Оцінка кредитоспроможності позичальника

Размещено на http://allbest.ru

КУРСОВА РОБОТА

ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА



Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи оцінки кредитоспроможності позичальника

1.1 Поняття кредитоспроможності позичальника

1.2 Підходи до оцінки кредитоспроможності

2. Аналіз кредитоспроможності позичальника

2.1 Аналіз поточної платоспроможності

2.2 Аналіз довгострокової платоспроможності

2.3 Аналіз фінансових потоків позичальників

2.4 Графік погашення кредиту та висновки

3. Пропозиції стосовно покращення системи визначення кредитоспроможності позичальника комерційними банками

Висновки

Література



Вступ

До укладання кредитної угоди фахівець банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність потенційного позичальника, тобто його здатність своєчасно повернути позичку, вивчити фактори, які можуть спровокувати її неповернення. Збереженість основної суми боргу є одним з головних принципів, який завжди має дотримуватися при здійсненні банком позичкової операції. Тому оцінка якості потенційного позичальника є одним із важливих етапів процесу кредитування. При цьому особливе значення має встановлення обґрунтованості кредиту. Жодні додаткові заходи захисту не зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо позичка у своїй основі не є обґрунтованою.

Одним з елементів оцінки кредитоспроможності є з'ясування персональних якостей потенційного позичальника. Тут увага банку має зосереджуватися на таких моментах, як репутація, порядність і чесність, професійна здатність, матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов'язань перед іншими кредиторами і в минулому.

Необхідно ретельно вивчити фінансовий стан позичальника, ліквідність його балансу, ефективність виробництва і використання основного й оборотного капіталу. Для цього використовується бухгалтерська, статистична і фінансова звітність позичальника, матеріали попередніх перевірок на місці, прогнози фінансового стану клієнта протягом усього періоду користування позичкою.

Оскільки банк як позичальник може мати різних клієнтів - підприємницькі структури (юридичні особи), фізичні особи і банки - оцінка їх кредитоспроможності здійснюється неоднаково.

Метою даної курсової роботи є розкриття теоретичних та прикладних аспектів оцінки кредитоспроможності позичальника комерційними банками.

В ході реалізації поставленої мети сформульовано ряд завдань:

- розкрити сутність поняття кредитоспроможності підприємства;

- навести перелік показників, якими характеризують банки кредитоспроможність позичальників;

- подати джерела відомостей, необхідних для розрахунку показників кредитоспроможності;

- вивчити принципи розгляду питань кредитоспроможності позичальника;

- охарактеризувати методологію і основні блоки аналізу кредитоспроможності позичальника;

- подати методику складання графіка погашення кредиту та висновок по кредиту;

- розробити пропозиції стосовно покращення системи визначення кредитоспроможності позичальника комерційними банками.

Об'єктом дослідження є методика оцінки комерційними банками кредитоспроможності позичальника.

Предмет дослідження - чинники, що впливають на процеси оцінки кредитоспроможності позичальника комерційними банками.

В процесі написання роботи використані наступні методи дослідження: теоретичний, статистичний, табличний, аналітичний, метод розрахунку економічних показників.

Інформаційна база - навчальна та наукова література в галузі банківської справи та кредитних операцій.

кредитоспроможність комерційний банк позичальник



1. Теоретичні основи оцінки кредитоспроможності позичальника

1.1 Поняття кредитоспроможності позичальника

№	Автор, джерело	Поняття
1	Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. - К.: Знання-Прес, 2008. - 438 с.	Кредитоспроможність - наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи - це здатність підприємства у повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїм борговим зобов'язанням
2	Категорія: Банківська справа	Кредитоспроможність - здатність фірми чи особи забезпечити обслуговування боргу, тобто виплату основної суми і відсотків протягом обумовленого періоду
3	Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. - К.:Т-во «Знання», КОО, 2008.-215с.-(Вища освіта XXI століття).	Кредитоспроможність позичальника - це його спроможність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями
4	НБУ рекомендації щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабiльностi позичальника (п.2 Інструкції) N 23011/79 від 2 червня 94року м. Київ	Кредитоспроможність - правовий і господарсько-фінансовий стан позичальника, який визначає наявність передумов для одержання ним кредитів, а також їх погашення у встановлені строки.
5	НБУ Положення Про Кредитування (Розд.І. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ) N 246 від 28.09.05 р. http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0246500-95	Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.
6	ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА Про затвердження Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків (Інструкція, Розд.2) N 141 від 14.04.08 ( Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків втратила чинність	Кредитоспроможність - наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечення оперативних конверсій активів у ліквідні кошти.
7	НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ПОСТАНОВА Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні (Інструкція, розд.6, п.1.1) від 28.08.2001	Кредитоспроможність - наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.
8	ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (Положення, гл.2) N 279 від 06.07.2000 м.Київ http://zakon.nau.ua/doc/?code=z0474-00 Доповнено згідно з Постановою Національного банку від 19.03.2003)	Кредитоспроможність - наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки
9	ДЕРЖАВНА ІПОТЕЧНА УСТАНОВА ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ засідання правління Державної іпотечної установи (Додаток, СТАНДАРТИ НАДАННЯ, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів (для пілотного проекту), розд. Основні терміни) 04.08.2005	Кредитоспроможність - вірогідність повернення Позичальником житлового іпотечного кредиту і сплати відсотків за кредитом в повному обсязі і у встановлені кредитним договором строки.
10	ДЕРЖАВНА ІПОТЕЧНА УСТАНОВА СТАНДАРТИ надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів (розд. Основні терміни) 13.02.2006	Кредитоспроможність - вірогідність повернення Позичальником житлового іпотечного кредиту і сплати відсотків за кредитом в повному обсязі і у встановлені кредитним договором строки.
11	ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств (розд.2) 28.07.2006	Кредитоспроможність- наявність у підприємств передумов для отримання кредиту.



