Розробка системи статистичного забезпечення управління кредитною діяльністю комерційного банку

Рис. 7 Структурно-логічна схема моделювання попиту на банківські послуги

Для визначення придатності трендових функцій використовують середню квадратичну похибку:

,

де n - кількість членів динамічного ряду; m - кількість параметрів функцій;

- члени емпіричного ряду; - члени теоретичного ряду, обчисленого за рівнянням тренду.

Моделювання розвитку передбачає якісну однорідність динамічного ряду.

Як метод прогнозування широко використовують екстраполяцію тренду. Функцією бази екстраполяції Y_t та періоду упередження k є рівень, що прогнозується (Y_t+k):

,

де - довірчий коефіцієнт для ймовірності 1-а; - помилка прогнозу, що залежить від середньої квадратичної похибки S, довжини аналітичного ряду n та періоду упередження k ().

2. Управління кредитною діяльністю комерційного банку

2.1 Блок-схема формування СЗУ кредитною діяльністю комерційних банків

Блок-схема формування СЗУ кредитною діяльністю комерційних банків

Рис. 8 СЗУ кредитною діяльністю комерційних банків

Коментар до блок-схеми СЗУ кредитною діяльністю комерційних банків

2. Визначення сутності та мети управління кредитною діяльністю в комерційних банках. Шляхи досягнення мети. ( Згідно настанов підрозд. 1.1)

2.1. Сутність (місія). Кредитна діяльність, або кредитні операції комерційних банків, - це вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам позик - економічні відносини між кредиторами і позичальниками з приводу одержання останніми позик на умовах повернення їх у певний термін зі сплатою процентів.

2.2. Сутність управління кредитною діяльністю - з урахуванням ресурсів банку і прибутковості кредитних операцій, вкладання цих ресурсів у кредитні операції відповідно до потреб позичальників, їхньої кредитоспроможністю.

2.3. Мета (цілі) управління - забезпечення виконання термінів повернення позик, сплати процентів, передбачених угодою, мінімізувати ризик неповернення позик, а отже - забезпечити прибуткову кредитну і в цілому банківську діяльність, виконання планових і нормативних показників (у тому числі нормативів НБУ). Кінцева мета управління - забезпечити внутрішньобанківську та на рівні держави економічну й соціальну ефективність банківської кредитної діяльності.

Для виконання цих вимог - банки мають розробити й реалізувати коротко- і довгострокові програми перемоги в конкурентному середовищі на ринку банківських послуг за допомогою стратегічного планування, структурної політики взаємодії окремих елементів управління.

Способи досягнення мети:

формування необхідного обсягу кредитних ресурсів відповідно до потреб позичальників;

забезпечення потреб кредитування національної економіки України;

забезпечення складу фінансово стабільних позичальників;

формування процентних кредитних ставок відповідно до вартості позичкових коштів, майбутньої інфляції та ризику неплатежів за кредитним портфелем;

підвищення ролі на ринку банківських кредитних послуг;

послідовне зростання прибутковості кредитних операцій;

виконання нормативів НБУ;

підвищення іміджу банку в банківському і позабанківському середовищі: рейтингу банку за прибутковістю, ліквідністю, платоспроможністю;

підвищення ролі банківської системи в реалізації соціально-економічних програм.

2.2 Аналіз та прогноз попиту на кредити (за результатами аналізу взаємозв'язків та динаміки)

1. Аналіз та прогноз попиту на кредити в розподілі позичальників [13, розд. 1] на основі структурно-функціональних моделей. Методику висвітлено в пі дрозд. 2.4 цієї роботи.

2. Аналіз у прогноз попиту на кредити на основі оцінки його залежності від сукупності чинників (див. розд. 4 блок-схеми) за методами, висвітленими в підрозд. 2.6 цієї роботи з урахуванням специфіки статистичного забезпечення маркетингу на ринку банківських послуг [13, розд. 6].

Ринок банківських послуг - це специфічна сфера товарних відносин, де основними операціями є акумулювання грошових коштів та їх нагромадження, надання кредитів, здійснення грошових розрахунків, емісія грошей і цінних паперів, операції з іноземною валютою тощо.

Основні завдання банку на ринку банківських послуг такі:

1. Розширення спектра послуг і підвищення їхньої якості; удосконалення обслуговування.

