Рейтингові системи оцінки фінансового стану банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Кафедра фінансів суб'єктів господарювання

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

з навчальної дисципліни: «Аналіз банківської діяльності»

на тему: «Рейтингові системи оцінки фінансового стану банку»

Львів - 2014

Зміст

Вступ

1. Поняття рейтингової оцінки комерційного банку

2. Огляд та характеристика сучасних методик рейтингових оцінок

2.1 Методика рейтингової оцінки українських експертів

2.2 Методика Кромонова

2.3 Методика рейтингової оцінки за системою CAMEL

3. Перспективи розвитку методик рейтингових оцінок

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Визначення рейтингової оцінки кожного окремого комерційного банку, його стабільності, надійності в порівнянні з іншими банками є важливим етапом діяльності банківської установи.

Зараз в Україні системи оцінки діяльності банківських установ широко не використовуються. Серед фахівців банківської справи немає єдиної думки щодо параметрів рейтингової системи, яка б відповідала поточним потребам. Пріоритет системи «САМЕL» - загальновизнаний і законодавчо підкріплений, але що заважає розробити альтернативні методики оцінки діяльності, які б відзначались простотою розрахунків, були б достатньо об'єктивними і результати розрахунків яких були б доступні широкому колу споживачів.

Актуальність обраної теми визначається необхідністю вибору найбільш стійкого та надійного банку, фінансовий стан якого не викликає сумнівів та потребою вибору контрагентами найбільш кращого банку з погляду розміщення депозитів, залучення коштів, доцільності відкриття рахунку і проведення операцій.

Предметом дослідження виступають рейтингові системи оцінки діяльності комерційних банків.

Рейтингові системи банків - новий продукт на ринку економічної і статистичної інформації. Саме висновок фахівців, який ґрунтується на рейтингу, допомагає дійти правильного висновку про діяльність банку.

Головною метою даної роботи є розгляд, оцінка, аналіз існуючих вітчизняних та закордонних рейтингових систем оцінки діяльності комерційних банків та виявлення шляхів їх удосконалення та знаходження шляхів практичного застосування.

Об'єктом дослідження будуть виступати методики складання рейтингів, методи їх побудови, кількісні та якісні характеристики банківських рейтингів, фінансові коефіцієнти оцінки фінансового стану банку.

банк рейтинговий депозит кромонов

1. Поняття рейтингової оцінки комерційного банку

Вперше рейтинги з'явилися в США, коли в інвесторів було багато різних пропозицій і було важко вирішити, які з них вигідні, а які не дуже. Інвесторам хотілося знати ймовірність одержання прибутку по капіталовкладеннях. Тоді аналітичні компанії розробили методи, що дозволяють прогнозувати сильні і слабкі сторони тієї або іншої компанії. Високі рейтинги говорили про стабільність, і відповідно компанія могла продати свої цінні папери дорожче[2].

Для банку важливий не тільки внутрішній аналіз його діяльності, але й порівняння результатів його роботи з результатами інших банків. В умовах ринкової економіки особливе значення має дослідження тенденцій розвитку банківської системи в цілому на національному рівні. В даний час в Україні спостерігається дефіцит аналітичної інформації про роботу комерційних банків, тому важливо проводити рейтинг банків, як основа для вивчення їхньої діяльності.

Рейтинг банків -- це система оцінки їхньої діяльності, заснована на фінансових показниках роботи і даних балансу банку[2].

Рейтинг банків -- це суб'єктивна оцінка банку і його можливостей виконати зобов'язання в короткостроковому і довгостроковому періоді[6].

Рейтинговий звіт не лише допомагає контрагентам одержати незалежну оцінку банку, а й глибше проаналізувати сильні та слабкі сторони діяльності банку. Можливо, банк не завжди згодний з думкою аналітиків, але саме бачення того, як аналітики прийшли до якогось висновку, має істотне значення для вироблення подальшої політики комерційного банку. У цьому полягає цінність рейтингу для внутрішньої діяльності банку.

Рейтинг банку в цілому складається у виведенні незалежної оцінки в усіх напрямках, що піддалися аналізу.

