Оцінка та планування схем фінансово-кредитних розрахунків

Размещено на http://allbest.ru

ОЦІНКА ТА ПЛАНУВАННЯ СХЕМ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ РОЗРАХУНКІВ



Зміст

1. Застосування теорії рент у плануванні схем фінансово-кредитних розрахунків

2. Поняття лізингу та методи розрахунку лізингових платежів

2.1 Механізм розрахунку лізингових платежів

2.2 Методика розрахунку лізингових платежів з амортизацією боргу рівними частинами

2.3 Методика розрахунку лізингових платежів, заснована на теорії фінансових рент

2.4 Коригування залишкової вартості майна на авансовий платіж

2.5 Коригування вартості майна на величину залишкової вартості

2.6 Виплати лізингових платежів на початку періоду

3. Споживчі кредити та аналіз схем споживчого кредитування

4. Поняття іпотеки та розрахунки за іпотечними позиками

5. Фонди нагромадження та погашення боргу



1. Застосування теорії рент у плануванні схем фінансово-кредитних розрахунків

Якщо фінансова операція передбачає не відокремлений (одноразовий) платіж, а певну послідовність платежів у часі, то для планування схеми таких розрахунків доцільно використовувати теорію фінансових рент.

Сучасні економічні відносини передбачають, що переважна більшість суб'єктів господарювання для свого розвитку застосовують різні варіанти кредитування. Оптимізацію кредитних розрахунків, що полягає у пошуку зручних схем кредитних виплат, провадять на основі аналізу відповідних потоків платежів.

Основними умови кредитування, які оцінюють в теорії фінансових рент:

- термін кредиту (позики);

- метод (схема) погашення основної суми боргу та відсотків;

- рівень відсотків за кредитом та метод нарахування відсотків;

- додаткові умови (пільговий період, можливості дострокового погашення, пролонгації, реструктуризації тощо).

Фінансове навантаження щодо обслуговування боргу залежить від розміру та періодичності виплат, першого внеску, принципів нарахування відсотків на суму боргу та багатьох інших чинників.

Визначення оптимальних умов фінансово-кредитних розрахунків передбачає опис кредитних виплат у вигляді певного потоку платежів з подальшою оцінкою його вартісних характеристик. Причому, залежно від розподілу платежів у часі, коригуються інші параметри кредитної угоди. Таким чином, за допомогою операції дисконтування можна знайти такий потік платежів, що забезпечуватиме оптимальне (прийнятне) фінансове навантаження для боржника відповідно до його виробничого циклу, оборотності коштів тощо.

Отже, кількісний аналіз фінансових потоків платежів - основа проведення більшості фінансово - кредитних операцій, зокрема:

- лізингових операцій;

- споживчого кредитування;

- іпотечного кредитування;

- орендних платежів з подальшим викупом майна;

- амортизаційних відрахувань;

- створення фондів нагромадження коштів;

- створення спеціальних фондів погашення боргу тощо.

Крім того, за допомогою теорії фінансових рент визначають вартісні характеристики різних видів цінних паперів. Наприклад, вартісна оцінка акцій ґрунтується на моделях дисконтування дивідендів, а оцінка процентних облігацій передбачає дисконтування процентних (купонних) виплат.



2. Поняття лізингу та методи розрахунку лізингових платежів

До зручних фінансових механізмів залучення коштів відносяться лізингові операції, які є альтернативою борговим цінним паперам та банківському кредитуванню.

Лізингові схеми залучення капіталовкладень у виробництво є одним з потужних джерел матеріально-технічного переоснащення підприємств, оскільки дозволяють отримати в експлуатацію основні засоби на умовах поступової сплати коштів.

Лізинг - це угода, за якою лізингодавець на основі договору лізингу за встановлену плату (лізингові платежі) надає лізингоодержувачу право на використання визначеного майна, відповідно до встановлених специфікацій, на визначений строк та на певних умовах, з правом викупу майна лізингоодержувачем.

Лізинг має наступну принципову схему, що передбачає одночасне укладання, як мінімум двох угод - договору лізингу між лізингодавцем (тобто лізинговою компанією) і лізингоодержувачем і договору купівлі-продажу між лізингодавцем і продавцем (постачальником) майна (рис. 1).

