дослідної теми “Організаційно-економічні механізми розвитку ринкової інфраструктури і створення конкурентного середовища” (шифр 3.1.9.3), а також комплексної науково-дослідної роботи “Шляхи фінансування малого та середнього бізнесу в Україні”, яка виконувалась у Львівському банківському інституті.

Мета і основні завдання наукового дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад оцінки кредитоспроможності як основного критерію формування кредитних відносин та розроблення механізмів забезпечення кредитоспроможності підприємницьких структур.

Реалізація мети зумовила необхідність вивчення і розв'язання таких завдань:

· обґрунтування концепції, в якій кредитоспроможність позичальника розглядається як основний критерій формування кредитної політики кредитора і позичальника;

· класифікація видів кредитів і кредитних відносин та визначення факторів, що впливають на розвиток цих відносин в Україні;

· дослідження закономірностей становлення і проблем розвитку кредитних ринків в Україні;

· проведення порівняльного аналізу показників і методів оцінювання кредитоспроможності, їх систематизація і класифікація;

· узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду з питань оцінки кредитоспроможності позичальника;

· дослідження та оцінка кредитоспроможності підприємницьких структур в Україні і Львівської області;

· удосконалення методичних підходів до оцінки кредитних ризиків та обґрунтування механізмів їх зниження;

· обґрунтування механізмів забезпечення кредитоспроможності кредиторів і позичальників на основі формування кредитних портфелів та управління ними;

· визначення інформаційних вимог до фінансової звітності кредиторів і позичальників.

Об'єктом дослідження є комерційні банки і підприємницькі структури.

Предметом дослідження є кредитні відносини кредитора і позичальника, методологія оцінки їх кредитоспроможності та механізми її забезпечення.

Методологічною основою роботи слугували вітчизняні і зарубіжні дослідження у сфері формування кредитних відносин кредитор - позичальник; методологія оцінювання кредитоспроможності позичальника; чинне законодавство України та нормативно-довідкова документація у сфері фінансового менеджменту; офіційна статистична інформація, звітність комерційних банків та підприємницьких структур.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній:

· уперше у вітчизняній економіці запропоновано розглянути категорію кредитоспроможності як основний критерій у формуванні кредитних відносин кредитор - позичальник та управлінні цими відносинами;

· на основі систематизації відомих форм і методів оцінювання кредитоспроможності запропоновано їх класифікацію за сукупністю ознак, які визначають найбільш раціональну сферу їх використання для кредиторів і позичальників;

· запропоновано методологічні підходи до аналізу й оцінки кредитоспроможності суб'єктів господарювання з позицій спільності інтересів кредиторів і позичальників;

· на основі запропонованої технології аналізу та оцінки кредитоспроможності визначено фактори, які впливають на характер кредитних відносин між комерційними банками, підприємницькими структурами в різних регіонах України. Як фактори, що гальмують розвиток довгострокових кредитних відносин між досліджуваними суб'єктами економіки, у роботі виділено такі як: високий рівень процентних ставок, низький рівень зацікавленості комерційних банків в укладенні довгострокових кредитних контрактів з малими і середніми підприємницькими структурами, брак прозорої інформації про фінансовий стан вітчизняних підприємств і перспективи їх розвитку; низька платоспроможність більшості вітчизняних підприємств;

· запропоновано механізми зниження кредитних ризиків, в основу яких покладено напрями подолання причин, що знижують кредитоспроможність позичальників. Зокрема, визначено методичні підходи до формування кредитних портфелів кредиторів і позичальників, підвищено вимоги до фінансової звітності позичальників.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні обґрунтування сутності категорії кредитоспроможності як основного критерію у формуванні кредитних відносин між кредитором і позичальником знайшли практичне втілення в розробленні методичних підходів до аналізу й оцінки кредитоспроможності вітчизняних підприємницьких структур, формуванні механізмів забезпечення їх кредитоспроможності на базі зниження кредитних ризиків, формування кредитних портфелей суб'єктами кредитних відносин, підвищення вимог до фінансової звітності позичальників.