Одним з варіантів аналізу, що дозволяє одержати комплексну оцінку фінансового стану комерційних банків і провести їхнє порівняння, є методики складання рейтингів. В Україні розробка таких методик почалася декілька років тому.

Рейтинг - це метод порівняльної оцінки діяльності декількох банків. В основі рейтингу лежить узагальнена характеристика по визначеній ознаці, що дозволяє вибудовувати (групувати) комерційні банки у визначеній послідовності по ступені убування даної ознаки. Ознака (критерій) класифікації банків може відбивати окремі сторони діяльності банків (прибутковість, ліквідність, платоспроможність) або діяльність банку в цілому (обсяг операцій, надійність, імідж) [4].

Характер формування і призначення рейтингів різні. Так, рейтинг надійності банків, обумовлений відомством банківського нагляду, ґрунтується на аналізі не лише даних синтетичного обліку (балансів), але і даних аналітичного обліку, супроводжуваного перевірками на місцях. Дані рейтингу не є публічними, а використовуються органами банківського нагляду для запобігання банкрутств банків і забезпечення стабільності всієї банківської системи. Рейтинги незалежних рейтингових агентств ґрунтуються на вивченні офіційної звітності банків, як правило, балансів. Реальність таких рейтингів значною мірою залежить від вірогідності звітних даних і системи показників, використовуваної для характеристики надійності банків. Такими рейтингами користуються як професіонали (фахівці банків, бірж, асоціацій банків, аудиторських фірм), так і непрофесіонали (вкладники, акціонери).

Рейтинги відрізняються по кількості показників, що враховуються. Так, у «CAMEL» використовується 5 показників, у рейтингу незалежного агенства «Прозрачная Украина» - 12 показників, у методиці Оргбанка - близько 100 показників, у методиці Кромонова - 6, у ИЦ «Рейтинг» - 48, у методиці українських банкірів - 4, у рейтингу журналу «Гроші» - 7, «Інтерфакс 100» - 12 показників, в Аналітичному центрі фінансової інформації підсумковий показник розраховують по сумі 10 показників.

2. Огляд та характеристика сучасних методик рейтингових оцінок

2.1 Методика рейтингової оцінки українських експертів

Принципово новий підхід до рейтингової оцінки банків запропонувала представницька група українських банківських експертів [1]. Оскільки ця методика ще не одержала власної назви, умовно називатимемо її вітчизняною. Згідно з нею надійність банку визначається з урахуванням таких показників:

к1 - рівень проблемних кредитів;

к2 - коефіцієнт миттєвої ліквідності;

к3 - рівень левереджу;

к4 - коефіцієнт відкритої валютної позиції.

Отже, до складу рейтингової оцінки українськими фахівцями введено ще низку параметрів:

проблемні кредити (ПК);

загальні активи (ЗА);

відкриту валютну позицію банку (ВП).

Проте загальну кількість показників у методиці зведено до мінімуму. За результатами емпіричних досліджень для них встановлено такі ваги: k1 -- 34.5%, k2 -- 27% ДЗ - 22.4%, k4 - 16,1%. За вітчизняною методикою найважливішим показником є рівень проблемних кредитів. Шляхом експериментальних досліджень встановлено, що проблемними кредитами слід вважати 100% простроченої і 45.8% пролонгованої заборгованості за позичками. Відносно менше значення у методиці надається коефіцієнту відкритої валютної позиції, оскільки її пильно контролює держава. Щоб надати показникам k1, k2, k3, k4 характеру порівнюваних одиниць виміру, автори запропонували їх нормувати. Аналіз ґрунтується на зіставленні показників кожного банку із середніми значеннями показників досліджуваних сукупностей банківських установ. Після нормування і перемножування одержаних значень на відповідну питому вагу добутки підсумовуються в Інтегральний рейтинговий індекс. Середні значення показників банків індикативної групи досліджуються в динаміці і слугують базою порівняння. В результаті аналізу банки відносять до таких груп:

1) група лідерів -- показник надійності більший від 0, рентабельність перевищує середню;

2) група надійних банків -- показник надійності більший від 0, рентабельність -- нижча від середньої;

3) група прибутково-орієнтованих банків -- показник надійності менший від 0, рентабельність -- перевищує середню;

4) група ризику -- показник надійності менший від 0, рентабельність -- нижча від середньої.

