Страховий ринок України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Страховий ринок України

Вступ

страхування ринок організаційний

Діяльність в умовах ринку супроводжується різного роду ризиками. Тому принципово міняються характер і функції страхування в Україні, зростає його значення як ефективного, раціонального, економічного і доступного засобу захисту майнових інтересів суб'єктів, що господарюють, виробників товарів і послуг, а також громадян.

Ринок страхових послуг є одним з необхідних елементів ринкової інфраструктури, тісно пов'язаним з ринком засобів виробництва, споживчих товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили. У країнах розвиненої економіки страхова справа має найширший розмах і забезпечує підприємцям надійну охорону їхніх інтересів від несприятливих наслідків різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, стихійних і інших нещасть. В умовах панування державної форми власності й адміністративно-командної системи управління в нашій країні потенціал інституту страхування не міг бути розкритий повною мірою, сфера його застосування була дуже обмежена. Страхової справи в її справжньому значенні не було і не могло бути, оскільки не було основи - приватного підприємництва і самостійності суб'єктів, що господарюють.

Розвиток підприємницької діяльності громадян приводить до появи у товаровиробників засобів і предметів виробництва, що також вимагає страхового захисту. Починаючи підприємницьку діяльність, громадяни включаються в такі взаємовідношення, при яких фінансова чи господарська неспроможність їхніх партнерів може призвести до зростання збитків.

Відповідно виникає ще одна область, що розширює сферу застосування страхування (страхування комерційних, фінансових ризиків, втрати прибутку та ін.). Кризові явища в економіці та ріст безробіття, підсилюють необхідність соціального захисту працівників. В період переходу до ринку, число соціальних груп нужденних у страхових послугах (працівники з низькою кваліфікацією, люди похилого віку та ін.) збільшується. У цю категорію попадають і працівники нерентабельних підприємств, нових створених товариств тощо.

Отже, в умовах ринку, що супроводжується різноманітними ризиками, зростає значення страхування як важливого засобу захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб. У сферу страхування утягуються нові суб'єкти як з боку осіб, які пропонують страхові послуги, так і з боку одержувачів цих послуг. Гармонізація їхніх інтересів, а також належна організація страхової справи в країні, дієвість і розвиток страхування, пояснює актуальність даної теми.

Метою нашого дослідження є вивчення ринку страхування в Україні і визначення перспектив його розвитку.

Досягнення мети здійснюватиметься через виконання наступних завдань:

визначення сутності понять страхування та страхового ринку;

організаційна структура страхового ринку та державне регулювання страхової діяльності;

проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України.

Отже, обєктом дослідження даної роботи є страховий ринок України, а предметом дослідження вситупають послуги, що надаються страховиками на ринку страхування.

При дослідженні даної теми використовувався методи аналізу, збору та обробки наявної інформації щодо страхового ринку, статистичні методи прогнозування, дедуктивний та індуктивний аналіз, дослідження статистичного та фактичного матеріалу, графічні метод оцінки, тощо.

У відповідності з поставленою метою та завданнями дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг дослідження - 42 сторінки.

1. Економічна необхідність та сутність страхового ринку

1.1 Необхідність, економічний зміст та розвиток страхування

Становлення України як самостійної, незалежної і демократичної держави не могло не обумовити створення і розвиток страхового ринку. Процес демонополізації економіки, який охопив усі галузі народного господарства, одразу ж позначився і на такий сфері суспільних правових відносин, як страхування. Усунення монополії держави при вирішенні юридичних економічних питань страхової справи та поява недержавних страхових компаній створили передумови формування страхового ринку України на ринкових засадах.

Страховий захист може бути забезпечений лише при умові, якщо суспільство має відповідні кошти для попередження і відшкодування матеріальних втрат. Звідси виникає об'єктивна необхідність обособлення для цієї мети частини валового національного продукту, тобто формування страхового фонду, який являє собою резервний запас матеріальних і грошових засобів для забезпечення неперервності процесу суспільного відтворення і надання допомоги людям на випадок настання надзвичайних подій.

Страховий фонд створюється в результаті перерозподілу валового національного продукту. На практиці існує три форми організації страхового фонду, в яких суб'єктами власності на його ресурси виступають держава, окремий виробник чи страховик (спеціалізована страхова компанія).

Разом з тим страхування виступає з одного боку засобом захисту виробництва, підприємництва, майна, добробуту людей, а з іншого боку -- як вид діяльності, що приносить прибуток.

Страхування має такі характерні риси, які виділяють його з інших економічних категорій:

- наявність двох сторін: страховика і страхувальника;

- цільове призначення створюваних грошових фондів та їх витрати лише на покриття втрат в завчасно обумовлених випадках;

- замкнутість перерозподільних відносин між учасниками страхування;

- часовий і міжтериторіальний розподіл ресурсів;

- еквівалентність відносин, тобто поверненість платежів, оскільки вони призначені для виплат спільноти страхувальників.

Економічна сутність страхування проявляється в його функціях, які обумовлюють суспільне призначення даної категорії.

Страхування виконує такі основні функції:

- ризикова, так як страхування пов'язане з ризиковим характером виробництва. В рамках дії ризикової функції здійснюється перерозподіл грошової форми власності серед учасників страхування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій;

- попереджувальна функція. Значна частина перерозподільних відносин пов'язана з функціонуванням попереджувальних заходів по зменшенню страхових ризиків. Разом з тим організація цих відносин часто залежить від рівня захищеності майна і життя страхувальників, від настання страхової події;

- заощаджувальна функція. Довгострокові види страхування є засобом накопичення населенням коштів до настання певної події в їх житті аж до закінчення строку страхування.

