Управління процентними активами і пасивами комерційних банків (на матеріалах банківського сектора Закарпатської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 336.71

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕНТНИМИ АКТИВАМИ І ПАСИВАМИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

(на матеріалах банківського сектора Закарпатської області)

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тарнай Єва Андріївна

Львів - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат економічних наук, професор Мешко Іван Михайлович, Ужгородський національний університет, професор кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Смовженко Тамара Степанівна, Львівський банківський інститут НБУ, ректор

кандидат економічних наук, доцент Чубарь Оксана Геннадіївна, Ужгородський національний університет, доцент кафедри банківської справи

Провідна установа: Інститут економічного прогнозування НАН України, відділ досліджень розвитку та регулювання фінансових ринків

Захист відбудеться „18” квітня 2005 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.154.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий „18” березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Сторонянська І.З.



АНОТАЦІЯ

Тарнай Є.А. Управління процентними активами і пасивами комерційних банків (на матеріалах банківського сектора Закарпатської області). - Рукопис. актив кредитний комерційний банківський

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. Інститут регіональних досліджень НАН України. Львів, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню проблем управління процентними активами і пасивами комерційних банків. Аналізується становлення, розвиток та стан національної банківської системи в цілому та у регіональному аспектах. Розглядаються основні методичні засади механізму формування та управління активними та пасивними операціями філії банківської установи, визначаються сутність, особливості, завдання та етапи кредитного менеджменту. На основі аналітичної оцінки виявляються основні недоліки банківського менеджменту й причини їх виникнення.

Змодельовано ефективний менеджмент зобов'язань та кредитів банку, який пропонується реалізувати через використання методики гепу та економіко-математичної моделі оптимізації процентних активів і пасивів з метою максимізації процентної маржі банківської установи.

Ключові слова: філія комерційного банку, процентні активи та пасиви, банківські зобов'язання, кредитний менеджмент, геп-менеджмент.



АННОТАЦИЯ

Тарнай Е.А. Управление процентными активами и пассивами коммерческих банков (на материалах банковского сектора Закарпатской области). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - финансы, денежный оборот и кредит. Институт региональных исследований НАН Украины. Львов, 2005.

Диссертация посвящена исследованию проблем управления процентными активами и пассивами коммерческих банков. Анализируется становления, развитие и состояние национальной банковской системы в целом и в региональном аспекте. Рассматриваются основные методические основы механизма формирования и управления активными и пассивными операциями филиала банковского учреждения, определяются сущность, особенности, задачи и этапы кредитного менеджмента. На основе аналитической оценки определяются основные недостатки банковского менеджмента и причины их возникновения.

Методы исследования базируется на общенаучных и специальных методах научного познания. Метод научной абстракции применен для определения особенностей и проблем управления процентными активными и пассивными операциями филиалов банковских учреждений. С помощью метода системного анализа осуществлена аналитическая оценка менеджмента процентных банковских операций, а использование метода сравнительного анализа относительно привлеченных, заимствованных средств и выданных кредитов филиалов коммерческих банков Закарпатской области позволило определить наиболее рациональные подходы к управлению банковским учреждением. Методы экономико-математического моделирования и пофакторного анализа сослужили основой для поиска возможностей повышения эффективности банковских учреждений. В исследовании использовались также графоаналитический метод и программные средства ПЭОМ.

Оценка основных методов управления банковскими обязательствами и показателей их состояния и динамики обнаружила, что наиболее распространенным методом управления обязательствами есть ценовой метод, основными критериями выбора потенциальными клиентами банковского учреждения следует считать: удобство работы с банком; доступ к банковским услугам, скорость реализации услуг; решения банком проблем клиента; цена услуг, а основными стимулами сбережения есть для срочного счета - процентная ставка, режим выплаты процентов, возможность их капитализации, условия изменения процентной ставки; для текущего счета - скорость прохождения платежей, комиссия за расчетно-кассовое обслуживание, требования банка к оформлению платежных документов.

В работе разработаны и предложены пути определения класса риска заемщика путем использования комплексной рейтинговой методики оценки фінансового состояния дебитора, которая гибко объединяет количественные (финансовые) показатели (ликвидности, финансовой стойкости, рентабельности, деловой активности, оборотов по счетам), качественные факторы деятельности фирмы (наличие действующих кредитов, местонахождение фирмы, срок существования предприятия, образование и профессиональный опыт руководителей) и кредитную историю заемщика. Преимущество предложенной методики состоит в синтезе принципов построения методик ЗОФ АППБ „Аваль” и УФ ВАТ АБ „Укргазбанк”, в результате чего предложенный подход к определению класса риска заемщика является более комплексным и достоверным.

Проведен поэтапный анализ кредитной деятельности закарпатских филиалов банков: анализ состояния кредитных ресурсов, общий анализ выданных кредитов; анализ эффективности кредитной деятельности; анализ риска кредитных операций и качества кредитного портфеля; анализ соблюдения установленных экономических нормативов; перспективный анализ и прогнозирование развития кредитной деятельности. В результате этого выявлена положительная тенденция развития кредитного рынка Закарпатской области.

Обоснована необходимость и пути усовершенствования методов управления процентными активами и пассивами коммерческого банка для повышения эффективности его работы.

При исследовании вопроса управления и формирования ресурсной базы структурного подразделения коммерческого банка аргументирована целесообразность оптимизации процентных пассивов банковских филиалов путем проведения рейтинговой оценки составных процентных пассивов в зависимости от степени влияния на них определенных факторов по критерию стабильности. В результате ее проведения, в условиях нестабильности экономики научно обосновывается установления приоритета средств на текущих счетах над другими долговыми обязательствами. Однако, с развитием рыночных отношений, рекомендовано постепенное увеличение составляющей срочных депозитов.