Основні положення дисертації були використані в практичній діяльності Департаменту бухгалтерського обліку і звітності Національного банку України (Довідка № 12-213/900 від 05.07.2001 р.), Залізничного відділення Промінвестбанку в м. Львові (акт впровадження № 08/8 - 2617 від 28.11.2000 р.), Львівської обласної дирекції АППБ “Аваль” (акт впровадження № 13/16 - 2731 від 04.07.2001 р.), а також використані в навчальному процесі Львівського банківського інституту НБУ при складанні навчальних програм, методичних рекомендацій, завдань для ділових ігор, розробленні навчальних посібників, адаптації комп'ютерних програм для навчальних цілей тощо (акт впровадження від 06.07.2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації і винесені на захист, отримані автором одноосібно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї і положення, які є результатом особистих досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації пройшли апробацію на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях. Зокрема:

· “Іноземні інвестиції в Україну: проблеми привабливості і залучення”, м. Львів, 12 травня 2000 р.;

· “Іноземні інвестиції в Україну: проблеми привабливості і залучення”, м. Ширгісвальде (Німеччина), 28 травня - 2 червня 2000 р.;

· “Банківська і фінансово-кредитна система та їх роль у сучасних умовах”, м. Львів, 24 березня 2000 р.;

· “Україна у ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку”, V міжнародний конгрес економістів, м. Львів, 22-26 травня 2000 р.;

· “Проблеми розвитку банківської системи України”, м. Суми, 17-18 вересня 2000 р.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в семи роботах, п'ять з яких надруковано у фахових виданнях, загальним обсягом 14,3 друкованого аркуша, у тому числі 5,1 друкованого аркуша належить особисто авторові. Крім того, матеріали дисертаційного дослідження використані в шести підручниках і навчальних посібниках (у співавторстві), у тому числі два рекомендованих міністерством освіти і науки України для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, загальним обсягом 79,5 друкованого аркуша, у т. ч. 26 друкованих аркушів належать авторові.

Структура та обсяг роботи. Обсяг дисертації - 230 сторінка тексту в комп'ютерному наборі. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, у тому числі 39 рисунків і 41 таблиці. Наведений список використаних джерел містить 283 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Аналіз макроекономічної ситуації, що сформувалася в Україні за останні роки, свідчить про наявність позитивних умов для розширення кредитних відносин між їх суб'єктами, у ролі яких як кредитодавцями, так і позичальниками можуть виступати комерційні банки та інші фінансові й нефінансові підприємницькі структури. Однак проблемним питанням в успішному використанні сприятливої для цих суб'єктів ситуації в країні залишається забезпечення повного і вчасного повернення наданих кредитів. На теперішній час рівень неповернення кредитів залишається високим, що підвищує фінансовий і, зокрема, кредитний ризик комерційних банків, знижує ефективність кредитної діяльності як кредиторів, так і позичальників. Розв'язання проблеми потребує посилення уваги до питань, пов'язаних із визначенням факторів, що впливають на неповернення позичальником наданих кредитів, обґрунтуванням напрямів удосконалення кредитних відносин та механізмів їх реалізації.

У дисертації обґрунтувано власну концепцію щодо сутності, ролі і функцій кредитоспроможності в забезпеченні ефективної фінансово-кредитної політики різних суб'єктів господарювання. Показник кредитоспроможності визначено як основний критерій у формуванні кредитних відносин між кредитором і позичальником. З цих позицій проведено узагальнення та класифікацію форм і методів оцінювання кредитоспроможності, запропоновано механізми забезпечення кредитоспроможності позичальників і кредиторів на основі оцінки кредитних ризиків, формування кредитних портфелів та розроблених інформаційних вимог до фінансової звітності.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи визначення кредитоспроможності підприємницьких структур” висвітлено сутність кредитоспроможності як основного критерію в оцінюванні доцільності та ефективності формування кредитних відносин між суб'єктами господарювання.

Аналітичний огляд вітчизняних і зарубіжних публікацій з досліджуваних питань показав, що в економічній теорії існують різні погляди і трактування сутності кредитоспроможності як основного критерію у формуванні кредитних відносин, відсутня єдина загальновизнана методологічна база щодо кількісної оцінки рівня цього показника. У практичній діяльності переважає індивідуальний підхід, коли кожен позичальник або кредитор формує свої методичні підходи і вимоги щодо визначення рівня кредитоспроможності. Така ситуація призводить не тільки до ускладнення взаємовідносин між кредиторами і позичальниками, вимагає додаткових зусиль при узгодженні їх інтересів, а й знижує ефективність кредитних операцій, підвищуючи витрати на оплату додаткових послуг консалтингових компаній або утримання спеціальних служб.

З особливою гостротою проблемні питання, пов'язані з визначенням кредитоспроможності позичальників, виникли в Україні на етапі переходу від адміністративно-командної економіки до ринкової. Дослідження показали, що формування кредитних відносин в умовах перехідної економіки відбувалося під впливом спецефічних і суперечливих факторів, які вплинули на процеси формування вимог до кредитоспроможності позичальників. До таких факторів у роботі віднесено:

· замкненість вітчизняної соціалістичної економіки і невизнання переваг ринкової системи господарювання;

· однозначність трактування економічних законів і його висвітлення в економічній літературі з відповідною підготовкою фахівців, а відтак і брак належної кількості спеціалістів у сфері фінансово-кредитних відносин при переході від адміністративно-командної економіки до ринкової;

· хаотичність розвитку підприємницьких структур та брак інформації, яка характеризує діяльність засновників і власників;

· невідпрацьованість законодавчих актів, які регламентують і регулюють фінансово-кредитні відносини між кредитодавцями і позичальниками;

· нерозвиненість ринкової інфраструктури, включаючи фондові, фінансові, грошові ринки.