Отже, поняття кредитоспроможності є доволі широким, проте у банківській діяльності кредитоспроможність позичальника - це здатність юридичної або фізичної особи повністю та у строк розрахуватися з своїми борговими зобов'язаннями. Вона не фіксує неплатежі за минулий період або на якусь конкретну дату, а прогнозує його платоспроможність на найближчу перспективу.

1.2 Оцінка кредитоспроможності позичальника

Кредитоспроможність - це наявність у позичальника/ контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки. У світовій практиці використовується багато методик оцінки кредитоспроможності, в основу яких покладено аналіз фінансового стану позичальника та його надійності з точки зору своєчасного погашення боргу банку.

Для оцінки юридичного лиця банку перш за все зрозуміло, буде потрібна інформація що характеризує фінансове становище фірми. Це обумовлює необхідність вивчення фінансових звітів, можливості появи непередбачених обставин і стану зі страхуванням. Джерелами інформації про кредитоспроможність позичальника можуть служити:

- переговори з замовником;

- інспекція на місці;

- зовнішні джерела;

- аналіз фінансових звітів.

Іноді банки звіряють свою інформацію з даними інших банків, що мали відносини з подавцем кредитної заявки. Вони можуть також перевірити дані у різних постачальників і покупців даної фірми. Постачальники можуть забезпечити інформацією про оплату нею рахунків, наданих знижках, максимальній і мінімальній сумі комерційного кредиту, необґрунтованих претензіях і утриманнях з боку цікавлячої банк фірми. Контакти з покупцями фірми дозволяють отримати інформацію про якість її продукції, надійність обслуговування і кількість рекламацій на її товари. Така звірка інформації з контрагентами фірми і іншими банками дозволяє також виявити репутацію і можливості фірми, що звернулася за кредитом, і її керівних працівників.[29,c.50]

Ще одним джерелом відомостей є Служба взаємного обміну кредитною інформацією при національній асоціації управління кредитом - організація, постачаюча відомостями про кредити, отримані фірмою у постачальників по всій країні. члени організації отримують відповідь на питання: як платить фірма? Однак в інформації міститися тільки факти, але відсутній аналіз, пояснення або рекомендації. Іншими джерелами інформації про фірми, особливо великі, служать комерційні журнали, газети, довідники, державна звітність і т.д. Деякі банки звертаються навіть до конкурентів даної фірми. Таку інформацію потрібно використати надто обережно, але вона може виявитися вельми корисною.

Першим джерелом інформації для оцінки кредитоспроможності господарських організацій повинен служити їх баланс з пояснювальною запискою до нього. Аналіз балансу дозволяє визначити, які кошти має в своєму розпорядженні підприємство і який по величині кредит ці кошти забезпечують. Однак для обґрунтованого і всебічного висновку про кредитоспроможність клієнтів банку балансових відомостей недостатньо. Це витікає з складу розглянутих показників. Аналіз балансу дає лише загальну думку про кредитоспроможність, в той час, як для висновків про міру кредитоспроможності необхідно розрахувати і якісні показники, що оцінюють перспективи розвитку підприємств, їх життєздатність.

Тому як джерело відомостей, необхідних для розрахунку показників кредитоспроможності, потрібно використати: дані оперативного обліку, техпромфінплан, відомості, що нагромаджуються в банках, відомості статистичних органів, дані анкет клієнтів, інформацію постачальників, результати обробки даних обстеження по спеціальних програмах, відомості спеціалізованого бюро за оцінкою кредитоспроможності господарських організацій.[30,c.55]

Існують також певні системи показників кредитоспроможності. Наприклад у практиці американських банків застосовується правило «5С» як абревіатура від перших літер базових критеріїв кредитування: [5,стр.210]

- Character (характер);

- Capacity (спроможності);

- Capital (капітал);

- Collateral (забезпечення);

- Conditions (умови).

«Характер» позичальника - це перш за все його ділова репутація, ступінь відповідальності, спроможність погашати борги. Тут же визначається ставлення позичальника до своїх зобов'язань у минулому, чи мав він затримки у погашенні позик, який його статус у світі бізнесу. Найбільш повно характер позичальника розкривається в ході попереднього інтерв'ю.