Очевидною перевагою вітчизняної методики є механізм обчислення показника миттєвої ліквідності -- врахування не лише загальної динаміки його змін, а й амплітуди коливань.

Механізми обчислення показників, покладені в основу методики розрахунку рейтингу надійності банків, розробленої вітчизняними експертами, безумовно, заслуговують високої оцінки. Щоправда, з огляду на насиченість: значущість складових компонентів рейтингу пріоритет усе ж слід надати моделі Кромонова (з деяким доповненнями стосовно структури ліквідних і робочих активів показників, частки прострочених кредитів у кредитному портфелі та рентабельності активів банків).

2.2 Методика Кромонова

Напевне, найвідомішою серед банківських аналітиків країн СНД і Балтії є методика рейтингової оцінки, розроблена групою російських економістів під керівництвом кандидата економічних наук Кромонова [8]. Вона ґрунтується на застосуванні індексного методу і найповніше відображає фінансово-економічні аспекти діяльності банківських установ. За методикою Кромонова рейтингова оцінка діяльності банків складається поетапно:

1) На основі даних балансу банку визначаються його абсолютні параметри, а саме: параметри капіталу (статутний фонд -- СФ, власний капітал -- ВК); параметри зобов'язань (зобов'язання до запитання -- 33, сумарні зобов'язання -- СЗ); параметри активів (ліквідні активи - ЛА; ризикові, або працюючі, активи - АР; захист капіталу -- ЗК).

2) Шляхом співвідношення зазначених параметрів обчислюються параметричні коефіцієнти: k1 - це генеральний коефіцієнт надійності, k2 - це коефіцієнт миттєвої ліквідності, k3 - це крос-коефіцієнт, k4 - це генеральний коефіцієнт ліквідності, k5 - це коефіцієнт захищеності капіталу, k6 - це коефіцієнт фондової капіталізації прибутку (всі вони побудовані так, щоб збільшення будь-якого з них свідчило про поліпшення відповідної характеристики).

3) Розраховується поточний індекс надійності, для чого отримані коефіцієнти нормуються евристичним методом, перемножуються на емпіричну вагу і підсумовуються. Евристичний спосіб нормування полягає в тому, що коефіцієнти всіх банків діляться на відповідні коефіцієнти, так би мовити, ідеального банку, який підтримує на оптимальному рівні співвідношення між надійністю та прибутковістю. Згідно з методикою «оптимально надійним» вважається банк, який має такі значення показників: k1 = 1, k2 = 1, k3 = З, k4 = 1, k5 = 1, k6 = 3.

Емпіричну вагу кожного коефіцієнта визначено в результаті експертного дослідження його значущості: k1 - 45%, k2 - 20%, k3 - 10%, k4 -15%, k5 - 5%, k6 - 5%.

4) На підставі кількісних значень параметрів і коефіцієнтів та з огляду на деякі інші критерії окремі банки вилучаються з рангу як такі, що не є повноцінними кредитно-банківськими установами. Остаточно банки ранжуються у рейтинговому списку у порядку зменшення значень їх рейтингових індексів.

5) Розраховується синтетичний індекс надійності, який дає змогу вирівняти спричинені випадковими подіями коливання поточного індексу: відхилення від середнього задає Інтервал значень, у якому перебуває досліджувана величина. Отже, різницею між середнім значенням та розміром його середньоквадратичного відхилення є гранична величина, відносно якої показник того чи іншого банку, який залишився у списку, навряд чи може бути меншим.

Формула так званого відсікання за кількістю участей у рейтингах аналогічна формулі відсікання за тривалістю функціонування банку: Log₀, ₇У-0.5, де У-- загальна кількість участі у рейтингах.

На наш погляд, методиці Кромонова притаманні певні недоліки. Параметр ризикових активів навряд чи можна ототожнювати з параметром працюючих активів, адже до останніх належать і деякі ліквідні активи, скажімо, вкладення у цінні папери на продаж, короткострокові міжбанківські кредити, депозити, розмішені в центральному банку, та інші інструменти.