Сучасні економісти відзначають, що страхування, як економічна категорія, включає такі основні елементи: ризикові обставини, ситуація ризику, вартість (оцінка) об'єкта страхування, страхова подія, страхова сума, страховий внесок, страховий випадок, витрати (збиток) страхувальника, страхова виплата.

Збільшення попиту на страховий захист зумовило перехід до продажу страхових полісів з подальшим відшкодуванням збитків, які спочатку здебільшого продавались товариствами взаємного страхування.

Найбільш інтенсивно всі форми і види страхування розвиваються в ХХ ст. і воно стає невід'ємним атрибутом ринкової економіки при нерівномірному розвитку страхового бізнесу в окремих країнах і континентах.

Починаючи з 1991 року, після припинення існування СРСР, Україна стала самостійно вирішувати всі питання організації страхової діяльності. 1991-2006р.- це період створення і прийняття перших законодавчих актів по регулюванню діяльності на страховому ринку.

Страховий ринок України функціонував на базі нормативних документів, що регламентують діяльність господарчих товариств узагалі, не з огляду на особливості даної сфери. 7 березня 2006 року Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про Страхування». Необхідність прийняття даного закону була очевидна, оскільки старе страхове законодавство вже не могло еффективно регулювати діяльність страхових організацій і інших учасників страхового ринку.

Проте розвиток страхової справи ще сильно відстає від рівня країн з ринковою економікою навіть в умовах незалежної держави, що зумовлює необхідність проведення глибоких економічних реформ, складовою частиною яких повинна бути ефективна система страхування фізичних і юридичних осіб.

1.2 Організаційна структура страхового ринку

Ринковій економіці притаманні певні атрибути, без яких вона не може існувати. Одним з таких об'єктивних атрибутів є страховий ринок.

Необхідно особливо відзначити, що різні автори дають своє тлумачення поняття страхового ринку. В широкому розумінні страховий ринок являє собою всю сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу страхових послуг, тобто ринок забезпечує органічний зв'язок між страховиками і страхувальниками і тут здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги. При цьому необхідною умовою існування страхового ринку є наявність суспільної потреби на страховиків, які можуть задовольнити ці потреби. Об'єктивною основою страхового ринку є виникнення в процесі відтворення необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених подій.

Згідно з кількістю діючих на страховому ринку страхових компаній на ньому складаються специфічні умови, які впливають на відносини страховиків і страхувальників, рівень і методи державного регулювання, способи надання страхових послуг, організаційні особливості страхових компаній тощо.

З точки зору суб'єктів страхового ринку можна представити наступну схему їх взаємозв'язку (рис.1.1).

Згідно з українським законодавством в Україні можуть створюватися страхові компанії у формі акціонерних товариств, товариств з додатковою відповідальністю, товариств з повною відповідальністю та командитних товариств.

Нині найбільш розповсюдженою формою організації страхових компаній є акціонерні товариства.

Акціонерні товариства -- форма об'єднання капіталу шляхом випуску акцій на суму консолідованого капіталу. Існує два типи акціонерних товариств:

- закрите акціонерне товариство (акції цього акціонерного товариства не продаються на ринку цінних паперів, а розповсюджуються серед його засновників);

- відкрите акціонерне товариство (акції вільно продаються на ринку цінних паперів).

З табл 1.1. можна зробити висновки, що ринки страхування в основному зосереджені у великих промислових центрах, в основному це Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса і Запорожжя. У той же час, у Херсонській і Волинській областях немає ні однієї страхової компанії. У Західному регіоні така маленька кількість страховиків зв'язана з відсутністю в ньому великих промислових підприємств, а також дуже низькою платоспроможністю населення.

Таблиця 1.1. Страхові компанії в територіальному розрізі

Регіони	Non-life	%	Life	%
Центральний (Київ, Чернігів, Черкаси, Житомир, Кіровоград)	164	53,08	12	63,17
Східний (Харків, Луганськ, Полтава, Донецьк, Дніпропетровськ, Суми)	68	22,01	4	21,05
Південний (Одеса, Запорожжя. Миколаїв, АР Крим, Херсон, Севастополь)	52	16,82	2	10,52
Західний (Львів, Ужгород, Тернопіль, Вінниця, Івано-Франківськ, Рівне, Чернівці, Хмельницький, Луцьк)	25	8,09	1	5,26
Усього	309	100,00	19	100,00

Крім цього, до суб'єктів створеної організаційної структури страхового ринку можна віднести також різні об'єднання страховиків, освітні центри по підготовці і перепідготовці кадрів, наявну спеціальну пресу і рекламу страхового ринку, а також Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю України -- Укрстрахнагляд, який здійснює організацію ліцензування, розроблює методологію і організацію нагляду, займається питаннями розвитку законодавства і зовнішніх зв'язків, координації роботи і правового забезпечення страхової діяльності, виконує функції наукового центру. Разом з тим і нині актуальними залишаються питання законодавчого, методологічного та інформаційного забезпечення діяльності страховиків в ринкових умовах.

Необхідно звернути увагу на те, що поки що мало перестрахувальних компаній, а підготовкою кадрів для страхування практично займаються два вузи (Київський державний економічний університет і Тернопільська академія народного господарства); є один «Центр підготовки і перепідготовки кадрів та інформаційно-аналітичного забезпечення страхової діяльності» Ліги страхових організацій країни. Найменш розвиненим є організаційний блок з преси і реклами страхових послуг і особливо реклами на радіо і телебаченні.