Автор констатує, що дія перелічених факторів в умовах відсутності довгострокової стратегії розвитку національної економіки, наявності протиріч між гілками влади та інтересами суб'єктів господарювання сприяла тому, що в Україні сформувалася ситуація, яка характеризується високим рівнем неповернення кредитів. Дослідження показали, що в Україні заборгованість за кредитами, наданими комерційними банками підприємницьким структурам, є значно вищою, ніж у розвинутих державах з ринковою економікою. У такій ситуації визначення кредитоспроможності позичальників набуває не тільки особливої актуальності, а й потребує розроблення відповідної методологічної основи для її кількісного виміру.

Концепція автора стосовно визначення кредитоспроможності як основного критерію в побудові ефективних кредитних відносин між кредиторами і позичальниками полягає в такому:

Оцінка рівня кредитоспроможності позичальника повинна здійснюватися, виходячи зі спільних інтересів суб'єктів кредитних відносин. Надто високі вимоги до позичальника кредитних ресурсів з боку кредитодавця призводять до втрати клієнтів. До теперішнього часу такі питання не були актуальними для комерційних банків України, оскільки попит на кредитні ресурси перевищував можливості їх забезпечення. За останні роки ситуація на кредитних ринках змінюється в напрямах збільшення пропозицій кредитних ресурсів. Відповідно повинні лібералізуватися вимоги до надання кредитних ресурсів при забезпеченні надійної інформації стосовно кредитоспроможності позичальників.

Спільність мети кредитора і позичальника при формуванні кредитних відносин виявляється в намаганні досягнення ними максимальної прибутковості. У першому випадку це досягається за рахунок раціонального розміщення кредитних ресурсів, а в другому - за рахунок їх ефективного використання на виробництві, включаючи розширення обсягів виробництва і ринків збуту, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, здійснення активної інноваційної діяльності тощо.

Кредитоспроможність позичальників тісно пов'язується з вартістю кредитних послуг, видами кредитів, формами кредитування, залежить від розвитку інфраструктури кредитних ринків, попиту і пропозиції кредитних ресурсів на кредитних ринках.

Наявність спільної мети в кредиторів і позичальників та різних шляхів і механізмів їх реалізації кожним суб'єктом кредитних відносин зумовлює можливість формування ними різних вимог до оцінювання кредитоспроможності. Сформовані в дисертації вимоги до оцінки кредитоспроможності з позицій кредитора і позичальника схематично представлено на рис. 1. Характер розбіжностей щодо вимог комерційних банків і підприємницьких структур-позичальників до кредитоспроможності останніх обумовлюється специфічними функціями кожного суб'єкта у використанні кредитних ресурсів, а можливість укладеання різних форм кредитування зумовлює вибір найдоцільніших. При цьому оцінювання кредитоспроможності, на думку автора, має займати ключову позицію не тільки у виборі раціональних форм і методів кредитування, а й при розробленні кредитної політики як кредиторів, так і позичальників та механізмів їх реалізації.

У дисертації проаналізовано відомі у світовій системі господарювання форми і методи кредитування підприємницьких структур комерційними банками, виділено найперспективніші з них для умов вітчизняної економіки. Автор обґрунтовує прогресивність фінансового лізингу як особливого виду кредитних відносин між комерційними банками, лізинговими компаніями і підприємницькими структурами з приводу надання останнім у довгострокове або повне володіння і власність основних засобів виробництва. Однак практичне використання фінансового лізингу у вітчизняних умовах гальмується внаслідок: невідпрацьованості правових норм, які регламентують лізингові відносини і захищають права кожного зі суб'єктів таких відносин; відсутності достатньої кількості інвестиційних компаній, які б могли спеціалізуватися на здійсненні операцій фінансового лізингу у сфері обслуговування середнього і малого бізнесу; недостатньої розвинутості фінансових і, зокрема, кредитних ринків.