Встановлені методикою Кромонова еталонні значення коефіцієнтів k1, k3, k4 викликають сумнів. Так, генеральний коефіцієнт надійності k1, який дорівнює 1, означає, що ризикові (працюючі) активи банку повинні дорівнювати розміру власного капіталу. Однак на практиці платні пасиви кількаразово перевищують власні кошти банку. Якби банк оперував робочими активами, що приносять прибуток, в обсязі власного капіталу, то дуже швидко став би збитковим, оскільки не зміг би відшкодовувати собівартість залучених коштів. Сумнівним є і розмір коефіцієнта k3, що стимулює банки вкладати в робочі активи лише третину від сумарних зобов'язань, а не всі залучені кошти (за вирахуванням обов'язкових та інших резервів).

Окремо взятий генеральний коефіцієнт ліквідності k4 стимулює банки займатися капіталізацією своїх активів. Але банківська практика свідчить, що нарощування обсягу капітальних вкладень обертається серйозними проблемами, пов'язаними з ліквідністю. Із погіршенням ліквідності нерухомість та інші власні основні засоби банку не в змозі забезпечити його зобов'язань. Зате в інтегральному показнику надійності Кромонова цілком адекватно враховується значущість зазначених коефіцієнтів. Зокрема, велика питома вага коефіцієнтів k1 і k2 у разі суттєвого зростання капітальних вкладень цілком компенсує поліпшення показника k4 за рахунок капіталізації активів і зумовлює необхідність збільшення суми ліквідних активів банку, що цілком обґрунтовано.

Методика Кромонова базується на індексному підході, тож застосування ваг, визначених для коефіцієнтів, які не можуть бути введені у систему відсікання через їх значну залежність від конкретної ситуації на фінансовому ринку, є цілком виправданим.

2.3 Методика рейтингової оцінки за системою CAMEL

В сучасних умовах розвитку банківського сектору виникає необхідність розробки і впровадження системи визначення узагальнюючої оцінки (рейтингу) банків в Україні. Завдання визначення рейтингу полягає в об'єктивній оцінці стану як великого, так і малого банку з єдиної точки зору.

Система рейтингу банків має включати в себе визначення таких понять:

1) достатність капіталу -- оцінка розміру капіталу банку з точки зору його достатності для захисту інтересів вкладників та підтримки платоспроможності;

2) якість активів -- спроможність забезпечити повернення активів, вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

3) якість управління -- оцінка методів управління банком з точки зору ефективності діяльності, встановленого порядку праці, методів контролю;

4) дохідність -- достатність доходів банку для перспективного його розвитку;

5) ліквідність -- здатність банку забезпечити своєчасне та повне виконання своїх зобов'язань.

Визначення рейтингу банку йде за допомогою усіх 5-ти компонентів, згаданих вище. За кожним з них у певному порядку нараховуються бали, які підсумовуються і діляться на 5 (за кількістю груп) для отримання рейтингової оцінки.

Сукупний рейтинг чітко вказує, чи є загальний фінансовий стан банку сильним, задовільним, посереднім чи незадовільним.

При визначенні узагальнюючої оцінки (рейтингу) банку необхідно використовувати стандартизовану систему, за допомогою якої всі банки можна розглядати під єдиним кутом зору. Така система базується на аналізі основних показників фінансового стану банку, а також дає можливість врахувати головні його компоненти. Такою системою узагальнення основних показників фінансового стану банків є загальновідома система «CAMEL», на базі якої (з урахуванням специфічних особливостей національної банківської системи) пропонується визначити рейтинг комерційних банків України. Система рейтингу банків повинна включати визначення таких понять:

-- якість капіталу -- оцінка розміру капіталу банку щодо його достатності для захисту інтересів вкладників та підтримання платоспроможності;

-- якість активів -- можливість забезпечити повернення активів, аналіз позабалансових рахунків, а також вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

-- якість управління / менеджменту -- оцінка методів управління банком щодо ефективності діяльності, встановленого розпорядку праці, методів контролю стосовно дотримання нормативних актів та чинного законодавства;

-- доходність -- тобто достатність доходів банку для перспективи його розвитку;

-- ліквідність -- можливості банку щодо виконанім ним як звичних, так і непередбачуваних зобов'язань.