Определены основные преимущества комплексного управления активами и пассивами. Смоделирован эффективный менеджмент обязательств и кредитов банка, который предлагается реализовать через использование методики гепа и экономико-математической модели оптимизации процентных активов и пассивов с целью максимизации процентной маржи банковского учреждения.

Ключевые слова: филиал коммерческого банка, процентные активы и пассивы, банковские обязательства, кредитный менеджмент, геп-менеджмент.



SUMMARY

Tarnaj E.А. Management of the percentage assets and liabilities of commercial banks (based on the materials of the banking sector of the Transcarpation Region). - Manuscript.

The purpose of the dissertation is to obtain scientific degree of candidate of economic sciences, specialisation 08.04.01 - finance, money circulation and credit. The Institute of Regional Researches of Ukraine. Lviv, 2005.

The research goal of the dissertation was to identify the problems in management of assets and liabilities of the commercial banks. Main phases, development and the current position of the banking system are analyzed from the national and regional points of view. The researcher analyzed the basic methodological tools of mechanism of forming and managing of the assets and liabilities by the banking affiliates. At the same time the essence, tasks and stages of the credit managements were determined. On the base of the analytical analysis the main problems of the banking management and the reasons of the their emerge were found out.

Model was constructed in a way to reach the efficient management of the obligations and credits of the bank, which was proposed to use through the GAP methodology as well as using the economico - mathematical model for optimizing the assets and liabilities with purpose to improve the margin of the bank.

Key words: commercial bank affiliate, percentage assets and liabilities, banking obligations, credit management, gap - management.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкова трансформація економіки України неможлива без створення потужної банківської системи. Глибоко проникаючи в усі сфери та галузі економіки банківські установи різних рівнів здійснюють активний вплив на економічне зростання та соціальний розвиток країни. Саме тому від ефективного банківського менеджменту, його здатності раціонально управляти активними та пасивними операціями значною мірою залежить інтенсивність інвестиційних процесів, динаміка виробництва товарів та надання послуг, обсяги товарообороту, а в кінцевому результаті добробут населення.

В умовах функціонування ринкових механізмів управління комерційним банком - це багатогранний і динамічний процес, змістом якого є забезпечення діяльності банківської установи необхідними ресурсами та організація цілісного циклу, що включає розробку і вдосконалення банківських технологій, забезпечення необхідного рівня банківських продуктів, виконання різноманітних видів банківських операцій, у структурі яких основне місце посідає управління процентними активами і пасивами комерційного банку.

Складність вирішення цієї проблеми зумовлена тим, що стрімкий розвиток інформаційних технологій, посилення конкурентної боротьби призвели до формування значно агресивніших стратегій у банківському менеджменті, які супроводжуються підвищеною ризиковістю. Звідси випливає проблема прикладного характеру, пов'язана з необхідністю врахування факторів ризику та управління ними. Таким чином, пошук адекватних ефективних методів управління банківською діяльністю перетворюється на актуальну і складну проблему, що вимагає глибокого наукового аналізу.

Актуальність проблем управління комерційним банком засвідчують численні дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Так, Ж. Довгань, В. Кисельов, Л. Костирко, В. Попович, О. Попов, Р. Шіллер зосереджуються на вирішенні проблем управління капіталом або ресурсною базою комерційного банку. В. Вітлінський, А. Лобанова, Г. Панова, Ю. Потійко, В. Сусіденко, О. Степаненко, Н. Шульга досліджують питання менеджменту кредитних операцій банківської установи. І. Балабанов, М. Бор, Ф. Бутинець, О. Васюренко, Д. Гладких, О. Деркач, О. Дзюблюк, Е. Дж. Долан, О. Заруба, Т. Корнієнко, О. Лаврушин, О. Мороз, Л. Примостка, Е. Рід, О. Романенко, Дж. Сінкі, Т. Смовженко, В. Усоскін, О. Чубарь, Є. Шевцова, Ф. Шпиг розглядають управління операціями комерційного банку з позиції системного підходу й одночасно вирішують найбільш значні проблеми банківського менеджменту.

Водночас, вивчення та аналіз опублікованих матеріалів, теоретичних та практичних доробок, що стосуються зазначеної проблематики, дозволяють зробити висновок про те, що питання пошуку й формування науково-методичних підходів до ефективного управління активними і пасивними операціями філії комерційного банку недостатньо розроблені, що негативно впливає на діяльність мережі структурних підрозділів банківських установ зокрема та стабільність функціонування банківської системи регіону, країни в цілому.

Об'єктивна необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень і прикладних розробок з удосконалення управління процентними активами і пасивами банківських філій з орієнтацією на визначення філійної мережі банків як важливої складової регіональної економічної системи зумовила актуальність теми дисертації та її значення для забезпечення фінансової стабільності регіонів України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з науково-дослідницькою темою кафедри фінансів економічного факультету Ужгородського національного університету „ Фінансові важелі та їх вплив на ринкову трансформацію економіки”, яка є складовою частиною комплексної теми економічного факультету Ужгородського національного університету „Ринкова трансформація економіки регіону”. Особистий внесок здобувача полягає у зборі, опрацюванні та систематизації аналітичної і статистичної інформації щодо діяльності філій банківських установ Закарпатської області, виборі методів аналізу, пропозиціях та висновках дисертаційної роботи на основі отриманих результатів дослідження.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є наукове обґрунтування і розробка теоретико-методичних засад управління процентними активами та пасивами філій комерційних банків.

Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань:

· з'ясовано економічну сутність процентних активів та пасивів комерційного банку;

· виявлено основні закономірності та проблеми розвитку банківської системи України, досліджено роль і місце банківського сектора Закарпатської області у функціонуванні вітчизняної кредитної системи;

· досліджено основні методи і принципи управління залученими коштами банку й визначено доцільність їх застосування у процесі менеджменту пасивних операцій філій комерційних банків;

· уточнено зміст поняття „кредитний портфель”, розкрито сутність кредитного менеджменту в сучасних умовах, з'ясовано його специфіку та функціональні параметри в процесі здійснення філіями банку активних операцій;

· здійснено поетапний аналіз залучених, запозичених коштів та кредитного портфеля філій комерційних банків Закарпатської області з метою виявлення економічної ефективності управління ними та розроблено рекомендації для поліпшення менеджменту;

· обґрунтовано механізм управління формуванням ресурсної бази структурних підрозділів комерційного банку та визначено перспективні напрями його розвитку;

· з'ясовано особливість і переваги комплексного управління активними і пасивними операціями філій комерційних банків;

· розроблено комплексну економіко-математичну модель оптимізації балансів філій комерційних банків;

· обґрунтовано пропозиції щодо підвищення результативності менеджменту процентних активів і пасивів філій комерційних банків.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом наукового дослідження є діяльність філій комерційних банків Закарпатської області.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні основи та практичні засади управління процентними активами і пасивами комерційних банків.

Методи дослідження базуються на загальнонаукових та спеціальних методах наукового пізнання. Застосування синтезу дозволило охарактеризувати розвиток банківської системи України та Закарпаття. Метод наукової абстракції використано для визначення особливостей і проблем управління процентними активами і пасивами філій банківських установ. За допомогою методу системного аналізу здійснено оцінку ефективності менеджменту процентних банківських операцій. Використання методу порівняльного аналізу стосовно залучених, запозичених коштів та виданих кредитів філій комерційних банків Закарпатської області дозволило визначити оптимальні підходи до управління банківською установою. Методи економіко-математичного моделювання та пофакторного аналізу слугували основою для пошуку можливостей підвищення ефективності діяльності банківських установ. У дослідженні використовувалися також графоаналітичний метод та програмні засоби ПЕОМ.

Інформаційна база дослідження включає законодавчі та нормативні акти України, матеріали Національного банку України, державних статистичних органів, періодичних видань; річні бухгалтерські та статистичні звіти філій комерційних банків; наукові дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці та розвитку теоретико-методичних засад, обґрунтуванні практичних рекомендацій з удосконалення управління процентними активами та пасивами філій комерційних банків.

У процесі дослідження автором отримані такі найбільш істотні наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробку проблеми і конкретизують її новизну:

Вперше запропоновано:

· теоретичне обґрунтування пріоритетності процентних пасивів при формуванні ресурсної бази філій комерційних банків, яке базується на визначенні процентних складових ресурсної бази, з'ясуванні основних детермінантів, що на них впливають, та ранжуванні кожного елемента ресурсної бази за критерієм стабільності;

· використання нових фінансових коефіцієнтів для аналізу залучених коштів фізичних осіб: „рівень банківських заощаджень населення”, як відношення обсягу строкових депозитів жителів до загальних витрат населення, та „ефективність банківських заощаджень населення”, як відношення процентних доходів населення, отриманих за строковими депозитними вкладами, до доходів громадян, отриманих від власності;

· економіко-математичну модель оптимізації балансу структурних підрозділів комерційних банків з метою максимізації їх процентної маржі при дотриманні обмежень, встановлених нормативними документами та банківськими менеджерами.

Удосконалено:

· підходи до встановлення оптимального співвідношення процентних складових ресурсної бази філій комерційних банків на підставі визначення залежності дохідності активів банку від частки залучених і запозичених коштів у структурі балансів прибуткових банків;

· теоретичні засади кредитного менеджменту в частині визначення ризикового класу позичальника структурного підрозділу комерційного банку. Запропоновано авторське визначення класу ризику дебітора за допомогою комплексної рейтингової оцінки фінансового стану позичальника, яка включає розрахунок та аналіз кількісних, якісних критеріїв і кредитної історії позичальника;

· трактування сутності поняття кредитного портфеля, яке, на відміну від існуючого, включає не тільки обсяг виданих кредитів, а сукупність позик різної якості, виданих банком на умовах строковості, повернення, платності, забезпечення та цільового призначення.

Дістали подальший розвиток аналітичні положення управління запозиченими коштами структурних підрозділів банків шляхом застосування показників відсоткової маржі від операцій, здійснюваних на міжфілійному ринку, та інтенсивності запозичення ресурсів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені методики та моделі управління процентними активами і пасивами банківських філій дозволяють вдосконалити існуючу практику банківського менеджменту філійної мережі комерційних банків, запобігати негативним наслідкам кредитного та процентного ризиків, реально підвищувати ефективність залучення, запозичення й розміщення банківських ресурсів.

Основні результати дисертаційного дослідження, які мають прикладний характер, знайшли застосування в діяльності комерційних банків та їх філій: Закарпатського обласного філіалу АППБ „Аваль” (довідка № 1485 від 16.04.2004 р.), Ужгородської філії ВАТ АБ „Укргазбанк” (довідка №0436 від 20.04.2004 р.) та ТОВ КБ „Коопінвестбанк” (довідка №01-16/215 від 19.04.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані дисертантом особисто і є його науковим доробком.