«Спроможності» позичальника визначаються за допомогою глибокого аналізу його фінансового стану, доходів і витрат та перспектив їх динаміки у майбутньому. При цьому особлива увага приділяється тому, що позичальник практично має тільки три джерела для погашення кредиту:

- поточні грошові надходження (cash inflow);

- продаж активів;

- нові позики на грошовому ринку.

Важливе значення має для банку такий критерій, як «капітал» фірми: ретельно аналізується його розмір, структура, співвідношення з іншими статтями активів та пасивів.[24,c. 115]

«Забезпечення» кредиту - дослідження конкретних форм і видів забезпечення, визначення його достатності, якості, а також, встановлення ринкової вартості та ступеня ліквідності кредитної застави Умови» - це загальні економічні умови, що визначають ринкову ситуацію та справляють вплив на становище як банку, так і позичальника: стан економічної кон'юнктури, наявність конкуренції, податкова політика, механізм ціноутворення, тощо. Комерційні банки європейських країн використовують різні системи оцінки кредитоспроможності позичальників, найвідомішими серед яких є системи PARTS, CAMPARI, назви яких також виступають як абревіатури від перших літер слів, що визначають ключові умови кредитування.

Наприклад, «PARTS»:

- Purpose (цілі кредитування);

- Amount (розмір кредиту);

- Repayment (механізм погашення кредиту);

- Terms (строк, на який надається кредит);

- Security (забезпечення кредиту). Українські комерційні банки розробляють власні внутрішні положення та методики аналізу кредитоспроможності позичальників, в основу яких, як правило, покладено методичні рекомендації Національного банку України щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника.[44,c.78]

У цілому механізм оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників - юридичних осіб в сучасних умовах являє собою розрахунок і оцінка показників фінансової діяльності потенційного позичальника на основі аналізу його фінансової звітності в розрізі таких компонентів, як прибутковість; платоспроможність; ділова активність (ефективність); фінансова стійкість.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

- платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

- фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності, власних ., коштів, співвідношення залучених, і власних коштів);

- обсяг реалізації;

- обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці);

- склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

- собівартість продукції (у динаміці);

- прибутки та збитки (у динаміці);

- рентабельність (у динаміці)

- кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

- коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ ), що характеризує тс, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами:

де А_в - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції;

З_п - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ₁- не менше ніж 0,2;

- коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ₂), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань встановлені строки:



де А_л - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних;

З_п - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ₂ - не менше ніж 0,5;

- коефіцієнт загальної ліквідності або коефіцієнт покриття (КП), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:

де А _о - оборотні активи;

З_п - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КП - не менше ніж 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

- коефіцієнт маневреності власних коштів (KM), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:

де ВК - власний капітал підприємства;

А _н - необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника KM - не менше ніж 0,5;

- коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику:

де ЗК - залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання);

ВК - власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника КН - не більше ніж 1,0.

Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:

- рентабельність активів:

де П_ч - чистий прибуток; А - активи;

- рентабельність продажу:

де П_ч - чистий прибуток, О_р - обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника:

- співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів):



де Н_см - середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів);

С_к - сума кредиту та відсотки за ним;

п - кількість місяців дії кредитної угоди;

З_м - щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо);

З_п - податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов'язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).

Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К - не менше ніж 1,5.[44,c.70]



2. Аналіз кредитоспроможності позичальника

2.1 Аналіз поточної платоспроможності

Поточна платоспроможність клієнта має дві найважливіші специфічні характеристики - ліквідність і фінансова маневреність, кожна з яких розкриває різні аспекти його фінансового стану.

Ліквідність характеризує співвідношення різних статей поточних (оборотних) активів і пасивів позичальника і, таким чином, наявність вільних (не зв'язаних поточними виплатами) ліквідних ресурсів, що є джерелом погашення кредиту і відсотків по ньому . Основними показниками ліквідності є:

- коефіцієнт поточної ліквідності (відношення сукупних оборотних активів до суми поточних зобов'язань). Оптимальний коефіцієнт у залежності від галузевої приналежності варіюється в діапазоні 1,5-2,5. Мінімально припустимий коефіцієнт дорівнює 1. Значення коефіцієнта поточної ліквідності менше 1 означає, що на сьогоднішній момент позичальник зовсім виразно є неплатоспроможним - знаходяться в його розпорядженні ліквідні засоби недостатні для покриття навіть поточних зобов'язань, без обліку відсотків по кредиту.

- коефіцієнт термінової ліквідності (відношення дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень і коштів до суми поточних зобов'язань). Оптимальним значенням коефіцієнта визнається 1, мінімально припустимим - 0,6-0,7.

- коефіцієнт абсолютної ліквідності (відношення короткострокових фінансових вкладень і коштів до суми поточних зобов'язань). Оптимальний коефіцієнт - 0,25, мінімально припустимий - 0,1.

- величина чистого оборотного капіталу (різниця оборотних активів і поточних зобов'язань).

Тому що для аналітика важливо не тільки поточне значення показників, але і їхнього динаміка, корисно попередньо скласти динамічну таблицю за зразком, приведеному нижче.

