Размещено на http://www.allbest.ru

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАЛАШЕНКО Геннадій Федорович

УДК 338.2:339.564

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ

08.02.03 - організація управління,

планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2003

Размещено на http://www.allbest.ru

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних фінансів Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ)

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Бойцун Наталія Євгенівна,

завідувач кафедри міжнародних фінансів

Дніпропетровського національного університету

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Галушко Ольга Сергіївна,

завідувач кафедри економічного аналізу і фінансів Інституту економіки Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України, м. Дніпропетровськ

кандидат економічних наук,

Чижов Лев Петрович,

Українська Академія банківської справи, доцент, м. Суми

Провідна установа: Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, м. Донецьк

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради К 08.051.03

доктор економічних наук, професор А.К.Василевський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.

Банківська система є невід'ємною складовою ринкової економіки. Вона виконує важливу економічну функцію акумуляції та розміщення тимчасово вільних коштів підприємств та населення. Ефективне функціонування банківської системи, яка користується довірою вкладників та активно кредитує підприємства різних форм власності та галузей економіки, сприяє економічному зростанню в країні. Але банківські установи ринкової економіки схильні до проведення ризикованої незбалансованої кредитної політики, яка несе загрозу фінансової та загальноекономічної криз, втрати довіри населення до економічної політики уряду і національної валюти. Необхідність запобігання та усунення наслідків банківських криз на мікро- і макрорівнях призвели до виникнення механізму державного регулювання та управління банківською діяльністю. На даний час він використовується в усіх країнах незалежно від рівня економічного розвитку та спрямований насамперед на попередження кризових ситуацій, забезпечення надійної і стабільної роботи банківської системи.

Для України необхідність управління банківською діяльністю викликана ще й проблемами періоду становлення сучасної ринкової економіки. Одночасно з попередженням банкрутств і криз у банківській системі, необхідно створити умови для її становлення та інституціонального та функціонального розвитку. Важливою проблемою державної економічної політики є активізація участі банківського сектору, насамперед у кредитуванні підприємств реального сектору економіки у необхідних обсягах за прийнятними цінами. У зв'язку зі стратегією вступу в ЄС та приєднанням до СОТ особливу значимість для України має розвиток інтеграційних процесів на фінансовому ринці. Відносно державного регулювання та управління банківською діяльністю ці процеси ставлять завдання вивчення зарубіжного досвіду та наукового обґрунтування наслідків інтеграції для функціонування банківської системи, рішення кола проблем, що виникають у процесі відкриття фінансових ринків для банків з іноземним капіталом, адаптації законодавчої бази регулювання та управління банківською діяльністю до норм і стандартів світової та європейської практики.

Серед вітчизняних дослідників проблеми державного управління та регулювання фінансовим ринком та банківською діяльністю слід назвати: Гальчинського А.С., Геєця В.М., Галушко О.С., Дзюблюка О., Кротюка В.Л., Мельника О.М., Міщенко В.І., Мороза А.М., Науменкову С.В., Опарина В.В., Савлука М.І. Вагомий внесок у дослідження механізму управління банківською діяльністю зробили такі закордонні автори як Грязнова А.Г., Єгорова Н.Є., Іванов В.М., Казимагомедов А.А., Міллер Р., Мишкин Ф., Синки Дж., Енг М. державний регулювання банківський кредитування

Проте, на нашу думку, в опублікованих працях українських та зарубіжних вчених не знайшли достатньо повного висвітлення явища та проблеми, пов'язані зі специфікою державного управління банківською діяльністю, яка визначається особливостями періоду становлення сучасної ринкової економіки. У науковій та навчальній літературі просліджується вузьке трактування поняття та цілей державного втручання в діяльність банківських установ. Основна увага дослідників сконцентрована на вивченні ефективності використання НБУ економічних нормативів діяльності банківських установ з метою зниження ризиків в банківському секторі. Цей метод було привнесено в теорію та практику регулювання банківської діяльності в Україні із досвіду регулювання розвинутих країн. Бракує аналізу кола завдань державної економічної політики відносно розвитку банківської системи України, якій дозволив би обґрунтувати комплексний, більш широкий підхід до формулювання цілей та розробки методів та інструментів механізму регулювання та управління банківською діяльністю, ґрунтований на реальних сучасних проблемах розвитку економіки України. У зв'язку з цім не приділено достатньо уваги розробці інструментів державного управління, дія яких спрямована на активізацію фінансово-кредитних відносин між банками та реальним сектором економіки, а також дослідженню та обґрунтуванню методів державного управління банківською діяльністю в умовах інтеграції в ринки капіталів ЄС та вступу до СОТ.

Таким чином, необхідність наукового дослідження для з'ясування та обґрунтування цілей державного втручання в діяльність банківської системи та удосконалення методів та інструментів державного регулювання і управління банківською діяльністю викликана розширенням кола завдань, що стоять перед органами державного управління економікою на сучасному етапі її розвитку і тією винятково важливою роллю, яку грає надійність та потужність банківської системи у забезпеченні економічного зростання та соціальної стабільності у державі. Актуальність і важливість виокремлених проблем у теоретичному і практичному плані визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з планами науково-дослідних робіт, що виконуються на кафедрі міжнародних фінансів у Дніпропетровському національному університеті: “Проблеми визначення і підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності країни” (номер державної реєстрації 0100U000903 ) та науково-дослідної теми “Розвиток фінансової системи з метою стимулювання економічного росту України” (номер державної реєстрації 0102U004408), де автором проведено аналіз методів та інструментів регулювання та управління банківською діяльністю в країнах ЕС та розроблено комплекс заходів державного управління, спрямований на активізацію кредитування банками вітчизняних підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вдосконалення механізму державного регулювання та управління банківською діяльністю для вирішення сучасних проблем економічного розвитку та інтеграції в міжнародній ринок капіталів.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:

- визначити необхідність і цілі державного регулювання та управління банківською діяльністю на сучасному етапі розвитку економіки з урахуванням світового досвіду, специфічних проблем перехідних економік, інтеграції банківської системи в світові та європейські фінансові ринки;

- уточнити зміст понять “управління банківською діяльністю”, “регулювання банківської діяльності”, “банківський нагляд”, визначити складові елементи механізму управління та регулювання банківської діяльності в Україні;

- проаналізувати особливості становлення і сучасного стану банківської системи та методів регулювання її діяльності в Україні;

- проаналізувати вплив методів регулювання та управління банківською діяльністю на інституціональний та функціональний розвиток банківської системи, ефективність її роботи на мікрорівні;

- узагальнити досвід банківського управління і регулювання в країнах ЄС та проблеми, що виникають у країн-претендентів у цій сфері при вступі до СОТ;

- розробити механізм державного управління банківською діяльністю, спрямований на активізацію кредитування банками реального сектору економіки;

- розробити методи й інструменти державного управління діяльністю банківського сектору для вирішення завдань, що виникають на шляху інтеграції України до ЄС та вступу до СОТ.

Об'єкт дослідження - процес становлення та розвитку банківської системи ринкового типу.

Предметом дослідження є організація та механізм державного управління розвитком та функціонуванням банківської системи з урахуванням сучасних проблем економіки

Методи дослідження. Методологія та методика дослідження базується на діалектичному осмисленні об'єктивних процесів виникнення і розвитку державного управління та регулювання діяльності банківських установ. При вирішенні поставлених завдань у роботі використовувались економіко-статистичні, економіко-математичні методи, а також методи аналізу і синтезу, індукції й дедукції, порівняльних характеристик.

Теоретичною і методологічною основою дисертації стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень зарубіжної та вітчизняної економічної науки з проблем державного управління і регулювання банківської діяльності. Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, законодавчі акти Верховної Ради і постанови Кабінету Міністрів України та НБУ, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, НБУ, енциклопедичні видання, монографічні дослідження та статті зарубіжних і вітчизняних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів:

- уточнені та розширені цілі та завдання державного управління банківською діяльністю, що визначаються перехідним етапом розвитку економіки, а саме: обґрунтовано, що поряд з метою забезпечення надійності і стабільності банківської системи, необхідно ставити цілі стимулювання її росту, інтеграції в Європейські та світові фінансові ринки, прагнути активізувати позитивний вплив банківської системи на ефективність функціонування економіки;

- запропонована нова класифікація методів державного регулювання та управління банківською діяльністю, яка базується на таких критеріях як рівень управління, стадія діяльності банку, характер дії, сфера дії, суб'єкт впливу, стан об'єкту регулювання, географічне використання, елемент об'єкту впливу, форма впливу;

- доведений визначальний позитивний вплив прямих (економічних, правових, адміністративних, інституціональних) методів управління банківською діяльністю на інституціональний та функціональний розвиток та зростання капіталізації банківської системи;

- науково обґрунтована функція мети при виборі банком напрямків діяльності в умовах дії системи обмежень прямих економічних методів регулювання банківської діяльності, розроблена математична модель, що базується як на системі економічних нормативів НБУ, так і на закордоном досвіді регулювання банківської діяльності і дозволяє встановити вплив регулювання на вибір напрямків розміщення активів та джерел формування кредитних ресурсів банків;

- на основі аналізу результатів моделювання процесу формування активних і пасивних операцій банків визначені недоліки методів регулювання: під впливом чинних економічних нормативів банківські установи недостатньо стимулюються до розширення фінансово-кредитної підтримки реального сектору економіки;

- одержало подальший розвиток наукове обґрунтування корегувальних економічних (за формою) методів державного управління діяльністю банків, що спрямовані на активізацію кредитування вітчизняних підприємств;

- удосконалено інституціональні та прямі економічні методи управління сферою банківської діяльності у зв'язку з приєднанням України до норм ГАТС у межах СОТ, вимог FATF, практики ЄС, яке полягає в обґрунтуванні ролі та розширенні повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, використанні інструментів, які передбачають введення квотування присутності банків з іноземним капіталом на фінансовому ринку, визначення вимог до спрямування активних операцій банків з іноземним капіталом.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють більш вагому основу для вирішення завдань регулювання та управління банківською діяльністю з метою активізації економічного зростання в країні й адаптації законодавчої бази до норм ЄС. Основні висновки і рекомендації отримані в результаті дослідження використані НБУ при розробці заходів з удосконалення існуючої системи регулювання банківської діяльності та при реалізації комплексної Програми розвитку банківської системи України на 2003-2005рр (Акт НБУ про застосування наукових досліджень, вих. №50-013/161 від 07.03.2003).

У дисертаційній роботі за допомогою економіко-математичного моделювання обґрунтовано механізм державної підтримки кредитування реального сектору економіки при оптимізації прибутку комерційних банків. Для практичного застосування на мікрорівні розроблена методика, яка дозволяє при формуванні активів та пасивів банків максимізувати прибуток в умовах діючої системи економічних нормативів діяльності, розроблених НБУ (методика впроваджена у практичну діяльність АППБ “Аваль”, довідка №820 від 14.03.2003 та банку “Надра”, довідка №272 від 18.03.2003).