Рис. 1. Основні вимоги до кредитоспроможності з позиції кредитора і позичальника

На основі дослідження етапів становлення кредитних ринків в Україні в роботі виділено характерні особливості їх розвитку. Автор звертає увагу на те, що в сучасних умовах на вітчизняних кредитних ринках перевага надається короткостроковим кредитним відносинам (рис. 2), що значно обмежує і звужує кредитні відносини між комерційними банками та підприємницькими структурами. Надання переваги короткостроковому кредитуванню зумовлене перш за все низьким рівнем кредито- і платоспроможності переважної більшості вітчизняних позичальників. Підвищення кредитоспроможності позичальників у роботі розглядається як багатоцільова, комплексна проблема, розв'язання якої виходить за межі можливостей кожного окремого суб'єкта кредитного ринку, потребує концентрації їх зусиль і насамперед активної позиції держави у формуванні ефективної фінансово-кредитної політики та механізмів її реалізації.

Рис. 2. Діаграма коротко- і довгострокових кредитів, наданих комерційними банками суб'єктам господарювання

У другому розділі “Аналіз і оцінка кредитоспроможності підприємницьких структур” на основі обґрунтованих автором концепції та вимог до оцінки кредитоспроможності позичальників представлено класифікацію методів розрахунку кредитоспроможності підприємницьких структур та результати оцінювання.

Дослідження показали, що більшість методів, які використовуються для оцінювання кредитоспроможності, враховують інтереси банків-кредиторів. При цьому більшість вітчизняних банків, орієнтуючись на сучасні кредитні ринки України, формують вимоги в основному до оцінювання кредитоспроможності позичальників на короткостроковий період. Однак у процесі побудови кредитних відносин автор вважає за необхідне зважати і на інтереси підприємницьких структур-позичальників, які полягають у можливості отримання кредитів на якомога більший строк за порівняно невисокі проценти.

При самооцінці кредитоспроможності підприємство-позичальник (навіть при нестійкому фінансовому стані на даний момент часу) може враховувати позитивні перспективи своєї господарської діяльності. При цьому враховується цінна інформація, отримана від структурних підрозділів маркетингу та менеджменту про перспективи поліпшення кон'юнктури ринку, підвищення попиту на продукцію, яку виготовляє підприємство.

На базі аналізу відомих методів оцінювання кредитоспроможності з позицій спільності інтересів кредиторів і позичальників у роботі виділено три основні: на основі аналізу грошових потоків, ділового ризику, системи фінансових показників.

Методи аналізу грошових потоків дають необхідну оперативну інформацію щодо поточної фінансово-кредитної діяльності позичальників, цільового використання ними кредитних ресурсів.

На основі аналізу грошових потоків позичальника можна визначити граничну величину кредитування. Однак інформація, що характеризує рух грошових потоків позичальника, є досить мінлива і недостатньою мірою прозора для кредиторів, що спонукає їх використовувати інші методи оцінювання кредитоспроможності. Аналіз грошових потоків для позичальника формує цінну інформацію для своєчасного передбачення можливих негараздів у використанні позичкового капіталу і прийняття упереджувальних заходів.

Методи аналізу ділового ризику побудовані на оцінці факторів, що пов'язані з перервністю обігових засобів та можливістю їх ефективного завершення. Такі методи пропонується використовувати при оцінюванні кредитоспроможності підприємств-позичальників при наданні їм цільових короткострокових кредитів на поточні або інші потреби оперативного характеру. Методи ділового ризику не забезпечують надійної інформації для оцінювання кредитоспроможності позичальника з позиції доцільності надання довгострокових інвестиційних кредитів.

Методи оцінювання на основі розрахунку системи показників, які характеризують результати фінансової діяльності позичальника, включаючи його платоспроможність, структуру капіталу, у тому числі й позичкового, ліквідності, прибутковості тощо, набули найбільшого розповсюдження в практиці. При цьому залежно від мети оцінювання, особливостей діяльності підприємств-позичальників та цільової спрямованості кредитів обґрунтовуються різні підходи до вибору системи оцінювальних показників, на основі яких розраховується рівень кредитоспроможності. У реальній практиці найчастіше використовується комплексний системний підхід до оцінювання кредитоспроможності позичальників, в якому знаходять відображення елементи різних методів. У роботі проаналізовано основні показники, на базі яких розраховується й оцінюється кредитоспроможність позичальника, висвітлено методи розрахунку оцінювальних показників, запропоновано методичні підходи до оцінки та аналізу кредитоспроможності позичальника з позицій спільності інтересів суб'єктів кредитних відносин. Склад показників, методи оцінювання кредитоспроможності позичальників залежно від форм взаємодії суб'єктів кредитних відносин, виду кредитів та терміну надання позики схематично представлено на рис. 3.

