Валютний ринок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

валютний ринок фінансовий

Ефективність будь-якої національної економіки залежить не лише від результатів її внутрішньої діяльності, а й від її участі в світових економічних відносинах, ступеня її інтеграції у світове господарство. Результати зовнішньоекономічної діяльності кожної країни пов'язані з поняттями валюти, валютного ринку, валютної системи тощо [6, c. 217].

Необхідність валютного ринку зумовлена розвитком міждержавних економічних зв'язків і закінченням у XX столітті формування національних валютних систем. Виникла потреба у спільному міждержавному розв'язанні гострих логічних економічних і соціальних проблем. Зростає роль фінансового сектора світової економіки, його вплив на темпи і пропорції світогосподарських зв'язків [5, с. 165].

З економічного погляду валютний ринок - це досить складна форма перерозподілу фінансових ресурсів як всередині країни, так і на міждержавному рівні. Інструментом цього перерозподілу є валютний курс. Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни. Стабільність ціни грошової одиниці кожної країни визначається рівнем її економічного розвитку, що насамперед характеризується якістю і собівартістю вироблюваної продукції, становищем державних фінансів, виваженою і ефективною інвестиційною політикою.

Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют із метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.

Найсуттєвішим функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти. Тому ступінь зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, а й його спроможністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Свобода вибору суб'єктів ринку пов'язана з їхнім прагненням отримати для себе в процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.

Отже, успішний розвиток валютних відносин можливий лише за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань, тому тема курсової роботи є досить актуальною.

В роботі ми розглянемо такі питання: як сутність та функції валютного ринку, охарактеризуємо суб'єкти валютного ринку, види операцій, які проводяться на валютному ринку, а також проаналізуємо стан та перспективи розвитку валютного ринку в Україні.

Об'єктом дослідження даної роботи є валютний ринок, характер відносин та механізм взаємодії між його суб'єктами, а також структура цього ринку.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм діяльності валютного ринку як складової фінансового ринку.

Під час дослідження даної роботи ми використовували такі методи дослідження, як узагальнення, аналіз і синтез розглянутої літератури.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних основ функціонування валютного ринку.

Відповідно до поставленої мети у роботі передбачено вирішення таких основних завдань:

· з'ясувати економічний зміст, різновиди та функції валютних ринків, розкрити їх роль та основи організації в економіці;

· визначити організаційно-економічний механізм функціонування валютного ринку України;

· також оцінити сучасний стан валютного ринку України;

· охарактеризувати суб'єктів валютного ринку;

· проаналізувати сучасний стан валютного ринку, а також перспективи його розвитку.

Дослідження діяльності валютних ринків привертають увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків, що пояснюється розширенням спектру, оновленням і модернізацією валютних операцій. Теоретичним, методологічним та методичним проблемам вивчення місця та ролі валютного ринку, а також ефективності валютних операцій з іноземною валютою присвячені праці провідних учених в галузі економічної теорії, банківської справи, міжнародних економічних та валютно-кредитних відносин, аналізу банківської діяльності. Вітчизняними авторами цих досліджень є такі науковці: Б.П. Адамик, Я.В. Белінська, О.І Береславська, І.В. Іванець, Б.С. Івасів, Ю.Г. Козак, З.О. Луцишин, В.С. Любунь, В.І. Міщенко, А.М. Мороз, О.М. Наконечний, Л.П. Петрашко, М.Г. П'ясецька, В.О. Романишин, Л.В. Руденко, М.І. Савлук, Ю.М. Уманців, А.С. Філіпенко та інші.

Під час написання курсової роботи ми користувалися науковою літературою таких фінансистів як В.В. Васильєва, Еш С.М., Б.С. Івасів, Ю.Г. Козак, С.О. Маслова, Савлук М.І. та інших науковців.

1. Сутність, структура та основні функції валютного ринку

Зовнішні зв'язки між юридичними і фізичними особами різних держав приводять до виникнення грошових вимог і зобов'язань, розрахунки по яких усередині єдиної країни здійснюються в національній грошовій одиниці. При операціях між особами різних країн валютою платежу виступає або грошова одиниця однієї із сторін, включеною в торгову, кредитову або іншу операцію, або грошова одиниця третьої сторони. Міжнародні розрахунки проводяться не в наявній валюті, а різними платіжними документами, вираженими, як правило, в провідних валютах західних країн - в доларах США, німецьких марках, японських ієнах і інших вільно конвертованих валютах. Тож для ведення міжнародної торгівлі в умовах існування різних валют людство створило механізм взаємних розрахунків між громадянами і фірмами різних країн. Звичайно його називають валютним ринком.

Взагалі валютний ринок (currency market) у широкому розумінні - це сфера економічних відносин, які проявляються в здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та розміщення тимчасово вільних валютних коштів, а також операцій з інвестування валютного капіталу [8, с. 64]. З інституційної та організаційно-економічної точки зору, валютний ринок - це сукупність банків, із яких виділяється центральний банк, валютних бірж, брокерських фірм, страхових компаній, пенсійних фондів, спеціалізованих небанківських фінансових інститутів (інвестиційних компаній, фінансових компаній, кредитних спілок тощо), корпорацій.

