Інвестиційний портфель комерційних банків України

Размещено на http://allbest.ru

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОРТФЕЛЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

ВИКОНАЛА ДОРОШЕНКО НАДІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

Харків - 2006



Анотація

Дорошенко Н.О. Інвестиційний портфель комерційних банків України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2005.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню, теоретичному обґрунтуванню та розробці рекомендацій щодо управління інвестиційним портфелем українських комерційних банків.

Виявлено сутність і особливості банківських інвестицій; запропоновано класифікацію інвестицій та принципи формування інвестиційного портфеля з урахуванням особливостей банківської діяльності. Визначено склад, термін і мету формування інвестиційного банківського портфеля. Проаналізовано ризики, притаманні інвестиційній банківській діяльності, та запропоновано методи їх мінімізації. Виявлено вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на ефективність інвестиційної діяльності комерційних банків України. Запропоновано шляхи активізації банківської інвестиційної діяльності.

комерційний банк інвестиційний спекулятивний



1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Становлення розвинутої ринкової економіки неможливе без створення умов для активізації інвестиційного процесу. Джерелом інвестицій як фактора економічного зростання є внутрішні та зовнішні вкладення. У зв'язку з цим необхідно розробити механізм, здатний забезпечити мобілізацію капіталу для інвестицій у реальний сектор.

Саме банк, на відміну від інших фінансових установ, є універсальною організацією, що може надавати максимальну кількість і забезпечувати найкращу якість послуг в інвестиційній сфері. Але на українському фондовому ринку професійна інвестиційно-банківська діяльність недостатньо розвинута, і це гальмує процес виходу підприємств на фондовий ринок.

Таким чином, розвиток інвестиційно-банківської справи стає необхідною і важливою передумовою удосконалення інвестиційного механізму українського фондового ринку.

Українські комерційні банки, маючи кваліфіковані кадри, відповідну інформаційну базу клієнтів, повинні, крім традиційних операцій, активніше займатися інвестиційною діяльністю. При цьому ефективне формування і стратегія управління інвестиційним портфелем є основним чинником успіху в даній сфері. Адаптація теорії управління інвестиційним портфелем комерційних банків до специфіки української економіки є безальтернативною необхідністю. Актуальність цієї адаптації підсилюється також доволі скромним теоретичним доробком у вітчизняній літературі.

Сучасна економічна ситуація в Україні визначила необхідність проведення відповідних досліджень не тільки інвестиційної діяльності загалом, але й інвестиційної діяльності комерційних банків зокрема. Свій внесок у цій галузі зробили Б.Л. Луців, Т.В. Майорова, А.А. Пересада та інші українські вчені, які займаються цими питаннями. Однак більшість публікацій, віддаючи перевагу аналізові зарубіжного інвестиційного досвіду чи адаптації західних моделей формування та управління інвестиційним портфелем, лише зачіпають тематику новітньої історії інвестиційного процесу в Україні, особливостей його становлення і тенденцій у банківському секторі, не пропонують національних моделей банківського портфельного інвестування.

Вивчення й аналіз опублікованих за цією темою робіт дозволили зробити висновок про те, що основна частина завдань інвестиційної діяльності в Україні, що стосується процесу управління інвестиційним банківським портфелем, залишається недостатньо розробленою як у науковому, так і в практичному аспектах.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування сутності інвестиційного портфеля та вироблення практичних рекомендацій щодо формування і управління інвестиційним портфелем українських комерційних банків.

Для досягнення мети в роботі поставлено і вирішено комплекс теоретичних, науково-методичних і практичних завдань:

1) виявлено сутність і особливості банківських інвестицій;

2) визначено місце інвестиційних операцій у складі активних операцій комерційних банків;

3) досліджено склад і проведено аналіз структури інвестиційних портфелів комерційних банків України;

4) проаналізовано ризики, притаманні інвестиційно-банківській діяльності, та запропоновано методи їх мінімізації;

5) досліджено методи формування і управління інвестиційним портфелем комерційного банку;

6) запропоновано рекомендації щодо активізації банківської інвестиційної діяльності.

Об'єкт дослідження - діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів.