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали дисертації доповідались і обговорювались на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету (м. Ужгород, 2001-2004 рр.), міжнародній науково-практичній конференції „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 30-31 травня 2003 р.), другій всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення” (м. Дніпропетровськ, 22 березня 2004 р.), третій міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень” (м. Дніпропетровськ, 21-30 червня 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 9 наукових працях загальним обсягом 4,14 друк. арк., з них 6 - у фахових виданнях (3,59 друк. арк.).

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (159 найменувань) та 15 додатків. Робота викладена на 179 сторінках друкованого тексту, у тому числі 40 таблиць і 12 рисунків, з них 15 таблиць займають 17 окремих сторінок Додатки налічують 63 сторінки та містять 19 таблиць і 3 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ „Теоретичні засади управління банківською діяльністю в умовах економічної трансформації” присвячено з'ясуванню економічної сутності процентних активів та пасивів комерційного банку, дослідженню змісту управління ними, процесу становлення банківської системи України та Закарпатської області.

У дослідженні визначено, що специфіка функціонування банку, як одного з найважливіших елементів кредитно-фінансової системи, зумовлює необхідність зваженого підходу до вибору основних об'єктів банківського менеджменту. В умовах економічної трансформації економіки України одним з найбільш важливих об'єктів управління банком є менеджмент процентних активів та пасивів.

Процентні активи - це активи банківської установи, які приносять процентний дохід. До них належать: кошти на рахунках НОСТРО; депозити, розміщені в інших банках; міжбанківські видані кредити; кредити, видані юридичним і фізичним особам; активи, що складають інвестиційний портфель банку. Під процентними пасивами у роботі розуміються ресурси комерційного банку, мобілізація яких супроводжується сплатою процентних витрат. Це: кошти фізичних і юридичних осіб на розрахункових та строкових рахунках; кошти на рахунках ЛОРО; депозити, залучені від інших банків; кредити, отримані від інших комерційних банків та НБУ; боргові цінні папери банку.

Проведене автором дослідження еволюції банківської діяльності в Україні показало, що формування сучасних вітчизняних комерційних банків відбувалося в шість головних етапів, кожен з яких відповідав ступеню розвитку ринкових відносин у країні:

1) 1988-1991 роки - створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР;

2) 1991-1992 роки - перереєстрація українських комерційних банків і початок формування банківської системи України як незалежної держави;

3) 1992-1993 роки - реорганізація існуючих банківських інститутів та створення широкої мережі нових комерційних банків;

4) 1994-1996 роки - активізація діяльності Національного банку України з метою оздоровлення банківської системи, подальше удосконалення механізму регулювання діяльності комерційних банків;

5) 1997-1998 роки - розвиток банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи, поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою із заходами щодо її структурного реформування;

6) з 1999 року - по сьогодні - якісно новий етап розвитку банківської системи в умовах реструктуризації економіки, зниження доходності банківських операцій та укрупнення капіталу банків.

У роботі визначено, що метою банківського менеджменту у сфері управління зобов'язаннями банку є залучення достатнього обсягу коштів з найменшими витратами для фінансування тих активних операцій, які має здійснити банк. Для досягнення вказаної мети важливим є виділення основних факторів, що стимулюють клієнтів до збереження ресурсів саме в цьому банку. Так, у процесі дослідження виявлено, що основними критеріями вибору потенційними клієнтами банківської установи слід вважати: зручність роботи з банком; доступ до банківських послуг, швидкість реалізації послуг; вирішення банком проблем клієнта; ціна послуг.

Основними стимулами заощаджень клієнтів є: для строкового рахунку - процентна ставка, порядок виплати процентів, можливість їх капіталізації, умови зміни процентної ставки; для поточного рахунку - швидкість проходження платежів, комісія за розрахунково-касове обслуговування, вимоги банку до оформлення платіжних документів.

У процесі управління залученими коштами банками використовуються як цінові, так і нецінові методи. Зміст цінових методів полягає у використанні відсоткової ставки за депозитами як головного важеля в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Розраховуючи процентну ставку за депозитами, банківські аналітики орієнтуються на облікову ставку НБУ, оскільки вона враховує очікуваний рівень інфляції. Аналіз динаміки і співвідношення облікової ставки НБУ, рівня інфляції в Україні та на Закарпатті, кредитної та депозитної ставок банківської системи України протягом 2000-2003 років (рис.1) свідчить про позитивну тенденцію до зниження рівня цих показників. Винятком є рівень інфляції за 2003 рік, який підвищився на 8,8 п.п. по Україні і на 5,9 п.п. по Закарпатській області.

Крім того, дослідження показало, що відсоткові ставки банківських філій Закарпаття за виданими кредитами та ставки за їх залученими коштами є дещо вищими за рівень процентних ставок банківського сектора України. Це пояснюється: по-перше, посиленням конкуренції на депозитному ринку Закарпаття, по-друге - високою витратністю однієї депозитної операції у банківському секторі Закарпатської області, яку необхідно компенсувати дохідністю за виданими кредитними коштами. Ця обставина зумовлена відносно низьким попитом на строкові депозити з боку юридичних осіб області, що стимулює філії комерційних банків області підвищувати депозитні ставки саме за цим банківським ресурсом.

Для удосконалення цінового підходу управління депозитами автор пропонує використовувати: переведення стабільного залишку з поточного рахунку на строковий; нарахування й сплату складних процентів; застосування процентної ставки, що прогресивно зростає залежно від часу фактичного перебування коштів на рахунку, нарахування відсотків на відсотки по закінченню кожного операційного дня.