В цілому можна констатувати, що вже практично створені організаційні і правові основи для формування ринкових відносин у страхуванні, які при виході окремих галузей і підприємств народного господарства з фінансової і економічної кризи дозволять швидше вирішити і проблему стійкого функціонування національного страхового ринку і ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях. При цьому в умовах ринкової економіки добровільне страхування стає пріоритетним і в зв'язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження довіри населення до страхування як однієї з дієвих форм соціального захисту громадян і посилення уваги до населення, як основного партнера страховиків.

1.3 Державне регулювання страхової діяльності

Страхування є важливим компонентом суспільного виробництва, дійовим інструментом захисту економічної і соціальної сфер суспільства. Його ефективне використування в нових умовах господарювання і формування ринкових відносин можливе на базі розробки і подальшого проведення державної страхової політики.

Необхідність активного втручання держави в процеси суспільного розвитку об'єктивно обумовлена особливо там, де це необхідно для повної реалізації суспільно-економічних цілей. Цілі й інтереси кожного страховика, який виступає на ринку в ролі окремого суб'єкта, трохи відрізняються від тих, про які дбає держава. Активні взаємовідносини окремих страховиків з державою в процесі реалізації інтересів двох сторін дозволяють говорити про страхову політику держави.

До складових політики можна віднести визначення державою кола суб'єктів з надання страхових послуг, встановлення порядку організації і контролю за діяльністю страхових товариств, регулювання взаємовідносин страхових компаній з бюджетом, а також їх участь в превентивних заходах.

Діяльність страховика докорінно відрізняється від діяльності іншіх господарюючих суб'єктів, вона націлена на забеспечення безперервності процесу виробництва і відшкодування збитків, заподіяних різними непередбаченими обставинами і випадковостями. Велика відповідальність страховика за соціальні наслідки його діяльності вимогає організації державного нагляду.В більш узагальненій формі цей нагляд виражається у вивченні фінансового стану страховика і його платоспроможності по прийнятих договірних забов'язаннях перед страхувальниками. Відсутність коштів у страховика для розрахунків по прийнятих забов'язаннях підриває довіру не тільки до конкретного страховика, але й взагалі до ідеї страхування. В суспільній думці недовіра до страховика виявляється в претензіях населення до державних інститутів. Це ще одна причина, через яку держава не може стояти осторонь від страхової діяльності, поєднуючи інтереси страховиків, населення та економіки в цілому. Державне регулювання страхового ринку здійснюється за допомогою спеціальної податкової политики, прийняття нормативних актів щодо окремих видів підриємницької діяльності, які відбивають порядок укладання договорів страхування і вирішення виникаючих суперечок. Держава також встановлює з урахуванням інтересів всього суспільства перелік видів обов'язкового страхування.

Актами вітчизняного законодавства регулюються такі правові відносини:

визначення порядку державної реєстрації страховиків (ст.2), об'єднань страховиків (ст.12), товариств взаємного страхування (ст.13), страхових брокерів (ст.14) та фонду страхових гарантій (ст.32);

встановлення основних вимог щодо правил страхування (ст.16);

валютне регулювання виплат страхових сум (відшкодувань) (ст.18);

встановлення кваліфікаційних вимог до аварійних комісарів (ст.24);

визначення випадків, коли страховики не несуть відповідальності за разголошення відомостей, пов'язаних із страховим випадком (ст.24);

встановлення загальних умов для відмов страховиками у виплаті страхових сум (відшкодувань) (ст.25);

встановлення основних вимог до визнання договору страхування недійсним (ст.28);

визначення порядку ліцензування страхової діяльності (ст.39);

визначення порядку реорганізації страховика (злиття, приєднення, поділ, виділення, перетворення) (ст.43);

встановлення порядку вирішення спорів, пов'язаних із страхуванням (ст.45).

Функції Кабінету Міністрів України шодо правового регулювання страхової діяльності:

визначає форми типового договору страхування, порядок проведення і особливі умови ліцензування обов'язкових видів страхування (ст.5);

встановлює максимальні розміри страхових тарифів або методику їх розрахунків та мінімальні розміри страхових сум при здійсненні обов'язкового страхування (ст.9);

визначає порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності і страхового гарантійного фонду страховиків (ст.29);

визначає окремий перелік резервів по медичному страхуванню і страхуванню цивільної відповідальності операторів за ядерну шкоду, а також порядок їх формування і облік (ст.30);

встановлює перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків (ст.30);

визначає порядок використання резервів із страхування життя для довгострокового кредитування житловлго будівництва, в т.ч. індивідуальних забудовників (ст.30);

затверджує положення про Міністерство фінансів України та його органи на місцях (ст.35).

Державний нагляд за страховою діяльностю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників і здійснюється Міністерством фінансів України та його органами на місцях, що діють відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Міністерство фінансів України має право:

у межах своєї компетенції одержувати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, в т.ч. банків та громадян, необхідну для виконання покладених на нього функцій (ст.37);

проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності по показниках, що характеризують виконання договорів страхування, начастіше одного разу на рік, призначати проведення за рахунок страховика додаткові обов'язкові аудиторської перевірки з визначенням аудитора (ст.37);

при виявленні порушень страховиками вимог законодавства України про страхову діяльність видавати їм приписи про їх усунення, а у разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензії цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з Державного реєстру страховиків (перестраховиків) (ст.37);

звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених ст.8 Закону України “Про підприємництво” (ст.37);

провести примусову санацію страховика у випадках (ст.43):

невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом більше трьох місяців;

недосягнення ним визначеного законодавством України розміру статутного фонду;

інших випадків, визначених чинним законодавством України;

відмовити у видачі ліцензії, якщо подані правила страхування суперечать чинному законодавству та не видповідають вимогам ст.16 Закону України “Про страхування” (ст.17);

встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян (ст.15);

встановлювати заборону на вільне користування майном та прийнятими страховими забов'язанями страховика, який знаходиться у стані примусової санації (ст.43);

надавати дозвіл на користування майном та прийнятими страховими забов'язанями страховика, який знаходиться у стані примусової санації (ст.43).