Потрібно зауважити, що існує безліч визначень валютного ринку, оскільки, як вже зазначалось, цей ринок досліджувало багато учених і в кожного було своє бачення щодо його визначення.

Так, наприклад, М.І. Савлук вважає, що валютний ринок - це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продавати-купувати національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції.

Б.С. Івасів зазначив, що це система економічних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземної валюти та інших валютних цінностей.

Ю.Г. Козак в свою чергу дав наступне трактування цьому ринку і зазначив, що це система валютних та організаційних відносин, пов'язаних з конверсійними операціями, міжнародними розрахунками, наданням у позичку іноземної валюти на певних умовах.

Ще один з науковців, а саме А.В. Демківський, розуміє валютний ринок як сукупність обмінних та депозитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою.

Буднік М.М. і Мартюшева Л.С. визначили це поняття як сукупність економічних та організаційних відносин, що пов'язані з купівлею або продажем валют різних країн, банківських металів, платіжних документів та цінних паперів в іноземних валютах, здійснення кредитно-депозитних операцій з валютою.

Отже, з вищенаведених визначень можна зробити загальний висновок, що валютний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами і продавцями валют, система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних операцій, зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

Можна виділити декілька видів валютних ринків:

· Біржовий валютний ринок - це сегмент валютного ринку, на якому операції з валютою можуть здійснюватись через валютну біржу або ж у валютних відділах товарних і фондових бірж за допомогою деривативів - похідних фондових інструментів. Цей ринок функціонує за встановленими правилами. Валютні біржі виконують посередницькі функції як торгові майданчики. Проте біржа не може сама виступати як партнер по здійснюваних операціях. Валютні біржі є не в усіх країнах світу - наприклад, їх не існує в англосаксонських країнах.

· Міжбанківський валютний ринок (прямий та брокерський) - це сегмент валютного ринку, на якому за терміновістю валютних операцій виділяють три основні складові:

- спот-ринок - ринок торгівлі з негайним постачанням валюти, на який припадає 65% від всього обороту валюти;

- форвардний - строковий ринок, на якому здійснюється до 10% валютних операцій;

- своп-ринок - на якому поєднуються операції з купівлі-продажу валюти на умовах «спот» та «форвард»; на ньому реалізується до 25% всіх валютних операцій.

Більшість валютних угод (до 80% від загального обсягу валютних операцій) здійснюється на міжбанківському сегменті валютного ринку і на поточному (спот) ринку. Міжбанківський валютний ринок є результатом взаємодії валютних рахунків комерційних банків. Ресурси цього ринку поділяються на комерційні (належать комерційним банкам) та регуляційні (належать центральним емісійним банкам). Саме на міжбанківському валютному ринку сконцентровано до 30% офіційних валютних ресурсів, за допомогою яких держава реалізує сприятливу для себе валютну політику.

Валютні операції уповноважених комерційних банків в зовнішньому біржовому обороті здійснюються без посередників між банками на основі договірних валютних курсів. Поведінка учасників цього сектора валютного ринку визначається їх взаємною домовленістю, а умови операцій є комерційною таємницею [6, с. 223].

· Ринок наявних валютних операцій. Існує декілька причин популярності ринку наявних валют. Прибуток (або збиток) на цьому ринку швидко реалізуються. Оборот на ринку наявної валюти стрімко зростає завдяки поєднанню властивої йому прибутковості і зниженого кредитного ризику. Ринок наявної валюти характеризується високою ліквідністю (можливістю легко купити або продати даний цінний папір або актив).

Основними учасниками ринку наявної валюти є комерційні і інвестиційні банки, за якими слідують страхові компанії і корпоративні клієнти. Міжбанківський ринок, на якому більшість операцій - міжнародні, відображає глобальний характер валютної конкуренції і досконалість телекомунікаційних систем. Разом з тим, корпоративні клієнти вважають за краще здійснювати валютні операції усередині країни або торгувати через іноземні банки, що працюють в тій же годинній зоні. Не дивлячись на збільшену активність страхових компаній і корпоративних клієнтів, основною торговою силою на валютному ринку залишаються банки. Торгівля на ринку наявної валюти завжди виглядає більш прибутковою, оскільки попит на наявну валюту існує у всьому світі.

· Ринок євровалют - це міжнародний ринок валют країн Західної Європи, де операції здійснюються у євро. Об'єктивною причиною виникнення й розвитку ринку євровалют є поглиблення інтеграційних процесів у Західній Європі, посилення ролі транснаціональних корпорацій, зростання потреб у міжнародних кредитних грошах, а важливою його передумовою було введення взаємної конвертованості валют. Тим самим були створені умови для стійких валютно-фінансових зв'язків цілої групи країн і введення євро.

· Ринок єврокредитів, який виражає стійкі кредитні зв'язки з надання міжнародних позик у євровалюті великими комерційними банками країн із розвинутою ринковою економікою. Позичальниками євровалюти виступають переважно великі компанії, які мають потребу в кредитах для фінансування масштабних проектів у даній країні й за кордоном, а також держави з відчутним дефіцитом платіжних балансів. Як правило, міжнародні кредити в євровалюті надаються великими національними банками окремих країн строком від 2 до 10 років з плаваючими відсотковими ставками.

· Клієнтський валютний ринок - це сегмент валютного ринку, на якому операції здійснюються не за рахунок банку, а за рахунок його клієнтів.