кредитоспроможність позичальник підприємницький кредитор



Рис. 3. Набір характеристик для аналізу кредитоспроможності підприємницької структури-позичальника

Специфічні особливості підприємницьких структур-позичальників, пов'язані з характером їх виробничої та фінансової діяльності, що не дозволяє розробити єдиних методологічних підходів щодо дослідження кредитоспроможності та розрахунку відповідних показників. У роботі виділено типові вимоги до набору показників для здійснення аналізу фінансового стану підприємства, які сформовані за принципами комплексності та мінімального набору, простоти розрахунку та інформаційної забезпеченості, відповідності потребам сучасного стану ринкової трансформації економіки, обґрунтовано набір характеристик для аналізу кредитоспроможності підприємницької структури-позичальника. Запропоновані в роботі методичні підходи до оцінювання кредитоспроможності підприємницьких структур були використані при здійсненні аналізу стану кредитної заборгованості у сфері підприємницької діяльності у Львівській області.

Результати аналізу свідчать про погіршення стану повернення кредитів. При збільшенні загальної суми заборгованості за 1996-1999 рр. у 2,5 раза протермінована заборгованість за кредитами, наданими комерційними банками Львівської області, зросла в 7,5 раза, а сумнівна - у 5,2 раза. Наявність протермінованої дебіторської заборгованості є ознакою незадовільної роботи суб'єктів господарювання. За статистичними даними, розмір дебіторської заборгованості станом на 1 січня 2001 року становив 5,9 млрд грн, кредиторської - більш як 9,2 млрд грн, сальдо залишається від'ємним (табл. 1).

Таблиця 1

Стан заборгованості за кредитами, наданими комерційними банками Львівської області

Період (станом на 01.01.)	Усього заборгованості за кредитами тис. грн	У тому числі заборгованість
		пролонгована	протермінована	сумнівна
		тис. грн	у % до загальн.	тис. грн	у % до загальн.	тис. грн	у % до загальн.
1996	124570	13024	10,5	10976	8,8	254	0,2
1997	148361	17942	12,1	14848	10,0	387	0,3
1998	220549	21976	10,0	16633	7,5	77	0,03
1999	245336	22137	9,0	45477	18,5	1648	0,7
2000	321244	25802	8,0	82160	25,6	1331	0,4
У % до показн. станом на 01.01. 1996 р.	257,9	198,1	-	у 7,5 р.	-	у 5,2 р.	-

У результаті оцінки й аналізу кредитоспроможності суб'єктів підприємницької діяльності було виявлено низку проблем, розв'язання яких потребує реалізації рішень на державному рівні, включаючи прийняття законів, які би підвищували відповідальність позичальників за цільове використання кредитних ресурсів, удосконалення механізмів реалізації чинного законодавства про банкрутство, зниження податкового тиску на вітчизняних товаровиробників тощо. Одночасно автор зазначає, що значну частину негараздів, пов'язаних зі забезпеченням кредитоспроможності, підприємницькі структури здатні вирішувати самостійно, використовуючи для цього сучасні досягнення у сфері фінансового менеджменту, розробляючи механізм щодо зниження кредитних ризиків та стратегію формування кредитних портфелів, забезпечуючи достовірність інформаційних потоків, які характеризують фінансовий стан підприємств, ефективність використання кредитних ресурсів.

У третьому розділі “Методичні підходи до формування механізмів забезпечення кредитоспроможності підприємницьких структур” автор пропонує механізми зниження кредитних ризиків кредитних портфелів кредиторів і позичальників, підвищення вимог до фінансової звітності суб'єктів кредитних відносин.

Високий рівень ризикованості кредитних операцій зумовлюють фактори низької кредитоспроможності позичальників, невизначеність результатів їх діяльності в перспективі, брак достатньої інформації стосовно ситуації на ринках збуту, фінансових і, зокрема, кредитних ринках. До цих факторів слід також додати те, що на підприємствах, як показали дослідження, недостатньо уваги приділяється визначенню ризикованості підприємницької діяльності і, перш за все, ризикованості використання позичкового капіталу. Разом з тим в економічній літературі висвітлюються різні методичні підходи до визначення та оцінювання ризиків, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю підприємств, банківських, кредитних установ, що зумовлює необхідність вибору найдоцільніших.

Позиція автора полягає в тому, що за основу визначення кредитних ризиків і механізмів їх зниження пропонується прийняти кінцеву ланку використання позичальником кредитних ресурсів. Відповідно головними складниками оцінювання кредитних ризиків виділено: визначення і встановлення ознак кредитоспроможності позичальника, встановлення кредитних лімітів і категорій ризику, оцінювання ступеня ризику.

Механізми зниження кредитних ризиків побудовані на результатах аналізу виділених основних складових ризику і розроблення заходів щодо зниження дії основних факторів ризикованої ситуації.

Аналіз кредитних ризиків запропоновано здійснювати, виділяючи дві складові: суб'єктивну - визначення інтересів суб'єктів кредитного ризику та об'єктивну - встановлення джерел ризику, кредитоспроможності позичальника, класу кредитного ризику.