Щоб страховий ринок функціонував стабільно, а страховики були спроможні виконувати свої зобов'язання перед страхувальниками, а також, щоб була належна керованість та гарантованість страхового підприємництва, недостатньо вдосконалювати лише законодавство, що регулює страховий ринок. Необхідно розробляти та впроваджувати систему кодексів: торговельний, цивільний, господарський, податковий; належить послідовно вдосконалювати фінансове і банківське законодавство. Необхідним є створення сукупності законодавчих актів, які б охоплювали усі сектори ринкової економіки, сприяли упорядкуванню взаємовідносин між суб'єктами ринку на всіх фазах процесу відтворення.

Державне регулювання страхової діяльності зумовлює необхідність створення єдиного інформаційно-аналітичного центру, в якому б опрацьовувалися б масиви даних з усього спектра фінансування страхового ринку. Одним з важливих питань, які на сьогодні хвилюють страхові компанії держави, є проникнення зарубіжних страхових компаній на вітчизняний страховий ринок, і пов'язана з цим можливість перекачування страхових платежів за кордон, поскільки існуючим законодавством від цього не має захисту. Тому нашим страховим компаніям необхідно перш за все збільшити розмір статутного капіталу, що дасть можливість брати на себе більшу відповідальність і удержувати крупні ризики без передачі на перестрахування та в певній мірі поставити економічний бар'єр для переведення страхових платежів за кордон.

2. Аналіз сучасного стану страхового ринку України

2.1 Учасники страхового ринку, порівняльна характеристика та особливості

За роки незалежності в Україні в основному створено законодавчу та нормативну базу страхування. Це дало можливість розбудувати страховий ринок на засадах конкуренції, що сприяє підвищенню якості надання страхових послуг.

Страховий ринок - частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист. Формується попит і пропозиція на нього.

Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

Необхідними атрибутами страхового ринку є його учасники та товар, який купують і продають на цьому ринку. Учасниками страхового ринку виступають продавці, покупці страхових послуг, посередники, а також їх асоціації.

В якості покупців страхової послуги постають страхувальники. Закон України “Про страхування” говорить: «Страхувальниками можуть бути юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками угоди страхування або є страхувальниками згідно із законодавством України». Таким чином, потенційний покупець виходить на страховий ринок для купівлі страхової послуги, що підходить йому за якістю і ціною. Купівля підтверджується фактом укладання угоди страхування, після чого покупець стає страхувальником.

Організаційна структура страхового ринку може бути представлена так:

- страховики, які безпосередньо реалізують страхові послуги шляхом укладання договорів страхування;

- так звані “страховики для страховиків” - перестраховики, які беруть на себе частину великих ризиків за відповідну винагороду. Такі організації можуть як займатися виключно перестрахуванням, так і поєднувати страхову та перестрахувальну діяльність;

- страхові агенти та страхові брокери;

- різноманітні об'єднання страховиків;

- Міністерство фінансів України.

На початку 2009 року на страховому ринку України діяло 328 страховиків. Розподіл їх за формою власності дуже нерівномірний.

Як видно з таблиці 2.1 для українського ринку страхування найбільш прийнятною організаційно-правовою формою є акціонерна форма. Так на початок 2010 року таких страховиків було 249, а вже через два роки - 275 (ріст 10,4%), виросло також за цей період кількість товариств із додатковою відповідальністю з 11 до 31 відповідно (281,8%). Таке різке збільшення товариств із додатковою відповідальністю пов'язано з більш ліберальним законодавством України стосовно цієї організаційно-правової форми, у тому числі відсутність вимог реєстрації в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку.

Таблиця 2.1. Розподіл страховиків за формою власності

Форма власності	Non-life	%	Life	%
Акціонерні товариства (закриті і відкриті)	275	89,00	19	100,00
Товариства з додатковою відповідальністю	31	10,03	0	0,00
Товариства з повною відповідальністю	1	0,32	0	0,00
Командитні товариства	2	0,65	0	0,00
Усього	309	100,00	19	100,00

Акціонерне страхове товариство - це тип компанії, яка створюється і діє зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток - акцій. Оплачена акція дає право її власникові на участь в управлінні товариством і отримання частини прибутку у формі дивідендів.

У самій основі акціонерного товариства закладені переваги цього виду компанії. Акціонерна форма накопичення статутного капіталу дає змогу залучати до страхової індустрії багатьох юридичних та фізичних осіб, зацікавлених вигідно розмістити свої інвестиції. Страхова індустрія при обгрунтованому державному регулюванні має всі можливості для отримання прибутку на рівні, який перевищує середній за всіма галузями бізнесу. У разі несприятливих наслідків діяльності конкретного страховика втрата відносно невеликих внесків до компанії не потягне за собою банкрутства самих акціонерів.

Як у страхових, так і в перестрахувальних операціях іноді потрібні посередники. Страхові агенти та страхові брокери - страхові посередники,- через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Закон України “Про страхування “(ст.14) визначає їхні функції таким чином:

Страхові агенти- громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери - громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Страховикам, як і іншим суб'єктам підприємництва, притаманне почуття єдності для рішення загальних питань і захисту своїх інтересів. Різні союзи, асоціації, ліги підприємців існують у багатьох галузях народного господарства.

Можливість створення і порядок реєстрації об'єднань страховиків передбачені ст.12 Закону України «Про страхування».