· Ринок термінових операцій. Одним з найбільших валютних ринків виступає ринок спот, або ринок негайного постачання валюти (протягом 2-х робочих днів).

Потрібно звернути увагу на те, що як форвардний, так і ф'ючерсний контракт є угодою між двома сторонами про обмін фіксованої кількості валюти на певну дату в майбутньому по наперед обумовленому (терміновому) валютному курсу. Обидва контракти обов'язкові до виконання. Відмінність між ними полягає в тому, що форвардний контракт полягає поза біржею, а ф'ючерсний контракт отримується і продається тільки на валютній біржі з дотриманням певних правил за допомогою відкритої пропозиції ціни валюти голосом [6, с. 227].

Валютний опціон - це контракт, який надає право (але не зобов'язання) одному з учасників операції купити або продати певну кількість іноземної валюти за фіксованою ціною протягом деякого періоду часу. Покупець опціону виплачує премію його продавцю замість його зобов'язання реалізувати вищезгадане право.

Головною причиною появи даного сегменту валютного ринку було прагнення банків і їх клієнтів використовувати можливості страхування валютних операцій і здійснення прибуткових спекулятивних операцій. До послуг форвардного ринку в основному вдаються або експортери, чекаючи отримання валютної виручки, або імпортери, що мають намір здійснити платіж за імпорт. Учасники ф'ючерсного ринку - банки і небанківські організації, прагнучі одержати дохід в результаті зміни курсів валют.

Валютний ринок можна класифікувати й за іншими критеріями:

· за формою торгівлі валютою (безготівковий, готівковий);

· за масштабами операцій (оптовий, роздрібний);

· за метою здійснення операцій (одержання валюти, страхування від ризиків, одержання прибутку);

· залежно від прав резидентів і нерезидентів (поточний, пов'язаний з рухом капіталу) та ін. [10, с. 453].

Існує додаткова класифікація валютного ринку за основними критеріями, яка представлена у таблиці 1.1 (додаток А).

Валютні ринки є невід'ємною частиною грошово-кредитної політики будь-якої держави, про що свідчать їх функції.

До головних функцій валютних ринків можна віднести:

· забезпечення виконання міжнародних розрахунків;

· забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків (дозволяє суб'єктам МЕВ користуватися національними кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведення операцій по всьому світу;

· страхування валютних та кредитних ризиків (валютні ринки надають можливість суб'єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони, ф'ючерси, форвардні контракти, валютні свопи) зменшити або зовсім уникнути валютних ризиків які пов'язані з проведенням операцій в різних валютах);

· отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют (спекулянт відкриває позицію по певній валюті і очікує зміни курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікував спекулянт то він заробить прибуток якщо, ні то збиток);

· визначення валютних курсів - діяльність операторів на валютних ринках постійно змінює валютні курси тих валют, з якими працюють на цьому ринку. Існує багато причин зміни валютного курсу певної валюти, але всі вони діють опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цю валюту на валютних ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначається вартість певної валюти;

· диверсифiкацiя валютних резервів банків, підприємств, держав (суб'єкти МЕВ можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах);

· регулювання економіки (через зміну валютного курсу відкрита економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній) [9, с. 68].

Найсуттєвішим функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти. Тому ступінь зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, а й його спроможністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Свобода вибору суб'єктів ринку пов'язана з їхнім прагненням отримати для себе в процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.

Також для функціонування валютного ринку особливе значення має те, чи є національна валюта конвертованою.

Конвертованість - це гарантована можливість грошової одиниці вільно обмінюватись на інші валюти. При повній конвертованості національної валюти кожна юридична і фізична особа може вільно брати участь у зовнішньоекономічній діяльності, продавати, купувати та обмінювати національну валюту на іноземну за певними курсами без будь-яких обмежень або прямого втручання держави. Чим нижче рівень конвертації національної валюти, тим більше валютний ринок під-власний державному регулюванню [5, с. 102].

Отже, як висновок до розділу І можна сказати, що валютному ринку властиві атрибути будь-якого ринку. По-перше, він завжди є конкурентним ринком. Суб'єкти ринку конкурують між собою з приводу одержання найбільшого прибутку. По-друге, будь-які обмінні операції на валютному ринку містять у собі елементи валютного ризику. Валютний ризик органічно пов'язаний із конкуренцією, з елементами невизначеності економічної кон'юнктури, зрештою, з обов'язковою присутністю суб'єктивного моменту у поведінці контрагентів, які не завжди можна прогнозувати.

2. Стан валютного ринку як складової фінансового ринку України

2.1 Аналіз валютного ринку України

Сучасний світовий валютний ринок характеризується прискореним зростанням обсягів обігу. Сьогодні вони багаторазово перевищують потреби глобального виробництва і торгівлі у валютних інструментах. Так, щоденний оборот світового валютного ринку за останні п'ять років подвоївся і становить понад 3 трлн дол., тоді як обсяги світової торгівлі товарами і послугами не перевищують 100 млрд. дол. на день. Поряд із тим посилення нестабільності у світовій валютній системі стало закономірним результатом масштабних структурних змін, що відбувались у глобальній економіці в останні 15 років, накопичення в ній значних торговельних та інвестиційних дисбалансів [1, с. 13].