2. Запровадження нових форм кредитування, персональне, „елітарне”, обслуговування клієнтів шляхом менеджменту рахунків, консультацій, нетрадиційних форм обслуговування і, як наслідок проведеної роботи, створення нових банківських технологій і вдосконалення наявних.

3. Виявлення і задоволення потреб клієнтів у поєднання із суспільними інтересами, зокрема фінансуванням важливих для суспільства проектів.

4. Залучення до обслуговування фінансово стабільних клієнтів.

5. Забезпечення стабільного зростання ефективності всіх видів банківської діяльності.

6. Забезпечення ефективних джерел залучення коштів.

7. Зниження банківського ризику.

8. Підвищення іміджу банку.

Ринок тяжіє до стихійності та непередбаченості. Тому виникає потреба в розробці теорії та практики, спрямованих на обмеження стихійності ринку - його основні процеси мають бути керованими та регульованими. Ця теорія отримала назву „маркетинг”.

Маркетинг - це система регулювання, управління та вивчення ринку, спрямована на задоволення потреб споживачів.

Регулювання передбачає виокремлення причиново-наслідкових зв'язків і факторів, за допомогою яких можна впливати на ринок. Це потребує маркетингових досліджень, тобто діяльності, яка єсистемою збирання, оброблення, зведення, аналізу та прогнозування даних, необхідних для маркетингової діяльності на різних рівнях.

У маркетингу банківської діяльності вирізняють поняття маркетингового середовища банку, тобто сукупності суб'єктів і сил, що впливають на діяльність банку на ринку банківських послуг. Воно складається з внутрішнього (ендогенного) середовища, пов'язаного організаційною структурою банку, його потенціалом, географічними межами діяльності, менеджментом, та зовнішнього (екзогенного) середовища, з якими банк взаємодіє.

Екзогенне середовище розподіляється на дві групи - мікросередовище і макросередовище.

Мікросередовищем є особи, безпосередньо пов'язані з діяльністю банку: вкладники коштів, позичальники, конкуренти, контактна аудиторія та інші, тобто особи, що сприяють або протидіють, а також пов'язані з банком системою обміну інформацією.

До макросередовища належать зовнішні фактори, які діють незалежно від банку, але впливають на його діяльність: демографічні фактори, соціальні умови життя населення, стан економіки, географічні особливості, політичне становище тощо.

Сегментація ринку банківських послуг - це розподіл загальної сукупності клієнтів банку за групами згідно з їхніми вимогами до розвитку ринку банківських послуг.

Критерії сегментації ринку банківських послуг:

· галузева приналежність споживачів;

· розміри споживачів;

· місцезнаходження споживачів;

· оцінювання та прогнозування фінансового становища та кредитоспроможності споживачів.

При виборі оптимальних сегментів ринку перевага надається:

· великим сегментам;

· сегментам із чітко окресленими межами;

· сегментам із фінансовою стабільністю;

· сегментам з інтенсивним розвитком попиту на банківські послуги.

Сегментація здійснюється за такими ознаками:

· географічна (внутрішній і зовнішній ринки);

· вагомість клієнтів;

· галузева приналежність;

· вид діяльності;

· групи населення (соціальне становища, рівень доходу тощо).

Характеристика загальної ситуації на ринку банківських послуг охоплює оцінювання таких чинників:

· перспективи і тенденції розвитку ринку;

· стан банківської та позабанківської сфер;

· умови роботи інших, у тому числі іноземних банків у певному регіоні, на конкретному ринку;

· потенційна місткість ринку банківських послуг, географічні (регіональні) кордони ринку, на якому працює банк, перспективи розширення;

· ступінь монополізації певного ринку, його найважливіші характеристики.

Важливим етапом розроблення маркетингової стратегії банку є визначення характеристик споживачів.

Поліпшення обслуговування клієнтів передбачає вирішення таких завдань:

· визначення вимог клієнтів щодо рівня якості обслуговування;

· розроблення показників і параметрів для вимірювання якості обслуговування;

· розроблення та запровадження системи швидкого й ефективного розв'язання проблемних ситуацій, а також оперативне виконання заявок і вимог клієнтів;

· оцінювання ступеня задоволення вимог клієнтів;

· зміна характеру діючого обслуговування відповідно до вимог клієнтів.