Предмет дослідження - процес управління інвестиційним портфелем комерційного банку.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, закони України, укази Президента України, постанови й рішення Кабінету Міністрів України, положення НБУ і ДКЦПФР, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців, присвячені сфері банківської інвестиційної діяльності, управління інвестиційним портфелем, фондового ринку, державного регулювання діяльності комерційних банків. Для досягнення поставленої в роботі мети було застосовано такі методи дослідження: методи теоретичного узагальнення і порівняння - для розкриття змісту й сутності понять “інвестиції”, “інвестиційний портфель комерційного банку”, “ринок цінних паперів” та ін.; статистичний і візуально-графічний аналіз - для вивчення, групування, порівняння та наочного відображення емпіричних даних з метою дослідження тенденцій розвитку вітчизняних і закордонних комерційних банків, а також для об'єктивного аналізу показників, що характеризують інвестиційну діяльність комерційних банків; системний підхід - для розроблення основних напрямів удосконалення механізму управління інвестиційним портфелем комерційного банку; прогнозна екстраполяція, регресійний аналіз та метод спостережень - при прогнозуванні й відстеженні динаміки вкладень у цінні папери; фінансовий та управлінський аналіз - під час оцінки стану й перспектив розвитку інвестиційної банківської діяльності; комплексний підхід - для удосконалення механізму та активізації інвестиційної діяльності комерційних банків України.

Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто здобувачем, полягає у тому, що:

вперше:

- виходячи з необхідності ефективнішого обліку та контролю інвестиційних операцій комерційних банків, портфель цінних паперів поділено на інвестиційний та спекулятивний, залежно від ефекту й терміну знаходження в ньому цінних паперів. З урахуванням особливостей діяльності сучасних комерційних банків визначено склад інвестиційного портфеля, а також склад спекулятивного портфеля цінних паперів;

– на основі аналізу етапів формування інвестиційного портфеля обґрунтовано необхідність виділення стадії, на якій здійснюється узгодження інвестиційних цілей банку з його ресурсною базою, оскільки цілі інвестування не завжди можуть бути досягнуті в умовах наявної ресурсної бази і здатні привести до негативних для банку наслідків через специфіку його роботи;

удосконалено:

- існуючу класифікацію фінансових ризиків, у який виокремлено інвестиційний ризик з ринкового як самостійний об'єкт управління та присутній ризик, пов'язаний з особливостями українського фондового ринку і специфікою комерційного банку, - ризик недостатньої диверсифікованості портфеля.

– напрями удосконалення активної інвестиційної діяльності комерційних банків, які полягають: у впровадженні пільг в оподаткуванні та резервуванні залежно від складу портфеля цінних паперів; у перегляді Національним банком України рівня ризику цінних паперів емітентів в яких держава має значні пакети акцій; у вдосконаленні механізму надання кредитів рефінансування під заставу інвестиційного портфеля комерційного банку; у створенні в структурі НБУ підрозділу з аналізу фондового ринку, який надаватиме комерційним банкам необхідну інформацію про стан фондового ринку; у введенні санкцій за порушення вимог формування портфеля цінних паперів відповідно до термінів та мети утримання цінних паперів;

- організаційно-економічний механізм мінімізації негативного впливу внутрішніх факторів, на вартість інвестиційного портфеля комерційних банків на основі урахування стратегії розвитку та внутрішнього управлінського потенціалу банківської установи, мобілізації та використання коштів з урахуванням особливостей функціонування вітчизняних комерційних банків. Аргументовано доцільність створення в структурі банку підрозділу, який би розробляв і реалізував стратегію залучення додаткових довгострокових ресурсів для здійснення інвестиційних операцій на фондовому ринку;

дістали подальшого розвитку:

- на основі вивчення різних підходів до трактування категорії “інвестиції” запропоновано розглядати їх як довгострокові вкладення коштів у фінансові, матеріальні й нематеріальні активи, внаслідок яких створюється прибуток і/чи досягається позитивний соціальний ефект. Авторське визначення, на відміну від існуючих, повніше відображає в цій категорії довгостроковий характер і цільову спрямованість вкладень;

- узагальнення теоретичних засад ризиків, притаманних банківський діяльності, дозволило визначити дефініцію “інвестиційний ризик”, яка найбільш повно відображає негативний вплив та наслідки ризику в інвестиційній діяльності комерційних банків, що дасть можливість на практиці точніше розраховувати сукупний інвестиційний ризик. Запропоновано під інвестиційним ризиком розуміти ймовірність втрати банком частини коштів, недоодержання доходу, невиправдані витрати і/або недосягнення соціального ефекту в результаті здійснення банком інвестиційних операцій.