В Україні створені наступні об'єднання страховиків:

- Ліга страхових організацій України

- Авіаційне страхове бюро

- Моторне (транспортне) страхове Бюро України

- Морське страхове бюро України

- Українське медичне страхове бюро

Найбільш впливовим і відомим об'єднанням українських страховиків є Ліга страхових організацій України.

Ліга страхових організацій України (ЛСОУ) була заснована в 1992 році, як добровільне, недержавне, неприбуткове об'єднання страхувальників. Остаточно робота зі створення ЛСОУ була довершена в 2004 році на першому з'їзді страхувальників України.

Основними завданнями Ліги страхових організацій України є:

- сприяння розвитку страхового ринку;

- захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є членами Ліги;

- сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової діяльності;

- сприяння реалізації антимонопольного законодавства в сфері страхової діяльності;

З метою ефективного виконання статутних завдань Ліга страхових організацій України здійснює наступні функції:

- співпрацює з органами державної влади та управління щодо вироблення напрямків вдосконалення страхової діяльності;

- забезпечує своїх членів кваліфікованими методичними, методологічними та інформаційно-консультаційними послугами та допомогою у всіх справах, що стосуються страхової діяльності;

- створює з відповідними учбовими закладами центри і курси підготовки та перепідготовки кадрів;

- співпрацює з засобами масової інформації, готує інформаційні бюлетені та інші матеріали;

- залучає представників членів Ліги до участі у заходах, що проводяться органами державної влади та управління з метою подальшого розвитку страхової діяльності в України;

- здійснює координацію розроблення типових правил страхування.

За роки свого існування це об`єднання досягло значних успіхів і користується авторитетом та повагою серед страхових компаній, органів державної влади та організацій - партнерів Ліги страхових організацій України.

Авіаційне страхове бюро (АСБ) створено у відповідності до Закону України "Про страхування" і статті 3 Повітряного Кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2008 року №561.

Основними завданнями АСБ є:

- координація діяльності національних страховиків у галузі страхування авіаційних ризиків;

- дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у галузі авіації;

- організація співробітництва з підприємствами, їх об'єднаннями та іншими організаціями, які експлуатують або обслуговують засоби авіаційного транспорту;

- підготовка та внесення на розгляд державних органів пропозицій стосовно законодавчих та інших нормативних актів з обов'язкового авіаційного страхування, розроблення рекомендацій з методології здійснення відповідних видів авіаційного страхування;

- сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній практиці умов авіаційного страхування та форм уніфікованих полісів;

- видання бюлетенів і довідників, проведення навчання, підвищення кваліфікації, організація конференцій, семінарів тощо;

На сьогодняшній день членами АСБ є 52 страхові компанії, які працюють на ринку авіаційного страхування України.

Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) створено у відповідності до Закону України "Про страхування" і постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2006 року №1175.

Основними завданнями Моторного (транспортного) страхового бюро є:

- гарантування платоспроможності страховиків (страхових організацій) - членів Моторного (транспортного) страхового бюро щодо страхових зобов'язань;

- укладення за погодженням з Міністерством фінансів угод з уповноваженими організаціями по страхуванню цивільної відповідальності власників транспортних засобів інших держав про взаємне визнання договорів такого страхування, взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди та забезпечення виплати страхового відшкодування третім особам, якщо настання страхового випадку було спричинене власником транспортного засобу, застрахованим на території зазначеної держави, або власником транспортного засобу, застрахованим в Україні відповідно до зазначених угод;

- управління централізованими страховими резервними фондами;

- співробітництво з відповідними організаціями інших держав у галузі страхування цивільної відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільної відповідальності нерезидентів - власників (водіїв) транспортних засобів у разі в'їзду їх на територію України та резидентів - власників (водіїв) транспортних засобів у разі їх виїзду за межі України;

- встановлення розмірів страхових платежів за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності в межах, установлених Кабінетом Міністрів України;

- виплати компенсацій, передбачених Положенням про Моторне (транспортне) страхове бюро та страхового відшкодування згідно Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Морське страхове бюро України створюється страховиками, які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення морського страхування та обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського перевезення, орган управління яких прийняв рішення про вступ до Бюро. Бюро створюється зазначеними страховиками шляхом укладення установчого договору. Основні завдання Бюро:

- координація діяльності національних страховиків у галузі страхування на морському транспорті;

- дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у галузі торгівельного мореплавства;

- організація співробітництва з підприємствами, їх об'єднаннями та іншими організаціями, які експлуатують або обслуговують засоби морського транспорту;

- підготовка та внесення на розгляд державних органів пропозицій стосовно законодавчих та інших нормативних актів з морського страхування, розроблення рекомендацій з методології здійснення відповідних видів морського страхування;

- розроблення програм та методів страхування морських ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам;

- організація та проведення консультацій з технічних, економічних і юридичних питань, пов'язаних з класифікацією страхових випадків, визначенням розміру збитків та страхового відшкодування;

- організація та проведення науково-практичних заходів з питань страхування на морському транспорті, забезпечення методичними матеріалами, інформаційне забезпечення страховиків та страхувальників;

Асоціація "Українське медичне страхове бюро" зареєстрована в органах державної реєстрації 15 березня 2009 р. Членами Асоціації є 28 страхових компаній України та інших юридичних осіб. Страхові компанії - члени Асоціації УМСБ представляють 12 областей України, Автономну Республіку Крим та м. Київ.

Основною метою Асоціації є сприяння розвитку відкритого та рівнодоступного для всіх медичного страхового ринку в Україні шляхом впровадження єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, в забезпеченні необхідної допомоги страховим компаніям в проведенні медичного страхування, організації юридичного захисту прав страховиків та страхувальників, координації зусиль страховиків на ринку послуг медичного страхування.