Обґрунтована маркетингова стратегія спрямована на одержання додаткових конкурентних переваг у результаті:

· поліпшення якості обслуговування клієнтів на основі регулярного аналізу та модифікації рівнів обслуговування відповідно до вимог клієнтів;

· утримання фінансово стабільних клієнтів на основі повнішого задоволення їх вимог з погляду поліпшення якості та додержання вищих стандартів обслуговування завдяки творчому підходу до виконання запитів клієнтів і підвищеній увазі до їхніх потреб;

· підвищення прибутковості на основі зниження плинності фінансово стабільних клієнтів, залучення нових цільових клієнтів і зростання обсягу операцій унаслідок повнішого задоволення вимог клієнтів до якості обслуговування та подальшого придбання ними продуктів і послуг банку;

· поліпшення іміджу банку на основі зростання до нього уваги з боку клієнтів завдяки конструктивному підходу до підвищення якості обслуговування та задоволення індивідуальних потреб і запитів клієнтів.

Сукупність споживачів розподіляється на такі групи: фізичні особи, підприємства, органи влади, банки-кореспонденти.

За цими групами дається характеристика:

· поточного, а також можливого в перспективі складу клієнтів банківської системи, у тому числі конкретного банку;

· структури потреб і запитів клієнтів;

· мотивів звернення до послуг банку;

· незадоволених потреб у банківських послугах;

· реакції клієнтів на нові види послуг.

Для визначення впливу основних факторів на попит на банківські послуги у взаємозв'язку з обсягом і структурою потреб формується інформація, яка характеризує:

за юридичними особами -

· розміри (статутний фонд, активи, чисельність зайнятих, оборот, інші характеристики);

· галузь, вид діяльності4

· номенклатуру продукції, основних постачальників і споживачів;

· строк перебування клієнтом банку;

за фізичними особами -

· вік, стать, рівень доходу, соціальне становище, регіон проживання і роботи.

Такі групування є базою сегментації ринку банківських послуг. По підприємствах це сегментація за галузями економіки, видами діяльності, розміром обороту, економічним становищем, місцезнаходженням тощо. На ринку фізичних осіб сегментація може бути проведена за географічною ознакою, соціально-демографічною (віком, статтю, складом сім'ї, рівнем освіти), майновим станом.

Важливим елементом дослідження споживачів є вивчення мотивації клієнтів під час їхнього звернення до послуг банку. Серед таких мотивів можуть бути бажання захистити свої кошти від інфляції, одержання прибутку, широкого вибору банківських послуг, гарантія збереження таємниці вкладу тощо. Вибираючи конкретний банк, клієнти можуть ураховувати рівень і культуру обслуговування, спектр, вартість, якість послуг, репутацію банку тощо.

Предметом статистичного дослідження мотивації клієнтів банку є закономірності та тенденції формування цієї думки під впливом суб'єктивних та об'єктивних факторів. Суб'єктами є різні групи клієнтів банку. Характеристику думку одержують на основі опитування, організація якого передбачає розроблення програми опитування, створення інструментарію, побудову представницької вибірки тощо (настанови підрозд. 1.3).

За способами організації статистичного спостереження мотивації розрізняють опитування: усні (інтерв'ю) і письмові (анкети); очні (роздавальна анкета) і заочні (поштові, телефонні, за допомогою преси); вибіркові і суцільні; регіональні і місцеві; за місцем роботи і проживання; одночасні і повторні.

Опитування, які проводяться на базі мережі інтерв'юерів або як спеціальні вибірки, мають забезпечити можливість поширення одержаних висновків на генеральну сукупність.

Система статистичних показників мотивації динамічна. Вона змінюється до спрямованості процесів соціально-економічного розвитку. Результати статичного вивчення мотивації відображають відносну частоту різних суджень про банківські послуги, пропозиції щодо їх удосконалення.

Статистика вивчає такі характеристики думки, мотивації:

· спрямованість - позитивна або негативна;

· інтенсивність - „більше” або „менше”;

· стабільність щодо потреби;

· динамічність - швидкість реакції, зокрема на фактори зовнішнього середовища, уведення нових форм обслуговування, нові продукти тощо;

· компетентність - наявність знань, потрібних для правильного оцінювання проблеми.

При дослідження думки та мотивації важливе місце належить аналізу на основі атрибутивних ознак за допомогою комбінаційних групувань. Вони дають змогу визначити напрями і щільність зв'язку між показниками.