Динаміка коефіцієнта поточної ліквідності позичальника

	1.01.2006	1.07.2007	1.01.2008	1.04.2009
Абсолютне значення	2	1,8	1,5	1,2
Відсоток зміни	100%	90%	75%	60%

В даному прикладі динаміка коефіцієнта грає чи не визначальну роль. З таблиці видно, що в позичальника спостерігається неухильна тенденція погіршення фінансового стану , що з великою імовірністю у швидкому майбутньому приведе до його неплатоспроможності.

Аналіз ліквідності закінчується моделюванням зміни коефіцієнтів у результаті можливої видачі кредиту. Проілюструємо це на основі приведеної вище таблиці. Припустимо, що коефіцієнт 1,2 на 1.04.2009 р. виходить з розрахунку того, що на даний момент часу оборотні активи позичальника складали 1 200 грн., а його поточні зобов'язання - 1 000 грн. Позичальник звернувся з проханням про видачу кредиту в розмірі 1 000 грн. на три місяці під 60% річних, тобто 15% у квартал або 5% на місяць. Таким чином, і сума основного боргу, і всі процентні виплати позичальника відносяться до короткострокових зобов'язань. Отже, при видачі кредиту величина поточних активів і поточних пасивів зміниться в такий спосіб. Коефіцієнт поточної ліквідності, таким чином, складе 1,02, що ледь перекриває мінімально припустимий рівень. Отже, з урахуванням негативної динаміки ліквідності нашого уявлюваного позичальника надання йому короткострокового вільного кредиту навряд чи доцільно.

Фінансова маневреність характеризує інший аспект поточного фінансового стану позичальника - наявність вільних оборотних коштів для забезпечення поточних господарських операцій (фінансового циклу) підприємства. Для банку важливо, що при падінні фінансової маневреності порушується нормальний плин бізнесу позичальника і, тим самим , створюються передумови неплатежу. Показники ліквідності розраховуються на момент часу, коефіцієнт же фінансової маневреності є тривалим , тобто розраховується за період. Він дорівнює відношенню середньої величини чистого оборотного капіталу (за період) до обсягу реалізації (за той же період). Яких-небудь теоретично оптимальних і мінімально припустимих значень коефіцієнта фінансової маневреності не існує (зрозуміло, він повинний бути позитивним ), головну роль грає його динаміка. Моделювання коефіцієнта фінансової маневреності за умови видачі кредиту відбувається так само, як і показників ліквідності.

Таким чином, за підсумками розгляду величини і динаміки коефіцієнтів ліквідності і фінансової маневреності кредитний менеджер може уявити собі картину поточного фінансового стану позичальника, що є ключовим фактором при видачі короткострокових кредитів.

2.2 Аналіз довгострокової платоспроможності

При видачі середньо- і довгострокових кредитів (на термін більш року) актуальність підтримки поточної платоспроможності позичальника зберігається (хоча б для забезпечення проміжних процентних виплат). Однак пріоритетним стає розгляд показників прибутковості і фінансових результатів, що у довгостроковій перспективі визначають можливості клієнта по погашенню кредитної заборгованості. Довгострокові кредити, як правило, видаються на виробничі цілі, по них може передбачатися значна відстрочка початку процентних виплат або їхня капіталізація, тому першорядним є питання: наскільки ефективно будуть використовуватися кредитні ресурси з урахуванням сформованих тенденцій фінансових результатів фірми-позичальника. [42,c.56] Аналіз починається з побудови динамічного звіту про фінансові результати, зразковий спрощений варіант якого приведений у табл.



Динамічний звіт про фінансові результати і їхнє використання (спрощений варіант), у дол.

Показники	3 квартал 2007 р.	4 квартал 2008 р.	1 квартал 2009 р.
1. Обсяг реалізації (без ПДВ і акцизів)	30 000 (100%)	43 000 (140,3%)	45 000 (150%)
2. Виробничі витрати(перемінні витрати)	20 000 (100%)	30 000 (150%)	32 500 (162,5%)
3. Операційні витрати (постійні витрати)	4 000 (100%)	4 000 (100%)	5 000 (125%)
4. Балансовий прибуток (1-2-3)	6 000 (100%)	9 000 (150%)	7 500 (125%)
5. Податок на прибуток	2 000 (100%)	3 000 (150%)	2 500 (125%)
6. Чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (4-5)	4 000 (100%)	6 000 (150%)	5 000 (125%)

В умовах інфляції доцільно указувати всі суми в доларовому вираженні . При вдумливому вивченні цифр динамічного звіту про фінансові результати кредитний менеджер може зробити для себе масу корисних висновків про доцільність і умови видачі кредиту. На перший погляд здається, що ніяких істотних тенденцій у фінансових результатах позичальника не спостерігається (чистий прибуток коливається в діапазоні 4-6 тис. дол. у квартал), але це судження поверхневе. Видно, що позичальник протягом 9 місяців планомірно проводить політикові збутової експансії - спостерігається постійний ріст обсягу реалізації.