Розглядаючи основні тенденції національного валютного ринку України, необхідно проаналізувати певні характерні зміни за певний період часу, на нашу думку буде доцільно охарактеризувати період з 2008 по 2012 роки; відмітити, перш за все, падіння обсягів торгівлі в кризовий період. Як ми бачимо, 2008 та 2009 роки були роками нестабільності та дисбалансів. Але необхідно відзначити, що не тільки світова фінансова криза вплинула на ситуацію на валютному ринку України.

На валютному ринку України протягом кризового 2008 року відбувалися коливання попиту та пропозиції іноземної валюти. При цьому протягом січня-серпня на міжбанківському ринку спостерігалося стійке перевищення пропозиції іноземної валюти над попитом на неї. НБУ врівноважував валютний курс переважно через купівлю іноземної валюти.

За статистичними даними загальний обсяг валютних інтервенцій НБУ впродовж січня-серпня 2008 року становив 6,6 млрд. дол. США. Обсяг міжнародних резервів наприкінці серпня перевищив 38 млрд. дол. США і збільшився з початку 2008 року на 5,6 млрд. дол. США.

Але починаючи з вересня на міжбанківському ринку України спостерігався дефіцит іноземної валюти, який був спричинений загостренням

світової фінансової кризи та зменшенням зовнішнього споживання, що спровокувало зменшення валютних надходжень за експортними операціями резидентів та їх зовнішніми запозиченнями. Внаслідок цього щоденні обсяги надходжень іноземної валюти на рахунки підприємств зменшилися з 595 млн. дол. США у серпні до 357 млн. дол. США у грудні 2008 року [7].

Щодо 2009 року, можна зазначити, що ситуація в даний період на валютному ринку була складною і суперечливою. Можна було спостерігати як девальвацію, так і ревальвацію національної валюти.

За оцінками вітчизняних експертів, минулого року гривня стала одним із лідерів падіння серед валют ринків, що розвиваються. Так, 1 січня 2009 року офіційний курс НБУ становив 7,70 грн. за долар, тоді як наприкінці 2007 року долар коштував 5,05 грн. Таким чином, гривня девальвувала стосовно долара на 34,4%, а стосовно євро - на 31,2%: з 0,1348 євро за 1 грн. до 0,0927 євро за 1 грн.

Слід згадати також, що девальвація гривні була зумовлена величезним дефіцитом платіжного балансу, масовим відпливом капіталу, зменшенням експорту внаслідок відсутності попиту на продукцію українських виробників на світових ринках, неможливістю підтримувати внутрішній попит і надзвичайно великим попитом на іноземну валюту [2, с. 20]. З метою зменшення девальваційного тиску на гривню Національний банк України в 2009 році активізував проведення валютних інтервенцій на міжбанківськом ринку [7].

Аналізуючи 2009 рік, можна спостерігати, що перші два-три місяці 2009 року були часом злету курсу долара, який був викликаний загальною панікою і «жахливими» прогнозами експертів. Початок року, січень 2009-ого, був непростим і навіть переломним; на курс впливали як економічні, так і психологічні складові [14, с. 4].

Аналітики давали різноманітні прогнози подальшого розвитку ситуації, гривні пророкували повний крах, прогнозували різні курсові значення - як ми сьогодні бачимо, і реальні, і абсолютно захмарні - 12, 15 і навіть 20 грн за долар.

Ситуація погіршувалася і невизначеністю із зовнішніми позиками українських банків, термін погашення багатьох з яких закінчувався в першій половині 2009 року; банки, не будучи впевненими в їх реструктуризації, «скуповували» долари для повернення кредиторам [17].

«Восени ми стали свідками планомірного і очікуваного зростання курсу. Аналітики знову давали свої девальваційні прогнози, але вже були більш обережними у них. Курс долара піднявся до свого максимального значення після літнього падіння - 8,80 грн за долар», - каже Стадник.

Проте наприкінці року ми спостерігали звичне зниження котирувань, особливо ця тенденція стала явною в грудні, напередодні різдвяних і новорічних свят, що знову ж таки викликано спадом ділової активності. Зараз курс стоїть на позиціях нижче 8 грн за долар [16].

На початку 2010 року на валютному ринку України спостерігалося сезонне зниження активності його учасників як за операціями з купівлі, так і з продажу валюти. Порівняно з груднем попереднього року обсяг операцій

На міжбанківському валютномринку України зменшився на 45,7%, порівняно з січнем 2009 року - на 23,2%. Водночас унаслідок перевищення платежів за зовнішніми борговими зобов'язаннями над обсягами надходжень іноземної валюти до країни сформувався певний валютний дефіцит, що спричиняв девальваційний тиск на гривню [7].

Обсяг міжнародних резервів у січні 2010 року зменшився на 4,6% і за станом на 01.02.2010 становив 25,3 млрд. дол. США (рис. 2.1).



Таким чином, на міжбанківському валютному ринку України вперше після вересня 2008 року сформувалася чиста пропозиція іноземної валюти, середньоденний обсяг якої у лютому становив 0,4 млн. дол. США, в березні - 59 млн. дол. США, а в квітні - 75 млн. дол. США. За цих умов Національний банк України отримав можливість активізувати купівлю іноземної валюти.