Практичне значення отриманих результатів. Одержані результати і сформульовані висновки є внеском у розвиток теоретичних положень управління інвестиційним портфелем комерційних банків в Україні. Основні теоретичні висновки і пропозиції, що містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані: при внесенні змін та доповнень до чинної нормативно-правової бази в частині регулювання банківської інвестиційної діяльності; у викладанні курсів “Банківська справа”, “Банківський нагляд”, “Фондові операції комерційних банків”, “Центральний банк і грошово-кредитна політика”; при підготовці підручників і навчальних посібників із зазначених курсів; у майбутніх теоретичних дослідженнях питань, що стосуються оптимізації стратегії комерційних банків на ринку цінних паперів, питань стимулювання інвестиційної діяльності, удосконалення механізму формування і управління інвестиційним портфелем комерційного банку.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що воно дає українським комерційним банкам сучасний ринковий інструментарій оптимізації вкладень у цінні папери, який відповідає реаліям фондового ринку. Наукові результати дисертаційної роботи, які мають прикладний характер, знайшли практичне застосування в банківських установах міста Харкова (Україна), що підтверджуються відповідними довідками. Зокрема, запропонований метод урахування обсягів інвестиційної діяльності прийнято до використання в практичній діяльності ВАТ “Мегабанк”, впроваджено пропозиції щодо формування інвестиційного портфеля відповідно до запропонованих принципів, а також взято до уваги рекомендації щодо зменшення негативного впливу внутрішньобанківських чинників на банківський інвестиційний портфель (довідка № 08-8598 від 28.10.2005р.). Акціонерно-комерційний банк “Золоті ворота” враховує рекомендації щодо ідентифікації та управління ризиками, пов'язаними з інвестиційною діяльністю (довідка № 3426 від 01.11.2005 р.).

Висновки і результати дослідження прислужилися в практичній роботі, яку автор упродовж останніх років здійснює на економічному факультеті Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, викладаючи курси “Банківська справа”, “Центральний банк і грошово-кредитна політика”, “Кредитування і контроль” (акт впровадження від 27.10.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок, здійснений у роботах, які написані у співавторстві, полягає в тому, що: оцінено вплив банківського нагляду на діяльність комерційних банків України [1]; запропоновано класифікацію інвестиційного портфеля, за допомогою якої комерційні банки можуть розробити власний підхід до формування інвестиційного портфеля [2]; проаналізовано діяльність і показано роль комерційних банків на фондовому ринку України [3]. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи дисертанта.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - “Основи банківської інвестиційної діяльності та її особливості в Україні” - здійснено теоретичний аналіз інвестиційної діяльності банків, досліджено зарубіжний досвід інвестиційних операцій банків, визначено основні особливості та вади діяльності вітчизняних комерційних банків у сфері інвестицій. Удосконалено визначення терміна “інвестиції”. Запропоновано богатокритерійну класифікацію банківських інвестицій з урахуванням особливостей їхньої діяльності в умовах економіки, що трансформується.

У фінансовій системі України ринок цінних паперів відіграє важливу роль, є її складовою частиною, що має свою інфраструктуру. Аналіз існуючих поглядів на співвідношення понять “ринок цінних паперів” та “фондовий ринок” дозволив наполягати на точці зору, що ринок цінних паперів не є синонімом фондового ринку.

З огляду на недоліки у визначенні терміна “інвестиції”, які полягають у тому, що в законодавчому визначенні відсутній часовий аспект, а багато українських вчених не зважають на мету вкладення коштів, в дисертації запропоновано узагальнене визначення терміна “інвестиції”. Інвестиції - це довгострокові вкладення коштів у фінансові, матеріальні й нематеріальні активи, внаслідок яких створюється прибуток і/чи досягається позитивний соціальний ефект.