Для досягнення мети Асоціація УМСБ здійснює таку діяльність:

- представляє інтереси своїх членів у відносинах з державними органами України, міжнародними організаціями, тощо;

- розробляє методологію медичного страхування, стратегію і тактику його впровадження в Україні;

- сприяє формуванню розвитої інфраструктури медичного страхового ринку в Україні;

- аналізує чинне законодавство України з питань страхової діяльності та охорони здоров'я, готує пропозиції щодо його удосконалення;

Ядерний страховий пул - це угода між страховиками про прийняття на себе ядерних ризиків.

Дата створення Ядерного страхового пулу України -14 листопада 2006 року.

Ядерний пул створено на добровільних засадах з метою постійної координації діяльності його учасників в галузі страхування ядерних ризиків; забезпечення їх фінансової стабільності і гарантій страхових виплат; сприяння в реалізації міжнародних договорів, конвенцій і домовленостей в сфері страхування ядерних ризиків, членом яких є Україна.

Основні напрямки діяльності ЯСПУ:

- розробка єдиних для всіх членів Пулу правил страхування, зразків договорів страхування та інших документів;

- організація перестрахування ядерних ризиків та координація взаєморозрахунків із зарубіжними ядерними пулами по страхових виплатах;

- організація проведення експертиз по оцінці безпеки ядерних об'єктів і розмірів заподіяної ядерної шкоди;

Члени ЯСПУ:

АСК "Енергополіс",СК "Алькона", СК "Арма",СК "Оранта-Дніпро"

Згідно Положення членами ЯСПУ можуть стати будь-які страховики - резиденти України, які мають досвід роботи в сфері страхування не менше п'яти років; сформований статутний капітал в розмірі, не менше 500 000 євро; ліцензію Державного органу по нагляду за страховою діяльністю на здійснення відповідних видів страхування; визнають Статут, інші установчі і нормативні документи ЯСПУ; сплатили вступний і сплачують членські внески; вчасно перераховують кошти у фонди, сформовані ЯСПУ.

- видання бюлетенів і довідників, проведення навчання, підвищення кваліфікації, організація конференцій, семінарів тощо;

- представництво інтересів страховиків-членів Бюро у міжнародних об'єднаннях страховиків.

З реорганізацією системи Держстраху розпочали створюватись страхові організації недержавних форм власності, які почали займатись неофіційними видами страхування: страхування кредитів, комерційних і фінансових ризиків, біржових операцій. Почали розроблятися нові правила особистого і майнового страхування.

Разом з тим розвиток страхових відносин обумовлює необхідність створення страхового ринку нового типу. Спочатку Укрдержстрах, як правонаступник Держстраху СРСР в Україні, у вересні 1993 р. був перетворений в Національну акціонерну страхову компанію «Оранта» і окремі компанії на базі старої системи. Одночасно інтенсивно розпочали створюватися і комерційні страхові компанії різного профілю. Динаміка чисельності страхових компаній в Україні характеризується такими даними: в 1990р. 7, 1991р. 28, 2004р. -- 616, 2005р. 655, 2006р. 700, 2007р. -- 241, 2008р. -- 233, 2009р. -- 254, 2010р. 283, і на початок 2011р. 328 компаній.

Кінець 90-х років характеризувався збільшенням валових показників страхових платежів, ростом кількості страховиків і їхньою спеціалізацією по видах страхування, розвитком перестрахувальних операцій як на внутрішньому (національному), так і на зовнішньому (світовому) страховому ринку.

Розвиток страхового ринку України за останні 8 років знаходився в умовах пожвавлення економічної діяльності, зниження темпів падіння виробництва. Це не могло не вплинути на його розвиток, і він розвивався досить високими темпами (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Темпи росту страхування в Україні

Показники по роках	Темп росту,%
	95/94	96/95	97/96	98/97	99/98	00/99	01/00
Страхові премії	170	130	129	193	148	183	142
Страхова премія на одного страховика	159	122	373	200	135	177	114
Страхові виплати	151	102	88	138	203	113	104
Страхова виплата за одного страховика	142	95	255	142	186	109	84
Сформовані страхові резерви	132	142	172	280	120	178	125
Передано в перестрахування	-	145	114	378	189	203	150
Обсяг сплачених статутних фондів	-	284	185	127	218	56	205
Кількість страховиків	106	107	34	96	109	103	125

Намітився ряд тенденцій, серед яких:

- темпи росту страхових платежів продовжують випереджати темпи росту страхових виплат;

- поетапно збільшуються обсяги страхових резервів;

- намітилася тенденція значного збільшення сплачених статутних фондів, що свідчить про привабливість для інвестування страхового ринку, як сфери, що динамічно розвивається, і усвідомлення страховиками необхідності збільшення капіталізації для виконання страхових зобов'язань.

Державна політика розвитку страхового ринку України супроводжувалася удосконаленням нормативно-правового забезпечення, збільшенням кількості страхувальників, упровадженням нових видів страхування і підвищенням надійності роботи страхових компаній і посередників, що знайшло своє підтвердження в прийнятті органами державної влади нових нормативно-правових актів і внесенні змін у діючі. Уперше на більш тривалий термін постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2010 року № 98 затверджена Програма розвитку страхового ринку України на період 2010(2008 року, що визначила основні напрямки розвитку страхового ринку і заходу щодо створення привабливого і доступного для страхувальників ринку страхових послуг, перетворення страхування в ефективну складову частину соціального захисту населення. Найважливішим етапом розвитку страхування стало прийняття в 2008 році Законів України «Про страхування» і «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг».