У листопаді Національний банк України здійснював інтервенції як з продажу іноземної валюти, так і з її купівлі. Від'ємне сальдо валютних інтервенцій у листопаді зменшилося порівняно з попереднім місяцем на 22,9% і становило 0,4 млрд. дол. США. Обсяг міжнародних резервів зменшився на 2,1% і за станом на 01.12.2010 становив 33,5 млрд. дол. США.

За статистичними даними обсяг міжнародних резервів НБУ на початок 2011 року становив 34,6 млрд. дол. США. При цьому обсяг операцій на міжбанківському валютному ринку України (купівля та продаж у доларовому еквіваленті) становив 25,4 млрд. дол. США. З початку 2011 року спостерігалася тенденція зростання обсягу чистих надходжень іноземної валюти від нерезидентів, зокрема за експортно-імпортними операціями та зовнішніми запозиченнями. За цих умов Національний банк України продовжує здійснювати інтервенції як з продажу, так і з купівлі іноземної валюти [7].

Якщо ж говорити про стан валютного ринку, то у серпні 2012 року спостерігалося збільшення середньоденних обсягів надходжень іноземної валюти від нерезидентів, які стійко перевищували валютні перекази на їх користь. Наведене сприяло формуванню чистої валютної пропозиції на безготівковому сегменті міжбанківського валютного ринку України та зменшенню чистого попиту на готівкову іноземну валюту. Упродовж місяця Національний банк України здійснював переважно інтервенції з купівлі іноземної валюти. Їх додатне сальдо становило 435,9 млн. дол. США (в еквіваленті), що дозволило компенсувати зменшення міжнародних резервів, спричинене найбільшими з початку року платежами з погашення та обслуговування кредиту МВФ близько 1 млрд. дол. США в еквіваленті). Обсяг міжнародних резервів за підсумками серпня становив майже 30 млрд. дол. США (в еквіваленті). У серпні курс гривні за безготівковими операціями знизився відносно долара США на 0,11% - до 8,0755 грн./дол. США, а за операціями з продажу готівкового долара США - на 0,26% - до 8,1391 грн./дол. США [13].

Проведений аналіз факторів (2008-2012 роки), які впливають на курсоутворення національних грошей в Україні, свідчить, що першочерговими заходами для стабілізації ситуації на валютному ринку повинні стати:

- скорочення обсягів підтримки ліквідності банківської системи та встановлення жорсткого контролю за коштами, які отримують банки через канал рефінансування;

- суттєве посилення ролі валютних обмежень у системі валютного регулювання НБУ до моменту стабілізації ситуації на ринку - аж до позбавлення банків ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою;

- заборона надання кредитів в іноземній валюті позичальникам, які не мають валютних доходів;

- розробка НБУ рекомендацій для комерційних банків щодо зниження відсоткових ставок за валютними депозитами, оскільки заборона на їх відкриття призведе до поширення найменш бажаної форми доларизації - розширення обігу готівкової іноземної валюти.

2.2 Характеристика суб'єктів та елеметів валютного ринку

Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які «зводять» продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

У валютних операціях, здійснюваних на валютному ринку, беруть участь різні групи економічних суб'єктів, кожна з який прагне задовольнити свій власний комерційний інтерес. Це традиційна тріада - продавці валют, її покупці та посередники. Звичайно, обов'язковим суб'єктом ринку є держава, яка своїм законодавством встановлює правила функціонування валютного ринку.

Іншими словами, суб'єктами валютного ринку є:

· Центральні банки, які керують валютними резервами, проводять валютні інтервенції, які впливають на рівень обмінного курсу, а також регулюють рівень відсотків ставок із вкладень у національній валюті.

· Комерційні банки, що мають ліцензію на проведення валютних операцій. Саме міжбанківський ринок є основою валютного ринку і саме тут формується валютний курс. Банки посідають провідне місце на валютному ринку, оскільки вони ведуть рахунки та мають розвинуті системи телекомунікації, постійно торгують валютою всередині країни і за її межами.

· Приватні (фізичні) особи, проводять широкий спектр неторговельних операцій у сфері закордонного туризму, переводів заробітної плати, пенсій, гонорарів, покупки і продажу іноземної валюти, купують валюту з метою нагромадження (заощадження). Це також найчисленніша група, яка здійснює валютні операції зі спекулятивною метою.

· Інвестиційні фонди, які представлені міжнародними інвестиційними, пенсійними, взаємними фондами, страховими компаніями і трастами здійснюють політику диверсифікованого керування портфелем активів, розміщаючи кошти в цінних паперах урядів і корпорацій різних країн.

· Підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери).

· Спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери, якими можуть бути юридичні та фізичні особи.

· Хеджери - здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу.

Функції суб'єктів валютного ринку представлені в таблиці 2.2 (додаток Б) [6, с. 225].

Отже, на основі даного матеріалу можна зробити висновок, що суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які «зводять» продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати прибуток від своїх операцій. Одні з них одержують прибуток (або збиток) безпосередньо після завершення відповідної операції, наприклад спекулянти; інші прибуток одержують згодом, після завершення подальших господарських операцій, оплачених купленою на ринку валютою, наприклад підприємці.

Щодо елементів валютного ринку нашої країни (та і валютної системи в цілому), потрібно зазначити, що головним елементом є курс валюти.