Питання, пов'язані з класифікацією саме банківських інвестицій, в українській літературі взагалі не розглядаються. У роботі виокремлено базові ознаки і класифіковано банківські інвестиції таким чином.

Усі банківські інвестиції поділяються на кілька груп, що обумовлено цілями інвестування, які залежать від стратегії розвитку банку:

- одержання прибутку;

- підвищення ліквідності;

- досягнення позитивного соціального ефекту і т. д.

За регіональною ознакою виділено: інвестиції всередині країни і за кордоном.

За ступенем ризику:

- з мінімальним ризиком;

- із середнім ризиком;

- з максимальним ступенем ризику.

За джерелами банківських інвестицій виділено:

– інвестиції за рахунок власних коштів;

– за рахунок залучених коштів;

– за рахунок позикових коштів комерційного банку.

Проблема недостатнього інвестування в українську економіку вимагає негайного вирішення, бо може стати найвагомішою перешкодою на шляху довгострокового зростання вітчизняної економіки. Можливо, у такій ситуації варто запозичити іноземний досвід і звернути увагу на діяльність спеціалізованих інвестиційних банків. У роботі визначено критерії віднесення фінансових інститутів до інвестиційних банків, що включають у себе спеціалізацію, частку інвестиційно-банківського бізнесу в доходах і активах та особливості організаційної структури.

Доведено, що організація інвестиційних банків у сучасних економічних умовах України може бути здійснена шляхом створення інвестиційних інститутів - як дочірніх організацій крупних універсальних банків або формування спеціалізованих інвестиційних банків, що діють на основі системи державних гарантій та пільг.

У другому розділі - “Управління інвестиційним портфелем комерційного банку” - сформульовано визначення, термін, склад і мету інвестиційного портфеля; інвестиційний ризик виділено як один з найважливіших ризиків у банківській діяльності та розмежовано поняття невизначеності й ризику; запропоновано базові принципи формування інвестиційного портфеля. Аргументовано необхідність виділення в інвестиційному процесі етапу, на якому здійснюється узгодження інвестиційних цілей банку з його ресурсною базою; запропоновано удосконалити модель Марковіца.

Узагальнено існуючі в економічній літературі точки зору на визначення інвестиційного банківського портфеля та зроблено висновок про те, що в них недостатньо враховуються базові характеристики об'єкта банківської інвестиційної діяльності, а саме - структура, мета й термін.

Відповідно до вимог Національного банку України комерційні банки України розрізняють: торговий портфель цінних паперів, портфель цінних паперів на продаж, портфель цінних паперів до погашення, інвестиції в асоційовані та дочірні компанії. Проаналізовано критерії віднесення цінного папера до того чи іншого типу портфеля і виявлено деякі суперечливі аспекти.

Нормативні акти, постанови, інструкції Національного банку України повинні слугувати прозорій звітності та полегшувати облік і контроль. Такого не можна сказати про діючу нормативно-правову базу, в якій портфель цінних паперів комерційного банку поділено на чотири вищезазначені частини.

На практиці левову частину всього портфеля займає портфель на продаж - 70 % (табл. 1).

Причому, незрозуміло, які цінні папери переважають у портфелі на продаж та які операції проводять з ними комерційні банки - спекулятивні чи інвестиційні. Адже, купуючи цінні папери з метою тримати до погашення, деякі банки зараховують їх до портфеля на продаж, щоб у випадку тимчасової втрати ліквідності швидше позбутися цих паперів, не здійснюючи зайві бухгалтерські проводки, тобто перевести їх з портфеля до погашення у портфель на продаж. Створення чотирьох різновидів портфеля не виправдовує себе.