При цьому, однак, випереджаючим темпом ростуть змінні витрати фірми і, відповідно, падає середня рентабельність збуту, що свідчить про недостатньо продуману структуру виробництва і реалізації, а також невеликої місткості ринку. У зв'язку з цим 1 квартал 2009 р. був переломним , тут ріст витрат перевищив додатковий доход від збільшення продажів, що спричинило за собою зниження балансового і чистого прибутку. Таким чином, продовження курсу на подальший ріст обсягів виробництва і продажів традиційних видів продукції є помилковим. Отже, якщо запитуваний цільовий кредит призначений для нарощування виробництва , його ефективність сумнівна. Навпаки, можлива велика ефективність кредитування програм модернізації і введення в лад виробничих ліній по випуску принципово нових видів продукції.

На основі останніх даних квартальної звітності і представленого техніко-економічного обґрунтування проекту, забезпечуваного кредитними ресурсами, моделюється зміна фінансових результатів позичальника за умови успішної реалізації проекту. Схематично це можна зобразити, як показано в табл.

Зміна фінансових результатів позичальника після здійснення проекту

Показники	Поточний стан (1 квартал 2009 р.)	Прогноз за результатами реалізації проекту
1. Обсяг реалізації (без ПДВ і акцизів)	45 000 (100%)	45 000 (100%)
2. Виробничі витрати (перемінні витрати)	32 500 (100%)	28 000 (86,2%)
3. Операційні витрати (постійні витрати)	5 000 (100%)	5 000 (100%)
4. Балансовий прибуток (1-2-3)	7 500 (100%)	12 000 (160%)
5. Податок на прибуток	2 500 (100%)	4 000 (160%)
6. Чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (4-5)	5 000 (100%)	8 000 (160%)

Зауважимо, що передбачуване використання кредитних ресурсів (очевидно, фінансування програми модернізації) є ефективним - чистий прибуток унаслідок зниження виробничих витрат підвищився на 60%. Однак банкові, по великому рахунку, байдужне підвищення виробничої ефективності позичальника, йому важливо, щоб унаслідок даного поліпшення фінансових результатів позичальник зміг вчасно повернути виданий кредит з відсотками по ньому. Джерелом погашення відсотків є чистий прибуток позичальника. У цьому зв'язку аналітик розраховує так званий фінансовий важіль, тобто співвідношення поточних процентних виплат і джерел їхнього фінансування (чистого прибутку). Корисно розрахувати фінансовий важіль як за поточними результатами господарської діяльності позичальника, так і за прогнозом після реалізації проекту, тому що період освоєння інвестицій буває досить тривалим , а виплата процентних платежів може починатися до моменту остаточного здійснення проекту.



Розрахунок рівня фінансового важеля

Показники	До освоєння проекту	Після освоєння проекту
1. Чистий прибуток (за квартал).	5 000	8 000
2. Процентні платежі (за квартал)	6 000	6 000

До освоєння проекту величина фінансового важеля більше 1, що означає перевищення поточних процентних виплат над величиною джерел їхнього покриття. Чи можна з цього робити висновок про недоцільність кредитного фінансування проекту? Звичайно ж, ні. Аналіз кредитоспроможності є не тільки пасивним зрізом господарської діяльності, він ініціює відповідні методи рішення, що виникають у результаті дослідження проблем. У нашому випадку, імовірно, буде запропонований метод часткової капіталізації відсотків, при якому частина процентних платежів буде погашатися одночасно із сумою основного боргу наприкінці дії кредитного договору.

Відзначимо, що чистий прибуток є основним, але не єдиним джерелом погашення довгострокових кредитів. У позичальника є ряд інших довгострокових пасивів (статутний капітал, інші довгострокові зобов'язання, накопичений прибуток), що також повинні прийматися до уваги при аналізі його довгострокової платоспроможності. Іноді зміна цих джерел фінансування прямо зв'язана з реалізацією проекту (наприклад, додаткова емісія акцій). Репрезентативним показником тут є коефіцієнт загальної платоспроможності (частка власних засобів у валюті балансу фірми). Величина коефіцієнта показує маржу безпеки при погашенні довгострокових кредитів.

2.3 Аналіз фінансових потоків позичальника

Аналіз прогнозних фінансових потоків фірми-позичальника проводиться на основі поточних і планового звітів про рух грошових коштів (форма зведеної фінансової звітності) і запитуваних розшифровок (dіsclosures) до даних звітів. Проведення такого аналізу доцільно з тієї причини, що одержання доходів і момент надходження коштів на рахунок підприємства не завжди збігаються, також не усі витрати можуть бути убрані в грошову форму. У той же час виплата відсотків і погашення основного боргу практично завжди означають реальне перерахування коштів. Аналіз фінансових потоків фірми-позичальника проводиться на основі дослідження прогнозного балансу руху грошових коштів (приклад приведений у табл.).

Прогнозний баланс руху грошових коштів, дол.