Валютний курс - співвідношення між грошовими одиницями різних країн, тобто ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни [5, 86].

Валютний курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економік. Якщо основні характеристики кожної валюти формуются у межах національних господарств, то їх кількісне порівняння відбувається у зовнішньоекономічних операціях. Валютний курс порівнює національні вартості не прямо, а опосередковано - через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовнішньо-економічних операцій [12, с. 262].

Розглянемо механізм формування валютного курсу.

Можна виділити декілька довготривалих чинників, що впливають на положення тієї або іншої національної грошової одиниці у валютній ієрархії (їх називають структурними чинниками):

Перший чинник, що впливає на рівень курсу національної валюти - об'єм експорту-імпорту.

На рівень валютного курсу робить вплив стан економіки, а саме:

· платіжний баланс

· темп інфляції;

· рівень процентних ставок;

· діяльність валютних ринків;

· валютна спекуляція;

· валютна політика;

· стан платіжного балансу;

· міра використання національної валюти в міжнародних розрахунках;

· прискорення або затримка міжнародних розрахунків.

Платіжний баланс безпосередньо впливає на величину валютного курсу.

Платіжний баланс - це співвідношення суми платежів, зроблених даною країною за кордоном, та надходжень, одержаних нею з інших країн за певний період (квартал, рік) [5, с. 95]. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, оскільки збільшується попит на неї з боку іноземних боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, оскільки боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань. Розміри впливу платіжного балансу на валютний курс визначаються мірою відвертості економіки країни. Так, чим вище частка експорту у ВНП, тим вище еластичність валютного курсу по відношенню до зміни платіжного балансу.

На валютний курс впливає темп інфляції. Чим вище темп інфляції в країні, тим нижче курс її валюти. Інфляційне знецінення грошей в країні викликає зниження купівельної спроможності і тенденцію до падіння їх курсу до валют країн, де темп інфляції нижчий. Дана тенденція зазвичай просліджується в середньо - і довгостроковому плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність з паритетом купівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.

Аналізуючи особливості взаємозв'язку валютного курсу та інфляції у вітчизняній економіці, О. Береславська наголошує на необхідності забезпечення: стабільності валютного курсу та запобігання його різких змін [3, с. 9].

Потрібно зауважити, найсильніший вплив на формування валютного курсу в нашій країні роблять центральні банки, безпосередньо НБУ. Якщо центральний банк абсолютно не буде втручається у валюто обмінні операції шляхом купівлі і продажу іноземної валюти на міжнародному валютному ринку, то українська гривня матиме «плаваючий курс». Даний курс дозволяє підтримувати конкурентоспроможність і швидко адаптується до зовнішніх імпульсів, а найголовніше - уряд країни звільняється від функції визначення відповідного курсу.

Не дивлячись на ці переваги, режим вільно плаваючого змінного курсу не позбавлений недоліків:

· якщо валютний ринок характеризується незначною ємкістю, то при даному режимі декілька великих операцій можуть підірвати існуючий стан;

· даний режим може забезпечити ефективність валютної політики при регулюванні з боку держави, а також прийнятті валютно-фінансових і фіскальних заходів;

· слід визнати незацікавленість для іноземних інвесторів і торгівельних партнерів умов невизначеності при даному режимі;

· існує загроза урядового маніпулювання («брудне плавання»), що підриває довіру суб'єктів ринку;

· якщо країна має наявність крупних спекулятивних потоків капіталу, то визначення змінних курсів в значній мірі обмежує валютно-фінансову незалежність.

· Проте, на практиці режим вільно плаваючих валютних курсів зустрічається украй рідко. Більшість країн мають режим фіксованого курсу, який має наступні переваги:

· кількісна визначеність (сприяє торгівлі і стимулюванню потоку капіталу);

· підсилює підвищену довіру до валютної фінансової політики;

· забороні інфляції. Висока довіра до валютно-фінансової політики пом'якшує інфляційні чекання на ринку праці і фінансових ринках.

Однак, наша країна не здатна протистояти певним економічним шокам в результаті втрати експортних ринків і недостатності валютних резервів для підтримки курсу, що фіксується.

Отже, ефективність застосування валютного курсу як інструменту зовнішньоторговельної політики зростає, коли зміни номінального валютного курсу зумовлюють відповідні зміни реального валютного курсу. Умовою стійкого зниження реального валютного курсу, необхідного для стимулювання експортних виробництв, є номінальна девальвація. Спадна динаміка реального валютного курсу відповідає вимогам Світової організації торгівлі і спрямована на лібералізацію зовнішньоторговельних операцій.

3. Шляхи удосконалення валютного ринку України

Після здобуття Україною незалежності, зросла потреба у вивченні проблем та перспектив валютної системи, оскільки саме вона визначає її фінансову незалежність.

Велика кількість як українських, так і іноземних вчених займалися та займаються дослідженнями валютного ринку. Зокрема, Шмельов В.В., Мишкін Ф.С., Савлук М. І., Кейнс Дж.М., Мороз А.М., Шелутько В.М. та інші [15].

За роки незалежності нашої держави система валютного регулювання пройшла доволі тернистий шлях формування. На сьогоднішній день однією з головних проблем валютного регулювання є вдосконалення засад функціонування валютного ринку та виведення його на сучасний міжнародний рівень [4].