Рис. 1. Процес лізингу

Зі схеми, представленої на рис. 1, видно, що лізинг є специфічною формою кредиту, що надається підприємству для придбання необхідного йому майна. Як і в будь-якій іншій фінансово-кредитній угоді, ключовим питанням лізингової угоди є визначення розміру заборгованості та схеми її погашення. Отже, в аспекті фінансових обчислень, доцільно розглянути механізм розрахунку лізингових платежів.

2.1 Механізм розрахунку лізингових платежів

Одним з основних етапів проектування лізингової угоди є визначення суми та графіку лізингових платежів. Ця задача є надзвичайно важливою як для лізингодавця, так і для лізингоодержувача, оскільки її результатом є оцінка кінцевої вартості лізингових послуг. Розмір лізингових платежів має бути економічно обґрунтованим, забезпечуючи лізингодавцю певний прийнятний рівень дохідності, а лізингоодержувачу - прийнятний рівень витрат. Для лізингодавця важливо врахувати та відобразити в лізингових платежах всі понесені ним витрати по лізинговій угоді, а також той прибуток, який він має отримати за надані лізингові послуги. З іншого боку, загальна сума лізингових платежів, по суті, являє собою вартість предмету лізингу для лізингоодержувача.

Фінансова схема лізингової угоди передбачає визначення дат та розмірів лізингових платежів, а також загального строку угоди. Причому строк лізингу будь-якого обладнання не може перевищувати терміну експлуатації цього майна.

Розрахунки розмірів лізингових платежів можуть проводитися різними методами в залежності від виду лізингу, форми і способу виплат, предмету лізингу та різних додаткових договірних умов. В Україні найчастіше розрахунок лізингових платежів здійснюють за двома методиками:

- методика з амортизацією боргу рівними частинами (традиційний метод);

- методика фінансових рент (сучасний фінансовий метод).



2.2 Методика розрахунку лізингових платежів з амортизацією боргу рівними частинами

З двох основних методичних підходів, методика розрахунку лізингових платежів з амортизацією боргу (відшкодуванням вартості предмета лізингу) рівними частинами є простішою в аспекті фінансових розрахунків. Цей традиційний метод розрахунків боргових виплат є простим та зрозумілим для боржника, проте має суттєвий недолік - він не враховує вартість грошей у часі та ефект дисконтування.

Сутність цього методичного підходу полягає в тому, що величина лізингового платежу в кожному періоді визначається як сума відрахувань частини вартості предмета лізингу (виплати по основній сумі боргу) та величини відсотків (лізингової винагороди) на невідшкодовану (залишкову) вартість цього майна. Математично це можна записати так:

(1)

де Ri - розмір лізингового платежу, Ai - обсяг лізингової винагороди, Bi - обсяг відшкодування вартості предмета лізингу в i - тому періоді.

При цьому, погашення вартості предмету лізингу відбувається рівними частинами, а величина відсотків (лізингова винагорода) визначається послідовно в кожному періоді, виходячи із залишкової величини заборгованості за предмет лізингу на початок періоду.

Розглянемо випадок, коли відшкодування вартості предмету лізингу є періодичними і постійними та за строк дії угоди вартість майна повністю заміщується (залишкова вартість предмету лізингу по закінченню угоди дорівнює нулю). В такому разі величина періодичного відшкодування вартості предмета лізингу визначається діленням його повної вартості на кількість періодів:



(2)

де С - повна вартість предмета лізингу, п - кількість періодів.

Залишкова вартість майна Ui, на початку кожного наступного періоду залежить від попереднього:

(3)

Зрозуміло, що залишкова вартість на початку першого періоду, до здійснення лізингових платежів, дорівнює повній вартості предмету лізингу: Ui=C, а потім, з кожним наступним періодом, залишкова вартість зменшується.

Числова послідовність залишкової вартості майна по періодах є спадаючою арифметичною прогресію, яка з кожним періодом зменшується на постійну величину В. Отже, рівняння (3) можна записати в наступному вигляді:

(4)

Вираз (4), у свою чергу, врахувавши властивість (2), можна перетворити так:

(5)

Обсяг лізингової винагороди Аі знаходять за формулою:

(6)



де r- ставка дохідності за лізинговою угодою (лізингова ставка).