Сутність нецінових методів управління залученими коштами банку полягає у застосуванні різних прийомів заінтересованості клієнтів, які прямо не пов'язані зі зміною депозитних ставок. А саме - реклами, поліпшеного рівня обслуговування, розширення спектра пропонованих банком рахунків та послуг тощо. В умовах загострення конкуренції в банківській сфері менеджмент повинен бути зорієнтований саме на нецінові методи управління, оскільки підвищення депозитних ставок має обмеження і не завжди є економічно обґрунтованим. На цьому в роботі робиться особливий акцент, оскільки проведений аналіз показав саме на недостатнє використання нецінових підходів у банківському менеджменті.

Важливою складовою частиною загальної системи управління комерційним банком є кредитний менеджмент. Сутність його проявляється за допомогою вирішення ряду завдань, а саме шляхом: забезпечення рентабельної роботи банку як господарюючого суб'єкту за рахунок ефективної кредитної діяльності; забезпечення прибуткової роботи банку при додержанні ліквідності його балансу; ефективного управління кредитним ризиком, від чого значною мірою залежить рентабельна робота банку та висока ліквідність його балансу; максимального задоволення потреб клієнта, дотримання інтересів кредитора та позичальника; організації роботи з клієнтами.

В залежності від того, наскільки ефективно банки реалізовують кредитні функції, в значній мірі залежить економічний стан регіонів, що ними обслуговуються. У зв'язку з цим у роботі зосереджено увагу на кредитному портфелі як головному об'єкті кредитного менеджменту комерційного банку. На основі з'ясування сутності та змісту кредитного портфеля, враховуючи основні принципи кредитування в дисертації дано уточнене його тлумачення як сукупності позик різної якості, виданих банком на умовах строковості, повернення, платності, забезпечення та цільового призначення юридичним та фізичним особам на певну дату згідно із сформованою кредитною політикою. Таке визначення дає більш повну уяву про змістове навантаження даної економічної категорії.

У другому розділі дослідження „Аналіз ефективності управління процентними пасивами і активами комерційних банків Закарпатської області” проведено комплексний аналіз залучених, запозичених коштів та виданих кредитів філій комерційних банків Закарпатської області.

Для ефективного управління пасивними операціями важливе значення має вивчення залучених коштів. У дисертації пропонується здійснювати його в три етапи: структурний аналіз (аналіз складу та структури зобов'язань за типами клієнтів та за строками вкладних операцій); аналіз масштабності проведення операцій по залученню коштів (визначення кількості клієнтів банку, видів вкладів) та якісний аналіз.

У результаті проведених розрахунків виявлено, що динаміка складу та структури залучених коштів банківських філій Закарпаття протягом 2000-2003 років є позитивною, оскільки зростає частка стабільних строкових коштів та питома вага вкладень фізичних осіб. Це, з одного боку, свідчить про підвищення довіри у населення до банківських установ, а з другого - про поліпшення їх фінансового стану.

Для поглиблення дослідження стану залучених комерційними банками коштів від населення у роботі обґрунтована доцільність використання двох нових аналітичних показників: рівня банківських заощаджень населення та їх ефективності, які характеризують відповідно частку депозитних вкладень населення у його сукупних видатках та питому вагу отриманих відсоткових доходів за строковими депозитами у доходах від власності. Обчислюються запропоновані вище показники за допомогою наступних формул:

,

де РБЗ - рівень банківських заощаджень населення; СД - строкові депозити населення у банках міста, району, області; ЗВ - загальні витрати населення міста, району, області.

,

де ЕБЗ - ефективність банківських заощаджень населення; ДСВ - процентні доходи, отримані жителями за строковими вкладами; ДВ - доходи населення від власності.

Аналіз свідчить про незначний їх рівень (до 5,1% та до 2% відповідно), проте динаміка є позитивною.

Вивчення стану та динаміки запозичених коштів (міжфілійних ресурсів) закарпатських філій протягом 2000-2003 років, не дивлячись на певні їх переваги перед залученими ресурсами (відносна простота оформлення та швидкість здійснення), демонструє збитковість цих операцій, що підтверджує необхідність скорочення їх використання.

Оскільки виявлення кредитоспроможності позичальника є важливою ланкою кредитного менеджменту, а методика її оцінки вимагає постійного вдосконалення, у дослідженні розроблено і запропоновано авторське визначення ризикового класу дебітора, яке здійснюється в три етапи: розрахунок фінансових показників, означення якісних факторів та визначення загальної зваженої оцінки фінансового стану позичальника; з'ясування оцінки погашення боргу позичальником; визначення ризикового класу позичальника. Методика оцінки фінансового стану дебітора гнучко поєднує кількісні (фінансові) показники (ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності, ділової активності, оборотів по рахунках), якісні фактори діяльності фірми (наявність діючих кредитів, місцезнаходження фірми, термін існування підприємства, освіта та професійний досвід керівників) та кредитну історію позичальника. Перевага запропонованої методики полягає у синтезі принципів побудови методик ЗОФ АППБ „Аваль” та УФ ВАТ АБ „Укр-газбанк”, в результаті чого запропонований підхід до визначення класу ризику позичальника є більш комплексним та достовірним.

Дослідження кредитної діяльності філій банків, що функціонують на території Закарпаття, у дисертації пропонується проводити поетапно: аналіз стану кредитних ресурсів, загальний аналіз виданих кредитів; аналіз ефективності кредитної діяльності; аналіз ризику кредитних операцій та якості кредитного портфеля; аналіз дотримання встановлених економічних нормативів; перспективний аналіз і прогнозування розвитку кредитної діяльності.