За своїм прямим призначенням, валютний ринок можна розглядати як сукупність спеціальних інститутів, які дають змогу вільної купівлі-продажу національної, а також іноземної валюти в рамках попиту і пропозиції [15].

Валютний ринок та його регулювання займає провідне місце в економічній політиці держави. В залежності від мети валютне регулювання може стимулювати або стримувати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі впливають на розвиток валютних відносин, та відповідним чином коригують валютну політику, що проводиться в державі [14].

Сьогодні багато експертів єдині в думці, що у перспективі валютний ринок очікують волатильність і кризи. Нині стабільність валюти залежить від макроекономічних показників, а вони невтішні навіть у найбільших економічно - розвинених країнах, відзначає професор бізнес-школи Стерна при Нью-Йоркському університеті Н. Рубіні [1, с. 18].

Ринкові реформи, які провадяться в країні, створюють сприятливі умови для відродження української економіки та її інтеграції у світове економічне співтовариство. Незважаючи на значний розвиток фінансово кредитної та банківської систем, успішне проведення грошової реформи 1996 року, що сприяло становленню та зміцненню валютного ринку України, накопичений досвід здійснення суб'єктами валютних відносин операцій з іноземною валютою, існують певні підстави стверджувати, що проблема регулювання валютного ринку сучасними нормативно-правовими актами до цього часу так і не вирішена. Удосконалення законодавчої бази розглядається багатьма українськими вченими та фахівцями як один з основних напрямків формування сприятливих умов для ефективного функціонування валютного ринку України. До того ж існує проблема дублювання правових норм різними нормативно-правовими актами та проблема відсутності законодавчо закріплених визначень основних понять, що перешкоджає подальшому розвитку валютного ринку [4].

Але на нашу думку, все ж є ймовірність, що розвиток валютного ринку буде стабільним, і пропонуємо такі альтернативні варіанти, які необхідні для успішного функціонування валютного ринку, а також подолання пов'язаних з цим проблем:

1. Повний перегляд правил валютного контролю, скасування будь-яких валютних обмежень та перетворення гривні у тверду світову валюту. Цей варіант, на перший погляд, виглядає не надто реалістичним у найближчій перспективі, але його варто розглядати як стратегічну мету розвитку валютного регулювання в Україні. Такий підхід цілком відповідає практиці й досвіду країн ЄС, за умов якого контролю підлягають не розрахунки в іноземній валюті, як такі, а самі зовнішньоекономічні операції. Це також передбачає зміцнення української валюти до рівня світових валют.

2. Поступове внесення змін до валютного регулювання України шляхом прийняття закону про валютний контроль, яким, зокрема, передбачити вирішення окреслених в звіті проблем. Крім того, прийняття такого законодавчого акту потребуватиме внесення змін до чинних підзаконних актів а саме до правил і процедур, що встановлює НБУ. Це є реалістичним варіантом вирішення проблем валютного контролю, зокрема, з огляду на те, що вже існує відповідний законопроект. Цей законопроект, звісно, вимагатиме доопрацювання, і, в цьому контексті, Європейська Бізнес Асоціація - як представник міжнародного бізнесу, може виступити в ролі експерта.

3. Еволюційний розвиток валютного контролю шляхом внесення змін до регуляторних документів НБУ.

4. Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі.

5. Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

6. Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи [14].

Перспективами розвитку вітчизняного валютного ринку сприятимуть методи зниження валютних ризиків:

- взаємний залік купівлі-продажу валюти по активу і пасиву, так званий метод «метчінг», де за допомогою відрахування валюти з розміру її відтоку банк має можливість впливати на їхній розмір і відповідно свої ризики;

- використання методу «неттінга», що полягає в максимальному скороченні валютних операцій за допомогою їх укрупнення;

- придбання додаткової інформації шляхом придбання інформаційних продуктів спеціалізованих фірм у режимі реального часу валютних курсів, що відображають зміни і валютну інформацію;

- ретельне вивчення й аналіз валютних ринків.

Згідно з прогнозами Національного банку України, загальний розвиток валютного ринку у 2013-2014 роках визначатиметься низкою вже існуючих тенденцій, а також ефективністю зусиль, спрямованих на поглиблення структурних перетворень у вітчизняній економіці. Суттєвий вплив на динаміку загального балансу попиту та пропозиції іноземної валюти матимуть заплановані обсяги платежів за зовнішніми борговими зобов'язаннями, а також структура їх фінансування. При цьому розмірі надходжень за зовнішніми кредитами значною мірою впливатиме на загальний стан не лише рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій, але й всього платіжного балансу. Тому нетто-баланс попиту та пропозиції іноземної валюти на внутрішньому ринку та курсова динаміка гривні знаходитимуться під прямим впливом позичкової активності вітчизняних банків та підприємств [11].

Отже, таким чином, можна сказати, що сьогодні Україна має проблеми становлення валютної системи в своїй державі, але ми вважаємо, що вирішення цієї проблеми існує, що було нами вище зазначено. Ми сподіваємось, що в майбутньому українська валюта буде не деградувати, а прогресувати.