Обсяг лізингової винагороди, а отже й загальна величина лізингового платежу, у кожному наступному періоді зменшується пропорційно до зменшення залишкової вартості майна.

З врахуванням виразів (2)-(6), рівняння (1) можна записати в наступному вигляді:

(7)

З рівняння (7) виходить, що за методикою розрахунку лізингових платежів з відшкодуванням вартості майна рівними частинами розмір лізингового платежу в кожному періоді є змінним та залежить лише від загальної вартості майна (основної суми боргу), лізингової ставки, кількості періодів та порядкового номеру періоду.

Більш складні схеми оптимізації боргового навантаження за лізинговими угодами передбачають коригування строків угоди та періодичності платежів, що призводить до змін розмірів лізингових платежів.

Слід зазначити, що по закінченню договору лізингу відшкодування вартості майна не завжди дорівнює повній сумі амортизаційних відрахувань. Отже, схеми погашення боргу також можуть передбачати неповне заміщення вартості майна.

2.3 Методика розрахунку лізингових платежів, заснована на теорії фінансових рент

Однією з найбільш математично обґрунтованих і точних є методика визначення розміру лізингових платежів заснована на теорії фінансових рент. В її основу покладена рівність теперішньої вартості потоку лізингових платежів та вартості майна з усіма додатковими витратами на його придбання. За цією методикою визначають єдину величину лізингового платежу за всіма періодами, яку надалі розподіляють на відсотковий платіж (лізингову винагороду) і величину відшкодування вартості майна.

Для розрахунку розміру лізингового платежу за цим методом виходять з наступних припущень:

- платежі однакові у всіх періодах;

- платежі здійснюють через рівні проміжки часу.

Крім того, розрахунок розміру лізингового платежу передбачає наявність заздалегідь визначеної лізингової ставки r.

Якщо обумовити, що платежі здійснюють наприкінці періоду, і майно повністю амортизується за термін договору лізингу, то величину лізингового платежу розраховують наступним чином:

(8)

Після того, як розмір лізингового платежу визначено, його розподіляють на лізингову винагороду та величину відшкодування вартості майна. Причому спочатку у кожному періоді, користуючись формулою (6), розраховують розмір лізингової винагороди, а вже потім з рівняння (1) визначають величину заміщення вартості майна.

Залишкову (незаміщену) вартість майна для кожного наступного періоду визначають як різницю між залишковою вартістю майна і величиною відшкодування вартості майна у поточному періоді.

На практиці методика розрахунків за фінансовими рентами нерідко ускладнюється коли, наприклад, платежі здійснюють не наприкінці, а на початку періоду, майно не повністю амортизується за термін договору лізингу тощо.



2.4 Коригування залишкової вартості майна на авансовий платіж

На практиці часто лізингоотримувач спочатку виплачує певну частину вартості майна авансом, а вже після цього здійснює періодичні лізингові платежі.

У разі, коли за договором лізингу передбачений авансовий платіж у розмірі С_a, то залишкова вартість майна у першому періоді дорівнює:

(9)

Оскільки саме величина U₁ є початковим розміром лізингової заборгованості, то з урахуванням властивості (6.9) рівняння (6.8) у цьому випадку необхідно скорегувати так:

(10)

Рівняння (10), як і рівняння (8), передбачає, що лізингові платежі здійснюють наприкінці періоду, починаючи з першого, та вартість майна повністю амортизується за термін дії лізингової угоди. На практиці, величину авансової виплати часто прив'язують до розміру лізингових платежів. Тобто, спочатку за формулою (8) обчислюють розмір лізингового платежу, а потім обумовлюють необхідність внесення авансу. Якщо лізингоодержувач у початковий період виплачує аванс, рівний х періодичним платежам R, а платежі, що залишилися, виплачує за стандартній схемі, то кількість періодів виплат зменшиться до величини (п-х). Тоді вираз (10) набуде вигляду:

(11)



З рівняння (11) платіж R дорівнює:

(12)

Порівнюючи вирази (8) та (12), можна зробити висновки, що виплата авансу суттєво зменшує розмір періодичного лізингового платежу, отже, зменшує й загальне подорожчання предмету лізингу.

2.5 Коригування вартості майна на величину залишкової вартості

Якщо вартість предмету лізингу неповністю амортизується за термін дії лізингової угоди, то після закінчення договору лізингу це майно має залишкову вартість С₀.