За експертними оцінками, сьогодні в Україні застраховано лише 10% ризиків, тоді як у більшості країн цей показник складає 90-95%. Частка страхового ринку України в загальноєвропейському обсязі страхових послуг складає лише 0,05% - при тім, що в Україні проживає 7% населення Європи.

В останні роки страховий ринок по темпах розвитку випереджає інші сектори економіки України. Це стало можливим завдяки ефективному задоволенню страховиками запитів одночасно двох категорій страхувальників: тих, хто хоче захистити свої засоби від ризиків, і тих, хто боре з непомірним податковим тягарем. Незважаючи на номінальне зростання обсягів страхових платежів, частка страхового ринку в 2011 році склала лише 1,5% ВВП. При цьому для розвитих країн аналогічний показник складає 8-12% (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Частка страхування у ВВП

Показники по роках	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Частка страхування у ВВП,%	1,2	0,45	0,39	0,44	0,76	0,92	1,2	1,5
Рівень інфляції,%	501,1	281,7	139,7	110,1	117,7	116,9	125,8	106,1
Дисконтна ставка НБУ,%	252	105	40	35	60	45	27	12,5
Курс дол. США/ грн.	1,04	1,794	1,893	1,899	3,427	5,2189	5,4345	5,2985

При цьому попит на страхування як інструмент податкової оптимізації з кожним роком удосконалюється і залучає нових клієнтів. Таким чином, реальне страхування за різними оцінками складає 25-40% від загальних показників. Особливо висока частка "псевдострахування" у добровільному майновому страхуванні, оскільки витрати на страхування майна юридичних осіб відносяться на валові витрати, а розміри страхових тарифів за згодою сторін договору страхування застосовуються, як правило, з підвищувальним коефіцієнтом від 1 до 5 до базового. Непрямим підтвердженням цих негативних тенденцій є те, що темпи приросту в 2011 році страхових платежів по майновому страхуванню зросли до 50,25% (у 2010 році до 106,32%), а темпи приросту страхових виплат знизилися і склали відповідно 20,19% і 3,31%. Як не дивно, рівень виплат по обов'язковому недержавному страхуванню з кожним роком планомірно збільшується, а в 2011 році зафіксований навіть вище середньоринкового.

Загальний обсяг статутних фондів страховиків за станом на 31.12.2009р. склав 1036,8 млн. грн. і в порівнянні з аналогічним показником за станом на 31.12.2010р. зріс на 525,8 млн. грн. (у 2 рази). Власний капітал страховиків за станом на 31.12.2010р. склав 1924 млн. грн.Розмір сформированих страхових резервів на початок 2011р. досяг 1184,2 млн. грн., що на 225,2 млн. грн. більше аналогічні показники на початок 2011р. (у 1,2 рази).

Отже в розвитку страхового ринку в Україні намітились позитивні тенденції, серед яких можна виділити такі:

- темпи росту страхових платежів випереджають темпи росту страхових виплат;

- має місце значне збільшення обсягів сформованих резервів на кінець року по відношенню до зібраних за рік платежів;

- намітилася тенденція до збільшення сплачених статутних фондів.

2.2 Споживачі страхових послуг, характер й особливості

Сучасний характер суспільно-виробничих відносин обумовив створення об'єктивних передумов розвитку і функціонування ринку страхових послуг в Україні і сформував відповідний рівень пропозиції та попиту на них. Це перш за все зміни у відносинах власності і створенні нових форм господарювання, а також розвитку підприємницької діяльності, конкуренції, відкриття кордонів для переміщення людей, товарів, послуг, капіталів. Разом з тим існують і фактори, які стримують цей процес.

В першу чергу сюди відносяться нестабільність політичного становища і економічних відносин в суспільстві, наростання інфляційних процесів, зростання безробіття, економічна криза основних галузей народного господарства. До того ж страхування втратило довіру у населення, як основного партнера у страхуванні через бюрократизм у роботі і особливо необов'язковістю у справі своєчасних виплат страхового відшкодування та небажання ведення кропіткої роботи з страхувальниками.

Необхідно особливо визначити, що склалося несприятливе соціально-демографічне становище в державі та існує складна криміногенна ситуація. Так, з постійного населення за основними віковими групами станом на 1 січня 2010 р. -- 50,6 млн. чоловік населення молодше за працездатний вік становить 21,1%, працездатного віку -- 56,0 і старшого за працездатний -- 22,9%. Зростає чисельність пенсіонерів і особливо в період 2004-2011років. Якщо на початок 2004 р. було 13,1 млн. пенсіонерів, в тому числі 9,7 млн. чоловік за віком та 1,3 млн. чоловік за інвалідністю, то в 2011 р. вже 14,5 млн. пенсіонерів, з них відповідно 10,6 за віком і 1,9 млн. чоловік за інвалідністю. В розрахунку на 1000 населення кількість зареєстрованих шлюбів в 1993 р. становила 9,3 і в 2010 р. -- 6,8 чоловік, тобто зменшується. Кількість зареєстрованих розлучень на 1000 населення в 1993 і в 2010 рр. становила 3,7 чоловік, тобто залишається на тому ж рівні при зменшенні кількості шлюбів.З 2008 р. спостерігається чітка тенденція до переважання кількості померлого населення над кількістю народженого, що негативно відбивається на демографічній ситуації і особливо в сільській місцевості (табл. 2.5).

Крім основних причин смертності за віком і хворобами зростає смертність населення від нещасних випадків, вбивств, випадкових отруєнь, самогубств. Так, якщо в 2003 р. на 100 тис. населення припадало всього 98,4 чоловіка померлих, то в 2010 р. вже 147,3 чоловіка, в тому числі відповідно випадкових отруєнь 17,5 і 29,2; самогубств -- 20,6 і 29,5; вбивств -- 4,9 і 13,0 чоловік.