Оцінювання кредитних ризиків запропоновано проводити за трьома видами ризиків: стосовно кредитної угоди, позичальника, способу забезпечення позики. Враховуючи вітчизняну ситуацію, автор звертає увагу на необхідність визначення кредитних ризиків в умовах невизначеності (рис. 4).

Рис. 4. Модель прийняття кредитних рішень в умовах економічної невизначеності

Основними механізмами зниження кредитного ризику в роботі визначено: лімітування кредитів, формування кредитних портфелів (диверсифікація), створення резерву, прогнозування можливого ризику на базі відповідного інформаційного забезпечення, включаючи моніторинг, контролинг, перспективи розвитку кредитних ринків тощо. Особливу увагу автор звертає на необхідність дослідження проблемних кредитів і розроблення заходів щодо зниження їх ризикованості.

Провідну роль в управлінні кредитною діяльністю і, зокрема, кредитними ризиками в роботі відведено питанням, що пов'язані з формуванням кредитних портфелів. Головною умовою якісного формування кредитного портфеля автор вважає дотримання виробленої кредитором концепції кредитування. Запропоновано проводити комплекс заходів: оцінювання портфельного кредитного ризику, диверсифікацію і структуризацію кредитного портфеля, контролювання основних параметрів кредитного портфеля та стану позичальників, створювати кредитні резерви.

Метою диверсифікації кредитного портфеля повинно бути зниження ступеня ризику, збереження стійкості кредитора протягом тривалого періоду.

Для забезпечення відповідності кредитного портфеля потребам клієнтів і можливостям кредитора, зведення ризику до мінімуму за умов збереження інтересів кредитної угоди доцільно проводити структуризацію кредитного портфеля. Основними параметрами диверсифікації та структуризації кредитного портфеля доцільно прийняти термін надання й обсяг кредитів.

У дисертації визначено, що за основу створення кредитних резервів можна прийняти один з двох підходів: покриття можливих збитків та з метою забезпечення ліквідності комерційного банку.

Вирішальний вплив на ефективність кредитних угод, захист суб'єктів угод має інформаційне забезпечення кредитної діяльності, особливо стадії перевірки кредитоспроможності контрагентів кредитної угоди.

Важливість якісної інформації зумовлена тим, що в захисті кредиторів і одержувачів кредиту провідну роль відіграє не стадія стягнення заборгованості, а стадія перевірки кредитоспроможності контрагентів, їх репутації, кредитні історії, дані про поточні та прогнозні доходи, цільове призначення кредитів, рейтинги підприємств і банків регіону щодо кредитоспроможності, інформація про відносини з податковими та судовими органами.

Головним джерелом одержання інформації про діяльність банківських установ і підприємницьких структур є фінансова звітність. Взаємодія кредитних установ з підприємствами різних секторів економіки можлива лише за умов, коли бухгалтерський та фінансовий облік з обох сторін буде побудований за однаковими принципами, виходячи з міркувань ринкової діяльності.

Для прийняття рішень щодо кредитування потрібно використовувати постійні потоки інформації всередині підприємницьких структур та за їх межами, а також різні форми інформаційного забезпечення на основі організації спеціальних інформаційних підприємницьких структур - асоціацій кредиторів, організацій з моніторингу підприємницьких структур.

Свою специфіку має інформаційне забезпечення процесу комерційного кредитування на підприємницьких структурах. Досвід комерційного кредитування зарубіжних фірм показує, що на підприємствах доцільно групувати інформацію за трьома розділами та зберігати її як картотеку: 1) фінансове становище покупців зі всіх джерел (інформація весь час повинна поновлюватися); 2) листування, яке відображає відносини між постачальниками та покупцями, особливо з боржниками; 3) історія рахунків - від записів у реєстрі продажу за певний період часу до детальної характеристики відхилень від кредитного ліміту, аналізу рахунків за давністю оплачених позицій.

Реалізація запропонованих у дисертації механізмів спрямована на підвищення кредитоспроможності підприємницьких структур на основі вдосконалення процесів управління кредитними ресурсами, включаючи зниження кредитних ризиків, формування кредитних портфелів, підвищення вимог до інформаційного забезпечення.

Висновки

В Україні в умовах переходу до ринкової економіки кредит і кредитні відносини не тільки набули нових форм виявлення, а й стали невід'ємною складовою ринкових перетворень, важливим джерелом фінансування потреб підприємницьких структур. Однак у вітчизняній економіці спостерігається високий рівень неповернення кредитів, що спонукає кредиторів до обмеження кредитних операцій, ускладнення умов надання кредитів позичальникам. У кінцевій формі це призводить до зниження ефективності кредитних відносин, що виникають між кредиторами і позичальниками.