Ця залишкова вартість є майбутньою величиною, що буде отримана через п періодів часу.

Величину С₀ необхідно спочатку привести (дисконтувати) до теперішнього часу за методикою складних відсотків.

В даному випадку формула розрахунку лізингових платежів набуде такого вигляду:

(13)

Формула (6.8) фактично є частинним випадком рівняння (13), оскільки при С₀ = 0, ці вирази є тотожними.



2.6 Виплати лізингових платежів на початку періоду

За методом фінансових рент лізингові платежі на початку періодів описують за допомогою рент пренумерандо. Виходячи з цього величину лізингового платежу визначають за формулою:

(14)

З рівняння (14) видно, що при сплаті лізингових платежів на початку періоду, їх розмір стає меншим у порівнянні з платежами наприкінці періоду в (1 + r) разів. Це є абсолютно логічним, адже з економічної точки зору лізингові платежі зменшуються, тому що борг повертається раніше.



3. Споживчі кредити та аналіз схем споживчого кредитування

Останні декілька років в Україні активно розвивається ринок споживчого кредитування. Цей вид кредитування призначений для фізичних осіб, які використовують позичені кошти на купівлю побутової техніки, інших електронних пристроїв, автомобілів тощо. Кредиторами виступають комерційні банки, що спеціалізуються на роздрібному бізнесі, кредитні спілки, союзи та інші фінансові організації.

Зазвичай такі кредити є короткостроковими, а виплати за ними є щомісячними. Типова схема розрахунків за цією кредитною угодою ґрунтується на методиці фінансових рент.

Отже, основною відмінністю схем споживчого кредитування від схем лізингових платежів є наявність кількох виплат протягом кожного періоду.

Якщо припустити, що за наявної річної кредитної ставки r виплати здійснюють т- разів протягом одного року, то формула (8) для обчислення розміру періодичного платежу R набуде такого вигляду:

(15)

При проведенні розрахунків за допомогою функції ПЛТ у МS Ехсеl для визначення розміру щомісячного платежу, необхідно спочатку перевести кредитну ставку та строк кредитування до місячних значень.

Аналізуючи схеми споживчого кредитування слід зазначити, що кредитні установи при видачі споживчого кредиту, окрім кредитної ставки, застосовують до позичальника різноманітні комісії та інші початкові платежі. Всі ці скриті виплати призводять до значного дорожчання кредиту для позичальника. Тому ключовим питанням стає визначення реальної ставки дохідності за кредитною операцією.

Зазвичай, обчислення розміру періодичного платежу R здійснюють за формулою (15) на основі загальної величини позики С. Однак, визначаючи реальну дохідність кредитора, необхідно враховувати, що за наявності додаткових комісій у розмірі А, позичальник насправді отримує суму у розмірі лише (С- А).

Тоді, позначивши реальну ставку дохідності як у, можна записати наступне рівняння фінансової еквівалентності:

(16)

Розв'язок рівняння (16) відносно у показує реальну ставку дохідності кредитної операції.

Побудувати графік погашення боргу можна за 2 варіантами: за рівними сумами та рівними терміновими платежами. У першому випадку графік складається із заборгованості, основного погашення боргу, сплачених відсотків та суми до сплати. В цьому випадку відсотки нараховуються на суму заборгованості, що кожного року зменшується.

У другому випадку, графік містить лише саму суму до сплати (з урахуванням основної суми боргу і відсотків). Дана сума розраховується за формулою:

, (17)

де S- сума боргу;

r- річна відсоткова ставка.



4. Поняття іпотеки та розрахунки за іпотечними позиками

На сучасному етапі іпотечне кредитування в Україні набуває бурхливого розвиткуІіснують спеціалізовані державні та комерційні іпотечні установи, які пропонують різноманітні іпотечні програми. Діяльність з іпотечного кредитування регулюється Законом України «Про іпотеку» та іншими законодавчими та нормативними актами.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Таким чином, іпотекодержатель є кредитором за борговим зобов'язанням, а іпотекодавець - боржником, який передає в іпотеку відповідне нерухоме майно для забезпечення виконання цього зобов'язання.