Висновки

Отже, в ході даної роботи, ми дослідили валютний ринок з усіма аспектами його функціонування і можемо зробити такі висновки:

1. Валюта - це не просто гроші чи грошова одиниця тієї чи іншої країни. Це насамперед грошові цінності, які обслуговують зовнішньоекономічні відносини. Специфіка цих відносин надає національним грошам нову ознаку та статус валюти. Набувши статус валюти, гроші можуть використовуватися й у внутрішніх економічних відносинах. Уся сфера економічних відносин, в якій зв'язки між суб'єктами здійснюються з використанням валютних коштів, називається валютними відносинами. Тому валютні відносини за своїм обсягом можуть не збігатися з зовнішньоекономічними відносинами.

2. Найвищою якісною характеристикою валюти є її вільна конвертованість в інші валюти.

3. Валютний ринок - це сектор грошового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж валютних цінностей. Ціною на цьому ринку є обмінний курс. Попит і пропозиція на валютному ринку виступає у формі підкріпленого платіжними засобами бажання купити та продати іноземну валюту, а також бажання одержати чи надати валюту в позичку. Виділяють національний (внутрішній) валютний ринок, міжнародні (регіональні) валютні ринки та світовий валютний ринок. Валютний ринок відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку міжнародних економічних зв'язків, функціонуванні світової економіки та у державному регулюванні монетарної сфери кожної окремої країни.

4. На валютному ринку сформувався широкий набір специфічних валютних операцій, використання яких дає можливість суб'єктам ринку вирішувати три групи завдань: - забезпечувати потреби в платіжних засобах для погашення своїх зовнішніх зобов'язань; - забезпечувати страхування своєї діяльності від валютних ризиків; - одержувати додаткові прибутки від спекулятивних операцій. Операції валютного ринку поділяються на поточні (операції «спот») та строкові (операції з форвардними угодами, ф'ючерсами, свопами, валютними опціонами тощо).

5. У процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій одним з ключових параметрів є валютний курс, що відбиває взаємодію національної та світової економік. Правильне його визначення має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності обміну, взаємної вигоди у відносинах економічних суб'єктів різних країн. Величина валютного курсу та режим його функціонування впливають на всю систему макро - та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції в економіці. Саме тому визначення та регулювання валютного курсу є важливим елементом економічної політики держави.

6. Формування валютної системи України відбувається в умовах глибокої економічної і фінансової кризи, істотного розбалансування платіжного балансу, що зумовлює його значні ускладнення, істотні відхилення від ринкових засад, надмірне адміністративне втручання держави у валютні відносини та валютний ринок. Усе це знижує ефективність валютної системи України.

7. Сьогодні обмінний курс є основним інструментом монетарної політики в Україні, що є негативним фактором регулювання валютного ринку. Із запровадженням більшої гнучкості він поступово позбавлятиметься цієї ролі в умовах, коли інші інструменти ще недостатньо ефективні. Тому, ми вважаємо, що режим обмінного курсу певний час має відігравати важливу роль, однак його слід поступово змінювати у бік більшої гнучкості обмінного курсу.

Список використаних джерел

1. Барановський О. І. «Фінанси України» - науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал. 2009 р. - с. 13.

2. Береславська О. Ревальвація гривні: вплив на інфляційні процеси в Україні та рівень доларизації економіки // Вісник НБУ. -2008. - №2. - с. 20.

3. Береславська О. Особливості впливу валютного курсу на внутрішні ціни в Україні/ О. Береславська // Вісник НБУ. - 2007. - №3. - с. 9.

4. Богомаз Г.О. Шляхи вдосконалення регулювання валютного ринку в Україні/ Національний банк України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/1292/1/16.35.pdf

5. Буднік М.М., Мартюшева Л.С., Сабліна Н.В. Фінансовий ринок: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2009. -334 с.

6. Еш. С.М. Фінансовий ринок: Навч. Посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2009. -528 с.

7. Журавка Ф.О. Проблемні аспекти сучасного розвитку валютного ринку України/ Журавка Ф.О., А.В. Колдовський [Електронний. ресурс] - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pprbsu/2011_31/11_31_09.pdf

8. Козак Ю.Г., Логвинова Н.С., Ковалевський В.В. Міжнародні фінанси: Навч. посібник. Видання 3-тє, перероб. та доп. - К.: Центр учбової літератури, 2007. -640 с.

9. Маслова С.О., Опальов О.А. Фінансовий ринок. Навч. пос. Друге видання, виправлене. - К: «Каравела», 2003. - 344 с.

10. Михайленко В.С. Гроші та кредит: Навч. посібник для дистанційного навчання / За наук. ред. А.А. Чухна. - 2-е вид., стер. - К.: Вид-во «Університет», 2009. -372 с.

11. Офіційний сайт національного банку України. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.

12. Савлук М. І., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф. та ін. Гроші та кредит: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. /; За заг. ред. М. І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2007. - 598 с.

13. Стан валютного ринку України в серпні 2012 року (статистика) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article? art_id=99779.

14. Фляк І.Т. Тенденції розвитку валютного ринку України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://libfor.com/index.php? newsid=981

15. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Підручник. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2008. - 535 с

16. Янушевич Я. «Валютний контроль в Україні» Вісник податкової служби України. - 2007. - №9. - с. 10.

17. Інформаційний банківський портал http://www.uabanker.net/

Размещено на Allbest.ru

...