Обробляючи дані опитувань, використовують різні статистичні методи. У зв'язку з переважаннями атрибутивних ознак і для вивчення структурних відмінностей застосовують непараметричні методи перевірки гіпотез зокрема таблиці спів залежності з використанням критерію О.О. Чупрова (див. підрозд. 2.6). При цьому використовуються розподіли респондентів за соціальним положенням, рівнем доходу, родом занять тощо; юридичних осіб - за галуззю, родом занять, розмірами підприємств тощо. Як підсумкову ознаку беруть готовність придбати окремі види банківських послуг, оцінку їхньої якості, привабливості, прийнятність ціни, організацію реалізації, бажаність додаткових форм обслуговування тощо.

Аналізуючи конкурентне середовище, варто виокремити найбільш значних конкурентів, вивчити їхні маркетингову, операційну і фінансову стратегії, оцінити стратегічні можливості.

У процесі аналізу розрізняють три стратегічні групи:

· банки, розміщенні на тій ж самій території;

· великі і спеціалізовані банки інших регіонів, які мають мережу філій;

· різні небанківські фінансові заклади: інвестиційні, трастові, брокерські фірми та організації, що виконують банківські операції та можуть відволікати фінансові кошти з банківської сфери.

У складі самої сукупності банків виокремити групи за ознаками розміру капіталу, місцезнаходженням, політикою кредитування тощо.

Перелічені розподіли є базою для побудови типологічних угрупувань банківських конкурентів. Показниками, що їх характеризують, є інформація в кількісному та якісному виразах.

Кількісну характеристику конкурентів становлять такі дані:

· організаційно-правова форма - основні пайовики або засновники;

· обсяг статутного фонду;

· наявність ліцензій на окремі види діяльності;

· наявність і розміри мережі установ;

· перелік основних видів послуг;

· інші дані (банки-кореспонденти, великі клієнти тощо).

Якісною характеристикою конкурентів є відомості про:

· репутацію;

· рівень обслуговування;

· привабливість для клієнтів;

· рекламну стратегію тощо.

Така інформація використовується для порівняльного аналізу як усередині всієї сукупності банків, так і для зіставлення показників конкурентного банку з характеристиками діяльності на ринку банківських послуг інших банків, що є базою для розроблення управлінських рішень щодо конкурентних переваг, просування послуг на ринку, розроблення обґрунтованої стратегії розвитку банку.

2.3 Оцінювання кредитоспроможності клієнтів банку

Кредитоспроможність - це наявність передумов для одержання позичок і спроможність повернути їх.

Об'єктами статистичного аналізу є окремі позичальники (юридичні та фізичні особи).

Оцінювання кредитоспроможності клієнтів банку є найважливішим складником оцінювання банківського, і передусім - кредитного, ризику. Ефективне управління кредитними ризиком є основою створення міцного банку. Основними елементами ефективного управління кредитами є добре розвинуті кредитна політика і процедури, обґрунтоване управління кредитним портфелем, ефективний контроль за кредитами. Банки мають успіх тоді, коли ризики, які вони беруть на себе, обґрунтовані, контрольовані та перебувають у межах їхніх фінансових можливостей і компетенцій, а активи, в основному кредити, достатньо ліквідні, щоб покрити відплив коштів, витрати, збитки і при цьому забезпечити необхідну прибутковість акціонерного капіталу.

В основу розроблення ефективної кредитної політики банку покладено такі параметри, їх кількісну оцінку як у сучасному, так і в перспективі за допомогою статистичних методів:

1. Мета фінансування.

2. Засоби погашення позики.

3. Структура позики.

4. Забезпечення позики (структура застави, її якість: готовність до продажу, ліквідність, вартість, заборгованість, підконтрольність, претензії на право власності, прибутковість, вартість ліквідації, умови вступу у володіння, застереження тощо).

5. Оцінювання ризиків, притаманних компанії-позичальнику, які можуть ускладнити процес погашення кредитів, з урахуванням виду діяльності (галузі), конкурентоспроможності, операційної ефективності, якості керівництва.

6. Оцінювання фінансового становища позичальника. Охоплює розуміння принципів обліку, які використовуються під час складання фінансової звітності, надання фінансовій звітності форми, придатної для оцінювання фінансових потоків у фінансового стану фірми як в поточному періоді, так і в майбутньому.