Результати розрахунків показали, що протягом 2000-2003 років досліджувані банківські установи збільшили показник кредитного потенціалу на 230%, його використання на 19,6%, частку виданих кредитів у загальних активах філій на 11,2%. Крім того, зміни у кредитному портфелі філій банків Закарпатської області підтверджують позитивну тенденцію стабілізації банківської системи України в частині нарощення обсягів кредитів в іноземній валюті, кредитів фізичним особам, довгострокових кредитних вкладень та підвищення їх якості.

Третій розділ „Шляхи вдосконалення управління активами і пасивами комерційного банку” присвячений раціоналізації методів управління процентними активами і пасивами комерційного банку з метою підвищення ефективності їх проведення.

При вивченні питання управління формуванням ресурсної бази структурного підрозділу комерційного банку автором досліджено основні теоретичні засади оптимізації ресурсної бази комерційних банків і запропоновано власну методику, яка полягає у проведенні рейтингової оцінки складових процентних пасивів залежно від ступеня впливу на них визначених факторів за критерієм стабільності. Процес управління, пов'язаний з формуванням оптимальної ресурсної бази філій комерційного банку, включає декілька етапів, а саме:

1. Формування компонентної будови ресурсної бази, яку слід оптимізувати, та з'ясування факторів, що впливають на депозитні інструменти банківської установи. З метою забезпечення фінансової стійкості філії комерційного банку необхідно оптимізувати співвідношення між такими процентними складовими ресурсної бази, як: залишок на поточних рахунках коштів юридичних осіб; залишок на поточних рахунках коштів фізичних осіб; строкові вклади підприємств та організацій; строкові вклади громадян; міжбанківський кредит.

При здійсненні аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища комерційного банку можна виділити 7 основних детермінантів, які впливають на надійність і стабільність банківського ресурсу: рівень інфляції та облікова політика НБУ; обов'язкові резерви; загальна економічна ситуація у країні та регіоні; фактична витратність банківського ресурсу (обсяг сплачених відсотків за депозитами); вартість депозиту (відсоткова ставка, за якою залучається депозитний інструмент); безвідкликаність ресурсного інструменту (неможливість дострокового повернення банком коштів за вимогою їх власників); ступінь впливу центральних управлінських апаратів банку на процес залучення та управління банківським ресурсом філії.

2. Обґрунтування ступеня впливу визначених факторів на процентні ресурси комерційного банку за відповідним критерієм. Цей аналіз менеджер банку може здійснювати самостійно або за допомогою іншої організаційної структури.

3. Визначення кінцевої рейтингової оцінки процентних ресурсів банку.

У результаті застосування запропонованої методики в умовах нестабільності економіки обґрунтовується встановлення пріоритету коштів на поточних рахунках над іншими борговими зобов'язаннями філії комерційного банку.

Дослідження показує, що з розвитком ринкових відносин ефективним є поступове збільшення частки строкових депозитів. На підставі аналізу діяльності 140 прибуткових банків України у роботі запропоновано оптимальну структуру процентних ресурсів філій комерційного банку в умовах відносної економічної стабільності. Вона є наступною: депозитні вклади організацій та строкові вклади громадян - 50-55%; залишки на поточних рахунках підприємств і населення - 30-40%; міжфілійний кредит - 5-15%.

Проведений аналіз ресурсної бази банківського сектора Закарпатської області дає можливість стверджувати, що її структура протягом 2003 року не була оптимальною, оскільки філії мають дуже високу частку міжфілійних ресурсів (близько 40%), тенденція до зниження якої не спостерігається, а частка строкових депозитів є недостатньою (близько 30%).

У роботі значна увага приділена комплексному управлінню активами і пасивами (УАП), що пояснюється специфікою об'єкта дослідження, де процентні активні та пасивні операції комерційних банків аналізуються в єдності і взаємозв'язку. На засадах комплексного підходу стає можливим поєднання всіх методів автономного управління банківськими портфелями в один скоординований процес: у межах УАП формується цілісне управління банківськими ресурсами, забезпечується координація різноманітних специфічних функцій банку, спрямованих на досягнення економічних цілей установи.

Складовою частиною УАП визначено геп-менеджмент (управління розривом), який дає можливість визначити ступінь залежності чистої процентної маржі банку від зміни ринкової ставки процента. Оскільки підвищення ринкового процента нехарактерне для сучасного стану української економіки, банкам запропоновано реструктуризувати свої баланси з метою переведення кумулятивного гепу на всіх часових інтервалах до від'ємного значення, що дозволить наростити чисту процентну маржу філій.

Реалізація геп-менеджменту на практиці вимагає від менеджерів визначення і дотримання послідовності етапів. У роботі обґрунтовуються чотири основні елементи політики управління процентним ризиком: відповідний нагляд з боку ради і вищого керівництва банку; адекватна політика та процедура в сфері управління процентним ризиком; визначення, відстеження та управління процентним ризиком; здійснення внутрішнього та зовнішнього аудиту.

З метою максимізації ефективності роботи банків в рамках УАП розроблена економіко-математична модель оптимізації структури балансу філій.

Процес визначення оптимальної структури активів та пасивів включає кілька органічно пов'язаних між собою етапів: підготовку вхідної інформації; визначення економічних та математичних обмежень; здійснення процесу оптимізації балансу за допомогою комп'ютерних програм (в основному електронних таблиць Exel); аналіз отриманих результатів.

На першому етапі накопичується вся необхідна інформація.