Таблиця 2.4. Коефіцієнти народжуваності, смертності і природного приросту населення (на 1000 населення) (дані Держкомстату України)

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Кількість народжених всього	9,6	9,1	8,7
у міських поселеннях	8,8	8,4	8,0
у сільській місцевості	11,1	10,7	10,3
Кількість померлих всього	15,4	15,2	14,9
у міських поселеннях	13,6	13,3	12,9
у сільській місцевості	19,1	19,2	19,0
Природний приріст населення всього	-5,8	-6,1	-6,2
у міських поселеннях	-4,8	-4,9	-4,9
у сільській місцевості	-8,0	-8,5	-8,7

Зростає рівень безробіття населення. Якщо в 2008 р. кількість безробітних становила 1,4 млн. чоловік (5,6%), то в 2010 р. вже 2,3 млн. чоловік (8,9%). При цьому найбільшим рівнем безробіття відзначається Львівська (12,7%), Закарпатська (12,2%), Кіровоградська (11,5%), Івано-Франківська (11,4%), Запорізька (11,3%) та Рівненська (11,2%) області. Із загальної кількості безробітних в 2010 р. (2,3 млн. чоловік) звільнені у зв'язку з реструктуризацією виробництва та скороченням штатів становили 38,4%, за власним бажанням -- 28,4%, непрацевлаштовані після закінчення навчальних закладів -- 17,5%. Як бачимо соціально-економічна ситуація в державі обумовлює значну кількість різного роду ризиків і створює велике страхове поле для страховиків перш за все серед населення.

Дані таблиць 2.6. і 2.7. опосередковано свідчать про те, що зниження рівня виробництва продукції призводить до зменшення надходжень грошових коштів підприємств і порушень в забезпеченні населення основними продуктами харчування. Це обумовлює також втрату потенційних клієнтів для страховиків.

Така ситуація обумовлює різні тенденції в розвитку особистого, майнового та інших видів страхування. Приватизація ж громадянами більше 2 млн. квартир (9% житлового фонду) дала підстави і для розвитку добровільного страхування квартир на випадок їх вимушеного ремонту залежно від різних ризикових ситуацій.

Таблиця 2.5. Індекси виробництва товарів народного споживання в Україні, в% (дані Держкомстату України)

Види товарів	2003 = 100	2010
	2008	2009	2010	до 2009
Товари народного споживання	45	37	32	88
В т.ч. продукти харчування	48	41	34	82
алкогольні напої	72	53	60	113
Непродовольчі товари	32	24	23	97
З них товари легкої промисловості	23	17	16	92
Непродовольчі товари	38	28	28	99

Розвиток страхування стимулюється також зростаючим попитом на захист від численних ризиків в умовах економічної нестабільності, яка супроводжується збільшенням аварійності на виробництві (125 тис. в рік, у тому числі 2,6 тис. із смертельними наслідками), травматизм на підприємствах (до 130 тис. в рік, у тому числі 27 тис. на смерть), зростанням злочинності і зниженням реального життєвого рівня мільйонів людей, особливо пенсіонерів при мізерних пенсіях.

Таблиця 2.6. Виробництво продовольчих товарів на душу населення України, кг (дані Держкомстату України)

Продовольчи види	2008	2009	2010
М'ясо, включаючи субпродукти (промисловий виробіток)	18,6	14,9	11,0
Ковбасні вироби	5,4	4,2	4,1
Продовження таблиці 2.7
М'ясні напівфабрикати	0,8	0,5	0,4
Тваринне масло	4,3	3,2	2,3
Жирні сири (включаючи бринзу)	1,4	1,2	0,9
Маргаринова продукція	2,1	1,7	1,7
Цукро-пісок	75,6	64,5	40,1
Олія	13,5	13,8	10,0
Консерви, умовних банок	28,0	19,8	22,4
в т. ч.плодоовочеві	20,1	12,0	15,3
Хліб і хлібобулочні вироби	79,8	67,5	60,2
Кондитерські вироби	6,1	5,5	6,4
в т.ч. цукристі	3,6	3,5	4,1
Макаронні вироби	4,3	3,4	2,8
Мінеральні води, л	3,2	2,9	4,2
Безалкогольні напої, л	7,2	7,0	8,4
Сіль (видобуток)	55,6	55,7	51,7

Необхідною умовою розвитку будь-якого ринку виступає конкуренція і підвищення якості страхових послуг, що обумовлює суперництво страхових компаній у боротьбі за страхувальників та мобілізацію грошових коштів у страхові фонди, вигідне інвестування та досягнення високих кінцевих фінансових результатів. Конкуренція передбачає наявність на ринку достатньої кількості незалежно діючих продавців і покупців. Страхувальники повинні мати можливість для укладання договорів на будь-які види страхування на умовах більш повної відповідності їх інтересам і в будь-якій страховій компанії. Такий підхід до страхування стає стимулом для розробки і впровадження нових видів страхових послуг, удосконалення ведення страхової справи і підвищення якості страхових послуг і на цій основі діє можливість розвивати страховий ринок України до світового рівня.

3. Удосконалення правового регулювання та нагляду за діяльністю на страховому ринку

3.1 Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

В умовах економічної і фінансової кризи знижується активність на страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність гривні, завершення процесів приватизації в основних галузях народного господарства. В принципі захистити можна тільки власника і в умовах нормального функціонування фінансової системи. В умовах стабілізації економіки, зміни форм власності та механізму управління в державному секторі економіки потреба суб'єктів господарської діял...