Окремі положення дисертації і результати дослідження міжнародного досвіду регулювання та управління банківської діяльності використовуються у навчальному процесі при викладанні курсів “Банківська справа”, “Державне регулювання економіки”, “Європейська економічна інтеграція” на кафедрі Міжнародних фінансів Дніпропетровського національного університету (довідка ДНУ № 8 від 11.03.2003).

Особистий внесок здобувача полягає в одноосібно виконаному науковому дослідженні, в якому на основі аналізу сучасного стану банківської системи, механізму її державного регулювання та проблем розвитку економіки , з'ясовані цілі та завдання державної економічної політики стосовно банківського сектору та розроблено і науково обґрунтовано комплекс методів та інструментів, які дозволяють їх вирішити та удосконалити механізм державного регулювання та управління банківською діяльністю.

Матеріали, наведені у дисертаційній роботі, та результати, що опубліковані у наукових працях за темою дисертації, отримані автором самостійно. У науковій статті, що опублікована у співавторстві з науковим керівником, здобувачу належить розробка функції мети та обґрунтування сутності та параметрів економіко-математичної моделі при виборі банком напрямків діяльності.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації і результати досліджень доповідались та були схвалені на науково-практичних конференціях: “Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи України на рівні регіонів та шляхи її кадрового і професійного забезпечення” (Дніпропетровськ, 2000 р.), “Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України” (Харків, 2001 р.), 3 та 5 Міжнародних конференціях “Фінанси України” (Дніпропетровськ, 1999 р., 2001 р.), “Україна в контексті процесів глобалізації: нові реалії та національна стратегія” (Дніпропетровськ, 2001 р.), “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” (Суми, 2002 р ).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 6 роботах загальним обсягом 2,3 д.а. Серед них 5 статей у фахових журналах, 1 стаття у матеріалах конференцій, 5 статей обсягом 2,8 д.а. є одноосібними.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Дисертацію викладено на 192 сторінках комп'ютерного тексту, в тому числі вона містить 21 рисунок, 14 таблиць. В роботі подано список використаних джерел, який нараховує 191 найменування і розміщений на 16 сторінках; 8 додатків, що розміщені на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність, визначено мету і завдання досліджен-ня, розкрито наукову новизну та практичну значимість отриманих результатів.

У першому розділі “Організація державного регулювання та уп-равління діяльністю банків в Україні” розглянуто основні поняття і механізм державного управління банківської діяльності, обґрунтовано необхідність та цілі державного втручання в банківську діяльність, досліджено становлення і сучасний стан банківської системи, методів й інструментів її регулювання.

Аналіз досвіду управління та регулювання банківської діяльності для країн з ринковою економікою свідчить, що основною метою державного втручання є забезпечення стабільності та надійності банківської системи і захисту інтересів вкладників шляхом зменшення ризиків і запобігання системних криз. У сучасній теорії банківського регулювання переважає думка про необхідність запобігання банкрутств банків та впровадження державного регулювання економічних нормативів їх діяльності, навіть якщо це йде не на користь розвитку вільної конкуренції на ринку. Періоду становлення ринкової економіки притаманні специфічні цілі управління банківською діяльністю, які не ставляться в умовах розвинутих ринкових економік. По-перше, це сприяння становленню і розвитку потужної банківської системи ринкового типу, оскільки банківські системи перехідних економік фактично створюються заново. По-друге, враховуючи загальну економічну ситуацію в країні та першочергові завдання економічного росту, державне управління й регулювання банківського сектору в Україні повинно бути спрямоване на активізацію позитивного впливу банківської системи на ефективність функціонування економіки. Необхідно розробити такі методи та інструменти державного управління банківською діяльністю, які б спрямовували й стимулювали банківські установи працювати відповідно до пріоритетних напрямів розвитку економіки країни.

При визначенні цілей державного регулювання та управління необхідно також враховувати об'єктивні процеси інтеграції і глобалізації фінансових ринків та прагнення України до вступу в ЄС і приєднання до СОТ. Тому перед органами державного управління стоїть ціль розвитку інтеграції банківської системі України в Європейські та світові фінансові ринки. Для досягнення цієї мети необхідно адаптувати українське законодавство в галузі банківської діяльності до європейських і світових норм та стандартів, розробити й удосконалити методи та інструменти регулювання відкритості українського фінансового ринку і правил діяльності на ньому іноземних банків.

Аналіз сучасного стану банківської системи України показав, що її потужність ще відносно невелика. Наприклад, капітали банківської системи Польщі перевищують сумарні капітали банківської системи України в 13 разів.. Доля державного сектору складає 12% активів системи, що нижче середнього значення для країн з перехідною економікою, 20 банків в Україні мають частку іноземного капіталу (16,7% кредитного портфеля системи).У залежності від обсягу активів банки можуть бути розділені на 4 групи. До першої групи входять 10 банків, загальні активи яких становлять 54% усіх активів системи, доля на кредитному ринку - 52%, на ринку цінних паперів - 72%. На основі аналізу статистичних даних зроблено висновок, що банки 1 групи викликають більше довіри у вкладників, залучають більше депозитів фізичних та юридичних осіб, хоча порівняння виконання економічних нормативів свідчить, що більш надійною є четверта група дрібних банків. Банки першої групи є системними у зв'язку з їх вирішальним впливом на кредитні ринки. Регулювання і нагляд їх діяльності потребують особливої уваги НБУ.