Таблиця 1. Вартість портфеля цінних паперів комерційних банків України станом на 1січня 2005року

Показники	Вартість портфеля, млн. грн.	Вартість портфеля, у % до портфеля цінних паперів
Портфель цінних паперів, у тому числі: торговий портфель портфель на продаж портфель до погашення інвестиції в асоційовані і дочірні компанії	8218 106,2 5738 2196,8 177	100 1 70 27 2

У зв'язку з тим, що Положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів було черговим етапом приведення бухгалтерської звітності у відповідність з міжнародними нормами, недоцільно пропонувати повернення до попереднього законодавства. Треба усвідомлювати, що це крок назад. Відповідно до глави 3, пункту 3.1 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України інвестиції банку в цінні папери розподіляються на торговий портфель, портфель на продаж, портфель до погашення та інвестиції в асоційовані й дочірні компанії, а це вкрай суперечить визначенню інвестицій як довгострокових вкладень.

Отже, доцільно розділити вкладення в цінні папери на спекулятивний портфель, та інвестиційний портфель (рис. 1). Таким чином, аналізуючи обсяги інвестиційної діяльності, комерційні банки повинні враховувати ті цінні папери, що знаходяться у портфелях на продаж та на погашення понад один рік, додаючи інвестиції в асоційовані й дочірні компанії.



Рис. 1. Склад портфеля цінних паперів комерційного банку

Ще однією вадою в розподілі портфеля цінних паперів є відсутність об'єкта управління інвестиційної банківської діяльності, а саме - інвестиційного портфеля. Якщо в банківській практиці існує поняття “інвестиційна діяльність”, то банки обов'язково повинні формувати інвестиційний портфель, а з визнанням недійсним Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами в чинному законодавстві питання про склад інвестиційного портфеля залишається неврегульованим. З огляду на це розроблено рекомендації, спрямовані на удосконалення законодавства і введення у практику поняття “інвестиційний портфель”, визначено його склад, мету і термін утримання цінних паперів у портфелі (табл. 2).

Запропонована таблиця показує розробленість даного питання в нормативно-правових актах України. Авторські розробки та рекомендації знайшли відображення у стовбці “Авторська пропозиція”.



Таблиця 2. Порівняння характеристик банківського інвестиційного портфеля

Чинна нормативно-правова база (Постанова Правління НБУ №124 від 19.03.2003; Постанова Правління НБУ №355 від 20.08.2003; Постанова Правління НБУ № 561 від 17.12.2003)	Попереднє законодавство (Постанова Правління НБУ № 629 від 30.12.1999, що втратила чинність)	Авторська пропозиція
Відсутнє	Відсутнє	Сукупність цінних паперів, яка має нові інвестиційні якості, відмінні від характеристик вхідних інструментів, що забезпечує інвесторові гарантований стабільний прибуток на тривалий час та мінімізує ризики
Відсутній	Понад 1 рік	Понад 1 рік
Відсутні	Цінні папери на інвестиції	Боргові цінні папери, щодо яких є намір і спроможність банку утримувати їх до терміну погашення; акції та пайові цінні папери, які знаходяться у власності банківської установи, за умови, що банк не має наміру реалізовувати їх протягом року

Ризик характеризує таку ситуацію, коли настання певних подій імовірне і може бути оцінене кількісно або якісно, а “невизначеність” - це неможливість оцінки вірогідності таких подій.

Зазвичай інвестиційний ризик включається в ринковий ризик, що входить у коло фінансових. Доцільно виокремити інвестиційний ризик з ринкового ризику як самостійний об'єкт управління через його важливість у банківській діяльності. Доходи (збитки) від інвестиційного процесу можуть бути значні. За даними Всесвітнього банку інвестиції в цінні папери у загальній структурі активів комерційних банків розвинутих країн складають 17 %, тоді як в Україні цей показник дорівнює 6 %, а по окремих банках за 2004 рік досягав 11%.

Проаналізувавши різні точки зору стосовно визначення інвестиційного ризику, зауважимо, що потрібно чіткіше визначити негативний вплив та наслідки ризику в інвестиційній діяльності комерційного банку.

Запропоновано: під інвестиційним ризиком розуміти ймовірність втрати банком частини коштів, недоодержання доходу, невиправдані витрати і (або) недосягнення соціального ефекту в результаті здійснення банком інвестиційних операцій.