Дослідження показали, що у вітчизняній практиці кредитні відносини між комерційними банками і підприємницькими структурами базуються в основному на короткострокових кредитах, у той час як у зарубіжній практиці перевага надається середньо- і довгостроковому кредитуванню. На теперішній час в Україні сформувалася нераціональна структура кредитних ресурсів, наданих суб'єктам господарювання, в якій понад 18,5% становлять проблемні кредити, з яких 9,6% - протерміновані, 6,0% - пролонговані і майже 3,0% - сумнівні. Основними факторами, що знижують ефективність кредитних відносин, формують несприятливу ситуацію у сфері вчасного повернення наданих кредитів, у роботі визначено такі:

· високий рівень процентних ставок;

· відсутність банку даних про позичальників-боржників;

· високий рівень кредитних ризиків для кредиторів і позичальників;

· невідпрацьованість методичних підходів щодо оцінювання кредитоспроможності позичальників.

Розв'язання виявлених проблем потребує поглиблених досліджень у сфері визначення, оцінювання кредитоспроможності позичальників та розроблення механізмів, спрямованих на підвищення їх кредитоспроможності.

Запропоновані в дисертації концептуальні підходи до визначення та оцінювання кредитоспроможності побудовані на компромісних засадах з урахуванням інтересів кредиторів і позичальників. При цьому кредитоспроможність розглядається як основний критерій у формуванні кредитних відносин кредитор - позичальник і управління ними.

Запропоновані механізми підвищення кредитоспроможності позичальників спрямовані на зниження кредитного ризику позичальників і кредиторів, удосконалення процесів формування кредитних портфелів, підвищення вимог до повноти, надійності і прозорості інформації, яка характеризує фінансовий стан позичальників.

Розроблені в дисертації методичні підходи до формування механізмів підвищення кредитоспроможності позичальників пройшли практичну апробацію і підтвердили доцільність їх широкого використання у вітчизняній економіці.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

1. Табачук Г.П., Сарахман О.М. Інформаційна система банку у прийнятті управлінських рішень // Банківська справа. - 1999. - № 5. - С. 46-48.

2. Табачук Г.П. Деякі аспекти вдосконалення кредитування малих і середніх підприємств // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Іноземні інвестиції в Україну: проблеми привабливості й залучення. (Щорічник наукових праць Інституту регіональних досліджень НАН України): Наукові доповіді на міжнародних науково-практичних конференціях, м. Львів, 12 травня 2000 р., м. Ширгісвальде (Німеччина), 28 травня - 2 червня 2000 р. / Редкол.: М. І. Долішній (відп. ред.) - Львів: ІРД НАН України, 2000. - с. 339 - 343. - Вип. ХХІІ.

3. Табачук Г.П. Кредитоспроможність позичальника та методи її оцінки // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Банківська і фінансово-кредитна системи та їх роль у сучасних умовах. (Щорічник наукових праць Інституту регіональних досліджень НАН України): За матеріалами міжнародної науково-практичної конференції, м. Львів, 24 березня 2000 р. / Редкол.: М.І. Долішній (відп. ред.) - Львів: ІРД НАН України, 2000. - с. 134 - 140. - Вип. ХVІІ.

4. Табачук Г.П. Особливості визначення прибутку банку у фінансовому і податковому обліках // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Податкова та фінансово-кредитна політика держави і механізми її реалізації в регіонах України. (Щорічник наукових праць Інституту регіональних досліджень НАН України) / Редкол.: М.І. Долішній (відп. ред.). - Львів: ІРД НАН України, 2001. - с. 320 - 331. - Вип. ХХІV.

5. Федорова Г.П., Табачук Г.П. Фактори забезпечення кредитоспроможності підприємницьких структур // Україна у ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку: Матеріали доповідей V Міжнародного конгресу українських економістів, м. Львів, 22 - 26 травня 2000 р. / Редкол.: відпов. ред. академік НАН України М.І. Долішній. - Львів: ІРД НАН України, 2000. - с. 407 - 410. - Ч. І.

6. Вибір критеріїв ефективного управління грошовими ресурсами підприємств (методичні рекомендації) / Редкол.: відпов. ред. М. А. Козоріз та ін. / Інститут регіональних досліджень НАН України. - Львів, 1999. - 35 с.

7. Коцовська Р.Р., Ричаківська В.І., Табачук Г.П., Вознюк М.А. Операції комерційних банків. - Львів: Центр Європи, 1997. - 276 с.

Табачук Г.П. Механізм забезпечення кредитоспроможності підприємницьких структур. - рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг / інститут регіональних досліджень НАН України. - Львів, 2001.

У роботі обґрунтовано концепцію, в якій кредитоспроможність позичальника розглядається не тільки як ключова позиція у виборі раціональних форм і методів кредитування, а й як основний критерій формування кредитної політики кредитора і позичальника.