Показники	1 квартал кредитного договору	2 квартал кредитного договору
1. Залишок коштів на початок кварталу.	3 000	-1000
2. Фінансові надходження (по видах надходжень).	40 000	47 000
3. Витрати коштів (по видах витрат).	38 000	39 000
4. Рівень фінансового профицита/дефіциту (2-3).	2 000	8 000
5. Залишок коштів на кінець кварталу (1+4).	5 000	7 000
7. Сума відсотків до виплати.	6 000	6 000
7. Чистий залишок коштів (5-6).	-1 000	1 000

Помітимо, що в цілому за два місяці позичальник в змозі погасити поточні процентні платежі, однак у перший місяць у нього виникає негативний чистий залишок на розрахунковому рахунку. У цих умовах, імовірно, варто передбачити початок процентних виплат з 2 місяця з капіталізацією нарахованого за 1 місяць відсотка.

Важливим елементом розгляду таблиці фінансових потоків є проведення аналізу чутливості, що показує рівень операційного важеля, а саме, на скількох відсотків зміниться динаміка фінансового профіциту/дефіциту і поточного залишку коштів при зміні на 1% якого-небудь з параметрів фінансових надходжень і витрат. Таким чином, аналіз чутливості характеризує ступінь фінансового ризику, тому що ряд параметрів надходжень і витрат залежить від зміни економічної кон'юнктури. Раніше ми вже побічно стосувалися розрахунку рівня операційного важеля. Там при зниженні виробничих витрат на 14% унаслідок здійснення програми модернізації чистий прибуток зріс на 60%, тобто рівень операційного важеля був більше 4. У нашому прикладі (додаток. 6) при зниженні ціни реалізації (а отже, і вартісного обсягу реалізації) на 1% чистий залишок коштів у перший місяць зменшиться на 40% і складе -1 400 дол., за два місяці +130 дол., тобто в цілому за два місяці платежі відсотків забезпечуються, однак кредитне фінансування представляється досить ризиковим через схильність виробництва коливанням ринкової кон'юнктури.

2.4 Графік погашення кредиту та висновки

Умови кредитування (сума виділюваних засобів, терміни кредитування, процентна ставка, метод погашення) залежать, з одного боку, від нормативів і планових тарифів, зафіксованих у зведеному бюджеті банку на поточний бюджетний період і, з іншого боку, від можливостей позичальника. Відштовхуючись від обмежень, зафіксованих внутрішніми нормативами, аналітик повинен знайти такі умови кредитування, що були б прийнятні як для банку, так і для позичальника. При цьому інформацією для роздумів є вся пророблена до цього аналітична робота, а вибір умов кредитування виробляється на основі калькуляції методу погашення кредиту. Розглянемо вибір умов кредитування на прикладі визначення методу погашення відсотків і основного боргу.

Спрощений приклад приведений у табл.

Аналіз графіка погашення кредиту, дол.

Рік	Чисті фінансові надходження	Повернення по методу straіghtlіne	Рівномірне повернення відсотків і одноразово наприкінці -і суми основного боргу	Одноразове повернення наприкінці і відсотків, і суми основного боргу
1	20 000	30 000	10 000	0
2	25 000	30 000	10 000	0
3	45 000	30 000	10 000	0
4	45 000	30 000	10 000	0
5	45 000	30 000	110 000 .	150 000
Всього	180 000	150 000	150 000	150 000

На основі наведеного аналізу можна зробити наступні висновки:

1. У цілому кредит погашається (загальна сума чистих надходжень більше суми основного боргу з відсотками).

2. По варіанту 1 погашення неможливе (у 1-ий і 2-ий роки сума виплат перевищує чисті надходження), у той час як по варіантах 2 і 3 - можлива.

Остаточний вибір варіанта (2 або 3) залежить від наступних умов:

- Побажання кредитора про обрання того або іншого варіанта.

- Якщо для кредитора в принципі прийнятні обидва варіанти, то він додає до кожного з варіантів певні умови (додатковий відсоток по варіанті 3, наприклад).

- Якщо ніяких додаткових умов немає, то для позичальника безумовно переважніше варіант 3, тому що на період дії договору він буде володіти додатковими фінансовими ресурсами. Отже, має сенс запропонувати позичальникові варіант 3 під більш високий відсоток.

- Якщо додаткові умови є, то фірма повинна прорахувати свої «тимчасові» вигоди і витрати, а саме, чи переважують вигоди від володіння додатковими фінансовими ресурсами (зокрема, вигоди від їх потенційного тимчасового розміщення в ліквідних прибуткових активах і вигоди від підвищення фінансової стійкості і, отже, безрисковости проекту) витрати, що виражаються в додатковому банківському відсотку.

На основі проведеного аналізу кредитоспроможності позичальника кредитний менеджер здійснює попередній андеррайтинг кредиту, що фіксується у висновку по кредиту. Висновок повинен містити:

- принциповий висновок про доцільність видачі кредиту;

- оптимальні умови кредитування (сума кредиту, термін кредитування, ставка відсотка, метод платежу, наявність забезпечення і т.д.).