Виходячи з визначення інвестиційного ризику, виділено чотири складові інвестиційного ризику, що дасть можливість на практиці точніше розраховувати сукупний інвестиційний ризик. Наприклад, при вкладеннях комерційних банків у державні цінні папери та при інвестуванні в асоційовані й дочірні компанії ризик недосягнення соціального ефекту буде різним.

З метою управління ризиками комерційні банки при здійсненні операцій з цінними паперами повинні встановлювати як загальні ліміти (на проведення банками операцій з цінними паперами), так і ліміти, що стосуються безпосередньо спекулятивного та інвестиційного портфелів. Ліміти по операціях з цінними паперами має встановлювати правління кожного комерційного банку, що займається операціями з цінними паперами, шляхом обмеження якісних та кількісних показників, які стосуються умов і порядку проведення операцій. Якісні обмеження стосуються об'єкта інвестування, певного виду цінних паперів, конкретного емітента, ліквідності застави, схеми проведення операцій, вибору контрагентів при купівлі цінних паперів. Додатковими кількісними показниками ліміту можуть бути ставка прибутковості, термін обертання і номінал цінного папера, розмір застави під зобов'язання погашення цінних паперів тощо.

Класична теорія портфеля ґрунтується на гіпотезі про стаціонарність таких характеристик активів, як очікувана норма прибутку, дисперсія та інші, але дослідження доводять, що це припущення часто порушується. Тобто характеристики активів є функціями часовими, причому, залежність від часу одних - велика, інших -- виявляється у дещо меншій мірі. Крім того, застосування гіпотези стаціонарності до норм прибутків активів не дає змоги скористатися всією наявною інформацією, особливо у випадку великої кількості нестаціонарних станів ринку. Тому в дисертаційній роботі пропонується удосконалити модель Марковіца з огляду на те, що комерційні банки здійснюють інвестиційні операції не в статиці, а в динаміці, за різноманітних інформаційних ситуацій, які характеризують рівень невизначеності та ступінь ризику при виборі економічним середовищем своїх станів, починаючи з відомих станів портфеля цінних паперів та стратегії його формування і закінчуючи нечіткою множиною станів навколишнього фінансово-економічного середовища. Саме для кожної інформаційної ситуації слід визначати ступінь ризику й такого поняття, як ефективний портфель з наперед заданими характеристиками, та використовувати теоретико-ігрові концепції для вирішення цього завдання.

Розглянуто основні етапи інвестиційного процесу та обґрунтовано необхідність виділення на етапі формування інвестиційного портфеля стадії, на якій здійснюється узгодження інвестиційних цілей банку з його ресурсною базою. Виділення даного етапу обумовлене тим, що цілі інвестування не завжди можуть бути досягнуті в умовах наявної ресурсної бази банку і здатні привести до негативних для банку наслідків через специфіку його роботи переважно на коштах клієнтів, які залишили їх на певний термін. Така специфіка обумовлює зростання ризику ліквідності і процентного ризику, що слід обов'язково враховувати при визначенні цілей інвестування для мінімізації цих та інших видів ризику, властивих банківській діяльності.

Визначено базові принципи формування інвестиційного портфеля, а саме: принцип забезпечення реалізації інвестиційної стратегії, принцип забезпечення відповідності портфеля інвестиційним ресурсам, принцип оптимізації співвідношення прибутковості та ризику, принцип забезпечення керованості портфелем.

У третьому розділі - “Удосконалення механізму управління інвестиційним портфелем комерційних банків України ” - виявлено і проаналізовано зовнішні та внутрішні фактори, які стримують активне управління банківським інвестиційним портфелем; розроблено рекомендації щодо зниження негативного впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на вартість інвестиційного банківського портфеля.

До зовнішніх факторів віднесено: економічні кризи на зовнішніх ринках, недосконале банківське законодавство; ненадійну державну політику; відсутність мотивації в здійсненні інвестиційних операцій; відсутність механізму акумуляції заощаджень та їх трансформування в інвестиції; відсутність у комерційних банків всебічної інформації про фондовий ринок, інтенсивну зміну середніх ринкових ставок і як наслідок - зростання процентного ризику; відсутність необхідних ліцензій та технічних можливостей доступу до конкретної торгової системи, а також завищену вартість "виходу" на торгову систему.