Прокласифіковано фактори, під впливом яких формувалися кредитні відносини в умовах перехідної економіки, досліджено вплив цих відносин на процес формування вимог до кредитоспроможності позичальників. Проведено узагальнення форм і методів оцінювання кредитоспроможності. Запропоновано концептуальні підходи до визначення та оцінювання кредитоспроможності, побудовані на компромісних засадах з урахуванням вимог кредиторів і позичальників.

Розроблено механізми забезпечення кредитоспроможності позичальників і кредиторів на основі оцінювання кредитних ризиків, формування кредитних портфелів та підвищення інформаційних вимог до фінансової звітності.

Ключові слова: позичальник, кредитор, кредитоспроможність, кредитні ризики, кредитні відносини, кредитний портфель, фінансова звітність.

Halina Tabachuk. Mechanisms of ensuring creditworthiness of economic entities. - Manuscript.

Thesis for a degree of Doctor of Philosophy of economic sciences on specialty 08.06.02. - Entrepreneurship, management and marketing / Institute of the Regional Researches of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Lviv, 2001.

The concept in which creditworthiness of a debtor is considered not only as a key position in determining rational forms and methods of crediting but also as the main criterion in the formation of the credit policy of the creditor and the debtor is substantiated.

Factors influencing formation of credit relations under the conditions of transitive economy are classified. Impact of these relations on the process of formation of the demands on the debtors' creditworthiness is investigated. Forms and methods of estimation of creditworthiness are generalized. Conceptual approaches based on compromise between demands of creditors and debtors on determining and estimating creditworthiness are suggested. Mechanisms of ensuring debtors' and creditors' creditworthiness based on evaluation of credit risks, formation of credit portfolios and increase of informational demands on financial accounting are developed.

Key words: creditworthiness, credit risks, credit relations, debtor, creditor, credit portfolio, financial accounting.

Табачук Г.П. Механизмы обеспечения кредитоспособности субъектов предпринимательства - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 - Предпринимательство, менеджмент и маркетинг / Институт региональных исследований НАН Украины. - Львов, 2001.

Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретико-методологических аспектов и оценки кредитоспособности субъектов предпринимательства, разработке механизмов ее обеспечения.

В условиях рыночных преобразований предпринимательская деятельность может осуществляться как за счет собственных средств субъектов предпринимательства, так и на основе использования привлеченных средств. Этим источником финансирования является кредит. Неумелое управление кредитными рисками, злоупотребления и иные негативные явления, сопровождающие процесс финансово-хозяйственной деятельности, крайне негативно влияют на эффективность и бесперебойность функционирования кредитно-финансового механизма, подрывают экономическую безопасность участников кредитных отношений, нарушают финансовую систему государства.

Исследования подтвердили, что в отечественной практике кредитных отношений доминируют краткосрочные кредиты, в ней сформировалась нерациональная структура кредитных ресурсов, представленных субъектам предпринимательства. В связи с этим решающее значение приобретает выбор методов оценки кредитоспособности субъектов предпринимательства, основанных на компромиссных условиях, учитывающих интересы кредиторов и заёмщиков, а также разработка механизмов, направленных на повышение кредитоспособности субъектов предпринимательства.

Исходя их поставленных задач, автор обосновывает концепцию, в которой кредитоспособность субъекта предпринимательства рассматривается не только как ключевая позиция при выборе рациональных форм и методов кредитования, но и как критерий формирования финансово-кредитной политики различных субъектов хозяйствования.

Проведенный анализ известных в мировой практике хозяйствования форм и методов кредитования, дал возможность выделить из них наиболее перспективные для развития отечественной экономики. Систематизированы факторы, формирующие кредитные отношения в период рыночных преобразований, исследовано влияние этих отношений на процесс формирования требований и условий, относящиеся к кредитоспособности субъектов предпринимательства. В частности, определены факторы влияния на характер кредитных отношений между коммерческими банками и субъектами предпринимательства разных регионов Украины, которые характеризуются значительной отраслевой, территориальной и функциональной дифференциацией. Обобщены формы и методы оценки кредитоспособности. Автором предложены концептуальные подходы к определению и оценке кредитоспособности с позиций требований кредиторов и интересов заёмщиков.

Разработаны и предложены механизмы обеспечения кредитоспособности субъектов предпринимательства на основе оценки кредитных рисков, формирования кредитных портфелей и информационных требований к финансовой отчетности.

Ключевые слова: заёмщик, кредитор, кредитоспособность, кредитные риски, кредитные отношения, субъекты предпринимательства, кредитный портфель, финансовая отчётность.

Размещено на Allbest.ru

...