Аналіз понять “управління” та “регулювання”, застосованих відносно банківської діяльності, дозволив визначити управління банківською діяльністю як планомірну діяльність державних органів, що здійснюється з певними цілями та дозволяє впорядкувати елементи банківської системи і підпорядкувати їх інтересам державної економічної політики в цілому і фінансово-кредитної політики зокрема. Регулювання є складовою частиною управління. Воно полягає у впливі суб'єкта регулювання на об'єкт, що переводить останній в якісно чи кількісно новий стан. Аналіз сучасного стану механізму державного регулювання та управління банківською діяльністю дозволив провести угрупування його суб'єктів, систематизувати завдання, методи та інструменти. Управління банківською діяльністю діє на макрорівні, здійснюється органами державної влади (суб'єктами державного управління), які можуть бути згруповані в І групу - Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів. Управління притаманне перехідним економікам для здійснення специфічних цілей економічного росту. Його завданнями, крім того, є утворення регулюючих органів та надання їм повноважень, управління присутністю іноземних банків, управління злиттям банківського та комерційного секторів, ліквідація наслідків банківських криз, боротьба з відмиванням грошей тощо.

Регулювання банківської діяльності здійснюється на мікрорівні, його суб'єктом перш за все є НБУ, а також інші органи державної влади, що віднесені до ІІ групи - Міністерство фінансів, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство економіки та з питань Європейської інтеграції. Цими органами здійснюється нагляд та моніторинг діяльності комерційних банків, розробляються принципи, методи та інструменти контролю, стандарти й економічні нормативи діяльності.

Створення і впровадження механізму управління і регулювання банківської діяльності відбувалось одночасно з процесом зародження та розвитку банківської системи України. Органами державного управління й НБУ протягом 1992-2002 років розроблена правова база для здійснення діяльності комерційних банків та її регулювання. Аналіз показав, що основні принципи регулювання банківської діяльності, що були покладені НБУ в основу при розробці механізму регулювання та управління банківською системою, у цілому відповідають сучасним зарубіжним підходам. НБУ створено методологію виїзного та безвиїзного нагляду за банківською діяльністю, яка дозволила відмовитись від ревізійних підходів до контролю банківської діяльності і перейти до нової системи, що заснована на оцінці ризиків банківської діяльності й управлінні ними шляхом контролю виконання економічних нормативів.

Як відомо з теорії державного регулювання ринкової економіки методи впливу держави можуть бути класифіковані як прямі і непрямі (опосередковані). Відносно управління банківською діяльністю уточнено класифікацію цих методів за способом впливу на об'єкт та систематизовано їх інструменти. Прямі методи розподілені на правові, адміністративні, інституціональні та економічні. Серед опосередкованих методів виділені непрямі економічні та корегувальні. Основними інструментами прямих методів є нормативно-правові акти, цільові комплексні програми, ліцензії ( на види та сфери діяльності), квоти, ліміти, економічні нормативи капіталу, ліквідності, кредитного та валютного ризику, інвестування тощо. Інструментами інституціональних методів крім того є створення органів державного управління та регулювання банківської діяльності, визначення дозволених операцій для банків, допуск на ринок нових категорій кредитних організацій та іноземних банків, заснування державних банків та гарантійних фондів. Непрямі методи використовуються для опосередкованого впливу на діяльність банків. За їх допомогою на фінансовому ринку створюється середовище, яке підштовхує та змушує банки діяти у визначеному напрямку, що відповідає загальним цілям державної економічної політики. Як інструменти непрямих (економічних та корегувальних) методів використовують інструменти фіскальної, бюджетної, податкової та, особливо, грошово-кредитної політики держави, а також пільгове кредитування та фінансову допомогу в кризових ситуаціях.

Аналіз розвитку методів державного управління банківською діяльністю та сучасної світової та вітчизняної практики дозволив автору розробити нову класифікацію методів управління та регулювання в залежності від 9 критеріїв: рівня управління, стадії діяльності банку, характеру дії, сфери дії, суб'єкта впливу, елемента об'єкта впливу, стану об'єкта , географічного використання та за формою впливу (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація методів управління та регулювання банківської діяльності

У другому розділі “Дослідження впливу державного регулювання та управління на банківську діяльність на мікро- та макрорівнях” досліджено результати дії методів та інструментів державного управління на розвиток і функціонування банківської системи, обґрунтовано комплекс інструментів та важелів державного управління банківською діяльністю, які спрямовані на розширення кредитування вітчизняних підприємств.

Для з'ясування питання - чи досягаються поставлені цілі управління та регулювання банківської діяльності в Україні, було проведено дослідження функціонального й інституціонального розвитку банківської системи. Аналіз даних показує, що НБУ успішно застосовує такий інструмент управління ростом банківської системи як вимоги до мінімального капіталу банків. У відповідності до цих вимог постійно зростав загальний статутний капітал банківської системи, який досяг в 2002 році значення 6 003 млн.грн. Відбувалось поступове зростання середнього сплаченого статутного капіталу у розрахунку на один банк. Кореляційний аналіз масиву даних показав, що зв'язок росту середнього капіталу та вимог НБУ характеризується практично максимальним коефіцієнтом кореляції 0.98. Розрахунки відносного приросту капіталів усієї системи та середнього сплаченого статутного капіталу дозволили виявити позитивну тенденцію: з 1997 року ріст капіталізації банківської системи відбувається за рахунок росту капіталів окремих банків, а не за рахунок появи нових банків з мінімальним розміром капіталу.