На другому етапі враховують нормативні вимоги НБУ, обмеження між структурованими банківськими позиціями. У дослідженні використано близько 10 обмежень, основними серед яких є нормативи ліквідності (миттєвої, поточної, короткострокової), фінансові коефіцієнти: маневреності (відношення строкових депозитів до поточних), використання залучених коштів (частка залучених коштів у активах), покриття та деякі інші ліміти щодо частки кредитів та депозитів у балансі банку.

На третьому етапі вся необхідна інформація щодо фактичної структури балансу, вартісних показників та визначених обмежень передається в комп'ютерний центр банку. Після занесення цільової функції та лімітів у програму спеціалісти банківської установи здійснюють 3 види розрахунків-оптимізації: оптимізовують (змінюють) активи при незмінних частках пасивів у балансі філії (розрахунок 1); оптимізовують пасиви при сталих активних операціях (розрахунок 2); одночасно змінюють і активи, і пасиви (розрахунок 3).

На четвертому етапі, після реалізації за допомогою ЕОМ, ув'язують отримані результати з реальними банківськими позиціями. Це менеджерська функція банку, яка залежить від аналітичних здібностей його управлінців. Якщо результати розрахунку не задовольняють аналітиків і менеджерів, змінюють вхідну інформацію і розпочинають новий розрахунок для досягнення поставленого завдання.

Необхідно відмітити, що у процесі реалізації моделі враховується, що філії банківських установ ведуть самостійну політику УАП, основною метою якої є збільшення чистої відсоткової маржі філій.

Модель оптимізації балансу філії банку можна зобразити таким чином:

,

де ЧПМ - чиста процентна маржа; ПА - процентні активи, ПП - процентні пасиви, ва - відсоткова ставка за процентними активами, вп - відсоткова ставка за процентними пасивами, СДЗПА - система допустимих значень для процентних активів; СДЗПП - система допустимих значень для процентних пасивів; - мінімально допустиме значення співвідношення процентних активів до процентних пасивів, регламентоване нормативними документами і/або визначене банківськими менеджерами.

У результаті практичного застосування моделі оптимізації балансу філій банківських установ менеджерам ЗОФ АППБ „Аваль”, УФ ВАТ АБ „Укргазбанк” та УФ АБ „Український капітал” запропонована структура балансів їх банків, за якої досягається максимальна ефективність діяльності з одночасним дотриманням всіх нормативних вимог та внутрішніх обмежень. Так, для філій найбільш ефективним (найбільше значення ЧПМ) буде рішення щодо зміни структури активів при сталих значеннях пасивів.

У процесі комплексного управління активами і пасивами банків важливим є визначення ефективності проведення процентних операцій.

У цьому контексті виділено основні етапи управління результативністю активних (пасивних) операцій комерційного банку:

1. Оцінка питомої ваги обсягу доходу (витрат), одержаного (сплачених) від кожного виду операції, у загальній сумі доходу (витрат) (вертикальний аналіз).

2. Аналіз змін за основними банківськими операціями за допомогою індексного методу (горизонтальний аналіз).

3. Факторний аналіз діяльності за допомогою коефіцієнтів.

Так, в результаті дослідження виявлено, що доходи за кредитами мають найбільшу питому вагу у процентних доходах філій на території Закарпаття (понад 80%), що є закономірним для банківської системи.

Пофакторний аналіз процентних доходів філій банків Закарпаття протягом 2001-2003 років свідчить, що тут існує позитивна тенденція до нарощування їх обсягів. Проте зниження відсоткової ставки за процентними активами має негативний вплив на ріст цього показника.

Оскільки зниження відсотка є об'єктивним для економіки України, банківським філіям необхідно здійснювати нарощення процентних прибутків за рахунок збільшення обсягів виданих кредитів як юридичним, так і фізичним особам.

Оцінка процентних витрат філій банків Закарпаття демонструє їх ріст протягом 2003 року. Основним інструментом політики зниження процентних витрат є ціновий метод, оскільки раціональне пониження депозитної ставки за паралельної дії нецінових методів призведе до подальшого нарощення ресурсів і зниження витрат за ними.

Головний результативний процентний показник філій банківських установ - процентний прибуток - протягом досліджуваного періоду зберігає тенденцію до зростання. Проте філіям банківських установ необхідно підвищувати інтенсивність його нарощення, оскільки за період 2000-2003 років приріст процентних витрат (161,7%) є більшим за приріст процентних доходів (143,9%). Якщо така тенденція збережеться у перспективі, то це призведе до істотного падіння рентабельності банківських операцій.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв'язання наукової проблеми управління процентними активами і пасивами філій комерційних банків, обґрунтовані та розроблені теоретичні і практичні положення щодо удосконалення менеджменту залучених, запозичених коштів та виданих кредитів структурних підрозділів комерційних банків.

До основних результатів, висновків і пропозицій роботи можна віднести такі:

1. Автором дисертації розкрито зміст основних методів ефективного управління депозитними джерелами (цінових та нецінових). Українська банківська практика свідчить про більш широке застосування цінових методів управління депозитами. Головною причиною цього є те, що встановлення відсотка по залучених коштах є у компетенції банківського менеджера, і його рівень не регулюється Національним банком.

Для вдосконалення цінових методів у дисертаційному дослідженні пропонується використовувати підхід переведення стабільної частки поточних рахунків на депозитні вклади, що дасть можливість банку отримати додаткові стабільні ресурси, а клієнтам - вищий дохід від грошей, вкладених у банк. Банки можуть заінтересувати вкладників нарахуванням і сплатою складних процентів. Ще одним із способів стимулювання вкладників є застосування процентної ставки, що прогресивно зростає залежно від часу фактичного перебування коштів на рахунку, а також нарахування відсотків на відсотки по закінченню кожного операційного дня.