Типові основні умови іпотечного кредитування в Україні виглядають так:

- сума кредиту: $5000-$250000 (зазвичай до 70% від оціночної вартості нерухомості, що купується);

- строк кредитування: 10, 15, 20 років (можливе дострокове погашення);

- розмір першого внеску: 5-30 %;

- фіксована відсоткова ставка за відсутності прихованих комісій: 10-15 %;

- схема погашення кредиту: методика фінансових рент з щомісячними виплатами. Головною перевагою іпотечного кредитування є те, що, починаючи з моменту державної реєстрації, позичальник стає власником нерухомості, а кредит за житло, яким він вже користується, можна погашати ще протягом багатьох років. Причому, за наявності стабільного доходу, іпотека на досить довгий строк з щомісячними виплатами є не дуже обтяжливою для іпотекодавця.

Теорія фінансових рент дозволяє порівняти вартість потоку щомісячних орендних платежів з викупною ціною нерухомості та прийняти правильне рішення.

В цілому, порівнюючи схеми погашення заборгованостей за іпотекою зі схемами споживчих та лізингових кредитів, можна стверджувати, що з погляду фінансових розрахунків методики розрахунку графіку та розміру виплат є майже ідентичними, а наведене вище рівняння (16) однаково правомірне для всіх фінансово-кредитних операцій.

Основною відмінністю іпотеки, наприклад, від споживчих кредитів є довгостроковість іпотечного кредитування та набагато нижчі ставки за кредитом. Нижча дохідність іпотечного кредитування для кредитора компенсується високою надійністю повернення коштів за рахунок наявності в цій кредитній угоді якісної застави - нерухомого майна, яке з плином часу майже не втрачає, а іноді - й зростає в ціні.

фінансовий лізинговий іпотечний кредитування



5. Фонди нагромадження та погашення боргу

Фонди нагромадження капіталу відносять до фондів спеціального призначення. Це цільові фонди, які створюють на визначений термін з метою накопичення визначеної суми коштів. Їхньою специфічною ознакою є те, що в момент створення такого фонду відразу фіксується строк його існування і сума, яка повинна бути накопичена за цей термін. Формують фонд нагромадження зазвичай за рахунок рівних періодичних внесків. Такі фонди використовують як юридичні, так і фізичні особи. Будь-яке довготермінове відкладання коштів - на купівлю квартири, автомобіль, ремонт, на освіту тощо, можна вважати створенням фонду нагромадження коштів.

В аспекті фінансових рент, основною відмінністю обчислення розміру періодичних платежів для фонду нагромадження коштів полягає в тому, що на відміну від лізингових, споживчих, іпотечних кредитів розрахунки ґрунтуються не на початковій величіні (сумі кредиту), а на кінцевій величині коштів (майбутній накопиченій сумі).

В даному випадку обчислення розміру періодичного платежу здійснюється за формулою:

(18)

де Ск - величина фонду нагромадження.

Формула (18) справедлива для щорічних платежів та річної ставки дисконтування. За наявності т-періодичних платежів протягом року, вираз (18) необхідно перетворити так:

(19)



Розрахунки за формулами (18) та (19) можна виконати у МS Ехсеl, застосувавши функцію ПЛТ (серед аргументів функції необхідно вказати початкову величину боргу ПС. Застосовуючи функцію ПЛТ для фондів нагромадження, необхідно замість аргументу ПС вказувати кінцеву величину БС).

Більш складною формою фонду нагромадження є фонд погашення боргу. Цей вид фонду створює боржник за кредитною угодою, коли умовами цієї угоди передбачено періодичні виплати відсотків за кредитом та погашення основної суми боргу наприкінці терміну кредитування.

Для виплати основної суми боргу необхідно накопичити до встановленої дати фіксовану суму, тобто фактично створити фонд нагромадження, але крім цього ще й сплачувати відсотки за кредитом. В таких випадках виплату відсотків та відрахування до фонду нагромадження здійснюють одночасно. Сума цих двох видів періодичних виплат за рік складає величину річного видатку за боргом.

Терміновий платіж до фонду погашення боргу розраховується за формулою:

, (20)

де D- сума заборгованості;

g - ставка відсотку за боргом;

S_n;і - множник нарощення, що знаходиться за фінансовими таблицями.

Размещено на Allbest.ru

...