Аналіз управління функціональним розвитком банківської системи дозволив виділити вплив адміністративних, правових, інституціональних й особливо економічних методів. При цьому НБУ успішно використовує такі інструменти грошово-кредитної політики як норматив обов'язкового резервування та облікова ставка рефінансування. Як показав математичний аналіз, їх вплив є визначальним при зниженні рівня кредитних ставок. Наприклад, вплив інфляції був дещо нижчим.

Для забезпечення фінансової стійкості та надійності банківської системи вирішальне значення мають прямі економічні методи та їх інструменти - економічні нормативи, які розроблені НБУ згідно вимог Базельського комітету. Реальні показники функціонування банківської системи України на кінець 2002 року вкладаються в 15 нормативних вимог НБУ до капіталу, ліквідності, кредитного та валютного ризиків, інвестування, а аналіз їх значень дозволяє зробити висновки про: а) значний запас ліквідності та платоспроможності українських банків; б) низьку активність банків у сфері інвестування; в) тенденцію покращення структури та якості кредитного портфеля, але схильність банків до ризикових кредитних операцій.

При створенні умов для збільшення ресурсів банків, тобто їх ефективного функціонування, виявлено позитивний вплив такого інструменту інституціональних методів, як створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для повернення коштів вкладникам банків у разі ліквідації останніх. Використання цього інструменту дозволило суттєво підвищити обсяги вкладів фізичних осіб до банківської системи .

Системний аналіз динаміки абсолютних та відносних показників банківської діяльності дозволив зробити висновок, що під впливом методів державного управління і регулювання у банківській системі спостерігаються позитивні тенденції інституціонального та функціонального розвитку.

Ефективність роботи банківських установ є однією з умов її стабільності та економічного зросту в країні. За допомогою економіко-математичного моделювання було здійснено дослідження впливу механізму державного управління банківською діяльністю на ефективність роботи комерційних банків. При розробці методологічних та методичних основ формування ефективного варіанту функціонування банку враховувалось, що максимальний прибуток може бути отриманий шляхом формування найбільш прибуткових активів при використанні найдешевших ресурсів, а кожний з видів активів характеризується не лише рівнем прибутковості, але й рівнем ризику їх розміщення. Хеджування ризиків супроводжується певними витратами. По відношенню до активів це страхування неотримання прибутку, неповернення кредитів, майна тощо. Відносно пасивів це страхування ризику відповідальності банку перед інвесторами і кредиторами. Таким чином, розроблена автором функція мети має вигляд:

Z = (Ai pi - Aici) - SK*ZSK - Пj (Zjосн + Zjстр) max

де Aі - активи і-го виду; pі - прибутковість і-го виду активів; cі - питомі витрати на страхування ризику по і-му виду активів; Пj - пасиви j-го виду; zj - питомі витрати на залучення пасивів j-го виду; SK - власний капітал банку; ZSK - питомі витрати, пов'язані з використанням власного капіталу, zjосн - виплати кредиторам, zjстр- питомі витрати на страхування відповідальності банку.

При розробці математичної моделі були використані нормативні вимоги НБУ та закордонний досвід регулювання банківської діяльності, що дозволило сформувати 26 обмежень та рівнянь. Вихідними даними для проведення розрахунків за розробленою моделлю став баланс Дніпропетровського відділення АППБ “Аваль”. Результати оптимізації представлені на рис. 2. Сірим кольором позначені стовпці вихідного балансу банку, а чорним - результати оптимізації. Як бачимо з рисунку, максимальний прибуток за умов діючих нормативів банк отримує, якщо знизить залишки у касі приблизно на 30%, значно збільшить коррахунки у національній та іноземній валюті, скоротить міжбанківські кредити, зменшить кошти, що спрямовані у боргові цінні папери і депозитні сертифікати НБУ, значно збільшить кредити, які видаються фізичним особам в іноземній валюті тощо. Рекомендації моделі передбачають значне скорочення кредитів, які надаються юридичним особам. Це свідчить про те, що існуюча система регулювання банківської діяльності за допомогою нормативів недосконала і не повною мірою стимулює фінансово-кредитну підтримку банками підприємств.

Для активізації позитивного впливу банківської системи на ефективність функціонування економіки у дисертаційному дослідженні було розроблено механізм державного управління процесом кредитування підприємств, представлений на рис.3. У залежності від пріоритетності галузі, стратегічної важливості проектної заявки, рентабельності підприємства, надійності банку, передбачено кілька варіантів передачі кредитних ресурсів уповноваженим банкам, визначено систему компенсації витрат на придбання кредитних ресурсів. Результати оптимізації балансу банку при використанні запропонованого механізму, представлені на рис.2 у білих стовпцях.

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис.3. Алгоритм використання інструменту пільгового кредитування підприємств в умовах запропонованої схеми державного управління

При проведенні розрахунків в математичну модель було закладено диференціація кредитів на стандартні та 3 види пільгових, з відповідним рівнем ризиків та зміною рівня обов'язкового резервування. Як видно із зіставлення балансу банку й двох його оптимізацій, запропонована схема дозволяє стимулювати надання банками кредитів, у першу чергу, юридичним особам та одночасно покращити показники діяльності окремих банків та системи в цілому.