Висновок по кредиту виноситься на кредитний комітет, що приймає остаточне рішення з урахуванням експертизи кредитної історії позичальника (надається службою безпеки) і прогнозу кон'юнктури ринку капіталів (надається відділом маркетингу), а також приймаючи до уваги поточний фінансовий стан банку і його стратегічні і тактичні задачі.



3. Пропозиції стосовно покращення системи визначення кредитоспроможності позичальника комерційними банками

При визначенні кредитоспроможності позичальника доцільно враховувати суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:

- ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

- наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

- ефективність управління позичальника;

- професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

- інша інформація.

Оцінка фінансового стану позичальника-банку повинна здійснюватися не рідше ніж один раз на місяць на підставі:

- інформації позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів;

- аналізу якості активів і пасивів;

- аналізу прибутків і збитків;

- інформації про виконання банком зобов'язань у минулому;

- інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;

- щорічного аудиторського висновку.

В оцінюванні фінансового стану позичальника фізичної особи мають ураховуватися:

- загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством України; відповідні підтверджувальні документи);

- соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи, сімейний стан;

- вік клієнта;

- інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за ними, а також користування іншими банківськими послугами тощо;

- ділова репутація;

- інша інформація.

Необхідним та важливим доповненням процедури визначення фінансового стану потенційного позичальника виступає аналіз якісних показників діяльності підприємства, основними елементами якого є:

1) аналіз історії позичальника;

2) ринкова позиція позичальника та ступінь його залежності від циклічних і структурних змін в економіці та відповідній галузі;

3) ефективність менеджменту позичальника;

4) наявність забезпечення (застава, гарантія, поручительство). Аналіз історії позичальника дозволяє дійти висновку щодо наступної тенденції розвитку на підставі вивчення характеру попередніх взаємовідносин клієнта з банком та історії погашення кредитної заборгованості позичальника у минулому. Дуже важливим моментом: є період існування підприємства: практика показує, що найбільш критичними є перші 3 -5 років активної діяльності. Оцінка ринкової позиції позичальника повинна включати ознайомлення з такими елементами:

- місцезнаходження підприємства - дозволяє з'ясувати його ефективність з точки зору відповідності виду діяльності та характеру господарських операцій (віддаленість від постачальників, наявність кваліфікованих трудових ресурсів, доступність для покупців тощо);

- вид діяльності підприємства - надає можливість врахувати фактори, унікальні для даного сегмента ринку. При цьому беруть ся до уваги капіталомісткість галузі, ефективний розмір підприємства в галузі тощо;

- метод операцій - визначається належність підприємства до однієї з трьох основних груп:

- виробництво;

- оптова та роздрібна торгівля;

- юридична форма підприємства - показує, якою частиною майна підприємство буде відповідати перед кредиторами у разі його ліквідації та якою буде процедура ліквідації;

- наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника»,

- макроекономічна ситуація в економіці та стан розвитку галузі позичальника - враховується пріоритетність галузі для банку, стадія зрілості галузі, чутливість галузі до змін макроекономічних умов, рівень банкрутства у галузі, середній життєвий цикл підприємств у галузі.

Для визначення ефективності менеджменту позичальника необхідно враховувати:

- наявність у менеджерів негативного досвіду керівництва іншими підприємствами;

- рівень компетентності менеджерів у ключових сферах управління: виробництві, фінансах, збуті;

- частота зміни керівництва, її причини та наслідки;

- наявність ретельно підготовленого перспективного бізнес-плану;

- наявність позитивних аудиторських висновків.

Дуже важливу роль в оцінці якісного боку діяльності позичальника окрім вищенаведених повинні відігравати такі компоненти, як наявність (відсутність) прийнятних видів забезпечення, наявність (відсутність) картотеки, тривалість періоду прибуткової (збиткової) діяльності.

Рейтингова оцінка якісних показників діяльності потенційного позичальника визначається шляхом підсумовування відповідних балів., що встановлюються за кожним з компонентів, та діленням на кількість компонентів. Кінцева загальна рейтингова оцінка потенційного позичальника повинна визначатися як середнє значення від рейтингової оцінки кількісних та якісних показників.

Виходячи зі значення кінцевої рейтингової оцінки, позичальнику присвоюється відповідна категорія надійності, наприклад:

Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.

Клас «А» - фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінювання фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника - бездоганна; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, зареєстровані в країнах-членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі здійснюватиметься на високому рівні. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий, ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас «Б» - фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А», але ймовірність підтримування ЇЇ на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах - членах СНД дотримуються економічних нормативів. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які належать до класу «Б», мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий ніж «інвестиційний клас», підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас «В» фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю, крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки країн-членів СНД дотримуються економічних нормативів. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо. До цього класу можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий ніж показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас «Г» - фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час здійснення наступної класифікації не представлено безсумнівних підтверджень поліпшення протягом одного місяця фінансового стану позичальника банку або рівня забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас «Д»). До цього класу належить позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.

Клас «Д» - фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником/ контрагентом: банку практично немає. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.

За результатами оцінювання фінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу.