До внутрішніх факторів віднесено: проблему внутрішньої організації банківської установи; слабкий розвиток у банках системи ризик-менеджменту; постійні зміни в правилах обліку та формах звітності комерційних банків; малу капіталізацію комерційних банків; структуру ресурсної бази, в якій переважають короткострокові пасиви, що обумовлює зростання ризиків ліквідності.

Виходячи з цього, обґрунтовано механізм та розроблено рекомендації щодо мінімізації негативного впливу зовнішніх та внутрішні чинників на вартість інвестиційного портфеля комерційних банків, а саме:

- запровадження пільг з оподаткування та резервування залежно від складу портфеля цінних паперів і заохочення в такий спосіб комерційних банків займатися довгостроковими вкладеннями коштів в економіку країни;

- перегляд НБУ рівня ризику цінних паперів емітентів, у яких держава має значні пакети акцій, щоб запобігти відволіканню значної частини ресурсів комерційних банків для формування резервів;

- полегшення механізму надання кредитів рефінансування під заставу цінних паперів, які знаходяться в інвестиційному портфелі комерційного банку, аби додати банкам впевненості в тому, що вони будь-коли зможуть отримати кредит від НБУ і збільшуватимуть обсяги свого інвестиційного портфеля;

- створення в структурі регіональних установ Національного банку України підрозділу з аналізу фондового ринку;

- адаптування класичних положень мінімізації ризику інвестування до особливостей динамічної діяльності сучасних комерційних банків;

- відстежування не менше двох разів на тиждень реальних обсягів пасивів з різною часовою стабільністю для запобігання ризику ліквідності;

- створення у структурі банку підрозділу, який би мобілізовував саме довгострокові активи та управляв ними;

- встановлення власних лімітів на інвестиції в цінні папери відповідно до розробленої власної стратегії розвитку банку;

- збільшення капіталізації банківських установ за рахунок зниження кількості неконкурентоздатних, шляхом їх злиття і приєднання.



Висновки

Результати, отримані в дисертаційній роботі, у сукупності вирішують завдання удосконалення теоретико-методичного забезпечення діяльності комерційних банків з управління інвестиційним портфелем. Основні висновки роботи такі:

1. У пропонованому дисертаційному дослідженні розглянуто трактування дефініцій “інвестиції”, “інвестиційна діяльність”, “інвестиційний портфель” та “інвестиційний ризик”, що зустрічаються у вітчизняній та зарубіжній літературі, виявлено основні аспекти розбіжностей у тлумаченні цих термінів. Розроблено багатокритерійну класифікацію банківських інвестицій з урахуванням особливостей діяльності комерційного банку. Це створило передумови для підвищення рівня теоретико-методичного забезпечення процесу формування та регулювання банківського інвестиційного портфеля.

2. Визначено критерії віднесення фінансових інститутів до інвестиційних банків, що включають у себе спеціалізацію, частину інвестиційно-банківського бізнесу в активах і доходах та особливості організаційної структури. Виявлено організаційні розбіжності між інвестиційними і комерційними банками.

3. З метою прозорого обліку обсягів інвестиційної діяльності комерційних банків запропоновано впровадити теоретичні засади інвестиційного портфеля у банківську практику та вдосконалити чинне законодавство у частині визначення місця інвестиційного портфеля як частини портфеля цінних паперів комерційного банку, його складу, мети й терміну формування.

4. Спираючись на порівняльний аналіз балансів українських комерційних банків та вдаючись до регресійного аналізу, зроблено прогноз майбутніх значень об'ємів портфеля цінних паперів з поділом на інвестиційний та спекулятивний портфелі. Це дозволило зробити висновок про те, що вкладення комерційних банків у цінні папери хоча й повільно, але рік у рік збільшуються.

5. Введено до розгляду чотири складові інвестиційного ризику, що дасть можливість на практиці точніше розраховувати сукупний інвестиційний ризик. Подано класифікацію спектра ризиків, що впливають на інвестиційну діяльність комерційного банку, в якій присутній ризик, пов'язаний з особливостями українського фондового ринку і специфікою комерційного банку, - ризик недостатньої диверсифікованості портфеля.