У третьому розділі “Удосконалення механізму регулювання та управління банківською діяльністю в умовах економічної інтеграції України” запропоновано комплекс інструментів та важелів, який дозволяє вдосконалити механізм управління та регулювання банківської діяльності для вирішення стратегічних завдань органів державного управління на макро- та мікрорівнях, у тому числі досліджені методи та інструменти вирішення завдань, які виникають у зв'язку з інтеграцією до міжнародних ринків капіталів (при вступі України до ЄС та приєднанні до СОТ).

Глобалізація фінансових ринків поглиблює усі притаманні банківської діяльності проблеми і ризики та призводить до появи нових. До них належать, передусім, небезпека розгортання локальних банківських криз до регіональних або світових та проблеми забезпечення рівної конкуренції при відкритті вітчизняного ринку для банків з іноземним капіталом. На сьогоднішній день наднаціональне втручання у банківську справу здійснюють такі установи й угруповання як МВФ, Всесвітній банк, СОТ, Базельський комітет по керівництву банківською діяльністю, ЄС, ОЕСD (FATF). Виконання вимог, що розроблено даними організаціями, є важливим спрямуванням удосконалення механізму державного управління та необхідною умовою інтеграції банківської системи України у європейські та світові фінансові ринки.

Рис. 2. Перерозподіл активів комерційного банку в результаті державного управління кредитною діяльністю в напрямку стимулювання кредитування підприємств: - фактичне значення; - оптимальне значення І; - оптимальне значення ІІ.

Найменування активів і пасивів банку: 1 - каса НВ; 2 - каса ВЕРБ; 3 - коррахунки НВ; 4 - коррахунки ВЕРБ; 5 - МБК НВ; 6 - МБК ВЕРБ; 7 - боргові цінні папери; 8 - депозитні сертифікати НБУ; 9 - кредити ДЗИҐ НВ по ринкових ставках; 10 - кредити ДЗИҐ НВ по кредитах, наданим у рамках державного регулювання; 11 - кредити ДЗИҐ ВЕРБ; 12 - кредити ДЗИҐ НВ по кредитах, наданих у рамках державного регулювання; 13 - кредити ФЛ НВ; 14 - кредити ФЛ ВЕРБ; 15 - необоротні активи; 16 - дебітори; 17 - нараховані доходи; 18 - інші активи; 19 - поточні зобов'язання ДЗИҐ НВ; 20 - поточні зобов'язання ДЗИҐ ВЕРБ; 21 - поточні зобов'язання ФЛ НВ; 22 - поточні зобов'язання ФЛ ВЕРБ; 23 - кошти на спецкартрахунках НВ; 24 - кошти на спецкартрахунках ВЕРБ; 25 - термінові зобов'язання ДЗИҐ НВ; 26 - термінові зобов'язання ДЗИҐ ВЕРБ; 27 - термінові зобов'язання ФЛ НВ; 28 - термінові зобов'язання ФЛ ВЕРБ; 29 - цінні папери, емітовані банком; 30 - МБК НВ; 31 - МБК ВЕРБ; 32 - кредитори; 33 - інші пасиви; 34 - статутний капітал; 35 - інший основний капітал; 36 - додатковий капітал; 37 - субординований борг.

Вступ до СОТ є одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Аналіз ринку фінансових послуг країн-членів СОТ не дозволяє зробити висновку про його значну лібералізацію. Тільки у 21 % випадків приєднання до СОТ у галузі послуг відбувалося без висування обмежувальних заходів щодо доступу на фінансовий ринок. При цьому найбільшу кількість обмежень (75 %) було висунуто до банківських послуг, з яких 60% обмежень було спрямовано на діяльність іноземних філій та представництв комерційних банків. Більшість країн-членів СОТ відчувають необхідність збереження контролю над діяльністю іноземних банківських установ, які надають фінансові послуги на внутрішньому ринку. Таким чином, використання обмежень доступу на український фінансовий ринок не буде суперечити світовій практиці. Але треба зазначити, що в умовах гострої нестачі фінансово-кредитних ресурсів приток дешевих іноземних капіталів у банківську систему України слід розглядати як позитивний наслідок приєднання України до СОТ. Завданням органів державного управління банківською діяльністю при цьому є розробка таких інструментів управління фінансовим ринком, які б дозволили спрямувати кошти іноземних банків у реальний сектор економіки (що не гарантується при відсутності державного управління) та запобігти ризиків, що полягають у можливому відтоку капіталів, втраті ділової репутації для національних банків, втраті контролю над платіжною системою, скороченні зайнятості у банківській сфері.

Важливим інструментом управління в умовах інтеграції у міжнародні фінансові ринки може стати зобов'язання для іноземних банків розміщувати певний відсоток активів у промисловість та сільське господарство. Як показали дослідження, такі вимоги не суперечать загальним Положенням СОТ і ГАТС, але дозволяють залучити додаткові ресурси у галузі, розвиток яких входить у пріоритети національної економічної політики.

Для усунення ризику скорочення зайнятості у банківській сфері при вступі до СОТ частіше за все застосовується прямий адміністративний метод, який може бути рекомендованим для використання в Україні - банки з іноземним капіталом зобов'язуються мати у штаті 50% місцевого персоналу.

Для забезпечення рівної конкуренції між молодими, відносно невеликими українським комерційними банками та досвідченими зарубіжними конкурентами при вступі до СОТ та приєднанні до ЄС в Україні потрібно обґрунтовану протекційну політику. Математичні кількісні прогнози застосовувати росту капіталів банківської системи України та аналіз зарубіжної практики дозволяють пропонувати використання такого інструменту як обмеження на присутність іноземного капіталу в Україні до 25% у перші два роки вступу до СОТ з подальшим його збільшенням до 50% протягом 3 років. Цей термін дозволить українським банкам підвищити рівень капіталізації, розвинути структуру, укріпити довіру вкладників і стати гідними конкурентами на ринку банківських послуг.