У процесі аналізу і випереджального прогнозування кредитоспроможності клієнтів банку і на цій основі управління кредитним портфелем оцінюють:

· вплив зовнішнього середовища на кредитоспроможність на основі вивчення становища позичальника в економіці в цілому та в конкурентній галузі, його спроможності адекватно реагувати на ситуацію залежно від бізнес-циклів;

· життєвий цикл виробництва основних видів продукції;

· збутову стратегію;

· здатність виробляти та продавати товари за цінами, які компенсують витрати і генерують прибуток;

· залежність припливу готівки від зовнішніх факторів.

Здійснюється групування напрямів кредитів з виокремленням найризикованіших, а саме:

· для початку бізнесу, де обсяг позик непропорційно високий порівняно з інвестиціями власників;

· кредити для спекулятивних угод з товарними та фондовими цінностями;

· кредити для операцій з нерухомістю для власників підприємств з обмеженими власними коштами;

· кредити для підтримки значного залишку на депозиті в банку без достатнього капіталу й застави;

· кредити під проекти з ризиком морального старіння;

· кредити під низьколіквідні цінності тощо.

Оцінюючи кредитоспроможність клієнтів банку, використовують також система показників, яка сигналізує про можливі фінансові трудноші та банкрутство:

· перевищення критичного рівня простроченої заборгованості;

· надмірне використання короткострокових позик як джерела фінансування довгострокових вкладень;

· низькі значення показників ліквідності;

· нестача обігових коштів;

· підвищення до граничних меж частки позичкових коштів у загальному обсязі коштів;

· невиконання зобов'язань перед кредиторами та акціонерами щодо своєчасного повернення позик, виплати процентів і дивідендів;

· наявність простроченої заборгованості ;

· погіршення взаємин з підприємствами банківської системи;

· використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;

· застосування у виробництві переамортизованого обладнання;

· негативні зміни в портфелі замовлень.

У процесі оцінювання кредитних якостей клієнтів банку може бути використана така система показників у порядку зменшення рейтингу:

1. Мета і сума позики.

1.1. Реальна мета й узгоджена з нею сума.

1.2. Гранична мета, сприйнятлива сума.

1.3. Недоведена мета, проблематична сума.

2. Фінансові можливості претендента на позику.

2.1. Міцний поточний у недавньому минулому фінансове становище, міцний і стабільний приплив готівки.

2.2. Хороше фінансове становище, стабільний приплив готівки.

2.3. Сприйнятливе фінансове становище, невизначений приплив готівки.

2.4. Невеликі доходи, слабкий приплив готівки.

2.5. Збиткова репутація, слабкий приплив готівки.

3. Застава.

3.1. Є достатня ліквідна застава.

3.2. Є застава середньої ліквідності.

3.3. Є достатня застава, але обмеженої ліквідності.

3.4. Є недостатня застава граничної якості.

3.5. Застава неприйнятна.

4. Інформація про позичальника.

4.1. Блискуча кредитна репутація.

4.2. Хороші відгуки про надійність клієнта.

4.3. Обмежені відгуки, відсутність негативної інформації.

4.4. Брак відгуків.

4.5. Несприятлива кредитна репутація.

5. Взаємини з позичальником.

5.1. Тривалі, послідовні, прибуткові відносини.

5.2. Наявність взаємин середньої якості або відсутність відносин.

5.3. Втрата взаємин.

У процесі аналізу кредитоспроможності використовуються різні групи показників (табл. 9) у поєднанні з системами показників ліквідності, ділової активності, рентабельності платоспроможності [13].

За підсумками кількісного та якісного аналізу визначається клас клієнта (фірми):

Клас 1 - високий. Доступ до фінансових ринків гарантується відповідним економічним становищем фірми; стабільний приплив коштів для оплати зобов'язань; зведений баланс забезпечує реальний міцний захист активів.

Клас 2 - високий. Доступ до фінансових ринків дещо менший, ніж у клієнтів класу; стабільний приплив коштів для оплати зобов'язань.

Клас 3 - вище середнього. Доступ до фінансових ринків залежить від економічної ситуації; нестабільний приплив коштів для оплати зобов'язань.

Клас 4 - середній. Доступ до фінансових ринків обмежений, навіть за умов сприятливої економічної ситуації; приплив коштів для оплати зобов'язань загалом прийнятний, але може значно коливатися.

Клас 5 - нижче середнього (ризикові клієнти). Приплив коштів для оплати зобов'язань здійснюється за рахунок активів.

Таблиця 9 Показники оцінювання кредитоспроможності різних груп позичальників

управління кредит банк кредитоспроможність

Література