Сукупний рейтинг банку визначається так:

-- за кожним із вищезазначених пунктів нараховуються бали від 1 (сильний) -- до 5 (незадовільний);

-- бали підсумовуються і діляться на п'ять для визначення сукупної рейтингової оцінки;

-- сукупний рейтинг показує, який загальний фінансовий стан банку: сильний, задовільний, посередній, граничний чи незадовільний.

Визначення рейтингової оцінки потребує округлення результату до цілих, тобто:

1.0 -- 1.4 до 1. Банк отримує рейтинг сильного;

1.5 -- 2.4 до 2. Банк отримує рейтинг задовільного;

2.5 -- 3.4 до 3. Банк отримує рейтинг посереднього;

3.5 -- 4.4 до 4. Банк отримує рейтинг граничного;

4.5 -- 5.0 до 5. Банк отримує рейтинг незадовільного.

Рейтинг банку, визначений за системою CAMELS, є конфіденційною інформацією [3], призначеною тільки для внутрішнього використання Національним банком України та не підлягає опублікуванню у засобах масової інформації.

3. Перспективи розвитку методик рейтингових оцінок

Ґрунтуючись на проведеному аналізі ми вважаємо що перспективи розвитку рейтингових оцінок будуть полягати в наступному:

1) За результатами рейтингових досліджень ранжувати банки на такі групи:

банки, які мають стабільний баланс, великі обороти, велику клієнтську базу;

банки, що працюють із відносною сталістю;

банки, баланси яких потребують щомісячного моніторингу (ті, що мають невеликі обороти, а також ті, зміна розміру та структури балансів яких зазнає негативних тенденцій);

банки, які ведуть ризикову діяльність і платоспроможність яких викликає сумніви.

2) Введення нових показників. У більшості методик бракує такого важливого показника, як аналіз грошового потоку, котрому, до речі, надається важливе значення у рейтингових оцінках діяльності банків західних країн. Загальновизнаним у світі також є коефіцієнт Кука (достатності капіталу) який рекомендовано Базельською угодою ще в 1988 р. Якби цей показник став складовою вітчизняного банківського рейтингу, то якість такого рейтингу істотно покращилася б.

3) Необхідно впровадити практику обов'язкової публікації звітів банків, підтверджених аудиторськими висновками. У більшості розвитих країн Заходу, наприклад у США, аудитори зобов'язані підтвердити не лише суму балансу, розмір прибутку і т.п., але й правильність формування, реальність резервів банку. Упровадження подібної практики в Україні також допоможе запобігти неплатоспроможності банку.

Інформація про банки, що нині поширюється різними джерелами, у кращому випадку подається як велика кількість таблиць, у яких наведені різні параметри та коефіцієнти. Навіть досвідченому аналітикові деколи буває важко розібратися у цілому вирі інформації. Тому виникає необхідність розробки і впровадження системи визначення узагальнюючої оцінки (рейтингу) банків в Україні. Завдання визначення рейтингу полягає не в тому, щоб розставити банки в шеренгу «за зростом», а в об'єктивній оцінці стану як великого, так і малого банку з єдиної точки зору.

Аналіз фінансового стану комерційного банку має для українських банкірів особливе значення в умовах загальної економічної, політичної і соціальної нестабільності. Аналіз показує, що в даний час багато українських комерційних банків перебувають у стадії схованого банкрутства (неспроможності). У даній ситуації роль НБУ має особливе значення. Визначений інтерес у цьому зв'язку викликає закордонна практика організації подібного роду роботи. Наприклад, у США її проводить ФРС, а у Швейцарії роботу з нагляду за діяльністю банків здійснюють аудиторські фірми за запрошенням центрального банку цієї країни. І останній укладає відповідні контракти з найбільш професійно підготовленими аудиторськими фірмами.

Для українських банків важливою проблемою залишається проблема публікації звітності, її вірогідності, повноти, правильності відображення даних. Відомо, що в усьому світі фінансовий стан банку визначають по опублікованих звітах, що не завжди коректно стосовно українських банків. Таким чином, для розробки методики аналізу діяльності банку, проведення якісної оцінки його роботи необхідна достовірна інформація.