Як показав порівняльний аналіз, методи й інструменти, що використовуються для управління та регулювання банківської діяльності в Україні, у цілому відповідають практиці ЄС та вимогам Базельського комітету. Подальшого удосконалення потребує використання такого інструменту як гарантована компенсація по вкладах фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Зарубіжна практика свідчить про необхідність підвищення максимальної суми компенсації до 10 000 грн. та можливої участі держави у формуванні коштів Фонду.

Особливої уваги при удосконаленні механізму управління та регулювання банківською діяльністю потребують вимоги FATF у сфері боротьби з відмиванням коштів. Вимоги FATF до забезпечення прозорості банківської діяльності повинні стати повноправними інструментами управління та регулювання банківської діяльності.

Таким чином, в розділах 2 і 3 науково обґрунтовано комплекс методів та інструментів, який дозволяє вдосконалити механізм державного управління банківською діяльністю з метою активізації економічного росту в Україні та вирішення завдань державної політики в галузі банківської справи. Запропоновані заходи до Комплексної програми розвитку банківської системи України, що дозволяють підвищити ефективність банківського регулювання та розширити напрями взаємодії органів державного управління економіки з банківською системою.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз становлення і розвитку банківської системи України і методів її державного регулювання показує, що основною метою державного втручання згідно зі світовою практикою та рекомендаціями міжнародних економічних організацій є забезпечення стабільної роботи банківської системи та запобігання системних криз шляхом зменшення ризиків.

2. Обґрунтовано, що актуальні проблеми економіки в період становлення сучасного ринкового господарства вимагають розширення цілей держаного втручання до діяльності банківського сектору. По-перше, ставиться мета створення та розвитку потужної банківської системи ринкового типу та механізму її управління та регулювання. По-друге, активізація позитивного впливу банківської системи на ефективність функціонування реального сектору економіки. По-третє, інтеграція банківської системі України в міжнародні фінансові ринки. Ці цілі розширюють коло завдань органів державного управління економікою на макро- та мікроекономічних рівнях та поряд з регулюванням банківської справи потребують цілеспрямованої планомірної діяльності, яка дозволяє підпорядкувати елементи банківської системи інтересам державної економічної політики, тобто управління.

3. Визначено механізм державного регулювання та управління банківською діяльністю в Україні та його складові: об'єкти, суб'єкти, методи та інструменти. Суб'єкти державного управління розподілені за рівнем управління (макроекономічний та мікроекономічний) до двох груп. Уточнена класифікація прямих і непрямих (опосередкованих) методів управління банківською діяльністю за способом впливу на об'єкт, відокремлені правові, адміністративні, інституціональні та економічні методи (серед яких прямі, опосередковані та корегувальні) та систематизовані інструменти цих методів.

4. Запропоновано нову класифікацію методів управління та регулювання за такими ознаками: рівень управління, стадія діяльності банку, характер дії, сфера дії, суб'єкт впливу, елемент об'єкта впливу, стан об'єкта, географічне використання.

5. Доведено, що під впливом методів державного управління і регулювання у банківській системі спостерігаються позитивні тенденції інституціонального та функціонального розвитку. Визначні дії справляють такі інструменти як вимоги до мінімального статутного капіталу банків, вимоги до 5 груп економічних нормативів діяльності, облікова ставка рефінансування НБУ (економічні методи), ліцензування видів діяльності, безвиїзний нагляд та контроль (адміністративні методи), встановлення кола дозволених сфер діяльності, створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (інституціональні методи). Визначено як недолік недостатнє використання такого інструменту державного управління економікою як створення державних спеціалізованих банків.

6. Розроблено та реалізовано на прикладі Дніпропетровської обласної дирекції АППБ “Аваль” та регіонального управління банку “Надра” математичну модель оптимізації балансу активних та пасивних операції банку від впливом економічних нормативів НБУ та з використанням закордонного досвіду , яка дозволяє сформувати ефективний варіант розміщення активів банку в умовах діючої системи диференціації кредитів за рівнем ризику.

7. Визначено, що під впливом інструментів прямих економічних методів банки не мають стимулів розширяти кредитування реального сектору економіки. Запропоновано комплексне використання інструментів корегувальних та прямих економічних методів управління банківською діяльністю для активізації позитивного впливу банківської системи на економічне зростання в країні. Розроблено механізм державного кредитування підприємств в залежності від пріоритетності галузі, стратегічної важливості проектної заявки, рентабельності підприємства, надійності банку

8. Визначено, що в процесі відкриття фінансових ринків в умовах інтеграції до ЕС та приєднання до СОТ в Україні потрібно використовувати науково обґрунтовану протекційну політику відносно банківського сектору. Розроблено комплекс адміністративних, інституціональних та прямих економічних методів, використання яких не заперечує принципам регулювання банківської діяльності міжнародних економічних організацій. Передбачається квотування присутності банків з іноземним капіталом в період до 5 років після приєднання до СОТ, управління напрямками активних операцій філій іноземних банків, квотування іноземного персоналу в банківській системі.