Якщо банк здійснює довгострокове кредитування під інвестиційний проект, розрахунок ефективності якого (у тому числі доходу, що планується отримати від його реалізації) забезпечує погашення кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди, а також за умови, що бізнес-план реалізації інвестиційного проекту виконується, то клас позичальника може бути підвищено на один рівень.



Висновки

В процесі написання курсової роботи досягнута мета її написання та виконано поставлені завдання.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватись за своїми борговими зобов'язаннями.

Установи банку здійснюють оцінку фінансового стану позичальника - юридичної особи перед наданням йому позички, а в подальшому - щоквартально для визначення розміру відрахувань до резерву та контролю за діяльністю позичальника. З'ясування кредитоспроможності ґрунтується на виявленні реального фінансового стану позичальника.

Оцінка фінансового стану позичальника - фізичної особи здійснюється перед наданням йому позички. Подальший аналіз здійснюється у разі змін, які впливають на фінансовий стан позичальника (втрата заробітку, втрата застави з незалежних від позичальника причин, втрата поручителя, виникнення простроченої заборгованості за кредитами або відсотками), про що позичальник повинен інформувати банк.

Оцінка фінансового стану позичальника - юридичної особи здійснюється на підставі даних офіційної звітності позичальника та інформації з пакета документів, що надає позичальник при отриманні кредиту.

Оцінка фінансового стану позичальника виконується двома етапами: 1-й етап - обчислення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника; 2-й етап - оцінка і узагальнення показників та визначення класу надійності позичальника. На першому етапі розраховуються показники, які характеризують фінансовий стан позичальника. Ці показники розподіляються на такі аналітичні групи: І група - попередня оцінка позичальника; II група - показники платоспроможності позичальника; ІІІ група - показники фінансової стійкості позичальника; IV група - показники надійності позичальника.

На другому етапі визначається інтегральний показник, розрахунок якого ґрунтується на використанні принципу вагомості показників та коефіцієнтів вагомості аналітичних груп. Залежно від величини інтегрального показника визначають клас надійності позичальника (А, Б, В, Г, Д).

Щоб правильно оцінити рівень і динаміку кожного показника, що визначає кредитоспроможність, необхідно уявляти собі все фінансове становище загалом. Всі показники взаємозалежні: не можна, наприклад, правильно оцінити рівень дивідендів, що склався на акції, не проаналізувавши динаміку балансового прибутку, рентабельності і оборотності капіталу, платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Рівень і динаміка кожного показника забезпечуються рівнем і динамікою інших показників. Аналізуючи кредитоспроможність, необхідно оцінити якісну і кількісну взаємозалежність всіх фінансових показників. При оцінці кредитоспроможності позичальника необхідно враховувати кількісні показники його діяльності у взаємозв'язку з його якісними показниками. Лише за такого аналізу можливе отримання повного уявлення про кредитоспроможність позичальника, і тим самим забезпечення більшої ймовірності повернення виданого кредиту та відсотків по ньому.



Література

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2006, N 30, ст. 141.

2. Господарський кодекс. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2007, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144.

3. Інструкція «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні»

4. Бандурка О.М. та ін. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - К.:, 2009. - 312 с.

5. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І.Тиркала, - Тернопіль: Карт-бланш, 2009. - 314 с. - (Серія «Банки і біржі»)

6. Банківські операції. - 2-ге видання, виправлене і доповнене. / За редакцією д-ра екон. наук., проф. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 476 с.

7. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник - 4-те видання, доп. і перероб., - К.: Знання, 2008. - 324 с. (Вища освіта ХХІ століття).

8. Гавва В.Н., Божко Е.А. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 224 с.

9. Економіка підприємства О.П. Крайник, Є.С. Барвінська. Навчальний посібник /За редакцією О.П. Крайник/ - Львів: Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ+» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід», 2008 - 208 с.

10. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів І - ІV рівнів акредитації. Друге видання, виправлене і доповнене - К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ - 2000», 2008.- 298 с.

11. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ За ред. А.В. Шегди. - К.: Знання-Прес, 2007. - 335 с

12. Загальна економіка: Підручник для 10-11 класів середніх загальноосвітніх закладів/ За ред. І.Ф. Радіонової. - 3-тє вид., доп. і перероб.. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2008. - 384 с

13. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 352 с.

14. Мних Є.В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: НМК ВО, 2008.

15. Операції комерційних банків / Р.Коцовська, В.Ричаківська, Г.Табачук, Я.Грудзевич, М.Вознюк. - 3-тє вид. - К.:Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2007. - 500с.

16. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф. Ф.Ф.Бутинця, - К.: Кондор, 2008. - 461 с.

17. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Соляр В.В, Маслов С.І. Основи банківської справи: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 410 с.

18. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 2008.-316с.

19. Шваб Л.І. Економіка підприємства. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 2-е вид. - К.: Каравела, 2007. - 568 с.

20. Івасів Б., Клапків М. Економічний зміст та форми страхування кредитів. //Вісник НБУ. - 2008. - 5. - с.41-47.

...