Очевидно, що для більшості українських банків необхідно підвищити якість своєї аналітичної роботи. На сучасному етапі розвитку для українських банків важливо використовувати прості показники (темпи росту капіталу банку, депозитів, активів, у тому числі кредитів, динаміку розвитку, тренди).

Дня українських банків важливий також структурний аналіз. Наприклад, висока концентрація по окремих сферах банківської діяльності (висока питома вага кредитів або валютних операцій, цінних паперів) або в рамках визначеної сфери (наприклад, надаючи позички банк орієнтується на кредитування підприємств однієї галузі) - це і показник проблемності банку. Особливого значення сьогодні набуває структурний аналіз депозитів банку, його ресурсної бази, поряд із проведенням оцінки структури кредитів, доходів, витрат і прибутку.

Аналіз фінансових коефіцієнтів являє собою заключну і дуже важливу частину аналізу роботи банку.

Важливим напрямом удосконалювання діяльності банківської системи країни, підвищення її стабільності, на наш погляд, є подальша розробка теорії і практики аналізу фінансового стану комерційного банку по наступних основних напрямках:

удосконалення методики рейтингової оцінки банків «CAMEL»;

створення альтернативних методик аналізу фінансового стану комерційних банків з метою більш повної і точної оцінки їхньої діяльності з урахуванням кон'юнктури й особливостей ринку;

автоматизація і комп'ютеризація аналізу фінансового стану банку, створення й удосконалювання існуючого програмного забезпечення для оцінки результатів роботи банку.

Таким чином, у світі не існує єдиного підходу до проведення подібної роботи, але необхідність і доцільність аналізу фінансового стану комерційного банку не викликає сумнівів навіть у скептиків. Саме тому необхідно консолідувати зусилля всіх зацікавлених сторін по створенню і широкому застосуванню рейтинговій оцінці фінансового стану комерційних банків «CAMEL», і удосконалюванню вже існуючих підходів до аналізу їхньої діяльності.

Висновки

Аналіз фінансового стану комерційного банку має для українських банкірів особливе значення в умовах швидкого розвитку економіки.

Розглянуті в роботі методики аналізу фінансового стану комерційних банків, їхньої платоспроможності і надійності, використовувані в українській банківській практиці, свідчать про те, що всі вони оцінюють ті фактори, що безпосередньо впливають на функціонування банку. Однак усі ці методики відрізняються один від одної безліччю конкретних підходів до обліку цих факторів, набором факторів, системою конкретних оціночних показників, що відбивають різні сторони банківської діяльності; оцінкою значимості тих або інших факторів у загальній сукупності і відповідно визначенням їх критичних значень; системою угруповання оціночних показників у єдину модель і одержання результату аналізу роботи банку в цілому.

Рейтингові оцінки діяльності комерційних банків повинні визначати:

1) Найкращий банк з погляду залучення депозитів від своїх клієнтів, доцільності відкриття рахунку та проведення по ньому різноманітних операцій..

Особливого значення набуває аналіз ефективності використання коштів самим банком.

2) Виявлення найбільш стійких та надійних у фінансовому відношенні банків, тобто тих банків, що найбільш ефективно здійснюють свої операції і їхній фінансовий стан не викликає сумнівів. Таким чином, метою подібного підходу є визначення рейтингу фінансової надійності комерційних банків. Під надійністю при цьому розуміється ступінь керованості банківським ризиком, що, як правило, пов'язаний із проведенням активних операцій.

Список використаних джерел

Гумен І. Складові банківських рейтингів // Вісник НБУ. - 2000. - №1. - с. 57-60

Довгяло М. Методология рейтингового анализа // Рынок ценних бумаг. - 1999. - №20. - с. 44-52

Домбровський В.С., Григор'єв Д.М., Розробка автоматизованої моделі рейтингової оцінки банківських установ/ Домбровський В.С., Григор'єв Д.М.// Ефективна економіка. - 2012 - №2

Иванов В. В. Анализ надежности банка.-- М.: Русская деловая литература, 1996. - 320с.

Криворученко М.О. Підходи до рейтингування діяльності банків

Основы банковского дела / Под ред. Мороза А.Н.-- К.: Либра, 1994.--330с.

Размещено на Allbest.ru