6. Для забезпечення ефективного управління інвестиційним банківським портфелем запропоновано принципи його формування з урахуванням особливостей діяльності комерційного банку.

7. Проаналізовано основні етапи інвестиційного процесу. Доводиться необхідність виділення етапу, на якому здійснюється узгодження інвестиційних цілей банку з його ресурсною базою.

8. Розроблено методичні рекомендації щодо ефективного процесу управління інвестиційним портфелем комерційних банків України та зменшення впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, які стримують цей процес.



Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

1. Дорошенко А.А. Дорошенко Н.А. Надзор за банковской деятельностью и принципы его усовершенствования // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2002. - № 534. - С. 226 - 228.

2. Дорошенко А.А. Дорошенко Н.А. Общие принципы разработки коммерческими банками собственного подхода к инвестированию // Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. - 2003. - №580. - С. 128 - 130.

3. Давыдов А.И. Дорошенко Н.А. Развитие деятельности коммерческих банков на фондовом рынке Украины // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - № 608 - С.84 -86.

4. Дорошенко Н.О. Вплив зовнішніх факторів на ефективність інвестиційної діяльності комерційних банків України // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 191 : В 4 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Том ІІІ. - С. 778 - 784.

5. Дорошенко Н.О. До класифікації моделей формування оптимального інвестиційного портфеля комерційного банку // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2004. - № 630. - С.67 - 69.

6. Дорошенко Н.О. Теоретико-ігрова модель вибору структури портфеля в умовах розмаїття інформаційних ситуації // Вісник ХНУ ім. Каразіна. - 2004. - № 634. - С. 136-140.

7. Дорошенко Н.А. Инвестиционный риск коммерческого банка как составная часть финансовых рисков // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 200. В 4 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Том ІІІ. - С. 806 - 811.

8. Дорошенко Н.О. Вплив внутрішніх чинників на розвиток інвестиційної діяльності комерційних банків // Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. - 2005. - № 650. - С. 162 - 164.

9. Дорошенко Н.О. Інвестиційний портфель комерційних банків України // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 207: В 4 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Том І. - С. 27 - 32.

10. Дорошенко Н.А. Теоретические основы инвестиционной деятельности коммерческих банков в Украине // Матеріали Міжвузівської конференції студентів та аспірантів “Проблеми соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”. - Харків, 2003. - С. 111 - 113.

11. Дорошенко Н.А. Инвестиции коммерческих банков в ценные бумаги // Матеріали IV Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції

“Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”-Харків, 2003. - С.141-142.

12. Дорошенко Н.О. Принципы формирования инвестиционного портфеля коммерческого банка // Матеріали всеукраїнської наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку в умовах ринкових перетворень”. - Харків, 2004. - С. 184 - 186.

13. Дорошенко Н.А. Пути повышения инвестиционной активности коммерческого банка // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 87 - 88.

14. Дорошенко Н.О. Роль комерційних банків у розвитку фондового ринку України // Матеріали V Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми науки та освіти”. - Алушта, 2004. - С. 46.

15. Дорошенко Н.О. Формування та управління інвестиційним портфелем комерційного банку // Матеріали V Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми науки та освіти”. - Алушта, 2004.- С. 47.

16. Дорошенко Н.О. Типи інформаційних ситуацій інвестиційного портфеля комерційного банку // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень 2004”. - Т. 35. Банки та банківська система. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 13 - 14.

17. Дорошенко Н.А. Инвестиционный риск коммерческого банка // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні” / Наук. ред. А.М. Мороз. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 164 - 166.

18. Дорошенко Н.О. Загальні фонди банківського управління // Материали Міжнародної науково-практичної конференції “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Том ІV. - С. 184 - 185.

19. Дорошенко Н.О. Шляхи зниження негативного впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на інвестиційну діяльність комерційних банків України // Труды Международной научно-практической конференции аспирантов и студентов “Проблемы развития финансовой системы Украины”. - Сімферополь: Изд МОО “Центр Стабилизации”, 2005. - С. 84-85.

Размещено на Allbest.ru

...