2. На основі дослідження змісту поняття „кредитний портфель” у роботі пропонується його дефініція як сукупності позик різної якості, виданих банком на умовах строковості, повернення, платності, забезпечення та цільового призначення юридичним та фізичним особам на певну дату згідно із визначеною кредитною політикою.

3. Автором визначено сутність кредитного менеджменту як процесу управління всіма аспектами кредитної діяльності банку, що розкривається на тлі основних його завдань (забезпечення рентабельної роботи банку за рахунок ефективної кредитної діяльності; забезпечення прибуткової роботи банку при додержанні ліквідності його балансу; максимальне задоволення потреб клієнта; дотримання інтересів кредитора та позичальника; організація роботи з клієнтами) та етапів управління кредитними коштами (маркетингові дослідження; кредитний аналіз; надання кредиту та управління ним; перевірка кредиту і контроль якості кредитного портфеля; аналіз кредитної діяльності та її ефективності).

4. З метою вдосконалення кредитного менеджменту у роботі виявлено основні недоліки в системі оцінки ризикового класу позичальника досліджуваних філій (всі оцінки ґрунтуються на фінансових коефіцієнтах, відображають стан справ тільки за минулий період, розкривають в основному рух оборотних активів; носять здебільшого суб'єктивний характер; ґрунтуються на дистанційному аналізі). У зв'язку з цим запропоновано шляхи їх усунення (оцінка повинна мати характер експрес-аналізу; доцільно створити незалежні від банку структури для проведення експрес-аналізу кредитоспроможності підприємств; для комплексної оцінки необхідно визначити поточну та перспективну кредитоспроможність позичальника).

5. Для більш комплексного аналізу залучених коштів населення дисертантом пропонуються використовувати показники рівня банківських заощаджень населення та їх ефективності, які дають можливість виявити ступінь інтенсивності вкладання жителями області коштів у банківські установи та визначити питому вагу отриманих за банківськими строковими депозитами відсоткових доходів у загальних доходах населення від власності.

6. На основі дослідження сутності менеджменту пасивних операцій комерційного банку у дисертації теоретично обґрунтовано формування оптимальної ресурсної бази філій банківських установ в умовах економічної нестабільності на регіональному рівні - доведена пріоритетність коштів до запитання над строковими коштами в ресурсній базі структурних підрозділів банків. У стабільних економічних умовах оптимальним співвідношенням складових процентних пасивів філії банку є: депозитні вклади організацій та строкові вклади громадян -50-55%; залишки на поточних рахунках підприємств і населення - 30-40%; міжфілійний кредит - 5-15%.

7. За допомогою методу управління розривом у балансах комерційних банків автором виявлено ступінь залежності досліджуваних філій від зміни ринкового процента. Оскільки кумулятивний геп на більшості часових інтервалів має від'ємне значення, а на фінансовому ринку спостерігається тенденція до падіння ринкового відсотка, можна стверджувати, що фактичне співвідношення між кредитами та депозитами є позитивним і сприятиме збільшенню чистої відсоткової маржі банків.

8. У дисертаційній роботі методом економіко-математичного моделювання оптимізовано баланси досліджуваних філій. Основним чинником у процесі реалізації цього процесу було дотримання філіями всіх нормативних вимог НБУ щодо ліквідності при одночасній максимізації чистої процентної маржі установи. Автором проведено три розрахунки: оптимізація активів балансу при незмінності його пасивів, оптимізація пасивів при сталих активах та одночасна оптимізація обох сторін балансу. Отримані результати розрахунків свідчать, що у всіх філій є реальний потенціал збільшити прибутковість своєї діяльності.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

У фахових виданнях:

1. Тарнай Є.А. Особливості сучасної системи кредитування // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Економіка”. Випуск 12. - Ужгород, 2002. - С.155-159 (0,54 друк. арк.).

2. Тарнай Є.А. Методологія і практика визначення ефективності кредитної діяльності комерційного банку // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Економіка”. Випуск 13. - Ужгород, 2003. - С. 131-137 (0,71 друк. арк.).

3. Тарнай Є.А. Особливості управління залученими коштами комерційного банку // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Ви- пуск 3 (34). - Київ, 2004. -С.28-34 (0,69 друк. арк.).

4. Тарнай Є.А. Професійне управління кредитною діяльністю - гарантія успішного функціонування банку // Вісник НБУ. - 2004. - №6. - С.30-33 (0,56 друк. арк.).

5. Тарнай Є.А. Управління процентним ризиком комерційного банку // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Випуск 193. - Том 2. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С.534-541 (0,34 друк. арк.).

6. Тарнай Є.А. Механізм формування оптимальної ресурсної бази комерційного банку (на матеріалах філій комерційних банків Закарпатської області) // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Економіка”. Випуск 15. - Ужгород, 2004. - С.138-147 (0,75 друк. арк.).

У інших виданнях:

7. Тарнай Є.А. Кредитний менеджмент у сучасній системі управління комерційним банком// Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання”. - Луцьк, 2003. - С. 224-225 (0,23 друк. арк.).

8. Тарнай Є.А. Портфель цінних паперів як головний об'єкт інвестиційного менеджменту комерційного банку // Матеріали другої Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта,2004. - С.126-127 (0,18 друк. арк.).

9. Тарнай Є.А. Управління активними і пасивними операціями комерційного банку в процесі хеджування відсоткового ризику // Матеріали третьої Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень'2004”. Том 35. Банки та банківська система. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.43-45 (0,14 друк. арк.).

...