9. Запропонований комплекс методів та інструментів , який дозволяє вирішити завдання державної політики в галузі банківської справи при вступі до ЄС та приєднанні до СОТ та вдосконалити механізм управління та регулювання банківською діяльністю для рішення широкого кола завдань державного управління на макро- та мікрорівнях в умовах перехідної економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Малашенко Г.Ф. Особливості розвитку фінансового ринку України // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. Суми - Вип.3. - 2000. - с.239-243.

2. Малашенко Г.Ф. Державне регулювання банківської діяльності як необхідна умова ефективного функціонування економіки України // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. Суми - Вип.4. - 2000. - с.207-214.

3. Бойцун Н.Є., Малашенко Г.Ф. Вплив державного регулювання на активізацію фінансового ринку України // Вісник Академії банківської справи. Суми - 2002. - № 1(12). - с.40-43.

4. Малашенко Г.Ф. Перспективи розвитку фінансових та кредитних операцій комерційних банків в умовах активізації підприємництва в Україні// Економіка: проблеми теорії та практики. Д.: Зб. наук. пр. - Вип.154. - 2002. - с.91-97.

5. Малашенко Г.Ф. Міжнародні стандарти регулювання банківської діяльності та їх використання в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики. Д.: Зб.наук.пр. - Вип. 176. - 2003. - с. 36-40.

6. Малашенко Г.Ф. Удосконалення методу регулювання банківської діяльності за допомогою нормативів// Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України” 28 листопада 2001р.- Харків

АНОТАЦІЯ

Малашенко Г.Ф. Державне регулювання та управління банківською діяльністю в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2003 р.

У дисертації досліджуються проблеми державного управління та регулювання банківською діяльністю в умовах ринкової трансформації економіки України. У роботі з'ясовуються цілі державного втручання у банківську діяльність, які притаманні перехідному етапу економіки України та визначені стратегією інтеграції в ЄС і приєднанням до СОТ. Запропоновано нову класифікацію методів управління банківською діяльністю. Виявлено вплив сучасних методів та інструментів державного управління банківською діяльністю на інституціональний і функціональний розвиток банківської системи. Встановлено недосконалість методів державного регулювання, яка полягає в тому, що під впливом економічних нормативів банки не мають стимулу до поширення кредитування реального сектору економіки. Запропоновано механізм державного управління процесом кредитування та рекомендації щодо вдосконалення порядку віднесення активів банку до визначеної групи ризику.

На основі аналізу зарубіжної практики удосконалено методи державного управління та регулювання банківською діяльністю, які забезпечують дотримання інтересів державної політики в банківській системі при приєднанні до СОТ і вступі до ЄС.

Ключові слова: регулювання банківської діяльності, державне управління, цілі державної політики, банківська система, економічна інтеграція, економічні нормативи.

АННОТАЦИЯ

Малашенко Г.Ф. Государственное регулирование и управление банковской деятельностью в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономикой. Днепропетровск: Днепропетровский национальный университет, 2003 г.

В диссертации исследуются проблемы государственного управления и регулирования банковской деятельностью в условиях рыночной трансформации экономики Украины. Проведен анализ становления и развития банковской системы Украины и механизма управления ее деятельностью.

В работе обоснованы цели государственного вмешательства в банковскую деятельность, которые присущи переходному этапу экономики Украины та определяются стратегией ее интеграции в ЕС и присоединением к СОТ. Обосновано, что одной из важнейших целей государственного управления банковской деятельностью в Украине является активизация кредитования реального сектора экономики с целью обеспечения экономического роста в стране. Предложена новая классификация методов управления банковской деятельностью.

Выявлено влияние современных методов и инструментов государственного управления банковской деятельностью на институциональное и функциональное развитие банковской системы. Методами корреляционного анализа установлена тесная связь между требованиями НБУ к уставному капиталу банков и ростом капитализации банковской системы, а также количеством банков, вступивших на рынок. Установлено влияние резервных требований и изменения учетной ставки НБУ на понижение кредитной ставки в системе. Отмечены общие положительные тенденции в росте кредитного портфеля банков, его структуре и качестве. Разработана математическая модель, учитывающая влияние экономических нормативов и регулирующих ограничений, введенных НБУ, на эффективность работы коммерческих банков.

Установлено несовершенство методов государственного регулирования, которое заключается в том, что под действием экономических нормативов банки не имеют стимула к расширению кредитования реального сектора экономики. Предложен механизм государственного управления процессом кредитования и рекомендации по усовершенствованию порядка распределения активов банка к определенной группе риска, которые позволяют повысить эффективность работы банка при расширении кредитования предприятий реального сектора экономики.

Проведен анализ соответствия методов и инструментов государственного управления и регулирования банковской деятельностью в Украине международным и европейским нормам и стандартам. Установлена высокая степень внедрения в Украине инструментов прямых экономических методов, установленных Базельским комитетом по руководству банковской деятельностью.

На основе анализа зарубежной практики усовершенствованны методы государственного управления и регулирования банковской деятельностью, обеспечивающие соблюдение интересов государственной политики в банковской системе при присоединении к СОТ и вступлении в ЕС

Ключевые слова: регулирование банковской деятельности, государственное управление, цели государственной политики, банковская система, экономическая интеграция, экономические нормативы.

ANNOTATION

Malashenko G.F. State supervision and management of banking in Ukraine. - Manuscript.

The dissertation on the Candidate's Degree in Economics to specialty 08.02.03 - Organization of Management, Planning and Regulation of the Economy. Dnipropetrovsk. Dnipropetrovsk National University, 2003.